Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт фармстандарт
Топ продаж
Суперцена
Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт фармстандарт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: кларитроміцин – 500,00 мг.
Допоміжні речовини:
Кроскармеллоза натрію – 42,50 мг, целюлоза мікрокристалічна – 222,50 мг, кремнію діоксид колоїдний – 25,50 мг, крохмаль прежелатинізований – 34,00 мг, стеаринова кислота – 8,50 мг, натрію мг.
Оболонка VIVACOAT® PА-2P-097 [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 6 сПз) – 18,330 мг, титану діоксид – 15,068 мг, полідекстроза (Е1200) – 7,050 мг, тальк – 3,290 мг, тальк – 3,290 мг, тальк – 3,290 мг 2,820 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) – 0,423 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,019 мг] – 47,000 мг.
Опис:
Довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг.
По 7 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.
1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Гіперчутливість до кларитроміцину та інших компонентів препарату, а також підвищена чутливість до інших антибіотиків групи макролідів.
-Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. «Взаємодія».
-одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Ніркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
-одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.
-Подовження інтервалу QT в анамнезі (вроджене або набуте зареєстроване подовження інтервалу QT) або шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует» («torsade de pointes») (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
-Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT).
-Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю.
-Холестатична жовтяниця/гепатит, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»).
-Порфірія.
-Період грудного вигодовування.
-Дитячий вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю – ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня.
-Печникова недостатність середнього та тяжкого ступеня.
- Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразолам, триазолам, мідазолам для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку рота (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад: варфарин), хінідин, рифабутин, силденіофіл, такденіфіл. засобами»).
- Одночасний прийом з препаратами, які індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину зі станинами, що не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флувастатин) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад: верапаміл, амлодипін, дилтіазем).
-Пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати 1А класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол).
-Вагітність.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину організмами:
– інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія);
- інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит);
- неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешиха);
- дисеміновані та локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii;
- профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC), ВІЛ-інфікованим хворим із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100/мм3;
- для ерадикації Нelicobacter pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування наступних препаратів спільно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів:
Цизаприд, пімозид, терфенадин та астемізол
При сумісному застосуванні кларитроміцину з цизапридом, пімозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення QT та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділ «Протипоказання»).
Алкалоїди ріжків
Постмаркетингові дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").
Мідазолам для перорального застосування
При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг двічі на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів після перорального прийому.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ "Протипоказання") у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином. що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз.
Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Препарати, які є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад: рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, який може підвищитися через інгібування індуктора ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення плазмової концентрації та зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин
Сильні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і разом з тим підвищувати концентрацію 14- . Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.
Етравірін
Концентрація кларитроміцину знижується при використанні етравірину, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (MAC), може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.
Флуконазол
Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на добу у 21 дорослого добровольця призвело до збільшення мінімальної середньої величини мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Сmin) та AUC на 33 % та 18 %. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.
Ритонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Сmах кларитроміцину збільшився на 31%, Cmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено практично повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%; при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%.
Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний "підсилювач" при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ "Двонаправлена взаємодія ліків").
Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати
Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при сумісному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль електрокардіограми щодо подовження інтервалу QТ, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів.
При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельно.
Взаємодії, зумовлені ізоферментом CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент СYРЗА, і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися з взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або подовж.
Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізуються цим ферментом. У разі необхідності повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається разом з кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, які первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A.
Метаболизм следующих препаратов/классов осуществляется тем же изоферментом СYРЗА, что и метаболизм кларитромицина, например, алпразолам, карбамазепин, цилостазол, циклоспорин, дизопирамид, метилпреднизолон, мидазолам, омепразол, непрямые антикоагулянты (например, варфарин), атипичные антипсихотические средства (например, кветиапин) , хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, протипоказані до спільного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ "Протипоказання"). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Непрямі антикоагулянти
При сумісному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та протромбінового часу. У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час.
Омепразол
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Cmax AUCo-24 та T1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 прийому омепразолу окремо і 5,7 прийому омепразолу разом із кларитромицином.
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Спільне призначення кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів разом із кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.
Толтеродін
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через 2D6 ізоформу цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у частині популяції, позбавленої ізоферменту CYP2D6, метаболізм відбувається через CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. Популяція з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може потребувати зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів ізоферментів CYP3A, таких як кларитроміцин.
Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному застосуванні кларитроміцину (500 мг двічі на добу) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу: у 2,7 разів після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку ротової порожнини, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, приведе до взаємодії аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному прийомі.
Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазоли та алпразоли. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При спільному використанні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на центральну нервову систему (ЦНС), наприклад, сонливість і сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі спільного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.
Взаємодія з іншими препаратами
Колхіцин
Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Р-глікопротеїду (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди інгібують CYP3A та Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у літніх пацієнтів. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Дігоксин
Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При сумісному прийомі дигоксину та кларитроміцину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Постмаркетингові дослідження показали, що спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися значні клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину необхідно ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці.
Зідовудін
Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину перорально дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину.
Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудин з інтервалом 4 години.
Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дідезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при використанні кларитроміцину внутрішньовенно.
Фенітоїн та вальпроєва кислота
Є дані про взаємодії інгібіторів CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїном та вальпроєвою кислотою). Для цих препаратів, при сумісному застосуванні з кларитроміцином, рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.
Двоспрямована взаємодія ліків
Атазанавір
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Спільне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) та атазанавіру (400 мг один раз на добу) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення 14-ОН-кларитроміцину на 70 %, зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину, зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібно. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути знижена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах,
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритімія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. При одночасному застосуванні кларитроміцину (500 мг двічі на добу) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг три рази на добу) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та Сmax саквінавіру на 177 % та 187 % відповідно, у порівнянні з прийомом саквіну окремо. Значення AUC та Сmax кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при монотерапії кларитроміцином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу та в дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
ПередозуванняСимптоми
Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.
При передозуванні
слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик-макролід
Код АТХ: J01FA09
Фармакодинаміка:
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грам-позитивних та грам-негативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення.
Кларитроміцин in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному pH, ніж при кислому.
Крім того, дані in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrheae, Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії:
Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, має стійкість і до кларитроміцину.
Helicobacter pylori Чутливість H.pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H.pylori, виділених від 104 пацієнтів, до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H.pylori, у 2-х штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H.pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин діє in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим).
Аеробні грампозитивні мікроорганізми:
Streptococcus agalactiae, Streptococcus spp. (групи C, F, G), Viridan group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.
Проекти: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-OH-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така сама, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Н. influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Н. influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій.
Тест на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. При використанні цих методик звіт з лабораторії про те, що штам є "чутливим", свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь "резистентна" вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування.
Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. (Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").
Фармакокінетика:
Всмоктування
Препарат легко та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність становить 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінюється. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність у середньому на 25 %. У цілому нині, це підвищення незначно і має мати невелику клінічну значимість при рекомендованих режимах дозування. Таким чином, кларитроміцин може застосовуватися незалежно від їди.
Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Дослідження in vitro показали, що кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70 % у концентрації від 0,45 мкг/мл до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45,0 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, внаслідок насичення місць зв'язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну.
In vivo Дослідження in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи, у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та у легенях.
Здоров'я
При призначенні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу Сmах кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі досягалася після прийому 5-ї дози. Після прийому 5-ї та 7-ї дози, Сmaх кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі склала в середньому 2,7-2,9 мкг/мл і 0,88-0,83 мкг/мл відповідно. T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години відповідно.
Cmax 14-ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як період напіввиведення як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину в поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметильованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.
Нирками виводиться близько 37,9% після перорального прийому кларитроміцину у дозі 250 мг та 46,0% після прийому кларитроміцину у дозі 1200 мг; кишківником виводиться близько 40,2% і 29,1% (включаючи випробуваного лише з однією пробою калу, що містить 14,1%) відповідно.
Пацієнти
Кларитроміцин та його метаболіт 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.
Порушення функції печінки
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але зі збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація в плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у хворих цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок збільшується Сmax та мінімальна концентрація (Сmin) кларитроміцину в плазмі крові, період напіввиведення, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.
Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями
Рівноважні концентрації кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах (500 мг 2 рази на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину та у більш високих дозах, які можуть бути потрібними для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу або 2000 мг/добу на два прийоми, рівноважні значення Сmax зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно. При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження періоду напіввиведення порівняно з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Підвищення концентрації у плазмі та подовження періоду напіввиведення,
Комбіноване лікування з омепразолом
Кларитроміцин, по 500 мг 3 рази на добу, у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг/добу сприяє збільшенню Т1/2 та AUC 0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося підвищення на 89% AUC 0-24 і на 34% T1/2 омепразолу. У кларитроміцину Cmax, Cmin та AUC 0-8 збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з даними, коли застосовувався тільки кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, в 25 разів перевищували такі в порівнянні з одержували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому 2-х препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.
