Конкор ам таб 10мг+10мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Конкор ам таб 10мг+10мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: бісопрололу фумарат 5,00/5,00/10,00/10,00 мг; амлодипіну безілат (у перерахунку на амлодипін 5,00/10,00/5,00/10,00 мг) 6,95/13,90/6,95/13,90 мг.
Целюлоза
мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип A), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Опис:
Таблетки 5 мг + 5 мг: білі або майже білі довгасті злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.
Таблетки 5 мг + 10 мг: білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні таблетки та гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.
Таблетки 10 мг + 5 мг: білі або майже білі овальні злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні таблетки і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.
Таблетки 10 мг + 10 мг: білі або майже білі круглі злегка двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні і з гравіюванням MS на іншій стороні таблетки, без запаху.
Форма випуску:
Пігулки 5 мг + 5 мг, 5 мг + 10 мг, 10 мг + 5 мг, 10 мг + 10 мг. По 10 таблеток у блістер із комбінованої плівки «соld» (поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ)// алюмінієвої фольги; 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняЗа амлодипіном: тяжка артеріальна гіпотензія; - шок (в т.ч. кардіогенний); - нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); – гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; - Обструкція вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий аортальний стеноз).
За бісопрололом: гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, яка потребує проведення інотропної терапії; – кардіогенний шок; – атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; – синдром слабкості синусового вузла (СССУ); – синоатріальна блокада; - Виражена брадикардія (ЧСС менше 60 ударів / хв); – симптоматична артеріальна гіпотензія; - Тяжкі форми бронхіальної астми; - Виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; - феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); – метаболічний ацидоз;
За комбінацією амлодипін/бісопролол підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, бісопрололу та/або будь-якої з допоміжних речовин; – дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
ХСН (в т.ч. неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), печінкова недостатність, ниркова недостатність, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, строга дієта, що одночасно проводиться десенсибілізуюча AV блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня, псоріаз (в т.ч. в анамнезі), феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів), важкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОБ бронхіальної астми, проведення загальної анестезії, літній вік, артеріальна гіпотензія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, гострий інфаркт міокарда (протягом першого місяця),одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.
Дозування10 мг+10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: заміщення терапії монокомпонентними препаратами амлодипіну та бісопрололу у тих же дозах.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗа амлодипіном: Інгібітори CYP3A4: слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з інгібіторами CYP3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, індинавір, саквінавір і ритонавір, протигрибкові засоби групи азолів, такі як флуконазол та ітраконазол, макроліди типу еритроміцин або кларитроміцин, збільшують концентрацію препарату; их значень. Ці зміни можуть бути більш виражені у пацієнтів похилого віку, що потребує клінічного спостереження концентрації амлодипіну та корекції дози при необхідності. Індуктори CYP3A4: одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (в т.ч. рифампіцин, Звіробій продірявлений) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід застосовувати з обережністю амлодипін одночасно з індукторами CYP3A4. Дантролен (інфузія): у тварин спостерігалася летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинна недостатність у зв'язку з гіперкаліємією після прийому верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Внаслідок ризику гіперкаліємії, не рекомендують спільний прийом блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, під час лікування злоякісної гіпертермії та у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії. Такролімус: існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при сумісному прийомі разом з амлодипіном, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, у пацієнтів, які проходять лікування, необхідний моніторинг його рівня в крові та підбір дози такролімусу за необхідності. Циклоспорин: слід розглянути можливість здійснення моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки на фоні прийому амлодипіну; слід зменшити дозу циклоспорину за потреби. Симвастатин: одночасне застосування з амлодипіном може спричиняти збільшення концентрації симвастатину в плазмі крові. Спільний прийом амлодипіну в дозі 10 мг з 80 мг симвастатину призводив до 77% посилення дії симвастатину порівняно з одним симвастатином. Слід обмежувати дозу симвастатину у пацієнтів, які отримують амлодипін, до 20 мг на добу. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується через можливе збільшення біологічної доступності амлодипіну, що призводить до ефекту зниження високого кров'яного тиску. Циметидин, алюміній/магній (у складі антацидів) та силденафіл не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Амлодипін може посилювати антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних засобів. Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу (напоїв, що містять алкоголь), варфарину.
По бісопрололу: Не рекомендовані комбінації: Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і, меншою мірою, дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда, вираженого зниження артеріального тиску та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку «рикошетної» артеріальної гіпертензії Комбінації, що вимагають обережності БМКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, краплі очей для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, урідження ЧСС). Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому може посилюватися. Блокада бета-адреноблокаторів може приховати ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардії. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть послаблювати рефлекторну тахікардію та збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу AV провідності та розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин незначно вкорочує період напіввиведення (T1/2) бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин незначно вкорочує період напіввиведення (T1/2) бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин незначно вкорочує період напіввиведення (T1/2) бісопрололу. Як правило, корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну при одночасному застосуванні з бісопрололом збільшують ризик розвитку порушення периферичного кровообігу.
