Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Лизиноприл-OBL - це інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який знижує артеріальний тиск та переднавантаження, покращує кровопостачання міокарда та зменшує гіпертрофію міокарда та стінок артерій резистивного типу. Цей препарат показаний для лікування хронічної серцевої недостатності та артеріальної гіпертензії. Лізиноприл зменшує альбумінурію та не впливає на концентрацію глюкози у крові у хворих на цукровий діабет. Препарат виводиться нирками у незміненому вигляді з періодом напіввиведення 12 годин.
Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лізиноприл дигідрат 5,445 мг у перерахуванні на лізиноприл 5 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, кальцію гідрофосфату дигідрат, діоксид кремнію колоїдний (аеросил), целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат.
Опис:
Двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, довгастої форми із округленими кінцями, з ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг. По 10, 15 або 30 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 (по 30 таблеток) або 2 (по 15 таблеток) або 3 (по 10 таблеток) контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також інших інгібіторів АПФ;
Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ;
Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв);
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції.
З обережністю:
Виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія. мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді PAAC є підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); цукровий діабет; дієта з обмеженням натрію; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз із використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®); застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами).
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).
Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності).
Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно призначати тільки при регулярному контролі вмісту сироватці крові та функції нирок.
Комбіноване застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними засобами посилює вираженість гіпотензивної дії.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові.
Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
При сумісному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо можливий ризик розвитку гіпоглікемії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (в т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреностимулятори знижують гіпотензивний ефект лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
При сумісному застосуванні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) – підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапамицина у клітинах ссавців), наприклад, темсиролимусом, сиролимусом, еверолімусом – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З естрамустином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Інгібітори нейтральної ендопептидази:
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену:
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечі, запор, неспокій, підвищена дратівливість.
Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТХ: С09АА03
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Максимальний ефект визначається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску (АТ).
Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію.
Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози у крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) у середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 25%. Їда не впливає на абсорбцію препарату.
розподіл:
Майже не зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові 90 нг/мл досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.
Метаболізм:
Лізиноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію у плазмі у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.
Вагітність та годування груддюЛізиноприл при вагітності протипоказаний. При встановленні вагітності прийом препарату Лізиноприл слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту.
Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату Лізіноприл необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно відмінити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, сухий кашель, нудота, діарея.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда.
З боку центральної нервової системи: часто – парестезії, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром.
З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію).
З боку дихальної системи: рідко – диспное, бронхоспазм.
Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія, гіпонатріємія; нечасто – гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну; дуже рідко – зниження концентрації глюкози у крові.
З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія, зміни смаку, анорексія, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит.
З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко – псевдолімфома шкіри.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, зниження потенції.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія. В окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк.
Інші: рідко – міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.
особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія:
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати Лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. спричинена прийомом Лізинопрілу, може призвести до зниження функції нирок з подальшим розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. спричинена прийомом Лізинопрілу, може призвести до зниження функції нирок з подальшим розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.
При гострому інфаркті міокарда:
показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна використовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину.
Стеноз гирла аорти/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія).
Гіперкаліємія:
Під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність (наприклад, діабетична нефропатія), літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, спіронолактон, спіронолактон , а також препаратів калію або замінників солі, що містять калій, та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). При необхідності одночасного прийому з переліченими вище препаратами необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Хірургічне втручання/загальна анестезія:
При широких хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, Лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску.
Гіпоглікемічні препарати:
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, може розвинутись гіпоглікемія. Найбільший ризик розвитку гіпоглікемії спостерігається протягом перших двох тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням нирок. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю глікемічного профілю, особливо під час першого місяця терапії.
У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль картини крові.
При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембранами може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших гіпотензивних засобів.
Подвійна блокада РААС:
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Підвищена чутливість/ангіо-невротичний набряк:
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі, як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія:
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
Етнічні відмінності:
Лізиноприл та інші інгібітори АПФ менш ефективні у пацієнтів негроїдної раси внаслідок превалювання пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк при застосуванні лізиноприлу зустрічається частіше, ніж у інших рас.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Немає даних про вплив препарату Лізиноприл на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення та сонливості, тому слід бути обережним.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, переважно в один і той же час.
• При артеріальній гіпертензії хворим, які не отримують інших гіпотензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе поєднання препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізинопрілу не повинна перевищувати 5 мг на добу.
• При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, вміст іонів калію у сироватці крові) . Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена в залежності від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій при регулярному контролі нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу.
• При хронічній серцевій недостатності – починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У пацієнтів похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу).
• Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) – у першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) треба призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу 5 мг можна за необхідності знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізиноприл слід припинити.
• Діабетична нефропатія – у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг препарату Лізиноприл 1 раз на добу. Дозу можна, при необхідності, збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні «сидячи». У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет доза така ж, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: лізиноприл дигідрат 5,445 мг у перерахуванні на лізиноприл 5 мг.
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат, кальцію гідрофосфату дигідрат, діоксид кремнію колоїдний (аеросил), целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат.
Опис:
Двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, довгастої форми із округленими кінцями, з ризиком.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг. По 10, 15 або 30 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 (по 30 таблеток) або 2 (по 15 таблеток) або 3 (по 10 таблеток) контурних коміркових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також інших інгібіторів АПФ;
Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ;
Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені);
Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв);
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції.
З обережністю:
Виражені порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія. мозкового кровообігу), ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді PAAC є підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); цукровий діабет; дієта з обмеженням натрію; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); літній вік, гемодіаліз із використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (AN69®); застосування у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами).
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).
Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності).
Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно призначати тільки при регулярному контролі вмісту сироватці крові та функції нирок.
Комбіноване застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними засобами посилює вираженість гіпотензивної дії.
Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові.
Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в шлунково-кишковому тракті.
При сумісному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо можливий ризик розвитку гіпоглікемії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (в т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреностимулятори знижують гіпотензивний ефект лізиноприлу.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
При сумісному застосуванні з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.
Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) – підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапамицина у клітинах ссавців), наприклад, темсиролимусом, сиролимусом, еверолімусом – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
З естрамустином – збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Інгібітори нейтральної ендопептидази:
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену:
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечі, запор, неспокій, підвищена дратівливість.
Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТХ: С09АА03
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Максимальний ефект визначається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску (АТ).
Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію.
Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози у крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) у середньому на 25%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 25%. Їда не впливає на абсорбцію препарату.
розподіл:
Майже не зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові 90 нг/мл досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.
Метаболізм:
Лізиноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію у плазмі у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення.
У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.
Вагітність та годування груддюЛізиноприл при вагітності протипоказаний. При встановленні вагітності прийом препарату Лізиноприл слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту.
Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату Лізіноприл необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно відмінити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, сухий кашель, нудота, діарея.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда.
З боку центральної нервової системи: часто – парестезії, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром.
З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію).
З боку дихальної системи: рідко – диспное, бронхоспазм.
Лабораторні показники: часто – гіперкаліємія, гіпонатріємія; нечасто – гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну; дуже рідко – зниження концентрації глюкози у крові.
З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія, зміни смаку, анорексія, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит.
З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко – псевдолімфома шкіри.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, зниження потенції.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія. В окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк.
Інші: рідко – міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.
особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія:
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати Лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. ретельно контролювати дію початкової дози Лізиноприлу на пацієнта. При двосторонньому стенозі ниркових артерій і стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії та/або зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК) або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, викликана прийомом препарату Лізиноприл, може призвести до зниження функції нирок з наступним. препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. спричинена прийомом Лізинопрілу, може призвести до зниження функції нирок з подальшим розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. спричинена прийомом Лізинопрілу, може призвести до зниження функції нирок з подальшим розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатності. Дані щодо застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.
При гострому інфаркті міокарда:
показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна використовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину.
Стеноз гирла аорти/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія:
Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз гирла аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія).
Гіперкаліємія:
Під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність (наприклад, діабетична нефропатія), літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, спіронолактон, спіронолактон , а також препаратів калію або замінників солі, що містять калій, та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). При необхідності одночасного прийому з переліченими вище препаратами необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Хірургічне втручання/загальна анестезія:
При широких хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, Лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску.
Гіпоглікемічні препарати:
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, може розвинутись гіпоглікемія. Найбільший ризик розвитку гіпоглікемії спостерігається протягом перших двох тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням нирок. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю глікемічного профілю, особливо під час першого місяця терапії.
У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози.
Оскільки не можна виключити потенційний ризик виникнення агранулоцитозу, потрібний періодичний контроль картини крові.
При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембранами може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших гіпотензивних засобів.
Подвійна блокада РААС:
Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Підвищена чутливість/ангіо-невротичний набряк:
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі, як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія:
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
Етнічні відмінності:
Лізиноприл та інші інгібітори АПФ менш ефективні у пацієнтів негроїдної раси внаслідок превалювання пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк при застосуванні лізиноприлу зустрічається частіше, ніж у інших рас.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Немає даних про вплив препарату Лізиноприл на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення та сонливості, тому слід бути обережним.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, переважно в один і той же час.
• При артеріальній гіпертензії хворим, які не отримують інших гіпотензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе поєднання препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізиноприл. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізинопрілу не повинна перевищувати 5 мг на добу.
• При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, вміст іонів калію у сироватці крові) . Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена в залежності від кліренсу креатиніну. Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій при регулярному контролі нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу.
• При хронічній серцевій недостатності – починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У пацієнтів похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу).
• Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) – у першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У хворих на гострий інфаркт міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт.ст. або нижче) треба призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу 5 мг можна за необхідності знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізиноприл слід припинити.
• Діабетична нефропатія – у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом застосовується 10 мг препарату Лізиноприл 1 раз на добу. Дозу можна, при необхідності, збільшувати до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм рт.ст. у положенні «сидячи». У хворих на інсулінзалежний цукровий діабет доза така ж, з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні «сидячи».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт производится компанией АЛИУМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лизиноприл-OBL таб 5 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Диротон таб 10мг 28 шт Диротон таб 10мг 28 шт, Диротон таб 10мг 56 шт Диротон таб 10мг 56 шт, Диротон таб 20мг 28 шт Диротон таб 20мг 28 шт, Диротон таб 20мг 56 шт Диротон таб 20мг 56 шт, Диротон таб 5мг 28 шт Диротон таб 5мг 28 шт, Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт Лизиноприл-OBL таб 10 мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 30 шт, Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт Лизиноприл-вертекс таб 10мг 60 шт, Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт Лизиноприл-вертекс таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 20мг 30 шт, Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт Лизиноприл медисорб таб 5мг 30 шт, Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 10мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон Лизиноприл таб 10мг 20 шт озон, Лизиноприл таб 10мг 30 шт Лизиноприл таб 10мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид Лизиноприл таб 20мг 20 шт алкалоид, Лизиноприл таб 20мг 30 шт Лизиноприл таб 20мг 30 шт, Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон Лизиноприл таб 20мг 30 шт озон, Лизиноприл таб 5мг 30 шт Лизиноприл таб 5мг 30 шт, Лизинотон таб 10мг 28 шт Лизинотон таб 10мг 28 шт, Лизинотон таб 20мг 28 шт Лизинотон таб 20мг 28 шт, Лизинотон таб 5мг 28 шт Лизинотон таб 5мг 28 шт.
Пока нет комментариев