Метипред лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250мг фл 1 шт
Топ продаж
Суперцена
Метипред лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250мг фл 1 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить: метилпреднізолону натрію сукцинат 331,5 мг, у перерахуванні на метилпреднізолон - 250 мг;
Допоміжні речовини:
Натрію дигідрофосфату дигідрат 4,16 мг; натрію безводний гідрофосфат 34,8 мг; натрію гідроксиду до рН 70 - 80.
Опис:
Аморфний ліофілізований порошок білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 250 мг.
По 250 мг метилпреднізолону у флакон із прозорого нейтрального скла (тип I), флакон закупорений гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою під обкатку.
По 1 або 10 флаконів у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.
ПротипоказанняСистемні грибкові інфекції. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату в анамнезі. Пошкодження головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми. Препарат протипоказаний для інтратекального та епідурального введення. Протипоказано одночасне застосування живих або ослаблених вакцин під час проведення терапії імуносупресивними дозами препарату. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (при внутрішньом'язовому застосуванні препарату). Період грудного вигодовування. Не рекомендується застосовувати препарат у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда, оскільки застосування глюкокортикостероїдів у них може призвести до поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього, до розриву серцевого м'яза. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів із хворобою Іценка-Кушинга.
З обережністю препарат слід призначати при наступних захворюваннях і станах: захворювання шлунково-кишкового тракту; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт з загрозою перфорації; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в даний час або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим); амебіаз, стронгілоїдоз; активний чи латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії; преі поствакцинальний період (8 тижнів до і 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦР; імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД чи ВІЛ інфекція); захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда); тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання на цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, ожиріння (III-IV ст.); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрита і закритокутова глаукома; вагітність; вторинна надниркова недостатність; судомний синдром; алергічні реакції (бронхоспазм) в анамнезі на введення метилпреднізолону; наявність тромбоемболічних ускладнень або схильність до таких ускладнень. Застосування препарату при хронічній серцевій недостатності можливе лише за абсолютними показаннями. Метилпреднізолон слід застосовувати з обережністю у літніх пацієнтів через підвищену небезпеку розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії. У дітей у період зростання метилпреднізолон повинен застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.
Дозування250 мг
Показання до застосуванняЗастосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. 1. Ендокринні захворювання
Первинна та вторинна недостатність надниркових залоз (при необхідності в поєднанні з мінералокортикостероїдами, особливо в педіатричній практиці). Гостра надниркова недостатність (може виникнути необхідність додавання мінералокортикостероїдів). Шок, що є наслідком надниркової недостатності або шок, при неефективності симптоматичної терапії, коли можлива наявність надниркової недостатності (якщо мінералокортикостероїдна дія небажана). У передопераційному періоді, у разі тяжкої травми або тяжкого захворювання, у хворих із встановленою або підозрюваною наднирковою недостатністю. Вроджена гіперплазія надниркових залоз. Підгострий тиреоїдит. Гіперкальціємія на фоні онкологічного захворювання. 2. Ревматичні захворювання (як додаткова терапія короткочасна для виведення з гострого стану або при загостренні) Посттравматичний остеоартрит. Синовіт при остеоартриті. Ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами). Гострий та підгострий бурсит. Епікондиліт. Гострий неспецифічний тендосиновіт. Гострий подагричний артрит. Псоріатичний артрит. Анкілозуючий спондиліт. 3. Системні захворювання сполучної тканини (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія) Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит). Гострий ревмокардит. Системний дерматоміозит (поліміозит). Нодозний періартеріїт. Синдром Гудпасчера. 4. Шкірні хвороби Синовіт при остеоартриті. Ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами). Гострий та підгострий бурсит. Епікондиліт. Гострий неспецифічний тендосиновіт. Гострий подагричний артрит. Псоріатичний артрит. Анкілозуючий спондиліт. 3. Системні захворювання сполучної тканини (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія) Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит). Гострий ревмокардит. Системний дерматоміозит (поліміозит). Нодозний періартеріїт. Синдром Гудпасчера. 4. Шкірні хвороби Синовіт при остеоартриті. Ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія низькими дозами). Гострий та підгострий бурсит. Епікондиліт. Гострий неспецифічний тендосиновіт. Гострий подагричний артрит. Псоріатичний артрит. Анкілозуючий спондиліт. 3. Системні захворювання сполучної тканини (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія) Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит). Гострий ревмокардит. Системний дерматоміозит (поліміозит). Нодозний періартеріїт. Синдром Гудпасчера. 4. Шкірні хвороби Гострий неспецифічний тендосиновіт. Гострий подагричний артрит. Псоріатичний артрит. Анкілозуючий спондиліт. 3. Системні захворювання сполучної тканини (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія) Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит). Гострий ревмокардит. Системний дерматоміозит (поліміозит). Нодозний періартеріїт. Синдром Гудпасчера. 4. Шкірні хвороби Гострий неспецифічний тендосиновіт. Гострий подагричний артрит. Псоріатичний артрит. Анкілозуючий спондиліт. 3. Системні захворювання сполучної тканини (у період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія) Системний червоний вовчак (і вовчаковий нефрит). Гострий ревмокардит. Системний дерматоміозит (поліміозит). Нодозний періартеріїт. Синдром Гудпасчера. 4. Шкірні хвороби
