Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Лодоз таблетки - це гіпотензивний комбінований засіб, який містить селективний блокатор бета1-адренорецепторів - бісопролол та тіазидний діуретик - гідрохлортіазид. Ліки знижують артеріальний тиск та покращують переносимість фізичного навантаження. Бісопролол знижує частоту серцевих скорочень, а гідрохлортіазид зменшує рівень рідини в організмі. Лодоз має високу біодоступність та добре всмоктується в організмі. Препарат виводиться із організму нирками та метаболітами. Лодоз є ефективним лікувальним засобом для пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 2,5 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 2,50 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг 1 таблетка 5 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 5,00 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 10,00 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка 2,5 мг+6,25 мг містить: стеарат магнію vs 1,00 мг; кросповідон 3,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 6,75 мг; крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований 6,75 мг; целюлоза мікрокристалічна 37,50 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 75,00 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® жовтий 3,5000 мг (полісорбат 80 vs 0,0350 мг; барвник заліза оксид жовтий Е172 0,0890 мг; макрогол 400 0,2800 мг; титану діоксид 0,8910 мг; 2 гіпром мг;гіпромелоза 2910/6 1,1025 мг) 1 таблетка 5 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, порошок дрібний 136,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® пастельно-рожевий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; барвник заліза оксид жовтий Е172 0,01260 мг; барвник заліза оксид червоний Е172 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,33290 мг; гіпромелоза 2910/3 1,35225 мг; гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). 36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромелоза 2910/3 1,34438 мг; гіпромелоза 2910/5 1,34438 мг). 36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромелоза 2910/3 1,34438 мг; гіпромелоза 2910/5 1,34438 мг).
Опис:
Дозування 2,5 мг + 6,25 мг: таблетки жовтого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «2.5» - з іншого.
Дозування 5 мг + 6,25 мг: таблетки пастельно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «5» - з іншого.
Дозування 10 мг + 6,25 мг: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «10» - з іншого.
Форма випуску:
Таблетки покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг + 6,25 мг, 5 мг + 6,25 мг та 10 мг + 6,25 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальсифікації.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату, тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ), гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації; , синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму, симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 ударів за хвилину), артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт. ), феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), важкі форми порушення периферичного кровообігу, у тому числі синдром Рейно,метаболічний ацидоз, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), тяжкі порушення функції печінки, рефрактерна гіпокаліємія, одночасне застосування з сультопридом, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметалу; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (у тому числі в анамнезі), міастенія, літній вік, міопія
Дозування5 мг+6,25 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії.
Комбінації, що не рекомендуються
Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичний та нейротоксичний ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різка відміна, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
Похідні БМКК дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (наприклад, каптоприл, еналаприл), антагоністи рецепторів ангіотензину II: ризик значного зниження артеріального тиску та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з гіпона ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків спричинив гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за три дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми в малих дозах з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритимії, у тому числі тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію за типом «пірует» (наприклад, астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, у тому числі та пірует». М-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС). 12 Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета-, та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення артеріального тиску та загострювати перемежу. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Лікарські засоби, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдопа: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. Лікарські засоби, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних лікарських засобів може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз контрастних речовин, що містять йод. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності.
Комбінації, які слід зважати на
Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО), за винятком інгібіторів МАО В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Глюкокортикостероїди: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок затримки води та натрію в організмі, що викликається глюкокортикостероїдами).
ПередозуванняСимптоми
Найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторами: брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазидом: запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія.
Лікування
У разі передозування передусім необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, і отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).
Фармакодинаміка:
Лодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу, і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембранстабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та частоти серцевих скорочень (ЧСС). Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що запобігає тим самим його реабсорбції.
Фармакокінетика:
Бісопролол
Всмоктування. Бісопролол майже повністю (понад 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі коливається в діапазоні від 1 до 4 годин. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною.
Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, об'єм розподілу великий (близько 3 л/кг).
Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні.
Виведення. Період напіввиведення із плазми крові становить 11 годин. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/година
Гідрохлортіазид
Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить близько 4 годин (від 1,5 до 5 годин).
Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%.
Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Період напіввиведення гідрохлортіазиду становить близько 8 годин. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується і період напіввиведення збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення максимальної концентрації в плазмі (Сmax). Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.
