Каталог товаров

Ксарелто таб 15мг 28 шт

( 15 )
Наличие уточняйте
1 861,00 грн
1 818,00 грн
-2.31 %
+
  • Производитель:
    БАЙЕР ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Ксарелто таб 15мг 28 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: ривароксабан мікронізований 15 мг ; магнію стеарат – 0,60 мг, натрію лаурилсульфат – 0,50 мг; оболонка: барвник заліза оксид червоний – 0,15 мг, гіпромелоза 15 сР (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 1,50 мг, макрогол 3350 (поліетиленгліколь (3350)) – 0,50 мг, титану діоксид – 0,35 мг





Круглі двоопуклі таблетки рожево-коричневого кольору, покриті плівковою оболонкою; методом видавлювання нанесено гравіювання: на одній стороні – трикутник з позначенням дозування «15», на іншій – фірмовий байєрівський хрест.

Форма випуску:
Пігулки покриті плівковою оболонкою по 15 мг. По 14 таблеток у блістери з Ал/ПП або Ал/ПВХ-ПВДХ. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину

ПротипоказанняПідвищена чутливість до ривароксабану або будь-яких допоміжних речовин, які містяться в таблетці;
Клінічно значущі активні кровотечі (наприклад, внутрішньочерепний крововилив, шлунково-кишкові кровотечі);
Пошкодження або стан, пов'язаний з підвищеним ризиком великої кровотечі, наприклад, наявна або нещодавно перенесена шлунково-кишкова виразка, наявність злоякісних пухлин з високим ризиком кровотечі, недавні травми головного або спинного мозку, операції на головному, спинному мозку або очах, внутрішньочерепний крововилив, діагностика або передбачуваний варикоз вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, аневризми судин або патологія судин головного або спинного мозку;
Супутня терапія будь-якими іншими антикоагулянтами, наприклад, нефракціонованим гепарином, низькомолекулярними гепаринами (еноксапарин, далтепарин та ін.), похідними гепарину (фондапаринукс та ін), пероральними антикоагулянтами (варфарин, апіксабан, дабігат). або на ривароксабан (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або при застосуванні нефракціонованого гепарину в дозах, необхідних для забезпечення функціонування центрального венозного або артеріального катетера;
Захворювання печінки, що протікають з коагулопатією, що обумовлює клінічно значущий ризик кровотеч (див. розділ "Фармакологічні властивості");
Вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
Дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека у пацієнтів даної вікової групи не встановлені);
Тяжкий ступінь порушення функції нирок (КлКр < 15 мл/хв) (клінічні дані про застосування ривароксабану у даної категорії пацієнтів відсутні);
Вроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози).

З обережністю слід застосовувати препарат:
При лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі (у тому числі при вродженій або набутій схильності до кровотеч, неконтрольованої тяжкої артеріальної гіпертонії, виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, нещодавно перенесеної виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки бронхоектаз або легеневій кровотечі в анамнезі);
При лікуванні пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв), які отримують одночасно препарати, що підвищують концентрацію ривароксабану в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
При лікуванні пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв) (див. розділ «Особливі вказівки);
У пацієнтів, які одержують одночасно лікарські препарати, що впливають на гемостаз, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), антиагреганти, інші антитромботичні засоби або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотону.

Ривароксабан не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які отримують системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи (наприклад, кетоконазолом) або інгібіторами протеази ВІЛ (наприклад, ритонавіром) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»);
Пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв), підвищеним ризиком кровотечі та пацієнти, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи або інгібіторами протеази ВІЛ, після початку лікування повинні бути під пильним контролем для своєчасного виявлення ускладнень у формі кровотеч.
Дозування15 мг
Показання до застосуванняПрофілактика інсульту та системної тромбоемболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження;
Лікування тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакокінетичні взаємодії.

Рівароксабан в основному виводиться за допомогою опосередкованого цитохромом Р450 (CYP 3A4, CYP 2J2) метаболізму в печінці та нирковою екскрецією незміненого препарату за участю Р-глікопротеїну (P-gp)/системи транспортного білка Bcrp (білок стійкості раку молочного).

Слід бути обережними при одночасному застосуванні ривароксабану з дронедароном у зв'язку з обмеженістю клінічних даних про спільне застосування.

Інгібування CYP:
Рівароксабан не пригнічує CYP 3A4 або будь-які інші основні ізоформи CYP.

Індукція CYP:
Рівароксабан не індукує CYP 3A4 або будь-які інші основні ізоформи CYP.

Вплив на ривароксабан:

Одночасне застосування ривароксабану з потужними інгібіторами CYP 3A4 та P-gp може призвести до зниження печінкового та ниркового кліренсу, таким чином значно збільшити системну дію.

Одночасне застосування ривароксабану з азоловим протигрибковим препаратом кетоконазолом (400 мг один раз на день), потужним інгібітором CYP 3A4 і P-gp, призводило до збільшення середньої рівноважної AUC в 2,6 рази і збільшення середньої Cmax ривароксабану в 1,7 посиленням фармакодинамічних ефектів цього препарату.

Одночасне застосування ривароксабану з інгібітором протеази ВІЛ ритонавіром (600 мг 2 рази на день), потужним інгібітором CYP 3A4 і P-gp, призводило до збільшення середньої AUC в 2,5 рази і збільшення середньої Cmax ривароксабану в 1,6 фармакодинамічних ефектів цього препарату.

Тому ривароксабан не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які отримують супутнє системне лікування азоловими протигрибковими препаратами або інгібіторами протеази ВІЛ (див. розділи "З обережністю", "Особливі вказівки").

Інші активні речовини, що пригнічують хоча б один із шляхів елімінації ривароксабану, опосередкований або CYP 3A4, або P-gp, ймовірно, меншою мірою підвищуватимуть концентрацію ривароксабану в плазмі крові.

Кларитроміцин (500 мг 2 рази на день), який вважається потужним інгібітором CYP 3A4 та помірним інгібітором P-gp, приводив до збільшення середньої AUC ривароксабану в 24 1,5 рази та збільшення його середньої Cmax в 1,4 рази. Це збільшення, близьке до нормальної мінливості AUC і Cmax, розглядалося як клінічно незначне.

Еритроміцин (500 мг три рази на день), який помірно інгібує CYP 3A4 та P-gp, призводив до збільшення середньої AUC та Cmax ривароксабану в 1,3 раза. Це збільшення знаходилося в межах величини нормальної мінливості AUC та Cmax та розглядалося як клінічно незначне. У пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (КлКр 50-80 мл/хв) еритроміцин (500 мг 3 рази на день) викликав збільшення значень AUC ривароксабану в 1,8 раза та Сmax у 1,6 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, які не отримували супутньої терапії. У пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв) еритроміцин спричиняв збільшення значень AUC ривароксабану в 2,0 раза та Сmax у 1,6 рази порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, які не отримували супутньої терапії (див. .розділ «З обережністю»).

Флуконазол (400 мг один раз на день), який вважається помірним інгібітором CYP 3A4, приводив до збільшення середньої AUC ривароксабану в 1,4 рази та збільшення середньої Cmax в 1,3 рази. Це збільшення знаходилося в межах величини нормальної мінливості AUC та Cmax та розглядалося як клінічно незначне (див. розділ «Особливі вказівки»).

