Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт - протиепілептичний засіб, який блокує потенціал-залежні натрієві канали, що пригнічує патологічне вивільнення глутамінової кислоти та інгібує деполяризацію, викликану глутаматом. Ламотриджин швидко всмоктується з кишечника та метаболізується до глюкуронідів, які виводяться нирками. У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності дози ламотриджину повинні бути зменшені. Для дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих.
Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: ламотриджин 10мг, 25мг, 50мг або 100мг.
Допоміжні речовини:
Гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), карбоксиметилкрохмаль натрію, лактози моногідрат, магнію гідроксикарбонат, магнію стеарат.
Опис:
Круглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою (дозування 25 мг) або з фаскою та ризиком (дозування 50 мг та 100 мг).
Форма випуску:
Пігулки 10 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг.
Для таблеток дозуванням 10 мг, 25 мг та 50 мг
По 10 або 30 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або по 1, 2 контурні коміркові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Для таблеток дозуванням 100 мг
По 10 або 15 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або по 2, 4 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого з компонентів препарату;
Дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Діти віком до 3 років;
Вагітність; період грудного вигодовування.
З обережністю
Порушення функції печінки та нирок.
Дозування25 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії у дорослих та дітей віком від 12 років;
Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії у дітей віком від 3-х до 12 років;
Монотерапія типових абсансів;
Для запобігання порушенням настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішані епізоди) у дорослих з біполярним афективним розладом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або пригнічення мікросомальних ферментів печінки.
У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений помірно і не має клінічно значущих наслідків.
Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину: вальпроєва кислота
Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину: карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел.
Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину: препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол
Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижуючи швидкість його метаболізму і подовжує його Т1/2 майже в 2 рази. Деякі ПЕП (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про виникнення запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткості зору та нудоти у пацієнтів, які приймали карбамазепін у поєднанні з ламотриджином (ці симптоми зазвичай зникають при зниженні дози карбамазепіну). Аналогічний ефект спостерігався при призначенні ламотриджину та окскарбазепіну, результат зниження доз не вивчався. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного.
Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину.
Не було виявлено фармакологічної взаємодії ламотриджину та габапентину. Можливі лікарські взаємодії левітірацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацити не впливають на фармакокінетику один одного.
Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, т.ч. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним.
При одночасному застосуванні ламотриджину та топірамату на 15 % збільшується плазмова концентрація останнього. Прийом зонізаміду (у дозі 200 - 400 мг на добу) у ході клінічної програми спільно з ламотриджином (у дозі 150 - 500 мг на добу) не призводив до зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрації у плазмі інших протиепілептичних препаратів. Ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати із зв'язку з білками плазми.
Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними засобами
Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному призначенні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmax ламотриджину в середньому на 24 % та 20 %, відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість у 12 із 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону; у 1 із 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону; в жодного пацієнта - прийому одного ламотриджина. У дослідженні 18 дорослих пацієнтів з біполярним розладом, що одержують ламотриджин (100-400 мг/добу), при збільшенні дози арипіпразолу з 10 мг/добу до 30 мг/добу протягом 7 днів було виявлено зниження на 10 % AUC та Сmax ламотриджину без клінічно значимих наслідків. Інгібування ламотриджину амітриптиліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину.
Вплив гормональних контрацептивів
на фармакокінетику ламотриджину
Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення клірена AUC та Сmax ламотриджину в середньому на 52 % та 39 %, відповідно. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, в середньому у 2 рази вища, ніж у період активної терапії.
Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів
У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу. Відзначається невелике підвищення кліренсу левоноргестрелу, що призводило до зниження AUC та Сmax левоноргестрелу на 19 % та 12 % відповідно. Вимірювання сироваткових ФСГ, ЛГ та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення пригнічення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній із 16 жінок не виявило гормональних підтверджень овуляції. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися.
Взаємодія з іншими препаратами.
Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Пацієнтам, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують глюкуронування.
При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні на здорових добровольцях прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmax ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32 % та 6 % відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин (не його метаболіт 2-N-глюкуронід) є більш потужним інгібітором переносника органічних катіонів 2, ніж циметидин. Спільне застосування ламотриджину з лікарськими препаратами, нирками, що екскретуються, і є субстратами переносника органічних катіонів 2 (наприклад, метформін, габапентин, вареніклін) може призвести до збільшення плазмових концентрацій цих препаратів. Клінічна значимість цього чітко не визначена, проте слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів.
ПередозуванняСимптоми: повідомлялося про одноразове введення доз, що перевищують максимальні терапевтичні у 10-20 разів, включаючи випадки зі смертельними наслідками. Передозування виявилося симптомами, що включають ністагм, атаксію, порушення свідомості та кому, а також можливе розширення комплексу QRS на ЕКГ.
Лікування: рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Ламотриджин є блокатором потенціал-залежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціал-залежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глутамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а так само інгібує деполяризацію, викликану глутаматом.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не наражаючись на пресистемний метаболізм першого проходження. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення Сmax злегка збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза).
Розподіл
Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55 %. Об'єм розподілу (Vр) становить 0,92-1,22 л/кг.
Метаболізм
У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози.
Виведення
У здорових дорослих кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується до глюкуронідів, які виводяться нирками. Менше 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – кишечником. Кліренс та період напіввиведення (T1/2) не залежать від дози. T1/2 у здорових дорослих людей становить у середньому від 24 годин до 35 годин. У пацієнтів із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень для загальної популяції. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному призначенні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін та фенітоїн, та підвищується в середньому до 70 годин при сумісному призначенні з вальпроатом.
У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. T1/2 зазвичай коротше, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годин при одночасному призначенні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45 - 50 годин при сумісному призначенні з вальпроатом.
У пацієнтів похилого віку клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину порівняно з молодими пацієнтами не виявлено.
При значному зниженні функції нирок може знадобитися зниження дози ламотриджину.
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності дози ламотриджину повинні бути зменшені (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вагітність та годування груддю
Дослідження з вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності . Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися.
Вагітність
Ризик, пов'язаний із протиепілептичними препаратами (ПЕП) загалом.
Жінкам, здатним до дітонародження, необхідно отримати рекомендацію фахівців.
У випадку, якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЗВ повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази в порівнянні з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найбільш часто реєструються вади є заяча губа, серцево-судинні вади серця і дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з більш високим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим, по можливості, слід застосовувати монотерпію.
Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину
Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітності близько 2000 жінок, які отримували монотерапію ламотриджин протягом першого триместру вагітності. Загалом отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику розвитку вроджених вад розвитку, проте з обмеженої кількості регістру вагітності є повідомлення про збільшення ризику вад ротової порожнини. Дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку вад ротової порожнини в порівнянні з іншими дефектами, що виникають внаслідок застосування ламотриджину. Даних при застосуванні препарату при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи ризик пороків розвитку залежить від інших препаратів, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. що застосовуються у комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. що застосовуються у комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення препарату вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих.
Період грудного вигодовування
Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та можливий ризик розвитку небажаних реакцій у немовляти.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаДоступна інформація про небажані реакції поділена на 2 розділи: небажані реакції у пацієнтів з епілепсією та небажані реакції у пацієнтів з біполярним розладом. Однак, при розгляді профілю безпеки ламотриджину в цілому необхідно брати до уваги відомості обох розділів.
Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто >1/10 призначень (>10%); часто від >1/100 до < 1/10 призначень (>1% і <10%); нечасто від >1/1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%); рідко від >1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01% та <0.1%); дуже рідко <1/10000 призначень (<0.01%); частота невідома (частота може бути визначено за наявними даними).
Дуже часто: висипання на шкірі.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.
З боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія.
З боку імунної системи
Дуже рідко: синдром гіперчутливості (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість обличчя, порушення з боку крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність).
З боку психіки
Часто: агресивність, дратівливість.
Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку нервової системи.
При монотерапії
Дуже часто: головний біль; часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; нечасто: атаксія; рідко: ністагм.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; часто: ністагм, тремор, безсоння.
Рідко: асептичний менінгіт.
Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, підвищення частоти судомних нападів.
Порушення з боку органу зору
При монотерапії
Нечасто: диплопія, нечіткість зору.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: диплопія, нечіткість зору; рідко кон'юнктивіт.
З боку шлунково-кишкового тракту
При монотерапії
часто: нудота, блювання, діарея.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: нудота, блювання.
Часто діарея.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з симптомами гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин
Дуже рідко: вовчаковоподібний синдром; частота невідома: остеомаляція, остеопороз, переломи кісток (особливо у пацієнтів, які тривало приймають ламотриджин, при комбінації з іншими ПЕП).
Загальні розлади
Часто: стомлюваність.
Біполярний афективний розлад.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часто: висипання на шкірі.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) з вивчення ламотриджину у хворих з біполярним афективним розладом шкірний висип виникав у 12% всіх хворих, які отримували ламотриджин, тоді як частота висипу тільки в контрольованих дослідженнях становила 8% у хворих, які отримували ламотрид 6% у хворих, які отримували плацебо.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль.
Часто: ажитація, сонливість, запаморочення.
З боку шлунково-кишкового тракту системи
Часто: сухість слизової оболонки ротової порожнини.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин
Часто: артралгія.
Часті
: біль, біль у спині.
особливі вказівкиШкірні висипання Є повідомлення про побічні реакції з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих пацієнтів, які використовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 пацієнтів з епілепсією. Приблизно у половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000). У пацієнтів з біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 пацієнтів. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. У дітей початкові прояви висипу можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (не класифікується як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів з невідомим. анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком тих випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний із прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо тільки очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося, що висипання може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в поодиноких випадках може призводити до розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів пацієнта необхідно негайно оглянути лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотриджин повинен бути скасований.
Ризик розвитку асептичного менінгіту Повідомлялося, що у дітей та дорослих, які приймають ламотриджин, є підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту. Необхідно рекомендувати пацієнтам негайно звернутися до лікаря, якщо у них розвинулися симптоми та ознаки менінгіту. При розвитку менінгіту лікар має відмінити терапію ламотриджином. При відміні препарату здебільшого симптоми менінгіту зникали, але у деяких пацієнтів вони відновлювалися при повторному призначенні ламотриджину. Не слід відновлювати призначення пацієнтам, які припинили прийом препарату через асептичний менінгіт, пов'язаний з попереднім прийомом ламотриджину.
Клінічне погіршення та суїцидальний ризик Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливість підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином, пацієнти, які приймають ламотриджин, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів.
Дегідрофолатредуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дегідрофолатредуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років.
Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину пацієнтам на кінцевій стадії ниркової недостатності не виявило значних змін концентрації препарату. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту можливе, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин
Не можна призначати препарат Ламотриджин Канон пацієнтам, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин без консультації лікаря.
Епілепсія. Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. Є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися у пацієнтів під час лікування ламотриджином.
Біполярний афективний розлад У пацієнтів з біполярним афективним розладом можуть спостерігатися клінічне погіршення та/або посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки на фоні прийомів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин. Пацієнти, які приймають ламотриджин, повинні бути під суворим наглядом під час лікування. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд) повинні бути поінформовані про необхідність спостереження за будь-якими погіршеннями стану пацієнтів, включаючи появу нових симптомів та/або суїцидальних думок/поведінки та звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми є. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період застосування препарату Ламотриджин Канон рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та занять, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при призначенні дітям або пацієнтам з порушенням функції печінки) не може бути розділена на цілу кількість таблеток нижчого дозування, то пацієнту повинна бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчого дозування.
У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим, рекомендований для призначення ламотриджину в комбінації з препаратами вальпроєвої кислоти. У дітей з масою тіла менше 25 кг або якщо розрахована підтримуюча доза у дітей становить менше 25 мг на добу, препарат Ламотриджин Канон не слід призначати.
У разі відновлення прийому ламотриджину лікарі повинні оцінити необхідність підвищення дози у хворих, які припинили прийом препарату з будь-яких причин, оскільки високі початкові дози та перевищення доз, що рекомендуються, асоціюється з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше часу пройшло після останнього прийому препарату, тим з більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми.
Не рекомендується відновлювати призначення ламотриджину хворим, які припинили прийом препарату через виникнення висипу, крім випадків, коли потенційна користь від застосування препарату явно перевищує можливі ризики.
Епілепсія
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років представлений нижче, і у дітей віком від 3 до 12 років.
Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення доз.
При необхідності більш точного дозування, наприклад, у складі комплексної терапії у дітей, використовуються лікарські форми, що містять ламотриджин у менших дозах.
При відміні супутніх протиепілептичних засобів, переведенні на терапію ламотриджином або призначенні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських засобів або протиепілептичних препаратів необхідно брати до уваги те, що це може впливати на фармакокінетику ламотриджину.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих і дітей старше 12 років Монотерапія 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг 1 раз/добу-0 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Деяким пацієнтам потрібна доза 500 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-25 мг через добу 3-4 тиждень-25 мг 1 раз на добу підтримують дози препарату-100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 25-50 мг кожні 1-2 тижні.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-50 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-100 мг/добу на два прийоми підтримуючі дози препарату-200-400 мг/добу (2 прийоми) . Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Деяким пацієнтам потрібна доза 700 мг.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без індукторів глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг 1 раз/добу підтримуючі дози препарату-100-200 мг/добу (2 прийоми). При необхідності доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні.
У хворих, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим, рекомендований для призначення ламотриджину в комбінації з препаратами вальпроєвої кислоти.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дітей у віці від 3 до 12 років.
У дітей, які приймали препарат вальпроєвої кислоти у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,3 мг/кг/добу 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,3 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів.
Потім доза може бути збільшена на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Звичайна підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг/добу 1 або 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг на добу.
У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронування ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг/добу 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 1,2 мг/кг/добу на добу протягом 2 тижнів. Потім доза збільшується максимально на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/добу двічі на добу. Максимальна доза становить 400 мг/добу.
У хворих, які приймають препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронування ламотриджину, початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг/добу 1 або 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг/ добу 1 або 2 рази на день протягом 2 тижнів. Потім доза підвищується максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Звичайна підтримуюча доза становить 1-10 мг/кг/добу 1 або 2 рази на день. Максимальна доза становить 200 мг/добу.
Для впевненості у тому, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату під час її вимірювання. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дітей у віці від 3 до 12 років.
