Лизиноприл Реневал таб 20 мг 60 шт
Лизиноприл Реневал таб 20 мг 60 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лізиноприлу дигідрат - 21,84 мг (у перерахунку на лізиноприл - 20,00 мг) ; допоміжні
речовини : кольори з фаскою та ризиком. Форма випуску: Пігулки, 20 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або 4 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату;
ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, ідіопатичний ангіоневротичний набряк, спадковий набряк Квінке;
вагітність;
період грудного вигодовування;
вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
одночасне застосування препарату Лізиноприл Реневал з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла);
одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією;
одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю
Аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, мітральний стеноз, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпотензія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті), гіповолемічні стани (у тому числі діарея, рвота) тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), цукровий діабет, подагра, гіперурикемія, гіперкаліємія,ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу), хронічна серцева недостатність, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препарат калийсодержащими заменителями пищевой соли, одновременное применение с препаратами лития, отягощенный аллергологический анамнез, одновременное проведение десенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых, одновременное проведение процедуры афереза липопротеинов низкой плотности (ЛПНП-афереза) с использованием декстран сульфата, применение во время больших хирургических вмешательств или при проведении общей анестезії, застосування у пацієнтів негроїдної расицереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу), хронічна серцева недостатність, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію , одночасне застосування з препаратами літію, обтяжений алергологічний анамнез, одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих пацієнтів негроїдної раси.цереброваскулярні захворювання (у тому числі недостатність мозкового кровообігу), хронічна серцева недостатність, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію , одночасне застосування з препаратами літію, обтяжений алергологічний анамнез, одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих пацієнтів негроїдної раси.хронічна серцева недостатність, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі, одночасне застосування з препаратами одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негрів.хронічна серцева недостатність, гемодіаліз з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі, одночасне застосування з препаратами одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негрів.літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі, одночасне застосування з препаратами літію, обтяжений алергологічний анамнез, одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих - аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негроїдної раси.літній вік (старше 65 років), одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі, одночасне застосування з препаратами літію, обтяжений алергологічний анамнез, одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих - аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негроїдної раси.одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негрів.одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, застосування під час великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, застосування у пацієнтів негрів.
Дозування20 мг
Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами);
хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки у перші 24 години для профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності);
Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС):
У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії; недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітора АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та регулярним контролем артеріального тиску. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчових солей, що містять калій, та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові:
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, гепарин; що містять ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі крові та функції нирок. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ із сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом,
Калійнесберігаючі діуретики:
При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійнесберігаючими діуретиками гіпокаліємія, спричинена їх застосуванням, може бути зменшена.
Інші гіпотензивні лікарські засоби:
При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу з препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу):
Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів повинно проводитися з обережністю (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні одержувати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб.
Гіпоглікемічні лікарські засоби:
Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби:
При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами для загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу.
Альфа- та бета-адреноміметики:
Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу.
Баклофен:
Підсилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів.
Етанол:
При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу.
Естрогени:
Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні):
Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу.
Препарати золота:
При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
Лікарські препарати, які можуть підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку:
Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус):
У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ, інг еверолімус) спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, вілдагліптин, лінагліптин: У
пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частот.
Естрамустин:
збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.
Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП):
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену:
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії
Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.
ПередозуванняДані
про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривогу і кашель.
Лікування
Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, симптоматична терапія, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК, контроль показників сечовини сироватці крові, а також діурезу. При розвитку брадикардії, стійкої до медикаментозної терапії, показано постановку електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) інгібітор
Код АТХ: C09AA03
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Лізиноприл інгібує фермент пептидилпептидазу (ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ)), який каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензину I. Ангіотензин II також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрацій ангіотензину II, внаслідок чого знижується вазопресорна активність та зменшується секреція альдостерону. Зниження останнього може призводити до збільшення вмісту калію у сироватці крові.
Клінічна ефективність та безпека:
• Артеріальна гіпертензія:
Вважається, що в основі механізму, за допомогою якого лізиноприл знижує артеріальний тиск (АТ) лежить насамперед пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лізиноприл знижує АТ навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою концентрацією реніну. АПФ ідентичний кініназі II, ферменту, який руйнує брадикінін, що є потужним вазодилататорним пептидом. Лізиноприл перешкоджає деградації брадикініну. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При тривалому застосуванні лізиноприл зменшує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску.
