Лантус солостар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл 5 шт шприц-ручка одноразовая солостар
Топ продаж
Суперцена
Лантус солостар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл 5 шт шприц-ручка одноразовая солостар инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 мл розчину містить: інсулін гларгін 100 ОД (3,6378 мг);
Допоміжні речовини:
Метакрезол (м-крезол) - 2,7 мг, цинку хлорид - 0,0626 мг (відповідає 30 мкг цинку), гліцерол (85%) - 20 мг, натрію гідроксид - до рН 4,0, хлористоводнева кислота - до рН 4,0, вода для ін'єкцій – до 1,0 мл.
Опис:
Прозора, безбарвна або майже безбарвна рідина.
Форма випуску:
Розчин для підшкірного введення 100 ОД/мл. По 3 мл препарату в картридж із прозорого, безбарвного скла (тип I). Картридж закупорений з одного боку пробкою бромбутилової і обтиснутий алюмінієвим ковпачком, з іншого боку - бромбутиловим плунжером. Картридж вмонтовано в одноразову шприц-ручку СолоСтар®. По 5 шприц-ручок СолоСтар® разом з інструкцією із застосування в картонну пачку, з картонним фіксатором.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до інсуліну гларгіну або будь-якого з допоміжних компонентів препарату. Дитячий вік до 2 років (відсутність клінічних даних щодо застосування) З обережністю
Вагітні жінки (можливість зміни потреби в інсуліні протягом вагітності та після пологів).
Показання до застосуванняЦукровий діабет, що вимагає лікування інсуліном, у дорослих, підлітків та дітей віком від 2 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія
Пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби – можуть посилити гіпоглікемічну дію. Одночасний прийом з інсуліном гларгіном може вимагати корекції дози інсуліну. - Глюкокортикостероїди, даназол, діазоксид, діуретики, глюкагон, ізоніазид, естрогени та гестагени (наприклад, в гормональних контрацептивах), похідні фенотіазину, соматотропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрин [адреналін], сальбутамол), сальбутамол я, атипові нейролептики (наприклад, оланзапін або клозапін) можуть послабити гіпоглікемічну дію інсуліну. Одночасний прийом з інсуліном гларгіном може вимагати корекції дози інсуліну гларгіну - Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію або алкоголь - можливе як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії інсуліну. - Пентамідин – при поєднанні з інсуліном може спричиняти гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією. - Препарати симпатолітичної дії, такі як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін - можуть зменшуватися або відсутні ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи) при розвитку гіпоглікемії. - Пентамідин – при поєднанні з інсуліном може спричиняти гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією. - Препарати симпатолітичної дії, такі як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін - можуть зменшуватися або відсутні ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи) при розвитку гіпоглікемії. - Пентамідин – при поєднанні з інсуліном може спричиняти гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією. - Препарати симпатолітичної дії, такі як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін - можуть зменшуватися або відсутні ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи) при розвитку гіпоглікемії.
Фармацевтична взаємодія: при змішуванні препарату Лантус® СолоСтар® з іншими лікарськими речовинами, у тому числі з іншими інсулінами, а також розведенні препарату можливе утворення осаду або зміна профілю дії препарату в часі.
ПередозуванняПередозування інсуліну може призводити до тяжкої та іноді тривалої гіпоглікемії, що загрожує життю хворого.
Лікування
Епізоди помірної гіпоглікемії зазвичай купіруються шляхом прийому внутрішньо швидко засвоюваних вуглеводів. Може виникнути потреба зміни схеми дозування препарату, режиму харчування або фізичної активності. Епізоди більш тяжкої гіпоглікемії, що виявляються комою, судомами або неврологічними розладами, вимагають внутрішньом'язового або підшкірного введення глюкагону, а також внутрішньовенного введення концентрованого розчину декстрози (глюкози). Може знадобитися тривалий прийом вуглеводів та спостереження фахівця, оскільки після видимого клінічного покращення можливий рецидив гіпоглікемії.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб-інсуліну тривалої дії аналог.
