Клопидогрел-АКОС таб 75 мг 90 шт
Клопидогрел-АКОС таб 75 мг 90 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: клопідогрелу гідросульфату – 0,097875 г, у перерахунку на клопідогрел – 0,075000
г
; гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 0,01850 г, макрогол (поліетиленгліколь) – 0,04810 г, натрію стеарилфумарат – 0,00555 г, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0037 г; Склад
оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 0,006790 г, титану діоксид (Е171) - 0,001910 г, макрогол (поліетиленгліколь) - 0,001022 г, барвник заліза оксид червоний - 0,00027
Таблетки, покриті плівковою оболонкою, рожевого з коричневим відтінком кольору, круглі, двоопуклі. Допустима незначна шорсткість поверхні. Колір таблеток на поперечному розрізі – білий або білий з жовтуватим відтінком.
Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу (ПВХ/ПВДХ; ПВХ/ПВДХ/ПВХ; ПВХ/ПЕ/ПВДХ; ПВХ/Аклар) та фольги алюмінієвої або блістер із комбінованого матеріалу (OPA/AL/PVC) та фольги алюмінієвої. По 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
Тяжка печінкова недостатність;
Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив;
Вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Вагітність та період грудного вигодовування»);
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені).
З обережністю:
- при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування);
- при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування);
- при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (зокрема, шлунково-кишкових або внутрішньоочних), і, особливо, при одночасному застосуванні лікарських засобів, які можуть спричинити ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (таких як АСК та нестероїдні протизапальні) препарати (НПЗП));
- у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі: через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, а також у пацієнтів, які отримують лікування АСК, гепарином, варфарином, інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa, НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами. циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), а також іншими лікарськими засобами, застосування яких пов'язане з ризиком розвитку кровотеч, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»);
- при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту СУР2С8 (репаглінід, паклітаксел) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами");
- у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту СУР2С19 (див. розділ "Фармакокінетика" підрозділ "Фармакогенетика", розділи "Спосіб застосування та дози", "Особливі вказівки");
- при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій, див. розділ «Особливі вказівки»);
- при нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті (при поєднанні з АСК див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування75 мг
Показання до застосуванняВторинна профілактика атеротромботичних ускладнень:
• У дорослих пацієнтів після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (з давністю від декількох днів до 35 днів), нещодавно перенесеного ішемічного інсульту (з давністю від 7 днів до 6 місяців) або при діагностованій оклюзійній хворобі периферичних комбінованої кінцевої точки, що включала повторний ішемічний інсульт (з летальним кінцем або без нього), повторний інфаркт міокарда (з летальним кінцем або без нього) та іншу серцево-судинну смерть;
• У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом:
- гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, які повинні отримувати медикаментозне лікування, та пацієнтів, яким показано черезшкірне коронарне втручання (зі стентуванням або без стентування) або аортокоронарне шунтування ( Прийом клопідогрелу знижував частоту комбінованої кінцевої точки, що включала серцево-судинну смерть, інфаркт міокарда або інсульт, а також частоту комбінованої кінцевої точки, що включала серцево-судинну смерть, інфаркт міокарда, інсульт, рефрактерну ішемію;
- гострий інфаркт міокарда із підйомом сегмента ST. Прийом клопідогрелу знижував смертність від будь-яких причин, а також частоту комбінованої кінцевої точки, що включала смерть, повторний інфаркт міокарда або інсульт.
Профілактика атеротромботичних і тромбоемболічних ускладнень у дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією):
Показано, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь з підвищеним ризиком судинних ускладнень терапія непрямими антикоагулянтами, що є в порівнянні із застосуванням тільки АСК або комбінації клопідогрелу з АСК щодо зниження ризику розвитку інсульту;
Пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), що мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, які не можуть приймати АВК (наприклад, при наявності особливого ризику кровотечі, нездатності пацієнта, на думку лікаря, адекватно контролювати МНО (міжнародне нормалізоване) ставлення) або у разі неприйняття пацієнтом лікування АВК), для запобігання атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, показаний прийом клопідогрелу в комбінації з АСК. Показано, що клопідогрел у комбінації з АСК знижував частоту комбінованої кінцевої точки, що включала інсульт, інфаркт міокарда, системну тромбоемболію поза ЦНС або серцево-судинну смерть, переважно за рахунок зниження частоти розвитку інсульту (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські засоби, застосування яких пов'язане з ризиком розвитку кровотечі:
Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок їхнього потенційного адитивного ефекту з клопідогрелом. Лікування слід проводити з обережністю.