ПередозуванняПо амлодипіну:
Симптоми
Виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату).
Лікування
Промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, надання піднесеного положення нижнім кінцівкам, контроль за об'ємом циркулюючої крові та діурезом. Інтенсивна симптоматична терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних препаратів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз не є ефективним.
За бісопрололом
Симптоми
Найбільш часті симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість.
Лікування
При виникненні передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися тимчасове встановлення кардіостимулятора. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. Також може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону. При AV блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрин, інфузії ізопреналіну. У разі потреби – встановлення кардіостимулятора. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). Бісопролол практично не піддається діалізу.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК)).
Фармакодинаміка:
Даний лікарський препарат має виражені антигіпертензивні та антиангінальні ефекти завдяки взаємодоповнюючій дії двох активних інгредієнтів: БМКК – амлодипіну та селективного бета1-адреноблокатора – бісопрололу.
Механізм дії амлодипіну:
Амлодипін блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в клітини гладком'язових судин, ніж у кардіоміоцити). Антигіпертензивний ефект амлодипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на клітини гладком'язових судин, що веде до зниження опору периферичних судин. Механізм антиангінальної дії до кінця не вивчений, можливо він пов'язаний із двома наступними ефектами: 1. Розширення периферичних артеріол знижує загальний периферичний опір, тобто. постнавантаження. Оскільки амлодипін не викликає рефлекторної тахікардії, споживання енергії та кисню міокардом знижується. 2. Розширення великих коронарних і коронарних артеріол покращує постачання киснем як нормальних, так і ішемізованих зон міокарда.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на день викликає клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» та «стоячи» протягом всього 24-годинного інтервалу між прийомами препарату. У зв'язку з повільним розвитком антигіпертензивного ефекту амлодипіну він не викликає гострої гіпотензії. У пацієнтів зі стенокардією прийом препарату один раз на добу збільшує загальний час виконання фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії, а також час до значного зниження інтервалу ST1 мм, та знижує частоту нападів стенокардії та потребу сублінгвального прийому нітрогліцерину. Амлодипін не пов'язаний з будь-якими несприятливими метаболічними порушеннями або змінами рівня ліпідів плазми. Можливе використання у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою.
Механізм дії бісопрололу:
Бісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Він має лише незначну спорідненість до бета2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені бета2-адренорецептори. Виборча дія препарату на бета1-адренорецептори зберігається і поза терапевтичного діапазону. Бісопролол не має вираженої негативної інотропної дії. Максимальний ефект препарату досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Навіть при призначенні бісопрололу 1 раз на добу, його терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин завдяки 10-12 годинному періоду напіввиведення з плазми крові. Як правило, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 2 тижні після початку лікування. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи (САС), блокуючи бета1-адренорецептори серця. При одноразовому прийомі внутрішньо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) без ознак хронічної серцевої недостатності (ХСН) бісопролол уріжає частоту серцевих скорочень (ЧСС), зменшує ударний об'єм серця та, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда у кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений загальний периферичний судинний опір (ОПСС) знижується.
Фармакокінетика:
Амлодипін:
Всмоктування
Амлодипін добре всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі відзначається через 6-12 год. Прийом препарату разом з їжею не впливає на його всмоктування. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі схожий у літніх та молодих пацієнтів.
Розподіл
Видимий обсяг розподілу становить 21 л/кг. Рівноважна концентрація в плазмі (5-15 нг/мл) досягається через 7-8 днів після початку прийому препарату. Дослідження in vitro показали, що циркулюючий амлодипін приблизно на 97,5% пов'язаний із білками плазми.
Метаболізм та виведення
Амлодипін зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Приблизно 90% прийнятої дози перетворюється на неактивні похідні піридину. Приблизно 10% прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Приблизно 60% кількості неактивних метаболітів виводиться нирками та 20-25% через кишечник. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 35-50 годин, що дає змогу вводити препарат один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (25 л/год у пацієнта вагою 60 кг). У пацієнтів похилого віку він становить 19 л/год. Кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження з подальшим збільшенням AUC та періоду напіввиведення у літніх пацієнтів. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для даної вивченої вікової групи пацієнтів. У пацієнтів з нирковою недостатністю не було значних змін фармакокінетики амлодипіну. Амлодипін не діалізується. Пацієнтам з печінковою недостатністю через зниження кліренсу, що призводить до більш тривалого періоду напіввиведення та збільшення AUC приблизно на 40-60%, слід призначати нижчі початкові дози.
Бісопролол:
Всмоктування
Бісопролол майже повністю (більше 90 %) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію «при першому проходженні» через печінку (на рівні приблизно 10 %) становить близько 90 % після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години.
Розподіл
Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%.
