Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить:
Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг;
Лозартан А, субстанція-гранули 163,55 мг, містить лозартану калію 50,00 мг.
Допоміжні речовини:
Целлактоза 80 (лактози моногідрат, целюлоза), целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, барвник заліза оксид жовтий (Е172), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат Оболочка (E171
) , макрогол, тальк), барвник заліза оксид червоний (Е172)
Опис:
Овальні, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору. Вид на зламі: шорстка маса, що складається з двох шарів – білого або майже білого та блідо-жовтого кольору з плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 50мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та алюмінієвої фольги. 3 контурних коміркових упаковок (по 10 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючих речовин та/або допоміжних компонентів препарату;
Вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, гемодинамічно виражений аортальний стеноз);
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;
Шок (включаючи кардіогенний шок);
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.);
Тяжкі порушення функції нирок (КК менше 20 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі;
Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції.
З обережністю
Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування), ішемічна хвороба серця (ІХС), серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями, цереброваскулярні захворювання, первинний гіперальдостеронізм, ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк пацієнтів з низьким об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, при застосуванні високих доз діуретиків, вираженій діареї, блювоті та інших станах, що призводять до гіповолемії) – може виникати симптоматична гіпотензія, у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі, гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія, печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія),серцева недостатність із супутніми тяжкими порушеннями функції нирок, тяжка ХСН неішемічної етіології (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), аортальний та/або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця) , одночасне застосування з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність (легкого та середнього ступеня), застосування у пацієнтів похилого віку.одночасне застосування з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність (легкого та середнього ступеня), застосування у пацієнтів похилого віку.одночасне застосування з інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність (легкого та середнього ступеня), застосування у пацієнтів похилого віку.
Дозування10 мг+50 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія амлодипіном та лозартаном).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект Лортензу® може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Тому одночасне застосування різних гіпотензивних засобів має бути обґрунтовано.
АМЛОДІПІН.
Одночасне застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ вважається безпечним.
На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (III покоління БМКК) не було виявлено при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином.
Можливе посилення антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними та «петлевими» діуретиками, інгібіторами АПФ та нітратами, а також при одночасному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 потребує ретельного контролю симптомів гіпотензії та периферичних набряків. При одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг на добу та амлодипіну у дозі 5 мг на день у пацієнтів похилого віку системна експозиція амлодипіну підвищується на 60 %. Еритроміцин при одночасному застосуванні підвищує Cmax амлодипіну в плазмі у молодих пацієнтів на 22%, а у пацієнтів похилого віку – на 50%. У той же час потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі ще більшою мірою.
При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватись. Таким чином, контроль АТ і корекція доз препаратів, що приймаються, повинні проводитися як під час, так і після одночасного їх застосування, особливо в поєднанні з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого).
Бета-адреноблокатори при одночасному застосуванні з амлодипіном можуть спричиняти загострення перебігу ХСН.
Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).
Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. При прийомі амлодипіну одночасно з силденафілом кожен із препаратів незалежно чинив свою антигіпертензивну дію.
Повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину в дозі 80 мг не супроводжувалося значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину.
Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу.
Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину.
При внутрішньовенному введенні дантролену на фоні терапії амлодипіном можливі колапс, аритмії, зниження сили серцевих скорочень та гіперкаліємія.
Препарати кальцію можуть знижувати антигіпертензивну дію БМКК.
При одночасному застосуванні амлодипіну з препаратами літію можливе посилення прояву нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс.
Не впливає на дію варфарину (зокрема, одночасний прийом амлодипіну та варфарину не впливає на збільшення протромбінового часу).
Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
У дослідженнях в умовах in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину.
Одночасний одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується суттєвою зміною фармакокінетики амлодипіну.
Одноразовий прийом алюміній- або магнійсодержащих антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові та, за необхідності, коригувати його дозу.
Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином.
Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (mTOR): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію.
Дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0-40 %) циклоспорину. Одночасне застосування амлодипіну з циклоспорином може збільшувати концентрацію циклоспорину у плазмі крові. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та, при необхідності, знижувати його дозу.
Клінічні дослідження взаємодії показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину чи варфарину.
Одночасне багаторазове застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77%. Доза симвастатину при одночасному застосуванні з амлодипіном не повинна перевищувати 20 мг один раз на добу.
ЛОЗАРТАН.
Як і при застосуванні інших засобів, що блокують утворення ангіотензину II та його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та замінників солі, що містять калій, може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові.
Як і при застосуванні інших ЛЗ, що впливають на виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові.
У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримували лікування нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ та/або АРА II, включаючи лозартан, може спричинити подальше погіршення функції нирок аж до розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН). Зазвичай цей ефект оборотний. Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект АРА II, включаючи лозартан. Тому антигіпертензивний ефект АРА II може бути ослаблений при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема селективних інгібіторів ЦОГ-2. Таким чином, одночасне застосування комбінації амлодипін/лозартан з нестероїдними протизапальними засобами необхідно проводити з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада РААС можлива лише в окремих випадках під ретельним контролем АТ, функції нирок та вмісту електролітів у плазмі крові. У пацієнтів з атеросклерозом, ХСН або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней подвійна блокада РААС асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у порівнянні із застосуванням препарату однієї з перерахованих груп.
Одночасне застосування АРА II, включаючи лозартан, з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Не відзначалося фармакокінетично значущих взаємодій лозартану з такими ЛЗ, як гідрохлортіазид, дигоксин, варфарин, циметидин та фенобарбітал. Прийом рифампіцину, індуктора лікарського метаболізму, знижує концентрацію лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові.
У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після внутрішньовенного введення лозартану. Еритроміцин не чинив клінічно значущого ефекту на фармакокінетику лозартану при пероральному прийомі.
Флуконазол, інгібітор ізоферменту CYP2C9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану та підвищує концентрацію лозартану в плазмі крові, проте фармакодинамічна значущість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 не встановлена. Показано, що пацієнти, які не метаболізують лозартан в активний метаболіт, мають дуже рідкісний і специфічний дефект ізоферменту CYP2C9. Ці дані свідчать, що метаболізм лозартану до активного метаболіту опосередковується переважно ізоферментом CYP2C9, а не ізоферментом CYP3A4.
ПередозуванняВипадки передозування фіксованою комбінацією амлодипіну/лозартану невідомі. Нижче наведено дані про передозування амлодипіну та лозартану, які приймаються окремо.
АМЛОДІПІН.
Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку тяжкої та стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку та летального результату).
Лікування: прийом активованого вугілля (застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або протягом 2-х годин після прийому внутрішньо 10 мг амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування). За потреби показано промивання шлунка. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія при передозуванні амлодипіну вимагає проведення комплексу заходів щодо нормалізації стану серцево-судинної системи, необхідно надати піднесеного положення нижніх кінцівок, здійснювати постійний контроль за функціональними показниками серця та дихальної системи, ОЦК та діурезу. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску застосовують судинозвужувальні препарати (за відсутності протипоказань до їх застосування), з метою усунення блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення кальцію глюконату.
ЛОЗАРТАН.
Є обмежені дані про передозування лозартану.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, обумовлена парасимпатичною (вагусною) стимуляцією.
При розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії проводять підтримуючу терапію. Гемодіаліз для лозартану та його активного метаболіту є неефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний засіб комбінований (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + антагоніст ангіотензину II рецепторів) Код АТХ C09DB06
Фармакодинаміка:
Препарат Лортенза® є комбінацією двох діючих речовин з антигіпертензивною дією, що доповнює одна одну: амлодипіну (блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК)) і лозартану (антагоніст рецепторів ангіотензину II (АРА II)). Діючі речовини препарату мають різний механізм антигіпертензивної дії: амлодипін викликає розширення судин, знижуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС), лозартан впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС) (знижує ефекти ангіотензаріну II), (АТ) у порівнянні з таким на тлі монотерапії кожним препаратом.
АМЛОДІПІН.
