Кордарон таб 200мг 30 шт
Кордарон таб 200мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
аміодарону гідрохлорид 200,0 мг
Допоміжні речовини:
лактози моногідрат – 71,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 66,0 мг, магнію стеарат – 4,6 мг, повідон K90F – 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 4 мг.
Опис:
Круглі пігулки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору з лінією розлому з одного боку та фаскою з двох сторін. Є гравіювання: символ у вигляді серця над лінією розлому та 200 під лінією розлому, та скіс від країв до лінії розлому.
Форма випуску:
Пігулки 200 мг.
По 10 таблеток у блістер ПВХ/Ал. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
Протипоказання- Підвищена чутливість до йоду, аміодарону чи допоміжних речовин препарату.
- Непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
- синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія, синоатріальна блокада за відсутності у пацієнта встановленого штучного водія ритму (кардіостимулятора) (ризик «зупинки» синусового вузла).
- Атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, за відсутності у пацієнта встановленого штучного водія ритму (кардіостимулятора).
- Гіпокаліємія, гіпомагніємія.
- Поєднання з препаратами здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи шлуночкову «піруетну» тахікардію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»): - антиаритмічні препарати: ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід прокаїн)
; антиаритмічні препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат); соталол;
- інші (не антиаритмічні) препарати, такі як беприділ; вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галопери); цизаприд; трициклічні антидепресанти; макролідні антибіотики (зокрема еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол, терфенадін; фторхінолони.
- вроджене або набуте подовження інтервалу QT.
- Дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз).
- інтерстиційна хвороба легень.
- Вагітність (за винятком особливих випадків, див. розділ «Застосування при вагітності та в період годування груддю»).
- період лактації (див. розділ «Застосування при вагітності та в період годування груддю»).
- Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
При декомпенсованій або тяжкій хронічній (III-IV ФК за класифікацією NYHA) серцевій недостатності, печінковій недостатності, бронхіальній астмі, тяжкій дихальній недостатності, у пацієнтів похилого віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії), при атріовентрикулярній блокаді І ступеня.
Дозування200 мг
Показання до застосуванняПрофілактика рецидивів • Загрозливих для життя шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків (лікування має бути розпочато в стаціонарі при ретельному кардіомоніторному контролі).
• Надшлуночкові пароксизмальні тахікардії:
- документовані напади рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів з органічними захворюваннями серця;
- документованих нападів стійкої рецидивуючої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів без органічних захворювань серця, коли антиаритмічні препарати інших класів не ефективні або є протипоказання до їх застосування;
- документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта.
• Миготливої аритмії (фібриляції передсердь) та тріпотіння передсердь.
Профілактика раптової аритмічної смерті у пацієнтів групи високого ризику • Пацієнти після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, що мають більше 10 шлуночкових екстрасистол на 1 годину, клінічні прояви хронічної серцевої недостатності та знижену фракцію викиду лівого шлуночка (менше 40 %).
Кордарон може застосовуватись при лікуванні порушень ритму у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та/або порушеннями функції лівого шлуночка.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські засоби, здатні викликати двонаправлену шлуночкову «піруетну» тахікардію або збільшувати тривалість інтервалу QT Лікарські засоби, здатні викликати шлуночкову «піруетну» тахікардію Комбінована терапія з лікарськими засобами, які можуть викликати шлуночкову «піруетну» тахікардію
протипоказано летальної шлуночкової «піруетної» тахікардії. До них відносяться:
- Антиаритмічні лікарські засоби: ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), соталол, беприділ;
- інші (неантиаритмічні) лікарські засоби, такі як вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галопери); трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадін.
Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Спільний прийом аміодарону з лікарськими засобами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, повинен ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливість зростання ризику розвитку шлуночкової). "Особливі вказівки"), при застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно контролювати ЕКГ пацієнтів (для виявлення подовження інтервалу QT), а також вміст калію та магнію в крові.
У пацієнтів, які приймають аміодарон, слід уникати застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин.
Лікарські засоби, що уріжають серцевий ритм, або викликають порушення автоматизму або провідності.
Комбінована терапія з цими лікарськими засобами не рекомендується.
Бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, що уріжають серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем), можуть викликати порушення автоматизму (розвиток надмірної брадикардії) та провідності.
Лікарські засоби, здатні викликати гіпокаліємію
Нерекомендовані комбінації - З проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть викликати гіпокаліємію, збільшуючи ризик розвитку шлуночкової «піруетної» тахікардії. Одночасно з аміодароном слід застосовувати проносні інші групи.
Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні - З діуретиками, що викликають гіпокаліємію (в монотерапії або комбінаціях з іншими лікарськими засобами).
- із системними кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами, мінералокортикостероїдами), тетракозактидом.
- З амфотерицином В (внутрішньовенне введення).
Необхідно запобігати розвитку гіпокаліємії, а у разі її виникнення відновлювати до нормальних значень вміст калію в крові, контролювати вміст електролітів у крові та ЕКГ (на предмет можливого подовження інтервалу QT), а у разі виникнення шлуночкової «піруетної» тахікардії не слід застосовувати антиаритміку ( бути розпочато шлуночкову кардіостимуляцію, можливе внутрішньовенне введення солей магнію).
Лікарські засоби для загальної анестезії
Повідомлялося про можливість розвитку наступних тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при проведенні загальної анестезії: брадикардії (резистентної до введення атропіну), зниження артеріального тиску, порушень провідності, зниження серцевого викиду.
Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи, іноді з летальним кінцем (гострий респіраторний дистрес синдром дорослих), який розвивався безпосередньо після хірургічного втручання, виникнення якого пов'язують із взаємодією з високими концентраціями кисню.
Лікарські засоби, що уріджують серцевий ритм (клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази [донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонія хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід], пілокарпін) Риск розвитку.
Вплив аміодарону на інші лікарські засоби
Аміодарон та/або його метаболіт дезетиламіодарон пригнічують ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp і можуть збільшувати системну експозицію лікарських засобів, що є. У зв'язку з тривалим періодом напіввиведення аміодарону ця взаємодія може спостерігатися навіть за кілька місяців після припинення його прийому.
Аміодарон є інгібітором P-gp. Очікується, що його спільний прийом із лікарськими засобами, що є субстратами P-gp, призведе до збільшення системної експозиції останніх.
- Серцеві глікозиди (препарати наперстянки) Можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) та передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові та контролювати можливі клінічні та електрокардіографічні прояви дигіталісної інтоксикації. Може знадобитися зниження доз дигоксину.
-Дабігатран
Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні аміодарону та дабігатрану через ризик виникнення кровотечі. Може знадобитися корекція дози дабігатрану відповідно до вказівок у його інструкції із застосування.
Лікарські засоби, які є субстратами ізоферменту CYP2C9 Аміодарон підвищує концентрацію в крові лікарських засобів, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9.
- Варфарін
При комбінації варфарину з аміодароном можливе посилення непрямого ефекту антикоагулянту, що збільшує ризик розвитку кровотечі. Слід частіше контролювати протромбіновий час шляхом визначення показника МНО (міжнародне нормалізоване ставлення) та проводити корекцію доз непрямих антикоагулянтів як під час лікування аміодароном, так і після припинення його прийому.
- фенітоїн
При поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів; необхідний клінічний моніторинг та зниження дози фенітоїну при перших ознаках передозування, бажано визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
Лікарські засоби, що є субстратами ізоферменту CYP2D6 - Флекаїнід
Аміодарон підвищує плазмову концентрацію флекаїніду за рахунок пригнічення ізоферменту CYP2D6, у зв'язку з чим потрібна корекція доз флекаїніду.
Лікарські засоби, які є субстратами ізоферменту CYP3A4 При поєднанні аміодарону, інгібітору ізоферменту CYP3А4, з цими лікарськими засобами можливе підвищення їх плазмових концентрацій, що може призводити до збільшення їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів, а також може потребувати. Нижче наведено такі лікарські засоби.
- Циклоспорин
Поєднання циклоспорину з аміодароном може збільшити концентрацію циклоспорину в плазмі крові, необхідна корекція дози.
- Фентаніл
Комбінація з аміодароном може збільшити фармакодинамічні ефекти фентанілу та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів.
- Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) (симвастатин, аторвастатин та ловастатин) Збільшення ризику м'язової токсичності (рабдоміолізу) при одночасному застосуванні аміодарону та статинів, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4. Рекомендується застосування статинів, що не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4.
