Лозартан таб 100 мг 60 шт
Топ продаж
Суперцена
Лозартан таблетки 100 мг 60 шт - це гіпотензивний препарат, який є специфічним антагоністом ангіотензину II рецепторів типу AT1. Він знижує артеріальний тиск, концентрацію норепінефрину та альдостерону, попереджає розвиток гіпертрофії міокарда та підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Період напіввиведення складає 1,5-2 години, а концентрація лозартану та його активного метаболіту зростає зі збільшенням дози препарату. Лозартан добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту і має ефект первинного проходження через печінку.
Лозартан таб 100 мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лозартан калію 100 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кальцію карбонат, карбоксиметилкрохмаль натрію;
Оболонка: макрогол 400, діоксид титану, диметикон 100, гіпромелоза, барвник заліза оксид жовтий.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з ризиком. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, по 100 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги. 6 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщено в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (досвід застосування відсутня), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені), одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2), одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю:
Артеріальна гіпотензія, порушення водно-електролітного балансу, гіперкаліємія, зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК), порушення функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної розділі «Особливі вказівки»), стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній), аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок, тяжка ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA, серцева недостатність з загрозливими ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, первинний гіперальдостеронізм, ангіоневротичний набряк в анамнезі.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ), що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда; цукровий діабет 2 типу з протеїнурією (зниження ризику розвитку гіперкреатинінемії та протеїнурії);
ХСН (при неефективності лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУ клінічних дослідженнях з вивчення фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів не було виявлено клінічно значущих взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином та фенобарбіталом.
Рифампіцин, як індуктор метаболізму лікарських засобів, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану в крові.
У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів ізоферменту Р450 3А4: кетоконазолу та еритроміцину. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після внутрішньовенного введення лозартану. Еритроміцин не мав клінічно значущого ефекту при прийомі лозартану всередину.
Флуконазол, інгібітор ізоферменту Р450 2С9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану, проте фармакодинамічна значущість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту Р450 2С9 не вивчена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболізують лозартан у активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту Р450 2С9. Ці дані дозволяють припускати, що метаболізм лозартану до активного метаболіту здійснюється ізоферментом Р450 2С9, а не ізоферментом Р450 3А4.
Одночасне застосування лозартану, як і інших лікарських засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, еплереном, тріамтереном, амілоридом), калійвмісними добавками або солями калію може призводити до збільшення вмісту калію.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект АРА II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2.
У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування APA II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення функції. нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Дані ефекти зазвичай оборотні, тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, зміна частоти серцевих скорочень (ЧСС) (тахікардія або брадикардія, обумовлена парасимпатичною (вагусною) стимуляцією).
Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
КОД АТХ: С09СА01
Фармакодинаміка:
Гіпотензивний препарат є специфічним антагоністом ангіотензин II (тип AT1) рецепторів. Не пригнічує кініназу II – фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), концентрацію в крові норепінефрину та альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск у "малому" колі кровообігу; зменшує постнавантаження, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Після одноразового прийому антигіпертензивна дія (зменшується систолічний та діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів від початку прийому препарату.
Концентрація лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II), вони обидва роблять внесок в антигіпертензивний ефект.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність – 25-35%. Середні максимальні концентрації в плазмі (Сmax) лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. Вплив прийому їжі на абсорбцію лозартану не виявлено.
Розподіл:
Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбуміном) – 92 % (лозартан), 99 % (метаболіт). Практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Має ефект первинного проходження через печінку, метаболізується шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 цитохрому P450 з утворенням активного (в 10-40 разів) метаболіту.
Виведення:
Період напіввиведення (T1/2) – 1.5-2 год, а його основного метаболіту – 6-9 год. З нирками виводиться 35 % (з них 4 % – у вигляді незміненого препарату та 6 % – у вигляді основного метаболіту); решта (60%) – через кишечник.
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану в 5 разів, активного метаболіту в 1,7 разів вища, ніж у здорових добровольців чоловічої статі.
При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв концентрація лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої за нормальної функції нирок. У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі кривої «концентрація-час» (AUC) приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляються з організму за допомогою гемодіалізу.
Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не відрізняються суттєво від значень цих параметрів у молодих пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією.
Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок із артеріальною гіпертензією у 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків із артеріальною гіпертензією.
Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізняються. Ця фармакокінетична відмінність не має клінічної значущості.
Вагітність та годування груддюЗастосування ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), у II-III триместрах вагітності знижує функцію нирок та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями кісток скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат має бути одразу відмінено. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням ЛЗ, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між ЛЗ, що впливають на РААС, та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода.