• Хронічна серцева недостатність:
Вплив лізиноприлу на захворюваність та смертність при ХСН було вивчено шляхом порівняння високої та низької дози лізиноприлу (32,5 мг або 35 мг один раз на день & 2,5 мг або 5 мг один раз на день) при середньому періоді наступного спостереження, що дорівнює 46 місяців (для пацієнтів, що вижили). Висока доза лізиноприлу забезпечувала 12 % зниження ризику по комбінованій кінцевій точці: смертність від усіх причин та госпіталізація з усіх причин (р = 0,002) та 8 % зниження ризику смерті від усіх причин та госпіталізації з приводу серцево-судинного захворювання (р = 0,036) порівняно з низькою дозою. Спостерігалося зниження ризику смерті від усіх причин (8%; р = 0,128) та смерті від серцево-судинного захворювання (10%; р = 0,073). У ретроспективному аналізі кількість госпіталізацій через ХСН знизилася на 24 % (р = 0,002) у пацієнтів, отримували високі дози лізиноприлу порівняно з пацієнтами, які отримували низькі дози. Загальні профілі небажаних явищ у пацієнтів, які отримували високі або низькі дози лізиноприлу, були схожими як на характер, так і на кількісні параметри. Прогнозовані небажані явища, що виникли внаслідок інгібування АПФ, такі як гіпотензія або порушення функції нирок, добре піддавалися корекції і рідко призводили до відміни лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. отримували низькі дози. Загальні профілі небажаних явищ у пацієнтів, які отримували високі або низькі дози лізиноприлу, були схожими як на характер, так і на кількісні параметри. Прогнозовані небажані явища, що виникли внаслідок інгібування АПФ, такі як гіпотензія або порушення функції нирок, добре піддавалися корекції і рідко призводили до відміни лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. отримували низькі дози. Загальні профілі небажаних явищ у пацієнтів, які отримували високі або низькі дози лізиноприлу, були схожими як на характер, так і на кількісні параметри. Прогнозовані небажані явища, що виникли внаслідок інгібування АПФ, такі як гіпотензія або порушення функції нирок, добре піддавалися корекції і рідко призводили до відміни лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. були схожими як у характері, і по кількісним параметрам. Прогнозовані небажані явища, що виникли внаслідок інгібування АПФ, такі як гіпотензія або порушення функції нирок, добре піддавалися корекції і рідко призводили до відміни лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. були схожими як у характері, і по кількісним параметрам. Прогнозовані небажані явища, що виникли внаслідок інгібування АПФ, такі як гіпотензія або порушення функції нирок, добре піддавалися корекції і рідко призводили до відміни лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. добре піддавалися корекції та рідко призводили до скасування лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. добре піддавалися корекції та рідко призводили до скасування лікування. Кашель рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували високі дози лізиноприлу, ніж у пацієнтів, які мали низькі дози. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з ХСН, уповільнюють прогрес дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
• Гострий інфаркт міокарда:
Лізиноприл покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Оцінка ефективності та безпеки лізиноприлу (до 10 мг/добу) проводилася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Лізиноприл, що призначається у перші 24 години після ГІМ, протягом 6 тижнів призводив до статистично значущого зниження загальної смертності на 11% (2р = 0,03).
• Діабетична нефропатія:
Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У подвійному сліпому рандомізованому багатоцентровому дослідженні, в якому порівнювали лізиноприл з блокатором «повільних» кальцієвих каналів у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з початковою стадією нефропатії, що проявляється як мікроальбумінурія, прийом 10-20 мг 1 місяців знижував систолічний/діастолічний артеріальний тиск на 13/10 мм рт. ст., а екскрецію альбуміну із сечею на 40 %. У пацієнтів із гіперглікемією лізиноприл сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози у крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25%, при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу.
Розподіл:
Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Cmax) лізиноприлу в плазмі досягається через 7 годин. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми крові, за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.
Метаболізм:
Лізиноприл не метаболізується.
Виведення:
Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 години. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Лізиноприл може бути виведений із організму за допомогою гемодіалізу.
Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю:
У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У цій категорії пацієнтів абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями.
Пацієнти з гострим інфарктом міокарда:
У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда час досягнення Cmax (TCmax) лізиноприлу становить 8-10 годин.
Пацієнти з нирковою недостатністю:
Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13 %, тоді як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення AUC у 4,5 рази.