- Інші лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3А4: лідокаїн (ризик розвитку синусової брадикардії та неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафіл (ризик збільшення його побічних ефектів), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), , колхіцин.
Лікарський засіб є субстратом ізоферментів СYP2D6 і CYP3A4.
- Декстрометорфан
Аміодарон пригнічує ізоферменти СYP2D6 та CYP3A4 і теоретично може підвищити плазмову концентрацію декстрометорфану.
Клопідогрів
Клопідогрел, що є неактивним тієнопіримідиновим лікарським засобом, що метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу.
Вплив інших лікарських засобів на аміодарон
Інгібітори ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8 можуть мати потенціал інгібування метаболізму аміодарону, збільшення його концентрації у крові та, відповідно, ризику збільшення його фармакодинамічних та побічних ефектів.
Рекомендовано уникати прийому інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських засобів, таких як циметидин та інгібітори ВІЛ-протеази (в т.ч. індинавір) під час лікування аміодароном. Інгібітори ВІЛ-протеази при одночасному застосуванні аміодарону в крові
Індуктори ізоферменту CYP3А4 - Рифампіцин
Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту CYP3А4, при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати плазмові концентрації аміодарону та дезетиламіодарону
.
Звіробій продірявлений є потужним індуктором ізоферменту CYP3А4. У зв'язку з цим теоретично можливе зниження плазмової концентрації аміодарону та зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні).
Інші лікарські взаємодії з аміодароном (див. розділ «Особливі вказівки») - З софосбувіром у монотерапії або у поєднанні з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір
Не рекомендується одночасне застосування аміодарону з софосбувіром у монотерапії або в комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір, оскільки це може призводити до розвитку тяжкої брадикардії, що протікає з клінічною симптоматикою. Механізм розвитку цієї брадикардії невідомий.
Якщо не можна одночасного застосування цих препаратів уникнути, рекомендується проведення моніторингу серцевої діяльності (див. розділ «Особливі вказівки»).
ПередозуванняПри вживанні дуже великих доз описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної шлуночкової «піруетної» тахікардії та ураження печінки. Можливе уповільнення атріовентрикулярної провідності, посилення серцевої недостатності, що вже була.
Лікування має бути симптоматичним (промивання шлунка, застосування активованого вугілля (якщо препарат прийнятий нещодавно), в інших випадках проводять симптоматичну терапію: при брадикардії – бета-адреностимулятори або встановлення кардіостимулятора, при шлуночковій «піруетній» тахікардії – внутрішньовенне введення солей магнію або кардіости ні
аміодарон, ні його метаболіти не видаляються при гемодіалізі.
Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антиаритмічний засіб.
Фармакодинаміка:
Аміодарон відноситься до III класу антиаритмічних препаратів (клас інгібіторів реполяризації) і має унікальний механізм антиаритмічної дії, так як крім властивостей антиаритміків III класу (блокада калієвих каналів) він має ефекти антиаритміків I класу (блокада натрієвих каналів), кальцієвих каналів) та неконкурентною бета-адреноблокуючою дією.
Крім антиаритмічної дії, у нього є антиангінальний, коронаророзширювальний, альфа- та бета-адреноблокуючий ефекти.
Антиаритмічні властивості:
- Збільшення тривалості 3-ї фази потенціалу дії кардіоміоцитів, в основному за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах (ефект антиаритміки III класу за класифікацією Вільямса);
- Зменшення автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення частоти серцевих скорочень;
- неконкурентна блокада альфа- та бета-адренергічних рецепторів;
- уповільнення синоатріальної, передсердної та атріовентрикулярної провідності, більш виражене при тахікардії;
- Відсутність змін провідності шлуночків;
- збільшення рефрактерних періодів та зменшення збудливості міокарда передсердь та шлуночків, а також збільшення рефрактерного періоду атріовентрикулярного вузла;
- уповільнення проведення та збільшення тривалості рефрактерного періоду у додаткових пучках передсердно-шлуночкового проведення.
Інші ефекти:
- Відсутність негативної інотропної дії при прийомі внутрішньо;
- зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження периферичного опору та частоти серцевих скорочень;
- Збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій;
- підтримки серцевого викиду за рахунок зниження тиску в аорті та зниження периферичного опору;
- вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібування перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард.