Одночасне застосування ривароксабану з потужним індуктором CYP 3A4 та P-gp рифампіцином призводило до зменшення AUC ривароксабану в середньому приблизно на 50 % з паралельним зниженням його фармакодинамічних ефектів.

Одночасне застосування ривароксабану з іншими потужними індукторами CYP 3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом або Звіробоєм продірявленим) також може призвести до зниження концентрації ривароксабану в плазмі.

Потужні індуктори CYP3A4 необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з ІХС, ЗПА або після ГКС, які отримують препарат Ксарелто 2,5 мг двічі на добу.

Фармакодинамічні взаємодії.

Після одночасного застосування еноксапарину (40 мг одноразово) з препаратом Ксарелто (10 мг одноразово) спостерігався сумаційний ефект, пов'язаний з переважним впливом на активність фактора Ха без будь-якого додаткового впливу на показники згортання (ПВ (протромбіновий час), АЧТВ (активований частковий) тромбопластиновий час) Еноксапарин не впливає на фармакокінетику ривароксабану (див. розділ «Особливі вказівки»).

Клопідогрел (насичувальна доза 300 мг, за якою слідує підтримуюча доза 75 мг) не продемонстрував фармакокінетичної взаємодії (з препаратом Ксарелто® у дозі 15 мг), однак було зареєстровано значне збільшення часу кровотечі в підгрупі пацієнтів, яке не корелювало зі ступенем агрегації тромбо рецепторів до Р-селектину або GPIIb/IIIa (див. розділ «Особливі вказівки»).

Після одночасного застосування препарату Ксарелто (15 мг) та 500 мг напроксену клінічно значущого збільшення часу кровотечі не спостерігалося. Проте, можуть зустрічатися пацієнти з більш вираженою фармакодинамічною відповіддю (див. розділ «Особливі вказівки»).

У зв'язку з підвищеним ризиком кровотечі необхідно бути обережними при сумісному застосуванні з будь-якими іншими антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю» та «Особливі вказівки»).

Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні препарату Ксарелто з НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту) та антиагрегантними засобами, оскільки застосування цих препаратів зазвичай підвищує ризик кровотечі.

Перехід пацієнтів з варфарину (МНО = від 2,0 до 3,0) на препарат Ксарелто (20 мг) або з препарату Ксарелто (20 мг) на варфарин (МНО = від 2,0 до 3,0) збільшував протромбіновий час /МНО (Неопластин) більше, ніж при простій сумації ефектів (окремі значення МНО можуть досягати 12), тоді як вплив на АЧТВ, пригнічення активності фактора Ха та вплив на ендогенний потенціал тромбіну (ЕПТ) було адитивним. У разі необхідності дослідження фармакодинамічних ефектів препарату Ксарелто під час перехідного періоду як необхідних тестів, на які не впливає варфарин, можна використовувати визначення активності анти-фактору Ха, протромбіноза-індукований час згортання та HEP-тест. Починаючи з 4-го дня після припинення застосування варфарину всі лабораторні показники (у тому числі ПВ, АЧТВ, інгібування активності фактора Ха та на ЕЛТ) відображають лише вплив препарату Ксарелто® (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Якщо необхідно досліджувати фармакодинамічні ефекти варфарину під час перехідного періоду, можна використовувати значення МНО при Ctrough ривароксабану (через 26 24 години після прийому першої дози ривароксабану), оскільки в даний момент ривароксабан практично не впливає на цей показник. Між варфарином та препаратом Ксарелто® не було зареєстровано жодних фармакокінетичних взаємодій. Як і у разі застосування інших антикоагулянтів, необхідно бути обережними при сумісному застосуванні препарату Ксарелто з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІОЗСН), оскільки застосування цих препаратів збільшує ризик кровотечі. Результати клінічних досліджень продемонстрували чисельне підвищення великих та невеликих клінічно значущих кровотеч у всіх групах лікування при сумісному застосуванні цих препаратів.

Продукти харчування та молочні продукти:
Препарат Ксарелто® можна приймати незалежно від їди (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Взаємодії відсутні:

Фармакокінетичні взаємодії між ривароксабаном та мідазоламом (субстрат CYP3A4), дигоксином (субстрат Р-глікопротеїну) або аторвастатином (субстрат CYP 3A4 та P-gp) відсутні.

Одночасне призначення інгібітора протонного насоса омепразолу, антагоніста H2-гістамінових рецепторів ранитидину, антациду гідроксиду алюмінію/гідроксиду магнію, напроксену, клопідогрелу або еноксапарину не впливає на біодоступність та фармакокібатики.

Клінічно значимих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій при сумісному прийомі препарату Ксарелто та ацетилсаліцилової кислоти у дозі 500 мг виявлено не було.

Вплив на лабораторні показники:
Препарат Ксарелто впливає на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, Hep-тест) у зв'язку зі своїм механізмом дії.
ПередозуванняБули зареєстровані поодинокі випадки передозування до 600 мг без розвитку кровотеч або інших небажаних явищ. У зв'язку з обмеженим всмоктуванням очікується формування плато концентрації без подальшого збільшення середньої концентрації ривароксабану в плазмі при застосуванні супратерапевтичних доз 50 мг або вище.

Специфічного антидоту, що протидіє фармакодинамічних ефектів ривароксабану, немає. У разі передозування препаратом Ксарелто можна застосовувати активоване вугілля для зменшення всмоктування препарату. У зв'язку із значним зв'язуванням з білками плазми вважається, що ривароксабан не виводитиметься за допомогою гемодіалізу.

Лікування кровотеч:
Якщо у пацієнта, який отримує ривароксабан, виникло ускладнення у вигляді кровотечі, наступний прийом препарату слід відкласти або за необхідності взагалі відмінити лікування цим препаратом. Період напіввиведення ривароксабану становить приблизно від 5 до 13 годин. Лікування має бути індивідуальним залежно від тяжкості та локалізації кровотечі. При необхідності можна використовувати відповідне симптоматичне лікування, таке як механічна компресія (наприклад, при тяжких носових кровотечах), хірургічний гемостаз із застосуванням процедур контролю за продовженням кровотечі, інфузійна терапія та гемодинамічна підтримка, застосування препаратів крові (еритроцитарної маси або свіжозамороженої) того, виникла анемія чи коагулопатія) чи тромбоцитів. Якщо не можна контролювати кровотечу за допомогою наведених вище процедур, можна використовувати введення специфічних прокоагулянтних препаратів зворотної дії, таких як концентрат протромбінового комплексу, концентрат активованого протромбінового комплексу або рекомбінантний фактор VIIa (rf VIIa). Проте в даний час досвід застосування цих препаратів у пацієнтів, які отримують Ксарелто®, дуже обмежений. Передбачається, що протаміну сульфат і вітамін К не впливатимуть на антикоагулянтну активність ривароксабану. Є обмежений досвід застосування транексамової кислоти та відсутній досвід застосування амінокапронової кислоти та апротиніну у пацієнтів, які отримують препарат Ксарелто®.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Прямі інгібітори фактора Ха
Код АТХ: В01АF01

Фармакодинаміка:
Механізм дії
Рівароксабан – високоселективний прямий інгібітор фактора Ха, що має високу біодоступність при прийомі внутрішньо. Активація фактора Х з утворенням фактора Ха через внутрішній та зовнішній шляхи згортання відіграє центральну роль коагуляційному каскаді. Фактор Xa є компонентом протромбіназного комплексу, що формується, дія якого призводить до перетворення протромбіну в тромбін. В результаті ці реакції призводять до формування фібринового тромбу та активації тромбоцитів тромбіном. Одна молекула фактора Xa каталізує утворення понад 1000 молекул тромбіну, що отримало назву «тромбінового вибуху». Швидкість реакції пов'язаного в протромбіназі фактора Xa збільшується в 300000 разів у порівнянні з такою вільного фактора Xa, що забезпечує різкий стрибок на рівні тромбіну. Селективні інгібітори фактора Xa можуть зупинити "тромбіновий вибух". Таким чином, ривароксабан впливає на результати деяких специфічних або загальних лабораторних досліджень, що застосовуються для оцінки систем згортання.