Пацієнти з печінковою недостатністю:
У пацієнтів з цирозом печінки всмоктування лізиноприлу знижується (приблизно на 30%), проте експозиція препарату (AUC) збільшується (приблизно на 50%) порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу.
Пацієнти похилого віку (старші 65 років):
У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Застосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Епідеміологічні дані про ризик тератогенності, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності, не є переконливими, проте невелике збільшення ризику не може бути виключено. За новонародженими та немовлятами, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.
Період грудного вигодовування:
Під час лікування препаратом Лізіноприл Реневал необхідно відмінити грудне вигодовування (немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко).
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПід час лікування лізиноприлом повідомлялося про наступні небажані лікарські реакції (НЛР). НЛР представлені за системно-огранними класами відповідно до класифікації MedDRA та з частотою виникнення: «дуже часто» (> 1/10); "часто" (> 1/100, < 1/10); "нечасто" (> 1/1000, < 1/100); "рідко" (> 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000); «Частота невідома» - неможливо оцінити на підставі наявних даних. У межах кожної частотної групи небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія, лімфаденопатія.
Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – аутоімунні порушення; частота невідома – анафілактична/анафілактоїдна реакція.
Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – зміни настрою, порушення сну, галюцинації; рідко – психічні розлади; частота невідома – депресія.
Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – вертиго, парестезія, дисгевзія; рідко – сплутаність свідомості, сонливість, м'язові судоми, біль у спині, паросмія (порушення нюху); частота невідома - непритомність.
Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття.
Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія та пов'язані з нею симптоми; нечасто – гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – біль у грудях, риніт; дуже рідко – бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит.
Порушення з боку травної системи: часто – діарея, блювання; нечасто – біль у животі, нудота, порушення травлення; рідко – сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, анорексія, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит печінково-клітинний або холестатичний, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко - псоріаз, кропив'янка, алопеція, підвищена чутливість / ангіоневротичний набряк обличчя, рук та ніг, губ, язика, голосової щілини та/або гортані; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, гіпергідроз, псевдолімфома шкіри*.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – біль у кінцівках.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – олігурія/анурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія, сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія, підвищення активності «печінкових» ферментів; рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.
*Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинооз чи інші зміни з боку шкіри.
Важливо повідомляти про розвиток небажаних реакцій для забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Медичні працівники повідомляють про будь-які небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.
особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія:
Виражене зниження артеріального тиску найчастіше виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові, наприклад, внаслідок прийому діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, діалізу, діареї або блювання. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у пацієнтів з тяжкою стадією ХСН, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування слід розпочати під суворим медичним наглядом (з обережністю проводити добір дози препарату та діуретиків). Ті ж рекомендації стосуються і пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. До початку лікування, по можливості, слід заповнити об'єм циркулюючої крові та/або концентрацію натрію у сироватці крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого застосування препарату Лізіноприл Реневал, який зазвичай можна застосовувати відразу після підвищення артеріального тиску після збільшення ОЦК. слід заповнити об'єм циркулюючої крові та/або концентрацію натрію у сироватці крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого застосування препарату Лізіноприл Реневал, який зазвичай можна застосовувати відразу після підвищення артеріального тиску після збільшення ОЦК. слід заповнити об'єм циркулюючої крові та/або концентрацію натрію у сироватці крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого застосування препарату Лізіноприл Реневал, який зазвичай можна застосовувати відразу після підвищення артеріального тиску після збільшення ОЦК. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого застосування препарату Лізіноприл Реневал, який зазвичай можна застосовувати відразу після підвищення артеріального тиску після збільшення ОЦК. У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого застосування препарату Лізіноприл Реневал, який зазвичай можна застосовувати відразу після підвищення артеріального тиску після збільшення ОЦК.
Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда:
Лікування препаратом Лізиноприл Реневал протипоказане у разі кардіогенного шоку та при гострому інфаркті міокарда, якщо призначення вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки, наприклад, коли систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. При гострому інфаркті міокарда лікування лізиноприлом не слід розпочинати у пацієнтів з ознаками ниркової дисфункції, які визначалися як концентрація креатиніну у сироватці крові, що перевищує 177 мкмоль/л, та/або протеїнурія, що перевищує 500 мг/24 години. У разі розвитку порушення функції нирок під час терапії лізиноприлом (концентрація креатиніну в сироватці крові, що перевищує 265 мкмоль/л або вдвічі перевищує відповідне значення до початку лікування), лікар повинен розглянути доцільність відміни лізиноприлу.
