Кораксан таб 5мг 56 шт
Топ продаж
Суперцена
Кораксан таб 5мг 56 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка по 5 мг містить активну речовину івабрадину гідрохлориду 5,39 мг, що відповідає 5,0 мг основи.
Допоміжні речовини:
лактози моногідрат 63,91 мг, стеарат магнію 0,5 мг, крохмаль кукурудзяний 20 мг, мальтодекстрин 10 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,20 мг.
Оболонка: гліцерол 0,08740 мг, гіпромелоза 1,45276 мг, барвник заліза оксид жовтий (E172) 0,01457 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) 0,00485 мг, макрогол 6000 0,092 мг, титану діоксид (Е171) 0,26026 мг.
Опис:
овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору, з насічками з двох боків і гравіюванням на одній стороні, на іншій - цифра 5. Таблетка може бути поділена на дві рівні частини.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг.
По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 4 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину (при необхідності).
Протипоказання- підвищена чутливість до івабрадину або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
- ЧСС у спокої менше 70 уд./хв (до початку лікування);
- кардіогенний шок;
- гострий інфаркт міокарда;
- важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.);
- важка печінкова недостатність (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
- синдром слабкості синусового вузла;
- Синоатріальна блокада;
- нестабільна чи гостра серцева недостатність;
- наявність штучного водія ритму, що працює в режимі постійної стимуляції;
- нестабільна стенокардія;
- атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня;
- Одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферментів системи цитохрому P450 3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому всередину, джозаміцин, телитроміцин, телітроміцин онавір) та нефазодон (див. розділи «Фармакокінетика» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- Одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які є помірними інгібіторами CYP3A4, що мають здатність урізати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- Вагітність, період грудного вигодовування та застосування у жінок репродуктивного віку, які не дотримуються надійних заходів контрацепції (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
- вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату в даній віковій групі не встановлено);
- Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ:
Помірно виражена печінкова недостатність (менше 9 балів за шкалою ЧайлдП'ю); тяжка ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв); вроджене подовження інтервалу QT (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT;
одночасний прийом грейпфрутового соку; нещодавно перенесений інсульт; пігментна дегенерація сітківки ока (retinitis pigmentosa); артеріальна гіпотензія; ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасне застосування з калійнезберігаючими діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування5 мг
Показання до застосуванняСимптоматична терапія стабільної стенокардії
Симптоматична терапія стабільної стенокардії при ішемічній хворобі серця у дорослих пацієнтів з нормальним синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд./хв: - при непереносимості або наявності протипоказань до застосування бетаадреноблокаторів;
окардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора.
Терапія хронічної серцевої недостатності
Терапія хронічної серцевої недостатності II-IV класу за класифікацією NYHA з систолічною дисфункцією у пацієнтів з синусовим ритмом і ЧСС не менше 70 уд./хв у комбінації зі стандартною терапією, що включає терапію бетаадреноблокаторами, або при непереносимості або наявності протипоказань до застосування адреноблокаторів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПацієнт повинен повідомити лікаря про всі препарати, що приймаються.
Небажані поєднання лікарських засобів
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT - антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідин, дизопірамід, беприділ, соталол, ібутилід, аміодарон) - лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, не відносять зипразидон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин для внутрішньовенного введення).
Слід уникати одночасного застосування івабрадину та вказаних лікарських засобів, оскільки урідження ЧСС може спричинити додаткове подовження інтервалу QT. За потреби спільного призначення цих препаратів слід ретельно контролювати показники ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»).
Супутнє застосування з обережністю
Калійнесберігаючі діуретики (діуретики групи тіазидів та «петлеві» діуретики):
гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженим, так і спричиненим впливом будь-яких речовин.
Цитохром P450 3A4 (ізофермент CYP3A4) Івабрадин метаболізується в печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 (ізофермент CYP3A4) і є дуже слабким інгібітором цього цитохрому.
Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (потужних, помірних та слабких інгібіторів) цитохрому CYP3A4. У той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину.
Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії (див. розділ «Особливі вказівки»).
Протипоказані поєднання лікарських засобів
Одночасне застосування івабрадину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), і нефазодон протипоказано ( див. розділ "Протипоказання"). Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 – кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) або джозаміцин (по 1 г 2 рази на добу) підвищують середні концентрації івабрадину у плазмі у 7-8 разів.
Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування івабрадину та дилтіазему або верапамілу (засобів, що уріжають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину в 2-3 рази та додатковим урідженням ЧСС на 5 уд./хв. Це застосування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Небажані поєднання лікарських засобів
Грейпфрутовий сік. На фоні прийому грейпфрутового соку відзначалося підвищення експозиції івабрадину у 2 рази. У період терапії препаратом Кораксан, по можливості, слід уникати вживання грейпфрутового соку.
Поєднання лікарських засобів, що потребують обережності - Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4. Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 70 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – 2,5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС.
- Індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні засоби, що містять Звіробій продірявлений, при сумісному застосуванні можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину та зажадати підбору вищої дози івабрадину. При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, було відмічено дворазове зниження AUC івабрадину. У період терапії препаратом Кораксан слід по можливості уникати застосування препаратів та продуктів, що містять Звіробій продірявлений.
Комбіноване застосування з іншими лікарськими засобами
Показано відсутність клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику івабрадину при одночасному застосуванні наступних лікарських засобів: інгібіторів протонної помпи (омепразол, лансопразол), інгібіторів фосфодіестерази-5 (наприклад, силденафіл), Інгібіторів ГМГ-ГМГ- них дигідропіридинового ряду (наприклад, амлодипін, лацидипін), дигоксину та варфарину. Показано, що івабрадин не впливає на клінічно значний вплив на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину та на фармакодинаміку ацетилсаліцилової кислоти.
Івабрадин застосовувався в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткої та пролонгованої дії, інгібіторами ГМГ- мпи, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину, ацетилсаліциловою кислотою та іншими антиагрегантними засобами.
Застосування перелічених вище лікарських засобів не супроводжувалося зміною профілю безпеки терапії, що проводиться.
ПередозуванняСимптоми
Передозування може призводити до вираженої та тривалої брадикардії (див. розділ «Побічна дія»).
Лікування
вираженої брадикардії має бути симптоматичним і проводитись у спеціалізованих відділеннях. У разі розвитку брадикардії у поєднанні з порушеннями показників гемодинаміки показано симптоматичне лікування із внутрішньовенним введенням бета-адреноміметиків, таких як ізопреналін.
За потреби можлива постановка штучного водія ритму.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
антиангінальний засіб
Фармакодинаміка:
Івабрадин – препарат, що уповільнює ритм серця, механізм дії якого полягає в селективному та специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють частоту серцевих скорочень. Івабрадин надає селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скорочувальну здатність міокарда та реполяризацію шлуночків.
Івабрадин також може взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, подібними до If каналів серця, що беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули.
За провокуючих обставин (наприклад, швидка зміна яскравості в області зорового поля) часткове інгібування Ih каналів івабрадином викликає феномен зміни світлосприйняття (фотопсія). Для фотопсії характерна минуща зміна яскравості в обмеженій області зорового поля (див. розділ «Побічна дія»).
Основною фармакологічною особливістю івабрадину є здатність дозозалежного урідження (ЧСС). Аналіз залежності величини урідження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг двічі на добу та виявив тенденцію до досягнення ефекту «плато» (відсутність наростання терапевтичного ефекту при подальшому збільшенні дози), що знижує ризик розвитку вираженої брадикардії (ЧСС менше 40 уд./хв) (див. розділ «Побічна дія»).
При призначенні препарату в дозах, що рекомендуються, ступінь урідження ЧСС залежить від її вихідної величини і становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні.
Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скорочувальну здатність міокарда (не викликає негативний інотропний ефект) та процес реполяризації шлуночків серця. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на час проведення імпульсів по передсердношлуночкових або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скориговані інтервали QT.
У дослідженнях за участю пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадин не впливає на скорочувальну здатність міокарда.
Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг 2 рази на добу покращував показники проб навантаження вже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена для дози 7,5 мг 2 рази на добу. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози з 5 мг до 7,5 мг 2 рази на добу було встановлено у порівняльному дослідженні з атенололом. Час виконання фізичного навантаження збільшився приблизно на 1 хвилину через 1 місяць застосування івабрадину в дозі 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-місячного курсу прийому івабрадину в дозі 7,5 мг 2 рази на добу внутрішньо відмічено подальший приріст цього показника. на 25 секунд. Антиангінальна та антиішемічна активність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів віком 65 років та старших.
Ефективність івабрадину при застосуванні в дозах 5 мг та 7,5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку розвитку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST 1 мм), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 годин.