Пухирчатка. Тяжка багатоформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Ексфоліативний дерматит. Тяжкий псоріаз. Герпетиформний бульозний дерматит. Тяжкий себорейний дерматит. Грибоподібний мікоз 5. Алергічні стани (у разі тяжких або інвалідних станів, при яких неефективна звичайна терапія). Бронхіальна астма. Контактний дерматит. Атопічний дерматит. Сироваткова хвороба. Сезонні або цілорічні алергічні риніти. Реакція підвищеної чутливості до лікарських засобів. Посттрансфузійні реакції типу кропив'янки. Гострий неінфекційний набряк гортані. 6. Очні хвороби (важкі гострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей) Очна форма Herpes zoster. Ірит та іридоцикліт. Хоріоретиніт. Дифузний задній увеїт та хоріоїдит. Невріт зорового нерва. Симпатична офтальмія. Запалення переднього сегмента. Алергічний кон'юнктивіт. Алергічні крайові виразки рогівки. кератит. 7. Захворювання шлунково-кишкового тракту (для виведення хворого із критичного стану) Виразковий коліт. Регіонарний ентерит. 8. Хвороби дихальних шляхів
Симптоматичний саркоїдоз. Бериліоз. Блискавичний та дисемінований туберкульоз легень у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. Синдром Леффлера, який не піддається терапії іншими засобами. Аспіраційний пневмоніт 9. Гематологічні захворювання
Придбана (аутоімунна) гемолітична анемія. Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (тільки внутрішньовенне введення; внутрішньом'язове введення протипоказане). Вторинна тромбоцитопенія у дорослих. Еритробластопенія (еритроцитарна анемія). Вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. 10. Онкологічні захворювання (як паліативна терапія) Лейкози та лімфоми у дорослих. Гострі лейкози в дітей віком. Для покращення якості життя хворих з онкологічними захворюваннями у термінальній стадії 11. Набряковий синдром
Для стимуляції діурезу та досягнення ремісії протеїнурії у хворих з нефротичним синдромом без уремії. 12. Нервова система
Набряк головного мозку, зумовлений пухлиною - первинною або метастатичною, та/або пов'язаний з хірургічною або променевою терапією. Загострення розсіяного склерозу. Гострі травматичні ушкодження спинного мозку. Лікування слід починати в перші 8 годин після травми 13. Інші показання до застосування
Туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі блоку (у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією). Трихінельоз з ураженням нервової системи або міокарда. Трансплантація органів. Профілактика нудоти та блювання, пов'язаних із хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиСумісність та стабільність розчинів метилпреднізолону при внутрішньовенному введенні з іншими лікарськими засобами, що входять до складу сумішей для внутрішньовенного введення, залежать від рН, концентрації, часу, температури, а також від розчинності самого метилпреднізолону. Метилпреднізолон рекомендується по можливості вводити окремо від інших лікарських засобів, у вигляді внутрішньовенних болюсних ін'єкцій, внутрішньовенної краплинної інфузії, або через додаткову крапельницю як другий розчин. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 можуть пригнічувати метаболізм метилпреднізолону, знижувати його кліренс та підвищувати концентрацію в плазмі крові. У цьому випадку, щоб уникнути явищ передозування, слід титрувати дозу метилпреднізолону. Індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть збільшувати кліренс метилпреднізолону. Це проявляється зниженням концентрації метилпреднізолону в плазмі, що може вимагати підвищення дози препарату для отримання бажаного ефекту. Субстрати ізоферменту CYP3A4 – у присутності іншого субстрату ізоферменту CYP3A4 кліренс метилпреднізолону може бути сповільнений або індукований, що може вимагати відповідної корекції дози метилпреднізолону. Існує ймовірність того, що побічні реакції, що виявляються при застосуванні препаратів як монотерапії, можуть виникати частіше при одночасному застосуванні препаратів. Наведені нижче приклади взаємодії лікарських засобів можуть мати важливе клінічне значення: що може вимагати відповідної корекції дози метилпреднізолону. Існує ймовірність того, що побічні реакції, що виявляються при застосуванні препаратів як монотерапії, можуть виникати частіше при одночасному застосуванні препаратів. Наведені нижче приклади взаємодії лікарських засобів можуть мати важливе клінічне значення: що може вимагати відповідної корекції дози метилпреднізолону. Існує ймовірність того, що побічні реакції, що виявляються при застосуванні препаратів як монотерапії, можуть виникати частіше при одночасному застосуванні препаратів. Наведені нижче приклади взаємодії лікарських засобів можуть мати важливе клінічне значення:
Антибактеріальні препарати – ізоніазид: інгібітор ізоферменту CYP3A4. Крім того, існує ймовірність впливу метилпреднізолону на ступінь ацетилювання та кліренс ізоніазиду.
Антибіотик протитуберкульозний – рифампіцин: індуктор ізоферменту CYP3A4.
Антикоагулянти (для вживання): метилпреднізолон надає різноманітний вплив на дію непрямих антикоагулянтів. Повідомляється як про посилення, так і про зменшення ефекту антикоагулянтів, які приймаються одночасно з метилпреднізолоном. Для підтримки необхідного ефекту антикоагулянту необхідний постійний контроль коалулограми.
Протиепілептичні препарати-карбамазепін: індуктор та субстрат ізоферменту CYP3A4.
Протиепілептичні препарати-фенобарбітал, фенітоїн: індуктори ізоферменту CYP3A4.
Н-холінолітики (міорелаксанти)-блокатори нейром'язової передачі: метилпреднізолон може впливати на антихолінергічні препарати. 1. повідомлялося про випадки гострої міопатії при одночасному застосуванні високих доз метилпреднізолону та н-холінолітиків. 2. відмічався антагонізм ефекту блокади панкуронію при одночасному застосуванні з метилпреднізолоном. Цей ефект можна очікувати при застосуванні будь-яких блокаторів нейром'язової передачі.
