Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз
Топ продаж
Суперцена
Лефлуномид є імунодепресивним засобом, який має антипроліферативні, імунодепресивні та протизапальні властивості. Цей препарат є базовим протиревматичним засобом, який зазвичай проявляє свій терапевтичний ефект через 4-6 тижнів. Лефлуномид швидко перетворюється на свій активний метаболіт терифлуномід, який має довгий період напіввиведення. Фармакокінетичні дані про препарат у хворих з печінковою недостатністю відсутні, але у хворих похилого віку фармакокінетичні характеристики приблизно відповідають середній віковій групі. Препарат виводиться з організму з фекаліями та із сечею.
Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Лефлуномід 20 мг
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 163,8 мг, лактози моногідрат 89,2 мг, повідон (Колідон 30, або Пласдон К-29/32) 6,0 мг, кросповідон 15,0 мг, крем 3,0 мг; магнію стеарат 3,0 мг;
Оболонка: гіпромелоза 12,44 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,36 мг, тальк 0,90 мг, титану діоксид 1,30 мг.
Опис:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі форми. На поперечному розрізі ядро таблеток обох дозувань має білий або майже білий колір.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 20 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку; по 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
Або
По 30 таблеток у банку полімерну. Кожну банку разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до лефлуноміду, терифлуноміду або до інших компонентів препарату, одночасне застосування лефлуноміду з терифлуномідом не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»), печінкова недостатність, тяжкий імунодефіцит (у тому числі СНІД), серйозні порушення кістковомозкового кровотечі лейкопенія (вміст лейкоцитів менше 2,5х10 9/л), нейтропенія (вміст нейтрофілів менше 1,5х10 9/л) або тромбоцитопенія (вміст тромбоцитів менше 100х10 9/л), не пов'язані з ревматоїдним інфекцієм, псори помірна або тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв), тяжка гіпопротеїнемія (у тому числі при нефротичному синдромі), лефлуномід протипоказаний при вагітності,а також жінкам репродуктивного віку, які не виключають можливість завагітніти в період лікування лефлуномідом, після завершення лікування лефлуномідом жінкам не можна вагітніти доти, доки плазмова концентрація активного метаболіту залишається вищою за 0,02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих .02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих.02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих.
Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція.
Чоловіки, які отримують лікування лефлуномідом, повинні бути попереджені про можливий токсичний вплив препарату на сперматозоїди. У період застосування препарату чоловікам необхідно вживати заходів щодо запобігання вагітності партнерки.
З обережністю
Пацієнти з інтерстиціальними захворюваннями легень через підвищений ризик розвитку інтерстиціального ураження легень (див. розділ «Особливі вказівки»).
Пацієнти з анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією та порушеннями кістковомозкового кровотворення в анамнезі; пацієнти, які нещодавно отримували або одержують одночасно з лефлуномідом лікарські препарати з імуносупресивною або гематотоксичною дією; пацієнти з не пов'язаними з ревматоїдним артритом значними відхиленнями від норми гематологічних показників до початку лікування лефлуномідом; при вмісті лейкоцитів менше 4х109/л, нейтрофілів 2х109/л, тромбоцитів 150х109/л. Під час лікування лефлуномідом потрібний частий гематологічний контроль, див. розділ «Особливі вказівки».
При застосуванні лікарських засобів (за винятком нестероїдних протизапальних препаратів), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, такі як фенітоїн, варфарин, толбутамід, фенпрокумон.
Пацієнти віком понад 60 років, при одночасному застосуванні інших нейротоксичних препаратів та цукровому діабеті (через підвищений ризик розвитку периферичної нейропатії, див. розділ «Особливі вказівки»).
Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 60 - 80 мл/хв) через обмежений досвід клінічного застосування.
Лефлуномід не рекомендується до використання у пацієнтів молодше 18 років, оскільки дані про ефективність та безпеку препарату у цій групі хворих відсутні
Показання до застосуванняЯк базовий лікарський засіб для лікування дорослих пацієнтів з активною формою ревматоїдного артриту з метою зменшення симптомів захворювання та затримки розвитку структурних ушкоджень суглобів.
Активна форма псоріатичного артриту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗ гепатотоксичними лікарськими засобами та речовинами (включаючи етанол) або гематотоксичними та імуносупресивними лікарськими засобами
Посилення побічних явищ може мати місце у разі недавнього або супутнього застосування гепатотоксичних лікарських засобів та речовин (включаючи етанол) або гематотоксичних та імуносупресивних засобів починають після лікування лефлуномідом без процедури відмивання (див. розділ «Особливі вказівки»).
З метотрексатом
У деяких (у 5 з 30) пацієнтів з ревматоїдним артритом при одночасному прийомі лефлуноміду (10-20 мг на добу) та метотрексату (10-25 мг на тиждень) спостерігалося 2-3-кратне підвищення активності «печінкових» ферментів у крові, а в інших 5 пацієнтів спостерігалося більш ніж 3-кратне підвищення активності «печінкових» ферментів у крові. У всіх випадках ці явища зникали: у 2 пацієнтів при продовженні прийому обох препаратів, а у 3 пацієнтів після припинення прийому лефлуноміду. Тому, хоча, в цілому, немає необхідності в період очікування при переході з прийому лефлуноміду на прийом метотрексату, рекомендується ретельний контроль активності печінкових ферментів у крові у фазі початкового лікування після переведення пацієнта з прийому лефлуноміду на прийом метотрексату.
Вакцинація
Немає даних щодо ефективності та безпеки вакцинації на фоні лікування лефлуномідом. Проте не рекомендується проводити вакцинацію живими вакцинами. При плануванні вакцинації живою вакциною слід враховувати тривалий період напіввиведення після його відміни.
З варфарином
Повідомлялося про збільшення протромбінового часу при одночасному застосуванні лефлуноміду та варфарину. У клініко-фармакологічному дослідженні спостерігалася фармакодинамічна взаємодія варфарину з А771726 (див. нижче). Тому за одночасного прийомі з варфарином слід ретельно контролювати МНО (міжнародне нормалізоване ставлення).
З їжею
Ступінь абсорбції лефлуноміду не порушується при його сумісному прийомі з їжею.
Вплив інших лікарських засобів на лефлуномід In vitro дослідження, проведені на мікросомах печінки людини, підтвердили, що у метаболізмі лефлуноміду беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4. Клінічно значуща взаємодія з циметидином (неспецифічним інгібітором цитохрому P450) відсутня. Після супутнього введення одноразової дози лефлуноміду на тлі багаторазових доз рифампіцину (неспецифічного індуктора цитохрому P450) максимальні концентрації в плазмі крові (Cmax) А771726 зросли приблизно на 40%, тоді як площа під кривою концентрація-час (A. Механізм цього ефекту не зрозумілий. Слід мати на увазі можливість продовження підвищення концентрацій лефлуноміду в крові у пацієнтів, які одночасно приймають багаторазові дози лефлуноміду та рифампіцину.
Хворим, які приймають лефлуномід, рекомендується не призначати колестирамін або активоване вугілля, оскільки це призводить до швидкого та значного зниження концентрації А771726 (активного метаболіту лефлуноміду) у плазмі крові.
Вважається, що це обумовлено порушенням кишково-печінкової рециркуляції А771726 та/або порушенням його шлунково-кишкового діалізу.
Вплив лефлуноміду на інші лікарські засоби.
Субстрати транспортного білка резистентності раку молочної залози (BCRP).
Хоча спостерігалася фармакокінетична взаємодія А771726 з субстратами BCRP(розувастатин) (див. нижче), у 12 пацієнтів не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії між лефлуномідом (10-20 мг на добу) та метотрексатом (субстратом BCRP; 10-25).
Не спостерігається зниження контрацептивного ефекту при сумісному застосуванні з трифазними пероральними протизаплідними лікарськими засобами, що містять 30 мкг етинілестрадіолу, при цьому фармакокінетика А771726 не змінювалася. Спостерігалася фармакокінетична взаємодія протизаплідних засобів з А771726 (див. нижче).
З А771726 (головним активним метаболітом лефлуноміду) були проведені наведені нижче дослідження з фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій. Так як подібні лікарські взаємодії не можуть бути виключені для лефлуноміду при його застосуванні в рекомендованих дозах, наведені нижче результати та рекомендації досліджень слід брати до уваги у пацієнтів, які отримують лікування лефлуномідом.
Вплив на репаглінід (субстрат CYP2C8) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень максимальної плазмової концентрації (Сmax) та AUC репаглініду (в 1,7 та 2,4 рази, відповідно), що підтверджує, що А771726 є ізонг.
Тому рекомендується проведення спостереження за пацієнтами, які одночасно приймають лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C8, такі як репаглінід, паклітаксел, піоглітазон або росиглітазон, оскільки при цьому можливе збільшення їх системної експозиції.
