Кларитромицин-Тева таб п/п/об 500мг 14 шт
Топ продаж
Суперцена
Кларитромицин-Тева таб п/п/об 500мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
кларитроміцин 500,0 мг;
допоміжні речовини:
повідон 20,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 324,0 мг, натрію кроскармелозу 40,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 6,0 мг, магнію стеарат 10,0 мг;
плівкова оболонка Опадрай II білий 20,0 мг: гіпромелоза 34,950%, лактози моногідрат 27,180%, діоксид титану 25,240%, макрогол-4000 9,700%, натрію цитрату дигідрат 2,930%.
Опис:
Білі, довгасті, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на одній стороні.
Форма випуску:
Пігулки 500 мг. 7 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери (по 7 таблеток) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
Протипоказання- Підвищена чутливість до кларитроміцину, інших компонентів препарату та інших макролідів;
- одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»);
- одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія";
- Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином;
- одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином;
- подовження інтервалу QT в анамнезі (вроджене або набуте зареєстроване подовження інтервалу QT) або шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»);
- гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT);
- тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю;
- холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»);
- порфірія;
- період грудного вигодовування;
- вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені);
- непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю - ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня;
- печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня;
- одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку рота (див. «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»);
- одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такро. лікарськими препаратами»);
- одночасний прийом з препаратами, які індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем);
- пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності та клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол);
- Вагітність.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
– інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як: бронхіт, пневмонія);
- інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит);
- інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як: фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика);
- дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare;
- локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii;
- профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC), ВІЛ-інфікованим пацієнтам із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3;
- ерадикація H.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки;
- одонтогенні інфекції (для таблеток Кларитроміцин-Тева, покритих плівковою оболонкою, 250 мг).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування наступних препаратів спільно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів:
Цизаприд, пімозид, терфенадин та астемізол
При сумісному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пімозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення QT та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділ «Протипоказання»).
Алкалоїди ріжків
Постмаркетингові дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.
Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").
Мідазолам для перорального застосування
При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг 2 рази на добу) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів після перорального прийому.
Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином. що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.
Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.
Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин
Препарати, які є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення плазмової концентрації рифабутину та зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.
Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.
Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин
Сильні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі та послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим , що також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.
Етравірін
Концентрація кларитроміцину знижується при використанні етравірину, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (MAC), може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.
Флуконазол
Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на добу у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.
Ритонавір
Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Сmax кларитроміцин збільшився на 31%, Сmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%; при КК менше 30 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах,
Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена взаємодія ліків»).
Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати
Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід).
Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при сумісному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів.
При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози.
Взаємодії, зумовлені ізоферментом CYP3A Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися з взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або прод. Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізуються цим ферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається разом із кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, які первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A.
Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину, наприклад, алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянтини (наприклад, алпразол ) , хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам, вінбластин та інші. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, протипоказані до спільного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.
Непрямі антикоагулянти
При сумісному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення MHO та протромбінового часу. У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати MHO та протромбіновий час.
Омепразол
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Cmax, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення рН шлунка протягом 24 годин склало 5,2 прийому омепразолу окремо і 5,7 прийому омепразолу разом із кларитромицином.
Силденафіл, тадалафіл та варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів разом із кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
При сумісному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.
Толтеродін
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через 2D6 ізоформу цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6 ізоферменту, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. Популяція з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може потребувати зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин.
Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, триазолам) При сумісному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг двічі на добу) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу: у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу та у 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку ротової порожнини, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію, швидше за все призведе до взаємодії аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному прийомі.
Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазоли та алпразоли. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.
При сумісному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можливий вплив на центральну нервову систему (ЦНС), наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі спільного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.
Взаємодія з іншими препаратами
Колхіцин
Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Р-глікопротеїду (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у літніх пацієнтів. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Передбачається, що дигоксин є субстратом Pgp . Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці.
Зідовудін
Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину перорально дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину.
Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути, приймаючи кларитроміцин та зидовудін з інтервалом у 4 години.
Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дідезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при використанні кларитроміцину внутрішньовенно.
Фенітоїн та вальпроєва кислота
Є дані про взаємодії інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїном та вальпроєвою кислотою). Для цих препаратів, при сумісному застосуванні з кларитроміцином, рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.