Фармакодинаміка:
Інсулін гларгін є аналогом людського інсуліну, отриманим методом рекомбінації ДНК бактерій виду Escherichia coli (штами К12), і відрізняється низькою розчинністю в нейтральному середовищі. У складі препарату Лантус СолоСтар інсулін гларгін повністю розчинний, що забезпечується кислою реакцією розчину для ін'єкцій (рН 4). Після введення в підшкірно-жирову клітковину кисла реакція розчину нейтралізується, що призводить до утворення мікропреципітатів, з яких постійно вивільняються невеликі кількості інсуліну гларгіну, забезпечуючи передбачуваний, плавний (без піків) профіль кривої «концентрація-час», а також пролонгована. Інсулін гларгін метаболізується до двох активних метаболітів M1 та M2 (див. розділ «Фармакокінетика»).
Зв'язок з інсуліновими рецепторами: кінетика зв'язування зі специфічними рецепторами інсуліну в інсуліну гларгіну та його метаболітів M1 і M2 дуже близька такої у людського інсуліну, у зв'язку з чим інсулін гларгін здатний здійснювати біологічну дію, аналогічну такому у ендогенного. Найбільш важливою дією інсуліну та його аналогів, у тому числі інсуліну гларгіну, є регуляція метаболізму глюкози. Інсулін та його аналоги знижують концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами (особливо скелетною мускулатурою та жировою тканиною) та інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах та інгібує протеоліз, збільшуючи одночасно синтез білка. Пролонгована дія інсуліну гларгіну безпосередньо пов'язана зі зниженою швидкістю його абсорбції, що дозволяє застосовувати препарат один раз на день. Після підшкірного введення, початок його дії настає в середньому через 1 год.
Середня тривалість дії становить 24 години, максимальна – 29 годин. Тривалість дії інсуліну та його аналогів, таких як інсулін гларгін, може суттєво відрізнятися у різних пацієнтів або в одного й того самого пацієнта. Була показана ефективність застосування препарату Лантус СолоСтар у дітей віком від 2 років з цукровим діабетом 1 типу. У дітей вікової групи 2-6 років частота виникнення гіпоглікемії з клінічними проявами при застосуванні інсуліну гларгіну була чисельно нижчою, як протягом доби, так і в нічний час порівняно із застосуванням інсуліну-ізофану (відповідно, в середньому 25,5 епізодів проти 33,0 епізодів у одного пацієнта протягом одного року). При п'ятирічному спостереженні за пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу не було достовірних відмінностей у прогресуванні діабетичної ретинопатії при лікуванні інсуліном гларгіном порівняно з інсуліном-ізофаном. Зв'язок з рецепторами інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1): афінність інсуліну гларгіну до рецептора ІФР-1 приблизно в 5-8 разів вище, ніж у людського інсуліну (але приблизно в 70-80 разів нижче, ніж у ІФР-1), в той же час, у порівнянні з людським інсуліном, у метаболітів інсуліну гларгіну M1 та M2 афінність до рецептора ІФР-1 дещо менша.
Загальна терапевтична концентрація інсуліну (інсуліну гларгіну та його метаболітів), що визначається у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, була помітно нижчою від концентрації, необхідної для напівмаксимального зв'язування з рецепторами ІФР-1 та подальшої активації мітогенно-проліферативного шляху, що запускається через рецептори ІФ. Фізіологічні концентрації ендогенного ІФР-1 можуть активувати мітогенно-проліферативний шлях, однак терапевтичні концентрації інсуліну, що визначаються при інсулінотерапії, включаючи лікування препаратом Лантус СолоСтар, значно нижчі від фармакологічних концентрацій, необхідних для активації мітогенно-проліферативного шляху. Дослідження ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention) було міжнародним, багатоцентровим, рандомізованим дослідженням, проведеним у 12537 пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань та з порушеною глікемією натще (НГН), порушеною толерантністю до глюкози (НТГ) або ранньою стадією цукрового діабету 2 типу. Учасники дослідження були рандомізовані на групи (1: 1): група пацієнтів, які отримують інсулін гларгін (n=6264), який титрувався до досягнення концентрації глюкози крові натще (ГКН) < 5,3 ммоль, та група пацієнтів, які отримують стандартне лікування (n =6273). Перша кінцева точка дослідження являла собою час до розвитку серцево-судинної смерті, першого розвитку нефатального інфаркту міокарда або нефатального інсульту, а друга кінцева точка являла собою час до першого виникнення будь-якого ускладнення з перерахованих вище або до проведення процедури реваскуляризації (коронарних,