Монотерапія 1-2 тиждень-0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми 3-4 тиждень-0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми підтримуючі дози препарату-1-10 мг/кг/добу ( в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-0,15 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми 3-4 тиждень-0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми підтримуючі дози препарату-1-5 мг /кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,3 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 200 мг на добу.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми 3-4 тиждень-1,2 мг/кг/добу на 2 прийоми підтримуючі дози препарату-5- 15 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 400 мг на добу.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без індукторів глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 3-4 тиждень-0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми ) підтримують дози препарату-1-10 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 200 мг на добу.
У хворих, які приймали ПЕП, фармакокінетичні взаємодії яких з ламотриджином нині не відомі, повинен використовуватися режим, рекомендований для комбінації ламотриджину та вальпроатів.
Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 2,5-5 мг, то таблетки ламотриджину дозуванням 5 мг можна приймати через добу протягом перших 2 тижнів.
Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймали вальпроати менше 2,5 мг, ламотриджин не слід призначати.
Загальні рекомендації щодо дозування ламотриджину при лікуванні епілепсії
При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для переходу на монотерапію ламотриджином або призначення на фоні прийому ламотриджину інших лікарських засобів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярний афективний розлад
Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення дози ламотриджину протягом 6 тижнів до підтримуючої стабілізуючої дози, після чого, за наявності показань, можна скасувати інші психотропні препарати та/або ПЕП. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення доз.
РЕКОМЕНДУЄМА СХЕМА ЗБІЛЬШЕННЯ ДОЗ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПІДТРИМЛЮВАЛЬНОЇ ДОБОВОЇ СТАБІЛІЗУЮЧОЇ ДОЗИ ПРИ БІПОЛЯРНИХ ПОРУШЕННЯХ У ДОРОЖНИХ Монотерапія ламотриджином або комбінована препарат джину 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг/добу ( в 1-2 прийоми) 5 тиждень-100 мг/добу (в 1-2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня)-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми). Максимальна добова доза становить 400 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-12,5 мг/добу (25 мг через/добу) 3-4 тиждень-25 мг 1 раз/добу 5 тиждень-50 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня)-100 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Максимальна добова доза становить 200 мг.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-50 мг 1 раз на добу 3-4 тиждень-100 мг на добу (2 прийоми) 5 тиждень-200 мг на добу (2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня) - 300 мг на добу на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми).
Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без препаратів глюкуронування ламотриджину
Початкова доза ламотриджину у пацієнтів, які не приймають індукторів або інгібіторів глюкуролювання ламотриджину або приймають ламотриджин у вигляді монотерапії, становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2-х тижнів, потім 50 мг на добу (1 або 2 рази на добу) 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг на добу на 5-му тижні. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 рази на добу). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози у діапазоні від 100 мл до 400 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти
Початкова доза ламотриджину у хворих, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронування, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 рази на добу) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100 мг/добу (1 або 2 рази на добу). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину
Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронування ламотриджину.
Початкова доза ламотриджину у пацієнтів, які одночасно приймали препарати, що стимулюють глюкуронування ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. На 5-му тижні дозу слід збільшити до 200 мг двічі на добу. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг 2 рази на добу, і призначається, починаючи з 7 тижня лікування.
Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані.
ПІДТРИМЛЮВАЛЬНА СТАБІЛІЗУЮЧА ДОБОВА ДОЗА ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БІПОЛЯРНИХ РОЗБУДІВ ПІСЛЯ ВІДМІНИ СРПУТСТІВНОЇ ТЕРАПІЇ Терапія після відміни препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від початкової дози вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози. зіруюча вихідна доза ламотриджину подвоюється і підтримується на цьому рівні.
Терапія після відміни індукторів глюкуронування ламотриджину, залежно від вихідної дози ламотриджину (див. нижче) Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примібідону або інших індукторів глюкуронування ламотриджину.
Доза ламотриджину поступово знижується протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронування.
Терапія після відміни лікарських препаратів, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину
Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза ламотриджину, досягнута в процесі підвищення.
Після відміни препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 100 мг: 1 тиждень після відміни-200 мг/добу 2 тиждень після відміни-зберігають дозу до 200 мг/добу на 2 після відміни-зберігають дозу до 200 мг/добу на 2 прийоми
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 200 мг: 1 тиждень після відміни-300 мг/добу 2 тиждень після відміни-400 мг/добу 3 тиждень після відміни-зберігають дозу до 400 мг/добу Після відміни індукторів
глюкуронування вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 400 мг/добу: 1 тиждень після відміни-400 мг/добу 2 тиждень після відміни-300 мг/добу 3 тиждень після відміни-200 мг/
добу відміни) 300 мг на добу: 1 тиждень після відміни-300 мг на добу 2 тиждень після відміни-225 мг на добу 3 тиждень після відміни-150 мг на добу
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 200 мг на добу 1 тиждень після відміни-200 мг на добу 2 тиждень після відміни-150 мг на добу 3 тиждень після відміни-100 мг на добу ПІСЛЯ
ПРИЄДНАННЯ ДО ТЕРАПІЇ ІНШИХ ПРЕПАРАТІВ.
Відсутній клінічний досвід корекції добових доз ламотриджину після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації.
Приєднання препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 200 мг/добу: 1 тиждень-100 мг/добу 2-3 тиждень і далі-зберегти дозу до 100 мг/добу
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 300 мг/добу: 1 тиждень-150 мг/добу 2-3 тиждень і далі-зберегти дозу до 150 мг/
добу і далі-зберегти дозу до 200 мг/добу
Приєднання індукторів глюкуронування ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроєву кислоту, залежно від вихідної дози ламотриджину (приєднання: фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифам доза ламотриджину
. 200 мг/сут: 1 тиждень-200 мг/сут 2 тиждень-300 мг/сут 3 тиждень і далі-400 мг/сут
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 150 мг/добу: 1 тиждень-150 мг/добу 2 тиждень-225 мг/добу 3 тиждень і далі-300 мг/добу Поточна стабілізуюча доза ламотриджину-100 мг/добу: 1 тиждень-
10 тиждень-150 мг/добу 3 тиждень і далі-200 мг/сут
Припинення терапії ламотриджином у пацієнтів із біполярним розладом: препарат Ламотриджин Канон можна скасовувати відразу, без поступового зниження дози.
Загальні рекомендації щодо дозування ламотриджину у особливих категорій пацієнтів.
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви: а) Призначення ламотриджину пацієнтам, які вже приймають гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, спеціальні режими підвищення доз ламотриджину не розроблялися. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи призначається ламотриджин з вальпроєвою кислотою (інгібітор глюкуронування ламотриджину) або індуктором глюкуронування ламотриджину; або ламотриджин призначається без вальпроєвої кислоти або індукторів глюкуронування ламотриджину (див. таблицю 1 для епілепсії і таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Призначення гормональних контрацептивів пацієнтам, що вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індукторів глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50 - 100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози ламотриджину. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індукторів глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози ламотриджину в 2 рази.
Застосування з атазановіром/ритонавіром
Незважаючи на той факт, що при одночасному застосуванні атазановіру/ритонавіру концентрація ламотриджину в плазмі знижується, не потрібне рекомендоване підвищення дози. Підвищення дози ламотриджину повинно проводитися виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроєвою кислотою (інгібітором глюкуронування ламотриджину) або до терапії індуктором глюкуронування ламотриджину.
У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину, при призначенні атазановіру/ритонавіру дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазановіру/ритонавіру дозу ламотриджину, можливо, буде.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Зміни схеми підбору препарату не потрібні.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
При кінцевій стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення препарату; для пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючої дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50 % у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) та на 75 % – у пацієнтів з тяжкою (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: ламотриджин 10мг, 25мг, 50мг або 100мг.
Допоміжні речовини:
Гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), карбоксиметилкрохмаль натрію, лактози моногідрат, магнію гідроксикарбонат, магнію стеарат.
Опис:
Круглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою (дозування 25 мг) або з фаскою та ризиком (дозування 50 мг та 100 мг).
Форма випуску:
Пігулки 10 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг.
Для таблеток дозуванням 10 мг, 25 мг та 50 мг
По 10 або 30 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або по 1, 2 контурні коміркові упаковки по 30 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
Для таблеток дозуванням 100 мг
По 10 або 15 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або по 2, 4 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого з компонентів препарату;
Дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Діти віком до 3 років;
Вагітність; період грудного вигодовування.
З обережністю
Порушення функції печінки та нирок.
Дозування25 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії у дорослих та дітей віком від 12 років;
Епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії у дітей віком від 3-х до 12 років;
Монотерапія типових абсансів;
Для запобігання порушенням настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішані епізоди) у дорослих з біполярним афективним розладом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУДФ-глюкуронілтрансфераза є основним ферментом, що метаболізує ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або пригнічення мікросомальних ферментів печінки.
У зв'язку з цим взаємодія між ламотриджином і препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений помірно і не має клінічно значущих наслідків.
Потужні інгібітори глюкуронування ламотриджину: вальпроєва кислота
Потужні індуктори глюкуронування ламотриджину: карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір, комбінований препарат етинілестрадіол/левоноргестрел.
Засоби, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину: препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонізамід, арипіпразол
Взаємодія з ПЕП Вальпроєва кислота пригнічує глюкуронування ламотриджину, знижуючи швидкість його метаболізму і подовжує його Т1/2 майже в 2 рази. Деякі ПЕП (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують мікросомальні ферменти печінки, прискорюють глюкуронування ламотриджину та його метаболізм. Повідомлялося про виникнення запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткості зору та нудоти у пацієнтів, які приймали карбамазепін у поєднанні з ламотриджином (ці симптоми зазвичай зникають при зниженні дози карбамазепіну). Аналогічний ефект спостерігався при призначенні ламотриджину та окскарбазепіну, результат зниження доз не вивчався. При одночасному прийомі ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг ні окскарбазепін, ні ламотриджин не порушують метаболізм один одного.
Поєднане застосування фелбамату в дозі 1200 мг 2 рази на добу та ламотриджину 100 мг 2 рази на добу не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину.
Не було виявлено фармакологічної взаємодії ламотриджину та габапентину. Можливі лікарські взаємодії левітірацетаму та ламотриджину досліджувалися при оцінці сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин та леветирацити не впливають на фармакокінетику один одного.
Не спостерігалося впливу прегабаліну в дозі 200 мг 3 рази на добу на рівноважні концентрації ламотриджину, т.ч. прегабалін та ламотриджин не взаємодіють фармакокінетично один з одним.
При одночасному застосуванні ламотриджину та топірамату на 15 % збільшується плазмова концентрація останнього. Прийом зонізаміду (у дозі 200 - 400 мг на добу) у ході клінічної програми спільно з ламотриджином (у дозі 150 - 500 мг на добу) не призводив до зміни фармакокінетичних параметрів ламотриджину. Дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрації у плазмі інших протиепілептичних препаратів. Ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати із зв'язку з білками плазми.
Взаємодія при поєднаному застосуванні з іншими психотропними засобами
Ламотриджин у дозі 100 мг/день не викликає порушення фармакокінетики безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на день протягом 6 днів) при їх сумісному призначенні. Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину та спричиняє незначне збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) ламотриджину глюкуроніду. Оланзапін у дозі 15 мг знижує AUC та Сmax ламотриджину в середньому на 24 % та 20 %, відповідно, що клінічно незначно. Ламотриджин у дозі 200 мг не змінює кінетики оланзапіну. Багаторазовий прийом ламотриджину в дозі 400 мг на добу не мав клінічно значущого ефекту на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг здоровими добровольцями. При цьому відзначалася сонливість у 12 із 14 пацієнтів при поєднаному прийомі ламотриджину та рисперидону; у 1 із 20 пацієнтів при прийомі тільки рисперидону; в жодного пацієнта - прийому одного ламотриджина. У дослідженні 18 дорослих пацієнтів з біполярним розладом, що одержують ламотриджин (100-400 мг/добу), при збільшенні дози арипіпразолу з 10 мг/добу до 30 мг/добу протягом 7 днів було виявлено зниження на 10 % AUC та Сmax ламотриджину без клінічно значимих наслідків. Інгібування ламотриджину амітриптиліном, бупропіоном, клоназепамом, флуоксетином, галоперидолом або лоразепамом має мінімальний вплив на утворення первинного метаболіту ламотриджину 2-N-глюкуроніду. Вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволяє зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину.
Вплив гормональних контрацептивів
на фармакокінетику ламотриджину
Прийом комбінованих пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу і 150 мкг левоноргестрелу, викликає приблизно двократне підвищення клірена AUC та Сmax ламотриджину в середньому на 52 % та 39 %, відповідно. Протягом тижня, вільного від прийому активного препарату, спостерігається підвищення плазмової концентрації ламотриджину, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, в середньому у 2 рази вища, ніж у період активної терапії.
Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів
У період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливає на фармакокінетику етинілестрадіолу. Відзначається невелике підвищення кліренсу левоноргестрелу, що призводило до зниження AUC та Сmax левоноргестрелу на 19 % та 12 % відповідно. Вимірювання сироваткових ФСГ, ЛГ та естрадіолу під час цього дослідження виявило невелике зменшення пригнічення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання плазмової концентрації прогестерону в жодній із 16 жінок не виявило гормональних підтверджень овуляції. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та зміни плазмових концентрацій ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг/день) не вивчався і дослідження з включенням інших гормональних препаратів не проводилися.
Взаємодія з іншими препаратами.
Рифампіцин підвищує кліренс ламотриджину та знижує його період напіввиведення завдяки індукції мікросомальних ферментів печінки, відповідальних за глюкуронування. Пацієнтам, які приймають рифампіцин як супутню терапію, режим призначення ламотриджину повинен відповідати схемі, що рекомендується при спільному призначенні ламотриджину та засобів, що індукують глюкуронування.
При застосуванні лопінавіру/ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину в плазмі, можливо, внаслідок індукції глюкуронування. У пацієнтів, які приймають супутнє лікування лопінавіром/ритонавіром, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронування. У дослідженні на здорових добровольцях прийом атазанавіру/ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC та Сmax ламотриджину (в разовій дозі 100 мг) приблизно на 32 % та 6 % відповідно. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин (не його метаболіт 2-N-глюкуронід) є більш потужним інгібітором переносника органічних катіонів 2, ніж циметидин. Спільне застосування ламотриджину з лікарськими препаратами, нирками, що екскретуються, і є субстратами переносника органічних катіонів 2 (наприклад, метформін, габапентин, вареніклін) може призвести до збільшення плазмових концентрацій цих препаратів. Клінічна значимість цього чітко не визначена, проте слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів.
ПередозуванняСимптоми: повідомлялося про одноразове введення доз, що перевищують максимальні терапевтичні у 10-20 разів, включаючи випадки зі смертельними наслідками. Передозування виявилося симптомами, що включають ністагм, атаксію, порушення свідомості та кому, а також можливе розширення комплексу QRS на ЕКГ.
Лікування: рекомендована госпіталізація та проведення підтримуючої терапії відповідно до клінічної картини або рекомендацій національного токсикологічного центру.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Ламотриджин є блокатором потенціал-залежних натрієвих каналів. У культурі нейронів він викликає потенціал-залежну блокаду імпульсації, що безперервно повторюється, і пригнічує патологічне вивільнення глутамінової кислоти (амінокислота, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів), а так само інгібує деполяризацію, викликану глутаматом.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Ламотриджин швидко і повністю всмоктується з кишечника, практично не наражаючись на пресистемний метаболізм першого проходження. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається приблизно через 2,5 години після перорального прийому препарату. Час досягнення Сmax злегка збільшується після їди, але ступінь абсорбції залишається незмінною. Фармакокінетика має лінійний характер прийому одноразової дози до 450 мг (найбільша досліджена доза).
Розподіл
Ламотриджин зв'язується з білками плазми приблизно на 55 %. Об'єм розподілу (Vр) становить 0,92-1,22 л/кг.
Метаболізм
У метаболізмі ламотриджину бере участь фермент уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза (УДФ-глюкуронілтрансфераза). Ламотриджин невеликою мірою підвищує свій власний метаболізм залежно від дози.
Виведення
У здорових дорослих кліренс ламотриджину в стані рівноважних концентрацій становить у середньому 39±14 мл/хв. Ламотриджин метаболізується до глюкуронідів, які виводяться нирками. Менше 10% препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 2% – кишечником. Кліренс та період напіввиведення (T1/2) не залежать від дози. T1/2 у здорових дорослих людей становить у середньому від 24 годин до 35 годин. У пацієнтів із синдромом Жильбера спостерігалося зниження кліренсу препарату на 32% порівняно з контрольною групою, що, однак, не виходило за межі нормальних значень для загальної популяції. Середній період напіввиведення знижується приблизно до 14 годин при одночасному призначенні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін та фенітоїн, та підвищується в середньому до 70 годин при сумісному призначенні з вальпроатом.
У дітей кліренс ламотриджину при розрахунку на масу тіла вищий, ніж у дорослих; він найвищий в дітей віком до 5 років. T1/2 зазвичай коротше, ніж у дорослих. Його середнє значення приблизно дорівнює 7 годин при одночасному призначенні з препаратами, що стимулюють глюкуронізацію, такими як карбамазепін і фенітоїн, і підвищується в середньому до 45 - 50 годин при сумісному призначенні з вальпроатом.
У пацієнтів похилого віку клінічно значущі відмінності у кліренсі ламотриджину порівняно з молодими пацієнтами не виявлено.
При значному зниженні функції нирок може знадобитися зниження дози ламотриджину.
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності дози ламотриджину повинні бути зменшені (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Вагітність та годування груддю
Дослідження з вивчення репродуктивної функції тварин при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності . Дослідження щодо впливу ламотриджину на фертильність людини не проводилися.
Вагітність
Ризик, пов'язаний із протиепілептичними препаратами (ПЕП) загалом.
Жінкам, здатним до дітонародження, необхідно отримати рекомендацію фахівців.
У випадку, якщо жінка планує вагітність, необхідність лікування ПЗВ повинна бути переглянута. У жінок, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, оскільки це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. У потомства матерів, які отримували ПЕП, ризик вроджених вад розвитку збільшується в 2-3 рази в порівнянні з очікуваною захворюваністю населення в цілому, що становить близько 3%. Найбільш часто реєструються вади є заяча губа, серцево-судинні вади серця і дефекти розвитку нервової трубки. Множинна терапія ПЕП пов'язана з більш високим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, у зв'язку з цим, по можливості, слід застосовувати монотерпію.
Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину
Ламотриджин має легкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому, теоретично, може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівнів фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності. Дані післяреєстраційного спостереження з кількох проспективних регістрів вагітності дозволили задокументувати результати вагітності близько 2000 жінок, які отримували монотерапію ламотриджин протягом першого триместру вагітності. Загалом отримані дані не підтверджують загального збільшення ризику розвитку вроджених вад розвитку, проте з обмеженої кількості регістру вагітності є повідомлення про збільшення ризику вад ротової порожнини. Дослідження на кшталт випадок-контроль не виявило збільшення ризику розвитку вад ротової порожнини в порівнянні з іншими дефектами, що виникають внаслідок застосування ламотриджину. Даних при застосуванні препарату при комбінованій терапії недостатньо, щоб оцінити, чи ризик пороків розвитку залежить від інших препаратів, що застосовуються в комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. що застосовуються у комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. що застосовуються у комбінації з ламотриджином. Як і інші ПЕП, ламотриджин повинен призначатися під час вагітності тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на концентрацію та/або його терапевтичний ефект. Є повідомлення про зниження концентрації ламотриджину під час вагітності. Призначення препарату вагітним має бути забезпечене відповідною тактикою ведення хворих.
Період грудного вигодовування
Ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, загальна концентрація ламотриджину у немовлят може досягати приблизно 50% від концентрації ламотриджину, зареєстрованої у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткові концентрації ламотриджину можуть досягати рівнів, при яких виявляються фармакологічні ефекти. Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та можливий ризик розвитку небажаних реакцій у немовляти.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаДоступна інформація про небажані реакції поділена на 2 розділи: небажані реакції у пацієнтів з епілепсією та небажані реакції у пацієнтів з біполярним розладом. Однак, при розгляді профілю безпеки ламотриджину в цілому необхідно брати до уваги відомості обох розділів.
Класифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто >1/10 призначень (>10%); часто від >1/100 до < 1/10 призначень (>1% і <10%); нечасто від >1/1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%); рідко від >1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01% та <0.1%); дуже рідко <1/10000 призначень (<0.01%); частота невідома (частота може бути визначено за наявними даними).
Дуже часто: висипання на шкірі.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.
З боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз, лімфаденопатія.
З боку імунної системи
Дуже рідко: синдром гіперчутливості (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряклість обличчя, порушення з боку крові та функції печінки, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ), поліорганна недостатність).
З боку психіки
Часто: агресивність, дратівливість.
Дуже рідко: тики, галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку нервової системи.
При монотерапії
Дуже часто: головний біль; часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор; нечасто: атаксія; рідко: ністагм.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: сонливість, атаксія, біль голови, запаморочення; часто: ністагм, тремор, безсоння.
Рідко: асептичний менінгіт.
Дуже рідко: ажитація, нестійкість ходи, рухові розлади, погіршення симптомів хвороби Паркінсона, екстрапірамідні розлади, хореоатетоз, підвищення частоти судомних нападів.
Порушення з боку органу зору
При монотерапії
Нечасто: диплопія, нечіткість зору.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: диплопія, нечіткість зору; рідко кон'юнктивіт.
З боку шлунково-кишкового тракту
При монотерапії
часто: нудота, блювання, діарея.
У складі комбінованої терапії
Дуже часто: нудота, блювання.
Часто діарея.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, печінкова недостатність. Порушення функції печінки зазвичай розвиваються у поєднанні з симптомами гіперчутливості, але в поодиноких випадках відзначалися і відсутність явних ознак гіперчутливості.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин
Дуже рідко: вовчаковоподібний синдром; частота невідома: остеомаляція, остеопороз, переломи кісток (особливо у пацієнтів, які тривало приймають ламотриджин, при комбінації з іншими ПЕП).
Загальні розлади
Часто: стомлюваність.
Біполярний афективний розлад.
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часто: висипання на шкірі.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
При оцінці всіх досліджень (контрольованих і неконтрольованих) з вивчення ламотриджину у хворих з біполярним афективним розладом шкірний висип виникав у 12% всіх хворих, які отримували ламотриджин, тоді як частота висипу тільки в контрольованих дослідженнях становила 8% у хворих, які отримували ламотрид 6% у хворих, які отримували плацебо.
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль.
Часто: ажитація, сонливість, запаморочення.
З боку шлунково-кишкового тракту системи
Часто: сухість слизової оболонки ротової порожнини.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканин
Часто: артралгія.
Часті
: біль, біль у спині.
особливі вказівкиШкірні висипання Є повідомлення про побічні реакції з боку шкіри, які можуть виникати протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Вони включали такі потенційно життєзагрозливі шкірні реакції, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Тяжкі шкірні реакції у дорослих пацієнтів, які використовують ламотриджин відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, розвиваються з частотою приблизно 1 на 500 пацієнтів з епілепсією. Приблизно у половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000). У пацієнтів з біполярними розладами частота тяжких шкірних висипань за даними клінічних досліджень становить приблизно 1 на 1000 пацієнтів. Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих. У дітей початкові прояви висипу можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що проявляється розвитком висипки та лихоманки у перші 8 тижнів терапії. Обережність необхідна при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку висипу (не класифікується як серйозна) у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася втричі частіше при призначенні ламотриджину, ніж у пацієнтів з невідомим. анамнезом. При виявленні висипу всі пацієнти мають бути одразу оглянуті лікарем. Прийом ламотриджину повинен бути негайно припинений за винятком тих випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов'язаний із прийомом препарату. Не рекомендується відновлювати прийом ламотриджину у випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком шкірної реакції, якщо тільки очікуваний терапевтичний ефект від застосування препарату не перевищує ризик побічних ефектів. Повідомлялося, що висипання може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з різними системними проявами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряклість обличчя та порушення з боку крові та печінки. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в поодиноких випадках може призводити до розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (лихоманка, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть якщо немає явних проявів висипу. При розвитку подібних симптомів пацієнта необхідно негайно оглянути лікарем і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, ламотриджин повинен бути скасований.
Ризик розвитку асептичного менінгіту Повідомлялося, що у дітей та дорослих, які приймають ламотриджин, є підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту. Необхідно рекомендувати пацієнтам негайно звернутися до лікаря, якщо у них розвинулися симптоми та ознаки менінгіту. При розвитку менінгіту лікар має відмінити терапію ламотриджином. При відміні препарату здебільшого симптоми менінгіту зникали, але у деяких пацієнтів вони відновлювалися при повторному призначенні ламотриджину. Не слід відновлювати призначення пацієнтам, які припинили прийом препарату через асептичний менінгіт, пов'язаний з попереднім прийомом ламотриджину.
Клінічне погіршення та суїцидальний ризик Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали ПЕП за декількома показаннями, включаючи епілепсію та біполярний розлад. Механізм цієї дії невідомий і доступні дані не виключають можливість підвищення ризику суїциду при застосуванні ламотриджину. Таким чином, пацієнти, які приймають ламотриджин, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо виникнення суїцидальних думок і поведінки. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення таких симптомів.
Дегідрофолатредуктаза Ламотриджин є слабким інгібітором дегідрофолатредуктази, тому існує можливість втручання препарату в метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак було показано, що ламотриджин не викликав суттєвих змін концентрації гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, концентрації фолатів еритроцитів сироватки при тривалості призначення препарату до 1 року та не знижував концентрації фолатів в еритроцитах при призначенні ламотриджину тривалістю до 5 років.
Ниркова недостатність Одноразове призначення ламотриджину пацієнтам на кінцевій стадії ниркової недостатності не виявило значних змін концентрації препарату. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту можливе, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин
Не можна призначати препарат Ламотриджин Канон пацієнтам, які вже отримують інші препарати, що містять ламотриджин без консультації лікаря.
Епілепсія. Різке скасування прийому ламотриджину, як і інших ПЕП, може спровокувати розвиток судом. Якщо різке припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, при появі висипу), дозу ламотриджину слід поступово знижувати протягом 2-х тижнів. Є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, поліорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання іноді з фатальним результатом. Подібні випадки спостерігалися у пацієнтів під час лікування ламотриджином.
Біполярний афективний розлад У пацієнтів з біполярним афективним розладом можуть спостерігатися клінічне погіршення та/або посилення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки на фоні прийомів для лікування біполярного розладу, включаючи ламотриджин. Пацієнти, які приймають ламотриджин, повинні бути під суворим наглядом під час лікування. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд) повинні бути поінформовані про необхідність спостереження за будь-якими погіршеннями стану пацієнтів, включаючи появу нових симптомів та/або суїцидальних думок/поведінки та звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми є. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до режиму терапії, включаючи можливість відміни препарату.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період застосування препарату Ламотриджин Канон рекомендується утриматися від керування транспортними засобами та занять, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при призначенні дітям або пацієнтам з порушенням функції печінки) не може бути розділена на цілу кількість таблеток нижчого дозування, то пацієнту повинна бути призначена така доза, яка відповідає найближчому значенню цілої таблетки нижчого дозування.
У пацієнтів, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим, рекомендований для призначення ламотриджину в комбінації з препаратами вальпроєвої кислоти. У дітей з масою тіла менше 25 кг або якщо розрахована підтримуюча доза у дітей становить менше 25 мг на добу, препарат Ламотриджин Канон не слід призначати.
У разі відновлення прийому ламотриджину лікарі повинні оцінити необхідність підвищення дози у хворих, які припинили прийом препарату з будь-яких причин, оскільки високі початкові дози та перевищення доз, що рекомендуються, асоціюється з ризиком розвитку тяжкого висипу. Чим більше часу пройшло після останнього прийому препарату, тим з більшою обережністю слід підвищувати дозу до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, то доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми.
Не рекомендується відновлювати призначення ламотриджину хворим, які припинили прийом препарату через виникнення висипу, крім випадків, коли потенційна користь від застосування препарату явно перевищує можливі ризики.
Епілепсія
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років представлений нижче, і у дітей віком від 3 до 12 років.
Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення доз.
При необхідності більш точного дозування, наприклад, у складі комплексної терапії у дітей, використовуються лікарські форми, що містять ламотриджин у менших дозах.
При відміні супутніх протиепілептичних засобів, переведенні на терапію ламотриджином або призначенні на фоні прийому ламотриджину інших лікарських засобів або протиепілептичних препаратів необхідно брати до уваги те, що це може впливати на фармакокінетику ламотриджину.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дорослих і дітей старше 12 років Монотерапія 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг 1 раз/добу-0 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 50-100 мг кожні 1-2 тижні. Деяким пацієнтам потрібна доза 500 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-25 мг через добу 3-4 тиждень-25 мг 1 раз на добу підтримують дози препарату-100-200 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 25-50 мг кожні 1-2 тижні.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-50 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-100 мг/добу на два прийоми підтримуючі дози препарату-200-400 мг/добу (2 прийоми) . Для досягнення терапевтичного ефекту дозу можна збільшити на 100 мг кожні 1-2 тижні. Деяким пацієнтам потрібна доза 700 мг.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без індукторів глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг 1 раз/добу підтримуючі дози препарату-100-200 мг/добу (2 прийоми). При необхідності доза може бути збільшена на 50-100 мг кожні 1-2 тижні.