Фармакодинамічні ефекти
У людини спостерігається дозозалежне пригнічення активності фактора Ха. Рівароксабан має дозозалежний вплив на протромбіновий час і добре корелює з концентраціями у плазмі (r=0,98), якщо для аналізу використовується набір Neoplastin. При використанні інших реактивів результати відрізнятимуться. Протромбіновий час слід вимірювати в секундах, оскільки МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) відкалібровано та сертифіковано лише для похідних кумарину та не може застосовуватись для інших антикоагулянтів. У пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження, що приймають ривароксабан для профілактики інсульту та системної тромбоемболії, 5/95-процентили для протромбінового часу (Neoplastin) через 1-4 години після прийому таблетки (тобто на максимумі ефекту) 4 варіюють секунд у пацієнтів, які приймають 20 мг один раз на день, і від 10 до 50 секунд у пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок, які приймають 15 мг один раз на день. У пацієнтів, які отримують ривароксабан для лікування та профілактики рецидивів тромбозу глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), 5/95-процентили для протромбінового часу (Neoplastin) через 2-4 години після прийому таблетки (тобто. ефекту) варіюють від 17 до 32 секунд у пацієнтів, які приймають 15 мг двічі на день, та від 15 до 30 секунд у пацієнтів, які приймають 20 мг один раз на день. Також ривароксабан дозозалежно збільшує активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та результат HepTest®; однак ці параметри не рекомендується використовувати для оцінки фармакодинамічних ефектів ривароксабану. Також, якщо для цього є клінічне обґрунтування, концентрація ривароксабану може бути виміряна за допомогою каліброваного кількісного анти-фактору Xa тесту. У період лікування препаратом Ксарелто проводити моніторинг параметрів згортання 3 крові не потрібно. У здорових чоловіків та жінок старше 50 років подовження інтервалу QT електрокардіограми під впливом ривароксабану не спостерігалося.

Фармакокінетика:
Всмоктування та біодоступність:
Рівароксабан швидко всмоктується; максимальна концентрація (Сmax) досягається через 2-4 години після прийому таблетки. Абсолютна біодоступність ривароксабану після прийому дози 10 мг висока (80-100 %) незалежно від їди. При прийомі ривароксабану в дозі 10 мг з їжею не відмічено змін AUC (площа під кривою «концентрація – час») та Сmax (максимальна концентрація). У зв'язку зі зниженим ступенем всмоктування, при прийомі 20 мг натще спостерігалася біодоступність 66%. При прийомі препарату Ксарелто 20 мг під час їди відзначалося збільшення середньої AUC на 39% порівняно з прийомом натщесерце, показуючи практично повне всмоктування та високу біодоступність. Препарат Ксарелто 20 мг, 15 мг слід приймати під час їди. Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною індивідуальною мінливістю; індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30 до 40%. Всмоктування ривароксабану залежить від місця вивільнення у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Зниження в 29% і 56% в AUC і Cmax відповідно порівняно з прийомом цілої таблетки спостерігалося при введенні грануляту ривароксабану в проксимальний відділ тонкої кишки. Експозиція препарату також зменшується при його введенні в дистальний відділ тонкої кишки або висхідну ободочну кишку. Слід уникати введення ривароксабану в шлунково-кишковий тракт дистальніше за шлунок, оскільки це може спричинити зниження всмоктування і, відповідно, експозиції препарату. Біодоступність (AUC та Cmax) ривароксабану 20 мг при прийомі цілої таблетки порівнянна з біодоступністю препарату, прийнятого внутрішньо у вигляді подрібненої таблетки (у суміші з яблучним пюре або суспендованої у воді), а також з біодоступністю препарату при введенні через шлунковий зонд із наступним прийомом рідкого харчування. Враховуючи передбачуваний дозозалежний фармакокінетичний профіль ривароксабану, результати дослідження біодоступності застосовні також і до нижчих доз.

Розподіл:
В організмі людини більша частина ривароксабану (92-95%) зв'язується з білками плазми, основним зв'язуючим компонентом є сироватковий альбумін. Об'єм розподілу – помірний, Vss становить приблизно 50 л.

Метаболізм та виведення:
При прийомі внутрішньо приблизно 2/3 від призначеної дози ривароксабану піддаються метаболізму і надалі виводяться рівними частинами із сечею та через кишечник. 1/3 дози, що залишилася, виводиться за допомогою прямої ниркової екскреції в незміненому вигляді головним чином за рахунок активної ниркової секреції. Рівароксабан метаболізується за допомогою ізоферментів CYP3A4, CYP2J2 та за допомогою механізмів, незалежних від системи цитохромів. Основними ділянками біотрансформації є окислення морфолінової групи та гідроліз амідних зв'язків. Згідно з даними, отриманими in vitro, ривароксабан є субстратом для білків-переносників Р-gp (Р-глікопротеїну) та Bcrp (білка стійкості раку молочної залози). Незмінений ривароксабан є єдиною активною сполукою в людській плазмі, основні або активні циркулюючі метаболіти у плазмі не виявлені. Рівароксабан, системний кліренс якого становить приблизно 10 л/год, може бути віднесений до лікарських речовин з низьким кліренсом. При виведенні ривароксабану з плазми кінцевий період напіввиведення становить від 5 до 9 годин у молодих пацієнтів та від 11 до 13 годин у пацієнтів похилого віку.

