Лозап Плюс таб 50мг+125мг 90 шт
Топ продаж
Суперцена
Лозап Плюс таб 50мг+125мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лозартан калію – 50 мг, гідрохлортіазид – 12,5 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол – 89,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 210,0 мг, кроскармелоза натрію – 18,0 мг, повідон – 7,0 мг, магнію стеарат – 3,5 мг. плівкова оболонка: гіпромелоза 2910/5 – 6,8597 мг, макрогол 6000 – 0,8 мг, тальк – 1,9 мг, емульсія симетикону – 0,3 мг, титану діоксид – 0,1288 мг, барвник Хіноліновий жовтий (Qui ) (E 104) – 0,011 мг, Пунцовий барвник [Понсо 4R] (Pounceau 4R) (E 124) – 0,0005 мг.
Опис:
Продовгуваті таблетки світло-жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою, з ризиком, що розділяє навпіл, на обох сторонах.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 50 мг/12,5 мг. По 10, 14 або 15 таблеток у блістері з Al/ПВХ. По 1, 3, 6 або 9 блістерів (10 таблеток) або по 2 блістери (14 таблеток) або по 2, 4 або 6 блістерів (15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або інших препаратів, що є похідними сульфонаміду; рефрактерна гіпокаліємія або гіперкальціємія; тяжке порушення функції печінки; обтураційні захворювання жовчовивідних шляхів; холестаз; рефрактерна гіпонатріємія; симптоматична гіперурикемія та/або подагра; тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»); одночасне застосування з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАПФ) у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»); анурія; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю при наступних захворюваннях/станах: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гіповолемічні стани (у тому числі діарея, блювання), гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті), гіпомагніємія, захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак); порушення функції печінки або прогресуючі захворювання печінки, цукровий діабет, бронхіальна астма (у тому числі в анамнезі), обтяжений алергологічний анамнез, ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібіторами); представники негроїдної раси; серцева недостатність та з супутньою нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості; цереброваскулярні захворювання, гіперкаліємія, пацієнти віком старше 75 років, стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), аортальний та мітральний стеноз, первинний гіперальдостеронізм, гострий напад міопії та/або глаукома. ішемічна хвороба серця, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цереброваскулярні захворювання, гіперкаліємія, пацієнти віком старше 75 років, стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), аортальний та мітральний стеноз, первинний гіперальдостеронізм, гострий напад міопії та/або глаукома. ішемічна хвороба серця, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цереброваскулярні захворювання, гіперкаліємія, пацієнти віком старше 75 років, стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), аортальний та мітральний стеноз, первинний гіперальдостеронізм, гострий напад міопії та/або глаукома.
Дозування12,5 мг+50 мг
Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (у пацієнтів, для яких комбінована терапія є оптимальною); зниження ризику серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛозартан: були описані випадки зниження концентрації активного метаболіту при сумісному застосуванні рифампіцину та флуконазолу. Оцінка клінічних даних таких взаємодій не проводилась. Як і при лікуванні іншими препаратами, що блокують ангіотензин II або його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або калій замінників солі може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі крові. Спільне застосування цих препаратів не рекомендується. Як і при лікуванні іншими препаратами, що впливають виведення натрію, препарат може уповільнювати виведення літію. Тому при одночасному призначенні солей літію та AРАII необхідно ретельно контролювати концентрацію солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні AРАII та НПЗП, наприклад, селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти в дозах, що застосовуються для протизапального ефекту, та неселективних нестероїдних протизапальних засобів, може відзначатися ослаблення антигіпертензивної дії препарату ЛОЗАП ПЛЮС. Одночасне застосування AРАII або діуретиків та нестероїдних протизапальних засобів може бути причиною підвищеного ризику погіршення функції нирок, у тому числі гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в плазмі, особливо у пацієнтів з вихідними порушеннями функції нирок. Комбіноване лікування слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Слід забезпечувати адекватну гідратацію пацієнтів та контролювати функцію нирок після початку комбінованого лікування та періодично у процесі лікування. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, які отримують лікування НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування AРАII може збільшити порушення функції нирок. Ці ефекти зазвичай мають оборотний характер. Є докази того, що одночасне застосування іАПФ, AРАII або аліскірену збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС разом з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) та не рекомендовано іншим пацієнтам (див. розділ "Протипоказання"). Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС у поєднанні з іАПФ протипоказане пацієнтам з діабетичною нефропатією та не рекомендоване іншим пацієнтам (див. розділ «Протипоказання»). Інші препарати, що викликають зниження артеріального тиску, такі як трициклічні антидепресанти, нейролептики, баклофен, аміфостин: одночасне застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС з цими препаратами може підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Гідрохлортіазид: при одночасному прийомі з тіазидними діуретиками може спостерігатися взаємодія з такими речовинами:
Етанол, барбітурати, наркотичні речовини або антидепресанти: може підвищуватись ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.
Гіпоглікемічні засоби (інсулін та препарати для внутрішнього застосування): лікування тіазидними діуретиками може впливати на толерантність до глюкози. Може знадобитися корекція дози протидіабетичних препаратів. Метформін слід застосовувати з обережністю внаслідок ризику розвитку лактоацидозу, спричиненого можливою функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною із застосуванням гідрохлортіазиду.
Інші гіпотензивні препарати: адитивний ефект.
Колестирамін і колестипол: у присутності іонобмінних смол всмоктування гідрохлортіазиду порушується. Прийом разової дози колестираміну або колестиполу призводить до зв'язування гідрохлортіазиду та зниження його всмоктування зі шлунково-кишкового тракту на 85% та 43% відповідно.
Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ): можливе збільшення дефіциту електролітів, особливо гіпокаліємії.
Пресорні аміни (наприклад, адреналін): можливе зниження ефекту амінів пресорних, проте, не виключає їх застосування.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарину хлорид): можливе посилення дії міорелаксантів.
Препарати літію: діуретики знижують нирковий кліренс літію та значно підвищують ризик його токсичного впливу. Рекомендується уникати одночасного застосування гідрохлортіазиду з препаратами літію.
Медичні препарати, що використовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол): може знадобитися корекція дози протиподагричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у плазмі крові. Спільне застосування з тіазидами може підвищити частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол.
Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біперидин): можливе підвищення біодоступності тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка.
Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат): тіазидні діуретики можуть інгібувати виведення цитотоксичних препаратів через нирки та посилювати їх мієлосупресивний ефект.
Саліцилати: у разі застосування високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.
Метилдопу: були описані поодинокі випадки розвитку гемолітичної анемії у пацієнтів, які одночасно отримували гідрохлортіазид та метилдопу.
Циклоспорин: супутнє лікування циклоспорином може підвищувати ризик гіперурикемії та ускладнень подагри.
Серцеві глікозиди: гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинена тіазидними діуретиками, може сприяти розвитку аритмій, індукованих серцевими глікозидами.
Лікарські препарати, на ефект яких впливають зміни вмісту калію в плазмі крові. у плазмі крові та ЕКГ-моніторинг. Ці заходи також рекомендується проводити при одночасному застосуванні препарату ЛОЗАП ПЛЮС з наступними ліками, які можуть викликати піруетну (шлуночкову) тахікардію (у тому числі протиаритмічними), оскільки гіпокаліємія виступає фактором, що спричиняє розвиток піруетної тахікардії: - антиаритам хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); - антиаритмічні засоби класу III (наприклад, аміодарон, дофетилід, ібутилід); соталол; - деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульприд. сультоприд. амісульприд, тіаприд, пімозід, галоперидол, дроперидол); - інші (наприклад, беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
Солі кальцію: тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію в плазмі за рахунок зниження виведення кальцію нирками. Якщо пацієнт приймає препарати кальцію, необхідно проводити контроль вмісту кальцію в плазмі крові і, відповідно, коригувати дозування препаратів кальцію
.
Карбамазепін: Існує ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. Необхідне проведення клінічного спостереження та лабораторного моніторингу вмісту натрію в плазмі у пацієнтів, які приймають карбамазепін.
Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, зростає ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при прийомі високих доз препаратів йоду. Перед введенням слід провести регідратацію пацієнтів.
Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, адренокортикотропний гормон, що стимулюють проносні або гліциризин (міститься в солодці): гідрохлортіазид може спричинити розвиток дефіциту електролітів, особливо гіпокаліємію.
ПередозуванняНемає даних про специфічне лікування передозування препаратом ЛОЗАП ПЛЮС. Прийом препарату ЛОЗАП ПЛЮС повинен бути припинений, а пацієнт підлягає спостереженню. При передозуванні показана симптоматична терапія: промивання шлунка у разі, якщо препарат прийнятий нещодавно, а також усунення зневоднення, електролітних порушень та зниження артеріального тиску стандартними методами (відновлення ОЦК та водно-електролітного балансу).
