Левоксимед таб 500 мг 7 шт
Топ продаж
Суперцена
Левоксимед таб 500 мг 7 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: левофлоксацину гемігідрат 512,46 мг, у перерахунку на левофлоксацин 500,0 мг; допоміжні
речовини:
Целюлоза мікрокристалічна рат 13, 34 мг;
Склад плівкової оболонки: Опадрай жовтий II 13,00 мг, полівініловий спирт 5,2 мг, титану діоксид 3,198 мг, макрогол 2,626 мг, тальк 1,924 мг, хіноліновий жовтий алюмінієвий лак 0,0468 мг0
Понс :
Довгі випуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з гравіюванням «W» і «М» і ризиком між ними на одній стороні та гравіюванням «L500» з іншого боку.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг. По 7 таблеток поміщають у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Левоксимед®;
Епілепсія;
Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis) (див. розділи «Побічна дія», «Особливі вказівки»);
Ураження сухожиль при прийомі фторхінолонів в анамнезі;
Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання кістяка, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток);
Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон зростання кісток у плода);
період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових зон росту кісток у дитини);
У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 250 мг/24 год; у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковим дозуванням 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв (у т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування.
З обережністю:
У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів із попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС); у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін] (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
Пацієнти з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик розвитку гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами);
У пацієнтів з порушенням функції нирок з КК від 50 до 20 мл/хв (потрібний додатковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування, див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»);
У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі; у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділи "Передозування", "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки");
У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати (наприклад, глібенкламід) або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії);
У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик розвитку аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину);
У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання (див. розділ «Особливі вказівки»);
У пацієнтів похилого віку, у пацієнтів після трансплантації, а також при супутньому застосуванні глюкокортикостероїдів (підвищений ризик розвитку тендинітів та розриву сухожиль) (див. розділ «Особливі вказівки»);
У пацієнтів з аневризмою аорти, з вродженою пороком клапана серця в сімейному анамнезі, або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, із захворюванням клапана серця або за наявності інших факторів ризику або станів, що призводять до розвитку аневризми аорти або або регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит, судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, підтверджений андерген див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування500 мг
Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит;
- хронічний бактеріальний простатит;
- для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу;
- профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження.
Для лікування наступних інфекційно-запальних захворювань левофлоксацин може застосовуватися лише як альтернатива іншим протимікробним препаратам:
- позалікарняна пневмонія;
- ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
- гострий бактеріальний синусит;
- Загострення хронічного бронхіту;
- Неускладнений цистит.
При застосуванні Левоксимеду слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні (див. розділ «Особливі вказівки»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВзаємодії, які потребують обережності:
• З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином:
Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та містять препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Левоксимед®;
• Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо;
• З сукральфатом:
Дія препарату Левоксимед значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину;
• З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку:
Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%;
• З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К):
У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові;
• З пробенецидом та циметидином:
При одночасному застосуванні лікарських препаратів, які порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину уповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок;
• З циклоспорином:
Левофлоксацин збільшував циклоспорину Т1/2 на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне;
• З глюкокортикостероїдами:
Одночасний прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожиль;
• З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT:
Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).
Інші:
Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.
ПередозуванняСимптоми:
Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату Левоксимед є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постреєстраційному застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT.
Лікування:
У разі передозування потрібно ретельно спостерігати за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування препарату Левоксимед показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб ,
фторхінолон . Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивання розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo.
Чутливі мікроорганізми (МПК < 2 мг/л; зона інгібування > 17 мм):
- аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I) [коагулазонегативні метицилін-чутливі/- помірно чутливі], Staphylococcus aureus methi-S (метицилсин- (Метицилінчутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/чутливі/резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni- -резистентні);
- аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundir, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампіцилін-чутливі/резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter . (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis бета+/бета- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамази), Morganella morganii, Neisseria gonnorrhoeae non PPNG/PPNG (непродукуючі , Pasteurella spp . (в т.ч. Pasteurella multocida, Pasteurella dagmatis, Pasteurella canis, Pasteurella canis), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (В т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa [шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування]), Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens);
- анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veilonella spp.;
- інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.
Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм):
- аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium. Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метицилін-резистентні);
- аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli;
- Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp.
Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК >8 мг/л; зона інгібування < 13 мм):
- аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R nebacterium jeikeium;
- аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans;
- анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron;
- Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.
Резистентність:
Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.
Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами):
- аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
- аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Elaemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella ia marcescens;
- інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить 99-100%. Після одноразового прийому препарату в дозі 500 мг максимальна концентрація левофлоксацину в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2±1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважна концентрація левофлоксацину в плазмі при прийомі в дозі 500 мг 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10-й день прийому внутрішньо левофлоксацину в дозі 500 мг 1 раз на добу мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Cmin) у плазмі становила 0,5±0,2 мкг/мл.
Розподіл:
Зв'язування з білками сироватки становить 30-40%. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення (пенетрацію) левофлоксацину в органи та тканини організму людини.
Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги:
Після одноразового прийому внутрішньо препарату в дозі 500 мг Сmах левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалася протягом 1 години або 4 години і становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл. Коефіцієнти пенетрації в слизову оболонку бронхів та рідину епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, становлять 1,1-1,8 та 0,8-3,0, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо препарату в дозі 500 мг середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл.
Проникнення в легеневу тканину:
Стах левофлоксацину в легеневій тканині після прийому внутрішньо препарату в дозі 500 мг досягалася через 4-6 год і становила приблизно 11,3 мкг/г з коефіцієнтами пенетрації 2,0-5,0 порівняно з концентрацією в плазмі крові.
Проникнення в альвеолярну рідину:
Після 3-х днів прийому препарату в дозі 500 мг 1 або 2 рази на добу. пенетрації 1,0 порівняно з концентраціями у плазмі крові.
Проникнення в кісткову тканину:
Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3,0. Стах левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому препарату в дозі 500 мг становила приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату).
Проникнення в спинномозкову рідину
Левофлоксацин погано проникає в спинномозкову рідину.
Проникнення в тканину передміхурової залози:
Після прийому внутрішньо препарату в дозі 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84.
Концентрації у сечі:
Середні концентрації у сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл, відповідно.
Метаболізм:
Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5% прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням.
Після прийому внутрішньо левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення [Т1/2] - 6-8 год), переважно ,
через нирки (понад 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутність істотних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо підтверджує той факт, що прийом внутрішньо та внутрішньовенний шлях введення є взаємозамінними.
Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із змінами кліренсу креатиніну (КК).
При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (ClR) зменшуються, а Т1/2 збільшується.
Вагітність та годування груддюПротипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження неможливо).
Дані, одержані у клінічних дослідженнях та при постреєстраційному застосуванні препарату:
• Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів;
• Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома (постреєстраційні дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія;
• Порушення з боку імунної системи: рідко: ангіоневротичний набряк; частота невідома (постреєстраційні дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату;
• Порушення ендокринної системи: рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону;
• Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: анорексія; рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: «вовчий» апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома: гіперглікемія, важка гіпоглікемія, аж до розвитку гіпоглікемічної коми (особливо у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні гіпоглікемічні засоби або отримують лікування інсуліном) (див. розділ «Особливі вказівки»);
• Порушення психіки: часто: безсоння; нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома (постреєстраційні дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби, нервозність, порушення пам'яті, делірій (включаючи порушення уваги, дезорієнтацію);
• Порушення нервової системи*: часто: головний біль, запаморочення; нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко: парестезія, судоми (див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома (постреєстраційні дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія (див. розділ «Особливі вказівки»), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відсутнього), включаючи втрату нюху; непритомність, підвищення внутрішньочерепного тиску (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлина мозку);