Стать/літній вік (старше 65 років):
У пацієнтів похилого віку концентрація ривароксабану в плазмі крові вища, ніж у молодих пацієнтів; середнє значення AUC приблизно в 1,5 рази перевищує відповідні значення у молодих пацієнтів, головним чином, внаслідок зниження загального та ниркового кліренсу, що здається, (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У чоловіків та жінок клінічно значущих відмінностей фармакокінетики не виявлено (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Маса тіла:
Занадто мала або велика маса тіла (менше 50 кг і більше 120 кг) лише незначно впливає на концентрацію ривароксабану в плазмі (відмінність становить менше 25 %) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Дитячий та підлітковий вік (з народження до 18 років):
Дані за цією віковою категорією відсутні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Міжетнічні відмінності:
Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики та фармакодинаміки у пацієнтів європеоїдної, афроамериканської, латиноамериканської, японської чи китайської етнічної приналежності не спостерігалося (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з порушенням функції печінки:
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику ривароксабану вивчався у пацієнтів, розподілених відповідно до класифікації Чайлд-П'ю (відповідно до стандартних процедур у клінічних дослідженнях). Класифікація Чайлд-П'ю дозволяє оцінити прогноз хронічних захворювань печінки, головним чином цирозу. У пацієнтів, яким планується проведення антикоагулянтної терапії, найбільш важливим наслідком порушення функції печінки є зменшення синтезу факторів зсідання крові в печінці. Оскільки цей показник відповідає лише одному з п'яти клінічних/біохімічних критеріїв, що становлять класифікацію Чайлд-П'ю, ризик розвитку кровотечі не зовсім чітко корелює з цією класифікацією. Питання лікування таких пацієнтів антикоагулянтами має вирішуватися незалежно від класу за класифікацією Чайлд-Пью. Рівароксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що протікають з коагулопатією, що зумовлює клінічно значущий ризик кровотечі. У пацієнтів з цирозом печінки та легким ступенем печінкової недостатності (клас А по Чайлд-П'ю) фармакокінетика ривароксабану лише незначно відрізнялася від відповідних показників у контрольній групі здорових випробуваних (у середньому відзначалося збільшення AUC ривароксабану в 1,2 рази). Значних відмінностей фармакодинамічних властивостей між групами були відсутні. У пацієнтів з цирозом печінки та печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлд-П'ю) середня AUC ривароксабану була значно підвищена (у 2,3 рази) порівняно зі здоровими добровольцями внаслідок значно зниженого кліренсу лікарської речовини, що вказує на серйозне захворювання печінки. . Пригнічення активності фактора Ха було сильніше (в 2,6 рази), ніж у здорових добровольців. Протромбіновий час також у 2,1 разу перевищував показники у здорових добровольців. За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II та I, які синтезуються в печінці. Пацієнти з середньотяжкою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабану, що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). ніж у здорових добровольців. Протромбіновий час також у 2,1 разу перевищував показники у здорових добровольців. За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II та I, які синтезуються в печінці. Пацієнти з середньотяжкою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабану, що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). ніж у здорових добровольців. Протромбіновий час також у 2,1 разу перевищував показники у здорових добровольців. За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II та I, які синтезуються в печінці. Пацієнти з середньотяжкою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабану, що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II та I, які синтезуються в печінці. Пацієнти з середньотяжкою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабану, що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). За допомогою вимірювання протромбінового часу оцінюється зовнішній шлях коагуляції, що включає фактори згортання VII, X, V, II та I, які синтезуються в печінці. Пацієнти з середньотяжкою печінковою недостатністю більш чутливі до ривароксабану, що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»). що є наслідком більш тісного взаємозв'язку фармакодинамічних ефектів та фармакокінетичних параметрів, особливо між концентрацією та протромбіновим часом. Дані щодо пацієнтів із печінковою недостатністю класу С за класифікацією ЧайлдП'ю відсутні (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).

Пацієнти з порушенням функції нирок:
У пацієнтів з порушенням функції нирок спостерігалося збільшення площі під кривою концентрація – час ривароксабану, обернено пропорційне до ступеня зниження ниркової функції, яка оцінювалася за кліренсом креатиніну. У пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв), середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв) та тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв) спостерігалося відповідно 1,4-, 1,5- та 1,6-кратне збільшення концентрацій ривароксабану в плазмі крові (AUC) порівняно зі здоровими добровольцями (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «З обережністю», «Особливі вказівки») . Відповідне збільшення фармакодинамічних ефектів було більш вираженим. У пацієнтів з КлКр 50-80 мл/хв, КлКр 30-49 мл/хв і КлКр 15-29 мл/хв загальне пригнічення активності фактора Ха збільшувалося в 1,5, 1,9 та 2 рази порівняно зі здоровими добровольцями; протромбіновий час внаслідок дії фактора Xа також збільшувався в 1,3, 2,2 та 2,4 рази відповідно. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр 15-29 мл/хв обмежені, у зв'язку з чим слід бути обережними при застосуванні препарату у даної категорії пацієнтів. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр < 15 мл/хв відсутні, тому не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів. У зв'язку з основним захворюванням пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок схильні до високого ризику кровотеч і тромбозів. протромбіновий час внаслідок дії фактора Xа також збільшувався в 1,3, 2,2 та 2,4 рази відповідно. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр 15-29 мл/хв обмежені, у зв'язку з чим слід бути обережними при застосуванні препарату у даної категорії пацієнтів. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр < 15 мл/хв відсутні, тому не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів. У зв'язку з основним захворюванням пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок схильні до високого ризику кровотеч і тромбозів. протромбіновий час внаслідок дії фактора Xа також збільшувався в 1,3, 2,2 та 2,4 рази відповідно. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр 15-29 мл/хв обмежені, у зв'язку з чим слід бути обережними при застосуванні препарату у даної категорії пацієнтів. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр < 15 мл/хв відсутні, тому не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів. У зв'язку з основним захворюванням пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок схильні до високого ризику кровотеч і тромбозів. у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату у даної категорії пацієнтів. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр < 15 мл/хв відсутні, тому не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів. У зв'язку з основним захворюванням пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок схильні до високого ризику кровотеч і тромбозів. у зв'язку з чим слід бути обережним при застосуванні препарату у даної категорії пацієнтів. Дані про застосування препарату Ксарелто у пацієнтів з КлКр < 15 мл/хв відсутні, тому не рекомендується застосовувати препарат у даної категорії пацієнтів. У зв'язку з основним захворюванням пацієнти з тяжким ступенем порушення функції нирок схильні до високого ризику кровотеч і тромбозів.

