Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз
Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Кларитроміцин - 500,00 мг;
Допоміжні речовини:
Крохмаль прежелатинізований - 130,00 мг, целюлоза мікрокристалічна - 170,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 14,40 мг, кроскармеллоза натрію, 0 мг, 0 мг магнію стеарат – 15,00 мг, стеаринова кислота – 25,00 мг;
Плівкова оболонка:
гіпромелоза – 25,60 мг, макрогол 6000 – 4,72 мг, тальк – 20,36 мг, титану діоксид – 7,92 мг, диметикон – 0,12 мг, ванілін – 0,88 мг.
Опис:
Овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з поперечною насічкою на обох сторонах, що розділяє таблетку на дві рівні половини.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг.
По 7 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої, два блістери поміщені в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.
Протипоказання- Підвищена чутливість до кларитроміцину, компонентів препарату та інших макролідів.
- Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін і дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Пацієнти з наявністю в анамнезі подовження інтервалу QT, шлуночкової аритмії або шлуночкової тахікардії типу «пірует».
- Пацієнти з гіпокаліємією (ризик подовження інтервалу QТ).
- Пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю, що протікає одночасно з нирковою недостатністю.
- Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3А4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія".
- Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином.
- Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.
- Пацієнти з холестатичною жовтяницею/гепатитом в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»).
- Порфірія.
- період грудного вигодовування.
- Діти до 12 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю – ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
- Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
- Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, наприклад, карбамазепін, цілостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденімофіл, такденіфіл лікарськими препаратами»).
- Одночасний прийом з препаратами, які індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
- Одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем).
- Пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд/хв), а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол).
- Вагітність.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняКларитроміцин показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до нього мікроорганізмами. Зокрема, кларитроміцин призначають за таких захворювань:
- інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія);
- інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (такі як фарингіт, синусит);
- інфекції шкіри та м'яких тканин (у тому числі фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика);
дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare;
- локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii;
- профілактика поширення інфекції, обумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC), ВІЛ-інфікованим пацієнтам із вмістом лімфоцитів CD4 (Тхелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3;
- ерадикація Helicobacter pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки;
- одонтогенні інфекції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування кларитроміцину та наступних лікарських препаратів протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів.
Цизаприд, пімозид, терфенадин і астемізол
При сумісному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до збільшення інтервалу QT та появи серцевих аритмій, включаючи шлуночків. типу "пірует" (див. розділ "Протипоказання").
Алкалоїди ріжків
При сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Спільний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином. що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії зі статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Препарати, які є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією СYРЗА-індуктора в плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення плазмової концентрації рифабутину та зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин
Сильні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.
Етравірін
Концентрація кларитроміцину знижується при використанні етравірину, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОНкларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (MAC), може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.
Флуконазол
При сумісному прийомі флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.
Ритонавір
Спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину.
При сумісному прийомі ритонавіру Сmах кларитроміцину збільшився на 31%, Сmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при кліренсі креатиніну 30 - 60 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%; при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід приймати разом з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г/день.
Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати
Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при сумісному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль електрокардіограми щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів.
При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.
Пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. На тлі одночасного прийому кларитроміцину та деяких препаратів, що знижують концентрацію глюкози, таких як натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон, може мати місце інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, результатом чого може стати гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози.
Взаємодії, зумовлені ізоферментом CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися з взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або прод. Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізуються цим ферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається разом із кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, які первинно метаболізуються CYP3A.
Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину, наприклад, алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянтини, наприклад, алпразол, мус, триазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, протипоказані до спільного застосування з кларитроміцином:
астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A4 і кветіапіну, що є субстратом ізоферменту CYP3A4, може призвести до збільшення експозиції нейролептика кветіапіну та можливим його токсичним ефектам.
Є постмаркетингові повідомлення про сонливість, ортостатичної гіпотензії, змінений стан свідомості, злоякісний нейролептичний синдром і подовження інтервалу QT при спільному застосуванні цих лікарських засобів.
