Микардис таб 40мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Микардис таблетки 40 мг, 28 штук - це ефективний препарат для лікування артеріальної гіпертензії. Діючи як антагоніст рецепторів ангіотензину II, він знижує артеріальний тиск і зменшує концентрацію альдостерону в крові. Початок гіпотензивної дії відзначається через 3 години після першого прийому, а дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Микардис швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракту, метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою і виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Препарат не потребує корекції дози у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою недостатністю, але добова доза не повинна перевищувати 40 мг у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки.
Микардис таб 40мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: телмісартан 40 мг або 80 мг;
Допоміжні речовини:
Натрію гідроксид 3,36 мг/6,72 мг, полівідон (Колідон 25) 12 мг/24 мг, меглумін 12 мг/24 мг, сорбітол 168,64 мг/337,28 мг, магнію стеарат 4 мг/8 мг.
Опис:
Пігулки 40 мг
Білі або майже білі довгастої форми таблетки, з одного боку гравіювання «51Н», з іншого боку – символ фірми.
Пігулки 80 мг
Білі або майже білі довгастої форми таблетки, з одного боку гравіювання «52Н», з іншого боку – символ фірми.
Форма випуску:
Пігулки 40 мг та 80 мг. По 7 таблеток у блістер із поліамід/алюміній/ПВХ. По 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку (для дозування 40 мг). По 2, 4 або 8 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку (для дозування 80 мг).
ПротипоказанняПідвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату.
Вагітність
. Період годування груддю.
Обструктивні захворювання
жовчовивідних шляхів. )<60 мл/хв/1.73 м2 Непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або недостатності сахарази/ізомальтази
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної
нирки . досвід застосування відсутній) Хронічна серцева недостатність Стеноз аортального та мітрального клапана Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз Первинний альдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені).
Дозування40 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів віком 55 років та старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиТелмісартан може збільшувати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Інші види взаємодій, мають клінічну значимість, не виявлено. Поєднане застосування з дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, ібупрофеном, парацетамолом, симвастатином та амлодипіном не призводить до клінічно значущої взаємодії. Відзначено збільшення середньої концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному використанні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Сmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічна значимість цього явища встановлено. При одночасному призначенні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичною дією. У поодиноких випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні ангіотензину ІІ антагоністів. При одночасному призначенні препаратів літію та ангіотензину ІІ антагоністів рекомендується проводити визначення концентрації літію в крові. Лікування нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ, може спричинити розвиток гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів. Препарати, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, на початку лікування має бути компенсовано ОЦК та проведено контроль функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, шляхом інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з нестероїдними протизапальними засобами.
ПередозуванняВипадки передозування не виявлено.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія.
Лікування: симптоматична терапія, гемодіаліз не є ефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст.
Фармакодинаміка:
Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний при пероральному прийомі. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II) (фермент, який також руйнує брадикінін). Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
Фармакокінетика:
При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 50%. При прийомі одночасно з їжею зниження AUC (площа під кривою "концентрація-час") коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі вирівнюється, незалежно від часу прийому їжі. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. Сmax (максимальна концентрація) та AUC були приблизно у 3 та 2 рази, відповідно, вищі у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок із білками плазми крові – 99,5%, в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном. Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення (Т 1/2) – понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше ніж 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з «печінковим» кровотоком (близько 1500 мл/хв.).
Літні пацієнти: фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю: зміна дози у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю: у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.
Застосування в педіатрії: основні показники фармакокінетики телмісартану у дітей віком від 6 до 18 років, після прийому телмісартану в дозі 1 мг/кг або 2 мг/кг протягом 4 тижнів, в цілому, порівняні з даними, отриманими при лікуванні дорослих, та підтверджують нелінійність фармакокінетики телмісартану, особливо щодо Сmax.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Мікардіс протипоказане під час вагітності. Використання антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час першого триместру вагітності не рекомендується, ці препарати не слід призначати під час вагітності. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. За потреби має призначатися альтернативна терапія (інші класи гіпотензивних препаратів, дозволених для застосування під час вагітності). Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час другого та третього триместрів вагітності протипоказане. У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенних впливів виявлено не було, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідроамніон, уповільнення осифікації черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. Терапія препаратом Мікардіс протипоказана в період грудного вигодовування. Дослідження впливу на фертильність людини не проводили.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаВипадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали зі статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів.