У хворих, які приймають лікарські препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином нині невідома, повинен використовуватися режим, рекомендований для призначення ламотриджину в комбінації з препаратами вальпроєвої кислоти.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дітей у віці від 3 до 12 років.
У дітей, які приймали препарат вальпроєвої кислоти у поєднанні з іншими ПЕП або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,3 мг/кг/добу 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,3 мг/кг/добу 1 раз на добу протягом 2 тижнів.
Потім доза може бути збільшена на 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Звичайна підтримуюча доза становить 1-5 мг/кг/добу 1 або 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг на добу.
У дітей, які отримують ПЕП або інші препарати, що індукують глюкуронування ламотриджину, у поєднанні з іншими ПЕП або без них (за винятком вальпроатів), початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг/добу 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 1,2 мг/кг/добу на добу протягом 2 тижнів. Потім доза збільшується максимально на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза, при якій досягається оптимальний терапевтичний ефект, становить 5-15 мг/кг/добу двічі на добу. Максимальна доза становить 400 мг/добу.
У хворих, які приймають препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронування ламотриджину, початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг/добу 1 або 2 рази на добу протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг/ добу 1 або 2 рази на день протягом 2 тижнів. Потім доза підвищується максимально на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. Звичайна підтримуюча доза становить 1-10 мг/кг/добу 1 або 2 рази на день. Максимальна доза становить 200 мг/добу.
Для впевненості у тому, що підтримується терапевтична доза, необхідно контролювати масу тіла дитини та коригувати дозу препарату під час її вимірювання. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та наступний режим підвищення дози.
Рекомендований режим дозування при лікуванні епілепсії у дітей у віці від 3 до 12 років.
Монотерапія 1-2 тиждень-0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми 3-4 тиждень-0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми підтримуючі дози препарату-1-10 мг/кг/добу ( в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-0,15 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми 3-4 тиждень-0,3 мг/кг/добу на 1 або 2 прийоми підтримуючі дози препарату-1-5 мг /кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,3 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 200 мг на добу.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-0,6 мг/кг/добу на 2 прийоми 3-4 тиждень-1,2 мг/кг/добу на 2 прийоми підтримуючі дози препарату-5- 15 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 1,2 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 400 мг на добу.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без індукторів глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-0,3 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми) 3-4 тиждень-0,6 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми ) підтримують дози препарату-1-10 мг/кг/добу (в 1 або 2 прийоми). Підвищення дози не більше ніж на 0,6 мг/кг/добу кожні 1-2 тижні до досягнення підтримуючої дози. Максимальна підтримуюча доза 200 мг на добу.
У хворих, які приймали ПЕП, фармакокінетичні взаємодії яких з ламотриджином нині не відомі, повинен використовуватися режим, рекомендований для комбінації ламотриджину та вальпроатів.
Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймають вальпроати, становить 2,5-5 мг, то таблетки ламотриджину дозуванням 5 мг можна приймати через добу протягом перших 2 тижнів.
Якщо розрахована добова доза у пацієнтів, які приймали вальпроати менше 2,5 мг, ламотриджин не слід призначати.
Загальні рекомендації щодо дозування ламотриджину при лікуванні епілепсії
При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для переходу на монотерапію ламотриджином або призначення на фоні прийому ламотриджину інших лікарських засобів або ПЕП необхідно брати до уваги те, що це може вплинути на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярний афективний розлад
Необхідно слідувати перехідному режиму дозування, який включає підвищення дози ламотриджину протягом 6 тижнів до підтримуючої стабілізуючої дози, після чого, за наявності показань, можна скасувати інші психотропні препарати та/або ПЕП. Через ризик розвитку висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та рекомендований режим підвищення доз.
РЕКОМЕНДУЄМА СХЕМА ЗБІЛЬШЕННЯ ДОЗ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПІДТРИМЛЮВАЛЬНОЇ ДОБОВОЇ СТАБІЛІЗУЮЧОЇ ДОЗИ ПРИ БІПОЛЯРНИХ ПОРУШЕННЯХ У ДОРОЖНИХ Монотерапія ламотриджином або комбінована препарат джину 1-2 тиждень-25 мг 1 раз/добу 3-4 тиждень-50 мг/добу ( в 1-2 прийоми) 5 тиждень-100 мг/добу (в 1-2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня)-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми). Максимальна добова доза становить 400 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти 1-2 тиждень-12,5 мг/добу (25 мг через/добу) 3-4 тиждень-25 мг 1 раз/добу 5 тиждень-50 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня)-100 мг на добу (в 1 або 2 прийоми). Максимальна добова доза становить 200 мг.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину 1-2 тиждень-50 мг 1 раз на добу 3-4 тиждень-100 мг на добу (2 прийоми) 5 тиждень-200 мг на добу (2 прийоми) цільова стабілізуюча доза (з 6 тижня) - 300 мг на добу на 6 тижні терапії, при необхідності збільшити дозу до 400 мг на добу на 7 тижні терапії (в 2 прийоми).
Монотерапія ламотриджином або комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти та без препаратів глюкуронування ламотриджину
Початкова доза ламотриджину у пацієнтів, які не приймають індукторів або інгібіторів глюкуролювання ламотриджину або приймають ламотриджин у вигляді монотерапії, становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2-х тижнів, потім 50 мг на добу (1 або 2 рази на добу) 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг на добу на 5-му тижні. Звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200 мг на добу (1 або 2 рази на добу). Однак у клінічних дослідженнях застосовувалися дози у діапазоні від 100 мл до 400 мг.
Комбінована терапія з препаратами вальпроєвої кислоти
Початкова доза ламотриджину у хворих, які додатково приймають препарати, що інгібують глюкуронування, такі як вальпроати, становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу (або 2 рази на добу) на 5 тижні. Звичайна цільова доза для отримання оптимального терапевтичного ефекту становить 100 мг/добу (1 або 2 рази на добу). Однак, доза може бути збільшена до максимальної добової дози 200 мг залежно від клінічного ефекту.
Комбінована терапія без препаратів вальпроєвої кислоти, але з індукторами глюкуронування ламотриджину
Цей режим повинен використовуватися з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном та іншими індукторами глюкуронування ламотриджину.
Початкова доза ламотриджину у пацієнтів, які одночасно приймали препарати, що стимулюють глюкуронування ламотриджину і не приймають вальпроати, становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім 100 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. На 5-му тижні дозу слід збільшити до 200 мг двічі на добу. На 6 тижні доза може бути збільшена до 300 мг на добу, проте звичайна цільова доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 400 мг 2 рази на добу, і призначається, починаючи з 7 тижня лікування.
Після досягнення цільової добової стабілізуючої дози, що підтримує, інші психотропні препарати можуть бути скасовані.
ПІДТРИМЛЮВАЛЬНА СТАБІЛІЗУЮЧА ДОБОВА ДОЗА ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БІПОЛЯРНИХ РОЗБУДІВ ПІСЛЯ ВІДМІНИ СРПУТСТІВНОЇ ТЕРАПІЇ Терапія після відміни препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від початкової дози вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози. зіруюча вихідна доза ламотриджину подвоюється і підтримується на цьому рівні.