При сумісному застосуванні кветіапіну з інгібіторами CYP3A4, такими як кларитроміцин, слід бути обережними. Можливо, буде потрібно зниження дози кветіапіну.
Непрямі антикоагулянти
При сумісному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) та протромбінового часу. У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час.
Омепразол
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Cmax, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 прийому омепразолу окремо і 5,7 прийому омепразолу разом із кларитромицином.
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази-5 метаболізується принаймні частково за участю CYP3A. У той же час CYP3A може пригнічуватися в присутності кларитроміцину. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів разом із кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.
Толтеродін
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через 2D6 ізоформу цитохрому Р45 (CYP2D6). Однак у частині популяції, позбавленої ізоферменту CYP2D6, метаболізм відбувається через CYP3A. У цій групі населення пригнічення CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. Популяція з низьким рівнем метаболізму через CYP2D6 може потребувати зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів CYP3A, таких як кларитроміцин.
Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг двічі на день) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу: у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу та у 7 разів після перорального прийому. Необхідно уникати спільного перорального прийому мідазоламу та кларитроміцину. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам),
При спільному використанні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на центральну нервову систему (ЦНС), наприклад, сонливість і сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі спільного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.
Взаємодія з іншими препаратами
Аміноглікозиди
При одночасному прийомі кларитроміцину з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами, необхідно бути обережними та контролювати функції вестибулярного та слухового апаратів як під час терапії, так і після її закінчення.
Колхіцін
Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Рглікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином.
Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у літніх пацієнтів. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність.
Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Передбачається, що дигоксин є субстратом Pgp
.
Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному застосуванні кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові.
Зідовудін
Одночасний пероральний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину перорально дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину.
Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути, приймаючи кларитроміцин та зидовудін з інтервалом у 4 години.
Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дідезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при використанні кларитроміцину внутрішньовенно.
Фенітоїн та вальпроєва кислота
Є дані про взаємодії інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою CYP3A (фенітоїном та вальпроєвою кислотою). Для цих препаратів, при сумісному застосуванні з кларитроміцином, рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.
Двонаправлена взаємодія ліків
Атазанавір
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів.
Спільне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) та атазанавіру (400 мг один раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70 %, зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібно. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати разом із інгібіторами протеаз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та молочнокислий ацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. При сумісному застосуванні кларитроміцину (500 мг двічі на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг тричі на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та Смах саквінавіру на 177 % та 187 % відповідно, порівняно з прийомом саквіна. окремо. Значення AUC та Сmaх кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при монотерапії кларитроміцином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу в дозах/лікарських формах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при застосуванні саквінавіру у твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея.
Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик, макролід
Фармакодинаміка:
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею та пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грам-позитивних та грам-негативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення.
Кларитроміцин in vitro є високоефективним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному рН, ніж при кислому.
Крім того, дані, отримані in vitro та in vivo, вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae та Pseudomonas spp., також як і інші, що не ферментують лактозу, грам-негативні бактерії, не чутливі до кларитроміцину.
Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена в дослідженнях in vitro та в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
Аеробні грам-позитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Аеробні грам-негативні мікроорганізми Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae Moraxella catarrhalis Neisseria gonorrhoeae moniae (TWAR) Мікобактерії Mycobacterium leprae Mycobacterium kansasii Mycobacterium chelonae Mycobacterium fortuitum Mycobacterium avium complex (MAC) - Комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину.
Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.
Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів, до початку терапії кларитроміцином. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2-х – штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин надає дію in vitro і щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим):
Аеробні грам-позитивні мікроорганізми Streptococcus agalactiae Streptococci (групи C, F, G) Viridans group streptococci Аеробні грам-негативні мікроорганізми Bordetella pertussis Pasteurella multocida Анаеробні грам-позитивні мікроорганізми організми Bacteroides melaninogenicus Спірохети Borrelia burgdorferi Treponema pallidum Кампілобактерії Campylobacter jejuni Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОНкларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така сама, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабша щодо більшості мікроорганізмів. Винятком є Haemophilus influenzae, щодо якого ефективність метаболіту вдвічі вища. Кларитроміцин та його метаболіт у поєднанні можуть надавати як адитивну, Listeria monocytogenes так і синергічну дію щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo, залежно від штаму бактерії.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
При прийомі внутрішньо кларитроміцин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті.
Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції практично не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25%. Кларитроміцин може застосовуватися до їди або під час їди.
Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70 % у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну.
In vivo Дослідження in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи, у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та легенях.
Здорові
При призначенні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу максимальна рівноважна концентрація (Cmax) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі досягалася через 2-3 дні і становила 1 мкг/мл та 0,6 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та його основного метаболіту становить 3-4 години та 5-6 годин відповідно.
При призначенні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу Cmax кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі досягалася після прийому п'ятої дози і становила в середньому 2,7-2,9 мкг/мл та 0,83-0,88 мкг/ мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години відповідно.
Cmax 14-OH-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як період напіввиведення як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметильованих продуктів при застосуванні у високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.
Нирками виводиться близько 37,9% після перорального прийому кларитроміцину у дозі 250 мг та 46% після прийому кларитроміцину у дозі 1200 мг; через кишечник виводиться близько 40,2% та 29,1% відповідно.
Пацієнти
Кларитроміцин та його метаболіт 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна (тобто тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.
Нижче наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій після прийому препарату внутрішньо в дозі 250 мг кожні 12 годин:
Концентрації:
Мигдалики тканини: 1,6 мкг/г (тканинні); 0,8 мкг/мл (сироваткові) Легкі тканини: 8,8 мкг/г (тканинні); 1,7 мкг/мл (сироваткові) Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Порушення функції печінки
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація в плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у хворих цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок збільшується Cmax та мінімальна концентрація (Cmin) кларитроміцину в плазмі крові, період напіввиведення T(1/2), площа під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОНкларитроміцину в крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей.
Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.
Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями
Рівноважні концентрації кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛінфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг 2 рази на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібними для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛінфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу та 2000 мг/добу на два прийоми, рівноважні значення Cmax зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно.
При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження періоду напіввиведення порівняно з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Підвищення концентрацій у плазмі та подовження періоду напіввиведення при застосуванні кларитроміцину у вищих дозах пов'язане з нелінійною фармакокінетикою препарату.
Комбіноване лікування з омепразолом
Кларитроміцин у дозі по 500 мг 3 рази на добу у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє збільшенню T1/2 та AUC0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося збільшення на 89% AUC0-24 і на 34% T1/2 омепразолу. У кларитроміцину Cmax, Cmin та AUC0-8 збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з даними, коли застосовувався тільки кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, в 25 разів перевищували такі, порівняно з отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому двох препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.
Вагітність та годування груддюБезпека кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Застосування при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або відсутня безпечніша терапія альтернативними препаратами.
Якщо вагітність настає під час застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода.
Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. У період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто (більше 10 %), часто (більше 1 % та менше 10 %), нечасто (більше 0,1 % та менше 1 %), рідко (більше 0,01% і менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена за допомогою доступних даних).
Алергічні реакції:
Часто: висипання.
Нечасто: анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, дерматит бульозний1, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип3.
Частота невідома: ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром).
Порушення з боку нервової системи:
Часто: головний біль, безсоння.
Нечасто: непритомність1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість3.
Частота невідома: судоми, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь (кошмарні сновидіння), психотичні розлади, парестезія, манія.
З боку шкірних покривів:
Часто: інтенсивне потовиділення.
Частота невідома: акне, геморагії.
Порушення з боку сечовидільної системи:
Частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин та харчування:
Нечасто: анорексія, зниження апетиту.