Терапевтичні ефекти спостерігаються загалом через тиждень після початку прийому препарату (від кількох днів до двох тижнів). Після припинення його прийому аміодарон визначається у плазмі протягом 9 місяців. Слід брати до уваги можливість збереження фармакодинамічної дії аміодарону протягом 10-30 днів після його відміни.
Фармакокінетика:
Біодоступність після прийому внутрішньо у різних пацієнтів коливається від 30% до 80% (середнє значення близько 50%). Після одноразового прийому внутрішньо аміодарону максимальні концентрації в плазмі досягаються через 3-7 годин. Однак терапевтична дія зазвичай розвивається через тиждень після початку прийому препарату (від декількох днів до двох тижнів). Аміодарон є препаратом з повільним надходженням у тканини та високою афінністю до них.
Зв'язок з білками плазми становить 95% (62% - з альбуміном, 33,5% - з бета-ліпопротеїнами). Аміодарон має великий обсяг розподілу. Протягом перших днів лікування препарат накопичується майже у всіх тканинах, особливо в жировій тканині та, крім неї, у печінці, легенях, селезінці та рогівці.
Аміодарон метаболізується в печінці за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8. Його головний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Аміодарон та його активний метаболіт дезетиламіодарон in vitro мають здатність інгібувати ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, CYP2A6, CYP2B6 та CYP Аміодарон та дезетиламіодарон також продемонстрували здатність інгібування деяких транспортерів, таких як P-глікопротеїн (P-gp) та переносник органічних катіонів (ПОК2). In vivo спостерігалася взаємодія аміодарону з субстратами ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp.
Виведення аміодарону починається через кілька днів, а досягнення рівноваги між надходженням та виведенням препарату (досягнення рівноважного стану) настає від одного до декількох місяців, залежно від індивідуальних особливостей пацієнта. Основним шляхом виведення аміодарону є кишківник. Аміодарон та його метаболіти не виводяться за допомогою гемодіалізу. Аміодарон має тривалий період напіввиведення з великою індивідуальною варіабельністю (тому при доборі дози, наприклад, її збільшенні або зменшенні, слід пам'ятати, що необхідний принаймні 1 місяць для стабілізації нової плазмової концентрації аміодарону). Виведення при пероральному прийомі протікає в 2 фази: початковий період напіввиведення (перша фаза) - 4-21 год, період напіввиведення у 2-й фазі - 25-110 днів. Після тривалого прийому внутрішньо середній період напіввиведення – 40 днів. Після відміни препарату повне виведення аміодарону з організму може тривати кілька місяців.
Кожна доза аміодарону (200 мг) містить 75 мг йоду. Частина йоду вивільняється з препарату та виявляється у сечі у вигляді йодиду (6 мг за 24 години при добовій дозі аміодарону 200 мг). Більшість йоду, що залишається у складі препарату, виводиться через кишечник після проходження через печінку, однак, при тривалому прийомі аміодарону, концентрації йоду в крові можуть досягати 60-80% від концентрацій аміодарону в крові.
Особливостями фармакокінетики препарату пояснюється застосування навантажувальних доз, яке спрямоване на швидке накопичення аміодарону в тканинах, при якому проявляється його терапевтична дія.
Фармакокінетика при нирковій недостатності: через незначність виведення препарату нирками у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози аміодарону.
Вагітність та годування груддюВагітність
Доступна в даний час клінічна інформація недостатня для визначення можливості або неможливості виникнення вад розвитку у ембріона при застосуванні аміодарону в першому триместрі вагітності.
Оскільки щитовидна залоза плода починає зв'язувати йод тільки з 14-го тижня вагітності (аменореї), то не очікується впливу на неї аміодарону у разі його раннього застосування. Надлишок йоду при застосуванні препарату після цього періоду може призвести до появи лабораторних симптомів гіпотиреозу у новонародженого або навіть формування у нього клінічно значущого зоба.
Зважаючи на вплив препарату на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності, за винятком особливих випадків, коли очікувана користь перевищує ризики (при життєзагрозних шлуночкових порушеннях ритму серця).