Вплив на кофеїн (субстрат CYP1A2) Застосування повторних доз А771726 знижувало середні Сmax та AUC кофеїну (субстрату CYP1A2) на 18% і 55%, відповідно, що підтверджує те, що А771726 може бути слабким індуктором in2Y. Тому при сумісному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP1A2, такими як дулоксетин, алосетрон, теофілін і тизанідин, слід бути обережним, оскільки це може призводити до зменшення ефективності цих лікарських засобів.
Вплив на субстрати транспортера органічних аніонів 3 (ОАТ3) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень Сmax та AUC цефаклору (в 1,43 та 1,54 рази відповідно), що підтверджує, що А771726 є інгібітором ОАТ3 in vivo. Тому при одночасному застосуванні субстратів ОАТ3, таких як цефаклор, бензилпеніцилін, ципрофлоксацин, індометацин, кетопрофен, фуросемід, циметидин, метотрексат, зидовудін, рекомендується бути обережними.
Вплив на субстрати BCRP та/або органічні аніони, що транспортують, поліпептиди В1 і В3 (ОТТРВ1/В3) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень Сmax і AUC розувастатину (у 2,65 і 2,51 разу, відповідно). Однак не спостерігалося помітного впливу цього збільшення плазмової експозиції розувастатину на активність ГМГ-КоАредуктази. При одночасному застосуванні доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг один раз на день. Для інших субстратів BCRP (наприклад, метотрексату, топотекану, сульфасалазину, даунорубіцину, доксорубіцину) та сімейства субстратів білка переносника органічних аніонів (ОАТР), особливо інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, симвастатину, аторвастатину) спільному застосуванні.
Вплив на пероральні протизаплідні засоби (що містять 0,03 мг етинілестрадіолу та 0,15 мг левоноргестрелу). 24 левоноргестрели (в
1,33 та 1,41 разу відповідно). Однак не очікується небажаного впливу цієї взаємодії на ефективність пероральних протизаплідних засобів, рекомендується враховувати тип перорального протизаплідного засобу, що застосовується.
Вплив на варфарин
Повторні дози А771726 не впливають на фармакокінетику S-варфарину, що вказує на те, що А771726 не є інгібітором або індуктором ізоферменту CYP2C9. Однак при одночасному застосуванні А771726 і варфарину спостерігалося 25% зниження максимальних значень МНО, порівняно з такими при прийомі одного варфарину. Тому при одночасному застосуванні з Варфаріном слід ретельно контролювати МНО.
Інші взаємодії
Якщо пацієнт приймає нестероїдні протизапальні препарати та/або глюкокортикостероїди, їх можна продовжувати приймати після початку лікування лефлуномідом.
В даний час немає відомостей щодо спільного застосування лефлуноміду з протималярійними препаратами, що використовуються в ревматології (наприклад, хлорохіна та гідроксихлорохіна), препаратами золота (внутрішньом'язово або перорально), Dпеніциламіном, азатіоприном та іншими імунодепресивними лікарськими засобами (за винятком мет. Невідомий ризик, пов'язаний із проведенням комплексної терапії, особливо при тривалому лікуванні. Оскільки така терапія може спричинити додаткову або навіть синергічну токсичність (наприклад, гепато- або гематотоксичність), комбінації даного препарату з іншими базисними препаратами (наприклад, метотрексатом) небажані.
Недавнє супутнє або подальше використання потенційно мієлотоксичних агентів може бути пов'язане з більшим ступенем ризику розвитку порушень крові.
ПередозуванняБули повідомлення про хронічне передозування у пацієнтів, які одержують лефлуномід у дозі, що до п'яти разів перевищує рекомендовану добову дозу, а також повідомлення про гостре передозування у дорослих та дітей. Найчастіше передозування не повідомлялося про розвиток небажаних явищ. Небажані явища, що виникають, були зіставні з профілем безпеки лефлуноміду. Найпоширенішими небажаними явищами були діарея, біль у животі, лейкопенія, анемія та підвищення активності «печінкових» ферментів.
Лікування
У разі передозування або токсичних реакцій рекомендується приймати колестирамін або активоване вугілля, щоб прискорити очищення організму. Колестирамін, що приймається перорально по 8 г 3 рази на день протягом доби, знижує вміст А771726 у плазмі приблизно на 40% через 24 год та на 49-65% через 48 год. Показано, що введення активованого вугілля (у вигляді суспензії) перорально
або через шлунковий зонд (у дозі 50 г кожні 6 годин протягом доби) знижує концентрацію активного метаболіту А771726 у плазмі на 37% через 24 години та на 48% через 48 годин. Дані процедури «відмивання» можна повторити за клінічними показаннями
.
Дослідження з гемодіалізом та хронічним амбулаторним перитонеальним діалізом вказують, що А771726, головний метаболіт лефлуноміду, не здатний виводитись шляхом діалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
імунодепресивний засіб
Фармакодинаміка:
Базовий протиревматичний препарат, що має антипроліферативні, імунодепресивні та протизапальні властивості. Активний метаболіт лефлуноміду - терифлуномід (А771726), відповідальний за основні властивості препарату in vivo, інгібує дегідрооротатдегідрогеназу та проявляє антипроліферативну активність. А771726 in vitro гальмує викликану мітогенами проліферацію та синтез ДНК T-лімфоцитів. Антипроліферативна активність А771726 проявляється, мабуть, на рівні біосинтезу піримідину, оскільки додавання в клітинну культуру уридину усуває гальмуючу дію метаболіту А771726. З використанням радіоізотопних лігандів показано, що А771726 вибірково зв'язується з дегідрооротатдегідрогеназою, чим пояснюється його властивість гальмувати цей фермент та проліферацію лімфоцитів на стадії G1.
Одночасно А771726 гальмує експресію рецепторів до інтерлейкіну-2 (CD-25) та антигенів ядра Ki-67 та PCNA, пов'язаних із клітинним циклом.
Терапевтичний ефект зазвичай проявляється через 4-6 тижнів і може наростати надалі протягом 4-6 місяців.
Фармакокінетика:
Лефлуномід швидко перетворюється на свій активний метаболіт терифлуномід А771726 (первинний метаболізм у кишковій стінці та печінці). У плазмі, сечі або калі виявляються слідові кількості незміненого лефлуноміду. Єдиним визначуваним метаболітом лефлуноміду є А771726.
При прийомі
внутрішньо абсорбується від 82 до 95% препарату. Прийом лефлуноміду з їжею не впливає на біодоступність.
Максимальні плазмові концентрації А771726 визначаються від 1 до 24 годин після одноразово прийнятої дози . Стабільна концентрація в плазмі досягається приблизно через 7 тижнів, якщо не призначається доза навантаження. Тривалий період напіввиведення А771726 (близько 2 тижнів) дозволяє швидше досягти стабільної концентрації при використанні в перші 3 дні лікування дози 100 мг/добу.
При використанні підтримуючої дози 20 мг/добу середня концентрація А771726 у плазмі стабілізується на рівні приблизно 35 мг/л.
У плазмі відбувається швидке зв'язування А771726 із альбумінами. Незв'язана фракція А771726 становить приблизно 0,62%. Зв'язування А771726 більш варіабельне і дещо знижується у хворих на ревматоїдний артрит або хронічну ниркову недостатність.
Метаболізм
Лефлуномід метаболізується до одного головного (А771726) та кількох другорядних метаболітів, включаючи 4-трифторметиланілін. Біотрансформація лефлуноміду в А771726 та подальший метаболізм самого А771726 контролюються кількома ферментами і відбуваються у мікросомальних та інших клітинних фракціях.
Дослідження взаємодії з циметидином (неспецифічним інгібітором цитохрому Р450) та рифампіцином (неспецифічним індуктором цитохрому Р450) показали, що in vivo CYP-ензими залучені до метаболізму лефлуноміду лише незначною мірою.
Виведення
А771726 з організму повільне та характеризується кліренсом 31 мл/год.
Лефлуномід виводиться з фекаліями (ймовірно за рахунок біліарної екскреції) та із сечею.
Період напіввиведення (T1/2) становить близько 2 тижнів.
Фармакокінетика А771726 у пацієнтів, які перебувають на хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі, подібна до здорових добровольців. Швидше виведення А771726 спостерігається у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, що пов'язано не з екстракцією препарату в діалізат, а з витісненням його із зв'язку з білком. Хоча кліренс А771726 збільшується приблизно в 2 рази, кінцевий період напіввиведення є подібним до такого у здорових осіб, оскільки одночасно збільшується обсяг розподілу.
Дані про фармакокінетику препарату у хворих з печінковою недостатністю відсутні.
Фармакокінетичні характеристики у хворих віком до 18 років не вивчалися.
У хворих похилого віку (65 років та старше) фармакокінетичні дані приблизно відповідають середній віковій групі.
Вагітність та годування груддюКлінічних досліджень щодо оцінки застосування лефлуноміду у вагітних жінок не проводилося. Однак А771726 мав тератогенну дію у тварин (щури, кролики) і може вплинути на плід у людини.
