Каталог товаров

Лозап таб 100мг 90 шт

( 29 )
Наличие уточняйте
413,00 грн
376,00 грн
-8.96 %
+
  • Производитель:
    САНОФИ РОССИЯ
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Лозап таб 100мг 90 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лозартан калію - 100 мг;

Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна – 160,00 мг, манітол – 100,00 мг, кросповідон – 20,00 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 4,00 мг, тальк – 8,00 мг, магнію стеарат – 8,00 мг; плівкова оболонка: сепіфілм 752 (білий) (гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, макрогола 2000 стеарат, титану діоксид) – 13,80 мг, макрогол 6000 – 0,20 мг.

Опис:
Білі або майже білі, довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з ризиком з обох боків.

Форма випуску:
Пігулки покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 10 або 15 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/Аl або Аl/Аl. По 6 блістерів (15 таблеток) або по 9 (10 таблеток) блістерів разом із інструкцією із застосування поміщені у картонну пачку.

ПротипоказанняПідвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) » та «Особливі вказівки»); одночасне застосування з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАПФ) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»); тяжкі порушення функції печінки (досвід застосування відсутня) (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

З обережністю: артеріальна гіпотензія, серцева недостатність із супутньою тяжкою нирковою недостатністю; раси, знижений об'єм циркулюючої крові, порушення водно-електролітного балансу, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, ниркова/печінкова недостатність, стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), аортальний і мітральний стеноз, ангіоневротичний набряк в анам , гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Дозування100 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія;
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості чи неефективності терапії інгібіторами АПФ);
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (у тому числі інсульту) та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка;
Діабетична нефропатія при гіперкреатинінемії та протеїнурії (співвідношення альбуміну сечі та креатиніну більше 300 мг/г) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та супутньою артеріальною гіпертензією (зниження прогресування діабетичної нефропатії до термінальної стадії хронічної).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЄ докази того, що одночасне застосування іАПФ, AРАII або аліскірену збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Застосування препарату ЛОЗАП разом із аліскіреном у пацієнтів із цукровим діабетом протипоказане. Слід виключити застосування ЛОЗАП з аліскіренсодержащими у пацієнтів з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) та не рекомендовано іншим пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»). Застосування препарату ЛОЗАП у поєднанні з іАПФ протипоказане пацієнтам з діабетичною нефропатією та не рекомендоване іншим пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»). Може призначатися з іншими гіпотензивними засобами, посилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітиків. Спільне застосування лозартану з діуретиками має адитивний ефект. Одночасне застосування з іншими препаратами, здатними викликати розвиток гіпотензії як небажаної реакції (наприклад, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати, баклофен та аміфостин), може підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Не відмічено фармакокінетичних взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом, еритроміцином. Лозартан переважно метаболізується під дією ізоферменту CYP2C9 системи цитохрому P450 з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. У клінічному дослідженні було показано, що флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9) зменшує утворення активного метаболіту приблизно на 50%. Встановлено, що одночасне застосування лозартану з рифампіцином (індуктор метаболічних ферментів) призводить до зменшення концентрації активного метаболіту на 40% у плазмі. Клінічне значення цього ефекту залишається незрозумілим. При одночасному застосуванні препарату з флувастатином (слабкий інгібітор ізоферменту CYP2C9) зміни концентрації метаболіту не було. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон та його похідне еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати вміст калію (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії. Антигіпертензивний ефект препарату може бути ослаблений при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Як і у випадку з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, спільний прийом лозартану та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та гіперкаліємію, особливо у пацієнтів з уже наявним порушенням функції нирок. Цю комбінацію слід приймати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти, які отримують спільне лікування лозартаном та нестероїдними протизапальними засобами, повинні отримувати адекватну кількість рідини та перебувати під наглядом лікаря з одночасним контролем показників функції нирок. Повідомлялося про оборотне підвищення концентрацій літію в плазмі крові та його токсичну дію під час супутнього застосування препаратів літію з іАПФ. У дуже поодиноких випадках були зареєстровані подібні повідомлення при сумісному застосуванні препаратів літію з АРАІІ. Якщо доведено необхідність застосування цієї комбінації, під час лікування пацієнтам рекомендується проводити регулярний моніторинг вмісту літію в плазмі.
ПередозуванняСимптоми: дані передозування лозартану в людини нечисленні. Аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припускати, що основним проявом передозування може бути запаморочення, тахікардія (може розвинутись брадикардія внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції) та клінічно виражене зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості та колапсу.

