Клацид гранулы для пригсусп для приема внутрь 250мг/5мл 495г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозир

Клацид гранулы для пригсусп для приема внутрь 250мг/5мл 495г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозир инструкция

Состав и описание	Противопоказания
Дозировка	Показания к применению
Взаимодействие с другими лекарственными средствами	Передозировка
Фармакологическое действие	Беременность и кормление грудью
Условия отпуска из аптек	Побочные явления
Особые указания	Условия хранения
Способ применения и дозы	Информация
Видео на похожую тему

Склад та опис
Активна речовина:
5 мл суспензії містить: кларитроміцин – 250 мг.

Допоміжні речовини:
Карбомер (карбопол 974 Р) – 150,0 мг, повідон К90 –35,0 мг, кремнію діоксид – 10,0 мг, мальтодекстрин – 238,1 мг, сахароза – 2276,2 мг, титану діоксид – 35, 7 мг, камедь ксантанова – 3,8 мг, ароматизатор фруктовий – 35,7 мг, калію сорбат – 20,0 мг, лимонна кислота – 4,24 мг, гіпромелози фталат – 304,2 мг, рицинова олія – 32,1 мг .

Опис:
Гранульований порошок із фруктовим ароматом від білого до світло-жовтого кольору. При струшуванні з водою утворюється непрозора суспензія від білого до світло-жовтого кольору із фруктовим ароматом.

Форма випуску:
Гранули для приготування суспензії для вживання, 250 мг/5 мл. По 49,5 г препарату у пластиковому флаконі (натуральний поліетилен високої щільності) місткістю 70 мл, що закривається поліпропіленовим ковпачком. На флаконі нанесено мітку у вигляді лінії. 1 флакон місткістю 70 мл у комплекті з дозувальною ложкою або дозуючим шприцом у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.

Протипоказання• Підвищена чутливість до кларитроміцину, макролідів та інших компонентів препарату;
• Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
• Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»);
• Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
• Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія";
• Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
• Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином;
• Подовження інтервалу QT в анамнезі (вроджене або набуте зареєстроване подовження інтервалу QT) або шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует» (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
• Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT);
• Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю;
• холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»);
• вроджена непереносимість фруктози, недостатність сахарази-ізомальтази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
• Порфирія;
• Період грудного вигодовування.

З обережністю
Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня, печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня, одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку рота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»). одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролі препаратами»), одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений (див.розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, що одночасно приймають антиаритмічні препарати ) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A , дилтіазем), пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, що одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміод) ), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A , дилтіазем), пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, що одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміод) ), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»), одночасний прийом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол), вагітність, цукровий діабет (препарат містить сахарозу).
Дозування50 мг/мл
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:
• інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія);
• інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит);
• інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика);
• дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii;
• гострий середній отит.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування наступних препаратів разом із кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів.

Цизаприд, пімозид, терфенадин і астемізол:
При сумісному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пімозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу шлунку шлунків та та хікардію типу "пірует" (див. розділ "Протипоказання").

Алкалоїди ріжків:
Постмаркетингові дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Мідазолам для перорального застосування:
При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг двічі на день) спостерігалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини):
Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин разом із цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. У разі потреби спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Рекомендується застосовувати статини, ізоферменту CYP3A, що не залежить від метаболізму (наприклад, флувастатин). Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії.

Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин.

Препарати, які є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину, що призводить до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При сумісному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення плазмової концентрації рифабутину та зниження сироваткової концентрації кларитроміцину з підвищеним ризиком розвитку увеїту.

Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові; у разі їх спільного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування.

Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин:
Сильні індуктори системи цитохрому P450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і разом з тим підвищувати концентрацію 14-OH. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-OH-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.

Етравірін:
Концентрація кларитроміцину знижується при використанні етравірину, але підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій Mycobacterium avium complex (MAC), може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.

Флуконазол:
Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня та кларитроміцину в дозі 500 мг двічі на день у 21 здорового добровольця призвів до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому спільний прийом не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-OH-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібна.

Ритонавір:
Фармакокінетичне дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При сумісному прийомі ритонавіру Cmax кларитроміцину збільшився на 31%, Cmin збільшився на 182% і AUC збільшився на 77%. Було відзначено практично повне пригнічення утворення 14-OH-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%; при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на день. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена ​​взаємодія ліків»).

Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати.

Антиаритмічні препарати (хінідин та дизопірамід):
Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при сумісному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль електрокардіограми щодо збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при сумісному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін:
При сумісному застосуванні кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози.

Взаємодії зумовлені ізоферментом CYP3A:
Спільний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або інтенсивно метаболізуються цим ферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається разом із кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, які первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A.

Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину, наприклад, алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянтини (наприклад, алпразол ) , хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, протипоказані до спільного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому P450, відносяться фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота.