• Порушення органу зору*: рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома (постреєстраційні дані): минуща втрата зору, увеїт;
• Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення*: нечасто: вертиго (відчуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко: дзвін у вухах; частота невідома (пістреєстраційні дані): зниження слуху, втрата слуху;
• Порушення серця**: рідко: синусова тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома (постреєстраційні дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу «пірует», які можуть призводити до зупинки серця (див. розділи «Передозування», «Особливі вказівки»);
• Порушення судин**: рідко: зниження артеріального тиску;
• Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка; частота невідома (пістреєстраційні дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт;
• Порушення шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, блювання, нудота; нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; частота невідома (постреєстраційні дані): геморагічна діарея, яка в дуже поодиноких випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливі вказівки»), панкреатит;
• Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто: підвищення активності «печінкових» ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові; частота невідома (постреєстраційні дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом) (див. розділ «Особливі вказівки»); гепатит, жовтяниця;
• Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; рідко: лікарська реакція з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливі вказівки»), фіксований лікарський висип; частота невідома (постреєстраційні дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання) (див. розділ «Особливі вказівки»), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді виникати після прийому першої дози препарату;
• Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини*: нечасто: артралгія, міалгія; рідко: ураження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллова сухожилля), м'язова слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis) (див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома (постреєстраційні дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллова сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер (див. також розділ «Особливі вказівки»)), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит;
• Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту);
• Загальні розлади та порушення у місці введення*: нечасто: астенія; рідко: пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).
Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.
* - У дуже рідкісних випадках при застосуванні хінолонів і фторхінолонів, іноді незалежно від наявних факторів ризику, були зареєстровані довготривалі (до декількох місяців або років), що інвалідизують і потенційно незворотні серйозні побічні реакції на препарат, що зачіпають кілька, а іноді і безліч, класів систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов'язані з парестезіями, депресія, підвищена стомлюваність, порушення пам'яті, порушення сну, а також порушення слуху, зору, смаку та нюху) (див. розділ «Особливі вказівки»);** - У пацієнтів, які отримували фторхінолони, були відзначені випадки розвитку аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнених розривом (у тому числі з летальним кінцем),а також регургітації/недостатності будь-якого клапана серця (див. розділ «Особливі вказівки»).
особливі вказівкиГоспітальні інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування.
Ризик розвитку резистентності:
Поширеність набутої резистентності штамів мікроорганізмів, що висіваються, може змінюватися в залежності від географічного регіону і з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату у конкретній країні. Для терапії тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину.
Метицилін-резистентний золотистий стафілокок:
Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину.
Втрата працездатності (інвалідизація) та потенційні незворотні серйозні побічні реакції, зумовлені прийомом фторхінолонів:
Застосування фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, було пов'язане зі втратою працездатності та розвитком незворотних серйозних побічних реакцій з боку різних систем організму, які можуть розвинутись одночасно в одного й того ж пацієнта. Побічні реакції, викликані фторхінолонами, включають тендиніти, розрив сухожиль, артралгію, міалгію, периферичну нейропатію, а також побічні ефекти з боку нервової системи (галюцинації, тривога, депресія, безсоння, головний біль та сплутаність свідомості). Дані реакції можуть розвинутись у період від кількох годин до кількох тижнів після початку терапії левофлоксацином. Розвиток цих побічних реакцій відзначався у пацієнтів будь-якого віку і без попередніх факторів ризику. При перших ознаках або симптомах будь-яких серйозних побічних реакцій слід негайно припинити застосування левофлоксацину. Слід уникати застосування фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, у пацієнтів, які мали будь-які з цих серйозних побічних реакцій.
Пацієнти, схильні до розвитку судом:
Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів із схильністю до судом. До таких пацієнтів належать пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно приймають препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку (наприклад, теофілін; фенбуфен та інші нестероїдні протизапальні препарати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»)). При розвитку судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Псевдомембранозний коліт:
Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо тяжкого ступеня, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотико-терапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані.