Другими кінцевими точками були смертність з будь-якої причини і комбінований показник мікросудинних наслідків. Дослідження ORIGIN показало, що лікування інсуліном гларгіном порівняно зі стандартною гіпоглікемічною терапією не змінювало ризик розвитку серцево-судинних ускладнень або серцево-судинної смертності; не було виявлено відмінностей у показниках будь-якого компонента, що становить кінцеві точки, смертності від усіх причин, комбінованому показнику мікросудинних наслідків. На початку дослідження медіана значень HbA1c становила 64%. Медіана значень показника HbA1c під час лікування знаходилась у діапазоні 5,9-6,4 % у групі інсуліну гларгіну та 6,2-6,6 % у групі стандартного лікування протягом усього періоду спостереження. У групі пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, частота розвитку тяжкої гіпоглікемії становила 1, 05 епізод на 100 пацієнто-років терапії, а в групі пацієнтів, які отримували стандартну гіпоглікемічну терапію – 0,30 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. Частота розвитку легкої гіпоглікемії становила в групі пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, 7,71 епізодів на 100 пацієнто-років терапії, а в групі пацієнтів, які отримували стандартну гіпоглікемічну терапію - 2,44 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. У дослідженні тривалістю 6 років у 42% пацієнтів у групі, які отримували інсулін гларгін, не було зазначено жодних випадків гіпоглікемії. Медіана змін маси тіла в порівнянні з результатом на останньому візиті лікування була на 2,2 кг вище у групі інсуліну гларгіну, ніж у групі стандартного лікування. 30 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. Частота розвитку легкої гіпоглікемії становила в групі пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, 7,71 епізодів на 100 пацієнто-років терапії, а в групі пацієнтів, які отримували стандартну гіпоглікемічну терапію - 2,44 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. У дослідженні тривалістю 6 років у 42% пацієнтів у групі, які отримували інсулін гларгін, не було зазначено жодних випадків гіпоглікемії. Медіана змін маси тіла в порівнянні з результатом на останньому візиті лікування була на 2,2 кг вище у групі інсуліну гларгіну, ніж у групі стандартного лікування. 30 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. Частота розвитку легкої гіпоглікемії становила в групі пацієнтів, які отримували інсулін гларгін, 7,71 епізодів на 100 пацієнто-років терапії, а в групі пацієнтів, які отримували стандартну гіпоглікемічну терапію - 2,44 епізоду на 100 пацієнто-років терапії. У дослідженні тривалістю 6 років у 42% пацієнтів у групі, які отримували інсулін гларгін, не було зазначено жодних випадків гіпоглікемії. Медіана змін маси тіла в порівнянні з результатом на останньому візиті лікування була на 2,2 кг вище у групі інсуліну гларгіну, ніж у групі стандартного лікування. 44 епізоди на 100 пацієнто-років терапії. У дослідженні тривалістю 6 років у 42% пацієнтів у групі, які отримували інсулін гларгін, не було зазначено жодних випадків гіпоглікемії. Медіана змін маси тіла в порівнянні з результатом на останньому візиті лікування була на 2,2 кг вище у групі інсуліну гларгіну, ніж у групі стандартного лікування. 44 епізоди на 100 пацієнто-років терапії. У дослідженні тривалістю 6 років у 42% пацієнтів у групі, які отримували інсулін гларгін, не було зазначено жодних випадків гіпоглікемії. Медіана змін маси тіла в порівнянні з результатом на останньому візиті лікування була на 2,2 кг вище у групі інсуліну гларгіну, ніж у групі стандартного лікування.
Фармакокінетика:
Порівняльне вивчення концентрацій інсуліну гларгіну та інсуліну-ізофану у сироватці крові у здорових людей та пацієнтів з цукровим діабетом, після підшкірного введення препаратів виявило повільнішу та значно більш тривалу абсорбцію, а також відсутність піку концентрації в інсуліну гларгіну порівняно з інсуліном-ізофаном. При одноразовому протягом доби підшкірному введенні препарату Лантус СолоСтар рівноважна концентрація інсуліну гларгіну в крові досягається через 2-4 доби при щоденному введенні. При внутрішньовенному введенні періоди напіввиведення інсуліну гларгіну та людського інсуліну були порівнянними. При введенні інсуліну гларгіну в ділянку живота, плеча чи стегна не виявлено достовірних відмінностей у концентраціях інсуліну у сироватці крові. Порівняно з людським інсуліном середньої тривалості дії інсулін гларгін характеризується меншою варіабельністю фармакокінетичного профілю, як в одного і того ж, так і в різних пацієнтів. У людини в підшкірно-жировій клітковині інсулін гларгін частково розщеплюється з боку карбоксильного кінця (С-кінця) бета-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів М1 (21A-Gly-інсуліну) та М2 (21А-Gly-des-30В-Thr-інсуліну) ). Переважно у плазмі крові циркулює метаболіт M1. Системна експозиція метаболіту M1 збільшується зі збільшенням дози препарату. Зіставлення даних фармакокінетики та фармакодинаміки показали, що дія препарату в основному здійснюється за рахунок системної експозиції метаболіту M1. У переважної більшості пацієнтів не вдавалося виявити інсулін гларгін та метаболіт М2 у системному кровотоку.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Вік та стать: інформація про вплив віку та статі на фармакокінетику інсуліну гларгіну відсутня. Однак ці фактори не викликали відмінностей у безпеці та ефективності препарату
Куріння: У рамках клінічних досліджень аналіз підгруп не виявив відмінностей у безпеці та ефективності інсуліну гларгіну для даної групи пацієнтів порівняно із загальною популяцією. Ожиріння:
у пацієнтів з ожирінням не було показано жодних відмінностей безпеки та ефективності інсуліну гларгіну та інсуліну-ізофану в порівнянні пацієнтами з нормальною масою тіла
Показники фармакокінетики у дітей: у дітей з цукровим діабетом 1 типу віком від 2 до 6 років концентрації інсуліну гларгіну та його основних метаболітів M1 та M2 у плазмі крові перед введенням чергової дози, були подібні до таких у дорослих, що свідчить про відсутність накопичення гларгіну та його метаболітів при постійному застосуванні інсуліну гларгіну у дітей.
Вагітність та годування груддюПацієнтки повинні інформувати лікаря про справжню або заплановану вагітність. Не проводилося рандомізованих контрольованих клінічних досліджень щодо застосування інсуліну гларгіну у вагітних жінок. Велика кількість спостережень (більше 1000 наслідків вагітностей при ретроспективному та проспективному спостереженні) при посмаркетинговій застосуванні інсуліну гларгіну показали відсутність у нього будь-яких специфічних ефектів протягом та результат вагітності або на стан плодів або здоров'я новонароджених. Крім того, з метою оцінки безпеки застосування інсуліну гларгіну та інсуліну-ізофан у вагітних жінок з раніше наявним або гестаційним цукровим діабетом був проведений мета-аналіз восьми спостережних клінічних досліджень, що включав жінок, у яких під час вагітності застосовувався інсулін гларгін (n=331) та інсулін ізофан (n=371). Цей мета-аналіз не виявив суттєвих відмінностей, що стосуються безпеки щодо здоров'я матерів або новонароджених при застосуванні інсуліну гларгіну та інсуліну-ізофану під час вагітності. У дослідженнях на тваринах не було отримано прямих або непрямих даних про ембріотоксичну або фетотоксичну дію інсуліну гларгіну. Для пацієнток з раніше наявним або гестаційним цукровим діабетом важливо протягом всієї вагітності підтримувати адекватну регуляцію метаболічних процесів, щоб запобігти появі небажаних наслідків, пов'язаних з гіперглікемією. Препарат Лантус® СолоСтар® може застосовуватись при вагітності за клінічними показаннями. Потреба в інсуліні може знижуватись у перший триместр вагітності і, в цілому, збільшуватися протягом другого та третього триместрів. Безпосередньо після пологів потреба в інсуліні швидко зменшується (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У умовах істотне значення має ретельний контроль концентрації глюкози у крові. Пацієнткам у період годування груддю може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну та дієти.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаНаведені нижче небажані реакції (НР) представлені за системами органів (відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA)) у відповідності до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (> 10 %); часто (>1%; <10%); нечасто (>0,1%; <1%); рідко (>0,01%; <0,1%); дуже рідко (< 0,01%), частота невідома (визначити частоту народження НР за наявними даними неможливо).
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Дуже часто: гіпоглікемія. Гіпоглікемія, що найчастіше зустрічається небажана реакція при інсулінотерапії, може виникнути, якщо доза інсуліну виявляється надто високою в порівнянні з потребою в ньому. Симптоми розвитку гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Однак часто психоневрологічним порушенням на тлі нейроглікопенії (почуття втоми, незвичайна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність свідомості або його втрата, судомний синдром) зазвичай передують симптоми адренергічної контррегуляції адреналової системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, занепокоєння, блідість шкірних покривів, «холодний» піт, тахікардія, виражене серцебиття (що швидше розвивається гіпоглікемія і чим вона важча, тим сильніше виражені симптоми адренергічної контррегуляції). Приступи тяжкої гіпоглікемії, що особливо повторюються, можуть призводити до ураження нервової системи. Епізоди тривалої та вираженої гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів, оскільки при наростанні гіпоглікемії можливий навіть смертельний результат.