Інфекції: сепсис, включаючи летальний сепсис, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку центральної нервової системи: тривожність, безсоння, депресія, непритомність, вертиго.
З боку органу зору: зорові розлади.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: задишка.
З боку травної системи: біль у животі, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у ділянці шлунка, блювання, порушення функції печінки/захворювання печінки* (*за результатами постмаркетингових спостережень, у більшості випадків порушення функції печінки/захворювання печінки були виявлено у пацієнтів Японії).
Алергічні реакції: анафілактичні реакції, підвищена чутливість (еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), екзема, свербіж шкіри, висип (у тому числі, лікарський), ангіоневротичний набряк (зі смертельним наслідком), гіпергідроз, токсичний висип.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, біль у спині, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), біль у нижніх кінцівках, міалгія, біль у сухожиллях (симптоми, схожі на прояв тендиніту).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
Загальні: біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, загальна слабкість, гіперкаліємія, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Лабораторні показники: зниження концентрації гемоглобіну, підвищення концентрації сечової кислоти, креатиніну в крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази (КФК).
особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні іАПФ або прямого інгібітору реніну, аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при ретельному контролі функції нирок (у тому числі періодичний моніторинг концентрації калію та моніторингу; ). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у тому числі при двосторонньому стенозі ниркових артерій, або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії та, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, при сумісному призначенні препарату МІКАРДІС і калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, харчової солі, що містять калій, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), слід контролювати цей показник у пацієнтів. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ішемічною хворобою серця (ІХС), у разі застосування препаратів, що знижують артеріальний тиск, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II (APAII) або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті. У пацієнтів із цукровим діабетом ІХС може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. У пацієнтів з цукровим діабетом перед початком застосування препарату Мікардіс для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у тому числі пробу з фізичним навантаженням. В якості альтернативи препарат Мікардіс може застосовуватися в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, які додатково мають гіпотензивний ефект (наприклад, препарат Мікардісплюс 40 мг/12,5 мг, 80 мг/12,5 мг). У пацієнтів з первинним альдостеронізмом антигіпертензивні лікарські препарати, механізм дії яких полягає в інгібуванні ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, як правило, не ефективні. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Мікардіс (так само як і інших вазодилататорів) у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, або при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. 5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. 5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами
Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автомобілем та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що вимагає дотримання обережності.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 ° С, в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди.
Артеріальна гіпертензія
Початкова рекомендована доза препарату Мікардіс становить 1 таб. (40 мг) раз на добу. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Мікардіс може бути збільшена до 80 мг один раз на добу. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності
Рекомендована доза – 1 таблетка препарату Мікардіс® 80 мг, 1 раз на добу. У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю, у тому числі у хворих на гемодіаліз, корекція режиму дозування не потрібна.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) добова доза препарату Мікардіс® не повинна перевищувати 40 мг. Літні пацієнти Режим дозування не потребує
змін
.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Микардис таб 40мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: телмісартан 40 мг або 80 мг;
Допоміжні речовини:
Натрію гідроксид 3,36 мг/6,72 мг, полівідон (Колідон 25) 12 мг/24 мг, меглумін 12 мг/24 мг, сорбітол 168,64 мг/337,28 мг, магнію стеарат 4 мг/8 мг.
Опис:
Пігулки 40 мг
Білі або майже білі довгастої форми таблетки, з одного боку гравіювання «51Н», з іншого боку – символ фірми.
Пігулки 80 мг
Білі або майже білі довгастої форми таблетки, з одного боку гравіювання «52Н», з іншого боку – символ фірми.
Форма випуску:
Пігулки 40 мг та 80 мг. По 7 таблеток у блістер із поліамід/алюміній/ПВХ. По 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку (для дозування 40 мг). По 2, 4 або 8 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку (для дозування 80 мг).
ПротипоказанняПідвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату.
Вагітність
. Період годування груддю.
Обструктивні захворювання
жовчовивідних шляхів. )<60 мл/хв/1.73 м2 Непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або недостатності сахарази/ізомальтази
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної
нирки . досвід застосування відсутній) Хронічна серцева недостатність Стеноз аортального та мітрального клапана Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз Первинний альдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені).
Дозування40 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів віком 55 років та старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиТелмісартан може збільшувати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Інші види взаємодій, мають клінічну значимість, не виявлено. Поєднане застосування з дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, ібупрофеном, парацетамолом, симвастатином та амлодипіном не призводить до клінічно значущої взаємодії. Відзначено збільшення середньої концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному використанні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Сmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічна значимість цього явища встановлено. При одночасному призначенні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичною дією. У поодиноких випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні ангіотензину ІІ антагоністів. При одночасному призначенні препаратів літію та ангіотензину ІІ антагоністів рекомендується проводити визначення концентрації літію в крові. Лікування нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ, може спричинити розвиток гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів. Препарати, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, на початку лікування має бути компенсовано ОЦК та проведено контроль функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, шляхом інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з нестероїдними протизапальними засобами.
ПередозуванняВипадки передозування не виявлено.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія.
Лікування: симптоматична терапія, гемодіаліз не є ефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст.
Фармакодинаміка:
Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний при пероральному прийомі. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II) (фермент, який також руйнує брадикінін). Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
Фармакокінетика:
При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 50%. При прийомі одночасно з їжею зниження AUC (площа під кривою "концентрація-час") коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі вирівнюється, незалежно від часу прийому їжі. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. Сmax (максимальна концентрація) та AUC були приблизно у 3 та 2 рази, відповідно, вищі у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок із білками плазми крові – 99,5%, в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном. Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення (Т 1/2) – понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше ніж 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з «печінковим» кровотоком (близько 1500 мл/хв.).
Літні пацієнти: фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю: зміна дози у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю: у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.
Застосування в педіатрії: основні показники фармакокінетики телмісартану у дітей віком від 6 до 18 років, після прийому телмісартану в дозі 1 мг/кг або 2 мг/кг протягом 4 тижнів, в цілому, порівняні з даними, отриманими при лікуванні дорослих, та підтверджують нелінійність фармакокінетики телмісартану, особливо щодо Сmax.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Мікардіс протипоказане під час вагітності. Використання антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час першого триместру вагітності не рекомендується, ці препарати не слід призначати під час вагітності. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. За потреби має призначатися альтернативна терапія (інші класи гіпотензивних препаратів, дозволених для застосування під час вагітності). Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час другого та третього триместрів вагітності протипоказане. У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенних впливів виявлено не було, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідроамніон, уповільнення осифікації черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. Терапія препаратом Мікардіс протипоказана в період грудного вигодовування. Дослідження впливу на фертильність людини не проводили.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаВипадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали зі статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів.
Інфекції: сепсис, включаючи летальний сепсис, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку центральної нервової системи: тривожність, безсоння, депресія, непритомність, вертиго.
З боку органу зору: зорові розлади.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: задишка.
З боку травної системи: біль у животі, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у ділянці шлунка, блювання, порушення функції печінки/захворювання печінки* (*за результатами постмаркетингових спостережень, у більшості випадків порушення функції печінки/захворювання печінки були виявлено у пацієнтів Японії).
Алергічні реакції: анафілактичні реакції, підвищена чутливість (еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), екзема, свербіж шкіри, висип (у тому числі, лікарський), ангіоневротичний набряк (зі смертельним наслідком), гіпергідроз, токсичний висип.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, біль у спині, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), біль у нижніх кінцівках, міалгія, біль у сухожиллях (симптоми, схожі на прояв тендиніту).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.
Загальні: біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, загальна слабкість, гіперкаліємія, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Лабораторні показники: зниження концентрації гемоглобіну, підвищення концентрації сечової кислоти, креатиніну в крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації креатинфосфокінази (КФК).
особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні іАПФ або прямого інгібітору реніну, аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при ретельному контролі функції нирок (у тому числі періодичний моніторинг концентрації калію та моніторингу; ). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у тому числі при двосторонньому стенозі ниркових артерій, або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії та, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, при сумісному призначенні препарату МІКАРДІС і калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, харчової солі, що містять калій, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), слід контролювати цей показник у пацієнтів. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ішемічною хворобою серця (ІХС), у разі застосування препаратів, що знижують артеріальний тиск, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II (APAII) або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті. У пацієнтів із цукровим діабетом ІХС може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. У пацієнтів з цукровим діабетом перед початком застосування препарату Мікардіс для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у тому числі пробу з фізичним навантаженням. В якості альтернативи препарат Мікардіс може застосовуватися в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, які додатково мають гіпотензивний ефект (наприклад, препарат Мікардісплюс 40 мг/12,5 мг, 80 мг/12,5 мг). У пацієнтів з первинним альдостеронізмом антигіпертензивні лікарські препарати, механізм дії яких полягає в інгібуванні ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, як правило, не ефективні. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Мікардіс (так само як і інших вазодилататорів) у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, або при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. Телмісартан виводиться головним чином із жовчю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями жовчних шляхів або печінковою недостатністю очікується зменшення кліренсу препарату. У пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії доза телмісартану 160 мг/добу та в комбінації з гідрохлортіазидом 12,5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. 5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси. 5-25 мг була добре переносима та ефективна. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардіс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами
Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автомобілем та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що вимагає дотримання обережності.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 ° С, в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди.
Артеріальна гіпертензія
Початкова рекомендована доза препарату Мікардіс становить 1 таб. (40 мг) раз на добу. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Мікардіс може бути збільшена до 80 мг один раз на добу. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування.
Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності
Рекомендована доза – 1 таблетка препарату Мікардіс® 80 мг, 1 раз на добу. У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю, у тому числі у хворих на гемодіаліз, корекція режиму дозування не потрібна.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю, відповідно) добова доза препарату Мікардіс® не повинна перевищувати 40 мг. Літні пацієнти Режим дозування не потребує
змін
.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Микардис таб 40мг 28 шт производится компанией БЕРИНГЕР. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Микардис таб 40мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Микардис таб 40мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микардис таб 80мг 28 шт Микардис таб 80мг 28 шт, Телзап таб 40мг 30 шт Телзап таб 40мг 30 шт, Телзап таб 40мг 90 шт Телзап таб 40мг 90 шт, Телзап таб 80мг 30 шт Телзап таб 80мг 30 шт, Телзап таб 80мг 90 шт Телзап таб 80мг 90 шт, Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт Телмисартан-СЗ таб 80 мг 28 шт, Телмисартан таб 40 мг 14 шт Телмисартан таб 40 мг 14 шт, Телмисартан таб 80 мг 28 шт Телмисартан таб 80 мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 28 шт Телмиста таб 40мг 28 шт, Телмиста таб 40мг 84 шт Телмиста таб 40мг 84 шт, Телмиста таб 80мг 28 шт Телмиста таб 80мг 28 шт, Телмиста таб 80мг 84 шт Телмиста таб 80мг 84 шт, Телпрес таб 20мг 28 шт Телпрес таб 20мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 28 шт Телпрес таб 40мг 28 шт, Телпрес таб 40мг 56 шт Телпрес таб 40мг 56 шт, Телпрес таб 40мг 98 шт Телпрес таб 40мг 98 шт, Телпрес таб 80мг 28 шт Телпрес таб 80мг 28 шт, Телпрес таб 80мг 56 шт Телпрес таб 80мг 56 шт, Телпрес таб 80мг 98 шт Телпрес таб 80мг 98 шт, Телсартан таб. 40мг 30 шт Телсартан таб. 40мг 30 шт, Телсартан таб. 80мг 30 шт Телсартан таб. 80мг 30 шт.
Пока нет комментариев