Порушення з боку опорно-рухового апарату:
Нечасто: м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2.
Частота невідома: рабдоміоліз2*, міопатія.
З боку травної системи:
Часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі (гастралгія).
Нечасто: езофагіт1, гастроезофагіальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, метеоризм, запор, сухість у роті, відрижка, холестаз4, гепатит, у тому числі холестатичний
Частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку дихальної системи
Нечасто: астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1.
З боку органів чуття:
Часто: зміна смаку (дисгевзія), спотворення смаку.
Нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах.
Частота невідома: втрата слуху, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (збочення нюху), аносмія (втрата нюху).
Порушення з боку серцево-судинної системи:
Часто: вазодилатація1.
Нечасто: зупинка серця1, фібриляція передсердь1, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, екстрасистолія1, тріпотіння передсердь.
Частота невідома: шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует».
Лабораторні показники:
Часто: відхилення у печінковій пробі.
Нечасто: підвищення концентрації креатиніну1, підвищення концентрації сечовини1, зміна відношення альбумін-глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності в крові: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) осфатази4, лактатдегідрогенази (ЛДГ)4.
Частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, підвищення МНО (міжнародного нормалізованого відношення), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну в крові.
Інфекційні та паразитарні захворювання:
Нечасто: целюліт1, кандидоз, гастроентерит3, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні).
Частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика.
Загальні розлади:
Дуже часто: флебіт у місці ін'єкції1.
Часто: біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1.
Нечасто: нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, стомлюваність4.
Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найбільш частими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності АСТ та АЛ крові. Також спостерігалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість у роті.
У пацієнтів із пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2 – 3 % пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності АСТ та АЛТ у крові, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.
* У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався спільно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1 Повідомлення про побічні реакції були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину в лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій.
2 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою.
3 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину в лікарській формі порошок/гранули для приготування суспензії для вживання.
4 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.
особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшеною кількістю нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення концентрації печінкових ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути тяжкою, але зазвичай є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином.
За наявності хронічних захворювань печінки слід проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Сlostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, які мають появу діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків.
Кларитроміцин слід обережно застосовувати у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд/хв), а також при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу ( дофетилід, аміодарон, соталол). При даних станах і одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль електрокардіограми щодо збільшення інтервалу QT.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину.
Враховуючи зростання резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість.
Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum (еритразма), захворюваннях acne vulgaris і бешихи, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром), необхідно відразу ж припинити прийом кларитроміцину та почати відповідність.
У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами.
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні.
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці за температури не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиДля вживання всередину. Незалежно від їди.
Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дорослих та дітей віком від 12 років – 250 мг (по 1/2 таблетки) 2 рази на день.
Кларитроміцин у дозі 500 мг двічі на день використовують у разі більш тяжких інфекцій.
Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів.
Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від
6 до 14 днів.
Дози для лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу:
При мікобактеріальних інфекціях рекомендовано дозу кларитроміцину 500 мг 2 рази на день.
Лікування дисемінованих МАС інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антибактеріальними препаратами, активними щодо даних збудників. Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар.
Для профілактики інфекцій, викликаних MAC:
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на день.
При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг (по 1/2 таблетки) 2 рази на день протягом 5 днів.
Для ерадикації Нelicobacter pylori У пацієнтів з виразковою хворобою, викликаною інфекцією Нelicobacter pylori, кларитроміцин можна призначати по 500 мг 2 рази на день у комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-1 лікування інфекції
Нelicobacter pylori.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Хворим на кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину - 250 мг (1/2 таблетки) 1 раз на день або, при більш тяжких інфекціях, по 250 мг (1/2 таблетки
) 2 рази на день. Лікування таких хворих продовжують трохи більше 14 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз производится компанией БЕРЕЗОВСКИЙ ФЗ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт, Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф... Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф. 500мг фл 1 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт, Клацид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клацид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт.
Пока нет комментариев