Непрямі антикоагулянти:
При сумісному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та протромбінового часу. У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час.

Омепразол:
Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При сумісному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Cmax, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення рН шлунка протягом 24 годин склало 5,2 прийому омепразолу окремо і 5,7 прийому омепразолу разом із кларитромицином.

Силденафіл, тадалафіл та варденафіл:
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів разом із кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу.

Теофілін, карбамазепін:
При сумісному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку.

Толтеродін:
Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через 2D6 ізоформу цитохрому P450 (CYP2D6). Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6 ізоферменту, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин.

Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам):
При сумісному застосуванні мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг двічі на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо разом із кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої ​​корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку ротової порожнини, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, приведе до взаємодії аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному прийомі. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазоли та алпразоли. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При сумісному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на центральну нервову систему (ЦНС), наприклад сонливість і сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі спільного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС.

Взаємодія з іншими препаратами.

Колхіцін:
Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у літніх пацієнтів. Деякі з описаних випадків відбувалися з пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Дігоксин:
Передбачається, що дигоксин є субстратом Pgp. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Постмаркетингові дослідження показали, що спільний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При сумісному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці.

Зідовудін:
Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину перорально дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при пероральному прийомі, взаємодії можна значною мірою уникнути, приймаючи кларитроміцин та зидовудін з інтервалом у 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дідезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при використанні кларитроміцину внутрішньовенно.

Фенітоїн та вальпроєва кислота:
Є дані про взаємодії інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїном та вальпроєвою кислотою). Для цих препаратів, при сумісному застосуванні з кларитроміцином, рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення.

Двонаправлена ​​взаємодія ліків.

Атазанавір:
Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Спільне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) та атазанавіру (400 мг один раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-OH-кларитроміцину на 70 %, зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (KK 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з KK менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, використовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах,

Блокатори «повільних» кальцієвих каналів:
При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, як і блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.

Ітраконазол:
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу у плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів.

Саквінавір:
Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг тричі на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та Cmax саквінавіру на 177 % та 187 % відповідно у порівнянні з прийомом саквінавіру . Значення AUC та Cmax кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при монотерапії кларитроміцином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу в дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій з використанням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при монотерапії саквінавіром можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.
ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик, макролід Kod ATX: J01FA09

Фармакодинаміка:
Кларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею чутливих бактерій та пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у хворих під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення. Кларитроміцин in vitro високоактивний щодо Legionella pneumophila та Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori; дана активність кларитроміцину вища при нейтральному pH, ніж при кислому. Крім того, дані in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae та Pseudomonas spp., також як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.

Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування»: -Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniaees Strepto
;
-Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila;
-Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR);
-Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину.

Нелікобактер pylori:
Чутливість H. pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H. pylori, виділених від 104 пацієнтів, до початку терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H. pylori, у 2-х – штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H. pylori були чутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин надає дію in vitro щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): -Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae
, , Viridans group streptococci;
-Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida;
-Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes;
-Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus;
-Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum;
-Кампілобактерії: Campylobacter jejuni.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної сполуки або в 1-2 рази слабкіша від більшості мікроорганізмів. Виняток становить H. influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна сполука та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо H. influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій.

Тест на чутливість
Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. При використанні цих методик звіт із лабораторії про те, що штам є «чутливим», вказує на те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь «проміжна чутливість» передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. (Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").

Фармакокінетика:
Всмоктування
Перші дані щодо фармакокінетики були отримані при вивченні таблеток кларитроміцину. Препарат швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Абсолютна біодоступність таблеток кларитроміцину по 250 мг становить приблизно 50%. Їжа дещо затримувала початок всмоктування та утворення активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину, проте не впливала на біодоступність препарату.

Розподіл, метаболізм та виведення
У дослідженнях in vitro зв'язування кларитроміцину з білками плазми становило в середньому близько 70 % при клінічно значимих концентраціях від 0,45 до 4,5 мкг/мл.

Здорові
Біодоступність та фармакокінетику суспензії кларитроміцину вивчали у здорових дорослих та дітей. При одноразовому прийомі у дорослих загальна біодоступність суспензії була еквівалентною для таблеток (в обох випадках доза становила 250 мг) або трохи перевищувала її. Як і у випадку таблеток, їжа дещо затримувала всмоктування суспензії кларитроміцину, але не впливала на загальну біодоступність препарату. Максимальна концентрація (Cmax), площа під кривою «концентрація-час» (AUC) та період напіввиведення (T1/2) кларитроміцину при прийомі дитячої суспензії (після їжі) становили 0,95 мкг/мл, 6,5 мкг/год. і 3,7 години відповідно, а при прийомі таблетки 250 мг (натще) – 1,10 мкг/мл, 6,3 мкг.ч/мл та 3,3 години відповідно.