Порушення з боку імунної системи
Рідко: алергічні реакції. Алергічні реакції негайного типу на інсулін розвиваються нечасто. Подібні реакції на інсулін (включаючи інсулін гларгін) або допоміжні речовини можуть проявлятися розвитком генералізованих реакцій шкіри, ангіоневротичного набряку, бронхоспазму, зниження артеріального тиску або шоку і можуть, таким чином, становити загрозу для життя пацієнта. Застосування інсуліну може викликати утворення антитіл щодо нього. Утворення антитіл, що перехресно реагують з людським інсуліном та інсуліном гларгіном, спостерігається з однаковою частотою при застосуванні інсуліну-ізофану та інсуліну гларгіну. У поодиноких випадках наявність таких антитіл до інсуліну може викликати необхідність корекції режиму дозування з метою усунення тенденції до розвитку гіпо- або гіперглікемії.
Порушення нервової системи
Дуже рідко: дисгевзія (порушення чи збочення смакових відчуттів).
Порушення з боку органу зору
Рідко: порушення зору (значні зміни регуляції вмісту глюкози в крові можуть спричинити тимчасові порушення зору внаслідок зміни тургору тканин та показника заломлення кришталика ока); ретинопатія (довгострокова нормалізація вмісту глюкози у крові знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії, проте інсулінотерапія, що супроводжується різкими коливаннями концентрацій глюкози у крові, може супроводжуватися тимчасовим погіршенням перебігу діабетичної ретинопатії). У пацієнтів з проліферативною ретинопатією, які особливо не отримують лікування фотокоагуляцією, епізоди важкої гіпоглікемії можуть призводити до розвитку скороминущої втрати зору.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Часто: ліподистрофія (1–2 % пацієнтів). Як і при лікуванні будь-якими іншими препаратами інсуліну, на місці ін'єкцій може розвиватися ліподистрофія, здатна уповільнити місцеву абсорбцію інсуліну; нечасто: ліпоатрофія. Постійна зміна місць ін'єкцій у межах областей тіла, що рекомендуються для підшкірного введення інсуліну, може сприяти зменшенню вираженості цієї реакції або запобігти її розвитку.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Дуже рідко: міалгія.
Загальні розлади та порушення у місці введення
Часто: реакції в місці введення (3-4%) (почервоніння, біль, свербіж, кропив'янка, набряк або запалення). Більшість незначних реакцій у місці введення інсулінів зазвичай дозволяються в період від кількох днів до кількох тижнів. Рідко: затримка натрію, набряки (особливо якщо інтенсифікована інсулінотерапія призводить до поліпшення раніше недостатнього метаболічного контролю).
Профіль безпеки для пацієнтів молодше 18 років, загалом, подібний до профілю безпеки для пацієнтів старше 18 років. У пацієнтів молодше 18 років відносно частіше виникають реакції у місці введення та шкірні реакції (висип, кропив'янка). Дані безпеки у пацієнтів молодше 2 років відсутні.
особливі вказівкиЛантус СолоСтар не є препаратом вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується введення інсуліну короткої дії. У зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату Лантус СолоСтар не було можливості оцінити його ефективність та безпеку при лікуванні пацієнтів з порушенням функції печінки або пацієнтів із середньо-тяжкою або тяжкою нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок потреба в інсуліні може зменшитися через уповільнення його елімінації. У пацієнтів похилого віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до стійкого зниження потреби в інсуліні. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути знижена через зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення біотрансформації інсуліну.