Період годування груддю
Аміодарон виділяється у грудне молоко у значних кількостях, тому він протипоказаний у період годування груддю (тому у цей період препарат слід відмінити або припинити грудне вигодовування).
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ): дуже часто (> 10 %); часто (>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (> 0,01%, < 0,1%) та дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 0,01%); частота невідома (за наявними даними частоту визначити неможливо).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко – гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія.
Частота невідома – нейтропенія, агранулоцитоз.
Порушення з боку серця
Часто – Брадикардія, зазвичай помірна та дозозалежна.
Нечасто – аритмогенна дія (виникнення нових порушень ритму або обтяження існуючих порушень ритму, у деяких випадках з подальшою зупинкою серця) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
- порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різних ступенів тяжкості).
Дуже рідко: Виражена брадикардія або зупинка синусового вузла у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та пацієнтів похилого віку.
Частота невідома - Шлуночкова «піруетна» тахікардія (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», підрозділ «Фармакодинамічна взаємодія» та розділ «Особливі вказівки»).
Порушення з боку ендокринної системи
Часто – гіпотиреоз.
- Гіпертиреоз, іноді з летальним кінцем.
Дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку органу зору
Дуже часто – мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів. Вони зазвичай обмежені областю зіниці та зникають після відміни препарату. Іноді можуть викликати порушення зору як появи кольорового ореолу при яскравому освітленні чи нечіткість зору.
Дуже рідко – нейропатія/неврит зорового нерва, які можуть прогресувати до розвитку сліпоти.
Порушення з боку травної системи
Дуже часто - Нудота, блювання, дисгевзія (притуплення або втрата смакових відчуттів), які зазвичай виникають при прийомі навантажувальної дози і проходять після зниження дози.
Частота невідома – панкреатит/гострий панкреатит, сухість слизової оболонки порожнини рота, запор.
Загальні розлади
Частота невідома - Утворення гранульом, включаючи гранульому кісткового мозку.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже часто – ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (перевищення верхньої межі норми від 1,5 до 3 разів), що спостерігалося на початку лікування. Активність печінкових трансаміназ може повернутися до нормальних значень при зменшенні дози або навіть спонтанно.
Часто – гостре ураження печінки з підвищенням активності трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді з летальним кінцем (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дуже рідко – хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз), іноді з летальним кінцем.
Порушення з боку імунної системи
Частота невідома - Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.
Лабораторні та інструментальні дані
Дуже рідко: Підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Частота невідома – Зниження апетиту.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Частота невідома - Вовчаковоподібний синдром.
Порушення з боку нервової системи
Часто – екстрапірамідний тремор, кошмарні сновидіння, порушення сну.
Нечасто - Периферична сенсорно-моторна нейропатія та/або міопатія, які зазвичай оборотні після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль.
Частота невідома – паркінсонізм, паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне сприйняття запаху, об'єктивно відсутнього).
Порушення психіки
Частота невідома - Стан сплутаності свідомості / делірій, галюцинації.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
Дуже рідко – епідідиміт, імпотенція.
Частота невідома – Зниження лібідо.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітини та середостіння
Часто - Легенева токсичність (альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, плеврит, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією, що організується [криптогенною організованою пневмонією]), іноді з летальним исходом.
Дуже рідко: Бронхоспазм у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою.
- Гострий респіраторний дистрес синдром дорослих, іноді з летальним кінцем, який зазвичай розвивається безпосередньо після хірургічних втручань (можлива взаємодія з високою концентрацією кисню) (див. розділи «Особливі вказівки», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Частота невідома - Легенева кровотеча.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже часто – Фотосенсибілізація.
Часто - У разі тривалого застосування препарату у високих добових дозах може спостерігатися сірувата або блакитна пігментація шкіри; після припинення лікування ця пігментація повільно зникає.
Дуже рідко – під час проведення променевої терапії можуть траплятися випадки еритеми; шкірний висип, зазвичай неспецифічний, ексфоліативний дерматит, алопеція.
Частота невідома - Екзема, кропив'янка, важкі шкірні реакції, іноді фатальні, включаючи токсичний епідермальний некроліз/синдром Стівенса-Джонсона, бульозний дерматит; лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами.
Порушення з боку судин
Дуже рідко – Васкуліт.