Лікування: при розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину, надати тілу положення з низьким узголів'ям і підвищеним положенням ніг. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої крові, наприклад шляхом внутрішньовенного введення 0,9 % розчину натрію хлориду. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Виведення лозартану та його активного метаболіту за допомогою гемодіалізу малоефективне.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
Код АТХ C09CA01

Фармакодинаміка:
Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також основною патофізіологічною ланкою розвитку артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Також ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. Лозартан – високоефективний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1). Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174), як in vitro так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляхи синтезу Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується та не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, які відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), який сприяє деградації брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, зокрема, посилення ефектів, пов'язаних з впливом брадикініну або розвиток набряків, не мають відношення до дії лозартану. Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ), що спостерігається при введенні ангіотензину ІІ. У момент максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmах) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийомів – на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення активності реніну плазми (АРП). Збільшення АРП супроводжується збільшенням концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. У момент досягнення Смах лозартану у деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Однак антигіпертензивна активність та зниження концентрації альдостерону плазми виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися до вихідних значень, що спостерігалися до початку прийому препарату, через 3 доби. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) - фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти 20 мг та 100 мг лозартану з ефектами інгібітору АПФ щодо реакції на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефекти брадикіні. механізмом дії лозартану. Навпаки, інгібітор АПФ блокував реакцію у відповідь на ангіотензин I і підвищував вираженість відповіді на брадикінін, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Так як лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII), обидва вони роблять внесок в антигіпертензивний ефект. а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Так як лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII), обидва вони роблять внесок в антигіпертензивний ефект. а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Так як лозартан і його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (APAII), обидва вони роблять внесок в антигіпертензивний ефект.

Фармакокінетика:
Всмоктування: при пероральному прийомі лозартан добре всмоктується і піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку, внаслідок чого утворюються активний карбоксильований метаболіт і неактивні метаболіти. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану у процесі звичайного прийому їжі клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було.

Розподіл: лозартан та його активний метаболіт зв'язуються з білками плазми (в основному з альбуміном) більш ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Метаболізм: приблизно 14 % дози лозартану, введеного внутрішньовенно або внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення лозартану, міченого 14С, радіоактивність циркулюючої плазми крові насамперед пов'язана з наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низьке перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно у 1% вивчених пацієнтів. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основні метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бутилового бічного ланцюга і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід.

Виведення: плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв, відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4 % дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6 % дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При одноразовому прийомі препарату в дозі 100 мг ні лозартан, ні його активний метаболіт суттєво не накопичуються в організмі. Виведення лозартану та його метаболітів відбувається через кишечник та нирками. Після прийому внутрішньо лозартану, міченого 14С, у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення лозартану, міченого 14С, у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі

Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів

Літні пацієнти: концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові у літніх пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією значно не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією.

Стать: концентрації лозартану в плазмі були в 2 рази вищими у жінок з артеріальною гіпертензією в порівнянні з чоловіками з артеріальною гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність не має клінічного значення

Порушення функції печінки: при прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися, відповідно, у 5 та 1,7 рази більше, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі.

Порушення функції нирок: концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів із незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою «концентрація-час» (AUC) лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, значення AUC лозартану було приблизно в 2 рази більшим у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не можуть бути видалені за допомогою гемодіалізу.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату ЛОЗАП у першому триместрі вагітності не рекомендується. Застосування препарату ЛОЗАП у другому та третьому триместрах вагітності протипоказане. Епідеміологічні дані про ризик тератогенної дії інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності недостатньо переконливі, проте цілком ризик для плоду все ж таки не можна виключити. Незважаючи на те, що контрольованих епідеміологічних досліджень із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II не проводилося, для даного класу препаратів можуть характерні аналогічні ризики. За винятком випадків, коли продовження лікування із застосуванням АРАII вважається за необхідне, пацієнток, які планують вагітність, слід перекладати на інші види гіпотензивної терапії, безпека яких підтверджена результатами клінічних досліджень. При підтвердженні факту вагітності лікування препаратом ЛОЗАП слід негайно припинити та при необхідності призначити інше лікування. Відомо, що застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності надає токсичну дію на організм плода (зниження функції нирок, розвитку олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. призначити інше лікування. Відомо, що застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності надає токсичну дію на організм плода (зниження функції нирок, розвитку олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. призначити інше лікування. Відомо, що застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності надає токсичну дію на організм плода (зниження функції нирок, розвитку олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. що застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності надає токсичну дію на організм плода (зниження функції нирок, розвитку олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. що застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності надає токсичну дію на організм плода (зниження функції нирок, розвитку олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії. уповільнення осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо з якихось причин жінка приймала препарат ЛОЗАП у другому триместрі або на пізніших термінах вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження плода для контролю функції нирок та стану кісток черепа. Діти, чиї матері приймали препарат ЛОЗАП під час вагітності, повинні перебувати під ретельним наглядом педіатра через ризик розвитку гіпотензії.