Лефлуномід протипоказаний вагітним жінкам або жінкам репродуктивного віку, які не виключають можливість завагітніти в період лікування лефлуномідом і якийсь час після цього лікування (період очікування або скорочений період відмивання; див. нижче).
Жінкам необхідно переконатись у відсутності вагітності до початку лікування лефлуномідом. Перед початком лікування лефлуномідом пацієнтам слід пояснити серйозний потенційний ризик впливу препарату на плід. У разі підозри на настання вагітності необхідно негайно повідомити про це лікаря з метою тестування на вагітність, і у разі позитивної реакції лікар повинен обговорити з хворою можливий ризик, якому піддається вагітність. Можливо, що швидке зниження концентрації А771726 у плазмі крові за допомогою описаної нижче процедури виведення препарату допоможе при першій затримці менструального циклу знизити ризик ембріону з боку лефлуноміду.
Жінкам, які приймають лефлуномід і хочуть завагітніти, необхідно припинити прийом препарату і слідувати одній з нижчевказаних процедур, щоб бути впевненими в тому, що плід не буде схильний до впливу токсичних концентрацій А771726 (контрольна концентрація нижче 0,02 мг/л), оскільки наявним даним концентрація активного метаболіту в плазмі менше 0,02 мг/л (0,02 мкг/мл) передбачає мінімальний тератогенний ризик.
Період очікування
Очікується, що концентрація А771726 у плазмі може перевищувати 0,02 мг/л протягом тривалого періоду. Вважається, що концентрація метаболіту може знизитись нижче 0,02 мг/л лише через 2 роки після припинення лікування лефлуномідом.
Після закінчення дворічного періоду очікування вперше вимірюється концентрація А771726 у плазмі крові. Після цього необхідно визначити концентрацію А771726 у плазмі крові, як мінімум, через 14 днів.
Процедура «відмивання» Після припинення прийому препарату пройти процедуру «відмивання»:
- Колестирамін 8 г застосовується 3 рази на день протягом 11 днів;
- як альтернатива 50 г активованого вугілля, подрібненого в порошок, застосовується 4 рази на день протягом 11 днів.
Незалежно від обраної процедури «відмивання» необхідно двічі провести перевірку плазмової концентрації метаболіту А771726 з інтервалом принаймні в 14 днів і почекати до моменту запліднення півтора місяця з того моменту, коли концентрація А771726 у плазмі вперше буде зафіксована нижче 0,0 / л.
Необхідно поінформувати жінок дітородного віку про те, що має пройти 2 роки після припинення лікування лефлуномідом, перш ніж вони можуть намагатися завагітніти. Якщо 2-річний період очікування при надійній контрацепції видається необґрунтованим, можна порадити провести процедуру «відмивання» з профілактичною метою.
Можливе зниження контрацептивної активності пероральних протизаплідних лікарських препаратів під час проведення процедури «відмивання» з колестираміном або активованим вугіллям, які можуть впливати на абсорбцію естрогенів та прогестогенів. Таким чином, пероральні протизаплідні засоби не гарантують необхідної контрацепції в період відмивання від препарату. Рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції.
Дослідження на тваринах показали, що лефлуномід або його метаболіти проникають у грудне молоко, тому лефлуномід протипоказаний при грудному вигодовуванні. Залежно від важливості лікування матері слід вирішити, чи проводитиметься грудне вигодовування або розпочатиме лікування лефлуномідом, при якому від грудного вигодовування доведеться відмовитися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом
Побічні явищаКласифікація передбачуваної частоти побічних явищ: дуже часто (більше 1/10), часто (більше 1/100, але менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, але менше 1/100), рідко (більше 1/10000, але менше 1/1000), дуже рідко (менше 1/10000), частота невідома (на підставі наявних даних оцінити частоту виникнення побічного явища неможливо).
Порушення серцево-судинної системи:
Часто: підвищення артеріального тиску.
Частота невідома: легенева гіпертензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: діарея, нудота, блювання, анорексія, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ротової порожнини (афтозний стоматит, виразка слизової оболонки порожнини рота), біль у животі, коліт, у тому числі мікроскопічний коліт.
Дуже рідко панкреатит.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Рідко: інтерстиціальні захворювання легень (включаючи інтерстиціальну пневмонію), з можливим летальним кінцем.
Порушення нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення, парестезії.
Нечасто: порушення смакового сприйняття, занепокоєння.
Дуже рідко: периферична нейропатія.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
Частота невідома: тендосиновіт та розрив сухожиль (причинний взаємозв'язок з лікуванням лефлуномідом не встановлений).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Частота невідома: дискоїдний червоний вовчак, пустульозний псоріаз або загострення псоріазу, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESSсиндром) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку імунної системи:
Часто: легкі алергічні реакції, включаючи макульозно-папульозний висип та інші види висипу, свербіж, екзема, сухість шкірних покривів, посилене випадання волосся.
Нечасто: кропив'янка.
Дуже рідко: серйозні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна еритема), токсичний епідермальний некроліз (на даний момент причинно-наслідковий зв'язок не міг бути встановлений, але не може бути виключений), васкуліт, у тому числі, шкірний некротизуючий (через основне захворювання причинно-наслідковий зв'язок з лікуванням лефлуномідом не міг бути встановлений).
Інфекційні та паразитарні захворювання:
Рідко: розвиток тяжких інфекцій та сепсису, які можуть бути фатальними.
У більшості таких повідомлень пацієнти отримали іншу імуносупресивну терапію і, крім ревматичного захворювання, мали супутні захворювання, які могли збільшити схильність пацієнтів до інфекцій.
Лікарські препарати з імуносупресивною дією можуть робити пацієнта більш сприйнятливим до інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції.
Може трохи зрости частота виникнення риніту, бронхіту та пневмонії.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Часто: лейкопенія (кількість лейкоцитів у периферичній крові більше 2,0х109/л).
Нечасто: анемія, тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів у периферичній крові менше 100х109/л).
Рідко: панцитопенія, лейкопенія (кількість лейкоцитів у периферичній крові менше 2,0х109/л), еозинофілія.
Дуже рідко: агранулоцитоз.
Нещодавно попереднє, одночасне або подальше застосування потенційно мієлотоксичних препаратів може бути асоційовано з вищим ризиком небажаних гематологічних ефектів.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ (особливо аланінамінотрансферази (АЛТ), рідше – гамма-глютамілтранспептидази (ГГТ) та лужної фосфатази (ЩФ)), гіпербілірубінемія.
Рідко: гепатит, жовтяниця/холестаз.
Дуже рідко: тяжкі ураження печінки, такі як печінкова недостатність, гострий некроз печінки, які можуть бути фатальними.
Порушення обміну речовин і харчування:
Часто: зниження маси тіла.
Нечасто: гіпокаліємія.
Частота невідома: незначна гіперліпідемія, незначна гіпофосфатемія, незначне підвищення креатинфосфокінази (КФК), незначне підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), гіпоурикемія за рахунок урикуричного ефекту.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
Частота невідома: не можна виключити у чоловіків незначне зниження концентрації сперми, загальної кількості сперматозоїдів та їхньої рухливості.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Частота невідома: ниркова недостатність.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення:
Відомо, що при використанні деяких імуносупресивних препаратів збільшується ризик малігнізації, особливо ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
Часто: астенія.
особливі вказівкиПрепарат повинен призначатися лише після ретельного медичного обстеження.
Активний метаболіт лефлуноміду – А771726 характеризується тривалим періодом напіввиведення, який зазвичай становить від одного до чотирьох тижнів. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення активного метаболіту лефлуноміду, навіть при припиненні лікування лефлуномідом, можуть виникнути та зберігатися серйозні небажані ефекти (наприклад, гепатотоксичність, гематотоксичність або алергічні реакції). Якщо розвивається серйозне небажане явище, або знадобиться швидке виведення з організму А771726 з будь-якої іншої причини, слід призначити колестирамін або активоване вугілля, як описано у процедурі «відмивання» у розділі «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування» та, при клінічній необхідності, продовжити чи повторити прийом однієї з них.
При підозрі на тяжкі імунологічні/алергічні реакції для досягнення швидкого та ефективного очищення організму від метаболіту може знадобитися більш тривале призначення колестираміну або активованого вугілля.
Одночасне застосування терифлуноміду з лефлуномідом не рекомендується, оскільки лефлуномід є спорідненою сполукою терифлуноміду.
Вплив на результати лабораторних досліджень іонізованого кальцію у сироватці крові
При застосуванні лефлуноміду результати дослідження рівня іонізованого кальцію у сироватці крові можуть бути помилково заниженими залежно від методу, який використовується для визначення іонізованого кальцію (наприклад, аналізатор газів крові). Отже, достовірність отриманих занижених результатів дослідження іонізованого кальцію у пацієнтів, які приймають лефлуномід, слід оцінювати як сумнівний результат.
У разі сумнівних результатів аналізу рекомендується визначати концентрацію сироваткового кальцію, скориговану за загальним альбуміном.