Тромболітики:
Безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібрин-специфічних або фібрин-неспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була вивчена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, яка спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з АСК.
Блокатори глікопротеїну IIb/IIIa:
У зв'язку з можливістю фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелом та блокаторами глікопротеїну IIb/IIIa, їх одночасне застосування потребує обережності, особливо у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ «Особливі вказівки») .
Ін'єкційні антикоагулянти (наприклад, гепарин):
За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантної дії клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні слід бути обережними.
Пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин):
Хоча прийом клопідогрелу 75 мг/добу не змінював фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту СУР2С9) або МНО у пацієнтів, які тривало одержують лікування варфарином, одночасний прийом клопідогрелу збільшує ризик кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання. Тому слід бути обережними при одночасному прийомі варфарину і клопідогрелу.
Ацетилсаліцилова кислота (АСК):
АСК не змінює інгібуючого АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів ефекту клопідогрелу, але клопідогрел потенціює вплив АСК на агрегацію тромбоцитів, що колагеніндукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом АСК по 500 мг 2 рази на день протягом однієї доби не викликав істотного збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Оскільки між клопідогрелом і АСК можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі, тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними. Тим не менш, у клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та АСК (75-325 мг один раз на добу) до одного року.
Нестероїдні протизапальні препарати (HПЗП):
У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Однак, у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час не відомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2 з клопідогрелом. слід бути обережними (див. розділ «Особливі вказівки»).
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС):
Оскільки СІЗЗС порушують активацію тромбоцитів і збільшують ризик розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні слід бути обережними.
Індуктори ізоферменту СУР2С19:
Оскільки клопідогрел метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту СУР2С19, очікується, що застосування лікарських засобів, які індукують активність цього ізоферменту, може призвести до збільшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу.
Рифампіцин, що є потужним індуктором ізоферменту CYP2C19, при одночасному застосуванні з клопідогрелом призводить до збільшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу, так і до інгібування тромбоцитів, що може підвищувати ризик виникнення кровотечі. В якості запобіжного заходу не рекомендується застосовувати одночасно потужні індуктори ізоферменту СУР2С19 і клопідогрел.
Інгібітори ізоферменту CYP2C19:
Оскільки клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19, застосування лікарських засобів, що інгібують цей ізофермент, може призвести до зменшення утворення активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії не встановлено. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу і потужних або помірних інгібіторів ізоферменту СУР2С19. Потужними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін.
Слід уникати одночасного застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи, які є потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу) (див. розділ «Фармакокінетика, підрозділ, Фармакогенетика», розділ «Особливі. Якщо інгібітори протонної помпи повинні прийматися одночасно з клопідогрелом, слід приймати інгібітор протонної помпи з найменшим інгібуванням ізоферменту СYР2С19, такий як пантопразол та лансопразол.
Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими, одночасно застосовуваними лікарськими засобами, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що:
- при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося;
- одночасне застосування фенобарбіталу та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу;
- фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх одночасному застосуванні з клопідогрелом;
- антацидні засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу;
- фенітоїн та толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE). Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських засобів, таких як фенітоїн та толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються за допомогою ізоферменту СУР2С9 цитохрому Р450;
- інгібітори АПФ, діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, гормонопромінна терапія та блокатори Значних небажаних взаємодій виявлено.
Показано, що клопідогрел збільшував системну експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro показали, що збільшення системної експозиції репаглініду є наслідком пригнічення ізоферменту СУР2С8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні клопідогрелу та лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СУР2С8 (наприклад, репаглініду, паклітакселу) у зв'язку з ризиком збільшення їх плазмових концентрацій.