При призначенні в період лактації слід ухвалити рішення про припинення грудного вигодовування або припинення лікування лозартаном.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота небажаних явищ (НЯ): понад 10 % – дуже часті; більше 1%, але менше 10% – часті; більше 0,1%, але менше 1% – нечасті; більше 0,01%, але менше 0,1% – рідкісні; менше 0,01% - дуже рідкісні; частота невідома – неможливо оцінити частоту на основі доступних даних.
З боку нервової системи та органів чуття: часті – системне запаморочення (вертиго), астенія, підвищена стомлюваність, біль голови, безсоння; нечасті - занепокоєння, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична нейропатія, парестезія, гіпестезія, тремор, атаксія, непритомність, дзвін у вухах, зміна зору, кон'юнктивіт; рідко - непритомність; частота невідома – депресія, мігрень, порушення смаку.
З боку дихальної системи: часті – закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія*, синусит, фарингіт); нечасті – задишка, бронхіт, риніт.
З боку травної системи: часті – нудота, діарея, диспепсичні явища, біль у животі; нечасті – зниження апетиту, сухість слизової оболонки ротової порожнини, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор; рідко – гепатит; частота невідома панкреатит, порушення функції печінки.
З боку опорно-рухового апарату: часті – судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; нечасті – артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку серцево-судинної системи (ССС): нечасті – ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахі-або брадикардія, аритмії, стенокардія; рідко – фібриляція передсердь, порушення мозкового кровообігу; частота невідома – анемія.
З боку системи кровотворення: рідко – васкуліт (включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха); частота невідома – тромбоцитопенія.
З боку сечостатевої системи: нечасті – імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, еректильна дисфункція/імпотенція.
З боку шкірних покривів: нечасті – сухість, гіперемія шкіри, підвищений потовиділення, алопеція; частота невідома – фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: нечасті – кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, в т.ч. особи, губ, глотки та/або язика.
Інші: часті – гіперкаліємія, збільшення концентрації креатиніну, сечовини та вмісту калію в крові; нечасті - набряки, лихоманка, подагра, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та гіпербілірубінемія; частота невідома – рабдоміоліз, гіпонатріємія, гіпоглікемія.
* - позначені побічні ефекти, частота розвитку яких можна порівняти з плацебо. Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються із частотою менше 1 % випадків, із застосуванням лозартану не доведено.
особливі вказівкиРеакції гіперчутливості:
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, горлянки та/або язика) необхідний контроль застосування препарату (див. «Побічна дія»).
Ембріотоксичність:
Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат ЛОЗАРТАН повинен бути одразу відмінений (див. «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу або зниження об'єму циркулюючої крові:
У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, які отримують лікування великими дозами діуретиків) може виникати симптоматична гіпотензія. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату ЛОЗАРТАН або розпочинати лікування з нижчої дози препарату ЛОЗАРТАН (див. «Спосіб застосування та дози»). Порушення водно-електролітного балансу є характерним для пацієнтів з порушенням функції нирок із цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією кількість випадків розвитку гіперкаліємії була більшою у групі, яка приймала препарат ЛОЗАРТАН, ніж у групі, яка приймала плацебо. Декілька пацієнтів припинили терапію у зв'язку з гіперкаліємією, що виникла (див. "Побічна дія"). Під час лікування препаратом ЛОЗАРТАН не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій.
Аортальний або мітральний стенози, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися обережно пацієнтам з аортальним або мітральним стенозами або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання:
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту.
Хронічна серцева недостатність:
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострого порушення функції нирок. Оскільки відсутній достатній досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів із серцевою недостатністю та супутнім тяжким порушенням функції нирок, у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та симптоматичними загрозливими для життя аритміями, препарат ЛОЗАРТАН слід призначати з обережністю пацієнтам цих груп.
Первинний гіперальдостеронізм:
Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату ЛОЗАРТАН не рекомендується у цієї групи пацієнтів.
Порушення функції печінки:
Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з порушенням функції печінки в анамнезі слід призначати препарат ЛОЗАРТАН у нижчій дозі. Відсутня досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, тому препарат не повинен застосовуватися у цієї групи пацієнтів (див. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»; «Протипоказання»; «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції нирок:
Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни ниркової функції, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про подібні ефекти при прийомі препарату ЛОЗАРТАН. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. ЛОЗАРТАН слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Раса:
Аналіз даних усієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку основного складового критерію оцінки дослідження у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n=9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати ризик розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також зменшувати показник серцево-судинної смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (на 13.0%. р=0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у даних пацієнтів. У цьому дослідженні препарат ЛОЗАРТАН порівняно з атенололом зменшував показник серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка всіх рас, крім негроїдної (n=8660, p=0,003).