Терапія після відміни індукторів глюкуронування ламотриджину, залежно від вихідної дози ламотриджину (див. нижче) Цей режим повинен бути використаний при застосуванні фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примібідону або інших індукторів глюкуронування ламотриджину.
Доза ламотриджину поступово знижується протягом 3 тижнів після відміни індукторів глюкуронування.
Терапія після відміни лікарських препаратів, що мало впливають на глюкуронування ламотриджину
Під час відміни супутніх препаратів повинна бути збережена цільова доза ламотриджину, досягнута в процесі підвищення.
Після відміни препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 100 мг: 1 тиждень після відміни-200 мг/добу 2 тиждень після відміни-зберігають дозу до 200 мг/добу на 2 після відміни-зберігають дозу до 200 мг/добу на 2 прийоми
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 200 мг: 1 тиждень після відміни-300 мг/добу 2 тиждень після відміни-400 мг/добу 3 тиждень після відміни-зберігають дозу до 400 мг/добу Після відміни індукторів
глюкуронування вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 400 мг/добу: 1 тиждень після відміни-400 мг/добу 2 тиждень після відміни-300 мг/добу 3 тиждень після відміни-200 мг/
добу відміни) 300 мг на добу: 1 тиждень після відміни-300 мг на добу 2 тиждень після відміни-225 мг на добу 3 тиждень після відміни-150 мг на добу
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину (до відміни) 200 мг на добу 1 тиждень після відміни-200 мг на добу 2 тиждень після відміни-150 мг на добу 3 тиждень після відміни-100 мг на добу ПІСЛЯ
ПРИЄДНАННЯ ДО ТЕРАПІЇ ІНШИХ ПРЕПАРАТІВ.
Відсутній клінічний досвід корекції добових доз ламотриджину після додавання інших препаратів. Однак на підставі досліджень щодо взаємодії препаратів можна надати такі рекомендації.
Приєднання препаратів вальпроєвої кислоти, залежно від вихідної дози ламотриджину:
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 200 мг/добу: 1 тиждень-100 мг/добу 2-3 тиждень і далі-зберегти дозу до 100 мг/добу
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 300 мг/добу: 1 тиждень-150 мг/добу 2-3 тиждень і далі-зберегти дозу до 150 мг/
добу і далі-зберегти дозу до 200 мг/добу
Приєднання індукторів глюкуронування ламотриджину у пацієнтів, які не отримують вальпроєву кислоту, залежно від вихідної дози ламотриджину (приєднання: фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифам доза ламотриджину
. 200 мг/сут: 1 тиждень-200 мг/сут 2 тиждень-300 мг/сут 3 тиждень і далі-400 мг/сут
Поточна стабілізуюча доза ламотриджину 150 мг/добу: 1 тиждень-150 мг/добу 2 тиждень-225 мг/добу 3 тиждень і далі-300 мг/добу Поточна стабілізуюча доза ламотриджину-100 мг/добу: 1 тиждень-
10 тиждень-150 мг/добу 3 тиждень і далі-200 мг/сут
Припинення терапії ламотриджином у пацієнтів із біполярним розладом: препарат Ламотриджин Канон можна скасовувати відразу, без поступового зниження дози.
Загальні рекомендації щодо дозування ламотриджину у особливих категорій пацієнтів.
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви: а) Призначення ламотриджину пацієнтам, які вже приймають гормональні контрацептиви: незважаючи на те, що пероральні гормональні контрацептиви підвищують кліренс ламотриджину, спеціальні режими підвищення доз ламотриджину не розроблялися. Режим підвищення доз повинен відповідати рекомендованим вказівкам залежно від того, чи призначається ламотриджин з вальпроєвою кислотою (інгібітор глюкуронування ламотриджину) або індуктором глюкуронування ламотриджину; або ламотриджин призначається без вальпроєвої кислоти або індукторів глюкуронування ламотриджину (див. таблицю 1 для епілепсії і таблицю 3 для біполярного афективного розладу). б) Призначення гормональних контрацептивів пацієнтам, що вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індукторів глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне підвищення дози ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При призначенні гормональних контрацептивів рекомендується підвищення дози ламотриджину на 50 - 100 мг на добу щотижня залежно від клінічної картини. Не рекомендується перевищувати ці цифри, якщо клінічний стан пацієнта не потребує подальшого підвищення дози ламотриджину. в) Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індукторів глюкуронування ламотриджину: у більшості випадків потрібне зниження дози ламотриджину в 2 рази.
Застосування з атазановіром/ритонавіром
Незважаючи на той факт, що при одночасному застосуванні атазановіру/ритонавіру концентрація ламотриджину в плазмі знижується, не потрібне рекомендоване підвищення дози. Підвищення дози ламотриджину повинно проводитися виходячи з того, чи додається ламотриджин до терапії вальпроєвою кислотою (інгібітором глюкуронування ламотриджину) або до терапії індуктором глюкуронування ламотриджину.
У пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронування ламотриджину, при призначенні атазановіру/ритонавіру дозу ламотриджину, можливо, буде необхідно підвищити, а при відміні атазановіру/ритонавіру дозу ламотриджину, можливо, буде.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Зміни схеми підбору препарату не потрібні.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
При кінцевій стадії ниркової недостатності початкова доза ламотриджину обчислюється відповідно до стандартної схеми призначення препарату; для пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючої дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Початкова, зростаюча та підтримуюча дози повинні бути зменшені приблизно на 50 % у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) та на 75 % – у пацієнтів з тяжкою (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Збільшення дози та підтримуюча доза повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ламотриджин канон таб 25мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ламиктал таб 100 мг 30 шт Ламиктал таб 100 мг 30 шт, Ламиктал таб 25 мг 30 шт Ламиктал таб 25 мг 30 шт, Ламиктал таб 50 мг 30 шт Ламиктал таб 50 мг 30 шт, Ламиктал таб жев. 5мг 30 шт Ламиктал таб жев. 5мг 30 шт, Ламитор таб 100мг 30 шт Ламитор таб 100мг 30 шт, Ламитор таб 100мг 50 шт Ламитор таб 100мг 50 шт, Ламитор таб 25мг 30 шт Ламитор таб 25мг 30 шт, Ламитор таб 25мг 50 шт Ламитор таб 25мг 50 шт, Ламитор таб 50мг 30 шт Ламитор таб 50мг 30 шт, Ламитор таб 50мг 50 шт Ламитор таб 50мг 50 шт, Ламолеп таб 100мг 30 шт Ламолеп таб 100мг 30 шт, Ламолеп таб 25мг 30 шт Ламолеп таб 25мг 30 шт, Ламолеп таб 50мг 30 шт Ламолеп таб 50мг 30 шт, Ламотриджин канон таб 100мг 30 шт Ламотриджин канон таб 100мг 30 шт, Ламотриджин канон таб 50мг 30 шт Ламотриджин канон таб 50мг 30 шт, Ламотриджин таб 50мг 30 шт Ламотриджин таб 50мг 30 шт, Сейзар таб 100мг 30 шт Сейзар таб 100мг 30 шт, Сейзар таб 200мг 30 шт Сейзар таб 200мг 30 шт, Сейзар таб 25мг 30 шт Сейзар таб 25мг 30 шт, Сейзар таб 50мг 30 шт Сейзар таб 50мг 30 шт.
Пока нет комментариев