особливі вказівкиПобічні ефекти препарату Кордарон зазвичай є дозозалежними, тому для мінімізації можливості їх виникнення слід застосовувати мінімальні ефективні дози.
Пацієнтів слід попередити про те, щоб вони під час лікування уникали впливу прямих сонячних променів або вживали захисних заходів (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу).
Реакції з боку серця
Фармакологічна дія препарату Кордарон викликає зміни ЕКГ: подовження інтервалу QT, QTc (корегованого), пов'язане з подовженням періоду реполяризації шлуночків серця, з можливою появою хвиль U. Однак ці зміни не є проявом токсичної дії препарату Кордарон. Допустимо збільшення інтервалу Q-Tc не більше 450 мс або не більше ніж на 25% початкової величини.
У пацієнтів похилого віку можливе сповільнення серцевого ритму.
При розвитку атріовентрикулярної блокади II та III ступеня, синоатріальної блокади або двопучкової внутрішньошлуночкової блокади лікування препаратом Кордарон має бути припинено. У разі виникнення атріовентрикулярної блокади І ступеня слід посилити спостереження.
Повідомлялося про виникнення нових порушень ритму або обтяження вже наявних порушень ритму, іноді з летальним кінцем. Дуже важливо, але складно проводити диференціальний діагноз між недостатньою ефективністю препарату та його аритмогенною дією, що поєднуються чи ні з посиленням тяжкості серцево-судинної патології. При застосуванні препарату Кордарон про аритмогенну дію повідомлялося значно рідше, ніж при застосуванні інших протиаритмічних препаратів і, як правило, воно спостерігалося за наявності факторів, що збільшують тривалість інтервалу QT, таких як взаємодія з іншими лікарськими засобами та/або порушення вмісту електролітів у крові (див. розділи «Побічна дія» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Виражена брадикардія (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») При застосуванні препарату Кордарон у комбінації з софосбувіром у комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії проти вірусного гепатиту С, такими як даклатасвір, симепревір, ледіпасвір, спостерігалися випадки розвитку. загрозливому життю, брадикардії, а також блокади серця. Тому одночасне застосування цих препаратів препаратом Кордарон не рекомендується.
Якщо не можна уникнути одночасного застосування цих препаратів з препаратом Кордарон, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами після початку прийому софосбувіру в комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії. Після початку одночасного застосування софосбувіру пацієнти, які належать до групи високого ризику розвитку брадіаритмії, повинні безперервно спостерігатися в умовах стаціонару протягом не менше 48 годин.
Внаслідок тривалого періоду напіввиведення аміодарону також слід проводити відповідний моніторинг у пацієнтів, які припинили прийом препарату Кордарон протягом останніх кількох місяців до початку лікування софосбувіром у монотерапії або в комбінації з іншими противірусними препаратами прямої дії.
Пацієнти, які приймають вищезгадані лікарські препарати проти вірусного гепатиту С у поєднанні з препаратом Кордарон®, як у поєднанні з іншими лікарськими препаратами, що уповільнюють серцевий ритм, так і без поєднання з такими лікарськими препаратами, повинні бути поінформовані про симптоми, що вказують на розвиток брадикардії та блокади. серця. У разі появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою.
Гіпертиреоз (див. розділ «Побічна дія»).
Під час прийому препарату Кордарон або протягом декількох місяців після його припинення можливий розвиток гіпертиреозу. Клінічні прояви зазвичай бувають слабо вираженими, тому такі симптоми як зниження маси тіла, виникнення порушень ритму, нападів стенокардії, розвиток хронічної серцевої недостатності повинні насторожити лікаря. Діагноз підтверджується виявленням зниження концентрації ТТГ у сироватці крові, що визначається за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ. У цьому випадку прийом препарату Кордарон повинен бути припинений. Відновлення зазвичай відбувається протягом кількох місяців після відміни лікування; спочатку спостерігається зникнення клінічних проявів, та був відбувається нормалізація лабораторних показників функції щитовидної залози. Тяжкі випадки тиреотоксикозу, які іноді можуть призводити до смерті (як через самий тиреотоксикоз, так і у зв'язку з небезпечним дисбалансом між потребою міокарда в кисні і його доставкою), вимагають невідкладного лікування. Лікування має підбиратися в кожному конкретному випадку індивідуально: антитиреоїдні препарати (які можуть бути не завжди ефективними), глюкокортикостероїди, бета-адреноблокатори.