Діти та підлітки:
Ефективність та безпека застосування препарату ЛОЗАРТАН у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат ЛОЗАРТАН під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідне проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок.
Пацієнти похилого віку:
Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності лозартану у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1, площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами
Несприятливий вплив лозартану на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами не виявлено. Однак, відомо, що препарат ЛОЗАРТАН може викликати запаморочення та сонливість, внаслідок чого в період його застосування необхідно виявляти обережність при виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги та керування транспортними засобами.
Умови зберіганняЗберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, кратність прийому - 1 раз на день.
• При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. При необхідності добова доза може бути збільшена до максимальної дози 100 мг 1 раз на добу.
• Зниження ризику серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією ЛШ: початкова доза – 50 мг 1 раз на день, надалі рекомендується додатково призначити гідрохлортіазид у низьких дозах або збільшити дозу до 100 мг 1 раз на день (з урахуванням ступеня зниження АТ).
• Цукровий діабет 2 типу з протеїнурією: початкова доза – 50 мг 1 раз на день з подальшим підвищенням дози до 100 мг на добу (з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску).
• ХСН: початкова доза для пацієнтів із ХСН становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується вдвічі з тижневим інтервалом (тобто 12,5, 25, 50 мг на добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг на добу, 100 мг на добу до максимальної (тільки для даного показання) дози 150 мг/добу залежно від індивідуальної переносимості.
При призначенні пацієнтам, які отримують високі дози діуретиків, початкову дозу слід зменшити до 25 мг на добу.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки в анамнезі слід призначати нижчі дози ЛОЗАРТАНУ.
У пацієнтів похилого віку, а також із порушенням функції нирок (в т.ч. які перебувають на діалізі) немає потреби у корекції початкової дози.
Лозартан можна призначати разом з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (ЛЗ).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Лозартан таб 100 мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лозартан калію 100 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кальцію карбонат, карбоксиметилкрохмаль натрію;
Оболонка: макрогол 400, діоксид титану, диметикон 100, гіпромелоза, барвник заліза оксид жовтий.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з ризиком. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, по 100 мг. По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги. 6 контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщено в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (досвід застосування відсутня), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені), одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2), одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією, непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю:
Артеріальна гіпотензія, порушення водно-електролітного балансу, гіперкаліємія, зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК), порушення функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної розділі «Особливі вказівки»), стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній), аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок, тяжка ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA, серцева недостатність з загрозливими ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, первинний гіперальдостеронізм, ангіоневротичний набряк в анамнезі.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ), що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда; цукровий діабет 2 типу з протеїнурією (зниження ризику розвитку гіперкреатинінемії та протеїнурії);
ХСН (при неефективності лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУ клінічних дослідженнях з вивчення фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів не було виявлено клінічно значущих взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином та фенобарбіталом.
Рифампіцин, як індуктор метаболізму лікарських засобів, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану в крові.
У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів ізоферменту Р450 3А4: кетоконазолу та еритроміцину. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після внутрішньовенного введення лозартану. Еритроміцин не мав клінічно значущого ефекту при прийомі лозартану всередину.
Флуконазол, інгібітор ізоферменту Р450 2С9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану, проте фармакодинамічна значущість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту Р450 2С9 не вивчена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболізують лозартан у активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту Р450 2С9. Ці дані дозволяють припускати, що метаболізм лозартану до активного метаболіту здійснюється ізоферментом Р450 2С9, а не ізоферментом Р450 3А4.
Одночасне застосування лозартану, як і інших лікарських засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, еплереном, тріамтереном, амілоридом), калійвмісними добавками або солями калію може призводити до збільшення вмісту калію.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект АРА II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2.
У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування APA II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення функції. нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Дані ефекти зазвичай оборотні, тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, зміна частоти серцевих скорочень (ЧСС) (тахікардія або брадикардія, обумовлена парасимпатичною (вагусною) стимуляцією).
Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
КОД АТХ: С09СА01
Фармакодинаміка:
Гіпотензивний препарат є специфічним антагоністом ангіотензин II (тип AT1) рецепторів. Не пригнічує кініназу II – фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), концентрацію в крові норепінефрину та альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск у "малому" колі кровообігу; зменшує постнавантаження, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Після одноразового прийому антигіпертензивна дія (зменшується систолічний та діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів від початку прийому препарату.