Метаболізм та виведення
Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, які виявляються в плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50 %) та метаболізмом у печінці (близько 50 %) до метаболітів, які також виводяться нирками. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку в однаковому обсязі, підбір дози не потрібен для пацієнтів з легкою та помірною печінковою або нирковою недостатністю. Загальний кліренс становить 15 л/година. Період напіввиведення – 10-12 годин.
Вагітність та годування груддюБезпека
амлодипіну
в період вагітності людини не встановлювали.
За бісопрололом:
Бісопролол має фармакологічний ефект, який може спричинити несприятливий вплив протягом вагітності та/або плід/новонародженого (наприклад, гіпоглікемія та брадикардія). Бета-адреноблокатори знижують кровотік у плаценті та можуть несприятливо впливати на розвиток плода (затримка росту, мимовільний викидень, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода). Конкор® АМ не рекомендують під час вагітності, якщо передбачувана користь матері не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо лікування з Конкор® АМ необхідне, слід відстежувати кровотік у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та, у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плоду, приймати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів.
Даних про виділення бісопрололу та амлодипіну у грудне молоко немає . Тому прийом Конкор® АМ не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити. Дані про вплив препарату Конкор® АМ на фертильність у людини відсутні
.
Бісопролол не впливає на фертильність чи репродуктивні властивості, що доведено доклінічними дослідженнями.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаНебажані реакції, що спостерігаються при використанні діючих речовин окремо, представлені нижче залежно від частоти їх виникнення:
Дуже часто > 1/10 Часто >1/100 і < 1/10 Нечасто > 1/1000 і < 1/100 Рідко > 1/10000 та < 1/1000 Дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі випадки
Частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних).
По амлодипіну:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.
Порушення імунної системи дуже рідко: алергічні реакції.
Порушення з боку обміну речовин та харчування дуже рідко: гіперглікемія.
Порушення психіки нечасті: безсоння, зміна настрою (в т.ч. тривога), депресія; рідко: сплутаність свідомості.
Порушення з боку нервової системи часто: сонливість, запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); нечасто: непритомність, гіпестезія, парестезія, дисгевзія, тремор; Дуже рідко: м'язова гіпертонія, периферична нейропатія.
Порушення органу зору часто: порушення зору (зокрема. диплопія).
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення нечасті: шум у вухах.
Порушення шлунково-кишкового тракту часто: нудота, біль у животі, диспепсія, зміна режиму дефекації (в т.ч. запор або діарея); нечасто: блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко: гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів дуже рідко: гепатит, жовтяниця, підвищення рівня ферментів печінки*.
Порушення з боку серця: відчуття серцебиття; нечасто: аритмія (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь); дуже рідко інфаркт міокарда.
Порушення з боку судин часто: "припливи"; нечасто: виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко: васкуліт.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння часто: задишка; нечасто: кашель, риніт.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів нечасто: лакіурія, розлад сечовипускання, ніктурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті: імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення дуже часто: периферичні набряки; часто: підвищена стомлюваність, астенія; нечасто: біль у грудях, біль, загальне нездужання.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часто: набряки кісточок, судоми м'язів; нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин нечасті: алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, висип, екзантема, кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.
Лабораторні та інструментальні дані нечасті: збільшення маси тіла, зниження маси тіла. *У більшості випадків з холестазом.
Були відмічені окремі випадки екстрапірамідного синдрому.
По бісопрололу:
Порушення з боку обміну речовин та харчування рідко: підвищення концентрації тригліцеридів.
Порушення психіки нечасті: депресія, порушення сну; рідко: галюцинації, нічні кошмари.
Порушення з боку нервової системи часто: головний біль, запаморочення; нечасто: безсоння; рідко: непритомність.
Порушення з боку органу зору рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко: кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: порушення слуху.
Порушення серця нечасто: порушення AV провідності, брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН.
Порушення з боку судин часто: відчуття похолодання чи оніміння у кінцівках; Нечасто: гіпотензія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння нечасті: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивною хворобою легень в анамнезі; рідко: алергічний риніт.
Порушення шлунково-кишкового тракту часто: нудота, блювання, діарея, запор.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів рідко: гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних покривів рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко: алопеція, бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини нечасті: м'язова слабкість, судоми м'язів.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози рідко: імпотенція.
Загальні розлади та порушення у місці введення часто: підвищена стомлюваність**; нечасто: виснаження **.
Лабораторні та інструментальні дані рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ)). ** Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.
особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом Конкор® АМ різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу слід знижувати поступово.
