Кларитромицин ср таб 500 мг 14 шт
Топ продаж
Суперцена
Кларитромицин ср таб 500 мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: кларитроміцин – 500,00 мг.
Допоміжні речовини:
Гіпромелоза 100 сПз - 266,48 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 174,42 мг, гіпромелоза 6 сПз - 13,57 мг, магнію стеарат - 9,69 мг, кремнію діоксид колоїдний.
Склад оболонки: акваріус Преферред HSR ВРР314016 жовтий - 20,00 мг, у т. ч.: гіпромелоза - 5,00 мг, коповідон - 4,50 мг, тригліцериди середньоланцюгові - 0,60 мг, титану діоксид - 4,80 мг макрогол-3350 – 1,90 мг, полідекстроза – 3,00 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,20 мг.
Опис:
Капсулоподібні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого з коричневим відтінком кольору, з ризиком. На поперечному розрізі таблетки видно: ядро майже білого кольору та плівкова оболонка.
Форма випуску:
Пігулки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 500 мг.
По 5, 7 або 10 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 5, 7, 10, 14, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розкриття, або кришками поліпропіленовим. -Повернути» або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування (листок-вкладиш) поміщають у картонну упаковку (пачку).
ПротипоказанняПідвищена чутливість до кларитроміцину, макролідів та інших компонентів препарату.
Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ «Взаємодія з іншими»).
Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином.
Подовження інтервалу QT в анамнезі (вроджене або набуте зареєстроване подовження інтервалу QT) або шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію або шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT).
Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю.
Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»).
Порфирія.
Період грудного вигодовування.
Вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені).
Непереносимість лактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю
Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
Одночасний прийом з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку рота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролі. засобами»).
Одночасний прийом з препаратами, які індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем).
Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол).
Вагітність.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
- інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія);
-інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит);
-Інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування наступних препаратів спільно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, пімозид, терфенадин і
астемізол
та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділ «Протипоказання»).
Алкалоїди ріжків
Післяреєстраційні дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Мідазолам для перорального застосування
При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг двічі на день) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином. що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Препарати, які є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, який може підвищитись через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення плазмової концентрації рифабутину та зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин
Сильні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі та разом з тим підвищувати концентрацію 14-ОН. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.
Етравірін
Концентрація кларитроміцину знижується при використанні етравірину, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (МАС), може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування МАС слід розглядати альтернативне лікування.
Флуконазол
Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день у 21 здорового добровольця призвів до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Сmin) та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.
Ритонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Сmax кларитроміцин збільшився на 31%, Сmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. Ритонавір не слід спільно застосовувати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г/день.
Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена взаємодія ліків»).
Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати
Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при сумісному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль електрокардіограми щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів.
При постреєстраційному застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози.
Взаємодії, обумовлені ізоферментом CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися з взаємним підвищенням їх концентрацій, що може підсилити, або прод. Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізуються цим ферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається разом із кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, які первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A.
Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину, наприклад, алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянтини (наприклад, алпразол ) , хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, протипоказані до спільного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Непрямі антикоагулянти
При сумісному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та протромбінового часу. У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час.
Омепразол
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Сmax, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 прийому омепразолу окремо і 5,7 прийому омепразолу разом із кларитромицином.
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів разом із кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.
Толтеродін
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент 2D6 ізоформу цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6 ізоферменту, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. Популяція з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може потребувати зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин.
Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг двічі на день) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку ротової порожнини, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, приведе до взаємодії аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному прийомі.
Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазоли та алпразоли. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При сумісному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можливий вплив на центральну нервову систему (ЦНС), наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі спільного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.
Взаємодія з іншими препаратами
Колхіцин
Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника, Р-глікопротеїну (Рgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту СYР3А та Рgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Рgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Зареєстровані постреєстраційні повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів з нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Дігоксин
Передбачається, що дигоксин є субстратом РGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Рgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування Рgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Післяреєстраційні дослідження показали, що спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці.
Зідовудін
Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину перорально дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути, приймаючи кларитроміцин та зидовудін з інтервалом у 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дідезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при використанні кларитроміцину внутрішньовенно.
Фенітоїн та вальпроєва кислота
Є дані про взаємодії інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїном та вальпроєвою кислотою). Для цих препаратів, при сумісному застосуванні з кларитроміцином, рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.
Двонаправлена взаємодія ліків
Атазанавір
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів.
Спільне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) та атазанавіру (400 мг один раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70%, зі збільшенням AUC атазанавіру на 28%. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу слід зменшити на 75%, використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати разом із інгібіторами протеаз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг тричі на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та Сmax саквінавіру на 177% та 187% відповідно у порівнянні з прийомом саквінавіру . Значення AUC та Сmax кларитроміцину були приблизно на 40% вищими, ніж при монотерапії кларитроміцином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу в дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
ПередозуванняСимптоми
Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.
При передозуванні
слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в плазмі, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик-макролід
Код АТХ: J01FA09
Фармакодинаміка:
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення.
Кларитроміцин in vitro високо активний щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному pH, ніж при кислому. Крім того, дані in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само, як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Продукція бета-лактамаз не впливає на активність кларитроміцину.
Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.
Helicobacter pylori Чутливість H. pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H. pylori, виділених від 104 пацієнтів, до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H. pylori, у 2-х - штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H. pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин діє in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим):
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи С, F, G), Viridans group streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.
Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин).
