Микардис плюс таб 80мг/125мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Микардис плюс таб 80мг/125мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: гідрохлортіазид 12,5 мг та телмісартану 80 мг.
Допоміжні речовини:
Натрію гідроксид 3,36 мг, повідон 12,00 мг, меглумін 12,00 мг, сорбітол 168,64 мг, магнію стеарат 5,00 мг, лактози моногідрат 112,17 мг, целюлоза мікрокристалічна 6 заліза оксид червоний (Е 172) 0,33 мг, натрію карбоксиметилкрохмаль 4,00 мг, крохмаль кукурудзяний 6,00 мг.
Опис:
Овальної форми, двоопуклі, двошарові таблетки, один шар рожево-бежевого кольору з можливими дрібними вкрапленнями білого кольору, інший шар білого кольору з можливими вкрапленнями рожево-бежевого кольору. На білій поверхні таблеток є гравіювання "Н4" (для таблеток 40 мг) або "Н8" (для таблеток 80 мг) та логотип фірми.
Форма випуску:
Пігулки 12,5/40 мг та 12,5/80 мг. По 7 таблеток у блістер із поліамід/алюміній/ПВХ. По 2, 4 або 8 блістерів у картонну пачку з інструкцією із застосування.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до активних речовин або допоміжних компонентів препарату або до інших похідних сульфонамідів;
Вагітність;
Період годування груддю;
Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів;
Важкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Пью);
Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв);
Рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія;
Одночасна терапія з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (Швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)<60 мл/хв/1.73 м2);
Спадкова непереносимість фруктози (містить сорбітол);
Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Двосторонній
стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки (див. розділ «Особливі вказівки»);
Порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки (клас А та
В за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Особливі вказівки»);
Зниження ОЦК внаслідок попередньої терапії діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї чи блювання;
Гіперкаліємія;
стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній);
Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціональний клас (ФК) за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації;
Гіперкальціємія;
Гіпехолестеринемія;
Гіпертригліцеридемія;
Ішемічна хвороба серця;
Прогресують захворювання печінки (ризик розвитку печінкової коми);
Стеноз аортального та мітрального клапана;
Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз;
Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
Цукровий діабет;
Первинний альдостеронізм;
Подагра; гіперурикемія;
Системна червона вовчанка;
Вторинна закритокутова глаукома (у зв'язку з наявністю у складі гідрохлортіазиду);
Застосування у пацієнтів негроїдної раси;
Досвід застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) обмежений, але не підтверджує розвиток побічних ефектів з боку нирок та корекції дози не потрібний.
Дозування12,5 мг+80 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у разі неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду в монотерапії).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиТЕЛМІСАРТАН При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Сmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічна значимість цієї взаємодії не встановлено. препаратами літію: спостерігалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. У поодиноких випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецептора ангіотензину II, зокрема телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові; нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗП можуть викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують нестероїдні протизапальні засоби та телмісартан, на початку лікування повинен бути компенсований ОЦК і проведено контроль функції нирок. Зниження ефекту гіпотензивних засобів, таких як телмісартан, шляхом інгібування судинорозширювального ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з нестероїдними протизапальними засобами. При одночасному прийомі телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту; дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, симвастатином та амлодипіном: не виявлено клінічно значущої взаємодії. Відзначено збільшення середньої концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові; аліскірен, аліскиренвмісні препарати: клінічні дані показали, що подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з високою частотою побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження ниркової функції (в тому числі порівняно з використанням одного активного блокатора РААС ГІДРОХЛОРОТІАЗИД При одночасному застосуванні з: етанолом, барбітуратами або наркотичними анальгетиками: ризик ортостатичної гіпотензії; гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсуліном: може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну; метформіном: ризик розвитку молочнокислого ацидозу; колестираміном та колестиполом: у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду; серцевими глікозидами: ризик гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвиток аритмій, спричинених прийомом серцевих глікозидів; пресорні аміни (наприклад, норепінефрином): можливе послаблення ефекту пресорних амінів; недеполяризуючими міореклаксантами (наприклад, тубокурарину хлоридом): гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів; протиподагричними засобами: може підвищуватись концентрація сечової кислоти у сироватці крові і тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу; препаратами кальцію та вітаміном D: тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, якщо необхідно, змінювати дозу препаратів кальцію; бета-адреноблокаторами та діазоксидом: тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом; м-холіноблокаторами (наприклад, атропіном, біперидином): зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків; амантадином: кліренс амантадину може знижуватися гідрохлортіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі крові та можливої токсичності; цитотоксичними засобами (наприклад, циклофосфамідом, метотрексатом): зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії;