Концентрація лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II), вони обидва роблять внесок в антигіпертензивний ефект.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність – 25-35%. Середні максимальні концентрації в плазмі (Сmax) лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. Вплив прийому їжі на абсорбцію лозартану не виявлено.
Розподіл:
Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбуміном) – 92 % (лозартан), 99 % (метаболіт). Практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Має ефект первинного проходження через печінку, метаболізується шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2C9 цитохрому P450 з утворенням активного (в 10-40 разів) метаболіту.
Виведення:
Період напіввиведення (T1/2) – 1.5-2 год, а його основного метаболіту – 6-9 год. З нирками виводиться 35 % (з них 4 % – у вигляді незміненого препарату та 6 % – у вигляді основного метаболіту); решта (60%) – через кишечник.
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та помірного ступеня тяжкості концентрація лозартану в 5 разів, активного метаболіту в 1,7 разів вища, ніж у здорових добровольців чоловічої статі.
При кліренсі креатиніну (КК) вище 10 мл/хв концентрація лозартану в плазмі крові не відрізняється від такої за нормальної функції нирок. У пацієнтів, які потребують гемодіалізу, значення площі кривої «концентрація-час» (AUC) приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляються з організму за допомогою гемодіалізу.
Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не відрізняються суттєво від значень цих параметрів у молодих пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією.
Значення плазмових концентрацій лозартану у жінок із артеріальною гіпертензією у 2 рази перевищують відповідні значення у чоловіків із артеріальною гіпертензією.
Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізняються. Ця фармакокінетична відмінність не має клінічної значущості.
Вагітність та годування груддюЗастосування ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), у II-III триместрах вагітності знижує функцію нирок та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями кісток скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат має бути одразу відмінено. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням ЛЗ, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між ЛЗ, що впливають на РААС, та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. У разі, якщо неможливо вибрати альтернативну терапію замість терапії ЛЗ, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки стану інтраамніотичного простору. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода.
При призначенні в період лактації слід ухвалити рішення про припинення грудного вигодовування або припинення лікування лозартаном.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаЧастота небажаних явищ (НЯ): понад 10 % – дуже часті; більше 1%, але менше 10% – часті; більше 0,1%, але менше 1% – нечасті; більше 0,01%, але менше 0,1% – рідкісні; менше 0,01% - дуже рідкісні; частота невідома – неможливо оцінити частоту на основі доступних даних.
З боку нервової системи та органів чуття: часті – системне запаморочення (вертиго), астенія, підвищена стомлюваність, біль голови, безсоння; нечасті - занепокоєння, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична нейропатія, парестезія, гіпестезія, тремор, атаксія, непритомність, дзвін у вухах, зміна зору, кон'юнктивіт; рідко - непритомність; частота невідома – депресія, мігрень, порушення смаку.
З боку дихальної системи: часті – закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія*, синусит, фарингіт); нечасті – задишка, бронхіт, риніт.
З боку травної системи: часті – нудота, діарея, диспепсичні явища, біль у животі; нечасті – зниження апетиту, сухість слизової оболонки ротової порожнини, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор; рідко – гепатит; частота невідома панкреатит, порушення функції печінки.
З боку опорно-рухового апарату: часті – судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; нечасті – артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку серцево-судинної системи (ССС): нечасті – ортостатична гіпотензія (дозозалежна), відчуття серцебиття, тахі-або брадикардія, аритмії, стенокардія; рідко – фібриляція передсердь, порушення мозкового кровообігу; частота невідома – анемія.
З боку системи кровотворення: рідко – васкуліт (включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха); частота невідома – тромбоцитопенія.
З боку сечостатевої системи: нечасті – імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, еректильна дисфункція/імпотенція.
З боку шкірних покривів: нечасті – сухість, гіперемія шкіри, підвищений потовиділення, алопеція; частота невідома – фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: нечасті – кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, в т.ч. особи, губ, глотки та/або язика.
Інші: часті – гіперкаліємія, збільшення концентрації креатиніну, сечовини та вмісту калію в крові; нечасті - набряки, лихоманка, подагра, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та гіпербілірубінемія; частота невідома – рабдоміоліз, гіпонатріємія, гіпоглікемія.
* - позначені побічні ефекти, частота розвитку яких можна порівняти з плацебо. Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються із частотою менше 1 % випадків, із застосуванням лозартану не доведено.
особливі вказівкиРеакції гіперчутливості:
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, горлянки та/або язика) необхідний контроль застосування препарату (див. «Побічна дія»).