Реакції з боку печінки
Оскільки активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високу спорідненість до білків і виводиться за допомогою печінкового метаболізму та секреції з жовчю, а також може мати гепатотоксичну дію, пацієнтам з порушенням функції печінки приймати лефлуномід не слід. Не рекомендується застосування лефлуноміду пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку тяжкого ураження печінки, в окремих випадках з летальним кінцем, при лікуванні лефлуномідом. Більшість цих випадків спостерігалося у перші 6 місяців лікування. Хоча не встановлений причинний взаємозв'язок цих небажаних явищ з лефлуномідом, і в більшості випадків було кілька додаткових факторів ризику, точне виконання рекомендацій щодо контролю за лікуванням вважається обов'язковим.
До початку лікування, а також, принаймні, 1-2 рази на місяць протягом перших 6 місяців лікування, і через кожні 6-8 тижнів, слід перевіряти активність аланінамінотрансферази в крові.
Рекомендації щодо корекції режиму дозування або припинення прийому препарату в залежності від вираженості та стійкості підвищення активності аланінамінотрансферази: при підтвердженому 2-3 кратному перевищенні верхньої межі норми аланінамінотрансферази зниження дози з 20 мг до 10 мг на добу може дозволити продовжити. цим показником.
Якщо 2-3 кратне перевищення верхньої межі норми аланінамінотрансферази зберігається, або якщо є непідтверджений підйом активності аланінамінотрансферази, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази, прийом лефлуноміду повинен бути припинений. Для швидшого зниження концентрації
А771726 слід провести процедуру «відмивання» (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Через можливі додаткові гепатотоксичні ефекти рекомендується утриматися від прийому алкоголю при лікуванні лефлуномідом.
Гематологічні та імунні реакції
У хворих з раніше анемією, лейкопенією та/або тромбоцитопенією, а також у хворих з порушенням функції кісткового мозку або з ризиком придушення функції кісткового мозку зростає ризик виникнення гематологічних порушень.
Повний клінічний аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, необхідно проводити до початку лікування лефлуномідом, а також 1-2 рази на місяць протягом перших 6 місяців лікування, а потім кожні 6-8 тижнів.
Частий контроль гематологічних показників (загальний аналіз крові, включаючи лейкоцитарну формулу та кількість тромбоцитів), повинен проводитись у таких випадках:
- у пацієнтів, які нещодавно або одночасно приймають імуносупресивні або гематотоксичні препарати, а також при прийомі цих препаратів після закінчення лікування лефлуномідом без періоду «відмивання»;
- у пацієнтів із наявністю в анамнезі відповідних відхилень з боку крові;
- у пацієнтів із відповідними змінами в аналізах крові до початку лікування, не пов'язаними із запальними захворюваннями суглобів.
У разі розвитку серйозних гематологічних реакцій, включаючи панцитопенію, необхідно припинити прийом препарату Лефлуномід та будь-якого іншого супутнього препарату, що пригнічує кістковомозкове кровотворення, та розпочати процедуру «відмивання».
Незважаючи на відсутність клінічних даних через потенційну можливість імуносупресії, прийом лефлуноміду не рекомендований пацієнтам, які мають такі захворювання:
- тяжкий імунодефіцит (наприклад СНІД);
- Виражене порушення функції кісткового мозку;
- Тяжкі інфекції
Шкірні реакції
У разі розвитку виразкового стоматиту слід припинити прийом лефлуноміду.
Повідомлялося про випадки виникнення синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу або лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдрому) у пацієнтів, які отримували лефлуномід. У разі виникнення шкірних реакцій та/або реакцій з боку слизових оболонок необхідно відмінити прийом лефлуноміду та будь-якого іншого пов'язаного з ним препарату та негайно розпочати процедуру «відмивання».
Інфекції
Відомо, що препарати, подібні до лефлуноміду та які мають імунодепресивні властивості, підвищують ризик розвитку різних інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції (інфекції, що викликаються грибками та мікроогранізмами, здатними викликати інфекції тільки в умовах зниження імунітету). Виниклі інфекційні захворювання протікають, як правило, важко і потребують раннього та інтенсивного лікування.
При виникненні тяжкого інфекційного захворювання необхідно перервати лікування лефлуномідом та розпочати процедуру «відмивання».
Перед початком лікування усі пацієнти мають бути перевірені на наявність активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Необхідно ретельно спостерігати за хворими на туберкульоз через ризик його реактивації.
Реакції з боку дихальних шляхів
При терапії лефлуномідом були відмічені рідкісні випадки інтерстиціального легеневого процесу. Ризик виникнення зростає у пацієнтів із наявністю в анамнезі інтерстиціальних захворювань легень. Інтерстиціальні захворювання легень є захворюваннями з потенційним летальним кінцем, який може трапитися гостро у хворих, які отримують лікування. Такі симптоми як кашель і задишка можуть спричиняти припинення прийому лефлуноміду та подальшого обстеження при необхідності.
Периферична нейропатія
Були повідомлення про випадки периферичної нейропатії у пацієнтів, які отримували лікування лефлуномідом, яка у більшості пацієнтів після припинення прийому препарату усувалася, але деякі пацієнти мали симптоматику. Вік старше 60 років, супутній прийом нейротоксичних препаратів та цукровий діабет можуть підвищити ризик периферичної нейропатії. При розвитку периферичної нейропатії у пацієнта, який приймає лефлуномід, слід розглянути питання про припинення лікування цим препаратом та проведення процедури «відмивання».
Ниркова недостатність
Досвіду, що є в даний час, недостатньо для спеціальних рекомендацій щодо режиму дозування у пацієнтів з порушеною функцією нирок. При призначенні лефлуноміду пацієнтам цієї групи слід бути обережними. Слід враховувати, що активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високий зв'язок з білками крові.
Артеріальний тиск
Перед початком лікування лефлуномідом та періодично після його початку слід контролювати показники артеріального тиску, оскільки під час лікування лефлуномідом можливе його підвищення.
Рекомендації для чоловіків
Немає підтвердження підвищення ризику фетотоксичної дії (пов'язаного з токсичним впливом препарату на сперматозоїди батька) при використанні лефлуноміду чоловіками. Експериментальні дослідження на тваринах щодо оцінки специфічного ризику цього небажаного ефекту не проводили. Для максимального зменшення можливого ризику чоловікам при плануванні появи дитини необхідно припинити прийом лефлуноміду та пройти процедуру «відмивання», описану в розділі «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування».
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Відсутня відповідна інформація. Однак, враховуючи профіль побічних ефектів, таких як небажані явища з боку нервової системи, наприклад, запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за температури не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиТаблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Їда не впливає на всмоктування лефлуноміду.
Лікування лефлуномідом має починатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ревматоїдного артриту та псоріатичного артриту.
Рекомендації щодо контролю за лікуванням див. у розділі «Особливі вказівки».
Лікування ревматоїдного артриту
Лікування ревматоїдного артриту лефлуномідом зазвичай починають з одноразового протягом доби прийому внутрішньо ударної дози 100 мг (приймають 5 таблеток з дозуванням 20 мг одночасно) протягом 3 днів. Однак виняток застосування навантажувальної дози може знизити ризик розвитку побічних явищ (особливо з боку шлунково-кишкового тракту та вплив на активність печінкових ферментів у крові).
Підтримуюча доза, що рекомендується, становить 20 мг лефлуноміду один раз на добу.
При прийомі підтримуючої дози 20 мг 1 раз на добу відразу з початку лікування (тобто без прийому дози навантаження) ефективність препарату при ревматоїдному артриті не зменшувалася. У разі поганої переносимості дозування 20 мг, можливе зниження дози до 10 мг один раз на добу.
Лікування псоріатичного артриту
Лікування лефлуномідом псоріатичного артриту також починається з дози навантаження 100 мг (приймають 5 таблеток з дозуванням 20 мг одночасно) один раз на добу протягом 3 днів. Підтримуюча доза становить 20 мг лефлуноміду один раз на день.
При обох показаннях (ревматоїдний та псоріатичний артрити) терапевтичний ефект зазвичай проявляється через 4 тижні і може наростати надалі до 4 – 6 місяців.
Терапія зазвичай проводиться протягом тривалого часу.
Пацієнти
з порушенням функції печінки.
Рекомендації щодо коригування дози або відміни препарату в залежності від виразності або стійкості підйому аланінамінотрансферази на фоні прийому препарату див. у розділі «Особливі вказівки».
Пацієнти з порушенням функції нирок
Наявного нині досвіду недостатньо для надання спеціальних рекомендацій щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід враховувати, що активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високу спорідненість до білків.
Пацієнти похилого віку
Не потрібна корекція дози у пацієнтів старше 65 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Лефлуномід 20 мг
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна 163,8 мг, лактози моногідрат 89,2 мг, повідон (Колідон 30, або Пласдон К-29/32) 6,0 мг, кросповідон 15,0 мг, крем 3,0 мг; магнію стеарат 3,0 мг;
Оболонка: гіпромелоза 12,44 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,36 мг, тальк 0,90 мг, титану діоксид 1,30 мг.