Амлодипін – похідне дигідропіридину, блокує «повільні» кальцієві канали і знижує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладком'язових судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну пов'язана з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи артеріальних судин. У доклінічних дослідженнях амлодипін чинив більш виражену дію на гладком'язові клітини судин порівняно з кардіоміоцитами. Амлодипін не впливає ні на атріовентрикулярну провідність, ні на скоротливість міокарда. Зменшує опір судин нирок та збільшує нирковий кровотік. Дослідження амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA (класифікація Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) показали, що амлодипін не має негативного впливу на толерантність до фізичного навантаження, фракцію викиду або концентрації ліпідів та глюкози у плазмі крові. Після одноразового прийому амлодипіну дія починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує АТ у пацієнтів, які перебувають у положенні «лежачи» та «сидячи», а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічного ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. фракцію викиду або концентрації ліпідів та глюкози у плазмі крові. Після одноразового прийому амлодипіну дія починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує АТ у пацієнтів, які перебувають у положенні «лежачи» та «сидячи», а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічного ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. фракцію викиду або концентрації ліпідів та глюкози у плазмі крові. Після одноразового прийому амлодипіну дія починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує АТ у пацієнтів, які перебувають у положенні «лежачи» та «сидячи», а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічного ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує АТ у пацієнтів, які перебувають у положенні «лежачи» та «сидячи», а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічного ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається не раніше ніж через 4 тижні після початку терапії. Амлодипін знижує АТ у пацієнтів, які перебувають у положенні «лежачи» та «сидячи», а також при фізичному навантаженні. Завдяки поступовому розвитку фармакодинамічного ефекту амлодипін не викликає різкого зниження артеріального тиску або рефлекторної тахікардії. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну. Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Гемодинамічні ефекти зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні амлодипіну.
ЛОЗАРТАН.
Лозартан – синтетичний АРА II (тип АТ1) прийому внутрь. Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, основним активним гормоном РААС та важливою визначальною патофізіологічною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з АТ1-рецепторами, наявними в багатьох тканинах (гладком'язова тканина судин, надниркові залози, нирки та серце) і виконує важливі біологічні функції, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком'язових клітин судин. Лозартан селективно блокує рецептори АТ1. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як в умовах in vitro, так і в умовах in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхів його синтезу. Лозартан не має властивостей агоніста і не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, що беруть участь у регуляції серцево-судинної діяльності. Лозартан не пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), що руйнує брадикінін. Відповідно, не викликає збільшення частоти небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном. Пригнічення регуляції секреції реніну під дією ангіотензину II за механізмом негативного зворотного зв'язку при лікуванні лозартаном викликає збільшення активності реніну плазми (АРП) крові, яке призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Однак антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, вказуючи на ефективну блокаду АТ1-рецепторів.
Фармакокінетика:
АМЛОДІПІН.
При прийомі
внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Їда не впливає на всмоктування амлодипіну.
Розподіл
Об'єм розподілу (Vd) становить близько 21 л/кг. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються через 7-8 днів після початку прийому препарату. Зв'язування з білками плазми – 98 %.
Метаболізм
Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту первинного проходження. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності.
Кінцевий період напіввиведення
(Т1/2) з плазми становить 30-40 годин. Плазмовий кліренс становить 7 мл/хв/кг. Приблизно 60% метаболітів та 10% амлодипіну у незміненому вигляді виводиться нирками, 20-25% – через кишечник.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Досвід застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. У пацієнтів із порушенням функції печінки відзначається подовження Т1/2.
ЛОЗАРТАН.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо лозартан добре всмоктується. Системна біодоступність лозартану при внутрішньому прийомі становить приблизно 33 %. Cmax лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно.
Розподіл
Лозартан та його активний метаболіт на 99% зв'язуються з білками плазми (переважно з альбуміном). Vd лозартану складає 34 л.
Метаболізм
Лозартан піддається метаболізму при первинному проходженні через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту (Е-3174) та інших неактивних метаболітів. Приблизно 14% дози лозартану, введеної внутрішньовенно або прийнятої внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем лозартану калію (14С лозартан) більша частина радіоактивної мітки в кровотоку відповідала лозартану та його активному метаболіту. Мінімальний рівень біотрансформації лозартану в його активний метаболіт спостерігався приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту – 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетика лозартану та його активного метаболіту лінійна при прийомі внутрішньо у дозах до 200 мг. При прийомі внутрішньо концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові знижуються поліекспоненційно з кінцевим Т1/2 близько 2 годин та 6-9 годин відповідно. У дозі 100 мг, яка приймається 1 раз на добу, ні лозартан, ні його активний метаболіт не кумулюють у плазмі. Лозартан та його метаболіти виводяться нирками і через кишечник із жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% – у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% – у калі.