У пацієнтів, які приймали івабрадин, показана додаткова ефективність івабрадину щодо всіх показників проб навантаження при додаванні до максимальної дози атенололу (50 мг) на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо).
Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3 - 4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено.
У дослідженнях клінічної ефективності препарату ефекти івабрадину повністю зберігалися протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування. Під час лікування ознак розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому «скасування» не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним урідженням ЧСС, а також із значним зменшенням робочого твору (ЧСС х систолічний артеріальний тиск), причому як у спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники артеріального тиску (АТ) та загальний периферичний судинний опір (ОПСС) був незначним та клінічно незначущим.
Стійке ушкодження ЧСС було відзначено у пацієнтів, які приймають івабрадин як мінімум протягом 1 року. Впливу на вуглеводний обмін та ліпідний профіль при цьому не спостерігалося.
У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності та безпеки івабрадину були подібними до таких у загальній популяції пацієнтів.
У дослідженні у пацієнтів з ІХС без клінічних проявів серцевої недостатності (ФВЛШ більше 40%) на фоні підтримуючої терапії, терапія івабрадином у дозах вище рекомендованих (початкова доза 7,5 мг двічі на день (5 мг двічі на день, при віці старше) 75 років), яка потім титрувалася до 10 мг двічі на день) не мала істотного впливу на первинну комбіновану кінцеву точку (смерть внаслідок серцево-судинної причини або розвиток нефатального інфаркту міокарда). Частота розвитку брадикардії у групі пацієнтів, які отримували івабрадин, склала 17,9%. 7,1% пацієнтів у ході дослідження приймали верапаміл, дилтіазем чи потужні інгібітори ізоферменту CYP 3A4.
У пацієнтів із стенокардією класу II або вище за класифікацією канадського
Кардіологічного суспільства було виявлено невелике статистично значуще збільшення кількості випадків настання первинної комбінованої кінцевої точки при застосуванні івабрадину – чого не спостерігалося у підгрупі всіх пацієнтів зі стенокардією (клас I та вище).
У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40 %), 86,9 % яких отримували бета-адреноблокатори, не виявлено відмінностей між групами пацієнтів, які приймали івабрадин на тлі стандартної терапії, та плацебо за сумарною частотою летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН). У пацієнтів із симптоматичною стенокардією не було виявлено значних відмінностей щодо частоти виникнення смерті внаслідок серцево-судинної причини або госпіталізації внаслідок розвитку нефатального інфаркту міокарда або серцевої недостатності (частота виникнення – 12,0% у групі івабрадину та 15, 5% у групі плацебо, відповідно). На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ЧСС не менше 70 уд/хв показано зниження частоти госпіталізацій з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда на 36 % та частоти реваскуляризації на 30 %.
У пацієнтів зі стенокардією напруги на фоні прийому івабрадину відмічено зниження відносного ризику настання ускладнень (частота летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу ХС4). Зазначена терапевтична перевага досягається насамперед за рахунок зниження частоти госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда на 42 %.
Зниження частоти госпіталізації з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда у пацієнтів з ЧСС понад 70 уд/хв ще більш значуще і досягає 73%. Загалом відзначено хорошу переносимість та безпеку препарату.
На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35 % показано клінічно та статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18%. Абсолютне зниження ризику становило
4,2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці з початку терапії.
Зниження смертності від серцево-судинних захворювань та зниження числа госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН спостерігалося незалежно від віку, статі, функціонального класу ХСН, застосування бета-адреноблокаторів, ішемічної або неішемічної етіології ХСН, наявності цукрового діабету або артеріальної гіпертензії.
Пацієнти з симптомами ХСН із синусовим ритмом та з ЧСС не менше 70 уд./хв отримували стандартну терапію, що включає застосування бета-адреноблокаторів (89 %), інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та/або ангіотензину II рецепторів антагоністів (91 %). (83%), та антагоністів альдостерону (60%).
Показано, що застосування івабрадину протягом 1 року може запобігти одному летальному исходу або одній госпіталізації у зв'язку з серцево-судинним захворюванням на кожні 26 пацієнтів, які приймають препарат.
На фоні застосування івабрадину показано покращення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA.
У пацієнтів з ЧСС 80 уд/хв відмічено зниження ЧСС в середньому на 15 уд/хв.
Фармакокінетика:
Івабрадин є S-енантіомером, з відсутністю біоконверсії за даними досліджень in vivo. Основним активним метаболітом препарату є N-деметиловане похідне івабрадину.