Пацієнти з гострим тромбозом глибоких вен (ТГВ):
У пацієнтів, які отримують ривароксабан у дозі 20 мг для лікування гострого тромбозу глибоких вен (ТГВ) один раз на добу, середнє геометричне значення максимальної концентрації через 2-4 години після прийому препарату становило 215 мкг/л (22-535 мкг/л); середнє геометричне значення мінімальної концентрації через 24 години після прийому препарату становило 32 мкг/л (6-239 мкг/л). Інтервал прогнозування = 90 % Співвідношення фармакокінетичних параметрів та фармакодинамічних ефектів При прийомі ривароксабану в дозі від 5 до 30 мг двічі на добу оцінювалося співвідношення фармакокінетичних параметрів та фармакодинамічних ефектів (ФК/ФД) між концентрацією ривирокаку ювання фактора Ха, протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) та результат HepTest®). Взаємозв'язок між концентрацією ривароксабану та активністю фактора Ха найкраще продемонстровано з використанням моделі Emax. Модель лінійних відрізків демонструє взаємозв'язок між концентрацією ривароксабану та значенням протромбінового часу. Кут нахилу значно змінювався залежно від реактивів, які використовуються визначення протромбінового часу. При використанні набору Neoplastin базова лінія протромбінового часу склала близько 13 с з ухилом близько 3-4 с (100 мкг/л). Результати аналізу співвідношення ФК/ФД у дослідженнях ІІ та ІІІ фази відповідали аналогічним показникам у здорових пацієнтів. Модель лінійних відрізків демонструє взаємозв'язок між концентрацією ривароксабану та значенням протромбінового часу. Кут нахилу значно змінювався залежно від реактивів, які використовуються визначення протромбінового часу. При використанні набору Neoplastin базова лінія протромбінового часу склала близько 13 с з ухилом близько 3-4 с (100 мкг/л). Результати аналізу співвідношення ФК/ФД у дослідженнях ІІ та ІІІ фази відповідали аналогічним показникам у здорових пацієнтів. Модель лінійних відрізків демонструє взаємозв'язок між концентрацією ривароксабану та значенням протромбінового часу. Кут нахилу значно змінювався залежно від реактивів, які використовуються визначення протромбінового часу. При використанні набору Neoplastin базова лінія протромбінового часу склала близько 13 с з ухилом близько 3-4 с (100 мкг/л). Результати аналізу співвідношення ФК/ФД у дослідженнях ІІ та ІІІ фази відповідали аналогічним показникам у здорових пацієнтів.
Вагітність та годування груддюБезпека
та ефективність застосування ривароксабану у вагітних жінок не встановлені. Дані, отримані на експериментальних тваринах, показали виражену токсичність ривароксабану для материнського організму, пов'язану з фармакологічною дією препарату (наприклад, ускладнення у формі крововиливів) і що призводить до репродуктивної токсичності. Первинного тератогенного потенціалу не виявлено. Внаслідок можливого ризику кровотечі та здатності проникати через плаценту ривароксабан протипоказаний при вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Жінкам із збереженою репродуктивною здатністю слід використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування препаратом Ксарелто®.

Грудне годування
Дані щодо застосування ривароксабану для лікування жінок у період грудного вигодовування відсутні. Дані, отримані на експериментальних тваринах, показують, що ривароксабан виділяється з грудним молоком. Препарат Ксарелто® може застосовуватись тільки після відміни грудного вигодовування (див. розділ «Протипоказання»).

Дослідження
показали, що ривароксабан не впливає на чоловічу і жіночу фертильність у щурів. Досліджень впливу ривароксабану на фертильність у людини не проводилося.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаБезпека препарату Ксарелто® оцінювалася у тринадцяти дослідженнях III фази, що включали 53 103 пацієнтів, які приймали препарат Ксарелто®.

З огляду на механізм дії застосування препарату Ксарелто може бути пов'язане з підвищенням ризику прихованих або явних кровотеч з будь-яких тканин та органів, які можуть призвести до розвитку постгеморагічної анемії. Ризик розвитку кровотечі може збільшуватись у пацієнтів з тяжкою неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при сумісному застосуванні з препаратами, що впливають на гемостаз (див. розділ "З обережністю").

Ознаки, симптоми та тяжкість (включаючи можливий летальний кінець) будуть варіювати в залежності від джерела та ступеня або вираженості кровотечі та/або анемії (див. розділ "Передозування").

Геморагічні ускладнення можуть виявлятися у вигляді слабкості, блідості, запаморочення, головного болю або незрозумілих набряків, задишки чи шоку, розвиток якого не можна пояснити іншими причинами. У деяких випадках, як наслідок анемії, спостерігаються симптоми ішемії міокарда, такі як біль у грудній клітці або стенокардія.

При застосуванні препарату Ксарелто реєструвалися й такі відомі ускладнення, вторинні щодо важких кровотеч, як синдром підвищеного субфасциального тиску (компартмент-синдром) та ниркова недостатність внаслідок гіпоперфузії. Таким чином, при оцінці стану будь-якого пацієнта, який отримує антикоагулянти, слід враховувати можливість розвитку кровотечі.

Частота народження НЛР (небажаних лікарських реакцій) при застосуванні препарату Ксарелто наведена в таблиці нижче. У межах кожної групи, виділеної за частотою, небажані явища представлені порядку зменшення їх серйозності.

Частота народження визначається як: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1 000 до <1/100), рідко (>1/10 000 до < 1/1000).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто-анемія (включаючи відповідні лабораторні показники); нечасто-тромбоцитоз (включаючи збільшення кількості тромбоцитів).

Порушення імунної системи: нечасто-алергічна реакція, алергічний дерматит.

Порушення з боку нервової системи: часто-запаморочення, головний біль; нечасто-внутрішньомозкові та внутрішньочерепні крововиливи, непритомність.

Порушення з боку органу зору: часто-крововиливи в око (включаючи крововилив у кон'юнктиву).

Порушення з боку серця: нечасто-тахікардія.

Порушення з боку судин: часто зниження артеріального тиску, гематома.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто-носова кровотеча, кровохаркання.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто-кровоточивість ясен, шлунково-кишкова кровотеча (включаючи ректальну кровотечу), біль у ділянці шлунково-кишкового тракту та в животі, диспепсія, нудота, запор, діарея, блювання; нечасто-сухість у роті.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – порушення функції печінки; рідко-жовтуха.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто-шкірний свербіж (включаючи нечасті випадки генералізованого сверблячки), висипання на шкірі, екхімоз, шкірні та підшкірні крововиливи; нечасто-кропив'янка.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто-біль у кінцівках; нечасто-гемартроз; рідко-крововиливи в м'яз.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто кровотеча з урогенітального тракту (включаючи гематурію та менорагію), порушення функції нирок (включаючи підвищення концентрації креатиніну крові, підвищення концентрації сечовини крові).

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто-лихоманка, периферичний набряк, зниження загальної м'язової сили та тонусу (включаючи слабкість та астенію); нечасто-погіршення загального самопочуття (включаючи нездужання); рідко-локальний набряк.

Лабораторні та інструментальні дані: часто-підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності лужної фосфатази, підвищення активності ЛДГА, підвищення активності ліпази, підвищення активності амілази, підвищення активності ГГТА; рідко - підвищення концентрації кон'югованого білірубіну (з відповідним підвищенням активності АЛТ або без нього).

Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто кровотеча після медичної маніпуляції (включаючи післяопераційну анемію та кровотечу з рани), гематома; нечасто виділення секрету з рани; рідко-судинна псевдоаневризм.

Найчастішими НЛР у пацієнтів, які застосовували препарат, були кровотечі. Найбільш частими кровотечами (>4%) були носова кровотеча (5,9%) та шлунково-кишкова кровотеча (4,2%).

Під час проведення післяреєстраційного моніторингу повідомлялося про випадки наведених нижче небажаних реакцій, розвиток яких мав тимчасовий зв'язок із прийомом препарату Ксарелто®. Оцінити частоту таких небажаних реакцій у рамках постреєстраційного моніторингу неможливо.

Порушення імунної системи: ангіоневротичний набряк, алергічний набряк. У рамках реєстраційних клінічних досліджень (РКІ) ІІІ фази такі небажані реакції були розцінені як нечасті (від >1/1000 до <1/100).