По амлодипіну:
У період прийому препарату необхідно контролювати масу тіла та споживання натрію, призначення відповідної дієти. Відсутні дані про безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі. У пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV стадії за класифікацією NYHA неішемічного генезу амлодипін підвищує ризик виникнення набряку легенів, що не пов'язане із посиленням симптомів перебігу ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних ускладнень та летальних випадків у цих пацієнтів. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну та показники AUC можуть бути збільшені, рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижньої межі діапазону терапевтичних доз, і бути обережним, як на початку лікування, так і при підвищенні дози. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може виникнути необхідність поступового підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта. Пацієнтам із нирковою недостатністю амлодипін призначають у звичайних дозах, оскільки зміни його концентрації у плазмі не корелюються зі ступенем ниркової недостатності, і амлодипін не діалізується. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватись кліренс амлодипіну. Корекція дози не потрібна, але потрібне ретельне спостереження за пацієнтами. Пацієнтам похилого віку слід обережно збільшувати дозу. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості,
За бісопрололом:
Раптове скасування бісопрололу може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Бісопролол повинен призначатися з особливою обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією у поєднанні із серцевою недостатністю. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може викликати підвищення чутливості до алергенів і посилення анафілактичних реакцій, тому необхідно бути обережним при одночасно проведеній десенсибілізуючій терапії. Застосування епінефрину (адреналіну) який завжди може дати очікуваний терапевтичний ефект. При застосуванні бісопрололу симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть бути у прихованій формі. У пацієнтів з феохромоцитомою бісопролол повинен призначатися лише після блокади альфа-адренорецепторів (на фоні застосування альфа-адреноблокаторів). Пацієнти з псоріазом або псоріазом в анамнезі бісопролол повинен призначатися тільки після ретельної оцінки очікуваної користі та ризику. У пацієнтів, які зазнають загальної анестезії, блокада бета1-адренорецепторів знижує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда під час проведення анестезії та інтубації, а також у післяопераційний період. Рекомендують зберігати блокаду бета1-адренорецепторів періопераційно. Перед проведенням загальної анестезії анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнтом бета-адреноблокаторів через ризик взаємодії з іншими препаратами, що може призвести до брадіаритмії, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлексу для компенсації втрати крові. Якщо необхідно скасувати бета-адреноблокатор перед хірургічним втручанням, це має бути виконано поступово та завершено приблизно за 48 годин до анестезії. При бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе збільшення опору дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ застосування бісопрололу слід починати з найменшої можливої дози, а пацієнтів ретельно спостерігати за появою нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають амлодипін, з'являється запаморочення, біль голови, втома або нудота, здатність до реагування може погіршитися. У ході дослідження за участю пацієнтів із коронарною хворобою серця бісопролол не погіршував здатність до керування автомобілем. Проте, залежно від відповіді окремих пацієнтів на лікування, ефект на здатність керувати автомобілем або працювати з обладнанням не можна виключати. Зазначені явища можуть відбуватися в основному на початку терапії, при зміні терапії та одночасному споживанні алкоголю. У період лікування препаратом необхідно бути обережними в керуванні транспортними засобами та роботі з технічно складними механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30 С.
Зберігати препарат у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиТаблетки для вживання. Таблетки слід приймати вранці, незалежно від їди, не розжовуючи. Ризик призначений тільки для полегшення розламування для зручності ковтання. Чи не для поділу на рівні дози! Рекомендована добова доза – 1 таблетка певного дозування на день. Підбір та титрацію дози індивідуально для кожного пацієнта здійснює лікар під час призначення монокомпонентних препаратів, що містять активні інгредієнти, що входять до складу препарату Конкор® АМ.
Тривалість лікування
Лікування Конкор® АМ зазвичай є довготривалою терапією. Лікування не слід припиняти різко, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо лікування не слід різко припиняти у пацієнтів з ІХС. Рекомендується поступове зниження дози.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки виведення амлодипіну може бути сповільнене. Спеціальний режим дозування для даної групи пацієнтів не визначений, проте препарат у цьому випадку має призначатися обережно. Для пацієнтів з тяжкими розладами печінки максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дозування, як правило, не потрібно. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу. Пацієнтам, які піддаються діалізу, слід призначати амлодипін з особливою обережністю. Для пацієнтів з вираженими порушеннями ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв) максимальна добова доза бісопрололу становить 10 мг.
Літні пацієнти
Літнім пацієнтам можуть застосовуватися звичайні дози препарату. Обережність потрібна лише при збільшенні дози.
Діти
Препарат не рекомендований до застосування у дітей віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Конкор ам таб 10мг+10мг 30 шт производится компанией МЕРК. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Конкор ам таб 10мг+10мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Конкор ам таб 10мг+10мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Конкор ам таб 10мг+5мг 30 шт Конкор ам таб 10мг+5мг 30 шт, Конкор ам таб 5мг+10мг 30 шт Конкор ам таб 5мг+10мг 30 шт, Конкор ам таб 5мг+5мг 30 шт Конкор ам таб 5мг+5мг 30 шт, Нипертен комби таб 5мг+5мг 30 шт Нипертен комби таб 5мг+5мг 30 шт.
Пока нет комментариев