Гіпоглікемічні препарати: оскільки метилпреднізолон може підвищувати концентрацію глюкози в плазмі крові, слід коригувати дозу гіпоглікемічних препаратів.
Протиблювотні препарати - апрепітант - фозапрепітант: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4.
Протигрибкові препарати – інтраконазол – кетоконазол: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4 Противірусні препарати – інгібітори протеази ВІЛ: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. Інгібітори протеази ВІЛ, такі як індинавір та ритонавір, можуть підвищувати концентрацію метилпреднізолону у плазмі крові. Метилпреднізолон може посилювати метаболізм інгібіторів протеази ВІЛ, що призводитиме до зниження їх концентрації в плазмі крові.
Інгібітори ароматази - аміноглутетимід: пригнічення функції надниркових залоз, індуковане аміноглутетимідом, може перешкоджати ендокринним змінам, спричиненим тривалою терапією метилпреднізолоном.
Блокатори кальцієвих каналів - дилтіазем: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4.
Пероральні контрацептивні препарати - етинілестрадіол/норетиндрон: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4.
Грейпфрутовий сік: інгібітор ізоферменту CYP3A4.
Імунодепресанти - циклоспорин: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4. 1. Одночасне застосування метилпреднізолону та циклоспорину викликає взаємне гальмування метаболізму, що може призвести до підвищення концентрації в плазмі одного або обох препаратів. Тому ймовірно, що побічні ефекти, пов'язані із застосуванням кожного з цих препаратів як монотерапія, при їх спільному застосуванні можуть виникати частіше. 2. При сумісному застосуванні цих препаратів були виявлені випадки виникнення судом
Імунодепресанти: - циклофосфамід - такролімус: субстрати ізоферменту CYP3A4.
Антибіотики-макроліди – кларитроміцин – еритроміцин: інгібітори та субстрати ізоферменту CYP3A4.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – високі дози аспірину (ацетилсаліцилової кислоти): 1. Ймовірно підвищення частоти випадків шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок при одночасному застосуванні метилпреднізолону та НПЗП. 2. Метилпреднізолон може збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у високих дозах протягом тривалого періоду, що може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці або збільшити ризик токсичності саліцилатів при відміні метилпреднізолону. Слід обережно призначати ацетилсаліцилову кислоту у поєднанні з метилпреднізолоном.
Препарати, що знижують концентрацію калію в плазмі крові: при одночасному застосуванні метилпреднізолону та препаратів, що знижують концентрацію калію в плазмі крові (наприклад, діуретиків, амфотерицину В), пацієнтів слід ретельно спостерігати на предмет розвитку гіпокаліємії. Також слід враховувати, що існує підвищений ризик розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні метилпреднізолону та ксантинів або бета2-агоністів.
Серцеві глікозиди: у пацієнтів з гіпокаліємією при одночасному застосуванні метилпреднізолону та серцевих глікозидів підвищений ризик розвитку аритмій.
Інгібітори холінестерази кортикостероїдів можуть знижувати ефект інгібіторів холінестерази у пацієнтів з міастинією gravis.
Несумісність
Наступні препарати несумісні з метилпреднізолоном у розчині: алопуринол натрію, доксапраму гідрохлорид, тигециклін, дилтіазему гідрохлорид, глюконат кальцію, векуронію бромід, роронію бромід, цизатракуріум бесілат, глікопіролат. Метилпреднізолон може пригнічувати реакції під час проведення шкірних проб.
ПередозуванняКлінічний синдром гострого передозування метилпреднізолоном не описано. Повідомлення про випадки гострої токсичності при передозуванні метилпреднізолоном дуже рідкісні. При хронічному передозуванні метилпреднізолоном можуть спостерігатися симптоми синдрому Іценка-Кушинга. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Метилпреднізолон виводиться при діалізі.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Глюкокортикостероїд.
Фармакологічні властивості:
Препарат являє собою ін'єкційну форму метилпреднізолону, синтетичного глюкокортикостероїду (ГКС), для внутрішньом'язового (в/м) та внутрішньовенного (в/в) введення.
Фармакодинаміка:
Має протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для кортикостероїдів є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси).
Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового поясу, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію зі шлунково-кишкового тракту, знижує мінералізацію кісткової тканини. Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує ліберацію арахідонової кислоти та інгібує біосинтез ендоперекисів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, асин, (інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують. Иммунодепрессивный эффект обусловлен вызываемой инволюцией лимфоидной ткани, угнетением пролиферации лимфоцитов (особенно Т-лимфоцитов), подавлением миграции В-клеток и взаимодействия Т- и В-лимфоцитов, торможением высвобождения цитокинов (интерлейкина-1, 2; гамма-интерферона) из лимфоцитов и макрофагов та зниженням утворення антитіл. Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та ін. пригнічення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини,
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці бронзу циркулюючих імунних комплексів. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Фармакокінетика:
При будь-якому способі введення метилпреднізолону натрію сукцинат значною мірою швидко гідролізується під дією холінестеразу з утворенням активної форми – вільного метилпреднізолону. Після внутрішньовенної інфузії 30 мг/кг протягом 20 хв, або 1 г протягом 30-60 хв приблизно через 15 хв досягається пік концентрації метилпреднізолону в плазмі крові (близько 20 мкг/мл). Через приблизно 25 хв після внутрішньовенного болюсного введення 40 мг метил преднізолону досягається пік його концентрації в плазмі крові, що дорівнює 42 - 47 мкг/100 мл. При внутрішньом'язовому введенні 40 мг через 120 хв досягається концентрація метилпреднізолону в плазмі крові, що дорівнює 34 мкг/100 мл. При внутрішньом'язовому введенні досягається нижче пікове значення, ніж при внутрішньом'язовому введенні. Середня максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1 годину після внутрішньом'язового введення 40 мг метилпреднізолону натрію сукцинату і становить 454 нг/мл. Через 12 годин концентрація метилпреднізолону в плазмі знижується до 31,9 нг/мл, а через 18 годин – метилпреднізолон у крові не виявляється. Порівняння площ під кривою «концентрація-час» вказує на однакову ефективність дії при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні еквівалентних доз метилпреднізолону натрію сукцинату. Після внутрішньом'язового введення препарат присутній у плазмі протягом більш тривалого періоду, ніж після внутрішньовенного введення, якщо введено еквівалентну кількість метилпреднізолону. Зважаючи на механізм дії метилпреднізолону, можна вважати, що ці відмінності мають мінімальне клінічне значення. Клінічний ефект зазвичай спостерігається через 4-6 годин після введення. При лікуванні бронхіальної астми перші позитивні результати виявляються через 1-2 год. Фармакотерапевтична дія зберігається навіть тоді, коли концентрація метилпреднізолону в плазмі крові вже не визначається. Тривалість протизапальної активності метилпреднізолону приблизно дорівнює тривалості пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової (ГГН) системи.
Розподіл. Метилпреднізолон активно розподіляється у тканині організму, проходить через гематоенцефалічний бар'єр та виділяється у грудне молоко. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 1,4 мл/кг. Зв'язок метилпреднізолону з білками плазми крові (альбуміном і кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном) – приблизно 40-90 %. Основними метаболітами є 20бета-гідроксиметилпреднізолон і 20бета-гідрокси-6альфа-метилпреднізолон. Як і багато інших субстратів ізоферменту CYP3A4, метилпреднізолон може також бути субстратом АТФ-пов'язаних транспортних білків Р-глікопротеїну, що впливають на розподіл у тканинах та взаємодію з іншими лікарськими засобами. Метилпреднізолон є субстратом ізоферменту CYP3A4. Ізофермент CYP3A4 є основним ізоферментом у найбільш поширеній підродині ізоферментів CYP у печінці дорослої людини. Цей ізофермент каталізує бета-гідроксилювання стероїдів – основний етап І фази метаболізму як ендогенних, так і синтетичних глюкокортикоїдів. Багато інших сполук також є субстратами ізоферменту CYP3A4, деякі з них (як і інші препарати) впливають на метаболізм метилпреднізолону за допомогою індукції або інгібування ізоферменту CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Цей ізофермент каталізує бета-гідроксилювання стероїдів – основний етап І фази метаболізму як ендогенних, так і синтетичних глюкокортикоїдів. Багато інших сполук також є субстратами ізоферменту CYP3A4, деякі з них (як і інші препарати) впливають на метаболізм метилпреднізолону за допомогою індукції або інгібування ізоферменту CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Цей ізофермент каталізує бета-гідроксилювання стероїдів – основний етап І фази метаболізму як ендогенних, так і синтетичних глюкокортикоїдів. Багато інших сполук також є субстратами ізоферменту CYP3A4, деякі з них (як і інші препарати) впливають на метаболізм метилпреднізолону за допомогою індукції або інгібування ізоферменту CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) метилпреднізолону сукцинату натрію з плазми крові становить 2,3-4 год і, ймовірно, не залежить від шляху введення. Загальний кліренс 5-6 мл/хв/кг. Метилпреднізолон - глюкокортикостероїд з проміжною тривалістю дії. Його Т1/2 з людини становить 12-36 годин. За рахунок внутрішньоклітинної активності виявляється виражена різниця між Т1/2 метилпреднізолону із плазми крові та Т1/2 із організму в цілому. Метаболіти виводяться в основному через нирки, як у незв'язаній формі, так і у формі глюкуронідів та сульфатів, які утворюються переважно у печінці та частково – у нирках. Після внутрішньовенного введення метилпреднізолону, міченого вуглецем 14С, 75% загальної радіоактивності виводиться нирками протягом 96 годин, 9% виводиться через кишечник протягом 5 днів і 20% виявляється у жовчі. При порушенні функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Метилпреднізолон виводиться при гемодіалізі.
Вагітність та годування груддюУ ряді досліджень на тваринах показано, що введення високих доз метилпреднізолону самкам може призводити до виникнення вад розвитку у плода. Відповідних досліджень впливу на репродуктивну функцію людини не проводилось. Оскільки не можна виключити можливу шкоду застосування метилпреднізолону, прийом препарату під час вагітності та у жінок, які планують вагітність, показаний лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект у матері перевищує ризик негативного впливу на плід. Метилпреднізолон слід призначати під час вагітності лише за абсолютними показаннями. Метилпреднізолон проникає крізь плаценту. Було виявлено збільшення числа новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку, народжених від матерів, які отримували метилпреднізолон, також спостерігалися випадки катаракти у новонароджених. Вплив метилпреднізолону на перебіг та результат пологів невідомий. Новонароджені, які народилися від матерів, які отримували метилпреднізолон під час вагітності, повинні ретельно обстежитись з метою виявлення можливих симптомів недостатності функції надниркових залоз. Оскільки метилпреднізолон проникає у грудне молоко, у разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення препарату.