Нейром'язові порушення (див. розділ «Побічна дія») Препарат Кордарон може викликати периферичну сенсорно-моторну нейропатію та/або міопатію. Відновлення зазвичай відбувається протягом кількох місяців після відміни препарату Кордарон, але може бути іноді неповним.
Порушення органу зору
При розпливчастому баченні чи зниженні гостроти зору необхідно терміново провести повне офтальмологічне обстеження, включаючи огляд очного дна (фундоскопію). При виявленні нейропатії та/або невриту зорового нерва препарат Кордарон необхідно відмінити через небезпеку їх прогресування до розвитку сліпоти.
Легеневі порушення
Поява задишки або сухого кашлю може бути пов'язана з легеневою токсичністю, зокрема, з розвитком інтерстиціального пневмоніту. При підозрі на розвиток інтерстиціального пневмоніту у пацієнтів, у яких виникає сильна задишка, як ізольована, так і в поєднанні з погіршенням загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла, пропасниця) слід провести рентгенологічне дослідження легень. Слід провести переоцінку необхідності застосування препарату Кордарон, оскільки при його ранній відміні інтерстиціальний пневмоніт зазвичай є оборотним (клінічні симптоми зазвичай дозволяються протягом 3-4 тижнів з подальшим повільним поліпшенням рентгенологічної картини та функції легень протягом декількох місяців). Слід розглянути питання лікування глюкокортикостероїдами.
Крім того, у пацієнтів, які приймали Кордарон, у дуже поодиноких випадках, зазвичай безпосередньо після хірургічного втручання, спостерігалося серйозне дихальне ускладнення (гострий респіраторний дистрес синдром дорослих), іноді з летальним кінцем; передбачається можливість зв'язку його розвитку із взаємодією з високими концентраціями кисню (див. розділ «Побічна дія»).
Порушення з боку печінки
Рекомендується ретельний моніторинг функціональних «печінкових» тестів (контроль активності «печінкових» трансаміназ) перед початком застосування препарату Кордарон та регулярно під час лікування препаратом. При прийомі препарату Кордарон® можливі гострі порушення функції печінки (включаючи гепатоцелюлярну або печінкову недостатність, іноді з летальним результатом) та хронічне ураження печінки. Тому при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ, що в 3 рази перевищує верхню межу норми, дозу препарату Кордарон слід зменшити або припинити його прийом.
Клінічні та лабораторні ознаки хронічної печінкової недостатності при застосуванні препарату Кордарон усередину можуть бути мінімально вираженими (гепатомегалія, підвищення активності трансаміназ, що в 5 разів перевищує верхню межу норми) та оборотними після відміни препарату, проте повідомлялося про випадки смертельного результату.
Тяжкі бульозні реакції
Слід негайно припинити лікування препаратом Кордарон® при появі симптомів і проявів загрозливих життю або навіть фатальних реакцій у вигляді синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу, а саме: появи прогресуючої шкірної висипки, часто з утворенням пухирів.
Лікарська взаємодія
Не рекомендується одночасне застосування препарату Кордарон з наступними лікарськими засобами: бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, що уріжають серцевий ритм (верапаміл, дилтіазем); стимулюючими перистальтику кишечника проносними засобами, які можуть спричинити гіпокаліємію.
Моніторинг лікування
Перед початком прийому препарату Кордарон® рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення вмісту калію у сироватці крові.
Гіпокаліємія повинна бути скоригована до початку застосування препарату Кордарон. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ, а також активність печінкових трансаміназ та інші показники функції печінки.
Крім цього, у зв'язку з тим, що препарат Кордарон може викликати гіпотиреоз або гіпертиреоз, особливо у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози в анамнезі, перед прийомом препарату Кордарон слід провести клінічне та лабораторне обстеження на предмет виявлення порушень функції щитовидної залози (концентрація ТТГ в сироватці, визначена за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ). Під час лікування препаратом Кордарон і протягом декількох місяців після його припинення слід регулярно обстежувати пацієнта щодо виявлення клінічних або лабораторних ознак зміни функції щитовидної залози. При підозрі на порушення функції щитовидної залози необхідно здійснити визначення концентрації ТТГ у сироватці крові (за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ).