Гіпоглікемія: час розвитку гіпоглікемії залежить від профілю дії інсулінів і може, таким чином, змінюватися при зміні схеми лікування. Внаслідок збільшення часу надходження до організму інсуліну тривалої дії при використанні препарату Лантус® СолоСтар®, слід очікувати меншої ймовірності розвитку нічної гіпоглікемії, тоді як у ранні ранкові години ця ймовірність розвитку гіпоглікемії вища. При виникненні гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Лантус СолоСтар, слід враховувати можливість уповільнення виходу зі стану гіпоглікемії у зв'язку з пролонгованою дією інсуліну гларгіну. Пацієнтам, у яких епізоди гіпоглікемії можуть мати особливе клінічне значення, таким як пацієнти з вираженим стенозом коронарних артерій або судин головного мозку (ризик розвитку кардіальних та церебральних ускладнень гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо, якщо їм не проводилося лікування фотокоагуляцією (ризик скороминущої втрати зору слідом за гіпоглікемією), обережність та інтенсифікувати моніторинг концентрації глюкози у крові. Пацієнти повинні бути попереджені про стани, при яких симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінюватися, бути менш вираженими або відсутніми: при помітному поліпшенні регуляції концентрації глюкози в крові; при поступовому розвитку гіпоглікемії; у пацієнтів похилого віку; при переведенні пацієнта з інсуліну тваринного походження на людський інсулін; при вегетативної нейропатії; при тривалому анамнезі цукрового діабету; за наявності у пацієнтів психічних розладів; супутнє лікування іншими лікарськими препаратами (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Такі ситуації можуть призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії (з можливою втратою свідомості) до того, як пацієнт усвідомлює, що у нього розвивається гіпоглікемія. Якщо відзначаються нормальні або знижені показники глікозильованого гемоглобіну, необхідно враховувати можливість розвитку нерозпізнаних епізодів гіпоглікемії, що повторюються (особливо в нічний час). Дотримання пацієнтами схеми дозування та режиму харчування, правильне введення інсуліну та знання симптомів-провісників гіпоглікемії сприяють суттєвому зниженню ризику розвитку гіпоглікемії. Чинники, що підвищують схильність до гіпоглікемії, за наявності яких потрібно особливо ретельне спостереження і може бути потрібна корекція дози інсуліну: зміна місця введення інсуліну; підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів); незвична, підвищена чи тривала фізична активність; інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блюванням, діареєю; порушення дієти та режиму харчування; пропуск прийому їжі; споживання алкоголю (етанолу); деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза або кори надниркових залоз); супутнє лікування іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів); незвична, підвищена чи тривала фізична активність; інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блюванням, діареєю; порушення дієти та режиму харчування; пропуск прийому їжі; споживання алкоголю (етанолу); деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза або кори надниркових залоз); супутнє лікування іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, усунення стресових факторів); незвична, підвищена чи тривала фізична активність; інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блюванням, діареєю; порушення дієти та режиму харчування; пропуск прийому їжі; споживання алкоголю (етанолу); деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза або кори надниркових залоз); супутнє лікування іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза або кори надниркових залоз); супутнє лікування іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). деякі некомпенсовані ендокринні порушення (наприклад, гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза або кори надниркових залоз); супутнє лікування іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інтеркурентні захворювання: при інтеркурентних захворюваннях потрібний інтенсивніший контроль концентрації глюкози в крові. У багатьох випадках показано проведення аналізу на наявність кетонових тіл у сечі, також часто потрібна корекція режиму дозування інсуліну. Потреба інсуліні нерідко зростає. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу повинні продовжувати регулярне споживання, принаймні, невеликої кількості вуглеводів, навіть якщо вони здатні споживати їжу лише в малих обсягах або взагалі не можуть їсти або якщо у них є блювання і т.п., і вони ніколи не повинні дуже припиняти введення інсуліну.
Рекомендації щодо поводження з препаратом При зберіганні препарату Лантус СолоСтар у холодильнику слід стежити за тим, щоб контейнери безпосередньо не стикалися з морозильним відсіком або замороженими упаковками. Перед першим використанням шприц-ручку Лантус® СолоСтар® необхідно витримати за кімнатної температури 1-2 години. Одноразові шприц-ручки СолоСтар®, що використовуються, слід зберігати при температурі не вище 30 °C, захищати від впливу світла. Попередньо заповнену шприц-ручку СолоСтар не охолоджувати. Термін придатності препарату в одноразовій шприц-ручці СолоСтар після першого використання - 4 тижні. Рекомендується відзначати на етикетці дату першого введення препарату.