Абсорбція та біодоступність
Івабрадин швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Біодоступність становить приблизно 40%, що з ефектом «першого проходження» через печінку.
Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1:00 і збільшує концентрацію в плазмі крові з 20% до 30%. Для зменшення варіабельності концентрації препарат рекомендується приймати одночасно з прийомом їжі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розподіл
Зв'язок із білками плазми становить приблизно 70%. Об'єм розподілу в рівноважному стані – близько 100 л. Сmax у плазмі після тривалого застосування у рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 22 нг/мл (коефіцієнт варіації = 29 %). Середня рівноважна концентрація в плазмі становить 10 нг/мл (коефіцієнт варіації = 38%).
Метаболізм
Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення за участю тільки цитохрому Р450 3А4 (ізоферменту CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-десметилированное похідне (S 18982), частка якого становить 40% дози концентрації івабрадину. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається у присутності ізоферменту CYP3A4.
Івабрадин має малу спорідненість до ізоферменту CYP3A4, не індукує і не інгібує його. У зв'язку з цим малоймовірно, що івабрадин впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. З іншого боку, одночасне застосування потужних інгібіторів або індукторів цитохрому Р450 може значно впливати на концентрацію івабрадину в плазмі (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
Виведення
Період напіввиведення (Т1/2) івабрадину становить в середньому 2 години (70-75 % площі під кривою «концентрація-час» (AUC)), ефективний Т1/2 – 11 годин. Загальний кліренс – приблизно 400 мл/хв, нирковий – приблизно 70 мл/хв. Виведення метаболітів відбувається з однаковою швидкістю через нирки та кишечник. Близько 4% прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді.
Лінійність та нелінійність
Фармакокінетика івабрадину є лінійною в діапазоні доз від 0,5 до 24 мг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого та старечого віку
Фармакокінетичні показники (AUC та Сmax) істотно не відрізняються у групах пацієнтів 65 років і старше, 75 років і старше та загальної популяції пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення функції нирок
Вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 15 до 60 мл/хв) на кінетику івабрадину мінімальний, оскільки лише близько 20 % івабрадину та його активного метаболіту S 18982 виводиться нирками (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). ).
Порушення функції печінки
У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC вільного івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з помірною (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю обмежені та не дозволяють зробити висновок про особливості фармакокінетики препарату у цієї групи пацієнтів. Дані про застосування івабрадину у хворих з тяжкою (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю на даний момент відсутні (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).
Взаємозв'язок між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями Аналіз взаємозв'язку між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями дозволив встановити, що урідження ЧСС знаходиться в прямій пропорційній залежності від збільшення концентрації івабрадину та активного метаболіту S 18982 в 1000000000000000000000000000000000 у плазмі. При більш високих дозах препарату уповільнення серцевого ритму не має пропорційної залежності від концентрації івабрадину в плазмі та характеризується тенденцією до досягнення «плато». Високі концентрації івабрадину, яких можна досягти при комбінації препарату з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, можуть призводити до вираженого ушкодження ЧСС, однак цей ризик нижчий при комбінації з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (див. розділи «Протипоказання»,
Вагітність та годування груддюПрепарат Кораксан протипоказаний для застосування під час вагітності.
На даний момент є недостатня кількість даних про застосування препарату під час вагітності.
У доклінічних дослідженнях івабрадину виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію.
Період грудного вигодовування
Застосування препарату Кораксан у період грудного вигодовування протипоказане.
У дослідженнях на тваринах показано, що івабрадин виводиться з грудним молоком.
Жінки, які потребують лікування препаратами, що містять івабрадин, повинні припинити грудне вигодовування.
Жінки репродуктивного віку
Жінки репродуктивного віку повинні дотримуватись надійних заходів контрацепції в період лікування препаратом Кораксан (див. розділ «Протипоказання»).
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗастосування препарату вивчалося у дослідженнях за участю майже 45 000 пацієнтів.
Найчастіше побічні ефекти івабрадину, зміни світлосприйняття (фосфени) та брадикардія носили дозозалежний характер і були пов'язані з механізмом дії препарату.
Перелік небажаних реакцій
Частота побічних реакцій, зазначених у клінічних дослідженнях, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
З боку органів чуття
Дуже часто: зміни світлосприйняття (фосфени): відзначалося у 14,5% пацієнтів і описувалося як тимчасова зміна яскравості в обмеженій зоні зорового поля.