Нестероїдні протизапальні засоби: сумісне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту; засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій; проносними засобами; глюкокортикостероїдами, кальцитоніном, АКТГ (адренокортикотропний гормон), гліцирризинової кислоти (міститься в корені солодки), амфотерином; цетилсаліцилової кислоти) : посилення гіпокаліємічного ефекту Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану; теофіліном: збільшення ризику гіпокаліємії; аміодароном: одночасне застосування з тіазидними діуретиками може вести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією; калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, іншими засобами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарином) або заміна натрію в кухонній солі солями калію можуть призводити до гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли препарат Мікардісплюс призначений спільно з препаратами, які можуть викликати гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію в сироватці крові.
ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Можливі симптоми передозування складаються із симптомів з боку окремих компонентів препарату.
Телмісартан – виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія.
Гідрохлортіазид – порушення водно-електролітного балансу крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія), зниження ОЦК. Найчастішими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або посилювати порушення з боку серцево-судинної системи: аритмії, що викликаються одночасним застосуванням серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних засобів.
Лікування: специфічного лікування немає. Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта. Показано симптоматичну та підтримуючу терапію, залежно від часу, що минув з моменту застосування препарату та від ступеня вираженості симптомів. Необхідний регулярний контроль вмісту електролітів та креатиніну у сироватці крові. У разі розвитку гіпотензії, пацієнта слід укласти на спину та швидко провести заміщення електролітів та ОЦК. Телмісартан не виводиться при гемодіалізі. Ступінь видалення гідрохлортіазиду під час проведення гемодіалізу не встановлено.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретичний засіб).
Фармакодинаміка:
МІКАРДИСПЛЮС є комбінацією телмісартану (ангіотензину II рецепторів антагоніст) і гідрохлортіазиду - тіазидного діуретика. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженої антигіпертензивної дії, ніж застосування кожного окремо. Прийом препарату Мікардісплюс один раз на день призводить до суттєвого поступового зниження артеріального тиску (АТ).
Телмісартан
Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (підтип AT1), ефективний при пероральному прийомі. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II) (фермент, який також руйнує брадикінін). Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин та залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ),
У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому «скасування». У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, не фатального інфаркту міокарда, не фатального інсульту або госпіталізації через хронічну серцеву недостатність. Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (із захворюваннями коронарних артерій, інсультом, захворюваннями периферичних артерій або цукровим діабетом із супутнім ураженням органів мішеней, таких як ретинопатія, гіперурія лівого шлуночка ) у віці старше 55 років.
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком. Тіазидні діуретики впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів (приблизно в еквівалентних кількостях). Діуретична дія гідрохлортіазиду призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), збільшення активності реніну плазми крові, підвищення секреції альдостерону, з подальшим збільшенням вмісту в сечі калію та гідрокарбонатів і, як наслідок, зниження вмісту калію в плазмі крові. При одночасному прийомі з телмісартаном відзначається тенденція до припинення втрати калію, що викликається цими діуретиками, імовірно за рахунок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Після внутрішнього прийому діурез посилюється через 2 години, а максимальний ефект спостерігається приблизно через 4 години. Діуретична дія препарату зберігається протягом приблизно 6-12 годин. Тривале застосування гідрохлортіазиду зменшує ризик розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань та смертності від них. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Мікардісплюс зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.