При застосуванні препарату Метипред Оріон можуть відзначатися:
Інфекційні та паразитарні захворювання: інфекційні захворювання, опортуністичні інфекції.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): «синдром розпаду пухлини».
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкоцитоз.
Порушення імунної системи: реакції підвищення чутливості, включаючи анафілаксію з або без циркуляторного колапсу, зупинки серця, бронхоспазм.
Порушення з боку ендокринної системи: пригнічення синтезу власного АКТГ та кортизолу (при тривалій терапії), синдром Іценка-Кушинга, гіпопітуїтаризм, розвиток синдрому «скасування» глюкокортикостероїдів, латентний цукровий діабет, порушення вуглеводного обміну.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: негативний азотистий баланс, зумовлений підвищеним розпадом білків, уповільнення росту та процесу окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), підвищення апетиту (може призвести до підвищення маси тіла), метаболічний ацидоз, ліпоматоз, зниження толерантності до глюкози, підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у пацієнтів із цукровим діабетом, затримка натрію, затримка рідини, підвищене виведення калію, гіпокаліємічний алкалоз.
Порушення психіки: лікарська залежність, розлади мислення, афективні розлади (включаючи, лабільність настрою, депресивний настрій, стан ейфорії, психологічна залежність, суїцидальні думки); порушення психіки, тривога, зміна особистості, швидка зміна настрою, неадекватна поведінка, безсоння, дратівливість. У дітей найчастішими побічними явищами були лабільність настрою, порушення поведінки, безсоння, дратівливість.
Порушення з боку нервової системи: епідуральний ліпоматоз, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія), судоми, парестезії, амнезія, запаморочення, біль голови.
Порушення органу зору: центральна серозна хоріоретинопатія, задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм, вторинна грибкова або вірусна очна інфекція, перфорація рогівки (при очних проявах простого герпесу).
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: вертиго.
Порушення серця: порушення ритму серця (аритмії, брадикардія, тахікардія); хронічна серцева недостатність (у пацієнтів із схильністю); набряк легень, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених дітей; непритомність; у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Є повідомлення про порушення ритму серця та/або розвиток циркуляторного колапсу, та/або про зупинку серця після швидкого внутрішньовенного введення високих доз метилпреднізолону (понад 0,5 г, введених протягом менше 10 хв). Під час і після внутрішньовенного введення високих доз метилпреднізолону також спостерігалися випадки брадикардії, проте вони необов'язково залежали від швидкості або тривалості інфузії.
Порушення з боку судин: підвищення чи зниження артеріального тиску; тромботичні ускладнення (включаючи тромбоемболію); васкуліт; тромбофлебіт.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: виразка з можливим проривом і кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, перитоніт, езофагіт (у тому числі виразковий), перфорація стінки кишечника, біль у животі, напруга черевної стінки, діарея, діспе нудота, блювання, завзята гикавка.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, підвищення активності печінкових ферментів: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази у плазмі крові. Зазвичай ці зміни незначні, не пов'язані з будь-якими клінічними синдромами та оборотні після припинення лікування.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, атрофія шкіри, стрії, петехії та екхімози, гіпопігментація, гірсутизм, висипання, еритема, свербіж шкіри, кропив'янка, акне, стоншування волосся на голові, алергічний дерматит, підвищене.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: остеонекроз, миопатия, мышечная слабость, остеопороз, патологические переломы, мышечная атрофия, нейропатическая атрофия, артралгия, миалгия, компрессионные переломы позвонков, асептический некроз эпифизов трубчатых костей, разрывы сухожилий, в особенности Ахиллова сухожилия, затримка зростання дітей.
Гостра міопатія найчастіше розвивається при застосуванні високих доз метилпреднізолону у хворих з порушеною нервово-м'язовою передачею (наприклад, при міастенії gravis), або у хворих, які одночасно одержують лікування антихолінергічними препаратами, такими як периферичні міорелаксанти (наприклад, панкуронія бромід). Така гостра міопатія носить генералізований характер, може вражати м'язи ока та дихальної системи, призводити до розвитку тетрапарезу.
Можливе підвищення концентрації креатинкінази. При цьому покращення або одужання після відміни метилпреднізолону може відбутися лише через багато тижнів або навіть за кілька років.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: печіння та поколювання (особливо в області промежини після внутрішньовенного введення), збільшення або зменшення рухливості та кількості сперматозоїдів, порушення менструального циклу.
Загальні розлади та порушення в місці введення: периферичні набряки, повільне загоєння ран, реакції в місці введення, підвищена стомлюваність, слабкість, стерильний абсцес.
Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, дисліпідемія, підвищення концентрації кальцію у сечі, гіпокальціємія, пригнічення реакцій при проведенні шкірних проб.
У разі інтратекального або епідурального введення препарату: арахноїдит, менінгіт, парези/параплегії, сенсорні порушення та порушення функції шлунково-кишкового тракту та сечового міхура.
Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію метилпреднізолоном, відзначалася саркома
Капоші. При відміні метилпреднізолону може настати клінічна ремісія.