Опіоїдні агоністи:
Як і у разі інших пероральних інгібіторів Р2У12, одночасне застосування опіоїдних агоністів може затримувати та зменшувати абсорбцію клопідогрелу, ймовірно, через сповільнене випорожнення шлунка. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід розглянути можливість призначення парентерального антиагрегантного препарату у пацієнтів з гострим коронарним синдромом, що потребує одночасного застосування морфіну або інших опіоїдних агоністів.
ПередозуванняСимптоми передозування:
Передозування клопідогрелом може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч.
Заходи надання допомоги при передозуванні:
При появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Антидот клопідогрілу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група
Антиагрегантний засіб
Код АТХ: B01AC04.
Фармакодинаміка:
Клопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Для утворення активного метаболіту, який пригнічує агрегацію тромбоцитів, клопідогрел повинен метаболізуватися за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450 (CYP450). Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Yi2 рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу GPIIb/IIIa, що призводить до пригнічення агрегації тромбоцитів.
Завдяки незворотному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.
Агрегація тромбоцитів, викликана агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.
Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів.
При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60 %. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до вихідного рівня, в середньому протягом 5 днів.
У ході клінічного дослідження ACTIVE-A показано, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) (порівняно з прийомом тільки однієї АСК) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смерті, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту.
Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з АСК виявлялася рано та зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, спостерігалося переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з АСК знижувався, а також спостерігалася тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, яка отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з АСК, але не спостерігалося відмінностей у частоті тромбоемболій поза ЦНС або судинної смерті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з АСК зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.
Перехід з терапії потужним інгібітором рецепторів P2Y12 на лікування клопідогрелом у поєднанні з АСК після завершення гострої фази гострого інфаркту міокарда (ГІМ) вивчався у двох рандомізованих ініційованих дослідником клінічних дослідженнях (ТОР1С та TROPICAL-ACS).
У рандомізованому відкритому клінічному дослідженні ТОР1С брали участь пацієнти, які перенесли ГІМ, яким виконувалось черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ). Пацієнти, які отримували АСК та один з найбільш потужних інгібіторів рецепторів P2Y12, у яких не розвинулися несприятливі події протягом одного місяця, або були переведені на терапію фіксованою комбінацією АСК та клопідогрелу (деескалація подвійної антитромбоцитарної терапії (ДАТ)) або продовжили приймати Постійна ДАТ).
Події, включені в комбіновану первинну кінцеву точку (смерть від ускладнень серцево-судинних захворювань (ССЗ), інсульт, екстрена реваскуляризація та кровотечі типу 2 або більш важкі кровотечі за шкалою BARC (Дослідницького академічного консорціуму з кровотеч)), через один рік були зареєстровані у 43 із 322 пацієнтів (13,4 %) у групі деескалації ДАТ та 85 пацієнтів із 323 (26,3 %) у групі незмінної ДАТ (р < 0,01).
Статистично значуща відмінність в основному зумовлена скороченням кількості випадків кровотечі, у тому числі кровотеч, які за шкалою BARC більш або рівні 2 (4 % у групі деескалації та 14,9 % у групі, що отримувала незмінену ДАТ), при цьому не спостерігалося істотних відмінностей у частоті ішемічних ускладнень (р = 0,36).
До рандомізованого відкритого клінічного дослідження TROPICAL-ACS було включено 2610 пацієнтів з ГІМ, підтвердженим аналізом на біомаркери, після проведення ЧКВ. Пацієнти були рандомізовані до груп для отримання прасугрелу (дні 0-14) або прасугрелу (дні 0-7), а потім клопідогрелу (дні 8-14) у комбінації з АСК.
На 14-й день було проведено оцінку функції тромбоцитів. Пацієнти з першої групи терапії лише прасугрелом продовжували приймати прасугрел протягом 11,5 місяців.
У пацієнтів із групи заміни терапії було виконано аналіз на високу реактивність тромбоцитів (ДРТ). Пацієнти з ДРТ > 46 одиниць знову перевели на терапію прасугрелом, яку отримували протягом 11,5 місяців. Пацієнти з ДРТ < 46 одиниць продовжили лікування клопідогрелом у дозі 75 мг/добу протягом 11,5 місяців. Таким чином, у групі керованої заміни терапії пацієнти отримували або прасугрел (40%), або клопідогрел (60%). Усі пацієнти отримували АСК, подальше спостереження тривало протягом року.