Тендиніт та розрив сухожилля:
Тендиніт, що рідко виникає на фоні застосування хінолонів, може іноді призводити до розриву сухожиль, включаючи ахілове сухожилля, і може бути двостороннім. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування або через кілька місяців після завершення терапії фторхінолонами. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту; у пацієнтів, які приймають фторхінолони, ризик розриву сухожилля може підвищуватись при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів. Крім цього, у пацієнтів після трансплантації підвищений ризик розвитку тендинітів, тому рекомендується бути обережним при призначенні фторхінолонів даної категорії пацієнтів. У пацієнтів з порушеннями функції нирок добову дозу слід скоригувати на підставі кліренсу креатиніну. Пацієнтам слід рекомендувати залишатися в спокої з появою перших ознак тендинітів або розривів сухожиль, і звернутися до лікаря. При підозрі на розвиток тендиніту або розрив сухожилля слід негайно припинити лікування препаратом Левоксимед і розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію (див. розділи «Протипоказання» та «Побічна дія»).
Реакції гіперчутливості:
Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть при застосуванні початкових доз (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
Тяжкі шкірні небажані реакції:
При застосуванні левофлоксацину були зареєстровані важкі шкірні небажані реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона та лікарську реакцію з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром), які можуть бути життєзагрозними або летальними. »). При призначенні препарату пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми важких шкірних небажаних реакцій та перебувати під ретельним медичним наглядом. При появі ознак і симптомів, що свідчать про розвиток цих небажаних реакцій, слід негайно припинити прийом препарату Левоксимед і розглянути можливість призначення альтернативного лікування. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта розвинулася тяжка небажана реакція шкіри,
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток печінкової недостатності з летальним кінцем, при застосуванні левофлоксацину, головним чином, у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом (див. розділ «Побічна дія») . Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри та біль у животі.
Пацієнти з порушеннями функції нирок:
Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнти з порушеннями функції нирок потребують обов'язкового контролю функції нирок, а також коригують режим дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При лікуванні пацієнтів похилого віку слід враховувати, що пацієнти цієї групи часто мають порушення функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації:
Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад,
Суперінфекція:
Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження резистентних до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може спричинити зміни нормальної мікрофлори людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів.
Подовження інтервалу QT:
Повідомлялося про рідкісні випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережними у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному застосуванні лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT.
Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази:
У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до розвитку гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні.
Дисглікемія (гіпо- та гіперглікемія):
Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії. На тлі терапії левофлоксацином дисглікемія частіше розвивалася у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. При застосуванні левофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, «вовчий» апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, піт, тремтіння, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування левофлоксацином та розпочати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування левофлоксацином у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.
Периферична нейропатія:
У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про випадки розвитку сенсорної та сенсорно-моторної периферичної нейропатії, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину має бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність повідомляти свого лікаря про появу будь-яких симптомів нейропатії. Фторхінолони не слід призначати пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на периферичну нейропатію.
Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis):
Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У післяреєстраційному періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що потребувала проведення штучної вентиляції легень, і летальний кінець, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується (див. розділ «Побічна дія»).
Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою:
Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки.
Психотичні реакції:
Психотичні реакції, включаючи суїцидальні думки/спроби, спостерігалися у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, іноді після прийому разової дози. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку центральної нервової системи, включаючи порушення психіки, лікування левофлоксацином слід негайно припинити та призначити відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання (див. розділ «З обережністю»).
Аневризм та розшарування аорти, регургітація/недостатність клапана серця:
За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти та розшарування аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, а також регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. У пацієнтів, які отримували фторхінолони, були відзначені випадки розвитку аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнених розривом (у тому числі з летальним кінцем), а також регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Побічна дія»). У зв'язку з цим, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику та розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти або вродженим пороком клапана серця в сімейному анамнезі, або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, клапана серця,
- як аневризми та розшарування аорти, так і регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит);
або додатково:
- аневризми та розшарування аорти (наприклад, судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, підтверджений атеросклероз, синдром Шегрена);
- регургітації/недостатності клапана серця (наприклад, інфекційний ендокардит);
Ризик розвитку аневризми та розшарування аорти, а також їх розриву може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні глюкокортикостероїди. У разі появи раптового болю у животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи гострої задишки, що вперше виникло відчуття прискореного серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Порушення зору:
При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога (див. розділ «Побічна дія»).