У пацієнтів, які тривалий час отримують антиаритміки, повідомлялося про випадки збільшення частоти дефібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати ефективність цих пристроїв. Тому перед початком або під час лікування препаратом Кордарон слід регулярно перевіряти правильність їх функціонування.
Незалежно від наявності або відсутності під час лікування препаратом Кордарон® легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження легень та легеневі функціональні проби.
Відхилення від норми концентрацій гормонів щитовидної залози
Оскільки препарат Кордарон містить йод, його прийом може порушувати поглинання радіоактивного йоду та спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози, проте прийом препарату не впливає на достовірність визначення концентрації вільного Т3, Т4 та ТТГ (за допомогою ультрачутливого методу визначення концентрації ТТГ) у сироватці крові. Препарат Кордарон® інгібує периферичне перетворення тироксину (Т4) на трийодтиронін (Т3) і може викликати ізольовані біохімічні зміни (збільшення концентрації вільного Т4 у сироватці крові, при незначно зниженій або навіть нормальній концентрації вільного Т3 у сироватці крові) у клінічних еутир є причиною скасування препарату Кордарон®.
Розвиток гіпотиреозу можна запідозрити при появі наступних клінічних ознак, які зазвичай слабо виражені: збільшення маси тіла, непереносимість холоду, зниження активності, виражена брадикардія (див. розділ «Побічна дія»). Діагноз підтверджується чітким підвищенням концентрації ТТГ у сироватці крові, визначеного за допомогою ультрачутливого методу визначення концентрації ТТГ. Нормалізація функції щитовидної залози зазвичай спостерігається протягом 1-3 місяців після припинення лікування. У ситуаціях, пов'язаних з небезпекою для життя, лікування препаратом Кордарон може бути продовжене з одночасним додатковим застосуванням L-тироксину під контролем концентрації ТТГ у сироватці крові.
Загальна та місцева анестезія
Перед хірургічним втручанням слід повідомити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат Кордарон.
На фоні прийому препарату Кордарон можливе збільшення гемодинамічних ризиків, властивих місцевій або загальній анестезії (особливо це стосується ушкодження серцевого ритму, уповільнення провідності та зниження скоротливості серця).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності
Виходячи з даних безпеки немає доказів того, що аміодарон порушує здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак як запобіжний засіб пацієнтам з пароксизмами тяжких порушень ритму в період лікування препаратом Кордарон бажано утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 градусів.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати лише за призначенням лікаря.
Таблетки Кордарон приймаються внутрішньо до їди і запиваються достатньою кількістю води.
Доза навантаження («насичувальна»): можуть бути застосовані різні схеми насичення.
У стаціонарі: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 - 800 мг (до максимальної 1200 мг) на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів).
Амбулаторно: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 до 800 мг на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10 – 14 днів).
Підтримуюча доза: може варіювати у різних пацієнтів від 100 мг до 400 мг/добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу відповідно до індивідуального терапевтичного ефекту.
Оскільки Кордарон має дуже великий період напіввиведення, його можна приймати через день або робити перерви у його прийомі 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза становить 200 мг.
Середня терапевтична добова доза становить 400 мг.
Максимальна разова доза становить 400 мг.
Максимальна добова доза становить 1200 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кордарон таб 200мг 30 шт производится компанией САНОФИ АВЕНТИС ГРУП. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кордарон таб 200мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кордарон таб 200мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для при... Амиодарон концентрат 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт для приготовления р-ра для в/в введения, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50 мг/мл 3 мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон концентрат для приготовления раствора для ... Амиодарон концентрат для приготовления раствора для инъекций 50мг/мл 3мл амп 10 шт, Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт ку... Амиодарон раствор для и/в/в 50мг/мл 3мл амп 10 шт курская биофабрика фирма биок, Амиодарон таб 200мг 20 шт Амиодарон таб 200мг 20 шт, Амиодарон таб 200 мг 30 шт Амиодарон таб 200 мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб 200мг 30 шт Амиодарон таб 200мг 30 шт, Амиодарон таб. 200 мг 30 шт Амиодарон таб. 200 мг 30 шт.
Пока нет комментариев