Лозартан: найчастішими проявами передозування є виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу інфузійну терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.
Гідрохлортіазид: найчастішими симптомами передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації через надмірний діурез. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій. Специфічного антидоту при передозуванні гідрохлортіазидом немає. Не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензин II рецепторів антагоніст + діуретик.
Фармакодинаміка:
Комбінований препарат, що має гіпотензивну дію. Містить лозартан калію – блокатор (антагоніст) рецепторів ангіотензину II (підтип АТ1) (БРА) та гідрохлортіазид – тіазидний діуретик.
Лозартан/гідрохлортіазид: лозартан і гідрохлортіазид демонструють синергічну гіпотензивну дію, знижуючи артеріальний тиск (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Передбачається, що цей ефект є результатом адитивної дії обох компонентів. Крім того, в результаті діуретичної дії гідрохлортіазид підвищує активність реніну в плазмі, секрецію альдостерону, знижує концентрацію калію в плазмі та підвищує вміст ангіотензину-II. Застосування лозартану блокує всі фізіологічно значущі дії ангіотензину-II та зменшує втрати калію, пов'язані із застосуванням діуретика через інгібування альдостерону. Лозартан має легку та короткочасну урикозуричну дію. Гідрохлортіазид призводить до помірного підвищення вмісту сечової кислоти у плазмі; комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє ослабленню індукованої діуретиками гіперурикемії. Гіпотензивний ефект лозартану/гідрохлортіазиду зберігається протягом 24 годин. Незважаючи на значне зниження артеріального тиску, прийом лозартану/гідрохлортіазиду не має суттєвого клінічного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У клінічних дослідженнях було показано, що після 12-тижневої терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний АТ (вимірювання в положенні сидячи) знижувався в середньому на 13,2 мм рт. ст. Лозартан/гідрохлортіазид ефективно знижує АТ у чоловіків і жінок, пацієнтів негроїдної, а також інших рас, у молодих (< 65 років) та літніх (> 65 років) пацієнтів та за будь-якої міри артеріальної гіпертензії. Гіпотензивний ефект лозартану/гідрохлортіазиду зберігається протягом 24 годин. Незважаючи на значне зниження артеріального тиску, прийом лозартану/гідрохлортіазиду не має суттєвого клінічного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У клінічних дослідженнях було показано, що після 12-тижневої терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний АТ (вимірювання в положенні сидячи) знижувався в середньому на 13,2 мм рт. ст. Лозартан/гідрохлортіазид ефективно знижує АТ у чоловіків і жінок, пацієнтів негроїдної, а також інших рас, у молодих (< 65 років) та літніх (> 65 років) пацієнтів та за будь-якої міри артеріальної гіпертензії. Гіпотензивний ефект лозартану/гідрохлортіазиду зберігається протягом 24 годин. Незважаючи на значне зниження артеріального тиску, прийом лозартану/гідрохлортіазиду не має суттєвого клінічного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У клінічних дослідженнях було показано, що після 12-тижневої терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний АТ (вимірювання в положенні сидячи) знижувався в середньому на 13,2 мм рт. ст. Лозартан/гідрохлортіазид ефективно знижує АТ у чоловіків і жінок, пацієнтів негроїдної, а також інших рас, у молодих (< 65 років) та літніх (> 65 років) пацієнтів та за будь-якої міри артеріальної гіпертензії. прийом лозартану/гідрохлортіазиду не має суттєвого клінічного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У клінічних дослідженнях було показано, що після 12-тижневої терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний АТ (вимірювання в положенні сидячи) знижувався в середньому на 13,2 мм рт. ст. Лозартан/гідрохлортіазид ефективно знижує АТ у чоловіків і жінок, пацієнтів негроїдної, а також інших рас, у молодих (< 65 років) та літніх (> 65 років) пацієнтів та за будь-якої міри артеріальної гіпертензії. прийом лозартану/гідрохлортіазиду не має суттєвого клінічного впливу на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У клінічних дослідженнях було показано, що після 12-тижневої терапії лозартаном 50 мг/гідрохлортіазидом 12,5 мг мінімальний діастолічний АТ (вимірювання в положенні сидячи) знижувався в середньому на 13,2 мм рт. ст. Лозартан/гідрохлортіазид ефективно знижує АТ у чоловіків і жінок, пацієнтів негроїдної, а також інших рас, у молодих (< 65 років) та літніх (> 65 років) пацієнтів та за будь-якої міри артеріальної гіпертензії.