Вагітність та годування груддюБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не встановлена. Застосування препарату при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише за наявності чітких показань і лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами. Якщо вагітність настала у період застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода.
Відомо, що кларитроміцин проникає у грудне молоко, тому при необхідності його застосування в період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація побічних реакцій за частотою розвитку (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів): дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (побічні ефекти з досвіду постмаркетингового застосування; частота може бути оцінена з урахуванням наявних даних).
-алергічні реакції: часто - висип; нечасто: анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип; частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою.
-з боку нервової системи: часто - головний біль, безсоння; нечасто: непритомність, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість; частота невідома: судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезоріалюцинації, порушення сновидінь ("жахливі" сновидіння), парестезія, манія.
-з боку шкірних покривів: часто - інтенсивне потовиділення; частота невідома – акне.
- З боку сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
-З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту.
-з боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія; частота невідома – рабдоміоліз*, міопатія.
-з боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто – езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, проктологія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, гепатит у т.ч. холестатичний або гепатоцелюлярний; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.
-З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії.
-з боку органів чуття: часто - дисгевзія; нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія.
-з боку серцево-судинної системи: часто - вазодилатація; нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, екстрасистолія, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, у тому числі типу “пірует”, фібриляція шлуночків, кровотеча.
-лабораторні показники: часто - відхилення в печінковій пробі; нечасто - підвищення концентрації креатиніну, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін, лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія, підвищення активності: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гаммаглутаз ГТГ огенази (ЛДГ); частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у крові.
-Загальні розлади: нечасто – нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.
-Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (у тому числі вагінальні); частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика.
Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих.
Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найбільш частими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності АСТ та АЛ крові. Також спостерігалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення. Такі як задишка, безсоння та сухість у роті.
У пацієнтів із пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2 - 3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності АСТ та АЛТ у крові, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.
* - у деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався спільно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшеною кількістю нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.
Призначення кларитроміцину вагітним жінкам повинно проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності печінкових ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути тяжкою, але зазвичай є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, головним чином, пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином.
За наявності хронічних захворювань печінки слід проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile - асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту.
Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишківника, що може призвести до зростання C. difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвивалася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків.
При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, викликаючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). Так як такі ситуації можуть призводити до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), то кларитроміцин не повинен застосовуватися у наступних категорій пацієнтів;
• у пацієнтів із гіпокаліємією (див. розділ "Протипоказання");
•одночасне призначення кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом та терфенадином протипоказане (див. розділ "Протипоказання");
• у пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі (див. розділ "Протипоказання").
- кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів:
• у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;
• у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія;
• у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Під час епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину.
Враховуючи зростання резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість.
Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні та бешиха, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, важкі шкірні лікарські реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою припинити прийом кларитроміцину та розпочати відповідну терапію.
У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати MHO та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні.
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДля вживання всередину. Незалежно від їди.
Дорослим та дітям старше 12 років кларитроміцин призначається по 500 мг 2 рази на добу при тяжкому перебігу інфекції. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів.
Лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу:
При мікобактеріальних інфекціях рекомендовано дозу кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу.
Лікування дисемінованих МАС інфекцій у пацієнтів зі СНІД Лікування дисемінованих МАС інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо даних збудників.
Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар.
Профілактика інфекцій, викликаних МАС:
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на добу.
Ерадикація Helicobacter pylori:
У пацієнтів з виразковою хворобою, викликаною інфекцією H. pylori, кларитроміцин можна призначати по 500 мг 2 рази на добу в комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-14 днів, відповідно до національних та міжнародних рекомендацій. pylori.
Застосування у дітей віком до 12 років
Застосування кларитроміцину у вигляді таблеток у дітей віком до 12 років не вивчалося.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт фармстандарт производится компанией ФАРМСТАНДАРТ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт фармстандарт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт фармстандарт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт, Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф... Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф. 500мг фл 1 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт, Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт.
Пока нет комментариев