Вплив на лабораторні випробування:
У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до хибно-позитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибнонегативних результатів бактеріологічної діагностики туберкульозу.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Такі побічні ефекти препарату Левоксимед як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки 500 мг приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). При необхідності таблетки можна розламувати по роздільній борозенці. Препарат можна приймати перед їжею або в будь-який час між їдою, тому що прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату (див. розділ «Фармакокінетика»).
Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі препарату Левоксимед у таблетках дорівнює 99-100%, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Левоксимед на прийом таблеток слід продовжувати лікування в тій же дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії (див. розділ « Фармакокінетика»).
Пропуск прийому однієї або декількох доз препарату:
Якщо випадково пропущено прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати прийом згідно з рекомендованим режимом дозування.
Дози та тривалість лікування:
Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання.
Рекомендовані режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв): •
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів;
• Пієлонефрит: по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів;
• Хронічний бактеріальний простатит: по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів;
• Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – до 3 місяців;
• Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 1 таблетці 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів;
• Позалікарняна пневмонія: по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів;
• Ускладнені інфекції шкірних покривів та м'яких тканин: по 1 таблетці 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів;
• Гострий бактеріальний синусит: по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів;
• Загострення хронічного бронхіту: по 1 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів;
• Неускладнений цистит: по 1/2 таблетці 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні.
Режим дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК 20-50 мл/хв):
Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок потрібне зниження дози препарату:
- Доза, що рекомендується при КК >50 мл/хв: 500 мг/ 24 год: перша доза: 500 мг, потім по 250 мг/24 год;
- Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/12 год: перша доза: 500 мг потім по 250 мг/12 год. У зв'язку з неможливістю
забезпечення режиму дозування 125 мг/24 год препарат протипоказаний:
- пацієнтам з КК менше 50 мл/хв при режимі дозування з початковим дозуванням 250 мг/24 год;
- пацієнтам з КК менше 20 мл/хв при режимі дозування з початковим дозуванням 500/24 год та 500 мг/12 год;
- пацієнтам з КК менше 10 мл/хв (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному гемодіалізі) для всіх режимів дозування (див. розділ "Протипоказання").
При необхідності застосування левофлоксацину в дозі 125 мг слід використовувати препарати левофлоксацину у формі розчину для інфузій або таблеток 250 мг із роздільною ризиком.
Режим дозування у пацієнтів з порушеннями функції печінки:
При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначно метаболізується у печінці.
Режим дозування у пацієнтів похилого віку:
Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Левоксимед таб 500 мг 7 шт производится компанией АСФАРМА. Само производство расположено в стране Турция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Левоксимед таб 500 мг 7 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Левоксимед таб 500 мг 7 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Глево таб п/об пленочной 500мг 5 шт Глево таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Леволет р раствор для инф. 5мг/мл 100мл фл.п/э 1 шт Леволет р раствор для инф. 5мг/мл 100мл фл.п/э 1 шт, Леволет р таб п/об пленочной 500мг 10 шт Леволет р таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Леволет р таб п/об пленочной 750мг 10 шт Леволет р таб п/об пленочной 750мг 10 шт, Левофлоксацин раствор для инф. 5мг/мл 100мл Левофлоксацин раствор для инф. 5мг/мл 100мл, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 250мг 5 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт вертекс Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт вертекс, Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Левофлоксацин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 10 шт Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 5 шт Левофлоксацин эколевид таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Л-оптик ромфарм капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт Л-оптик ромфарм капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт, Флексид таб п/об пленочной 500мг 5 шт Флексид таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Хайлефлокс таб п/об пленочной 500мг 5 шт Хайлефлокс таб п/об пленочной 500мг 5 шт, Хайлефлокс таб п/об пленочной 750мг 5 шт Хайлефлокс таб п/об пленочной 750мг 5 шт.
Пока нет комментариев