Стеноз аортального та мітрального клапана /гіпертрофічна кардіоміопатія:
Як і у випадку інших інгібіторів АПФ, лізиноприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією виносить тракт лівого шлуночка, такий як аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміпа.
Ниркова недостатність:
У разі ниркової недостатності (КК < 80 мл/хв) початкову дозу лізиноприлу слід підбирати залежно від КК пацієнта, а потім залежно від реакції пацієнта на лікування. Рутинний контроль концентрації калію та креатиніну у сироватці крові є частиною стандартної медичної практики лікування таких пацієнтів. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, як правило, оборотне при припиненні лікування. Це особливо можливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. У разі супутньої вазоренальної артеріальної гіпертензії існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом з низьких доз та обережно титрувати дозу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищезазначених станів, діуретик слід відмінити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищезазначених станів, діуретик слід відмінити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищезазначених станів, діуретик слід відмінити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо в тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу.
Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк:
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані рідко відзначався у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, включаючи препарат Лізіноприл Реневал. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізіноприл Реневал, призначити відповідне лікування та забезпечити медичне спостереження до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У дуже поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі, як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні Cl-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібітору АПФ. Тому у пацієнтів із болями в животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Пацієнти, у яких раніше відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, можуть бути схильні до більшого ризику розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібітора АПФ (див. розділ «Протипоказання»). Інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у пацієнтів іншої расової приналежності. Одночасне застосування інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус У пацієнтів,
Анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі:
Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®) та одночасно отримували інгібітор АПФ. Таких пацієнтів слід розглянути доцільність застосування іншого типу діалізної мембрани чи гіпотензивного препарату іншого класу.
Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ):
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з декстраном сульфатом, виникали життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. Такі реакції можна запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Десенсибілізація:
Іноді у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (наприклад, ос або бджіл) розвивалися анафілактичні реакції. Таких життєзагрозливих ситуацій можна уникнути при своєчасному скасуванні інгібітора АПФ.
Трансплантація нирки:
Немає досвіду застосування лізиноприлу у пацієнтів після трансплантації нирки. Лікування лізиноприлому пацієнтів після трансплантації нирки не рекомендується.
Печінкова недостатність:
У дуже поодиноких випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці, прогресував до фульмінантного некрозу печінки та (іноді) призводив до смерті. Механізм розвитку даного синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які отримують лізиноприл, у яких розвивається жовтяниця або значно підвищується активність «печінкових» ферментів, слід припинити прийом лізиноприлу та перебувати під відповідним медичним наглядом.
Нейтропенія/агранулоцитоз:
Повідомлялося про нейтропенію/агранулоцитоз, тромбоцитопенію та анемію у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітора АПФ.
Лізиноприл слід призначати з особливою обережністю пацієнтам із системними захворюваннями сполучної тканини, при лікуванні імунодепресантами, при лікуванні алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжливих факторів, особливо за наявності попереднього порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у кількох випадках не піддавалися інтенсивній антибіотикотерапії. Періодично під час лікування препаратом Лізіноприл Реневал рекомендується проводити лабораторні дослідження (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули) у таких пацієнтів, а також попередити їх про необхідність повідомляти про появу перших ознак інфекційного захворювання.
Первинний гіперальдостеронізм:
У пацієнтів, які страждають на первинний гіперальдостеронізм, інгібітори АПФ неефективні, тому застосування лізиноприлу не рекомендується.
Раса:
Інгібітори АПФ частіше спричиняють розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами іншої расової приналежності. Інгібітори АПФ менш ефективні як гіпотензивний засіб у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Хірургічне втручання / загальна анестезія:
У пацієнтів, яким проводиться широке оперативне втручання, або під час загальної анестезії препаратами, що призводять до гіпотензії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II після компенсаторного викиду реніну. Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, ймовірно, в результаті наведеного вище механізму, можна провести корекцію збільшенням ОЦК.
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в плазмі, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози, незважаючи на те, що відмінностей у антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено.
Кашель:
Під час інгібіторів АПФ часто спостерігався кашель. Як правило, кашель непродуктивний, постійний та припинявся після відміни інгібітора АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібіторами АПФ.