Первинна кінцева точка включала комбінацію серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда, інсульту та кровотечі типу 2 або тяжкі кровотечі за шкалою BARC. Дослідження продемонструвало відсутність відмінностей між групами первинної кінцевої точки за критерієм non inferiority. Заміна терапії, що керується, не призвела до підвищення ризику розвитку ішемічних ускладнень (2,5% у групі деескалації і 3,2% у контрольній групі), а також частоти кровотеч типу 2 або більше за шкалою BARC.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
При одноразовому та повторному прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середнє значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягається приблизно через 45 хв після прийому препарату. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу через нирки його абсорбція становить приблизно 50%.
Розподіл:
In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98 % та 94 %, відповідно), і цей зв'язок є ненасиченим до концентрації 100 мг/мл.
Метаболізм:
Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший здійснюється за допомогою естераз і призводить до гідролізу клопідогрелу з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85 % від циркулюючих метаболітів); другий шлях здійснюється за допомогою ізоферментів цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу - тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей активний метаболіт утворюється головним чином за допомогою ізоферменту СУР2С19, але в його освіті також беруть участь деякі інші ізоферменти, включаючи СУР1А2, CYP2B6 та СУРЗА4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, виділений в in vitro дослідженнях швидко і незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, блокуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Смах активного метаболіту клопідогрелу після одноразового прийому його навантажувальної дози 300 мг у 2 рази перевищує таку після 4-х днів прийому підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг. Схах досягається приблизно протягом 30-60 хв.
Виведення:
Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виводиться через нирки та приблизно 46% радіоактивності виводиться через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дозування в 75 мг період напіввиведення (Т1/2) клопідогрелу становить приблизно 6 годин
.
За допомогою ізоферменту СУР2С19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів ех vivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена СУР2С19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів СУР2С19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів СУР2С19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язана відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів СУР2С19*4, *5, *6, *7 і *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту СУР2С19 повинні мати два зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження фенотипів пацієнтів з низькою активністю ізоферменту СУР2С19 у пацієнтів європеоїдної раси становлять 2%, у пацієнтів негроїдної раси - 4% і у монголоїдної раси - 14%. Існують спеціальні тести для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту СУР2С19. За даними перехресного дослідження (40 добровольців) за участю добровольців з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту СУР2С19, будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ), індукованої дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту СУР2С19 виявлено не було. У добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася на 63-71% порівняно з добровольцями з високою активністю ізоферменту CYР2С19. При використанні схеми лікування 300 мг навантажувальна доза/75 мг підтримуюча доза (300 мг/75 мг) у добровольців з низькою активністю ізоферменту СYР2С19 антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становили 24 % (через 24 год) та 37 % дослідження) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день дослідження), у добровольців з високою активністю ізоферменту СУР2С19 та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день дослідження) у добровольців із проміжною активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 отримували препарат за схемою лікування 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі за схемою лікування 300 мг/75 мг. Крім цього, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день дослідження), що було більше такого у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували лікування за схемою 300 мг/75 мг, і було подібно до такого в групах пацієнтів із більш високою інтенсивністю CYP2C 19-метаболізму, які отримували лікування за схемою 300 мг/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Аналогічно результатам даного дослідження мета-аналіз шести досліджень, в який увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що в порівнянні з добровольцями з високою активністю ізоферменту СУР2С19, у добровольців з проміжною активністю ізоферменту СУР2С19 експозиція активного метаболіту з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 - на 72%, тоді як ІАТ було знижено з відмінностями в ІАТ на 5,9% та 21,4% відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних рандомізованих контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування отримані під час наступних клінічних досліджень: CURE, CHARISMA, CLARITY-TIMI 28, TRITON-TIMI 38 та ACTIVE-A, а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI 38 та 3-х когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжною або низькою активністю ізоферменту CYP2C19 мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт). з такими пацієнтами з високою активністю ізоферменту CYP2C19. У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту СYP2C19 (при їх порівнянні з пацієнтами з високою активністю ізоферменту CYP2C19). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-А та одному з когортних досліджень (Trenk),
Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів не вивчалася.
Пацієнти старше 75 років:
У добровольців старше 75 років порівняно з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Корекція дози не потрібна.
Дитячий вік до 18 років:
Клінічні дані відсутні.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Після повторних прийомів клопідогрелу у дозуванні 75 мг/добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 5 мл/хв до 15мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (на 25 %) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозуванні 75 мг на добу.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Не було значних відмінностей у ступені інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів після щоденного прийому клопідогрелу у добовій дозі 75 мг протягом 10 днів у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями. Середній час кровотечі також можна порівняти в обох групах.
Расова приналежність:
Поширеність алелів генів ізоферменту CYP2C19, що зумовлюють проміжну та низьку активність цього ізоферменту, відрізняється у різних расових груп. Є обмежені літературні дані про їх поширеність у представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 для розвитку ішемічних ускладнень.
Вагітність та годування груддю
Дослідження на тваринах не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток . Так як не завжди за результатами досліджень на тваринах можна передбачити реакцію у людини, і внаслідок відсутності даних контрольованих клінічних досліджень щодо прийому клопідогрелу вагітними жінками, як запобіжний засіб не рекомендується прийом клопідогрелу під час вагітності, за винятком тих випадків, коли, на думку лікаря , Його застосування настійно необхідне.
Період грудного вигодовування:
У дослідженнях на щурах показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються з грудним молоком. Невідомо, чи виділяється клопідогрел з грудним молоком людини. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку потенційних несприятливих явищ у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід ухвалити рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його застосування для матері.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаДані, отримані в ході клінічних досліджень:
Безпека клопідогрелу вивчена більш ніж у 44 000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12 000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або більше. Загалом переносимість клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у дослідженні CAPRIE відповідала переносимості АСК у дозі 325 мг/добу, незалежно від віку, статі та расової належності пацієнтів. Нижче наведено клінічно значущі небажані явища, що спостерігалися в п'яти великих клінічних дослідженнях: САРМЕ, CURE, CLARITY, СОММ1Т та ACTIVE-A.
Кровотечі та крововиливи:
Порівняння монотерапії клопідогрелом та АСК:
У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота всіх кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 9,3%. Частота тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною: 1,4 % та 1,6 %, відповідно. Загалом частота розвитку шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 2,0 % та 2,7 %, відповідно, у тому числі частота шлунково-кишкових кровотеч, які потребували госпіталізації, становила 0,7 % та 1,1 %, відповідно. Загальна частота кровотеч іншої локалізації при прийомі клопідогрелу в порівнянні з прийомом АСК була вищою (7,3% проти 6,5%, відповідно). Однак частота тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,6 % або 0,4 % відповідно). Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних кровотеч: пурпура / синці, носова кровотеча. Рідше повідомлялося про розвиток гематом, гематурії та очних крововиливів (головним чином, кон'юнктивальних). Частота внутрішньочерепних крововиливів при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,4 % або 0,5 % відповідно).