Опис:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі форми. На поперечному розрізі ядро таблеток обох дозувань має білий або майже білий колір.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 20 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку; по 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
Або
По 30 таблеток у банку полімерну. Кожну банку разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до лефлуноміду, терифлуноміду або до інших компонентів препарату, одночасне застосування лефлуноміду з терифлуномідом не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»), печінкова недостатність, тяжкий імунодефіцит (у тому числі СНІД), серйозні порушення кістковомозкового кровотечі лейкопенія (вміст лейкоцитів менше 2,5х10 9/л), нейтропенія (вміст нейтрофілів менше 1,5х10 9/л) або тромбоцитопенія (вміст тромбоцитів менше 100х10 9/л), не пов'язані з ревматоїдним інфекцієм, псори помірна або тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв), тяжка гіпопротеїнемія (у тому числі при нефротичному синдромі), лефлуномід протипоказаний при вагітності,а також жінкам репродуктивного віку, які не виключають можливість завагітніти в період лікування лефлуномідом, після завершення лікування лефлуномідом жінкам не можна вагітніти доти, доки плазмова концентрація активного метаболіту залишається вищою за 0,02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих .02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих.02 мг/л (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), перед початком лікування лефлуномідом слід виключити вагітність, період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), вік до 18 років, у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у цій групі хворих.
Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція.
Чоловіки, які отримують лікування лефлуномідом, повинні бути попереджені про можливий токсичний вплив препарату на сперматозоїди. У період застосування препарату чоловікам необхідно вживати заходів щодо запобігання вагітності партнерки.
З обережністю
Пацієнти з інтерстиціальними захворюваннями легень через підвищений ризик розвитку інтерстиціального ураження легень (див. розділ «Особливі вказівки»).
Пацієнти з анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією та порушеннями кістковомозкового кровотворення в анамнезі; пацієнти, які нещодавно отримували або одержують одночасно з лефлуномідом лікарські препарати з імуносупресивною або гематотоксичною дією; пацієнти з не пов'язаними з ревматоїдним артритом значними відхиленнями від норми гематологічних показників до початку лікування лефлуномідом; при вмісті лейкоцитів менше 4х109/л, нейтрофілів 2х109/л, тромбоцитів 150х109/л. Під час лікування лефлуномідом потрібний частий гематологічний контроль, див. розділ «Особливі вказівки».
При застосуванні лікарських засобів (за винятком нестероїдних протизапальних препаратів), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, такі як фенітоїн, варфарин, толбутамід, фенпрокумон.
Пацієнти віком понад 60 років, при одночасному застосуванні інших нейротоксичних препаратів та цукровому діабеті (через підвищений ризик розвитку периферичної нейропатії, див. розділ «Особливі вказівки»).
Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 60 - 80 мл/хв) через обмежений досвід клінічного застосування.
Лефлуномід не рекомендується до використання у пацієнтів молодше 18 років, оскільки дані про ефективність та безпеку препарату у цій групі хворих відсутні
Показання до застосуванняЯк базовий лікарський засіб для лікування дорослих пацієнтів з активною формою ревматоїдного артриту з метою зменшення симптомів захворювання та затримки розвитку структурних ушкоджень суглобів.
Активна форма псоріатичного артриту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗ гепатотоксичними лікарськими засобами та речовинами (включаючи етанол) або гематотоксичними та імуносупресивними лікарськими засобами
Посилення побічних явищ може мати місце у разі недавнього або супутнього застосування гепатотоксичних лікарських засобів та речовин (включаючи етанол) або гематотоксичних та імуносупресивних засобів починають після лікування лефлуномідом без процедури відмивання (див. розділ «Особливі вказівки»).
З метотрексатом
У деяких (у 5 з 30) пацієнтів з ревматоїдним артритом при одночасному прийомі лефлуноміду (10-20 мг на добу) та метотрексату (10-25 мг на тиждень) спостерігалося 2-3-кратне підвищення активності «печінкових» ферментів у крові, а в інших 5 пацієнтів спостерігалося більш ніж 3-кратне підвищення активності «печінкових» ферментів у крові. У всіх випадках ці явища зникали: у 2 пацієнтів при продовженні прийому обох препаратів, а у 3 пацієнтів після припинення прийому лефлуноміду. Тому, хоча, в цілому, немає необхідності в період очікування при переході з прийому лефлуноміду на прийом метотрексату, рекомендується ретельний контроль активності печінкових ферментів у крові у фазі початкового лікування після переведення пацієнта з прийому лефлуноміду на прийом метотрексату.
Вакцинація
Немає даних щодо ефективності та безпеки вакцинації на фоні лікування лефлуномідом. Проте не рекомендується проводити вакцинацію живими вакцинами. При плануванні вакцинації живою вакциною слід враховувати тривалий період напіввиведення після його відміни.
З варфарином
Повідомлялося про збільшення протромбінового часу при одночасному застосуванні лефлуноміду та варфарину. У клініко-фармакологічному дослідженні спостерігалася фармакодинамічна взаємодія варфарину з А771726 (див. нижче). Тому за одночасного прийомі з варфарином слід ретельно контролювати МНО (міжнародне нормалізоване ставлення).
З їжею
Ступінь абсорбції лефлуноміду не порушується при його сумісному прийомі з їжею.
Вплив інших лікарських засобів на лефлуномід In vitro дослідження, проведені на мікросомах печінки людини, підтвердили, що у метаболізмі лефлуноміду беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4. Клінічно значуща взаємодія з циметидином (неспецифічним інгібітором цитохрому P450) відсутня. Після супутнього введення одноразової дози лефлуноміду на тлі багаторазових доз рифампіцину (неспецифічного індуктора цитохрому P450) максимальні концентрації в плазмі крові (Cmax) А771726 зросли приблизно на 40%, тоді як площа під кривою концентрація-час (A. Механізм цього ефекту не зрозумілий. Слід мати на увазі можливість продовження підвищення концентрацій лефлуноміду в крові у пацієнтів, які одночасно приймають багаторазові дози лефлуноміду та рифампіцину.
Хворим, які приймають лефлуномід, рекомендується не призначати колестирамін або активоване вугілля, оскільки це призводить до швидкого та значного зниження концентрації А771726 (активного метаболіту лефлуноміду) у плазмі крові.
Вважається, що це обумовлено порушенням кишково-печінкової рециркуляції А771726 та/або порушенням його шлунково-кишкового діалізу.
Вплив лефлуноміду на інші лікарські засоби.
Субстрати транспортного білка резистентності раку молочної залози (BCRP).
Хоча спостерігалася фармакокінетична взаємодія А771726 з субстратами BCRP(розувастатин) (див. нижче), у 12 пацієнтів не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії між лефлуномідом (10-20 мг на добу) та метотрексатом (субстратом BCRP; 10-25).
Не спостерігається зниження контрацептивного ефекту при сумісному застосуванні з трифазними пероральними протизаплідними лікарськими засобами, що містять 30 мкг етинілестрадіолу, при цьому фармакокінетика А771726 не змінювалася. Спостерігалася фармакокінетична взаємодія протизаплідних засобів з А771726 (див. нижче).
З А771726 (головним активним метаболітом лефлуноміду) були проведені наведені нижче дослідження з фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій. Так як подібні лікарські взаємодії не можуть бути виключені для лефлуноміду при його застосуванні в рекомендованих дозах, наведені нижче результати та рекомендації досліджень слід брати до уваги у пацієнтів, які отримують лікування лефлуномідом.
Вплив на репаглінід (субстрат CYP2C8) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень максимальної плазмової концентрації (Сmax) та AUC репаглініду (в 1,7 та 2,4 рази, відповідно), що підтверджує, що А771726 є ізонг.
Тому рекомендується проведення спостереження за пацієнтами, які одночасно приймають лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C8, такі як репаглінід, паклітаксел, піоглітазон або росиглітазон, оскільки при цьому можливе збільшення їх системної експозиції.
Вплив на кофеїн (субстрат CYP1A2) Застосування повторних доз А771726 знижувало середні Сmax та AUC кофеїну (субстрату CYP1A2) на 18% і 55%, відповідно, що підтверджує те, що А771726 може бути слабким індуктором in2Y. Тому при сумісному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP1A2, такими як дулоксетин, алосетрон, теофілін і тизанідин, слід бути обережним, оскільки це може призводити до зменшення ефективності цих лікарських засобів.
Вплив на субстрати транспортера органічних аніонів 3 (ОАТ3) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень Сmax та AUC цефаклору (в 1,43 та 1,54 рази відповідно), що підтверджує, що А771726 є інгібітором ОАТ3 in vivo. Тому при одночасному застосуванні субстратів ОАТ3, таких як цефаклор, бензилпеніцилін, ципрофлоксацин, індометацин, кетопрофен, фуросемід, циметидин, метотрексат, зидовудін, рекомендується бути обережними.
Вплив на субстрати BCRP та/або органічні аніони, що транспортують, поліпептиди В1 і В3 (ОТТРВ1/В3) Після повторних доз А771726 спостерігалося збільшення середніх значень Сmax і AUC розувастатину (у 2,65 і 2,51 разу, відповідно). Однак не спостерігалося помітного впливу цього збільшення плазмової експозиції розувастатину на активність ГМГ-КоАредуктази. При одночасному застосуванні доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг один раз на день. Для інших субстратів BCRP (наприклад, метотрексату, топотекану, сульфасалазину, даунорубіцину, доксорубіцину) та сімейства субстратів білка переносника органічних аніонів (ОАТР), особливо інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, симвастатину, аторвастатину) спільному застосуванні.
Вплив на пероральні протизаплідні засоби (що містять 0,03 мг етинілестрадіолу та 0,15 мг левоноргестрелу). 24 левоноргестрели (в
1,33 та 1,41 разу відповідно). Однак не очікується небажаного впливу цієї взаємодії на ефективність пероральних протизаплідних засобів, рекомендується враховувати тип перорального протизаплідного засобу, що застосовується.
Вплив на варфарин
Повторні дози А771726 не впливають на фармакокінетику S-варфарину, що вказує на те, що А771726 не є інгібітором або індуктором ізоферменту CYP2C9. Однак при одночасному застосуванні А771726 і варфарину спостерігалося 25% зниження максимальних значень МНО, порівняно з такими при прийомі одного варфарину. Тому при одночасному застосуванні з Варфаріном слід ретельно контролювати МНО.
Інші взаємодії
Якщо пацієнт приймає нестероїдні протизапальні препарати та/або глюкокортикостероїди, їх можна продовжувати приймати після початку лікування лефлуномідом.
В даний час немає відомостей щодо спільного застосування лефлуноміду з протималярійними препаратами, що використовуються в ревматології (наприклад, хлорохіна та гідроксихлорохіна), препаратами золота (внутрішньом'язово або перорально), Dпеніциламіном, азатіоприном та іншими імунодепресивними лікарськими засобами (за винятком мет. Невідомий ризик, пов'язаний із проведенням комплексної терапії, особливо при тривалому лікуванні. Оскільки така терапія може спричинити додаткову або навіть синергічну токсичність (наприклад, гепато- або гематотоксичність), комбінації даного препарату з іншими базисними препаратами (наприклад, метотрексатом) небажані.
Недавнє супутнє або подальше використання потенційно мієлотоксичних агентів може бути пов'язане з більшим ступенем ризику розвитку порушень крові.
ПередозуванняБули повідомлення про хронічне передозування у пацієнтів, які одержують лефлуномід у дозі, що до п'яти разів перевищує рекомендовану добову дозу, а також повідомлення про гостре передозування у дорослих та дітей. Найчастіше передозування не повідомлялося про розвиток небажаних явищ. Небажані явища, що виникають, були зіставні з профілем безпеки лефлуноміду. Найпоширенішими небажаними явищами були діарея, біль у животі, лейкопенія, анемія та підвищення активності «печінкових» ферментів.
Лікування
У разі передозування або токсичних реакцій рекомендується приймати колестирамін або активоване вугілля, щоб прискорити очищення організму. Колестирамін, що приймається перорально по 8 г 3 рази на день протягом доби, знижує вміст А771726 у плазмі приблизно на 40% через 24 год та на 49-65% через 48 год. Показано, що введення активованого вугілля (у вигляді суспензії) перорально
або через шлунковий зонд (у дозі 50 г кожні 6 годин протягом доби) знижує концентрацію активного метаболіту А771726 у плазмі на 37% через 24 години та на 48% через 48 годин. Дані процедури «відмивання» можна повторити за клінічними показаннями
.
Дослідження з гемодіалізом та хронічним амбулаторним перитонеальним діалізом вказують, що А771726, головний метаболіт лефлуноміду, не здатний виводитись шляхом діалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
імунодепресивний засіб
Фармакодинаміка:
Базовий протиревматичний препарат, що має антипроліферативні, імунодепресивні та протизапальні властивості. Активний метаболіт лефлуноміду - терифлуномід (А771726), відповідальний за основні властивості препарату in vivo, інгібує дегідрооротатдегідрогеназу та проявляє антипроліферативну активність. А771726 in vitro гальмує викликану мітогенами проліферацію та синтез ДНК T-лімфоцитів. Антипроліферативна активність А771726 проявляється, мабуть, на рівні біосинтезу піримідину, оскільки додавання в клітинну культуру уридину усуває гальмуючу дію метаболіту А771726. З використанням радіоізотопних лігандів показано, що А771726 вибірково зв'язується з дегідрооротатдегідрогеназою, чим пояснюється його властивість гальмувати цей фермент та проліферацію лімфоцитів на стадії G1.
Одночасно А771726 гальмує експресію рецепторів до інтерлейкіну-2 (CD-25) та антигенів ядра Ki-67 та PCNA, пов'язаних із клітинним циклом.
Терапевтичний ефект зазвичай проявляється через 4-6 тижнів і може наростати надалі протягом 4-6 місяців.
Фармакокінетика:
Лефлуномід швидко перетворюється на свій активний метаболіт терифлуномід А771726 (первинний метаболізм у кишковій стінці та печінці). У плазмі, сечі або калі виявляються слідові кількості незміненого лефлуноміду. Єдиним визначуваним метаболітом лефлуноміду є А771726.
При прийомі
внутрішньо абсорбується від 82 до 95% препарату. Прийом лефлуноміду з їжею не впливає на біодоступність.
Максимальні плазмові концентрації А771726 визначаються від 1 до 24 годин після одноразово прийнятої дози . Стабільна концентрація в плазмі досягається приблизно через 7 тижнів, якщо не призначається доза навантаження. Тривалий період напіввиведення А771726 (близько 2 тижнів) дозволяє швидше досягти стабільної концентрації при використанні в перші 3 дні лікування дози 100 мг/добу.
При використанні підтримуючої дози 20 мг/добу середня концентрація А771726 у плазмі стабілізується на рівні приблизно 35 мг/л.
У плазмі відбувається швидке зв'язування А771726 із альбумінами. Незв'язана фракція А771726 становить приблизно 0,62%. Зв'язування А771726 більш варіабельне і дещо знижується у хворих на ревматоїдний артрит або хронічну ниркову недостатність.
Метаболізм
Лефлуномід метаболізується до одного головного (А771726) та кількох другорядних метаболітів, включаючи 4-трифторметиланілін. Біотрансформація лефлуноміду в А771726 та подальший метаболізм самого А771726 контролюються кількома ферментами і відбуваються у мікросомальних та інших клітинних фракціях.
Дослідження взаємодії з циметидином (неспецифічним інгібітором цитохрому Р450) та рифампіцином (неспецифічним індуктором цитохрому Р450) показали, що in vivo CYP-ензими залучені до метаболізму лефлуноміду лише незначною мірою.
Виведення
А771726 з організму повільне та характеризується кліренсом 31 мл/год.
Лефлуномід виводиться з фекаліями (ймовірно за рахунок біліарної екскреції) та із сечею.
Період напіввиведення (T1/2) становить близько 2 тижнів.
Фармакокінетика А771726 у пацієнтів, які перебувають на хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі, подібна до здорових добровольців. Швидше виведення А771726 спостерігається у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, що пов'язано не з екстракцією препарату в діалізат, а з витісненням його із зв'язку з білком. Хоча кліренс А771726 збільшується приблизно в 2 рази, кінцевий період напіввиведення є подібним до такого у здорових осіб, оскільки одночасно збільшується обсяг розподілу.
Дані про фармакокінетику препарату у хворих з печінковою недостатністю відсутні.
Фармакокінетичні характеристики у хворих віком до 18 років не вивчалися.
У хворих похилого віку (65 років та старше) фармакокінетичні дані приблизно відповідають середній віковій групі.
Вагітність та годування груддюКлінічних досліджень щодо оцінки застосування лефлуноміду у вагітних жінок не проводилося. Однак А771726 мав тератогенну дію у тварин (щури, кролики) і може вплинути на плід у людини.
Лефлуномід протипоказаний вагітним жінкам або жінкам репродуктивного віку, які не виключають можливість завагітніти в період лікування лефлуномідом і якийсь час після цього лікування (період очікування або скорочений період відмивання; див. нижче).
Жінкам необхідно переконатись у відсутності вагітності до початку лікування лефлуномідом. Перед початком лікування лефлуномідом пацієнтам слід пояснити серйозний потенційний ризик впливу препарату на плід. У разі підозри на настання вагітності необхідно негайно повідомити про це лікаря з метою тестування на вагітність, і у разі позитивної реакції лікар повинен обговорити з хворою можливий ризик, якому піддається вагітність. Можливо, що швидке зниження концентрації А771726 у плазмі крові за допомогою описаної нижче процедури виведення препарату допоможе при першій затримці менструального циклу знизити ризик ембріону з боку лефлуноміду.