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестаз, гепатит (включаючи гепатоцелюлярне ушкодження). У рамках РКИ III фази такі небажані реакції розцінили як рідкісні (від >1/10000 до <1/1000).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. В рамках РКІ III фази такі небажані реакції були розцінені як нечасті (від >1/1000 до <1/100).
особливі вказівкиЗастосування супутніх препаратів
Застосування ривароксабану не рекомендується у пацієнтів, які отримують супутнє системне лікування азоловими протигрибковими препаратами (наприклад, кетоконазолом) або інгібіторами ВІЛ-протеаз (наприклад, ритонавіром). Ці препарати є потужними інгібіторами CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Таким чином, ці препарати можуть підвищувати концентрацію ривароксабану в плазмі крові до клінічно значущих значень (у 2,6 рази в середньому), що може призвести до підвищеного ризику кровотеч (див. розділи «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Однак, азоловий протигрибковий препарат флуконазол, помірний інгібітор CYP3A4, менш впливає на експозицію ривароксабану і може застосовуватися з ним одночасно (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Порушення функції нирок
Ривароксабан слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв), які отримують супутні препарати, які можуть призводити до підвищення концентрації ривароксабану в плазмі (див. розділи «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». засобами»). У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КлКр < 30 мл/хв) концентрація ривароксабану в плазмі може бути значно підвищеною (в 1,6 раза в середньому), що може призвести до підвищеного ризику кровотеч. Тому, внаслідок наявності зазначеного основного захворювання, такі пацієнти мають підвищений ризик розвитку як кровотечі, так і тромбозу. У зв'язку з обмеженою кількістю клінічних даних ривароксабан повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із КлКр 15-29 мл/хв. Клінічні дані щодо застосування ривароксабану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КлКр < 15 мл/хв) відсутні. Тому застосування препарату Ксарелто® не рекомендується у таких пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози», «Фармакологічні властивості»). За пацієнтами з тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв), підвищеним ризиком кровотечі, а також пацієнтами, які отримують супутнє системне лікування азоловими протигрибковими препаратами або інгібіторами ВІЛ протеаз, необхідно проводити ретельне спостереження щодо наявності ознак кровотечі після початку лікування . «Спосіб застосування та дози», «Фармакологічні властивості»). За пацієнтами з тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв), підвищеним ризиком кровотечі, а також пацієнтами, які отримують супутнє системне лікування азоловими протигрибковими препаратами або інгібіторами ВІЛ протеаз, необхідно проводити ретельне спостереження щодо наявності ознак кровотечі після початку лікування . «Спосіб застосування та дози», «Фармакологічні властивості»). За пацієнтами з тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв), підвищеним ризиком кровотечі, а також пацієнтами, які отримують супутнє системне лікування азоловими протигрибковими препаратами або інгібіторами ВІЛ протеаз, необхідно проводити ретельне спостереження щодо наявності ознак кровотечі після початку лікування .

Ризик кровотечі
Як і при прийомі інших антикоагулянтів, необхідно ретельно спостерігати пацієнтів, які приймають препарат Ксарелто®, для виявлення ознак кровотечі. У разі тяжкої кровотечі прийом препарату Ксарелто повинен бути припинений. У клінічних дослідженнях кровотечі зі слизових оболонок (а саме: кровотеча з носа, ясен, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, включаючи аномальну вагінальну або посилену менструальну кровотечу) та анемія спостерігалися частіше при тривалому лікуванні ривароксабаном порівняно з лікуванням АВК. Таким чином, на додаток до належного клінічного спостереження, лабораторне дослідження гемоглобіну/гематокриту може бути значущим для виявлення прихованих кровотеч та кількісної оцінки клінічної значимості явних кровотеч, які будуть вважатися допустимими. Препарат Ксарелто®,
• пацієнтів із вродженою чи набутою схильністю до кровотеч; • пацієнтів з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертонією;
• пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення;
• пацієнтів, які нещодавно перенесли виразкову хворобу шлунка та 12-палої кишки;
• пацієнтів із судинною ретинопатією;
• пацієнтів, які нещодавно перенесли внутрішньочерепний або внутрішньомозковий крововилив;
• пацієнтів із патологією судин головного чи спинного мозку;
• пацієнтів, які нещодавно перенесли операцію на головному, спинному мозку або очах;
• пацієнтів з бронхоектазами або легеневою кровотечею в анамнезі. Слід бути обережним, якщо пацієнт одночасно отримує лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), інгібітори агрегації тромбоцитів, інші антитромботичні препарати або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗ). ефрина (СІОЗСН ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів з ризиком розвитку виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки може бути призначене відповідне профілактичне лікування. При незрозумілому зниженні гемоглобіну або артеріального тиску слід шукати джерело кровотечі. Терапія ривароксабаном не потребує рутинного моніторингу його експозиції.

Пацієнти із штучними клапанами серця:
Грунтуючись на даних рандомізованого контрольованого клінічного дослідження порівняно з терапією препаратом Ксарелто® та антитромбоцитарної терапії, застосування препарату Ксарелто® не рекомендується для профілактики тромбозів у пацієнтів, які перенесли недавню транскатетерну заміну аортального клапана. Безпека та ефективність застосування препарату Ксарелто® не вивчалися у пацієнтів із будь-якими іншими штучними клапанами серця або у пацієнтів після інших втручань на клапанах серця, отже, немає даних, що підтверджують, що застосування препарату Ксарелто® 20 мг (15 мг у пацієнтів із середньою) та тяжким ступенем порушення функції нирок при КлКр 15-49 мл/хв) забезпечує достатній антикоагулянтний ефект у даних категорій пацієнтів.

Пацієнти з високим ризиком потрійного позитивного антифосфоліпідного синдрому:
Застосування препарату Ксарелто® не рекомендується у пацієнтів, які мають тромбози в анамнезі, у яких діагностовано стійкий потрійний позитивний антифосфоліпідний синдром (наявність вовчакового антикоагулянту, антитіл до кардіолі) оскільки терапія ривароксабаном супроводжується підвищеною частотою рецидивів тромботичних подій порівняно з терапією антагоністами вітаміну К (АВК).

Пацієнти з фібриляцією передсердь неклапанного походження, що перенесли ЧКВ із стентуванням:
Є дані міжнародного клінічного дослідження, первинною метою якого була оцінка безпеки у пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження, які перенесли ЧКЗ зі стентуванням. Дані щодо ефективності цієї популяції обмежені (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дані щодо таких пацієнтів з інсультом/транзиторною ішемічною атакою в анамнезі відсутні.

Пацієнти з гемодинамічно нестабільною тромбоемболією легеневої артерії (ТЕЛА) та пацієнти, яким потрібне проведення тромболізису або тромбектомії:
Рівароксабан не рекомендується як альтернатива нефракціонованому гепарину у пацієнтів з гемодинамічно нестабільною тромбоемболією легеневої артерії, а також у пацієнтів, які можуть потребувати проведення тромболізису або тромбектомії, оскільки безпека та ефективність препарату Ксарелто при таких клінічних ситуаціях не встановлена.