Грудне вигодовування: невідомо, чи виділяється лозартан у грудне молоко. Оскільки жодної інформації про застосування лозартану в період годування груддю не отримано, від призначення препарату ЛОЗАП® жінкам, які годують груддю, слід утриматися, віддаючи перевагу альтернативним видам лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонародженої або недоношеної дитини. При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПобічні ефекти лозартану зазвичай минають і не вимагають відміни препарату.

При застосуванні лозартану для лікування есенціальної гіпертензії у контрольованих дослідженнях серед усіх побічних ефектів лише частота розвитку запаморочення відрізнялася від плацебо більш ніж на 1% (4,1% проти 2,4%). Дозозалежна ортостатична дія, характерна для гіпотензивних засобів, при застосуванні лозартану відзначалося менше, ніж у 1% пацієнтів.

Частота побічних реакцій визначалася відповідно до наступної градації (класифікація Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я): ​​дуже часті – понад 1/10, часті – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасті – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідкісні – від понад 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідкісні, включаючи окремі повідомлення – від менше 1/10000, невідомої частоти (у разі неможливості оцінки за наявними даними).

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто-анемія, частота невідома-тромбоцитопенія Порушення

з боку імунної системи: рідко-алергічні реакції, анафілактичні реакції, набряк Квінке, васкуліт

Порушення психіки: частота невідома-депресія

Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення; нечасто-сонливість, біль голови, порушення сну; рідко-парестезія; частота невідома-мігрень, порушення смаку

Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто-вертиго; частота невідома - шум у вухах

Порушення з боку серця: нечасто - відчуття серцебиття, стенокардія; рідко-непритомність, миготлива аритмія, гостре порушення мозкового кровообігу

Порушення з боку судин: часто-(ортостатична) виражене зниження артеріального тиску (включаючи дозозалежні ортостатичні ефекти).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті болі в животі, кишкова непрохідність, діарея, нудота, блювання

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома; панкреатит, порушення функції печінки; рідко-гепатит

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-кропив'янка, свербіж шкіри, висип; частота невідома-фотосенсибілізація

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома-міалгія, артралгія, рабдоміоліз; нечасто-спазм м'язів

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто-порушення функції нирок, ниркова недостатність

Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: частота невідомо-еректильна дисфункція/імпотенція

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-астенія, слабкість; нечасто-набряки; частота невідома-нездужання

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часто-гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну та калію в плазмі крові, гіпоглікемія; рідко-підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ); частота невідома - гіпонатріємія

Наступні додаткові небажані реакції частіше відзначалися у пацієнтів, які отримували лозартан, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (точні показники частоти невідомі): біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів та грипоподібні симптоми.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: як наслідок інгібування РААС у пацієнтів із групи ризику відзначалися порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Ці зміни з боку функції нирок можуть мати оборотний характер у разі своєчасного скасування лікування.
особливі вказівкиГіперчутливість: пацієнти з набряком Квінке в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) повинні перебувати під суворим наглядом.

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу: артеріальна гіпотензія з клінічними проявами, особливо після прийому першої дози або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок прийому діуретиків у високих дозах, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання. Необхідно або проводити корекцію цих станів до призначення препарату ЛОЗАП, або застосовувати або призначати менші дози препарату

Водно-електролітні порушення: водно-електролітні порушення характерні для пацієнтів з порушенням функції нирок у поєднанні з цукровим діабетом або без нього та потребують корекції. У клінічному дослідженні, проведеному за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з нефропатією, частота гіперкаліємії у групі, яка отримувала лозартан, була вищою, ніж у групі плацебо. Це вказує на необхідність регулярного контролю вмісту калію в плазмі крові та показників кліренсу креатиніну (КК) – особливо суворого спостереження вимагають пацієнти із серцевою недостатністю та КК від 30 до 50 мл/хв. Призначення калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію та калійвмісних солезамінників одночасно з препаратом ЛОЗАП не рекомендується.

Порушення функції печінки: з урахуванням даних про фармакокінетику, що вказують на значне підвищення концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтам з порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) в анамнезі рекомендується призначати препарат у нижчих дозах. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутній. З огляду на це, препарат ЛОЗАП протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: є докази того, що одночасне застосування іАПФ, AРАII або аліскірену збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Застосування препарату ЛОЗАП разом з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) та не рекомендовано іншим пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»). Застосування препарату ЛОЗАП у поєднанні з іАПФ протипоказане пацієнтам з діабетичною нефропатією та не рекомендоване іншим пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»).

Ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярні захворювання: як при застосуванні будь-яких гіпотензивних препаратів, занадто різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями може призвести до інфаркту міокарда або ішемічного інсульту.