Пацієнти похилого віку
Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією істотно не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Пол
Концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з артеріальною гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з легким та середньотяжким алкогольним цирозом печінки при прийомі лозартану внутрішньо концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові збільшились у 5 та 1,7 разів відповідно (порівняно з аналогічними показниками у молодих здорових добровольців чоловічої статі).
Пацієнти з порушенням функції нирок
Концентрація лозартану в плазмі не змінюється у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) більше 10 мл/хв. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази вищою порівняно з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Концентрації активного метаболіту в плазмі крові не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.
Вагітність та годування груддюВагітність
Застосування препарату Лортенза при вагітності протипоказане, при настанні вагітності слід негайно припинити прийом препарату. Лікарські засоби (ЛЗ), що впливають на РААС, можуть викликати ушкодження та загибель плода та новонародженого при застосуванні у вагітних. Описано поодинокі випадки застосування інгібіторів АПФ при вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності ЛЗ, що безпосередньо впливають на РААС, пов'язане з такими ушкодженнями плода та ускладненнями у новонароджених, як артеріальна гіпотензія, неонатальна гіпоплазія кісток черепа, анурія, оборотна та незворотна ниркова недостатність. Також відзначалися випадки олігогідрамніону, що імовірно розвинувся внаслідок зниженої функції нирок у плода. У цих випадках олігогідрамніон був асоційований з контрактурами кінцівок, черепно-лицьовими деформаціями та гіпоплазією легких плода. Крім цього, відзначалися випадки передчасних пологів, затримки внутрішньоутробного розвитку та незарощення артеріальної протоки, проте зв'язку із застосуванням АРА II у цих випадках виявлено не було. Перелічені побічні ефекти, мабуть, не є наслідком застосування АРА II у І триместрі вагітності. Вагітні, які приймали препарати АРА II у І триместрі вагітності, повинні бути обов'язково проінформовані про наслідки прийому АРА II у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Залежно від терміну вагітності з метою оцінки функціонального стану плоду можливе використання стресового тесту, нестресового тесту чи визначення біофізичного профілю плода. Пацієнти та лікар повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при незворотному пошкодженні плода. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності АРА II, повинні перебувати під лікарським наглядом, враховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При розвитку олігурії, в першу чергу, необхідна корекція артеріального тиску та ниркової перфузії. Обмінна гемотрансфузія або гемодіаліз необхідні для корекції гіпотензії та/або для заміщення функції нирок.
Амлодипін
Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. У дослідах тварин спостерігалися ознаки репродуктивної токсичності при застосуванні високих доз амлодипіну. Застосування амлодипіну під час вагітності можливе за відсутності безпечної альтернативної гіпотензивної терапії, і у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Лозартан
Застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності ЛЗ, що діють на РААС, може спричинити серйозні пошкодження або навіть загибель плода, тому при плануванні вагітності або її наступі слід припинити прийом лозартану і, за необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. Ниркова перфузія у плода, що залежить від РААС, розвивається зі II триместру вагітності, тому ризик для плода зростає при прийомі лозартану у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.
Період грудного вигодовування
У доклінічних дослідженнях у тварин спостерігалися значні концентрації амлодипіну та/або активного метаболіту лозартану у грудному молоці. Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, варіюється в межах 3-7%, максимум 15%. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. Застосування препарату Лортенза протипоказане в період грудного вигодовування.
фертильність.
Амлодипін
У деяких пацієнтів при застосуванні БМКК спостерігалися оборотні біохімічні зміни сперматозоїдної головки. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. Повідомлялося, що у дослідженні на щурах виявлено побічну дію на фертильність самців щурів.
Лозартан
У дослідженнях in vitro та in vivo мутагенні властивості лозартану не виявлено. Фертильність і репродуктивна функція самців щурів, які отримували дози до 150 мг/кг/сут, не змінювалися. При введенні самкам щурів доз 100 мг/кг/добу та більше спостерігалося зменшення кількості жовтих тіл, зародків та ембріонів.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто-> 1/10; часто від > 1/100 до < 1/10; нечасто від > 1/1000 до < 1/100; рідко від 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко-<1/10000; частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних.