Хірургічні операції та втручання:
Якщо необхідно проведення інвазивної процедури або хірургічного втручання, прийом препарату Ксарелто слід припинити принаймні за 24 години до втручання та на підставі висновку лікаря. Якщо процедуру не можна відкласти, то підвищений ризик кровотечі слід оцінювати в порівнянні з необхідністю термінового втручання. Прийом препарату Ксарелто слід відновити після інвазивної процедури або хірургічного втручання, за наявності відповідних клінічних показників та адекватного гемостазу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Спинальна анестезія:
При виконанні епідуральної/спінальної анестезії або спинномозкової пункції у пацієнтів, які отримують інгібітори агрегації тромбоцитів з метою профілактики тромбоемболічних ускладнень, існує ризик розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, яка може призвести до тривалого паралічу. Ризик цих подій надалі підвищується при застосуванні постійного епідурального катетера або супутньої терапії лікарськими засобами, що впливають на гемостаз. Травматичне виконання епідуральної або спинномозкової пункції або повторна пункція також можуть підвищувати ризик. Пацієнти повинні знаходитись під наглядом для виявлення ознак та симптомів неврологічних порушень (наприклад, оніміння або слабкість ніг, дисфункція кишечника або сечового міхура). При виявленні неврологічних розладів потрібна термінова діагностика та лікування. Лікар повинен зіставити потенційну користь та відносний ризик перед проведенням спинномозкового втручання пацієнтам, які отримують антикоагулянти або яким планується призначення антикоагулянтів з метою профілактики тромбозів. Досвід клінічного застосування ривароксабану у дозах 15 мг та 20 мг у описаних ситуаціях відсутній. З метою зниження потенційного ризику кровотечі, асоційованого з одночасним застосуванням ривароксабану та виконанням епідуральної/спінальної анестезії або спинальної пункції, слід враховувати фармакокінетичний профіль ривароксабану. Встановлення або видалення епідурального катетера або люмбальної пункції краще проводити тоді, коли антикоагулянтний ефект ривароксабану оцінюється як слабкий. Однак, точний час для досягнення досить низького антикоагулянтного ефекту у кожного пацієнта невідомий. Грунтуючись на загальних фармакокінетичних характеристиках, епідуральний катетер отримують після закінчення як мінімум дворазового періоду напіввиведення, тобто. не раніше ніж через 18 годин після призначення останньої дози препарату Ксарелто для молодих пацієнтів і не раніше ніж через 26 годин для пацієнтів похилого віку. Препарат Ксарелто слід призначати не раніше ніж через 6 годин після отримання епідурального катетера. У разі травматичної пункції призначення препарату Ксарелто слід відкласти на 24 години. Препарат Ксарелто слід призначати не раніше ніж через 6 годин після отримання епідурального катетера. У разі травматичної пункції призначення препарату Ксарелто слід відкласти на 24 години. Препарат Ксарелто слід призначати не раніше ніж через 6 годин після отримання епідурального катетера. У разі травматичної пункції призначення препарату Ксарелто слід відкласти на 24 години.
Шкірні реакції:
Під час проведення постмаркетингових спостережень повідомлялося про випадки виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. При першій появі важкої шкірної висипки (наприклад, при її поширенні, інтенсифікації та/або утворенні пухирів) або за наявності інших симптомів гіперчутливості, пов'язаних з ураженням слизової оболонки, слід припинити терапію препаратом Ксарелто.

Жінки репродуктивного віку:
Препарат Ксарелто® можна використовувати жінкам дітородного віку лише за умови застосування ефективних методів контрацепції.

Подовження коригованого інтервалу QT:
Впливу препарату Ксарелто на тривалість інтервалу QT виявлено не було.

Дані безпеки, отримані з доклінічних досліджень:
За винятком ефектів, пов'язаних з посиленням фармакологічної дії (кровотеч), при аналізі доклінічних даних, отриманих у дослідженнях з фармакологічної безпеки, специфічної небезпеки для людини не виявлено
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами На фоні прийому препарату відзначалося виникнення непритомності та запаморочення, які можуть впливати на здатність керування транспортними засобами або іншими механізмами (див. розділ «Побічна дія»). Пацієнти, у яких виникають подібні небажані реакції, не повинні керувати транспортними засобами чи іншими механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 С. Зберігати у недоступному для дітей місці
Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Ксарелто 15 мг слід приймати під час їди. Якщо пацієнт не здатний проковтнути таблетку повністю, таблетка препарату Ксарелто може бути подрібнена та змішана з водою або рідким харчуванням, наприклад, яблучним пюре безпосередньо перед прийомом. Після прийому подрібненої таблетки препарату Ксарелто 15 мг необхідно негайно здійснити їжу. Подрібнена таблетка препарату Ксарелто може бути введена через шлунковий зонд. Положення зонда в шлунково-кишковому тракті необхідно додатково узгодити з лікарем перед прийомом препарату Ксарелто. Подрібнену таблетку слід вводити через шлунковий зонд у невеликій кількості води, після чого необхідно ввести невелику кількість води, щоб змити залишки препарату зі стінок зонда.

Профілактика інсульту та системної тромбоемболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження:
Рекомендована доза становить 20 мг один раз на день. Для пацієнтів з порушенням функції нирок (КлКр 30-49мл/хв) рекомендована доза становить 15 мг один раз на день. Рекомендована максимальна добова доза становить 20 мг.

Тривалість лікування: терапія препаратом Ксарелто повинна розглядатися як довготривале лікування, що проводиться доти, доки користь від лікування перевищує ризик можливих ускладнень (див. розділи «З обережністю» та «Особливі вказівки»).

Дії при пропусканні прийому дози:
Якщо прийом чергової дози пропущений, пацієнт повинен негайно прийняти таблетку Ксарелто і наступного дня продовжувати регулярний прийом препарату відповідно до рекомендованого режиму. Не слід подвоювати прийняту дозу для компенсації раніше пропущеної.

Лікування ТГВ та ТЕЛА та профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА:
Рекомендована початкова доза при лікуванні гострих ТГВ або ТЕЛА становить 15 мг двічі на день протягом перших 3 тижнів з наступним переходом на дозу 20 мг один раз на день для подальшого лікування та профілактики рецидивів ТГВ та ТЕЛА. Після щонайменше 6 місяців лікування тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії рекомендована доза препарату Ксарелто становить 10 мг* один раз на день або 20 мг один раз на день, залежно від індивідуального співвідношення ризику рецидиву ТГВ або ТЕЛА та ризику кровотечі. Максимальна добова доза становить 30 мг (по 15 мг двічі на день) протягом перших 3 тижнів лікування та максимум 20 мг при подальшому застосуванні препарату. Тривалість лікування визначається індивідуально після ретельного зважування користі лікування проти ризику кровотечі (див. розділ «З обережністю»). Мінімальна тривалість курсу лікування (не менше 3 місяців) повинна ґрунтуватися на оцінці щодо оборотних факторів ризику (тобто попереднє хірургічне втручання, травма, період іммобілізації). Рішення про продовження курсу лікування більш тривалий час ґрунтується на оцінці, що стосується постійних факторів ризику, або у разі розвитку ідіопатичного ТГВ або ТЕЛА.

Дії при пропусканні прийому дози:
Важливо дотримуватись встановленого режиму дозування. Якщо прийом чергової дози пропущений при дозуванні 15 мг двічі на день, пацієнт повинен негайно прийняти таблетку препарату Ксарелто для досягнення добової дози 30 мг. Таким чином, дві таблетки 15 мг можуть бути прийняті за один прийом. Наступного дня пацієнт повинен продовжувати регулярний прийом препарату відповідно до рекомендованого режиму. Якщо прийом чергової дози пропущений при дозуванні один раз на день, пацієнт повинен негайно прийняти таблетку препарату Ксарелто і наступного дня продовжувати регулярний прийом препарату відповідно до рекомендованого режиму.