Вагітність та годування груддюЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Діуретики можуть призводити до фетоплацентарної ішемії із супутнім ризиком гіпотрофії плода. Передбачається, що гідрохлортіазид може викликати тромбоцитопенію у новонароджених. Нині невідомо чи виводиться бісопролол із грудним молоком. Діуретики групи тіазидів виводяться з грудним молоком і тому годування груддю під час лікування препаратом Лодоз не рекомендовано. Гідрохлортіазид може пригнічувати секрецію грудного молока.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часті >1/10; часті > 1/100, <1/10; нечасті >1/1000, <1/100; рідкісні > 1/10000, < 1/1000; дуже рідкісні < 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідкісні: лейкопенія, тромбоцитопенія
Дуже рідкісні: агранулоцитоз
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасті: втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія , а також гіперкальціємія) Дуже рідкісні: метаболічний алкалоз Порушення психіки Нечасті: депресія
,
безсоння нервової системи Часті: запаморочення*, біль голови* Порушення з боку органу зору Рідкісні: зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору Дуже рідкісні: кон'юнктивіт
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
Рідкі: порушення слуху
Порушення з боку серця
Нечасті: брадикардія, порушення AV провідності, посилення симптомів перебігу ХСН Порушення з боку судин
Часті: відчуття похолодання або оніміння в кінцівках
Нечасті: ортостатична гіпотензія
Рідкісні: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасті: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі
Рідкісні: алергічний риніт
Частота не встановлена: інтерстиціальна легенева хвороба
Порушення з боку травної системи
Часті: нудота, блювання, діарея, запор Нечасті
: біль у животі
Дуже рідкісні: панкреатит Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Рідкі: гепатит , жовтяниця Порушення : реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові «припливи» крові до обличчя, висипання на шкірі, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка
Дуже рідкісні: алопеція, шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасті: м'язова слабкість, судоми м'язів
Порушення з боку статевих органів та молочної залози Рідкі
: порушення в потенції Загальні розлади
та порушення
стомлюваність* Нечасті: астенія
Дуже рідкісні: біль у грудях
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень
Нечасті: підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів і холестерину, люкозурія Рідкісні: підвищення активності «печінкових» трансаміназ в
крові на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти, що виникають.
особливі вказівкиЗапобіжні заходи, пов'язані з бісопрололом
Припинення терапії
Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, яка запобігає нападам стенокардії.
Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень
У пацієнтів з легким перебігом бронхіальної астми або ХОЗЛ лікування починають із мінімальної дози. Попередньо проводять функціональні дихальні випробування. При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків.
Хронічна серцева недостатність
Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря.
Брадикардія
При ЧСС менше 50-55 уд. /хв. у стані спокою та у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідне зниження дози препарату.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня
Враховуючи негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів, їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV блокадою І ступеня
Стенокардія Принцметалу
Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стено. Бета1-селективні адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судинорозширювальних засобів.
Порушення периферичного кровообігу
У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання.
Феохромоцитома
Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску Літні пацієнти
Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс).
Цукровий діабет
Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії) такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися.
Псоріаз
Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби.
Алергічні реакції
У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин, або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефри. дозах.
Загальна анестезія
При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими лікарськими засобами, що може спричинити брадіаритмію, пригнічення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії.
Тиреотоксикоз
Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися.
Сувора дієта
Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти.
Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або бепридилом
Подібні комбінації потребують ретельного контролю стану пацієнта та ЕКГ, особливо у пацієнтів похилого віку та на початку лікування. У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію
.
У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату.
Водно-електролітний баланс
При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст: електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (холестерину та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно- електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії.
Вміст натрію у плазмі крові
Перед початком терапії і далі регулярно потрібний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки.
Вміст калію в плазмі
Найбільшим ризиком, пов'язаним з прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (Зміст кальцію в плазмі крові
Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностичним гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазид необхідно припинити.
Концентрація глюкози в крові
Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів із гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів подагри: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально.
Функція нирок
Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або незначно зниженій функції нирок (кліренс креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л у дорослих). Кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Коккрофту. Наприклад: ClCr = (140 - вік) х маса тіла / 0,814 х креатиніну сироватки крові де: вік (років) маса тіла (кг) креатиніну сироватки крові (у мікромоль/л) Дана формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень.
Комбінація з іншими гіпотензивними засобами
У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози, принаймні на початку лікування.
Фоточутливість
Застосування тіазидних діуретиків може викликати реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування.
Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома
Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування закритокутовою глаукоми може призвести до незворотної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі.
Спортсмени Спортсмени повинні бути поінформовані про те ,
що даний лікарський засіб містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати при проведенні допінг-тестів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами
Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Однак унаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЛодоз слід приймати один раз на добу вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 таблетці, що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 таблетки, що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений можна збільшити дозу Лодозу до 1 таблетки, що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу.
Тривалість лікування
Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією
Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок
Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня.
Літні пацієнти
Корекція дози зазвичай не потрібна.
Діти
Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка 2,5 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 2,50 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг 1 таблетка 5 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 5,00 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: бісопрололу геміфумарат 10,00 мг та гідрохлортіазид 6,25 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка 2,5 мг+6,25 мг містить: стеарат магнію vs 1,00 мг; кросповідон 3,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 6,75 мг; крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований 6,75 мг; целюлоза мікрокристалічна 37,50 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 75,00 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® жовтий 3,5000 мг (полісорбат 80 vs 0,0350 мг; барвник заліза оксид жовтий Е172 0,0890 мг; макрогол 400 0,2800 мг; титану діоксид 0,8910 мг; 2 гіпром мг;гіпромелоза 2910/6 1,1025 мг) 1 таблетка 5 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, порошок дрібний 136,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® пастельно-рожевий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; барвник заліза оксид жовтий Е172 0,01260 мг; барвник заліза оксид червоний Е172 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,33290 мг; гіпромелоза 2910/3 1,35225 мг; гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). гіпромелоза 2910/5 1,35225 мг) 1 таблетка 10 мг+6,25 мг містить: кремнію діоксид колоїдний, безводний 0,50 мг; магнію стеарат vs 2,00 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок 10,00 мг; целюлоза мікрокристалічна 10,00 мг; кальцію гідрофосфат безводний, дрібний порошок 131,25 мг. Плівкова оболонка: Опадрай® білий 4,50000 мг (полісорбат 80 vs 0,04500 мг; макрогол 400 0,36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромеллоза 2910/3 1,34433 мг; 3; ). 36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромелоза 2910/3 1,34438 мг; гіпромелоза 2910/5 1,34438 мг). 36000 мг; титану діоксид 1,40625 мг; гіпромелоза 2910/3 1,34438 мг; гіпромелоза 2910/5 1,34438 мг).
Опис:
Дозування 2,5 мг + 6,25 мг: таблетки жовтого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «2.5» - з іншого.
Дозування 5 мг + 6,25 мг: таблетки пастельно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «5» - з іншого.
Дозування 10 мг + 6,25 мг: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і «10» - з іншого.
Форма випуску:
Таблетки покриті плівковою оболонкою, 2,5 мг + 6,25 мг, 5 мг + 6,25 мг та 10 мг + 6,25 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальсифікації.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату, тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ), гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації; , синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму, симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 ударів за хвилину), артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт. ), феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), важкі форми порушення периферичного кровообігу, у тому числі синдром Рейно,метаболічний ацидоз, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), тяжкі порушення функції печінки, рефрактерна гіпокаліємія, одночасне застосування з сультопридом, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметалу; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (у тому числі в анамнезі), міастенія, літній вік, міопія
Дозування5 мг+6,25 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія м'якого та помірного ступеня тяжкості.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПротипоказані комбінації
Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії.
Комбінації, що не рекомендуються
Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичний та нейротоксичний ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різка відміна, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
Похідні БМКК дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (наприклад, каптоприл, еналаприл), антагоністи рецепторів ангіотензину II: ризик значного зниження артеріального тиску та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з гіпона ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків спричинив гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за три дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми в малих дозах з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритимії, у тому числі тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію за типом «пірует» (наприклад, астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, у тому числі та пірует». М-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС). 12 Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета-, та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення артеріального тиску та загострювати перемежу. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Лікарські засоби, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдопа: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. Лікарські засоби, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних лікарських засобів може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз контрастних речовин, що містять йод. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності.
Комбінації, які слід зважати на
Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО), за винятком інгібіторів МАО В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Глюкокортикостероїди: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок затримки води та натрію в організмі, що викликається глюкокортикостероїдами).
ПередозуванняСимптоми
Найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторами: брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазидом: запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія.
Лікування
У разі передозування передусім необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом, і отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).
Фармакодинаміка:
Лодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу, і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембранстабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та частоти серцевих скорочень (ЧСС). Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що запобігає тим самим його реабсорбції.
Фармакокінетика:
Бісопролол
Всмоктування. Бісопролол майже повністю (понад 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі коливається в діапазоні від 1 до 4 годин. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною.
Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, об'єм розподілу великий (близько 3 л/кг).
Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні.
Виведення. Період напіввиведення із плазми крові становить 11 годин. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/година
Гідрохлортіазид
Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить близько 4 годин (від 1,5 до 5 годин).
Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%.
Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Період напіввиведення гідрохлортіазиду становить близько 8 годин. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується і період напіввиведення збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення максимальної концентрації в плазмі (Сmax). Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.
Вагітність та годування груддюЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Діуретики можуть призводити до фетоплацентарної ішемії із супутнім ризиком гіпотрофії плода. Передбачається, що гідрохлортіазид може викликати тромбоцитопенію у новонароджених. Нині невідомо чи виводиться бісопролол із грудним молоком. Діуретики групи тіазидів виводяться з грудним молоком і тому годування груддю під час лікування препаратом Лодоз не рекомендовано. Гідрохлортіазид може пригнічувати секрецію грудного молока.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часті >1/10; часті > 1/100, <1/10; нечасті >1/1000, <1/100; рідкісні > 1/10000, < 1/1000; дуже рідкісні < 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідкісні: лейкопенія, тромбоцитопенія
Дуже рідкісні: агранулоцитоз
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасті: втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія , а також гіперкальціємія) Дуже рідкісні: метаболічний алкалоз Порушення психіки Нечасті: депресія
,
безсоння нервової системи Часті: запаморочення*, біль голови* Порушення з боку органу зору Рідкісні: зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору Дуже рідкісні: кон'юнктивіт
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
Рідкі: порушення слуху
Порушення з боку серця
Нечасті: брадикардія, порушення AV провідності, посилення симптомів перебігу ХСН Порушення з боку судин
Часті: відчуття похолодання або оніміння в кінцівках
Нечасті: ортостатична гіпотензія
Рідкісні: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Нечасті: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі
Рідкісні: алергічний риніт
Частота не встановлена: інтерстиціальна легенева хвороба
Порушення з боку травної системи
Часті: нудота, блювання, діарея, запор Нечасті
: біль у животі
Дуже рідкісні: панкреатит Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Рідкі: гепатит , жовтяниця Порушення : реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові «припливи» крові до обличчя, висипання на шкірі, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка
Дуже рідкісні: алопеція, шкірний червоний вовчак.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Нечасті: м'язова слабкість, судоми м'язів
Порушення з боку статевих органів та молочної залози Рідкі
: порушення в потенції Загальні розлади
та порушення
стомлюваність* Нечасті: астенія
Дуже рідкісні: біль у грудях
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень
Нечасті: підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів і холестерину, люкозурія Рідкісні: підвищення активності «печінкових» трансаміназ в
крові на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти, що виникають.
особливі вказівкиЗапобіжні заходи, пов'язані з бісопрололом
Припинення терапії
Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, яка запобігає нападам стенокардії.
Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень
У пацієнтів з легким перебігом бронхіальної астми або ХОЗЛ лікування починають із мінімальної дози. Попередньо проводять функціональні дихальні випробування. При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків.
Хронічна серцева недостатність
Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря.
Брадикардія
При ЧСС менше 50-55 уд. /хв. у стані спокою та у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідне зниження дози препарату.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня
Враховуючи негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів, їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV блокадою І ступеня
Стенокардія Принцметалу
Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стено. Бета1-селективні адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судинорозширювальних засобів.
Порушення периферичного кровообігу
У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання.
Феохромоцитома
Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску Літні пацієнти
Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс).
Цукровий діабет
Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії) такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися.
Псоріаз
Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби.
Алергічні реакції
У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин, або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефри. дозах.
Загальна анестезія
При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими лікарськими засобами, що може спричинити брадіаритмію, пригнічення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії.
Тиреотоксикоз
Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися.
Сувора дієта
Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти.
Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або бепридилом
Подібні комбінації потребують ретельного контролю стану пацієнта та ЕКГ, особливо у пацієнтів похилого віку та на початку лікування. У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію
.
У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату.
Водно-електролітний баланс
При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст: електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (холестерину та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно- електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії.
Вміст натрію у плазмі крові
Перед початком терапії і далі регулярно потрібний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки.
Вміст калію в плазмі
Найбільшим ризиком, пов'язаним з прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (Зміст кальцію в плазмі крові
Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностичним гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазид необхідно припинити.
Концентрація глюкози в крові
Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів із гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів подагри: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально.
Функція нирок
Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або незначно зниженій функції нирок (кліренс креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л у дорослих). Кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Коккрофту. Наприклад: ClCr = (140 - вік) х маса тіла / 0,814 х креатиніну сироватки крові де: вік (років) маса тіла (кг) креатиніну сироватки крові (у мікромоль/л) Дана формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження швидкості клубочкової фільтрації, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень.
Комбінація з іншими гіпотензивними засобами
У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози, принаймні на початку лікування.
Фоточутливість
Застосування тіазидних діуретиків може викликати реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування.
Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома
Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування закритокутовою глаукоми може призвести до незворотної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі.
Спортсмени Спортсмени повинні бути поінформовані про те ,
що даний лікарський засіб містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати при проведенні допінг-тестів.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами
Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Однак унаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЛодоз слід приймати один раз на добу вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 таблетці, що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 таблетки, що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений можна збільшити дозу Лодозу до 1 таблетки, що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу.
Тривалість лікування
Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією
Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок
Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня.
Літні пацієнти
Корекція дози зазвичай не потрібна.
Діти
Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт производится компанией ТАКЕДА. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лодоз таб п/об пленочной 5мг+625мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Лодоз таб п/об пленочной 2.5мг+6.25мг 30 шт Лодоз таб п/об пленочной 2.5мг+6.25мг 30 шт.
Пока нет комментариев