Лозартан: лозартан є синтетичним блокатором рецепторів ангіотензину II (тип AT1). Ангіотензин II, потужний вазоконстриктор, є основним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та найважливішим фактором патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин-II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і викликає ряд біологічно важливих ефектів, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин-II також стимулює проліферацію гладких клітин. Лозартан селективно блокує рецептори AT1. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильний метаболіт E-3174 блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину-II in vitro та in vivo, незалежно від джерела та шляху синтезу останнього. Лозартан не має агоністичної дії і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) (кініназу-II), фермент, що розщеплює брадикінін. Отже, немає потенціювання небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном. При застосуванні лозартану усунення негативної зворотної реакції ангіотензину-II на секрецію реніну призводить до підвищення активності останнього у плазмі. Підвищення активності реніну призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Незважаючи на таке підвищення, гіпотензивна активність та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину-II. Після припинення застосування лозартану показники активності реніну у плазмі та вмісту ангіотензину-II протягом 3 днів повертаються до вихідних значень. І лозартан, і його основний активний метаболіт мають більшу спорідненість до AT1-рецепторів, ніж до AT2-рецепторів. Зазначений метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан. Частота розвитку кашлю порівнянна у пацієнтів, які приймали лозартан або гідрохлортіазид та значно нижчі, ніж при застосуванні інгібітору АПФ. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, протеїнурією без наявності цукрового діабету та приймаючих лозартан, відзначалося значне зниження протеїнурії, фракційне виділення білків та імуноглобуліну G. Лозартан стабілізує швидкість клубочкової фільтрації та зменшує фільтраційну фракцію. В цілому, лозартан викликає зменшення сироваткового вмісту сечової кислоти, що зберігається під час тривалої терапії. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо вмісту норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю 25 мг і 50 мг лозартану надають позитивні гемодинамічні та нейрогуморальні дії, що характеризуються збільшенням серцевого індексу та зниженням тиску заклинювання легеневих капілярів, системного судинного опору, середнього системного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. крові, відповідно. Розвиток гіпотензії у цих пацієнтів із серцевою недостатністю мало дозозалежний характер. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо вмісту норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю 25 мг і 50 мг лозартану надають позитивні гемодинамічні та нейрогуморальні дії, що характеризуються збільшенням серцевого індексу та зниженням тиску заклинювання легеневих капілярів, системного судинного опору, середнього системного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. крові, відповідно. Розвиток гіпотензії у цих пацієнтів із серцевою недостатністю мало дозозалежний характер. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо вмісту норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю 25 мг і 50 мг лозартану надають позитивні гемодинамічні та нейрогуморальні дії, що характеризуються збільшенням серцевого індексу та зниженням тиску заклинювання легеневих капілярів, системного судинного опору, середнього системного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. крові, відповідно. Розвиток гіпотензії у цих пацієнтів із серцевою недостатністю мало дозозалежний характер. характеризуються збільшенням серцевого індексу та зниженням тиску заклинювання легеневих капілярів, системного судинного опору, середнього системного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, а також концентрацій альдостерону та норадреналіну в плазмі крові, відповідно. Розвиток гіпотензії у цих пацієнтів із серцевою недостатністю мало дозозалежний характер. характеризуються збільшенням серцевого індексу та зниженням тиску заклинювання легеневих капілярів, системного судинного опору, середнього системного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, а також концентрацій альдостерону та норадреналіну в плазмі крові, відповідно. Розвиток гіпотензії у цих пацієнтів із серцевою недостатністю мало дозозалежний характер.
Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик. Механізм антигіпертензивної дії цієї групи препаратів не відомий. Тіазидні діуретики впливають на механізми реабсорбції електролітів у канальцях нирок, безпосередньо збільшуючи екскрецію натрію та хлоридів у приблизно еквівалентних кількостях. Сечогінна дія гідрохлортіазиду знижує об'єм плазми, підвищує активність реніну в плазмі та посилює секрецію альдостерону з подальшим підвищенням концентрації калію в сечі та втрати бікарбонатів та зниженням концентрації калію в плазмі крові. Зв'язок реніну з альдостероном забезпечується за допомогою ангіотензину-II, тому супутнє застосування БРА, як правило, припиняє втрату калію, обумовлену тіазидними діуретиками. При прийомі внутрішньо діуретичний ефект гідрохлортіазиду починається через 2 години, досягає максимуму, в середньому,
Фармакокінетика:
Всмоктування
Лозартан: лозартан добре всмоктується після перорального прийому і піддається пресистемному метаболізму з утворенням активного метаболіту карбонової кислоти, а також інших неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у формі таблеток становить приблизно 33%. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 та 3–4 години відповідно. При застосуванні лозартану одночасно зі стандартизованою їжею не спостерігалося клінічно значущого впливу на профіль концентрації препарату у плазмі.
Гідрохлортіазид швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту.
Розподіл
Лозартан: як лозартан, так і його активний метаболіт, більш ніж на 99% зв'язуються з білками плазми, головним чином альбумінами. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження показали, що лозартан погано проникає чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Гідрохлортіазид: гідрохлортіазид проникає через плацентарний, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр і не виділяється у грудне молоко.
Метаболізм
Лозартан: близько 14 % дози лозартану, введеної внутрішньовенно або внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після внутрішньовенного або перорального застосування 14С-міченого калію лозартану радіоактивність циркулюючої плазми обумовлена, головним чином, лозартаном та його активним метаболітом. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно у 1% учасників досліджень. Крім активного метаболіту, утворюються неактивні метаболіти, включаючи 2 основні метаболіти, які формуються шляхом гідроксилювання бутилового бічного ланцюга, та неосновний метаболіт – N-2 тетразолглюкуронід.
Виведення
Лозартан: плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв, відповідно. При прийомі внутрішньо близько 4% дози лозартану виводиться у незміненому вигляді із сечею та близько 6% дози виводиться із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту є лінійною при прийомі внутрішньо у дозах до 200 мг лозартану на добу. Після прийому внутрішньо концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення близько 2 та 6-9 год відповідно. При застосуванні дози 100 мг 1 раз на день лозартан та його активний метаболіт не накопичуються значною мірою у плазмі крові. Лозартан та його активний метаболіт виводяться з жовчю та сечею. У людей після перорального застосування 14С-міченого лозартану приблизно 35% радіоактивності виводиться із сечею та 58% – через кишечник.
Гідрохлортіазид: гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться нирками. Близько 61% препарату виводиться у незміненому вигляді.
Згідно з даними 24-годинного визначення концентрації гідрохлоротіазиду в плазмі, його період напіввиведення становить 5,8 - 14,8 год
. віку з артеріальною гіпертензією значно не відрізняються від показників, що спостерігаються у пацієнтів молодого віку з артеріальною гіпертензією.
Лозартан: у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості при прийомі внутрішньо концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові були, відповідно, у 5 та 1,7 рази більше, ніж у молодих чоловіків-добровольців. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться під час проведення гемодіалізу.
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності
Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ Застосування блокаторів ангіотензину ІІ під час вагітності протипоказане. Пацієнткам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативні варіанти гіпотензивної терапії із встановленим профілем безпеки. У разі діагностики вагітності під час лікування терапією препаратом ЛОЗАП ПЛЮС слід негайно припинити та розпочати альтернативне лікування. Відомо, що лікування БРА під час другого та третього триместрів призводить до фетотоксичної дії (зниження функції нирок, маловоддя, затримка осифікації черепа), а також токсичності щодо новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС у другому або третьому триместрі вагітності рекомендується проведення ультразвукового дослідження нирок та черепа плода. Дітей,
Гідрохлортіазид: досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру, обмежений. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається крові пуповини. Виходячи з фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду, його застосування протягом вагітності може погіршити фето-плацентарний кровотік та призвести до порушень з боку плода та новонародженого, таким як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія. Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС протипоказане під час вагітності.
Застосування у період грудного вигодовування
Блокатори рецепторів ангіотензину II: через відсутність інформації про застосування препарату ЛОЗАП® ПЛЮС у період грудного вигодовування призначення препарату у цей період протипоказане. У період годування груддю перевагу надають альтернативному лікуванню з більш вивченим профілем безпеки.