особливі вказівкиОскільки ускладнення терапії препаратом Метипред® Оріон залежать від величини дози та тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку на підставі аналізу співвідношення ризик/користування приймають рішення про необхідність та тривалість терапії, а також визначають частоту введення препарату. З метою найкращого контролю стану пацієнта слід застосовувати найменшу дозу препарату Метіпред Оріон. При досягненні ефекту, при можливості, слід поступово зменшити дозу до підтримуючої або припинити лікування. У зв'язку з небезпекою розвитку аритмії, застосування препарату Метипред® Оріон у високих дозах слід проводити в умовах стаціонару, оснащеного необхідним обладнанням (електрокардіографом, дефібрилятором). При настанні тривалої спонтанної ремісії лікування слід припинити. При тривалому лікуванні пацієнту слід проходити регулярне обстеження (рентгенографія органів грудної клітки, визначення концентрації глюкози в плазмі крові через 2 години після їди, загальний аналіз сечі, вимірювання артеріального тиску, контроль маси тіла, бажано проведення рентгенологічного або ендоскопічного обстеження за наявності в анамнезі. шлунково-кишковий тракт). Слід ретельно контролювати зростання та розвиток дітей, які перебувають на тривалій терапії препаратом Метіпред® Оріон. Затримка зростання може спостерігатися у дітей, які одержують тривалу щоденну розділену на кілька доз терапію. Тривале щоденне застосування препарату у дітей можливе лише за абсолютними показаннями. Застосування препарату через день може зменшити ризик розвитку цього побічного ефекту або дозволить уникнути його зовсім. Діти, одержують тривалу терапію препаратом Метіпред Оріон, знаходяться в групі підвищеного ризику розвитку внутрішньочерепної гіпертензії. Препарат Метипред Оріон також повинен призначатися з великою обережністю хворим з підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями, такими як стронгілоїдоз. Викликана метилпреднізолоном імуносупресія, у таких хворих призводить до стронгілоїдної гіперінфекції та дисемінації процесу з поширеною міграцією личинок, часто з розвитком важких форм ентероколіту та грамнегативної септицемії з можливим летальним кінцем. Хворі, які одержують препарати, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові особи. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть мати більш важкий перебіг, аж до летального результату у неімунізованих дітей або у дорослих, які отримують препарат Метіпред Оріон. Ефективність препарату Метипред Оріон при септичному шоку сумнівна. Дослідження показали, що глюкокортикостероїди не слід застосовувати при септичному шоку через відсутність доказів ефективності та можливого збільшення ризику смертності у деяких груп пацієнтів (з підвищенням концентрації креатиніну в плазмі крові або у разі розвитку вторинної інфекції на тлі терапії метилпреднізолоном). Хворим, які можуть зазнати впливу стресу на фоні терапії препаратом Метіпред® Оріон, показано збільшення дози препарату до, під час та після стресової ситуації. У зв'язку з тим, що виявлено збільшення летальності через 2 тижні або 6 місяців після черепно-мозкової травми у пацієнтів, які отримували лікування метилпреднізолону натрію сукцинатом, порівняно з плацебо, препарат Метіпред Оріон не слід застосовувати при набряку головного мозку, обумовленому травмою. Причинний зв'язок летальних наслідків із застосуванням метилпреднізолону натрію сукцинату не встановлено. На тлі терапії препаратом Метипред® Оріон може збільшуватися сприйнятливість до інфекцій, деякі інфекції можуть протікати у стертій формі, крім того, можуть розвиватися нові інфекції. Також знижується здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Розвиток інфекцій, що викликаються різними патогенними організмами, такими як віруси, бактерії, гриби, найпростіші або гельмінти, які локалізуються в різних системах організму людини, може бути пов'язаний із застосуванням препарату Метіпред® Оріон як монотерапії, так і в поєднанні з іншими імунодепресантами. , що впливають на клітинний імунітет, гуморальний імунітет або на функцію нейтрофілів Ці інфекції можуть протікати легко, проте, у ряді випадків можливий тяжкий перебіг і навіть летальний кінець. Причому що вищі дози препарату застосовуються, то вище ймовірність розвитку інфекційних ускладнень. Хворим на лікування Метипред® Оріон у дозах, що мають імуносупресивну дію, протипоказано введення живих або живих ослаблених вакцин, але можна вводити вбиті або інактивовані вакцини, проте реакція на введення таких вакцин може бути знижена або навіть відсутня. Хворим, які одержують лікування Метіпред® Оріон у дозах, що не мають імуносупресивної дії, за відповідними показаннями може проводитися імунізація. Застосування препарату Метипред® Оріон при активному туберкульозі слід обмежити випадками блискавичного та дисемінованого туберкульозу, коли метилпреднізолон застосовують для лікування захворювання у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. Якщо препарат Метипред Оріон призначають хворим з латентним туберкульозом або з позитивними туберкуліновими пробами, то лікування слід проводити під суворим лікарським контролем, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії такі хворі повинні отримувати відповідне профілактичне лікування. Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію метилпреднізолоном, відзначалася саркома Капоші. При відміні препарату може настати клінічна ремісія. Оскільки у хворих при парентеральному введенні метилпреднізолону в поодиноких випадках можливий розвиток шкірних реакцій та анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, перед введенням препарату слід вживати відповідних профілактичних заходів, особливо якщо у даного хворого в анамнезі відзначалися алергічні реакції на будь-які лікарські препарати. Можливий розвиток атрофії шкіри та підшкірно-жирової клітковини у місці ін'єкції. Необхідно уникати введення препарату в дельтоподібний м'яз. При введенні метилпреднізолону інтратекально або епідурально можуть розвинутись важкі ускладнення. При тривалій терапії високими дозами можливий розвиток епідурального ліпоматозу. При застосуванні метилпреднізолону в терапевтичних дозах протягом тривалого періоду може розвинутись супресія гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (вторинна недостатність кори надниркових залоз). Ступінь і тривалість недостатності кори надниркових залоз індивідуальні у кожного пацієнта і залежать від дози, частоти застосування, часу прийому та тривалості терапії. Виразність цього ефекту можна зменшити за допомогою застосування препарату через день або поступовим зниженням дози. Цей тип відносної недостатності кори надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після закінчення лікування, тому при будь-яких стресових