Жінкам, які приймають лефлуномід і хочуть завагітніти, необхідно припинити прийом препарату і слідувати одній з нижчевказаних процедур, щоб бути впевненими в тому, що плід не буде схильний до впливу токсичних концентрацій А771726 (контрольна концентрація нижче 0,02 мг/л), оскільки наявним даним концентрація активного метаболіту в плазмі менше 0,02 мг/л (0,02 мкг/мл) передбачає мінімальний тератогенний ризик.
Період очікування
Очікується, що концентрація А771726 у плазмі може перевищувати 0,02 мг/л протягом тривалого періоду. Вважається, що концентрація метаболіту може знизитись нижче 0,02 мг/л лише через 2 роки після припинення лікування лефлуномідом.
Після закінчення дворічного періоду очікування вперше вимірюється концентрація А771726 у плазмі крові. Після цього необхідно визначити концентрацію А771726 у плазмі крові, як мінімум, через 14 днів.
Процедура «відмивання» Після припинення прийому препарату пройти процедуру «відмивання»:
- Колестирамін 8 г застосовується 3 рази на день протягом 11 днів;
- як альтернатива 50 г активованого вугілля, подрібненого в порошок, застосовується 4 рази на день протягом 11 днів.
Незалежно від обраної процедури «відмивання» необхідно двічі провести перевірку плазмової концентрації метаболіту А771726 з інтервалом принаймні в 14 днів і почекати до моменту запліднення півтора місяця з того моменту, коли концентрація А771726 у плазмі вперше буде зафіксована нижче 0,0 / л.
Необхідно поінформувати жінок дітородного віку про те, що має пройти 2 роки після припинення лікування лефлуномідом, перш ніж вони можуть намагатися завагітніти. Якщо 2-річний період очікування при надійній контрацепції видається необґрунтованим, можна порадити провести процедуру «відмивання» з профілактичною метою.
Можливе зниження контрацептивної активності пероральних протизаплідних лікарських препаратів під час проведення процедури «відмивання» з колестираміном або активованим вугіллям, які можуть впливати на абсорбцію естрогенів та прогестогенів. Таким чином, пероральні протизаплідні засоби не гарантують необхідної контрацепції в період відмивання від препарату. Рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції.
Дослідження на тваринах показали, що лефлуномід або його метаболіти проникають у грудне молоко, тому лефлуномід протипоказаний при грудному вигодовуванні. Залежно від важливості лікування матері слід вирішити, чи проводитиметься грудне вигодовування або розпочатиме лікування лефлуномідом, при якому від грудного вигодовування доведеться відмовитися.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом
Побічні явищаКласифікація передбачуваної частоти побічних явищ: дуже часто (більше 1/10), часто (більше 1/100, але менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, але менше 1/100), рідко (більше 1/10000, але менше 1/1000), дуже рідко (менше 1/10000), частота невідома (на підставі наявних даних оцінити частоту виникнення побічного явища неможливо).
Порушення серцево-судинної системи:
Часто: підвищення артеріального тиску.
Частота невідома: легенева гіпертензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Часто: діарея, нудота, блювання, анорексія, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ротової порожнини (афтозний стоматит, виразка слизової оболонки порожнини рота), біль у животі, коліт, у тому числі мікроскопічний коліт.
Дуже рідко панкреатит.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Рідко: інтерстиціальні захворювання легень (включаючи інтерстиціальну пневмонію), з можливим летальним кінцем.
Порушення нервової системи:
Часто: головний біль, запаморочення, парестезії.
Нечасто: порушення смакового сприйняття, занепокоєння.
Дуже рідко: периферична нейропатія.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
Частота невідома: тендосиновіт та розрив сухожиль (причинний взаємозв'язок з лікуванням лефлуномідом не встановлений).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Частота невідома: дискоїдний червоний вовчак, пустульозний псоріаз або загострення псоріазу, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESSсиндром) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку імунної системи:
Часто: легкі алергічні реакції, включаючи макульозно-папульозний висип та інші види висипу, свербіж, екзема, сухість шкірних покривів, посилене випадання волосся.
Нечасто: кропив'янка.
Дуже рідко: серйозні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна еритема), токсичний епідермальний некроліз (на даний момент причинно-наслідковий зв'язок не міг бути встановлений, але не може бути виключений), васкуліт, у тому числі, шкірний некротизуючий (через основне захворювання причинно-наслідковий зв'язок з лікуванням лефлуномідом не міг бути встановлений).
Інфекційні та паразитарні захворювання:
Рідко: розвиток тяжких інфекцій та сепсису, які можуть бути фатальними.
У більшості таких повідомлень пацієнти отримали іншу імуносупресивну терапію і, крім ревматичного захворювання, мали супутні захворювання, які могли збільшити схильність пацієнтів до інфекцій.
Лікарські препарати з імуносупресивною дією можуть робити пацієнта більш сприйнятливим до інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції.
Може трохи зрости частота виникнення риніту, бронхіту та пневмонії.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Часто: лейкопенія (кількість лейкоцитів у периферичній крові більше 2,0х109/л).
Нечасто: анемія, тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів у периферичній крові менше 100х109/л).
Рідко: панцитопенія, лейкопенія (кількість лейкоцитів у периферичній крові менше 2,0х109/л), еозинофілія.
Дуже рідко: агранулоцитоз.
Нещодавно попереднє, одночасне або подальше застосування потенційно мієлотоксичних препаратів може бути асоційовано з вищим ризиком небажаних гематологічних ефектів.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ (особливо аланінамінотрансферази (АЛТ), рідше – гамма-глютамілтранспептидази (ГГТ) та лужної фосфатази (ЩФ)), гіпербілірубінемія.
Рідко: гепатит, жовтяниця/холестаз.
Дуже рідко: тяжкі ураження печінки, такі як печінкова недостатність, гострий некроз печінки, які можуть бути фатальними.
Порушення обміну речовин і харчування:
Часто: зниження маси тіла.
Нечасто: гіпокаліємія.
Частота невідома: незначна гіперліпідемія, незначна гіпофосфатемія, незначне підвищення креатинфосфокінази (КФК), незначне підвищення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ), гіпоурикемія за рахунок урикуричного ефекту.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
Частота невідома: не можна виключити у чоловіків незначне зниження концентрації сперми, загальної кількості сперматозоїдів та їхньої рухливості.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Частота невідома: ниркова недостатність.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення:
Відомо, що при використанні деяких імуносупресивних препаратів збільшується ризик малігнізації, особливо ризик розвитку лімфопроліферативних захворювань.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
Часто: астенія.
особливі вказівкиПрепарат повинен призначатися лише після ретельного медичного обстеження.
Активний метаболіт лефлуноміду – А771726 характеризується тривалим періодом напіввиведення, який зазвичай становить від одного до чотирьох тижнів. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення активного метаболіту лефлуноміду, навіть при припиненні лікування лефлуномідом, можуть виникнути та зберігатися серйозні небажані ефекти (наприклад, гепатотоксичність, гематотоксичність або алергічні реакції). Якщо розвивається серйозне небажане явище, або знадобиться швидке виведення з організму А771726 з будь-якої іншої причини, слід призначити колестирамін або активоване вугілля, як описано у процедурі «відмивання» у розділі «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування» та, при клінічній необхідності, продовжити чи повторити прийом однієї з них.
При підозрі на тяжкі імунологічні/алергічні реакції для досягнення швидкого та ефективного очищення організму від метаболіту може знадобитися більш тривале призначення колестираміну або активованого вугілля.
Одночасне застосування терифлуноміду з лефлуномідом не рекомендується, оскільки лефлуномід є спорідненою сполукою терифлуноміду.
Вплив на результати лабораторних досліджень іонізованого кальцію у сироватці крові
При застосуванні лефлуноміду результати дослідження рівня іонізованого кальцію у сироватці крові можуть бути помилково заниженими залежно від методу, який використовується для визначення іонізованого кальцію (наприклад, аналізатор газів крові). Отже, достовірність отриманих занижених результатів дослідження іонізованого кальцію у пацієнтів, які приймають лефлуномід, слід оцінювати як сумнівний результат.
У разі сумнівних результатів аналізу рекомендується визначати концентрацію сироваткового кальцію, скориговану за загальним альбуміном.
Реакції з боку печінки
Оскільки активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високу спорідненість до білків і виводиться за допомогою печінкового метаболізму та секреції з жовчю, а також може мати гепатотоксичну дію, пацієнтам з порушенням функції печінки приймати лефлуномід не слід. Не рекомендується застосування лефлуноміду пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку тяжкого ураження печінки, в окремих випадках з летальним кінцем, при лікуванні лефлуномідом. Більшість цих випадків спостерігалося у перші 6 місяців лікування. Хоча не встановлений причинний взаємозв'язок цих небажаних явищ з лефлуномідом, і в більшості випадків було кілька додаткових факторів ризику, точне виконання рекомендацій щодо контролю за лікуванням вважається обов'язковим.