Як правило, подібні явища провокувалися різкою зміною інтенсивності освітлення. Також можуть виникати фосфени, які можуть мати вигляд ореолу, розпадання зорової картинки на окремі частини (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), виявлятися у вигляді яскравих кольорових спалахів або множинних зображень (персистенція сітківки). В основному, фотопсія з'являлася в перші два місяці лікування, але надалі вони могли виникати повторно. Виразність фотопсії, як правило, була слабкою чи помірною. Поява фотопсії припинялася на тлі продовження терапії (у 77,5% випадків) або після її завершення. Менш ніж у 1% пацієнтів поява фотопсії стала причиною зміни їхнього способу життя або відмови від лікування.
Часто: нечіткість зору.
Нечасто: вертиго, диплопія, порушення зору
З боку серцево-судинної системи
Часто: брадикардія: у 3,3% пацієнтів, особливо у перші 2-3 місяці терапії, у 0,5% пацієнтів розвивалася виражена брадикардія з ЧСС не більше 40 уд/ хв; AV блокада І ступеня (подовження інтервалу PQ на ЕКГ); шлуночкова екстрасистолія, неконтрольована зміна артеріального тиску, фібриляція передсердь. Фібриляція передсердь спостерігалася у 5,3% пацієнтів, які отримували івабрадин, порівняно з 3,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Згідно з аналізом об'єднаних даних клінічних досліджень з періодом спостереження не менше 3 місяців, виникнення фібриляції передсердь спостерігалося у 4,86% пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08% у контрольних групах.
Нечасто: відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, виражене зниження артеріального тиску, можливо, пов'язане з брадикардією.
Дуже рідко: AV блокада II та III ступеня, синдром слабкості синусового вузла.
З боку травної системи
Нечасто: нудота, запор, діарея, біль у животі.
Порушення з боку центральної нервової системи
Часто: головний біль, особливо в перший місяць терапії; запаморочення, можливо пов'язане із брадикардією.
Нечасто: непритомність, можливо пов'язана з брадикардією.
З боку дихальної системи
Нечасто: задишка.
З боку опорно-рухового апарату
Нечасто спазми м'язів.
Лабораторні та інструментальні показники
Нечасто: гіперурикемія, еозинофілія, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, подовження інтервалу QT на ЕКГ.
З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини
Нечасто: висипання на шкірі, еритема.
Рідко: свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
Загальні розлади та симптоми
Нечасто: астенія, підвищена стомлюваність, можливо пов'язані з брадикардією.
Рідко: нездужання, можливо пов'язане із брадикардією.
особливі вказівкиНедостатність позитивного ефекту щодо клінічних наслідків у пацієнтів із симптоматичною стабільною стенокардією.
Івабрадин показаний лише як симптоматична терапія стабільної стенокардії, оскільки івабрадин не має позитивного ефекту на частоту виникнення серцево-судинних подій (наприклад, інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних причин) у пацієнтів із симптоматичною стенокардією.
Контроль ЧСС Враховуючи значну варіабельність ЧСС протягом доби, перед початком терапії препаратом Кораксан або при прийнятті рішення про титрацію дози має бути виконане визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинний амбулаторний нагляд. Таке визначення має бути також проведене пацієнтам з низькою ЧСС, зокрема, якщо ЧСС опускається нижче 50 уд./хв, або при зниженні дози препарату Кораксан (Див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Порушення серцевого ритму Кораксан є неефективним для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Препарат Кораксан не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаних із функцією синусового вузла.
У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь (Див. розділ «Побічна дія»). Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу.
Під час терапії препаратом Кораксан слід проводити клінічне спостереження за пацієнтами щодо виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) до поточного контролю слід включати ЕКГ. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм має бути рекомендовано звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину слід ретельно розглянути повторно.
Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем.
Застосування у пацієнтів з брадикардією Кораксан протипоказаний, якщо до початку терапії частота серцевих скорочень у спокої становить менше 70 уд./хв (див. розділ «Протипоказання»). Якщо на фоні терапії ЧСС у спокої уріжається до значень менше 50 уд./хв або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або гіпотензія), необхідно зменшити дозу препарату Кораксан. Якщо при зниженні дози препарату ЧСС залишається менше 50 уд./хв або зберігаються симптоми, пов'язані з брадикардією, прийом препарату Кораксан слід припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Комбіноване застосування у складі антиангінальної терапії
Застосування препарату Кораксан спільно з БМКК, що уріжають ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказано (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами та БМКК похідними дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, зміни профілю безпеки терапії, що проводилося, відзначено не було. Не встановлено, що одночасне застосування з БМКК підвищує ефективність івабрадину (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Хронічна серцева недостатність
Слід розглядати питання про призначення препарату Кораксан лише у пацієнтів із стабільною серцевою недостатністю. Слід з обережністю застосовувати препарат Кораксан у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмежені дані щодо застосування у даної групи пацієнтів. Не рекомендується призначати препарат Кораксан безпосередньо після перенесеного інсульту,
т.к.