АМЛОДИПІН/ЛОЗАРТАН:
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення, головний біль; нечасто-сонливість;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто-вертиго;
Порушення з боку серця: нечасто-відчуття серцебиття;
Порушення з боку судин: нечасто-відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія (включаючи дозозалежні ортостатичні реакції)**;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто-задишка;
Порушення з боку травної системи: нечасто-дискомфорт в ділянці живота, диспепсія, нудота, рефлюкс-езофагіт;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-шкірний свербіж, кропив'янка;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто-частіше сечовипускання (поллакіурія);
Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасті набряки/периферичні набряки, слабкість, дискомфорт у ділянці грудей, біль у грудях, відчуття швидкого насичення.
АМЛОДИПІН:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія;
Порушення з боку імунної системи: дуже рідко-ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості;
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко-гіперглікемія;
Порушення психіки: нечасто безсоння, лабільність настрою (включаючи тривогу), депресія; рідко- сплутаність свідомості;
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення, сонливість, головний біль; нечасто-парестезія, гіпестезія, тремор, дисгевзія; дуже рідко-м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія; частота невідома-екстрапірамідні порушення;
Порушення з боку органу зору: часто-порушення зору (у тому числі диплопія);
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто-шум у вухах;
Порушення з боку серця: часто відчуття серцебиття; нечасто-аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь); дуже рідко-інфаркт міокарда;
Порушення з боку судин: часто-відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя; нечасто-виражене зниження АТ; дуже рідко-васкуліт;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто-задишка; нечасто-риніт; дуже рідко-кашель;
Порушення з боку травної системи: часто біль у животі, диспепсія, нудота, зміна режиму дефекації (включаючи діарею та запор); нечасто-блювота, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; дуже рідко-гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-шкірний висип, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, висип, шкірний свербіж, кропив'янка; дуже рідко – фоточутливість, мультиформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідомо-токсичний епідермальний некроліз;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто-набряки кісточок, судоми в м'язах; нечасто-міалгія, артралгія;
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто-частіше сечовипускання (поллакіурія), хворобливі позиви на сечовипускання, ніктурія;
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто-еректильна дисфункція/імпотенція, гінекомастія;
Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто-набряки/периферичні набряки; часто-підвищена стомлюваність, астенія; нечасто-нездужання, біль;
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто - збільшення маси тіла, зниження маси тіла.
ЛОЗАРТАН:
Інфекційні та паразитарні захворювання: частота невідома; інфекція сечових шляхів;
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома; тромбоцитопенія, анемія;
Порушення імунної системи: рідко-анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк*, васкуліт, включаючи геморагічний васкуліт (пурпура Шенлейн-Геноха), реакції підвищеної чутливості;
Порушення психіки: частота невідома-депресія;
Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення; нечасто-сонливість, біль голови, розлади сну; частота невідома - дисгевзія, мігрень;
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто-вертиго; частота невідома - шум у вухах;
Порушення з боку серця: нечасто; відчуття серцебиття, стенокардія;
Порушення з боку судин: нечасто-ортостатична гіпотензія (включаючи дозозалежні ортостатичні реакції)**;
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома - кашель;
Порушення з боку травної системи: нечасто; біль у животі, запор; частота невідома - панкреатит, діарея;
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко-гепатит; частота невідома-порушення функції печінки;
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто-шкірний висип; частота невідома - свербіж шкіри, кропив'янка, фоточутливість;
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома; міалгія, артралгія, рабдоміоліз, біль у спині;
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома; еректильна дисфункція/імпотенція;
Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасті набряки/периферичні набряки, підвищена стомлюваність, астенія; частота невідома - нездужання, грипоподібні симптоми;
Лабораторні та інструментальні дані: часто-гіперкаліємія; рідко-підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ)*** в плазмі крові; частота невідома-гіпонатріємія.
*Включаючи набряк гортані, голосових зв'язок, обличчя, губ, глотки та/або язика (з розвитком обструкції дихальних шляхів), у деяких пацієнтів відзначався ангіоневротичний набряк в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ.
**Особливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або після лікування високими дозами діуретиків).
*** Зазвичай відбувається після відміни препарату.
особливі вказівкиПацієнти зі зниженим ОЦК або з вираженим аортальним стенозом:
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі високих доз діуретиків, вираженій діареї, блювоті та інших станах, що призводять до гіповолемії) або з вираженим аортальним стенозом на початку терапії препаратом Лортенза® може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія Корекцію таких станів необхідно проводити до початку терапії або розпочинати лікування з нижчої дози Лортензу. Для пацієнтів чия добова доза лозартану становить 25 мг, застосування препарату Лортенза® не рекомендується (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Особливі вказівки та запобіжні заходи, що стосуються амлодипіну:
Завдяки тривалому Т1/2 вазодилатація, що розвинулася в результаті прийому амлодипіну, може зберігатися після його відміни. Таким чином, застосування іншого вазодилататора після відміни амлодипіну слід проводити з обережністю, необхідні індивідуальна оцінка дози, інтервалу дозування та активний контроль стану пацієнта. У період лікування необхідний контроль маси тіла та споживання кухонної солі, призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів і часте відвідування стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда:
Після початку терапії або підвищення дози амлодипіну може розвинутись нестабільна стенокардія та гострий інфаркт міокарда, особливо у пацієнтів з тяжкою ГЗКМП.
Особливі вказівки та запобіжні заходи, що стосуються лозартану:
Гіперкаліємія (вміст калію в плазмі > 5,5 ммоль/л) відзначалася у 1,5% пацієнтів, які приймали лозартан у вигляді монотерапії. У жодному з цих випадків не потрібно відміна препарату. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, а також препаратів, прийом яких може призводити до підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), з лозартаном повинно бути обґрунтовано ( особливо у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок), а вміст калію в плазмі має бути під контролем. Під час прийому лозартану пацієнти не повинні приймати препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій без попереднього узгодження з лікарем.
Препарат Лортенза® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів:
зі зниженим ОЦК;
-які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі.
Реакції гіперчутливості:
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк гортані, голосових зв'язок, обличчя, губ, горлянки та/або язика) необхідний ретельний контроль застосування препарату Лортенза® (див. розділ «Побічна дія»).
Ембріотоксичність:
Застосування ЛЗ, що впливають на РААС, у II-III триместрах вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує частоту захворюваності та смертності плода та новонародженого. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформацією скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Лортенза® має бути одразу відмінений (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Порушення водно-електролітного балансу:
Порушення водно-електролітного балансу є характерним для пацієнтів з порушенням функції нирок з цукровим діабетом або без нього, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією кількість випадків розвитку гіперкаліємії була більшою у групі, яка приймала лозартан, ніж у групі, яка приймала плацебо. Декілька пацієнтів припинили терапію у зв'язку з гіперкаліємією, що виникла (див. розділ «Побічна дія. Лабораторні та інструментальні дані»).
Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Як і всі ЛЗ, які мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, ГЗКМП.
Хронічна серцева недостатність:
Як і при застосуванні інших ЛЗ, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострого порушення функції нирок. Оскільки відсутній достатній досвід застосування лозартану у пацієнтів з ХСН та супутнім тяжким порушенням функції нирок, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), а також у пацієнтів із серцевою недостатністю та симптоматичними загрозливими для життя аритміями, препарат Лортенза ® слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із ХСН III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів на фоні застосування амлодипіну, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності.
Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання:
Як і всі ЛЗ, які мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки виражене зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Первинний гіперальдостеронізм:
Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування Лортензу не рекомендується у даної групи пацієнтів.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що у пацієнтів із цирозом печінки спостерігається значне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові. Препарат Лортенза® не повинен застосовуватися у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), а також у пацієнтів з печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким рекомендовано зниження дози лозартану до 25 мг добу (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика», «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози»). Оскільки амлодипін в основному метаболізується у печінці та Т1/2 у пацієнтів з порушенням функції печінки становить 56 годин, при призначенні амлодипіну пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю титрування дози слід проводити поступово.
Пацієнти з нирковою недостатністю:
Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів, які приймали лозартан, відзначалися оборотні при відміні препарату зміни нирок. У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося олігурією та/або наростаючою азотемією та, рідко, ГНН та/або летальним кінцем. Схожа картина спостерігалася і при застосуванні лозартану таких пацієнтів. Деякі ЛЗ, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини в плазмі крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Подібний ефект спостерігався при прийомі лозартану у цієї групи пацієнтів, він був оборотний при відміні препарату.