Гіперкаліємія:
У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл, спостерігалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. Групу ризику розвитку гіперкаліємії складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом 2 типу або пацієнти, які приймають одночасно калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), калійвмісні харчові добавки або калійвмісні замінники солі, а також препарати, здатні викликати підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад, гепарин, комбінація триметоприм/сульфаметоксазол, також відомий як котримоксазол). У разі потреби одночасного застосування зазначених вище препаратів рекомендується регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові.
Пацієнти з цукровим діабетом:
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні препарати внутрішньо або одержують інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ слід здійснювати ретельний контроль глікемії.
Препарати літію:
Як правило, не рекомендується комбінація препаратів літію та лізиноприлу.
Етанол:
Під час терапії не рекомендується вживання алкогольних напоїв, оскільки алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату.
Подвійна блокада РААС антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або аліскіреном:
Доведено, що при одночасному застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену підвищується ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). З цієї причини не рекомендовано комбіноване застосування АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену. Якщо застосування цієї терапії необхідне, рекомендується спостереження фахівця, ретельний моніторинг функції нирок, артеріального тиску та концентрації електролітів у сироватці крові.
Протипоказано одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
При керуванні транспортними засобами чи роботі з механізмами слід враховувати можливість розвитку запаморочення чи втоми. При розвитку зазначених симптомів не рекомендується керування транспортними засобами та механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час.
Есенційна гіпертензія:
Рекомендована початкова доза лізиноприлу для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів – 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту підвищують дозу кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу – 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становить 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідне спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску.
Реноваскулярна гіпертензія та інші стани, пов'язані з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС): Початкова
доза, що рекомендується, становить 2,5-5 мг на добу, при цьому рекомендується забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом, контроль АТ, функції нирок, концентрації. калію у сироватці крові. Підтримуюча доза повинна підбиратися залежно від динаміки артеріального тиску, а пацієнт повинен перебувати під постійним медичним наглядом.
Ниркова недостатність:
Оскільки лізиноприл виводиться нирками, початкова доза лізиноприлу залежить від показників КК: при КК 31-80 мл/хв - 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв, у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза залежить від клінічного ефекту та підбирається при регулярному моніторингу показників функції нирок, концентрації калію та натрію у сироватці крові.
Печінкова недостатність:
Рекомендації щодо доз у пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю ще не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і слід починати з мінімально можливої дози.
Хронічна серцева недостатність:
При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 25 мг 1 раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на АТ. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). До початку лікування препаратом Лізіноприл Реневал і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, концентрації калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок.
Раннє лікування гострого інфаркту міокарда:
- Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту міокарда):
У перші 24 години після гострого інфаркту міокарда призначають 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт. ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ (< 120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда призначають меншу дозу лізиноприлу – 2,5 мг 1 раз на добу;
- Підтримуюча терапія:
Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт. ст.) добову дозу лізиноприлу тимчасово знижують до 5 мг, при необхідності – до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст. протягом більше 1 години) застосування лізиноприлу необхідно припинити.
Діабетична нефропатія:
Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на стуки, яку за необхідності підвищують до 20 мг на стуки до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний АТ нижче 75 мм рт. ст. в положенні «сидячи» у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст.(положення «сидячи» у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу).
При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).
Пацієнти похилого віку (старші 65 років):
У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лизиноприл Реневал таб 20 мг 60 шт производится компанией ОБНОВЛЕНИЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лизиноприл Реневал таб 20 мг 60 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лизиноприл Реневал таб 20 мг 60 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Диротон таб 10мг 28 шт Диротон таб 10мг 28 шт, Диротон таб 10мг 56 шт Диротон таб 10мг 56 шт, Диротон таб 20мг 28 шт Диротон таб 20мг 28 шт, Диротон таб 20мг 56 шт Диротон таб 20мг 56 шт, Диротон таб 5мг 28 шт Диротон таб 5мг 28 шт, Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт, Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт, Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон, Лизиноприл таб 10мг 30 шт Лизиноприл таб 10мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 20мг 30 шт Лизиноприл таб 20мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон, Лизиноприл таб 5мг 30 шт Лизиноприл таб 5мг 30 шт, Лизинотон таб 10мг 28 шт Лизинотон таб 10мг 28 шт, Лизинотон таб 20мг 28 шт Лизинотон таб 20мг 28 шт, Лизинотон таб 5мг 28 шт Лизинотон таб 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев