Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт - це лікарський засіб, який відноситься до групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Він знижує артеріальний тиск, загальний периферичний опір судин, переднавантаження та тиск у легеневих капілярах, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Лікарство зменшує альбумінурію та сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність та уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Лікарство має добру толерантність та ефективне при артеріальній гіпертензії.
Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно);
Допоміжні речовини:
Маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЕ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг.
Опис:
Пігулки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.
2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурна коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ; встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.
З обережністю
Стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність; дієта з обмеженням кухонної солі, гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), гемодіаліз із використанням високопроточних діалізних мембран (AN 69®); первинний гіперальдостеронізм; цереброваскулярні захворювання, у т.ч. недостатність мозкового кровообігу; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік (старше 65 років).
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками) , для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліциловою кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами.
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок.
При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект.
Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові.
Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ.
Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску.
Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії.
Етанол посилює дію препарату.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу.
Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому горизонтального положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності вазопресорні лікарські засоби, контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок - знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени.
Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається.
Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.
При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Фармакокінетика:
Абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен і практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізиноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%).
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію у плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та період напіввиведення.
У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.
Вагітність та годування груддюЛізиноприл при вагітності протипоказаний. При підтвердженні вагітності прийом препарату слід негайно припинити.
Лізиноприл проникає через плаценту і може призвести до вад розвитку плода, в т.ч. несумісних із життям.
Про проникнення лізиноприлу у грудне молоко даних немає. Тим не менш, при необхідності лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.
За новонародженими та немовлятами, які зазнали впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%).
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання.
З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; не часто - лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко - сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність.
З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів.
З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто - риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку системи травлення: часто — діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності.
З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія.
З боку репродуктивної системи: рідко – зниження потенції, гінекомастія.
З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко - пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія.
З боку шкірних покривів: не часто свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка.
Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію.
Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.
Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.
особливі вказівкиТерапію інгібіторами АПФ слід розпочинати під контролем рівня АТ, враховуючи максимальну дію лізиноприлу через 6-8 годин (при інфаркті міокарда 8-10 годин). Групою високого ризику розвитку небезпечних побічних реакцій є пацієнти із серцевою недостатністю (з нирковою недостатністю або без неї). У таких випадках лікування Лізиноприлом слід розпочинати під суворим контролем лікаря в умовах стаціонару. Подібних правил слід дотримуватися також при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Гіпотонія першої дози може розвинутись, зокрема, у пацієнтів з високою активністю реніну плазми (наприклад, на фоні терапії діуретиками у високих дозах або застійній серцевій недостатності). Виражене зниження артеріального тиску виникає при вихідно зниженому обсязі циркулюючої крові внаслідок терапії діуретиками, низькосольової дієти, гемодіалізу, діареї та блювання. Перед початком лікування Лізиноприлом необхідно заповнити об'єм циркулюючої крові та нормалізувати водно-електролітні порушення. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні Лізиноприлу у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що не є підставою для припинення лікування. При стенозі ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при стенозі артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування Лізиноприлу може призвести до збільшення концентрації сечовини та креатиніну в крові, порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. Лікування Лізиноприлом при гострому інфаркті міокарда проводять на тлі стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота (не більше 300 мг на добу), бета-адреноблокатори). Сумісний із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину та з трансдермальною терапевтичною системою (ТТС) нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія. При широких хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, Лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням, включаючи стоматологічну хірургію, слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У хворих похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в плазмі крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи лізиноприл, може розвинутись на будь-якому етапі лікування. При набряку язика, глотки, гортані може розвинутися обструкція дихальних шляхів із летальним кінцем. При появі описаних скарг слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У таких випадках потрібне швидке підшкірне введення розчину адреналіну 0,1% (0.3–0.5 мл), введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, що одночасно приймають калієві добавки, калій містять замінники солі, калійзберігаючі діуретики або інші препарати, що збільшують вміст іонів калію в сироватці (гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик гіперкаліємії. Прийом Лізиноприлу, як і всіх інгібіторів АПФ, може супроводжуватися сухим кашлем, який припиняється при зниженні дози або припиненні лікування ним. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль картини крові. У хворих, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (бджіл та ос) можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN 69®), а також під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з адсорбцією на декстрану сульфаті. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
Даних щодо впливу лізиноприлу в терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами немає. Однак необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за температури не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час.
Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами).
При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску).
Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин.
При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.
При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові.
При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу.
При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період не менше 2 тижнів, під строгим контролем лікаря в умовах стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу.
Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії).
У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу.
Курс лікування – не менше 6 тижнів.
У разі зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт. ст.), Добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг.
У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити.
При діабетичній нефропатії застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. в положенні, сидячи, для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і нижче 90 мм рт. ст. в положенні, сидячи, у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно);
Допоміжні речовини:
Маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЕ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг.
Опис:
Пігулки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.
2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурна коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ; встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.
З обережністю
Стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, артеріальна гіпотензія, ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність; дієта з обмеженням кухонної солі, гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), гемодіаліз із використанням високопроточних діалізних мембран (AN 69®); первинний гіперальдостеронізм; цереброваскулярні захворювання, у т.ч. недостатність мозкового кровообігу; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік (старше 65 років).
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками) , для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліциловою кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами.
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок.
При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект.
Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові.
Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ.
Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску.
Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії.
Етанол посилює дію препарату.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу.
Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому горизонтального положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності вазопресорні лікарські засоби, контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок - знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени.
Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається.
Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.
При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Фармакокінетика:
Абсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен і практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізиноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%).
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію у плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та період напіввиведення.
У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.
Вагітність та годування груддюЛізиноприл при вагітності протипоказаний. При підтвердженні вагітності прийом препарату слід негайно припинити.
Лізиноприл проникає через плаценту і може призвести до вад розвитку плода, в т.ч. несумісних із життям.
Про проникнення лізиноприлу у грудне молоко даних немає. Тим не менш, при необхідності лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.
За новонародженими та немовлятами, які зазнали впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%).
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання.
З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; не часто - лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко - сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність.
З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів.
З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто - риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку системи травлення: часто — діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності.
З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія.
З боку репродуктивної системи: рідко – зниження потенції, гінекомастія.
З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко - пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія.
З боку шкірних покривів: не часто свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка.
Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію.
Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.
Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.
особливі вказівкиТерапію інгібіторами АПФ слід розпочинати під контролем рівня АТ, враховуючи максимальну дію лізиноприлу через 6-8 годин (при інфаркті міокарда 8-10 годин). Групою високого ризику розвитку небезпечних побічних реакцій є пацієнти із серцевою недостатністю (з нирковою недостатністю або без неї). У таких випадках лікування Лізиноприлом слід розпочинати під суворим контролем лікаря в умовах стаціонару. Подібних правил слід дотримуватися також при призначенні хворим на ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну недостатність, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Гіпотонія першої дози може розвинутись, зокрема, у пацієнтів з високою активністю реніну плазми (наприклад, на фоні терапії діуретиками у високих дозах або застійній серцевій недостатності). Виражене зниження артеріального тиску виникає при вихідно зниженому обсязі циркулюючої крові внаслідок терапії діуретиками, низькосольової дієти, гемодіалізу, діареї та блювання. Перед початком лікування Лізиноприлом необхідно заповнити об'єм циркулюючої крові та нормалізувати водно-електролітні порушення. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні Лізиноприлу у деяких хворих з хронічною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що не є підставою для припинення лікування. При стенозі ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі або при стенозі артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування Лізиноприлу може призвести до збільшення концентрації сечовини та креатиніну в крові, порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. Лікування Лізиноприлом при гострому інфаркті міокарда проводять на тлі стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота (не більше 300 мг на добу), бета-адреноблокатори). Сумісний із внутрішньовенним введенням нітрогліцерину та з трансдермальною терапевтичною системою (ТТС) нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія. При широких хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, Лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Перед хірургічним втручанням, включаючи стоматологічну хірургію, слід інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. У хворих похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в плазмі крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Ангіоневротичний набряк при застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи лізиноприл, може розвинутись на будь-якому етапі лікування. При набряку язика, глотки, гортані може розвинутися обструкція дихальних шляхів із летальним кінцем. При появі описаних скарг слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У таких випадках потрібне швидке підшкірне введення розчину адреналіну 0,1% (0.3–0.5 мл), введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, що одночасно приймають калієві добавки, калій містять замінники солі, калійзберігаючі діуретики або інші препарати, що збільшують вміст іонів калію в сироватці (гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик гіперкаліємії. Прийом Лізиноприлу, як і всіх інгібіторів АПФ, може супроводжуватися сухим кашлем, який припиняється при зниженні дози або припиненні лікування ним. Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль картини крові. У хворих, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (бджіл та ос) можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN 69®), а також під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з адсорбцією на декстрану сульфаті. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю вмісту цукру в крові, особливо під час першого місяця терапії Лізиноприлом; Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові). У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
Даних щодо впливу лізиноприлу в терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами немає. Однак необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за температури не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час.
Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами).
При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску).
Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин.
При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.
При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові.
При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу.
При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період не менше 2 тижнів, під строгим контролем лікаря в умовах стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу.
Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії).
У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу.
Курс лікування – не менше 6 тижнів.
У разі зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт. ст.), Добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг.
У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити.
При діабетичній нефропатії застосовується 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. в положенні, сидячи, для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і нижче 90 мм рт. ст. в положенні, сидячи, у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лизиноприл штада таб 5мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Диротон таб 10мг 28 шт Диротон таб 10мг 28 шт, Диротон таб 10мг 56 шт Диротон таб 10мг 56 шт, Диротон таб 20мг 28 шт Диротон таб 20мг 28 шт, Диротон таб 20мг 56 шт Диротон таб 20мг 56 шт, Диротон таб 5мг 28 шт Диротон таб 5мг 28 шт, Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт, Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт, Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон, Лизиноприл таб 10мг 30 шт Лизиноприл таб 10мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 20мг 30 шт Лизиноприл таб 20мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон, Лизиноприл таб 5мг 30 шт Лизиноприл таб 5мг 30 шт, Лизинотон таб 10мг 28 шт Лизинотон таб 10мг 28 шт, Лизинотон таб 20мг 28 шт Лизинотон таб 20мг 28 шт, Лизинотон таб 5мг 28 шт Лизинотон таб 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев