Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 50 мг+12,5 мг містить: гідрохлортіазид 12,5 мг, лозартан калію 50 мг
1 таблетка 100 мг+25 мг містить: гідрохлортіазид 25 мг, лозартан калію 100 мг;
1 таблетка
50 мг+12,5 мг.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі майже білого кольору.
Форма випуску:
Дозування 12,5 мг + 50 мг: по 7, 10, 28 або 30 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або ПВХ/ПВДХ або плівки ПВХ/ПХТФЕ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2 контурних коміркових упаковок по 7 таблеток або по 1, 2, 3, 9 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток 1, 2 контурні коміркові упаковки по 28 таблеток або 1, 3 контурних коміркових упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією в пачку з картону.
Дозування 25 мг + 100 мг: по 7, 10, 14 або 15 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або ПВХ/ПВДХ або плівки ПВХ/ПХТФЕ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2 контурних коміркових упаковок по 7 таблеток або по 1, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток 1, 2 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток або 2, 4 контурних коміркових упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших похідних сульфонаміду.
Артеріальна гіпотензія.
Анурія, тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв).
Гіперкаліємія.
Рефрактерна гіпокаліємія.
Дегідратація (у тому числі на фоні прийому високих доз діуретиків).
Тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Хвороба Аддісона.
Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв).
Вагітність та період годування груддю.
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
Порушення водно-електролітного балансу крові (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіперкальціємія).
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв.).
Печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Цукровий діабет.
Симптоматична гіперурикемія та/або загострення подагри.
Обтяжений алергологічний анамнез (у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк розвивався раніше при прийомі інших лікарських речовин, у тому числі інгібіторів АПФ) та бронхіальна астма.
Системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак).
Знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі на фоні високих доз діуретиків).
Одночасне призначення нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі інгібіторів циклооксигенази-II (ЦОГ-2 інгібітори), серцевих глікозидів, літній вік, ішемічна хвороба серця.
Стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування).
Аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, серцева недостатність із супутньою тяжкою нирковою недостатністю, тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), серцева недостатність із загрозливими для життя аритміями.
Цереброваскулярні захворювання.
Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома.
Дозування12,5 мг+50 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛозартан
Може застосовуватись одночасно з іншими гіпотензивними засобами.
Не відмічено жодних клінічно значущих лікарських взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином. За повідомленнями рифампіцин та флуконазол знижують концентрацію активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки що невідоме.
Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II та його ефекти, супутнє призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон та еплеренон, тріамтерен, амілорид), калієвих добавок та солей, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту іонів калію у сироватці крові.
Гіпотензивні засоби можуть збільшувати антигіпертензивну дію лозартану.
Також посилювати антигіпертензивну дію лозартану можуть трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин, які знижують артеріальний тиск як основний або побічний ефект і можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб), може знижуватись антигіпертензивна дія лозартану. У пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II або діуретичних засобів та нестероїдних протизапальних засобів може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі гостру ниркову недостатність та збільшення вмісту калію у сироватці крові. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ було зареєстровано оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичності; у дуже поодиноких випадках таке спостерігалося при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. При одночасному застосуванні літію з лозартаном слід бути обережним. Якщо комбінація необхідна, рекомендується контролювати концентрацію літію в сироватці крові.
Взаємно посилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітиків; сумісне застосування лозартану з діуретиками викликає адитивний ефект.
Подвійна блокада РААС (наприклад, шляхом комбінування антагоніста рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ або аліскіреном) у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю, або цукровим діабетом з ураженням органів мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артерії. нирок (у тому числі розвитком гострої ниркової недостатності) порівняно із застосуванням однокомпонентної блокади РААС. Питання про застосування подвійної блокади РААС має вирішуватись у кожному випадку індивідуально та при ретельному контролі артеріального тиску, водно-електролітного балансу крові та функції нирок.
Гідрохлортіазид
З тіазидними діуретиками такі лікарські засоби, як етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Метформін повинен застосовуватися з обережністю через ризик виникнення лактат-ацидозу внаслідок можливої ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом гідрохлортіазиду.
Інші гіпотензивні засоби – можливий адитивний ефект.
Кортикостероїди, АКТГ (адренокортикотропний гормон) – виражене зниження вмісту електролітів, зокрема гіпокаліємія.
Пресорні аміни (наприклад, епінефрін, норепінефрін) – зниження вираженості відповіді прийом прессорных амінів.
Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – посилення дії міорелаксантів.
Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію; одночасне застосування не рекомендується.
НПЗЗ (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) – може знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків.
Пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол – спільний прийом з лікарськими препаратами для лікування подагри може вимагати корекції дози цих препаратів, оскільки гідрохлортіазид здатний підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові: збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Спільний прийом тіазидних діуретиків може збільшувати частоту виникнення випадків гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні засоби (атропін, біпериден) – збільшують біодоступність тіазидних діуретиків внаслідок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.
Цитотоксичні засоби (циклофосфамід, метотрексат) – тіазиди можуть знижувати ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів та стимулювати їхню мієлотоксичну дію.
Саліцилати – при прийомі високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему.
Метилдопу – окремо повідомлялося про випадки гемолітичної анемії при сумісному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи.
Циклоспорин – спільний прийом із циклоспорином може збільшувати ризик розвитку гіперурикемії та подібних подагрі ускладнень.
Серцеві глікозиди - тіазид-стимульована гіпокаліємія або гіпомагніємія може сприяти розвитку порушення ритму серця при спільному застосуванні з серцевими глікозидами.
Лікарські препарати, здатні спричинити аритмію типу «пірует». Через ризик розвитку гіпокаліємії потрібна обережність при одночасному застосуванні препарату Лозартан-Н Канон з наступними препаратами, які можуть спричинити тахікардію типу «пірует»: антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол), деякі антипсихотичні препарати тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультопірид, амісульпірид, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); інші (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкаміцин внутрішньовенно, сапрофлоксацин, моксифлоксацин, астемізол).
Солі кальцію – тіазидні діуретики можуть збільшувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зниження його екскреції. За необхідності застосування препаратів кальцію дозу підбирають під контролем вмісту кальцію у сироватці крові.
Вітамін D – підвищує ризик розвитку гіперкальціємії.
Вплив на результати лабораторних досліджень – завдяки впливу на екскрецію кальцію тіазиди можуть спотворювати результати досліджень функції паращитовидних залоз.
Карбамазепін – збільшує ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідно контролювати вміст натрію у сироватці крові.
Йод-контрастні речовини – при дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням подібних засобів пацієнту має бути проведена регідратація.
Амфотерицин В, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон та проносні засоби – при сумісному застосуванні гідрохлортіазид може посилювати порушення електролітного балансу, особливо зумовлювати розвиток гіпокаліємії.
ПередозуванняЛозартан
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія. Брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції.
Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.
Гідрохлортіазид
Симптоми: найчастіші симптоми є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій.
Лікування: симптоматичне.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).
Фармакодинаміка:
Лозартан-H Канон – комбінований препарат, що має антигіпертензивну дію.
Лозартан
Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною патофізіологічною ланкою розвитку артеріальної гіпертензії. Лозартан є високоефективним при прийомі внутрішньо селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип АТ1). Ангіотензин II вибірково зв'язується з АТ1-рецепторами, що знаходяться у багатьох тканинах (у гладко-м'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикторну функцію і вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е-3174), як in vitro так і in vivo, блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів рецепторів ангіотензину II, лозартан не має ефектів агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з АТ1-рецепторами, не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, які відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою АТ1-рецепторів, включаючи брадикінінопосередні ефекти та розвиток периферичних набряків (лозартан 1,7 %, плацебо 1,9 %), не мають відношення до дії лозартану. Знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), концентрацію в крові норепінефрину та альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск у «малому» колі кровообігу; зменшує постнавантаження, має діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При прийомі лозартану внутрішньо збільшується плазмова активність реніну (ПАР), що призводить до збільшення вмісту ангіотензину ІІ у плазмі крові. Після одноразового прийому антигіпертензивна дія (зменшується систолічний та діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. У процесі лікування антигіпертензивна активність та зниження концентрації альдостерону плазми виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Однак після відміни лозартану активність реніну плазми крові та рівень ангіотензину II через 3 доби знижувалися до вихідних значень, спостерігалися до початку прийому препарату. І лозартан та його активний метаболіт мають вищий афінітет до рецепторів типу АТ1, ніж до рецепторів типу АТ2. Активний метаболіт є у 10-40 разів активнішим, ніж лозартан.
Гідрохлортіазид
Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; Антигіпертензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск (АТ). Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години та триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика лозартану та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні.
Лозартан
Всмоктування
При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) і при цьому піддається метаболізму при первинному проходженні через печінку шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту CYP2С9 з утворенням активного метаболіту.
Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33%. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягається у сироватці крові приблизно через 1 годину та через 3-4 години після прийому внутрішньо, відповідно. Їда не впливає на біодоступність лозартану.
Розподіл
Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми (переважно з альбумінами) більш ніж на 99 %. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Приблизно 14% дози лозартану, введеного внутрішньовенно або внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем 14С лозартану, радіоактивність циркулюючої плазми крові обумовлена наявністю лозартану та його активного метаболіту. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв, відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4 % дози виводиться у незміненому вигляді нирками та близько 6 % дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт демонструють лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення (Т1/2) приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату по 100 мг один раз на добу немає значної кумуляції в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів відбувається через кишечник із жовчю та нирками. Після прийому внутрішньо міченого радіоактивним вуглецем 14С лозартану близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем 14С лозартану приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі.
Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів
Літні пацієнти: концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією не відрізняються істотно від значень цих параметрів у пацієнтів чоловічої статі молодшого віку з артеріальною гіпертензією.
Стать: значення плазмових концентрацій лозартану у жінок із артеріальною гіпертензією у 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків із артеріальною гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Це явна фармакокінетична відмінність, проте, немає клінічної значимості.
Пацієнти з порушенням функції печінки: при прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки, концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові виявилися, відповідно, у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі.
Пацієнти з порушенням функції нирок: плазмові концентрації лозартану у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у осіб із незмінною функцією нирок. При порівнянні площі під кривою "концентрація-час" (AUC) у пацієнтів з нормальною нирковою функцією AUC лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, виявилося приблизно в 2 рази більше. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.
Гідрохлортіазид
Після прийому внутрішньо абсорбція та біодоступність гідрохлортіазиду становлять близько 70%. Зв'язок із білками плазми крові – 60-80 %. При прийомі внутрішньо 12,5 мг гідрохлортіазиду максимальна плазмова концентрація досягається через 1,5-4 години і становить 70 нг/мл, а при внутрішньому прийомі 25 мг гідрохлортіазиду максимальна плазмова концентрація досягається через 2-5 годин і становить 142 нг/мл. У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно до збільшення дози, при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна. Проникає через гематоплацентарний бар'єр та у грудне молоко. Т1/2 становить 5-15 год. Гідрохлортіазид незначно метаболізується у печінці. Виводиться практично повністю (понад 95%) нирками у незміненому вигляді. 50-70% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин.
Вагітність та годування груддюПрепарат Лозартан-Н Канон протипоказаний під час вагітності. При цьому ступінь ризику для плода в І триместрі нижчий порівняно з ІІ-ІІІ триместрами, оскільки ниркова перфузія у плода, що залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), з'являється у ІІ триместрі.
У першому триместрі препарат Лозартан-Н Канон не рекомендується призначати. Однак, у тих рідкісних випадках (менш ніж у однієї жінки з тисячі), коли застосування всіх інших гіпотензивних засобів неможливе, допускається призначення препарату під ретельним наглядом лікаря, включаючи щотижневе ультразвукове обстеження плода. У разі виявлення ознак олігогідрамніону лікування антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ слід припинити.
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у II або III триместрах вагітності чинить токсичну дію на плід (зниження функції нирок, розвиток олігогідрамніону, уповільнення осифікації черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Оскільки лікарські засоби, що діють на РААС, у ІІ-ІІІ триместрах вагітності можуть призвести до порушення розвитку та/або загибелі плода, при встановленні факту вагітності прийом препарату Лозартан-Н Канон слід негайно припинити.
За новонародженими та грудними дітьми, які внутрішньоутробно зазнали впливу антагоніста рецепторів ангіотензину II, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії.
Тіазиди проникають через плацентарний бар'єр та визначаються в крові пуповини. Застосування діуретиків у вагітних рекомендується, т.к. це підвищує ризик розвитку у плода таких несприятливих явищ, як ембріональна жовтяниця та жовтяниця новонароджених, а у матері – тромбоцитопенії.
Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком, проте відомо, що тіазиди виділяються із грудним молоком. У зв'язку з ризиком розвитку несприятливих явищ у немовлят препарат Лозартан-Н Канон протипоказаний у період годування груддю. При необхідності прийому препарату грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто >1/10 призначень (>10 %) часто від >1/100 до < 1/10 призначень (>1 % і <10 %) нечасто від >1/1000 до < 1/100 призначень (>0.1 % і <1 %) рідко від >1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01 % і <0.1 %) дуже рідко <1/10000 призначень (<0.01 %) частота невідома Наявним даним встановити частоту виникнення неможливо.