Фармакокінетика:
Спільне застосування телмісартану та гідрохлоротиазиду не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату.
Телмісартан: при прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – приблизно 50%. Пік концентрації настає приблизно через 05-15 години. При прийомі одночасно з їжею зниження AUC (площа під кривою «концентрація-час») коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Спостерігається різниця в концентраціях телмісартану в плазмі у чоловіків та жінок. Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) та AUC приблизно в 3 та 2 рази, відповідно, вище у жінок у порівнянні з чоловіками без значного впливу на ефективність. Тим не менш, посилення гіпотензивного ефекту у жінок не спостерігається. Зв'язок з білками плазми крові значний (більше 99,5%), в основному, з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Об'єм розподілу приблизно 500 л. Метаболізується телмісартаном шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення (Т1/2) – понад 20 годин. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше ніж 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв).
Літні пацієнти: фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна.
Пацієнти з нирковою недостатністю: зміна дози телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з печінковою недостатністю: дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Гідрохлортіазид: після прийому внутрішньо Мікардісплюс, максимальні концентрації гідрохлортіазиду в плазмі досягаються протягом 1-3 годин. Абсолютна біодоступність, яка ґрунтується на загальній екскреції нирками, становить близько 60%. Зв'язується білками плазми 64% гідрохлортіазиду, а об'єм розподілу 0,8+/-0,3 л/кг. Гідрохлортіазид не метаболізується в організмі та виводиться нирками практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози, прийнятої всередину, елімінується протягом 48 годин. Нирковий кліренс близько 250-300 мл/хв. Т1/2 гідрохлоротиазиду - 10 - 15 годин. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок концентрація телмісартану в плазмі крові в 2-3 рази вище, ніж у чоловіків, також у жінок є тенденція до збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду клінічно незначуще.
Пацієнти з нирковою недостатністю: у пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) 90 мл/хв, показали, що Т1/2 гідрохлортіазиду збільшується. У пацієнтів із зниженою функцією нирок Т1/2 близько 34 годин.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Мікардісплюс протипоказане під час вагітності.
Телмісартан: застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час першого триместру вагітності не рекомендується, ці препарати не слід призначати під час вагітності. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід негайно припинити. За потреби має призначатися альтернативна терапія (інші класи гіпотензивних препаратів, дозволених для застосування під час вагітності). Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час другого та третього триместрів вагітності протипоказане. У доклінічних дослідженнях телмісартану тератогенний ефект не відзначений, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування у вагітних. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану кісток черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. слід призначити альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування у вагітних. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану кісток черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. слід призначити альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування у вагітних. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану кісток черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії.
Гідрохлортіазид: досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо під час першого триместру, обмежений. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду, передбачається, що його застосування під час другого та третього триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та викликати такі зміни у ембріона та плода, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися при набряках вагітних, при артеріальній гіпертензії вагітних або під час прееклампсії, оскільки існує ризик зниження об'єму плазми та зниження плацентарної перфузії, а сприятливий ефект при зазначених клінічних ситуаціях відсутній. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних,
Терапія препаратом Мікардісплюс протипоказана в період грудного вигодовування.
У дослідженнях на тварин впливу телмісартану та гідрохлортіазиду на фертильність не спостерігалося. Дослідження впливу на фертильність людини не проводилися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частота не може бути оцінена за доступними даними).