Подвійна блокада РААС:
Одночасне застосування АРА II, включаючи лозартан, з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Гіпертонічний криз:
Ефективність та безпека застосування при гіпертонічному кризі не встановлені.
Діти та підлітки:
Ефективність та безпека застосування препарату Лортенза® у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Лортенза® під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідне проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок.
Пацієнти похилого віку:
Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності лозартану у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку через зниження кліренсу, що призводить до збільшення AUC амлодипіну приблизно на 40-60%, терапію амлодипіном зазвичай рекомендується починати з дози 2,5 мг 1 раз на добу. Оскільки у препарату Лортенза відсутнє дозування, що містить амлодипін 2,5 мг, цю дозу слід призначати в монотерапії амлодипіном.
Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин:
Препарат Лортенза® містить лактозу, тому його не слід застосовувати за таких станів: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, враховуючи ризик розвитку запаморочення.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25 ° С, в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від часу їди, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендована доза препарату Лортенза – 1 таблетка на добу.
Препарат Лортензу в дозі 10 мг + 50 мг призначають пацієнтам, які не досягли адекватного контролю АТ при застосуванні амлодипіну в дозі 10 мг або препарату Лортензу в дозі 5 мг + 50 мг.
Доза підбирається після попереднього титрування доз окремих компонентів препарату. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі фіксованого комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів.
Максимальна добова доза Лортензу становить 10 мг + 100 мг.
Пацієнти, які одночасно приймають лозартан та амлодипін, можуть бути переведені на препарат Лортенза®, що містить лозартан та амлодипін у тих же дозах.
Порушення функції нирок:
При КК від 50 до 20 мл/хв корекція дози не потрібна. Препарат Лортенза протипоказаний пацієнтам з КК менше 20 мл/хв і пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти із зниженим ОЦК:
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків тощо) початкову дозу лозартану слід зменшити до 25 мг 1 раз на добу. У зв'язку з відсутністю препарату Лортенза® дозування, що містить 25 мг лозартану, цю дозу слід призначати в монотерапії лозартаном. Перед застосуванням препарату Лортенза® необхідно відновлення ОЦК та вмісту натрію у плазмі крові.
Порушення функції печінки:
Пацієнтам з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) в анамнезі рекомендується застосовувати нижчі дози лозартану. У зв'язку з відсутністю препарату Лортенза® дозування, що містить 25 мг лозартану, цю дозу слід призначати в монотерапії лозартаном. Застосування Лортензу можливе у пацієнтів з порушенням функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), яким, за рішенням лікаря, рекомендовано застосування лозартану в дозі 50 мг.
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) внаслідок зниженого кліренсу терапію амлодипіном рекомендується розпочинати з дози 2,5 мг 1 раз на добу. Оскільки у препарату Лортенза відсутнє дозування, що містить 2,5 мг амлодипіну, цю дозу слід призначати в монотерапії амлодипіном.
Діти та підлітки:
Препарат Лортенза® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування у даної групи пацієнтів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 30 шт производится компанией КРКА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Лозап ам таб п/об пленочной 5мг+100мг 30 шт Лозап ам таб п/об пленочной 5мг+100мг 30 шт, Лозап ам таб п/об пленочной 5мг+50мг 30 шт Лозап ам таб п/об пленочной 5мг+50мг 30 шт, Лортенза таб п/об пленочной 10мг+100мг 30 шт Лортенза таб п/об пленочной 10мг+100мг 30 шт, Лортенза таб п/об пленочной 10мг+100мг 90 шт Лортенза таб п/об пленочной 10мг+100мг 90 шт, Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 90 шт Лортенза таб п/об пленочной 10мг+50мг 90 шт, Лортенза таб п/об пленочной 5мг+100мг 30 шт Лортенза таб п/об пленочной 5мг+100мг 30 шт, Лортенза таб п/об пленочной 5мг+100мг 90 шт Лортенза таб п/об пленочной 5мг+100мг 90 шт, Лортенза таб п/об пленочной 5мг+50мг 30 шт Лортенза таб п/об пленочной 5мг+50мг 30 шт.
Пока нет комментариев