Гідрохлортіазид: гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Тіазиди здатні викликати інтенсивний діурез і можуть пригнічувати вироблення молока. Тому застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС у період грудного вигодовування протипоказане.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100 і до <1/10); нечасто (> 1/1000 та до < 1/100); рідко (>1/10000 і до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000) частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).
У клінічних дослідженнях з лозартаном/гідрохлортіазидом, побічних реакцій, пов'язаних із комбінацією лікарських засобів, не спостерігалось. Побічні реакції обмежуються раніше спостерігалися при застосуванні лозартану та/або гідрохлортіазиду окремо. У контрольованих клінічних дослідженнях лікування есенціальної гіпертензії у пацієнтів, які отримували лозартан і гідрохлортіазид, єдиною побічною реакцією, що виявлялася з частотою 1% і більше порівняно з плацебо, було запаморочення. Крім того, є інші побічні реакції, що повідомлялися у процесі застосування комбінації лозартану/гідрохлортіазиду.
Порушення з боку нервової системи: частота невідома – дизгевзія
Порушення з боку судин: частота невідома – дозозалежний ортостатичний ефект
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – шкірна форма системного червоного вовчака.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – гіперкаліємія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
Крім того, при застосуванні лозартану/гідрохлортіазиду можуть спостерігатися такі побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні кожного компонента.
Лозартан
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, хвороба Шенлейн-Геноха, екхімоз, гемоліз; частота невідома – тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових складок з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, горлянки та/або язика); у деяких з цих пацієнтів був розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі на фоні застосування інших препаратів, включаючи інгібітори АПФ.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, подагра
Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто тривога, тривожний розлад, панічний розлад, сплутаність свідомості, депресія, незвичайні сновидіння, порушення сну, сонливість, порушення пам'яті.
Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто – підвищена збудливість, парестезія, периферична нейропатія, тремор, мігрень, синкопальні стани.
Порушення органу зору: нечасто – нечіткість зору, відчуття печіння у власних очах, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго, дзвін у вухах.
Порушення з боку серця: нечасто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, біль у ділянці грудини, стенокардія, атріовентрикулярна блокада II ступеня, порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, аритмії (мерехтіння передсердь, синусова брадикардія, та шлуночків).
Порушення з боку судин: нечасто – васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, синусит; нечасто – відчуття дискомфорту в горлянці, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носові кровотечі, риніт, закладеність дихальних шляхів.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто біль у животі, нудота, діарея, диспепсія; нечасто – запор, зубний біль, сухість у роті, метеоризм, гастрит, блювання, кишкова непрохідність.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, дерматит, сухість шкіри, еритема, гіперемія, фоточутливість, свербіж шкіри, кропив'янка, висипання на шкірі, підвищене потовиділення.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, біль у спині, біль у нижніх кінцівках, міалгія; нечасто – біль у верхніх кінцівках, набряклість суглобів, біль у ділянці колінних суглобів, біль у ділянці плечових суглобів, біль у м'язах і кістках, ригідність суглобів, артралгія, артрит, коксалгія, фіброміалгія, м'язова слабкість; частота невідома – рабдоміоліз.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, ниркова недостатність; нечасто - ніктурія, прискорене сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо, еректильна дисфункція.
Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність, біль у грудях; нечасто - набряклість особи, периферичні набряки, лихоманка; частота невідома – грипоподібні симптоми, слабкість.
Лабораторні та інструментальні дані: часто – гіперкаліємія, незначне зниження гематокриту та гемоглобіну, гіпоглікемія; нечасто – незначне підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та білірубіну; частота невідома – гіпонатріємія.
Гідрохлортіазид
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.
Порушення імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Порушення психіки: нечасто – безсоння
Порушення з боку нервової системи: часто – біль голови
Порушення з боку органу зору: нечасто – тимчасове зниження гостроти зору, ксантопсія.
Порушення з боку судин: нечасто некротичний васкуліт, шкірний васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – респіраторний дистрес-синдром, включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легень
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – сіаладеніт, спазми, гастрит, нудота, блювання, діарея, запор. Порушення
з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – холестатична жовтяниця, холецистит, панкреатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – фоточутливість, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язові судоми.
Порушення з боку нирок та сечових шляхів: нечасто – глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – лихоманка, запаморочення.