Серцева недостатність: у пацієнтів із серцевою недостатністю з порушенням функції нирок або без неї, як при застосуванні інших лікарських препаратів, що діють на РААС, існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та гострої ниркової недостатності. Досвіду застосування лозартану при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю, у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та загрозливими для життя аритміями, практично немає. З огляду на це, при призначенні препарату ЛОЗАП даним категоріям пацієнтів слід бути обережними.

Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності (ХСН): при застосуванні препарату ЛОЗАП у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємія (див. розділ «Побічна дія»). У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників.

Гемодіаліз: при проведенні гемодіалізу зростає чутливість артеріального тиску до дії антагоністів АТ1-рецепторів внаслідок зниження ОЦК та активації РААС. Необхідно коригувати дозу препарату ЛОЗАП під ретельним контролем артеріального тиску у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Пересадка нирки: дані про застосування препарату ЛОЗАП у пацієнтів, які нещодавно перенесли пересадку нирки, відсутні.

Загальна анестезія: у пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних препаратів.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія: при застосуванні препарату ЛОЗАП, як і інших вазодилататорів, у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним.

Первинний гіперальдостеронізм: пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим препарат ЛОЗАП не рекомендується призначати таким пацієнтам.

Пацієнти віком від 75 років: як правило, пацієнтам віком від 75 років лікування препаратом ЛОЗАП® рекомендується починати з дози 25 мг на добу.

Інші особливі вказівки та запобіжні заходи: як показує клінічний досвід застосування інгібіторів АПФ, лозартану та інших антагоністів АТ1-рецепторів, дані препарати менш ефективно знижують артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок низької активності реніну у пацієнтів цієї раси

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Вплив препарату ЛОЗАП® на здатність керувати автотранспортними засобами або працювати з технікою не вивчався. При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення, сонливість та непритомність.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 С. Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПрепарат ЛОЗАП приймається внутрішньо незалежно від прийому їжі. Препарат ЛОЗАП можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними препаратами. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату ЛОЗАП у таблетках по 50 мг з ризиком або у таблетках по 12,5 мг.

Артеріальна гіпертензія: стандартна початкова та підтримуюча доза для більшості пацієнтів становить 50 мг препарату ЛОЗАП 1 раз на день. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 3-6 тижнів від початку терапії. У деяких пацієнтів для досягнення більшого ефекту дозу можна збільшити до максимальної добової дози 100 мг препарату ЛОЗАП 1 раз на добу. У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад, при прийомі великих доз діуретиків), початкову дозу препарату ЛОЗАП слід знизити до 25 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки по 50 мг, таблетка має ризик). Немає потреби у підборі початкового дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на діалізі. Пацієнтам із захворюваннями печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) в анамнезі рекомендується призначати нижчі дози препарату.

Хронічна серцева недостатність: початкова доза ЛОЗАП для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг на добу, і тільки за цим показанням можливе збільшення до максимальної добової дози 150 мг на 1 раз за добу) залежно від індивідуальної переносимості.

Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка: стандартна початкова доза ЛОЗАПу становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується додати гідрохлортіазид у низьких дозах або збільшити дозу препарату ЛОЗАП до максимальної добової дози 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску.

Захист нирок у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та протеїнурією: стандартна початкова доза препарату ЛОЗАП становить 50 мг 1 раз на добу. Надалі рекомендується збільшити дозу препарату ЛОЗАП до максимальної добової дози 100 мг 1 раз на добу з урахуванням ступеня зниження артеріального тиску. Препарат ЛОЗАП® може бути призначений у комбінації з іншими гіпотензивними засобами (діуретиками, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів альфа- та бета-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами центральної дії), інсуліном та іншими гіпоглікемічними засобами (похідними сульфонілсечовину глита .

Безпека та ефективність препарату у дітей віком до 18 років не встановлені.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Лозап таб 100мг 90 шт производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Словацкая Республика.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лозап таб 100мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лозап таб 100мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 90 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 100мг 90 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 25мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан-вертекс таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 60 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 60 шт, Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 90 шт Лозартан канон таб п/об пленочной 50мг 90 шт, Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан-рихтер таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон Лозартан таб п/об пленочной 100мг 30 шт озон, Лозартан таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон Лозартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт озон, Лориста таб п/об пленочной 100мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 100мг 90 шт Лориста таб п/об пленочной 100мг 90 шт, Лориста таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 12.5мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 25мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 25мг 30 шт, Лориста таб п/об пленочной 50мг 30 шт Лориста таб п/об пленочной 50мг 30 шт, Презартан таб п/об пленочной 100мг 28 шт Презартан таб п/об пленочной 100мг 28 шт, Презартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт Презартан таб п/об пленочной 50мг 30 шт.

(23316)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*