До початку лікування, а також, принаймні, 1-2 рази на місяць протягом перших 6 місяців лікування, і через кожні 6-8 тижнів, слід перевіряти активність аланінамінотрансферази в крові.
Рекомендації щодо корекції режиму дозування або припинення прийому препарату в залежності від вираженості та стійкості підвищення активності аланінамінотрансферази: при підтвердженому 2-3 кратному перевищенні верхньої межі норми аланінамінотрансферази зниження дози з 20 мг до 10 мг на добу може дозволити продовжити. цим показником.
Якщо 2-3 кратне перевищення верхньої межі норми аланінамінотрансферази зберігається, або якщо є непідтверджений підйом активності аланінамінотрансферази, що перевищує верхню межу норми більш ніж у 3 рази, прийом лефлуноміду повинен бути припинений. Для швидшого зниження концентрації
А771726 слід провести процедуру «відмивання» (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Через можливі додаткові гепатотоксичні ефекти рекомендується утриматися від прийому алкоголю при лікуванні лефлуномідом.
Гематологічні та імунні реакції
У хворих з раніше анемією, лейкопенією та/або тромбоцитопенією, а також у хворих з порушенням функції кісткового мозку або з ризиком придушення функції кісткового мозку зростає ризик виникнення гематологічних порушень.
Повний клінічний аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, необхідно проводити до початку лікування лефлуномідом, а також 1-2 рази на місяць протягом перших 6 місяців лікування, а потім кожні 6-8 тижнів.
Частий контроль гематологічних показників (загальний аналіз крові, включаючи лейкоцитарну формулу та кількість тромбоцитів), повинен проводитись у таких випадках:
- у пацієнтів, які нещодавно або одночасно приймають імуносупресивні або гематотоксичні препарати, а також при прийомі цих препаратів після закінчення лікування лефлуномідом без періоду «відмивання»;
- у пацієнтів із наявністю в анамнезі відповідних відхилень з боку крові;
- у пацієнтів із відповідними змінами в аналізах крові до початку лікування, не пов'язаними із запальними захворюваннями суглобів.
У разі розвитку серйозних гематологічних реакцій, включаючи панцитопенію, необхідно припинити прийом препарату Лефлуномід та будь-якого іншого супутнього препарату, що пригнічує кістковомозкове кровотворення, та розпочати процедуру «відмивання».
Незважаючи на відсутність клінічних даних через потенційну можливість імуносупресії, прийом лефлуноміду не рекомендований пацієнтам, які мають такі захворювання:
- тяжкий імунодефіцит (наприклад СНІД);
- Виражене порушення функції кісткового мозку;
- Тяжкі інфекції
Шкірні реакції
У разі розвитку виразкового стоматиту слід припинити прийом лефлуноміду.
Повідомлялося про випадки виникнення синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу або лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдрому) у пацієнтів, які отримували лефлуномід. У разі виникнення шкірних реакцій та/або реакцій з боку слизових оболонок необхідно відмінити прийом лефлуноміду та будь-якого іншого пов'язаного з ним препарату та негайно розпочати процедуру «відмивання».
Інфекції
Відомо, що препарати, подібні до лефлуноміду та які мають імунодепресивні властивості, підвищують ризик розвитку різних інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції (інфекції, що викликаються грибками та мікроогранізмами, здатними викликати інфекції тільки в умовах зниження імунітету). Виниклі інфекційні захворювання протікають, як правило, важко і потребують раннього та інтенсивного лікування.
При виникненні тяжкого інфекційного захворювання необхідно перервати лікування лефлуномідом та розпочати процедуру «відмивання».
Перед початком лікування усі пацієнти мають бути перевірені на наявність активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Необхідно ретельно спостерігати за хворими на туберкульоз через ризик його реактивації.
Реакції з боку дихальних шляхів
При терапії лефлуномідом були відмічені рідкісні випадки інтерстиціального легеневого процесу. Ризик виникнення зростає у пацієнтів із наявністю в анамнезі інтерстиціальних захворювань легень. Інтерстиціальні захворювання легень є захворюваннями з потенційним летальним кінцем, який може трапитися гостро у хворих, які отримують лікування. Такі симптоми як кашель і задишка можуть спричиняти припинення прийому лефлуноміду та подальшого обстеження при необхідності.
Периферична нейропатія
Були повідомлення про випадки периферичної нейропатії у пацієнтів, які отримували лікування лефлуномідом, яка у більшості пацієнтів після припинення прийому препарату усувалася, але деякі пацієнти мали симптоматику. Вік старше 60 років, супутній прийом нейротоксичних препаратів та цукровий діабет можуть підвищити ризик периферичної нейропатії. При розвитку периферичної нейропатії у пацієнта, який приймає лефлуномід, слід розглянути питання про припинення лікування цим препаратом та проведення процедури «відмивання».
Ниркова недостатність
Досвіду, що є в даний час, недостатньо для спеціальних рекомендацій щодо режиму дозування у пацієнтів з порушеною функцією нирок. При призначенні лефлуноміду пацієнтам цієї групи слід бути обережними. Слід враховувати, що активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високий зв'язок з білками крові.
Артеріальний тиск
Перед початком лікування лефлуномідом та періодично після його початку слід контролювати показники артеріального тиску, оскільки під час лікування лефлуномідом можливе його підвищення.
Рекомендації для чоловіків
Немає підтвердження підвищення ризику фетотоксичної дії (пов'язаного з токсичним впливом препарату на сперматозоїди батька) при використанні лефлуноміду чоловіками. Експериментальні дослідження на тваринах щодо оцінки специфічного ризику цього небажаного ефекту не проводили. Для максимального зменшення можливого ризику чоловікам при плануванні появи дитини необхідно припинити прийом лефлуноміду та пройти процедуру «відмивання», описану в розділі «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування».
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Відсутня відповідна інформація. Однак, враховуючи профіль побічних ефектів, таких як небажані явища з боку нервової системи, наприклад, запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за температури не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиТаблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Їда не впливає на всмоктування лефлуноміду.
Лікування лефлуномідом має починатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ревматоїдного артриту та псоріатичного артриту.
Рекомендації щодо контролю за лікуванням див. у розділі «Особливі вказівки».
Лікування ревматоїдного артриту
Лікування ревматоїдного артриту лефлуномідом зазвичай починають з одноразового протягом доби прийому внутрішньо ударної дози 100 мг (приймають 5 таблеток з дозуванням 20 мг одночасно) протягом 3 днів. Однак виняток застосування навантажувальної дози може знизити ризик розвитку побічних явищ (особливо з боку шлунково-кишкового тракту та вплив на активність печінкових ферментів у крові).
Підтримуюча доза, що рекомендується, становить 20 мг лефлуноміду один раз на добу.
При прийомі підтримуючої дози 20 мг 1 раз на добу відразу з початку лікування (тобто без прийому дози навантаження) ефективність препарату при ревматоїдному артриті не зменшувалася. У разі поганої переносимості дозування 20 мг, можливе зниження дози до 10 мг один раз на добу.
Лікування псоріатичного артриту
Лікування лефлуномідом псоріатичного артриту також починається з дози навантаження 100 мг (приймають 5 таблеток з дозуванням 20 мг одночасно) один раз на добу протягом 3 днів. Підтримуюча доза становить 20 мг лефлуноміду один раз на день.
При обох показаннях (ревматоїдний та псоріатичний артрити) терапевтичний ефект зазвичай проявляється через 4 тижні і може наростати надалі до 4 – 6 місяців.
Терапія зазвичай проводиться протягом тривалого часу.
Пацієнти
з порушенням функції печінки.
Рекомендації щодо коригування дози або відміни препарату в залежності від виразності або стійкості підйому аланінамінотрансферази на фоні прийому препарату див. у розділі «Особливі вказівки».
Пацієнти з порушенням функції нирок
Наявного нині досвіду недостатньо для надання спеціальних рекомендацій щодо режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції нирок. Слід враховувати, що активний метаболіт лефлуноміду А771726 має високу спорідненість до білків.
Пацієнти похилого віку
Не потрібна корекція дози у пацієнтів старше 65 років.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз производится компанией БЕРЕЗОВСКИЙ ФЗ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лефлуномид таб п/об пленочной 20мг 30 шт бфз в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Арава таб п/об пленочной 10мг 30 шт Арава таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Арава таб п/об пленочной 20мг 30 шт Арава таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Лефлуномид канон таб п/об пленочной 10мг 30 шт Лефлуномид канон таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Лефлуномид канон таб п/об пленочной 20мг 30 шт Лефлуномид канон таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Ралеф таб п/об пленочной 20мг 30 шт Ралеф таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Элафра таб п/об пленочной 10мг фл 30 шт Элафра таб п/об пленочной 10мг фл 30 шт, Элафра таб п/об пленочной 20мг фл 30 шт Элафра таб п/об пленочной 20мг фл 30 шт.
Пока нет комментариев