Лозартан
З боку крові та лімфатичної системи:
Нечасто: тромбоцитопенія, анемія.
Порушення з боку імунної системи:
Нечасто: васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха;
Рідко: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика. У деяких пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк при застосуванні інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.
З боку нервової системи:
Часто: порушення сну, безсоння, біль голови, запаморочення.
Нечасто: занепокоєння, сонливість, розлад пам'яті, периферична нейропатія, парестезія, гіпестезія, тремор, мігрень, атаксія, депресія, панічні стани, тривога, втрата свідомості, гостре порушення мозкового кровообігу.
З боку органу зору:
Нечасто: порушення гостроти зору, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
Нечасто: дзвін у вухах.
Порушення органу смаку:
Нечасто: порушення смаку.
З боку серця:
Нечасто: брадикардія, миготлива аритмія, фібриляція передсердь та шлуночків, тахікардія, шлуночкова тахікардія, стенокардія, інфаркт міокарда.
Порушення з боку судин:
Нечасто: ортостатична гіпотензія, цереброваскулярні порушення, непритомність.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки, середостіння:
Часто: закладеність носа, синусит, гайморит, кашель.
Нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту:
Часто діарея, диспепсія, спазми, біль у животі, нудота.
Нечасто: запор, сухість у роті, метеоризм, гастрит, блювання, анорексія.
З боку гепатобіліарної системи:
Часто: порушення функції печінки.
Рідко: гепатит.
З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини:
Нечасто: алопеція, дерматит, сухість шкіри, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, свербіж, висипання, кропив'янка, підвищене потовиділення.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
Часто: судоми у м'язах нижніх кінцівок, міалгії, біль у спині, грудній клітці, біль у ногах.
Нечасто: артралгія, артрити, біль у руках, біль у коліні, біль у плечі, біль у тазостегновому суглобі, ригідність м'язів, фіброміалгія, рабдоміоліз.
Порушення нирок і сечовивідних шляхів:
Нечасто: імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози:
Нечасто: зниження лібідо, імпотенція.
Загальні порушення:
Часто: астенія, підвищена стомлюваність.
Лабораторні показники:
Часто гіперкаліємія.
Нечасто: помірне підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперурикемія.
Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.
Гідрохлортіазид
З боку крові та лімфатичної системи:
Нечасто: тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи:
Рідко: анафілактичні реакції.
Порушення з боку нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення.
Не часто: порушення сну, парестезія, депресія. Порушення гостроти зору, кон'юнктивіт, ксантопсія
. Порушення з боку серця: Нечасто: біль за грудиною, брадикардія, атріовентрикулярна (AV) блокада II ступеня, стенокардія. Порушення з боку судин: Нечасто: ортостатична гіпотензія, васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки, середостіння: Нечасто: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легень).
З боку шлунково-кишкового тракту:
Нечасто: запор, діарея, панкреатит, запалення слинних залоз, зниження апетиту, анорексія.
З боку гепатобіліарної системи:
Нечасто: внутрішньопечінковий холестаз.
Рідко: гепатит.
З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини:
Нечасто: алопеція, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, свербіж, висипання, кропив'янка, підвищене потовиділення.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
Нечасто: судоми у м'язах нижніх кінцівок, м'язова слабкість, артралгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
Нечасто: ніктурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку статевих органів та молочної залози:
Нечасто: імпотенція.
Лабораторні показники:
Часто гіперкаліємія.
Нечасто: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз, помірне підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіпонатріємія, гіперурикемія, глюкозурія.
Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.
Загальні порушення:
Нечасто: лихоманка.
Є відомості про побічні реакції, що повідомлялися в процесі застосування комбінації гідрохлортіазиду/лозартану:
Порушення з боку нервової системи:
Часто: запаморочення.
Порушення з боку гепатобіліарної системи:
Рідко: гепатит.
Лабораторні показники:
Рідко: гіперглікемія, підвищення активності печінкових ферментів.
особливі вказівкиУ пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, які отримують високі дози діуретиків) може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, тому до початку лікування необхідно заповнити ОЦК або розпочати лікування препаратом Лозартан-Н Канон у нижчій дозі.
У період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові та кліренс креатиніну, особливо у літніх пацієнтів та з порушенням функції нирок. Препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.