Двонаправлена взаємодія ліків
Атазанавір
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів.
Спільне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) та атазанавіру (400 мг один раз на добу) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70%, зі збільшенням AUC атазанавіру на 28%. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК 30 - 60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати разом із інгібіторами протеаз.
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.
Саквінавір
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг три рази на добу) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та Сmax саквінавіру на 177% та 187% відповідно, у порівнянні з прийомом саквіна. окремо. Значення AUC та Сmax кларитроміцину були приблизно на 40% вищими, ніж при монотерапії кларитроміцином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу в дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам,
Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.
Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
антибіотик-макролід
Фармакодинаміка:
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів у ході клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення.
Кларитроміцин in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному рН, ніж при кислому.
Крім того, дані in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.
Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування».
Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.
Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину.
Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.
Helicobacter pylori. Чутливість H.pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H.pylori, виділених від 104 пацієнтів, до початку лікування препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H.pylori, у 2-х - штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H.pylori були чутливі до кларитроміцину.
Кларитроміцин надає дію in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, , Viridans групи streptococci.
Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridim perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus.
Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампілобактерії: Campilobacter jejuni.
Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така сама, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабша щодо більшості мікроорганізмів.
Виняток становить Н.influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо H.influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій.
Тест на чутливість. Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони пригнічення росту мікроорганізмів, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів.
Звіт з лабораторії про те, що штам є «чутливим», свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування.
Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування.
Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. («Проміжна чутливість» також називається «помірною чутливістю»).
Фармакокінетика:
Препарат швидко всмоктується
в шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції практично не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25%. У цілому нині, це підвищення незначно і має мати невелику клінічну значимість при рекомендованих режимах дозування. Таким чином, кларитроміцин може застосовуватися незалежно від їди.
Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну.
In vivo Дослідження in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи, у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та легенях.
Здорові
При призначенні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу максимальна рівноважна концентрація (Сmax) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі досягалася через 2-3 дні і становила 1 мкг/мл та 0,6 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та його основного метаболіту становив 3-4 години та 5-6 годин відповідно.
При призначенні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу Сmax кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину в плазмі досягалася після прийому 5-ої дози і склала в середньому 2,7-2,9 мкг/мл і 0,88-0,83 мкг/мл відповідно. Т1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години відповідно.
Cmax 14-ОН-кларитроміцину не збільшувалася пропорційно дозі кларитроміцину, у той час як період напіввиведення як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до збільшення з підвищенням дози.
Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину в поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметильованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах.
Нирками виводиться близько 37,9% після перорального прийому кларитроміцину у дозі 250 мг та 46% після прийому кларитроміцину у дозі 1200 мг; кишечником виводиться близько 40,2% та 29,1% відповідно.
Пацієнти
Кларитроміцин та його метаболіт 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при пероральному прийомі незначна (тобто лише 1-2 % від концентрації у сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові.
Нижче наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій:
Концентрації (250 мг кожні 12 годин) Вид тканини Тканинні (мкг/г) Сироваткові (мкг/мл) Мигдалики 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 Порушення функції печінки
У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових.
Порушення функції нирок
При порушенні функції нирок збільшуються Сmax та мінімальна концентрація (Cmin) кларитроміцину в плазмі крові, період напіввиведення (Т1/2), площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.
Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями
Рівноважні концентрації кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг двічі на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібними для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу або 2000 мг/добу на два прийоми, рівноважні значення Сmax зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно. При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження періоду напіввиведення порівняно з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах.
Комбіноване лікування з омепразолом
Кларитроміцин, по 500 мг 3 рази на добу, у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг/добу сприяє збільшенню T1/2 та AUC0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося підвищення на 89% AUC0-24 і на 34% Т1/2 омепразолу. У кларитроміцину Сmax, Сmin та AUC0-8 збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з даними, коли застосовувався тільки кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, у 25 разів перевищували такі порівняно з отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому 2-х препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.
Вагітність та годування груддюБезпека
застосування кларитроміцину при вагітності не вивчена. Застосування при вагітності (особливо у І триместрі) можливе лише у разі відсутності альтернативної терапії, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Період грудного вигодовування
Безпека застосування кларитроміцину в період грудного вигодовування не вивчена.