МИКАРДИСПЛЮС Инфекционные и паразитарные заболевания
Нечасто: инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей (включая цистит) Редко: бронхит, фарингит, синусит, сепсис, включая случаи с летальным исходом
Неизвестно: воспаление слюнных желез
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы
Нечасто: анемия
Рідко: тромбоцитопенія (іноді з пурпурою), еозинофілія Невідомо: тромбоцитопенія (іноді з пурпурою), апластична анемія, гемолітична анемія , пригнічення
функції кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз чанки , анафілактичні реакції, гіперчутливість, алергія Невідомо: анафілактичні реакції, гіперчутливість, алергія Порушення з боку ендокринної системи: Невідомо: недостатній контроль цукрового діабету (порушення толерантності до глюкози) Порушення з боку обміну речовин та харчування:
Нечасто: гіпокаліємія, гіперкаліємія
Рідко: гіпонатріємія, гіперурикемія, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) Невідомо: зниження ОЦК, порушення електролітного баллансу, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіпомагніємія,
гіперкальції га
Рідко
: депресія
Невідомо: збудливість
Порушення з боку нервової системи:
Нечасто: запаморочення, синкопе/непритомність, парестезія
Рідко: порушення сну, безсоння
Невідомо: запаморочення, головний біль
Порушення з боку органу зору:
Рідко: порушення зору, минуща нечіткість зору, Невідомо: ксантопсія, гостра міопія, гостра глаукома закритокутова Порушення з
боку органу слуху та лабіринтні порушення:
Нечасто: вертиго
Порушення з боку серця:
Нечасто: аритмії, тахікардія
з боку судин:
Нечасто: виражене зниження АТ (включаючи ортостатичну гіпотензію) Невідомо: некротичний васкуліт
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Нечасто: задишка
Рідко: респіраторний дистрес синдром (включаючи пневмонію та некардіогенний набряк легені )
.
шлунка, панкреатит, нудота
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Рідко: порушення функції печінки
Невідомо: жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Рідко: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висипання, підвищене потовиділення, кропив'янка, екзема, лікарський висип, токсичний шкірний висип
. фотосенсибілізації, мультиформна еритема
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
Нечасто: біль у спині, спазми м'язів, міалгія Рідко
: артралгія, біль у кінцівках, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми
Невідомо:
м'язова шляхів:
Нечасто: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність
Невідомо: інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, глюкозурія Порушення
з боку статевих органів та молочної залози : Нечасто:
еректильна дисфункція ) Рідко: грипоподібні симптоми, біль Невідомо: лихоманка Лабораторні та інструментальні дані: Нечасто: підвищення концентрації сечової кислоти крові
Рідко: підвищення концентрації креатиніну в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокінази, зниження гемоглобіну в крові.
Невідомо: гіпертригліцеридемія.
особливі вказівкиУ деяких пацієнтів внаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) або прямого інгібітору реніну – аліскірену до антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок, калію та креатиніну в сироватці крові (див. розділ «Протипоказання»). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії.
Реноваскулярна гіпертензія
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями
функції
тися з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми.
Вплив на метаболізм та функцію ендокринних залоз
У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками може маніфестувати цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ішемічною хворобою серця (ІХС), у разі застосування препаратів, що знижують артеріальний тиск, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II (APAII) або інгібітори АПФ, може підвищуватиметься ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті. У пацієнтів із цукровим діабетом ІХС може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. У пацієнтів з цукровим діабетом перед початком застосування препарату Мікардісплюс для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у тому числі пробу з фізичним навантаженням.
Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома
Гідрохлортіазид, будучи похідним сульфонаміду, може спричинити ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі.
Порушення водно-електролітного балансу
При застосуванні препарату Мікардісплюс, як і у разі проведення діуретичної терапії, необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Тіазидні діуретики, у тому числі гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. При застосуванні тіазидних діуретиків може розвинутись гіпокаліємія, але одночасно застосовується телмісартан може підвищувати вміст калію в крові. Ризик гіпокаліємії найбільш зростає у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюкокортикостероїдами, кальцитоніном, АКТГ (адренокортикотропний гормон), гліциризинової кислоти (міститься в корені солод). Телмісартан, що входить до складу препарату Мікардісплюс, навпаки, може призвести до гіперкаліємії внаслідок антагонізму до рецепторів ангіотензину II (підтип AT1). Хоча при застосуванні препарату Мікардісплюс, клінічно значуща гіперкаліємія не була зареєстрована, слід брати до уваги, що до факторів ризику її розвитку належать ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Даних про те, що препарат МІКАРДИСПЛЮС може зменшувати або запобігати гіпонатріємії, що викликається прийомом діуретиків, немає. Гіпохлоремія зазвичай незначна та лікування не вимагає. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики повинні бути скасовані. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики повинні бути скасовані. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики повинні бути скасовані. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії.