Окремі групи пацієнтів:
Корекція дози в залежності від віку пацієнта (старше 65 років), статі, маси тіла або етнічної приналежності не потрібна
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Рівароксабан протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що супроводжуються коагулопатією, що обумовлює клінічно значущий ризик кровотеч (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з іншими захворюваннями печінки зміни дозування не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості/Фармакокінетика»). Наявні обмежені клінічні дані, отримані у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), вказують на значне посилення фармакологічної активності препарату. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) клінічні дані відсутні.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Наявні обмежені клінічні дані демонструють значне підвищення концентрацій ривароксабану у пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції нирок (КлКр 15-29 мл/хв). Для цієї категорії пацієнтів препарат Ксарелто слід застосовувати з обережністю. Застосування ривароксабану не рекомендується у пацієнтів з КлКр < 15мл/хв (див. розділи "Фармакологічні властивості", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). При призначенні препарату Ксарелто® пацієнтам із середнім (КлКр 30-49 мл/хв) або тяжким (КлКр 15-29 мл/хв) ступенем порушення функції нирок необхідно слідувати рекомендаціям нижче: • При профілактиці інсульту та системної тромбоемболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь походження із середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв) рекомендована доза становить 15 мг один раз на день (див.
• При лікуванні ТГВ та ТЕЛА та профілактиці рецидивів ТГВ та ТЕЛА рекомендована доза препарату Ксарелто становить 15 мг двічі на день протягом перших трьох тижнів. Згодом, коли рекомендована доза препарату Ксарелто складе 20 мг один раз на день, слід передбачити зниження дози до 15 мг один раз на день, якщо ризик виникнення кровотечі вищий за ризик рецидивів ТГВ та ТЕЛА. Рекомендації щодо застосування препарату Ксарелто в дозі 15 мг ґрунтуються на фармакокінетичному моделюванні та в клінічних дослідженнях не вивчалися (див. розділи «Особливі вказівки», «Фармакологічні властивості»). При застосуванні препарату Ксарелто у дозі 10 мг корекція дози не потрібна. При призначенні препарату Ксарелто пацієнтам з легким ступенем порушення функції нирок (КлКр 50-80 мл/хв) корекція дози не потрібна (див.

Перехід із лікування антагоністами вітаміну K (АВК) на препарат Ксарелто®:
При профілактиці інсульту та системної тромбоемболії слід припинити лікування АВК та розпочати лікування препаратом Ксарелто® при величині МНО < 3,0. При ТГВ та ТЕЛА слід припинити лікування АВК та розпочати лікування препаратом Ксарелто при величині МНО < 2,5. При переході пацієнтів з АВК на препарат Ксарелто після прийому Ксарелто значення МНО будуть помилково завищеними. МНО не підходить для визначення антикоагулянтної активності препарату Ксарелто і тому не повинно використовуватися з цією метою (див. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Перехід з препарату Ксарелто на лікування антагоністами вітаміну К (АВК):
Існує можливість виникнення недостатнього антикоагулянтного ефекту при переході з препарату Ксарелто на АВК. У зв'язку з цим необхідно забезпечити достатній безперервний антикоагулянтний ефект під час подібного переходу за допомогою альтернативних антикоагулянтів. Слід зазначити, що препарат Ксарелто може сприяти підвищенню МНО. Пацієнтам, які перейшли з препарату Ксарелто на АВК, слід одночасно приймати АВК, доки МНО не досягне > 2,0. Протягом перших двох днів перехідного періоду слід застосовувати стандартну дозу АВК з подальшою дозою АВК, яка визначається залежно від величини МНО. Таким чином, під час одночасного застосування препарату Ксарелто і АВК МНО має визначатися не раніше, ніж через 24 години після попереднього прийому, але до наступної дози препарату Ксарелто.

Перехід з парентеральних антикоагулянтів на препарат Ксарелто®:
У пацієнтів, які отримують парентеральні антикоагулянти, застосування препарату Ксарелто® слід починати за 0-2 години до наступного планового парентерального введення препарату (наприклад, низькомолекулярного гепарину) або в момент припинення безперервного парентерального введення препарату , внутрішньовенного введення нефракціонованого гепарину)

Перехід з препарату Ксарелто на парентеральні антикоагулянти:
Слід відмінити препарат і ввести першу дозу парентерального антикоагулянту в той момент, коли потрібно було прийняти наступну дозу препарату.

Кардіоверсія при профілактиці інсульту та системної тромбоемболії:
Лікування препаратом Ксарелто може бути розпочато або продовжено у пацієнтів, яким може знадобитися кардіоверсія. При кардіоверсії під контролем чреспищеводної ехокардіографії (ЧПЕхо-КГ) у пацієнтів, які раніше не отримували антикоагулянтної терапії, для забезпечення адекватної антикоагуляції лікування препаратом Ксарелто повинно починатися щонайменше за 4 години до кардіоверсії.

Профілактика інсульту у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) із стентуванням:
Пацієнтам з фібриляцією передсердь неклапанного походження після ЧКВ зі стентуванням рекомендується приймати препарат Ксарелто у зменшеній дозі 15 мг 1 раз на день (або 10 мг 1 раз на день для пацієнтів із середнім ступенем порушення функції нирок (КлКр 30-49 мл/хв)) у комбінації з інгібітором рецептора P2Y12. Рекомендується продовжувати цю схему терапії протягом максимум 12 місяців після ЧКВ зі стентуванням. Через 12 месяцев терапии следует прекратить прием ингибитора рецептора P2Y12 и продолжить монотерапию препаратом Ксарелто® с использованием стандартных дозировок для пациентов с фибрилляцией предсердий неклапанного происхождения (см. подразделы «Профилактика инсульта и системной тромбоэмболии у пациентов с фибрилляцией предсердий неклапанного происхождения», «Пациенты с нарушением функції нирок»).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Ксарелто таб 15мг 28 шт производится компанией БАЙЕР ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ксарелто таб 15мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ксарелто таб 15мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ксарелто таб 10мг 30 шт Ксарелто таб 10мг 30 шт, Ксарелто таб 10мг 98 шт Ксарелто таб 10мг 98 шт, Ксарелто таб 15мг 100 шт Ксарелто таб 15мг 100 шт, Ксарелто таб 15мг 98 шт Ксарелто таб 15мг 98 шт, Ксарелто таб 20мг 100 шт Ксарелто таб 20мг 100 шт, Ксарелто таб 20мг 28 шт Ксарелто таб 20мг 28 шт, Ксарелто таб 20мг 98 шт Ксарелто таб 20мг 98 шт, Ксарелто таб 2.5мг 56 шт Ксарелто таб 2.5мг 56 шт, Ксарелто таб 2.5мг 98 шт Ксарелто таб 2.5мг 98 шт.

(21953)
Отзывы
Іскандер
19.01.2021, 00:37
Добре допомагає,
Ірина
22.10.2021, 00:28
Приймала три місяці після ковіда препарат хороший
Олена
01.02.2021, 04:01
Тільки призначили помле ковид.
Спробую
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*