Препарат проникає у грудне молоко. За необхідності застосування препарату Кларитроміцин-Тева у період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом
Побічні явищаКласифікація побічних реакцій за частотою розвитку (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів): дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), частота невідома (побічні ефекти з досвіду постмаркетингового застосування; частота може бути оцінена з урахуванням наявних даних).
Алергічні реакції: часто – висипання; нечасто - анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, дерматит бульозний1, свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип3;
частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром
Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром).
З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто – втрата свідомості1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість3; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), парестезія, манія.
З боку шкірних покривів: часто – інтенсивне потовиділення; частота невідома – акне.
З боку сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
З боку обміну речовин: нечасто – анорексія, зниження апетиту.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2; частота невідома – рабдоміоліз2*, міопатія.
З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто – езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, холестаз4, гепатит у т.ч. холестатичний або гепатоцелюлярний4; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: нечасто – астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1.
З боку органів чуття: часто – дисгевзія, порушення смаку; нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія.
З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація1; нечасто – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, екстрасистолія1, відчуття серцебиття; частота невідома - шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует», фібриляція шлуночків, кровотеча.
Лабораторні показники: часто – відхилення в печінковій пробі; нечасто - підвищення концентрації креатиніну1, підвищення концентрації сечовини1, зміна відношення альбумін - глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), гам 4, лактатдегідрогенази (ЛДГ) 4; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (MHO), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у крові.
Загальні розлади: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції1; часто – біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1; нечасто - нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, стомлюваність4.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика.
Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.
Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, рівну 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT АЛ крові. Також спостерігалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість у роті.
У пацієнтів із пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2 – 3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у крові, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.
*У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався спільно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій.
2 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину в лікарській формі таблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою.
3Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину в лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо.
4Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані тільки при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.
особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшеною кількістю нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.
При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності печінкових ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути тяжкою, але зазвичай є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, головним чином, пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином.
За наявності хронічних захворювань печінки слід проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, які мають появу діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом. Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків.
При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, викликаючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Кларитроміцин не повинен застосовуватися у таких категорій пацієнтів:
- у пацієнтів із гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»);
- одночасне призначення кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом та терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»);
- у пацієнтів з вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі (див. розділ "Протипоказання").
Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати у таких категорій пацієнтів:
- у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю; порушеннями провідності чи клінічно значущою брадикардією;
- у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія;
- у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT (див. розділи «З обережністю» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину.
Враховуючи зростання резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин легкої та середньої тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість.
Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях acne vulgaris і бешихи, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.
У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром) необхідно відразу ж припинити прийом кларитроміцину та почати відповідну.
У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати MHO та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні. При застосуванні препарату Кларитроміцин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та механізмами, у зв'язку з можливістю розвитку побічних реакцій з боку нервової системи (запаморочення), здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину. Незалежно від їди.
Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дорослих та дітей віком від 12 років – 250 мг
2 рази на добу (у цьому випадку можливе застосування препарату Кларитроміцин-Тева таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг).
У разі тяжких інфекцій дозу збільшують до 500 мг двічі на добу.
Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів.
Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів.
Дози для лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу:
При мікобактеріальних інфекціях рекомендовано дозу кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу.
Лікування дисемінованих MAC інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо даних збудників. Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар.
Для профілактики інфекцій, викликаних MAC:
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на добу.
При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг 2 рази на добу протягом 5 днів (для таблеток Кларитроміцин-Тева, покритих плівковою оболонкою, 250 мг).
Для ерадикації Н. pylori:
У пацієнтів з виразковою хворобою, спричиненою інфекцією Н. pylori, кларитроміцин можна призначати по 500 мг 2 рази на добу в комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-14 днів, відповідно до націонал. міжнародними рекомендаціями щодо лікування інфекції Н. pylori.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам із кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто. 250 мг 1 раз на добу або при більш тяжких інфекціях 250 мг 2 рази на добу. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Кларитромицин-Тева таб п/п/об 500мг 14 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Республика Хорватия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Кларитромицин-Тева таб п/п/об 500мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Кларитромицин-Тева таб п/п/об 500мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт, Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф... Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф. 500мг фл 1 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт, Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт.
Пока нет комментариев