Слід бути обережними при призначенні препарату Лозартан-Н Канон пацієнтам з обтяженим алергологічним анамнезом (у тому числі пацієнтам, у яких ангіоневротичний набряк розвивався раніше при прийомі інших лікарських речовин, у тому числі інгібіторів АПФ), а також пацієнтам з бронхіальною астмою.
У пацієнтів з цирозом печінки концентрація лозартану в плазмі значно збільшується, у зв'язку з чим, при наявності захворювань печінки в анамнезі його слід призначати в нижчих дозах.
Немає необхідності у спеціальному доборі початкової дози пацієнтам похилого віку. Препарат може підвищувати концентрацію сечовини та креатиніну в плазмі у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Досвіду застосування лозартану у пацієнтів після трансплантації нирки немає.
Як і всі препарати, що мають вазодилатуючу дію, препарат Лозартан-Н Канон повинен призначатися обережно пацієнтам з аортальним або мітральним стенозами, або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю препарати, що впливають на РААС, можуть призвести до серйозної артеріальної гіпотензії та гострої ниркової недостатності. Є окремі повідомлення про розвиток олігурії та/або наростаючої азотемії та гострої ниркової недостатності, у тому числі з летальним кінцем.
Немає достатнього досвіду застосування лозартану у пацієнтів із серцевою недостатністю із супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), у пацієнтів із серцевою недостатністю із загрозливими для життя аритміями. У зазначених групах з обережністю слід застосовувати препарат
Лозартан-Н Канон з бета-адреноблокаторами.
У пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями ішемічного характеру надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інсульту. Рекомендується медичний контроль при титруванні дози.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні засоби, що діють через пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому не рекомендується застосовувати препарат Лозартан-Н Канон для лікування таких пацієнтів.
Гідрохлортіазид
Гідрохлортіазид може посилити артеріальну гіпотензію і порушення водно-електролітного балансу (зменшення ОЦК, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушувати толерантність до глюкози, знизити виведення кальцію з сечею та викликати минуще концентрацію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функцій паращитовидних залоз тіазидний діуретик слід відмінити.
Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.
У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або загострення подагри.
Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострого нападу глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які з'являються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гострий напад глаукоми закритокутової може призвести до стійкої втрати зору. Лікування: якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми є: алергічні реакції на похідні сульфонаміду та пеніциліну в анамнезі.
У пацієнтів, які отримують тіазиди, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть у разі відсутності вказівок на алергію або бронхіальну астму в анамнезі. Є повідомлення про розвиток загострення або прогресування системного червоного вовчака на фоні прийому тіазидних діуретиків.
Вплив на здатність керування транспортними засобами та механізмами
Дослідження впливу на можливість керування та використання техніки не проводилися. Тим не менш, при керуванні транспортним засобом або використанні техніки необхідно бути обережними.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки проковтують, не розжовуючи, запиваючи водою. Препарат Лозартан-Н Канон можна поєднувати з іншими гіпотензивними засобами.
Артеріальна гіпертензія
Початкова та підтримуюча доза становить 1 таблетка препарату Лозартан-Н Канон (12,5/50 мг) 1 раз на добу. За відсутності адекватного терапевтичного ефекту дозу препарату Лозартан Н Канон збільшують до 25/100 мг. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів терапії. Максимальна добова доза – 1 таблетка Лозартан-Н Канон (25/100 мг).
У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК 30-50 мл/хв) не потрібна корекція початкової дози.
Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.
Стандартна початкова доза лозартану становить 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдалося досягти цільових рівнів АТ на фоні прийому лозартану 50 мг/добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг), і, у разі необхідності, потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити до 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду на добу одноразово (1 таблетка препарату Лозартан-Н Канон 25/100 мг).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Гидрохлоротиазид+лозартан таб п/об 12.5мг+50мг 30 шт Гидрохлоротиазид+лозартан таб п/об 12.5мг+50мг 30 шт, Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 30 шт Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 30 шт, Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 60 шт Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 60 шт, Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 90 шт Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 90 шт, Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 60 шт Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 60 шт, Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 90 шт Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 90 шт, Лозартан-н канон таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт Лозартан-н канон таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+100 мг 30 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+100 мг 30 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 60 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 60 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 90 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 90 шт, Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт, Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт озон Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт озон, Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 30 шт Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 30 шт, Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 90 шт Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 90 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 60 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 60 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 90 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 90 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 30 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 30 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 60 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 60 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 90 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 90 шт.
Пока нет комментариев