ситуаціях у цей період слід знову призначити препарат Метіпред Оріон. Розвиток гострої надниркової недостатності, що призводить до летального результату, можливе при різкій відміні метилпреднізолону. Синдром «скасування», що не відноситься до надниркової недостатності, також може виникати внаслідок різкої відміни препарату Метіпред Оріон. Цей синдром включає такі симптоми, як анорексія, нудота, блювання, летаргія, головний біль, лихоманка, біль у суглобах, лущення шкіри, міалгія, зниження маси тіла та зниження артеріального тиску. Передбачається, що ці небажані реакції обумовлені не зниженням, а різким коливанням концентрації метилпреднізолону в плазмі. У пацієнтів з феохромоцитомою можливий розвиток симпато-адреналових кризів (у тому числі з летальним кінцем). У пацієнтів з гіпотиреозом або цирозом печінки спостерігається посилення ефекту метилпреднізолону. У поодиноких випадках повідомлялося про порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Більшість із них були оборотними після припинення терапії. Рекомендується належний контроль функції печінки пацієнтів, які отримують кортикостероїди. Пульс-терапія метилпреднізолоном може призвести до розвитку лікарсько-індукованого ураження печінки, включаючи гострий гепатит та підвищення концентрації ферментів печінки. Перші ознаки гострого гепатиту після внутрішньовенної пульс-терапії (як правило, у дозі >1 г на добу) можуть розвинутися через кілька тижнів або пізніше. При застосуванні високих доз метилпреднізолону можливий розвиток гострого панкреатиту, у тому числі у дітей. Застосування метилпреднізолону може спричиняти збільшення концентрації глюкози в плазмі крові, погіршення перебігу наявного цукрового діабету. Пацієнти, які отримують тривалу терапію метилпреднізолоном, можуть бути схильними до розвитку цукрового діабету. На тлі терапії препаратом Метіпред® Оріон можливий розвиток різних психічних розладів: від ейфорії, безсоння, нестійкості настрою, зміни особистості та тяжкої депресії до гострих психічних проявів. Крім того, можуть посилюватися вже наявні емоційна нестабільність або схильність до психотичних реакцій. Потенційно тяжкі психічні розлади можуть виникати при застосуванні препарату Метіпред Оріон. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів чи тижнів після початку терапії. Більшість реакцій зникає або після зниження дози або після відміни препарату. Незважаючи на це, може знадобитися специфічне лікування. Пацієнтів та/або їхніх родичів слід попередити, що у разі появи змін у психологічному статусі пацієнта (особливо при розвитку депресивного стану та суїцидальних спроб) необхідно звернутися за медичною допомогою. Також слід попередити пацієнтів або їхніх родичів про можливість розвитку психічних порушень під час або одразу після зниження дози препарату або повного його відміни. Тривале застосування препарату Метипред® Оріон може призвести до виникнення задньої субкапсулярної катаракти та ядерної катаракти (особливо у дітей), екзофтальму або глаукоми з можливим ураженням зорового нерва та провокувати приєднання вторинної очної грибкової або вірусної інфекції. При застосуванні метилпреднізолону можливий розвиток центральної серозної хоріоретинопатії та відшарування сітківки. Застосування кортикостероїдів не рекомендується у пацієнтів з ураженням очей вірусної етіології (вірус герпесу) через ризик розвитку перфорації рогівки. Застосування кортикостероїдів не рекомендується у пацієнтів із хворобою Кушинга. Застосування кортикостероїдів не рекомендується при ризику розвитку гострої міопатії у пацієнтів з порушенням нервово-м'язової передачі (наприклад, при міастенії gravis). При застосуванні препарату Метипред Оріон відзначається підвищення артеріального тиску, затримка рідини та солей в організмі, підвищене виведення калію, гіпокаліємічний алкалоз. Дані ефекти меншою мірою виявляються при застосуванні синтетичних похідних, за винятком випадків застосування їх у великих дозах. Можливо, може знадобитися обмеження потреби солі та продуктів, що містять натрій. На тлі терапії кортикостероїдами може спостерігатися маскування симптомів перитоніту, панкреатиту, перфорації стінок або обструкції шлунково-кишкового тракту. Терапія препаратом Метипред® Оріон може маскувати симптоми виразки пептики і в цьому випадку перфорація або кровотеча можуть розвинутися без значного больового синдрому. При одночасному застосуванні метилпреднізолону з нестероїдними протизапальними засобами підвищується ризик утворення виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Такі побічні реакції препарату Метипред Оріон з боку серцево-судинної системи, як дисліпідемія, підвищення артеріального тиску, можуть провокувати у схильних пацієнтів нові реакції у разі застосування високих доз препарату та тривалого лікування. У зв'язку з цим препарат Метипред Оріон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз препарату Метипред Оріон через день може знизити вираженість даних побічних ефектів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. можуть провокувати у схильних пацієнтів нові реакції у разі застосування високих доз препарату та тривалого лікування. У зв'язку з цим препарат Метипред Оріон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз препарату Метипред Оріон через день може знизити вираженість даних побічних ефектів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. можуть провокувати у схильних пацієнтів нові реакції у разі застосування високих доз препарату та тривалого лікування. У зв'язку з цим препарат Метипред Оріон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз препарату Метипред Оріон через день може знизити вираженість даних побічних ефектів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. У зв'язку з цим препарат Метипред Оріон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз препарату Метипред Оріон через день може знизити вираженість даних побічних ефектів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. У зв'язку з цим препарат Метипред Оріон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань. Необхідний регулярний контроль функції серця. Застосування низьких доз препарату Метипред Оріон через день може знизити вираженість даних побічних ефектів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів. Необхідно використовувати метилпреднізолон з обережністю у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або схильність до їх розвитку, т.к. можливі випадки розвитку тромбозів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами:
У зв'язку з можливістю розвитку запаморочення, порушення зору та слабкості при застосуванні препарату Метипред® Оріон, слід бути обережним особам, які керують транспортними засобами або займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості рухових реакцій .