Умови зберіганняПри температурі від 2 °C до 8 °C у захищеному від світла місці. Чи не заморожувати! Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиЗагальні рекомендації
Лантус® СолоСтар® слід вводити підшкірно 1 раз на добу у будь-який час дня, але щодня в той самий час. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу Лантус® СолоСтар® може застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами. Цільові значення концентрації глюкози в крові, а також дози та час введення або прийому гіпоглікемічних препаратів повинні визначатися та коригуватися індивідуально. Корекція дози також може бути потрібна, наприклад, при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя, зміні часу введення дози інсуліну або при інших станах, які можуть збільшити схильність до розвитку гіпо- або гіперглікемії (див. розділи «Особливі вказівки»). Будь-які зміни дози інсуліну повинні проводитися з обережністю та під медичним наглядом. Препарат Лантус СолоСтар не є інсуліном вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. У цьому випадку перевагу слід надавати внутрішньовенному введенню інсуліну короткої дії. При схемах лікування, що включають ін'єкції базального та прандіального інсуліну, задоволення потреб у базальному інсуліні зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну у вигляді інсуліну гларгіну. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які приймають гіпоглікемічні препарати для вживання, комбінована терапія починається з дози інсуліну гларгіну 10 ОД один раз на добу і в подальшому схема лікування коригується індивідуально. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові. У цьому випадку перевагу слід надавати внутрішньовенному введенню інсуліну короткої дії. При схемах лікування, що включають ін'єкції базального та прандіального інсуліну, задоволення потреб у базальному інсуліні зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну у вигляді інсуліну гларгіну. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які приймають гіпоглікемічні препарати для вживання, комбінована терапія починається з дози інсуліну гларгіну 10 ОД один раз на добу і в подальшому схема лікування коригується індивідуально. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові. У цьому випадку перевагу слід надавати внутрішньовенному введенню інсуліну короткої дії. При схемах лікування, що включають ін'єкції базального та прандіального інсуліну, задоволення потреб у базальному інсуліні зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну у вигляді інсуліну гларгіну. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які приймають гіпоглікемічні препарати для вживання, комбінована терапія починається з дози інсуліну гларгіну 10 ОД один раз на добу і в подальшому схема лікування коригується індивідуально. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові. Для задоволення потреби в базальному інсуліні зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну у вигляді інсуліну гларгіну. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які приймають гіпоглікемічні препарати для вживання, комбінована терапія починається з дози інсуліну гларгіну 10 ОД один раз на добу і в подальшому схема лікування коригується індивідуально. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові. Для задоволення потреби в базальному інсуліні зазвичай вводиться 40-60% від добової дози інсуліну у вигляді інсуліну гларгіну. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які приймають гіпоглікемічні препарати для вживання, комбінована терапія починається з дози інсуліну гларгіну 10 ОД один раз на добу і в подальшому схема лікування коригується індивідуально. У всіх пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується моніторинг концентрації глюкози у крові.
Перехід з лікування іншими гіпоглікемічними препаратами на Лантус® СолоСтар® При перекладі пацієнта зі схеми лікування із застосуванням інсуліну середньої тривалості дії або тривалої дії на схему лікування із застосуванням препарату Лантус® СолоСтар® може знадобитися корекція кількості (доз) та часу введення інсуліну короткої дії або його аналога протягом доби чи зміна доз пероральних гіпоглікемічних препаратів. При переведенні пацієнтів з одноразового протягом доби введення інсуліну-ізофану на одноразове протягом доби введення препарату Лантус® СолоСтар® початкові дози інсуліну зазвичай не змінюються (тобто застосовується кількість ОД препарату Лантус® СолоСтар® на добу, що дорівнює кількості МО інсуліну-ізофану на добу). ). При переведенні пацієнтів з дворазового протягом доби введення інсуліну-ізофану на одноразове введення препарату Лантус СолоСтар перед сном з метою зниження ризику розвитку гіпоглікемії в нічний і ранній ранковий час початкова добова доза інсуліну гларгіну зазвичай зменшується на 20% (порівняно з добовою дозою). інсуліну-ізофану), а потім вона коригується залежно від реакції пацієнта. Лантус СолоСтар не слід змішувати з іншими препаратами інсуліну або розводити. Необхідно переконатися, щоб у шприцах не було залишків інших лікарських засобів. При змішуванні або розведенні може змінитися профіль інсуліну гларгіну в часі. При переході з людського інсуліну