відсутні дані щодо застосування препарату у цей період.
Функції зорового сприйняття
Кораксан впливає на функцію сітківки ока (див. «Фармакодинаміка»). В даний час не було виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока, проте вплив препарату на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 рік) на сьогоднішній день невідомий. У разі виникнення несподіваних порушень зорових функцій слід розглянути питання про припинення прийому препарату Кораксан. Пацієнтам з пігментною дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) препарат Кораксан слід приймати обережно (див. розділ «З обережністю»).
До складу
препарату входить лактоза, тому Кораксан не рекомендується пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Артеріальна гіпотензія
Через недостатню кількість клінічних даних препарат Кораксан слід призначати з обережністю пацієнтам з легкою та помірною артеріальною гіпотензією. Кораксан протипоказаний при тяжкій артеріальній гіпотензії (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.) (див. розділ «Протипоказання»).
Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) – серцеві аритмії
Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому препарату Кораксан при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом препарату
Кораксан слід припинити за 24 години до її проведення.
Застосування у пацієнтів з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT або пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT Кораксан не слід призначати при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT, а також у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими ліками»). ). За потреби такої терапії необхідний суворий контроль ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»).
Зниження частоти серцевих скорочень, у тому числі внаслідок прийому препарату Кораксан, може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжкої форми аритмії, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують зміни гіпотензивної терапії.
У дослідженні SHIFT випадки підвищення АТ траплялися частіше у групі пацієнтів, які приймали Кораксан (7,1%), порівняно з групою плацебо (6,1%). Ці випадки траплялися особливо часто невдовзі після зміни гіпотензивної терапії; вони мали тимчасовий характер і не впливали на ефективність препарату Кораксан. При зміні гіпотензивної терапії у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають Кораксан, потрібен моніторинг артеріального тиску через відповідні інтервали часу (див. розділ «Побічна дія»).
Помірна печінкова недостатність
При помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою ЧайлдП'ю) терапію препаратом Кораксан слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Тяжка ниркова недостатність
При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 15 мл/хв) терапію препаратом Кораксан слід проводити з обережністю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та виконувати роботи, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій.
Спеціальне дослідження щодо оцінки впливу препарату Кораксан на здатність керувати автомобілем було проведено за участю здорових добровольців. За його результатами, здатність керувати автомобілем не змінювалася. Однак у постреєстраційному періоді траплялися випадки погіршення здатності керувати автотранспортом через симптоми, пов'язані з порушенням зору.
Кораксан може викликати тимчасову зміну світлосприйняття переважно у вигляді фотопсії (див. розділ «Побічна дія»).
Можливе виникнення подібної зміни світлосприйняття має братися до уваги при керуванні автотранспортом або іншими механізмами при різкій зміні інтенсивності світла, особливо у нічний час.
Умови зберіганняСпеціальних умов зберігання не потрібно.
У недоступних для дітей місцях.
Спосіб застосування та дозиКораксан слід приймати внутрішньо 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їди (див. розділ «Фармакокінетика»).
Симптоматична терапія стабільної стенокардії
Перед початком терапії або при прийнятті рішення про титрацію дози має бути виконане визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинний амбулаторний нагляд.
Початкова доза препарату Кораксан не повинна перевищувати 5 мг 2 рази на добу у пацієнтів віком до 75 років.
Якщо симптоми зберігаються протягом 3-4 тижнів і якщо початкове дозування добре переносилося і ЧСС у стані спокою залишається більше 60 ударів на хвилину, доза може бути збільшена до наступного рівня у пацієнтів, які отримували препарат Кораксан у дозі 2,5 мг 2 рази на день або 5 мг двічі на день. Підтримуюча доза препарату Кораксан не повинна перевищувати 7,5 мг 2 рази на день.