Порівняння комбінованої терапії клопідогрел+АСК та плацебо+АСК:
У клінічному дослідженні CURE у пацієнтів, які приймали клопідогрел+АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо+АСК, спостерігалося збільшення частоти розвитку великих кровотеч (3,7 % порівняно 2,7 %) та малих кровотеч (5,1 % за порівняно 2,4%). В основному, джерелами великих кровотеч були шлунково-кишковий тракт (ШКТ) та місця пункції артерій. Частота розвитку загрозливих для життя кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел+АСК у порівнянні з пацієнтами, які приймали плацебо+АСК, достовірно не відрізнялася (2,2 % та 1,8 %, відповідно), частота розвитку фатальних кровотеч була однаковою (0,2 % при обох видах терапії). Частота виникнення не загрожує життю великих кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел+АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо+АСК (1,6 % та 1 %, відповідно), Проте частота розвитку внутрішньочерепних крововиливів була однаковою (0,1 % при обох видах терапії). Частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+АСК залежала від дози АСК (< 100 мг: 2,6 %; 100-200 мг: 3,5 %; > 200 мг: 4,9 %), а також частота розвитку великих кровотеч у групі плацебо+АСК (< 100 мг: 2,0%; 100-200 мг: 2,3%; > 200 мг: 4,0%). У пацієнтів, які припинили антитромбоцитарну терапію більш ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків розвитку великих кровотеч протягом 7 днів після втручання (4,4% у групі клопідогрел+АСК та 5,3% у групі плацебо+АСК). У пацієнтів, які продовжували антитромбоцитарну терапію протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих подій після втручання становила 9,6% (у групі клопідогрел+АСК) та 6, 3% (у групі плацебо + АСК). У клінічному дослідженні CLARITY частота великих кровотеч (визначуваних як внутрішньочерепні кровотечі або кровотечі зі зниженням гемоглобіну > 5 г/дл) в обох групах (клопідогрел+АСК та плацебо+АСК) була порівнянною в обох групах лікування (1,3 % проти % у групі клопідогрел+АСК та групі плацебо+АСК, відповідно). Вона була однаковою у підгрупах пацієнтів, розділених за вихідними характеристиками та за видами фібринолітичної терапії чи гепаринотерапії. Частота виникнення фатальних кровотеч (0,8% проти 0,6%) та внутрішньочерепних крововиливів (0,5% проти 0,7%) при лікуванні клопідогрел+АСК та плацебо+АСК, відповідно, була низькою та порівнянною в обох групах лікування. У клінічному дослідженні СОММ1Т загальна частота нецеребральних великих кровотеч або церебральних кровотеч була низькою та однаковою (0,6% у групі клопідогрел+АСК та 0,5% у групі плацебо+АСК). У клінічному дослідженні ACTIVE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+АСК була вищою, ніж у групі плацебо+АСК (6,7 % проти 4,3 %, відповідно). Великі кровотечі переважно були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, із шлунково-кишкового тракту (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел+АСК внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо+АСК (1,4 % проти 0,8 %, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1 % проти 0,7 %) та геморагічного інсульту (0,8 % проти 0,
Порушення з боку крові:
У дослідженні CAPRIE, тяжка нейтропенія (< 0,45 • 109/л) спостерігалася у 4 пацієнтів (0,04 %), які приймали клопідогрел, та у 2 пацієнтів (0,02 %), які приймали АСК. У двох із 9599 пацієнтів, які приймали клопідогрел, спостерігалася повна відсутність нейтрофілів у периферичній крові, якого не спостерігалося в жодного з 9586 пацієнтів, які приймали АСК. Незважаючи на те, що ризик розвитку мієлотоксичної дії при прийомі клопідогрелу є досить низьким, якщо у пацієнта, який приймає клопідогрел, спостерігається підвищення температури або з'являються інші ознаки інфекції, слід обстежити пацієнта на предмет можливої нейтропенії. При лікуванні клопідогрелом в одному випадку спостерігався розвиток апластичної анемії. Частота виникнення тяжкої тромбоцитопенії (< 80 • 10*9/л) склала 0,2 % у пацієнтів, приймали клопідогрел і 0,1% у пацієнтів, які приймали АСК, повідомлялося про дуже рідкісні випадки зниження кількості тромбоцитів < 30 • 10*9/л. У дослідженнях CURE та CLARITY спостерігалася порівнянна кількість пацієнтів із тромбоцитопенією або нейтропенією в обох групах лікування.
Інші клінічно значущі небажані реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень САРМЕ, CURE, CLARITY СОММ1Т та ACTIVE-A.
Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 та < 1/10); нечасто (> 1/1000 та < 1/100); рідко (> 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000) частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).
Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, парестезія; рідко – вертиго.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, абдомінальний біль, діарея; нечасто - нудота, гастрит, здуття живота, запор, блювання, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання на шкірі, свербіж шкіри.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – збільшення часу кровотечі, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; лейкопенія, зниження числа нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія.