особливі вказівкиЛозартан
Ангіоневротичний набряк: пацієнти з випадками ангіоневротичного набряку в анамнезі (набряк обличчя, губ, горлянки та/або язика) підлягають ретельному спостереженню.
Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові У пацієнтів з гіповолемією та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові, що виникли внаслідок інтенсивного застосування діуретиків, обмеження споживання кухонної солі з їжею, діареї або блювання можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії (особливо після прийому першої дози) . Необхідно провести корекцію подібних станів до початку прийому препарату ЛОЗАП ПЛЮС.
Порушення водно-електролітного балансу: порушення водно-електролітного балансу часто виникають у пацієнтів з порушеннями функції нирок, тому вміст калію в плазмі крові та КК підлягають ретельному контролю, особливо ретельно слід контролювати стан пацієнтів із серцевою недостатністю та КК у діапазоні 30-50 мл/ хв. Не рекомендується спільне застосування препарату ЛОЗАП® ПЛЮС з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та замінниками солі, що містять калій.
Порушення функції печінки: дані фармакокінетики свідчать про виражене підвищення концентрацій лозартану у плазмі у пацієнтів із цирозом печінки. Виходячи з цих даних, препарат ЛОЗАП ПЛЮС слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості в анамнезі. Досвід застосування лозартану у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки відсутній. Тому препарат ЛОЗАП ПЛЮС протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки.
Порушення функції нирок: повідомлялося про порушення функції нирок внаслідок пригнічення РААС, у тому числі про ниркову недостатність (зокрема, у пацієнтів, функція нирок у яких залежить від РААС, наприклад, при тяжкій серцевій недостатності або наявних порушеннях функції нирок). Як і у разі застосування інших препаратів, що впливають на РААС, були описані випадки підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Дані зміни функції нирок можуть мати оборотний характер і зменшуватися після відміни лікування. Препарат ЛОЗАП ПЛЮС слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом ниркової артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки: досвід застосування препарату у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, відсутній.
Первинний гіперальдостеронізм: у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, немає відповіді на лікування гіпотензивними препаратами, що інгібують РААС. З цієї причини застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС не рекомендується.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярна хвороба: як і при прийомі будь-яких інших гіпотензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою може призвести до розвитку інфаркту міокарда чи інсульту.
Серцева недостатність: як і при лікуванні іншими препаратами, що впливають на РААС, пацієнти з серцевою недостатністю (що супроводжується або не супроводжується порушенням функцій нирок) наражаються на ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії, а також порушень функцій нирок (часто гострих).
Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія: як і при лікуванні іншими вазодилататорами, слід дотримуватись особливої обережності при лікуванні пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.
Відмінності, пов'язані з етнічною приналежністю: за аналогією з іншими інгібіторами АПФ, лозартан та інші AРАII помітно менш ефективні у зниженні артеріального тиску у представників негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, це пов'язано з частішими випадками низького вмісту реніну в популяції представників негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: є докази того, що одночасне застосування іАПФ, AРАII або аліскірену збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС спільно з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС у поєднанні з іАПФ протипоказане пацієнтам з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).
Гідрохлортіазид
Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу: як і при лікуванні будь-якими іншими гіпотензивними препаратами, у окремих пацієнтів може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотонія. Слід контролювати появу у пацієнтів клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, таких як гіповолемія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія або гіпокаліємія, які можуть розвиватися на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів необхідно періодично (через відповідні інтервали часу) контролювати вміст електролітів у плазмі. У пацієнтів з набряками у спеку може розвиватися гіперволемічна гіпонатріємія.
Ендокринні та метаболічні ефекти: лікування тіазидами може призводити до порушення толерантності до глюкози. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Під час лікування тіазидами у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози можлива маніфестація цукрового діабету. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та спричиняти невелике періодичне підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазид слід припинити. Лікування тіазидними діуретиками може супроводжуватись підвищенням концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. У деяких пацієнтів лікування тіазидами може провокувати виникнення гіперурикемії та/або подагри.