Ембріотоксичність:
Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат ЛОЗАРТАН повинен бути одразу відмінений (див. «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу або зниження об'єму циркулюючої крові:
У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, які отримують лікування великими дозами діуретиків) може виникати симптоматична гіпотензія. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату ЛОЗАРТАН або розпочинати лікування з нижчої дози препарату ЛОЗАРТАН (див. «Спосіб застосування та дози»). Порушення водно-електролітного балансу є характерним для пацієнтів з порушенням функції нирок із цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією кількість випадків розвитку гіперкаліємії була більшою у групі, яка приймала препарат ЛОЗАРТАН, ніж у групі, яка приймала плацебо. Декілька пацієнтів припинили терапію у зв'язку з гіперкаліємією, що виникла (див. "Побічна дія"). Під час лікування препаратом ЛОЗАРТАН не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій.
Аортальний або мітральний стенози, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися обережно пацієнтам з аортальним або мітральним стенозами або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання:
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту.
Хронічна серцева недостатність:
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострого порушення функції нирок. Оскільки відсутній достатній досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів із серцевою недостатністю та супутнім тяжким порушенням функції нирок, у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та симптоматичними загрозливими для життя аритміями, препарат ЛОЗАРТАН слід призначати з обережністю пацієнтам цих груп.
Первинний гіперальдостеронізм:
Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату ЛОЗАРТАН не рекомендується у цієї групи пацієнтів.
Порушення функції печінки:
Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з порушенням функції печінки в анамнезі слід призначати препарат ЛОЗАРТАН у нижчій дозі. Відсутня досвід застосування препарату ЛОЗАРТАН у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, тому препарат не повинен застосовуватися у цієї групи пацієнтів (див. «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»; «Протипоказання»; «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції нирок:
Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни ниркової функції, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про подібні ефекти при прийомі препарату ЛОЗАРТАН. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. ЛОЗАРТАН слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Раса:
Аналіз даних усієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку основного складового критерію оцінки дослідження у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n=9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати ризик розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також зменшувати показник серцево-судинної смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (на 13.0%. р=0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у даних пацієнтів. У цьому дослідженні препарат ЛОЗАРТАН порівняно з атенололом зменшував показник серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка всіх рас, крім негроїдної (n=8660, p=0,003).
Діти та підлітки:
Ефективність та безпека застосування препарату ЛОЗАРТАН у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат ЛОЗАРТАН під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідне проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок.
Пацієнти похилого віку:
Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності лозартану у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1, площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами
Несприятливий вплив лозартану на здатність керувати автотранспортом та роботу з механізмами не виявлено. Однак, відомо, що препарат ЛОЗАРТАН може викликати запаморочення та сонливість, внаслідок чого в період його застосування необхідно виявляти обережність при виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги та керування транспортними засобами.
Умови зберіганняЗберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, кратність прийому - 1 раз на день.
• При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. При необхідності добова доза може бути збільшена до максимальної дози 100 мг 1 раз на добу.
• Зниження ризику серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією ЛШ: початкова доза – 50 мг 1 раз на день, надалі рекомендується додатково призначити гідрохлортіазид у низьких дозах або збільшити дозу до 100 мг 1 раз на день (з урахуванням ступеня зниження АТ).
• Цукровий діабет 2 типу з протеїнурією: початкова доза – 50 мг 1 раз на день з подальшим підвищенням дози до 100 мг на добу (з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску).
• ХСН: початкова доза для пацієнтів із ХСН становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується вдвічі з тижневим інтервалом (тобто 12,5, 25, 50 мг на добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг на добу, 100 мг на добу до максимальної (тільки для даного показання) дози 150 мг/добу залежно від індивідуальної переносимості.
При призначенні пацієнтам, які отримують високі дози діуретиків, початкову дозу слід зменшити до 25 мг на добу.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки в анамнезі слід призначати нижчі дози ЛОЗАРТАНУ.
У пацієнтів похилого віку, а також із порушенням функції нирок (в т.ч. які перебувають на діалізі) немає потреби у корекції початкової дози.
Лозартан можна призначати разом з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (ЛЗ).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лозартан таб 100 мг 60 шт производится компанией ПРАНАФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лозартан таб 100 мг 60 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лозартан таб 100 мг 60 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 90 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 90 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 25мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 60 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 60 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 90 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 90 шт, Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон, Лозартан таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон, Лориста таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 100мг 90 шт Лориста таб п/об пленочной 100мг 90 шт, Лориста таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 25мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Презартан таб п/об пленочной 100мг 28 шт Презартан таб п/об пленочной 100мг 28 шт, Презартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт Презартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт.
Пока нет комментариев