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С, у захищеному від світла місці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПарентерально. Препарат вводиться у вигляді повільних внутрішньовенних струминних або внутрішньовенних інфузій, а також внутрішньом'язових ін'єкцій.
Доза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. Дітям слід вводити нижчі дози (але не менше 0,5 мг/кг/добу), проте при виборі дози в першу чергу враховують тяжкість стану та реакцію хворого на терапію, а не вік та масу тіла.
Приготування розчину. Розчин для ін'єкцій готується шляхом додавання розчинника (4 мл води для ін'єкцій) у флакон з ліофілізат безпосередньо перед використанням. Приготовлений розчин містить 62,5 мг/мл метилпреднізолону. Відновлений розчин слід використовувати відразу після приготування.
Як додаткову терапію при життєзагрозних станах вводять розчин 30 мг/кг маси тіла внутрішньовенно протягом не менше 30 хв. Введення цієї дози можна повторювати кожні 4-6 годин протягом не більше 48 год.
Пульс-терапія при лікуванні захворювань, при яких ефективна глюкокортикостероїд-терапія, при загостреннях захворювання та/або при неефективності стандартної терапії
Рекомендовані схеми терапії:
Ревматичні захворювання: 1 г/добу внутрішньовенно протягом 1 - 4 днів або 1 г/місяць внутрішньовенно протягом 6 місяців Системний
червоний вовчак: 1 г/добу внутрішньовенно протягом 3 днів
Розсіяний склероз: 1 г/добу внутрішньовенно протягом 3 або 5 днів
Набрякові стани, наприклад, гломерулонефрит, вовчаковий нефрит: 30 мг/кг внутрішньовенно через день протягом 4 днів або 1 г/добу внутрішньовенно протягом 3, 5 або 7
днів дози слід вводити протягом не менше 30 хв, введення можна повторити, якщо протягом тижня після проведення лікування не було досягнуто покращення, або якщо цього вимагає стан хворого.
Онкологічні захворювання в термінальній стадії – для покращення якості життя: вводять 125 мг/добу внутрішньовенно щодня протягом 8 тижнів.
Профілактика нудоти та блювання, пов'язаних із хіміотерапією з приводу онкологічних захворювань. При хіміотерапії, що характеризується незначною або середньовираженою блювотною дією, вводять 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хв за 1 годину до введення хіміотерапевтичного препарату, на початку хіміотерапії, а також після її закінчення. При хіміотерапії, що характеризується вираженою блювотною дією, вводять 250 мг внутрішньовенно протягом не менше 5 хв у поєднанні з відповідними дозами метоклопраміду або бутирофенону за 1 год до введення хіміотерапевтичного препарату, потім по 250 мг внутрішньовенно на початку хіміотерапії.
Гострі травматичні ушкодження спинного мозку. Лікування необхідно розпочинати у перші 8 год після травми. Рекомендується внутрішньовенне болюсне введення протягом 15 хвилин у дозі 30 мг/кг маси тіла, потім зробити перерву на 45 хв, а потім проводити безперервну інфузію в дозі 5,4 мг/кг/год протягом 23 годин (якщо лікування розпочато в перші 3 години після травми) або 47 годин (якщо лікування розпочато в перші 3 – 8 години після травми). Препарат слід вводити за допомогою інфузомату окремо від інших препаратів.
При інших показаннях початкова доза становить 10-500 мг внутрішньовенно залежно від характеру захворювання. Для короткого курсу при тяжких гострих станах можуть знадобитися вищі дози. Початкову дозу, яка не перевищує 250 мг, слід вводити внутрішньовенно протягом не менше 5 хв, дози понад 250 мг вводять протягом не менше 30 хв. Наступні дози вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово, при цьому тривалість інтервалів між введеннями залежить від реакції хворого на терапію та від його клінічного стану.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Метипред лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250мг фл 1 шт производится компанией ОРИОН. Само производство расположено в стране Португалия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Метипред лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250мг фл 1 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Метипред лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250мг фл 1 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Медрол таб 16мг 50 шт Медрол таб 16мг 50 шт, Медрол таб 32мг 20 шт Медрол таб 32мг 20 шт, Метипред таб 4мг 100 шт Метипред таб 4мг 100 шт, Метипред таб 4мг 30 шт Метипред таб 4мг 30 шт, Преднол-Л лиофилизат для приготовления раствора для ... Преднол-Л лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 250 мг 1 фл, в комплекте с растворителем (вода для инъекций).
Пока нет комментариев