Застосування препарату Кораксан слід припинити, якщо симптоми стенокардії не зменшуються, якщо поліпшення незначне або якщо не спостерігається клінічно значущого зниження ЧСС протягом 3 місяців терапії. виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску); необхідно зменшити дозу препарату Кораксан – аж до 2,5 мг (по 1/2 таблетки по 5 мг) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози препарату Кораксан ЧСС залишається менше 50 уд./хв або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити.
Хронічна серцева недостатність
Терапію можна розпочати лише у пацієнта зі стабільним перебігом хронічної серцевої недостатності.
Рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 10 мг на добу (по 1 таблетці 5 мг 2 рази на добу).
Після двох тижнів застосування добова доза препарату Кораксан може бути збільшена до 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг 2 рази на добу), якщо частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно більше 60 уд./хв. У разі якщо ЧСС стабільно нижче 50 уд./хв або у разі прояву симптомів брадикардії, таких як запаморочення, підвищена стомлюваність або гіпотензія, доза може бути зменшена до 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 рази на добу. .
Якщо значення ЧСС знаходиться в діапазоні від 50 до 60 уд./хв, підтримуюча доза препарату Кораксан, що рекомендується, становить 5 мг 2 рази на добу.
Якщо в процесі застосування препарату Кораксан ЧСС у стані спокою стабільно менше 50 уд/хв або якщо у пацієнта відзначаються симптоми брадикардії, для пацієнтів, які отримують препарат Кораксан у дозі 5 мг 2 рази на добу або 7,5 мг 2 рази на добу, доза препарату Кораксан має бути знижено до нижчого рівня.
Якщо у пацієнтів, які отримують препарат Кораксан у дозі 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 рази на добу або 5 мг 2 рази на добу, ЧСС у стані спокою стабільно більше 60 уд/хв, доза препарату Кораксан може бути збільшена.
Якщо ЧСС залишається менше 50 уд/хв або у пацієнта зберігаються симптоми брадикардії, застосування препарату Кораксан слід припинити (див. розділ «Особливі вказівки»).
Застосування у пацієнтів віком від 75 років
Для пацієнтів віком 75 років і старше рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 2,5 мг (по 1/2 таблетки 5 мг) 2 рази на добу. Надалі можливе збільшення дози препарату Кораксан.
Порушення функції нирок
Пацієнтам із КК понад 15 мл/хв рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 10 мг на добу (по 1 таблетці 5 мг 2 рази на добу) (див. розділ «Фармакокінетика»). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза препарату Кораксан може бути збільшена до 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг 2 рази на добу).
Через нестачу клінічних даних щодо застосування препарату Кораксан у пацієнтів з КК менше 15 мл/хв, препарат слід застосовувати з обережністю.
Порушення функції печінки
Пацієнтам із легким ступенем печінкової недостатності рекомендується звичайний режим дозування.
Слід бути обережним при застосуванні препарату Кораксан у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд - П'ю).
Кораксан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд - П'ю), оскільки застосування препарату Кораксан у таких пацієнтів не вивчалося (можна очікувати істотного збільшення концентрації препарату в плазмі крові) (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика») .
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кораксан таб 5мг 56 шт производится компанией СЕРВЬЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кораксан таб 5мг 56 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кораксан таб 5мг 56 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бравадин таб 5мг 28 шт Бравадин таб 5мг 28 шт, Бравадин таб 5мг 56 шт Бравадин таб 5мг 56 шт, Бравадин таб 7.5мг 28 шт Бравадин таб 7.5мг 28 шт, Бравадин таб 7.5мг 56 шт Бравадин таб 7.5мг 56 шт, Ивабрадин канон таб 5мг 56 шт Ивабрадин канон таб 5мг 56 шт, Ивабрадин канон таб 7.5мг 56 шт Ивабрадин канон таб 7.5мг 56 шт, Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 28 шт Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 28 шт, Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 56 шт Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 56 шт, Ивабрадин Медисорб таб 7.5 мг 56 шт Ивабрадин Медисорб таб 7.5 мг 56 шт, Ивабрадин таб 5 мг 56 шт Ивабрадин таб 5 мг 56 шт, Ивабрадин таб п/об пленочной 7.5мг 56 шт озон Ивабрадин таб п/об пленочной 7.5мг 56 шт озон, Кораксан таб 7.5мг 56 шт Кораксан таб 7.5мг 56 шт, Раеном таб 5мг 56 шт Раеном таб 5мг 56 шт, Раеном таб 7.5мг 56 шт Раеном таб 7.5мг 56 шт.