на препарат Лантус СолоСтар і протягом перших тижнів після нього рекомендується ретельний метаболічний моніторинг (контроль концентрації глюкози в крові) під медичним наглядом, з корекцією при необхідності режиму дозування інсуліну. Як і при застосуванні інших аналогів людського інсуліну, це особливо стосується пацієнтів, які внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну потребують застосування високих доз людського інсуліну. У таких пацієнтів при застосуванні інсуліну гларгіну може спостерігатись значне поліпшення реакції на введення інсуліну. При покращенні метаболічного контролю та обумовленого цим підвищення чутливості тканин до інсуліну може виникнути необхідність корекції режиму дозування інсуліну. з корекцією за необхідності режиму дозування інсуліну. Як і при застосуванні інших аналогів людського інсуліну, це особливо стосується пацієнтів, які внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну потребують застосування високих доз людського інсуліну. У таких пацієнтів при застосуванні інсуліну гларгіну може спостерігатись значне поліпшення реакції на введення інсуліну. При покращенні метаболічного контролю та обумовленого цим підвищення чутливості тканин до інсуліну може виникнути необхідність корекції режиму дозування інсуліну. з корекцією за необхідності режиму дозування інсуліну. Як і при застосуванні інших аналогів людського інсуліну, це особливо стосується пацієнтів, які внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну потребують застосування високих доз людського інсуліну. У таких пацієнтів при застосуванні інсуліну гларгіну може спостерігатись значне поліпшення реакції на введення інсуліну. При покращенні метаболічного контролю та обумовленого цим підвищення чутливості тканин до інсуліну може виникнути необхідність корекції режиму дозування інсуліну. які внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну потребують застосування високих доз людського інсуліну. У таких пацієнтів при застосуванні інсуліну гларгіну може спостерігатись значне поліпшення реакції на введення інсуліну. При покращенні метаболічного контролю та обумовленого цим підвищення чутливості тканин до інсуліну може виникнути необхідність корекції режиму дозування інсуліну. які внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну потребують застосування високих доз людського інсуліну. У таких пацієнтів при застосуванні інсуліну гларгіну може спостерігатись значне поліпшення реакції на введення інсуліну. При покращенні метаболічного контролю та обумовленого цим підвищення чутливості тканин до інсуліну може виникнути необхідність корекції режиму дозування інсуліну.
Змішування та розведення
Препарат Лантус® СолоСтар® не можна змішувати з іншими інсулінами. Змішування може змінити співвідношення час/дія препарату Лантус СолоСтар, а також призвести до випадання осаду.
Діти
Препарат Лантус® СолоСтар® може застосовуватися у дітей віком від 2 років. Застосування у дітей віком до 2 років не вивчалося.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку з цукровим діабетом рекомендується застосування помірних початкових доз, повільне їх збільшення та застосування помірних підтримуючих доз.
Спосіб застосування
Препарат Лантус СолоСтар вводиться у вигляді підшкірних ін'єкцій. Препарат Лантус СолоСтар не призначений для внутрішньовенного введення. Тривала тривалість дії інсуліну гларгіну спостерігається лише при його введенні у підшкірно-жирову клітковину. Внутрішньовенне введення звичайної підшкірної дози може спричинити важку гіпоглікемію. Лантус® СолоСтар® повинен вводитися у підшкірно-жирову клітковину живота, плечей чи стегон. Місця ін'єкцій повинні чергуватись при кожній новій ін'єкції в межах рекомендованих областей для підшкірного введення препарату. Як і у випадку інших типів інсуліну, ступінь абсорбції, а, отже, початок та тривалість його дії можуть змінюватися під впливом фізичного навантаження та інших змін у стані пацієнта. Лантус СолоСтар - це прозорий розчин, а не суспензія. Тому ресуспендування перед застосуванням не потрібне. При несправності шприц-ручки Лантус® СолоСтар® інсулін гларгін можна витягти з картиріджу в шприц (придатний для інсуліну 100 МО/мл) та зробити необхідну ін'єкцію.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Лантус солостар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл 5 шт шприц-ручка одноразовая солостар производится компанией САНОФИ РОССИЯ. Само производство расположено в стране Германия/Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Лантус солостар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл 5 шт шприц-ручка одноразовая солостар и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Лантус солостар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл 5 шт шприц-ручка одноразовая солостар в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ринглар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл картридж 5 шт... Ринглар раствор для и/п/к 100ед/мл 3мл картридж 5 шт со шприц-ручкой ринастра ll, Туджео солостар раствор для и/п/к 300ед/мл 1.5мл кар... Туджео солостар раствор для и/п/к 300ед/мл 1.5мл картриджи шприц ручки солостар 5 шт.
Пока нет комментариев