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця застосування будь-якого гіпотензивного засобу у разі надмірного зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Потрібний посилений контроль за пацієнтами з порушеним метаболізмом сечової кислоти; тіазиди можуть знижувати кількість йоду, що зв'язується із білками сироватки крові, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози; є інформація про випадки розвитку реакції фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості виникне під час лікування, рекомендується припинити лікування. Якщо прийнято рішення про необхідність відновлення прийому діуретика, необхідно захищати ділянки тіла, які можуть бути піддані впливу сонячного або ультрафіолетового проміння типу А та уникати перебування на сонці; гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію холестерину та тригліцеридів у крові; гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.
Є повідомлення про розвиток системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.
МИКАРДИСПЛЮС може, за необхідності, застосовувати разом із іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Мікардисплюс менш ефективний у пацієнтів негроїдної раси.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами, що вимагають підвищеної уваги Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату МИКАРДИСПЛЮС на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами, що вимагають підвищеної уваги, не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що вимагає дотримання обережності.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С, в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди.
Препарат Мікардісплюс необхідно приймати 1 раз на день. Мікардісплюс 40/12,5 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування препарату Мікардіс у дозі 40 мг або гідрохлортіазиду не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Мікардісплюс 80/12,5 мг може призначатися пацієнтам, у яких застосування препарату Мікардіс у дозі 80 мг або препарату Мікардісплюс 40/12,5 мг не призводить до адекватного контролю АТ.
У пацієнтів із тяжким ступенем артеріальної гіпертензії максимальна добова доза телмісартану 160 мг/добу. Дана доза була добре переносима та ефективна.
Порушення функції нирок
Наявний обмежений досвід застосування Мікардісплюс у пацієнтів з невеликими або помірно вираженими порушеннями функції нирок не потребує зміни дози препарату в цих випадках. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок (при КК менше 30 мл/хв, див. розділ "Протипоказання").
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату Мікардісплюс не повинна перевищувати 40/12,5 мг на день (див. розділ «Фармакокінетика»).
Літні пацієнти Режим дозування не потребує змін.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Микардис плюс таб 80мг/125мг 28 шт производится компанией БЕРИНГЕР. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Микардис плюс таб 80мг/125мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Микардис плюс таб 80мг/125мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Микафор таб 12.5мг+40мг 28 шт Микафор таб 12.5мг+40мг 28 шт, Микафор таб 12.5мг+80мг 28 шт Микафор таб 12.5мг+80мг 28 шт, Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 30 шт Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 30 шт, Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 90 шт Телзап плюс таб 12.5мг+80мг 90 шт, Телмиста н таб 12.5мг+40мг 28 шт Телмиста н таб 12.5мг+40мг 28 шт, Телмиста н таб 12.5мг+40мг 84 шт Телмиста н таб 12.5мг+40мг 84 шт, Телмиста н таб 12.5мг+80мг 28 шт Телмиста н таб 12.5мг+80мг 28 шт, Телмиста н таб 12.5мг+80мг 84 шт Телмиста н таб 12.5мг+80мг 84 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 28 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 28 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 56 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 56 шт, Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 98 шт Телпрес плюс таб 40мг+12.5мг 98 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 28 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 28 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 56 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 56 шт, Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 98 шт Телпрес плюс таб 80мг+12.5мг 98 шт, Телпрес плюс таб 80мг+25мг 28 шт Телпрес плюс таб 80мг+25мг 28 шт, Телпрес плюс таб 80мг+25мг 98 шт Телпрес плюс таб 80мг+25мг 98 шт, Телсартан н таб. 12.5мг+40мг 28 шт Телсартан н таб. 12.5мг+40мг 28 шт, Телсартан н таб. 12.5мг+80мг 28 шт Телсартан н таб. 12.5мг+80мг 28 шт.
Пока нет комментариев