Мікробіологічна активність метаболіту така сама, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Н. influenzae, щодо якого ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Н. influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій.
Тест на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведень у бульйоні чи агарі.
При використанні цих методик звіт із лабораторії про те, що штам є «чутливим», вказує на те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. (Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").
Фармакокінетика:
Всмоктування
Фармакокінетика кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням була вивчена у дорослих порівняно з кларитроміцином у лікарській формі таблетки із звичайним вивільненням у дозах 250 та 500 мг. Всмоктування препарату в обох випадках було однаковим для призначення в еквівалентних дозах.
Кларитроміцин метаболізується у системі цитохрому Р450 3А (CYP3A) печінки.
Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При прийомі повторних доз кумуляції практично не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався.
Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну.
Здорові
При застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням у дозі 500 мг 1 раз на добу під час їди, максимальна концентрація (Сmax) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становила 1,3 мкг/мл та 0,48 / Мол. Періоди напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та його основного метаболіту склали 5,3 години та 7,7 години відповідно. Після прийому разової дози 1000 мг (2×500 мг) Сmax кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину досягала 2,4 мкг/мл та 0,67 мкг/мл відповідно. Т1/2 становив 5,8 год для кларитроміцину, тоді як аналогічний показник для 14-ОН кларитроміцину становив 8,9 год. -ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, тоді як період напіввиведення як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину в поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметильованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.
Нирками виводиться приблизно 40% кларитроміцину, що надійшов в організм. Кишечником виводиться близько 30%.
Пацієнти
Кларитроміцин та 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна (тобто тільки 1-2% від плазмової концентрації при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація у тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у плазмі крові.
Порушення функції печінки
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок збільшуються максимальна (Сmax) та мінімальна концентрація (Сmin) кларитроміцину в плазмі крові, Т1/2, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну не було відмінностей в обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.
Вагітність та годування груддюБезпека застосування кларитроміцину під час вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена.
Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація побічних реакцій за частотою розвитку (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів): дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), частота невідома (побічні ефекти з досвіду постмаркетингового застосування; частота може бути оцінена з урахуванням наявних даних).
Алергічні реакції: часто – висипання; нечасто - анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, дерматит бульозний1, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип3; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою.
З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто – втрата свідомості1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість3; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), парестезія, манія.
З боку шкірних покривів: часто – інтенсивне потовиділення; частота невідома – акне.
З боку сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2; частота невідома – рабдоміоліз2*, міопатія.
З боку травної системи часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто - езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм, холестаз4, гепатит4; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: нечасто – астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1.
З боку органів чуття: часто – дисгевзія; нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія.
З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація; нечасто – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, екстрасистолія1, відчуття серцебиття; частота невідома - шлуночкова тахікардія, зокрема типу “пірует”, фібриляція шлуночків, кровотеча.
Лабораторні показники: часто – відхилення в печінковій пробі; нечасто – підвищення концентрації креатиніну1, підвищення концентрації сечовини1, зміна відношення альбумін-глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності в крові: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT, гарт зи4, лактатдегідрогенази ( ЛДГ)4; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у крові.
Загальні розлади: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції1; часто – біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1; нечасто - нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, стомлюваність4.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика.
Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих.
Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, рівну 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT АЛ крові. Також спостерігалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота.
У пацієнтів із пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у крові, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.
*У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався спільно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину, ліофілізат для приготування розчину для інфузій.
2Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину, таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою.
3Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину, гранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо.
4Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину, таблетки, покриті плівковою оболонкою.
особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшеною кількістю нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.
Призначення кларитроміцину вагітним жінкам повинно проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності «печінкових» ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути тяжкою, але зазвичай є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів у плазмі.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки розвитку псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишківника, що може призвести до зростання C. difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвинулася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. Протипоказане застосування препаратів, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, викликаючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). Оскільки такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), то: -Кларитроміцин
не повинен застосовуватися у наступних категорій пацієнтів:
• Пацієнтів з гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»);
• Одночасне призначення кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом та терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»);
•У пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).
-Кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів:
•У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;
•У пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія;
•У пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Під час епідеміологічних досліджень щодо оцінки ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких короткострокових наглядових дослідженнях було встановлено короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками.
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину.
Враховуючи зростання резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними препаратами.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні та бешиха, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, важкі шкірні лікарські реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію.
У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на керування транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні.
Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість появи запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації при застосуванні даного препарату.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДля вживання всередину. Таблетки не розламувати і не розжовувати, їх необхідно ковтати повністю.
Дорослим та дітям старше 12 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на день під час їжі. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз на день під час їди. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів.
Порушення функції нирок
Для пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) звичайна рекомендована доза становить 250 мг 1 раз на день (у цьому випадку можливе застосування кларитроміцину у лікарській формі – таблетки, вкриті плівковою оболонкою 250 мг). При більш тяжких інфекціях рекомендована доза становить 1 таблетка 500 мг із пролонгованим вивільненням кларитроміцину.
У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 30 до 60 мл/хв) корекція дози не потрібна.
Застосування у дітей віком до 12 років
Застосування кларитроміцину у вигляді таблеток у дітей віком до 12 років не вивчалося.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кларитромицин ср таб 500 мг 14 шт производится компанией ОЗОН. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кларитромицин ср таб 500 мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кларитромицин ср таб 500 мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт, Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф... Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф. 500мг фл 1 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт, Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт.
Пока нет комментариев