Постмаркетинговий досвід застосування препарату:
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома - випадки серйозних кровотеч, переважно підшкірних, скелетно-м'язових, очних крововиливів (кон'юнктивальних, в тканині та сітківку ока), кровотеч з дихальних шляхів (кровохаркання, легеневих кровотеч) кровотеч із післяопераційних ран та випадки кровотеч із летальним результатом (особливо внутрішньочерепних крововиливів, шлунково-кишкових кровотеч та заочеревинних крововиливів); агранулоцитозу, гранулоцитопенії, апластичної анемії/панцитопенії, тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), набутої гемофілії А. Порушення з боку серця: частота невідома - синдром Коунісу (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт)
Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; перехресні алергічні та гематологічні реакції з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідин, прасугрел) (див. розділ «Особливі вказівки»), аутоімунний інсуліновий синдром (може призводити до серйозної гіпоглікемії, особливо у пацієнтів з HLA DRA4 серотипом).
Порушення психіки: частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації.
Порушення з боку нервової системи: частота невідома – порушення смакового сприйняття, агевзія.
Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт, зниження артеріального тиску.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – коліт (зокрема виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит (не-інфекційний), гостра печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - макульозно-папульозний еритематозний або ексфоліативний висип, кропив'янка, свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епізантний ліз, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія (біль у суглобах), артрит, міалгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – гломерулонефрит.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – відхилення від норми лабораторних показників функціонального стану печінки, підвищення концентрації креатиніну в крові.
особливі вказівкиПри лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованої.
Кровотечі та гематологічні порушення:
У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та небажаних явищ з боку крові (див. розділ «Побічна дія») у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ) ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити ризик кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), тому слід бути обережним при одночасному застосуванні клопідогрелу та варфарину. Клопідогрел, як і інші антитромбоцитарні засоби, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають АСК, нестероїдні протизапальні засоби (у тому числі інгібітори ЦОГ-2), гепарин, блокатори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та потужні індуктори ізоферменту СУР2С1. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 5-7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо, шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Препарати, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (такі як АСК, нестероїдні протизапальні засоби) у пацієнтів, які приймають клопідогрел, слід застосовувати з обережністю. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з АСК) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу.
Нещодавно перенесений ішемічний інсульт:
Показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають високий ризик розвитку повторних ішемічних ускладнень, комбінація АСК та клопідогрелу підвищує частоту розвитку великих кровотеч. Тому така комбінована терапія повинна проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від її застосування. Прийом клопідогрелу не рекомендується при гострому інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані).
Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП):
Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез.
Придбана гемофілія:
Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії при прийомі клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні АЧТП, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу.
Функціональна активність ізоферменту СУР2С19:
У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія, у зв'язку з чим при прийомі зазвичай рекомендованих доз клопідогрелу при гострому коронарному синдромі судинних ускладнень, ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту СУР2С19. Очікується, що застосування лікарських засобів, які індукують активність ізоферменту СУР2С19, може призводити до збільшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу та підвищувати ризик виникнення кровотечі. В якості запобіжного заходу не рекомендується застосовувати одночасно потужні індуктори ізоферменту СУР2С19 і клопідогрел. Є тести визначення генотипу СУР2С19, які можна використовуватиме допомоги у виборі терапевтичної стратегії. Слід розглянути питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю CYP2C19 (див. розділ «Фармакокінетика» підрозділ «Фармакогенетика», розділи «З обережністю», «Спосіб застосування та дози»).
Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами:
У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами (див. розділ «Побічна дія»). Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія і нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій.
Ниркова недостатність:
Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю обмежений. Тому слід з обережністю застосовувати клопідогрел у цієї групи пацієнтів.
Печінкова недостатність:
Є обмежений досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки, які можуть бути схильними до розвитку геморагічного діатезу. Тому слід з обережністю застосовувати клопідогрел у цієї групи пацієнтів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами механізмами:
Клопідогрів не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди.
Нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нещодавно перенесений інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій:
Рекомендована доза – 75 мг один раз на добу.
Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q):
Лікування клопідогрелом слід починати з одноразового прийому дози навантаження 300 мг, а потім продовжувати його прийом у дозуванні 75 мг один раз на добу. Одночасно з клопідогрелом необхідно приймати АСК у дозі від 75 до 325 мг 1 раз на добу. У клінічному дослідженні CURE більшість пацієнтів із гострим коронарним синдромом додатково отримували лікування гепарином.
Гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST:
Рекомендована добова доза клопідогрелу становить 75 мг одноразово і приймається разом з АСК із застосуванням або без застосування тромболітиків. Прийом клопідогрелу можна починати як з дози навантаження, так і без неї (у дослідженні CLARITY приймалася навантажувальна доза 300 мг). У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження.
Фібриляція передсердь:
Клопідогрел слід приймати у добовій дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом необхідно приймати АСК у дозуванні 75-100 мг щодня (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Фармакогенетика (пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту СУР2С19):
Низька активність ізоферменту СУР2С19 пов'язана із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг - доза навантаження, потім 150 мг один раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту СУР2С19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ «Фармакокінетика» підрозділ «Фармакогенетика»). У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту СУР2С19 можна розглянути питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу. Точний режим дозування для цієї популяції пацієнтів у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено.
Дитячий вік до 18 років:
Безпека та ефективність застосування препарату у педіатричних популяціях не встановлені.
Пацієнти старше 75 років:
Корекція дози не потрібна. У добровольців старше 75 років у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Після повторних прийомів клопідогрелу у дозуванні 75 мг/добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25 %) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, однак, подовження часу кровотечі порівняно з даними у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозуванні 75 мг на добу.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
Після щоденного прийому клопідогрелу протягом 10 днів у добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів порівняно з даними у здорових добровольців. Середній час кровотечі також можна порівняти в обох групах.
Пацієнти різної етнічної приналежності:
Поширеність алелей генів ізоферменту СУР2С19, відповідальних за проміжний і знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ «Фармакокінетика», підрозділ «Фармакогенетика»). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту СУР2С19 на клінічні результуючі події.
Підлога:
У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків і жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з АСК у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Клопидогрел-АКОС таб 75 мг 90 шт производится компанией СИНТЕЗ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Клопидогрел-АКОС таб 75 мг 90 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Клопидогрел-АКОС таб 75 мг 90 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Деплатт-75 таб п/об пленочной 75мг 28 шт Деплатт-75 таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Зилт таб п/об пленочной 75мг 28 шт Зилт таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Зилт таб п/об пленочной 75мг 84 шт Зилт таб п/об пленочной 75мг 84 шт, Клапитакс таб п/об пленочной 75мг 28 шт Клапитакс таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Клопидекс таб п/об пленочной 75мг 30 шт Клопидекс таб п/об пленочной 75мг 30 шт, Клопидогрел-акрихин таб п/об пленочной 75мг 30 шт Клопидогрел-акрихин таб п/об пленочной 75мг 30 шт, Клопидогрел канон таб п/об пленочной 75мг 14 шт Клопидогрел канон таб п/об пленочной 75мг 14 шт, Клопидогрел канон таб п/об пленочной 75мг 28 шт Клопидогрел канон таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 28 шт Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 60 шт Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 60 шт, Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 90 шт Клопидогрел-сз таб п/об пленочной 75мг 90 шт, Клопидогрел таб 75мг 28 шт Клопидогрел таб 75мг 28 шт, Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 14 шт татхимфарм... Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 14 шт татхимфармпрепараты, Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 28 шт Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 28 шт озон Клопидогрел таб п/об пленочной 75мг 28 шт озон, Лирта таб п/об пленочной 75мг блистеры 30 шт Лирта таб п/об пленочной 75мг блистеры 30 шт, Лопирел таб п/п/об 75мг 100 шт Лопирел таб п/п/об 75мг 100 шт, Лопирел таб п/п/об 75мг 28 шт Лопирел таб п/п/об 75мг 28 шт, Плагрил таб 75 мг 30 шт Плагрил таб 75 мг 30 шт, Тромборель таб п/об пленочной 75мг 28 шт Тромборель таб п/об пленочной 75мг 28 шт, Эгитромб таб п/об пленочной 75мг 28 шт Эгитромб таб п/об пленочной 75мг 28 шт.
Пока нет комментариев