Порушення функції печінки: тіазиди необхідно з обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки або з прогресуючими захворюваннями печінки через ризик розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а також у зв'язку з тим, що незначні порушення водно-електролітного балансу можуть стати причиною розвитку печінкової коми. Препарат ЛОЗАП ПЛЮС протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Інше: на фоні застосування гідрохлортіазиду відзначалися випадки транзиторної міопії та гострого нападу глаукоми. Факторами ризику гострого нападу закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на похідні сульфонаміду та пеніциліну. Симптоми: раптовий початок, різке зниження гостроти зору або біль в оці, які зазвичай виникають у період від декількох годин до тижня після початку терапії. Нелікований напад глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо після відміни гідрохлортіазиду внутрішньоочний тиск не знижується, може знадобитися медикаментозне або хірургічне лікування. На тлі прийому тіазидів можливий розвиток реакцій гіперчутливості у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі, а також у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом. Були описані випадки виникнення або загострення системного червоного вовчаку на фоні лікування тіазидами.
Допоміжна речовина: препарат містить Пунцовий барвник [Понсо 4R], який може викликати алергічні реакції.
ВПЛИВ НА ЗДАТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБИМИ І МЕХАНІЗМАМИ Дослідження щодо вивчення впливу препарату ЛОЗАП® ПЛЮС на здатність до керування автотранспортом або роботи з механізмами не проводилися. Однак необхідно враховувати, що на фоні лікування гіпотензивними препаратами при керуванні або роботі з механізмами може виникати запаморочення або сонливість, особливо під час початку лікування або підвищення дозування препарату.
Умови зберіганняПри температурі до 30 ° С в сухому місці.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди.
Артеріальна гіпертензія: препарат ЛОЗАП® ПЛЮС не застосовується як початкова терапія у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Препарат призначений для лікування пацієнтів, у яких не вдається досягти адекватного контролю за артеріальним тиском при застосуванні тільки лозартану або гідрохлортіазиду в монотерапії. Перед призначенням препарату ЛОЗАП ПЛЮС рекомендується проведення попередньої титрації доз окремих компонентів (лозартану та гідрохлортіазиду). Зазвичай початкова та підтримуюча доза препарату ЛОЗАП ПЛЮС становить 1 таблетку на день. Для тих пацієнтів, у яких при цьому дозуванні не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, доза препарату ЛОЗАП ПЛЮС може бути збільшена до 2 таблеток 1 раз на день. Максимальна доза становить 2 таблетки один раз на день. В цілому,
Зниження ризику серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка. Зазвичай початкова доза лозартану становить 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібний добір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг на добу у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг на добу (одна таблетка препарату ЛОЗАП® ПЛЮС один раз на добу), надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату ЛОЗАП® ПЛЮС ( 50 мг + 12,5 мг) (всього 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу.
Пацієнти з порушенням функції нирок: для пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) початкова корекція дози не потрібна. Препарат ЛОЗАП ПЛЮС не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК): необхідно провести корекцію ОЦК та/або вмісту натрію в плазмі крові до початку застосування препарату ЛОЗАП ПЛЮС.
Пацієнти з порушенням функції печінки: препарат ЛОЗАП ПЛЮС протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти похилого віку (старше 65 років): немає потреби у спеціальній корекції дози пацієнтам похилого віку.
Діти та підлітки: препарат ЛОЗАП® ПЛЮС протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лозап Плюс таб 50мг+125мг 90 шт производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Чехия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лозап Плюс таб 50мг+125мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лозап Плюс таб 50мг+125мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Гидрохлоротиазид+лозартан таб п/об 12.5мг+50мг 30 шт Гидрохлоротиазид+лозартан таб п/об 12.5мг+50мг 30 шт, Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 30 шт Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 30 шт, Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 60 шт Лозап Плюс таб 50мг+12.5мг 60 шт, Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 60 шт Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 60 шт, Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 90 шт Лозартан-н канон таб. 12.5 мг + 50 мг 90 шт, Лозартан-н канон таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт Лозартан-н канон таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт, Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт Лозартан-н канон таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+100 мг 30 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+100 мг 30 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 60 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 60 шт, Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 90 шт Лозартан-н таб. 12.5 мг+50 мг 90 шт, Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт, Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт озон Лозартан-н таб п/об пленочной 50мг+12,5мг 30 шт озон, Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 30 шт Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 30 шт, Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 90 шт Лориста н 100 таб п/об пленочной 100мг+12.5мг 90 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 30 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 60 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 60 шт, Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 90 шт Лориста нд таб п/об пленочной 100мг+25мг 90 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 30 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 30 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 60 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 60 шт, Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 90 шт Лориста н таб п/об пленочной 50мг+12.5мг 90 шт.
Пока нет комментариев