При прийомі суспензії кларитроміцину в дозі 250 мг кожні 12 годин у дорослих рівноважні концентрації в крові досягалися прийому п'ятої дози. При цьому параметри фармакокінетики були наступними: Cmax-1,98 мкг/мл, AUC-11,5 мкг.год/мл, час досягнення максимальної концентрації (Tmax) -2,8 години та T1/2-3,2 години для кларитроміцину і, відповідно, 0,67, 5,33, 2,9 та 4,9 для 14-ОН-кларитроміцину.

У здорових людей сироваткові концентрації досягали максимуму протягом 2 годин після прийому внутрішньо натще. При прийомі препарату у формі таблеток у дозі 250 мг кожні 12 годин пікові рівноважні концентрації кларитроміцину в сироватці досягалися протягом 2-3 днів і становили приблизно 1 мкг/мл. Відповідні пікові концентрації для дози 500 мг кожні 12 годин становили від 2 до 3 мкг/мл/мл.

Період напіввиведення кларитроміцину становив 3-4 години при прийомі таблеток 250 мг кожні 12 годин, але зростав до 5-7 годин після прийому 500 мг кожні 12 годин.

Максимальна рівноважна концентрація основного метаболіту, 14-ОН-кларитроміцину, становить близько 0,6 мкг/мл, а період напіввиведення при прийомі препарату в дозі 250 мг кожні 12 годин дорівнює 5-6 годин. При прийомі кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин максимальна рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину дещо вища (до 1 мкг/мл), а період напіввиведення становить близько 7 годин. При застосуванні обох доз рівноважні концентрації метаболіту зазвичай досягаються протягом 2-3 днів.

При застосуванні кларитроміцину в дозі 250 мг кожні 12 годин приблизно 20% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. При прийомі кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин нирками у незміненому вигляді виводиться приблизно 30% дози.

Нирковий кліренс кларитроміцину істотно не залежить від дози і приблизно дорівнює нормальній швидкості клубочкової фільтрації. Основним метаболітом, що визначається у сечі, є 14-ОН-кларитроміцин, частка якого становить 10-15 % від дози (250 або 500 мг кожні 12 годин).

Пацієнти
Кларитроміцин та його метаболіт 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Тканинні концентрації зазвичай у кілька разів вищі за сироваткові.

У дітей, які потребували перорального лікування антибіотиками, кларитроміцин демонстрував високу біодоступність, при цьому профіль його фармакокінетики був подібним до дорослих, які приймали ту ж лікарську форму. Препарат швидко та добре всмоктується у дітей. Їжа дещо затримує всмоктування кларитроміцину, проте не впливає на його біодоступність або фармакокінетичні властивості. Рівноважні параметри фармакокінетики кларитроміцину, досягнуті через 5 днів (дев'ята доза), були такими: Cmax? 4,60 мкг/мл, AUC? 15,7 мкг.ч/мл і Tmax? 2,8 год; відповідні значення для метаболіту 14-ОН-кларитроміцину дорівнювали 1,64 мкг/мл, 6,69 мкг.ч/мл і 2,7 год відповідно. Розрахункові періоди напіввиведення кларитроміцину та його метаболіту дорівнюють 2,2 та 4,3 години відповідно.

У хворих на середній отит через 2,5 години після прийому п'ятої дози (7,5 мг/кг двічі на добу) середні концентрації кларитроміцину та його метаболіту в рідині середнього вуха склали 2,53 та 1,27 мкг/г. Концентрації препарату та його метаболіту вдвічі перевищували сироваткові концентрації.

Порушення функції печінки
Рівноважні концентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки не відрізняються від таких у здорових людей, тоді як концентрації 14-ОН-кларитроміцину були нижчими. Зниження утворення 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки принаймні частково нівелювалося збільшенням ниркового кліренсу кларитроміцину порівняно з таким у здорових людей.

Порушення функції нирок
Фармакокінетика кларитроміцину змінювалася також у пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували препарат у повторних дозах по 500 мг. У таких хворих концентрації в плазмі, період напіввиведення, максимальна концентрація (Cmax), мінімальна концентрація (Cmin) та AUC кларитроміцину та його метаболіту були вищими, ніж у здорових людей. Відхилення цих параметрів корелювали зі ступенем ниркової недостатності: при більш вираженому порушенні функції нирок відмінності були більшими (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей (при прийомі кларитроміцину у повторних дозах по 500 мг). Однак після корекції результатів з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (KK) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.

Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями
Рівноважні концентрації кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (таблетки для дорослих, суспензія для дітей), були подібними до здорових людей. Однак при прийомі кларитроміцину в більш високих дозах, які можуть бути потрібними для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні.

У дітей з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 15-30 мг/кг/добу на два прийоми, рівноважні значення Cmax зазвичай становили від 8 до 20 мкг/мл. Однак у дітей з ВІЛ-інфекцією, які отримували суспензію кларитроміцину в дозі 30 мг/кг/добу на два прийоми, Cmax досягала 23 мкг/мл. При прийомі препарату у вищих дозах відзначалося подовження періоду напіввиведення у порівнянні з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Підвищення концентрації у плазмі та подовження періоду напіввиведення при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах пов'язане з нелінійною фармакокінетикою препарату.
Вагітність та годування груддюБезпека застосування кларитроміцину під час вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаКласифікація побічних реакцій за частотою розвитку (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів): дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), частота невідома (побічні ефекти з досвіду постмаркетингового застосування; частота може бути оцінена з урахуванням наявних даних).

Алергічні реакції: часто: висипання; нечасто: анафілактоїдна реакція (1), гіперчутливість, дерматит бульозний (1), свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип (3); частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні алергічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою.

Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, безсоння; нечасто: непритомність (1), дискінезія (1), запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість (3); частота невідома: судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), парестезія, манія.

З боку шкірних покривів: часто: інтенсивне потовиділення; частота невідома: акне.

Порушення з боку сечовидільної системи: частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто: анорексія, зниження апетиту.

З боку опорно-рухового апарату: нечасто: спазм м'язів (3), кістково-м'язова скутість (1), міалгія (2); частота невідома: рабдоміоліз (2)*, міопатія.

З боку травної системи: часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто: езофагіт(1), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба(2), гастрит, прокталгія(2), стоматит, глосит, здуття живота(4), запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, холестаз(4), гепат числі холестатичний та гепатоцелюлярний(4); частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.

З боку дихальної системи: нечасто: астма (1), носова кровотеча (2), тромбоемболія легеневої артерії (1).

З боку органів чуття: часто: дисгевзія; нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома: глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія.

Порушення з боку серцево-судинної системи: часто: вазодилатація (1); нечасто: зупинка серця (1), фібриляція передсердь (1), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, екстрасистолія (1), серцебиття; частота невідома: шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует», фібриляція шлуночків, кровотеча.

Лабораторні показники: часто: - відхилення в печінковій пробі; нечасто: підвищення концентрації креатиніну1, підвищення концентрації сечовини (1), зміна відношення альбумін – глобулін (1), лейкопенія, нейтропенія (4), еозинофілія (4), тромбоцитемія (3), підвищення активності: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатами ), гаммаглутамілтрансферази (ГГТП) (4), лужної фосфатази (ЩФ) (4), лактатдегідрогенази (ЛДГ) (4); частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну в крові.

Загальні розлади: дуже часто: флебіт у місці ін'єкції (1); часто: біль у місці ін'єкції (1), запалення у місці ін'єкції (1); нечасто: нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці (4), озноб (4), стомлюваність (4).

Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: целюліт (1), кандидоз, гастроентерит (2), вторинні інфекції (у тому числі вагінальні) (3); частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика.

Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих.

Пацієнти з пригніченим імунітетом
У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання.

Найбільш частими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, спотворення смаку, біль у ділянці живота, діарея, висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності АСТ та АЛ крові. Також спостерігалися випадки небажаних явищ з низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість у роті.

У пацієнтів із пригніченим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності АСТ та АЛТ у крові, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини.

* У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався спільно з іншими лікарськими препаратами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

(1) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час застосування препарату Клацид® ліофілізат для приготування розчину для інфузій; (3) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час застосування препарату Клацид®, гранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо;
особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшеною кількістю нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію.

Призначення кларитроміцину вагітним жінкам повинно проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності.

При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про випадки печінкової дисфункції (підвищення активності печінкових ферментів у крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути тяжкою, але зазвичай є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним кінцем, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки слід проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.

При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишківника, що може призвести до зростання C. difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвинулася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.

При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, викликаючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). Оскільки такі ситуації можуть призводити до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), то кларитроміцин не повинен застосовуватися у наступних категорій пацієнтів: • у пацієнтів з гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»)
;
• одночасне призначення кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом та терфенадином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»);
• у пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

- кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів:
• у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;
• у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія;
• у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Під час епідеміологічних досліджень щодо вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками.

Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростання резистентності Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам з позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками.

Інфекції шкіри та м'яких тканин легкої та середньої тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість.

Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні і бешиха, а так само в тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін.

У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, важкі шкірні лікарські реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою припинити прийом кларитроміцину та розпочати відповідну терапію.

У разі спільного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом необхідно враховувати, що препарат Клацид®, гранули для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 250 мг/5 мл, містить сахарозу (1 мл суспензії міститься 0,046 ХЕ або 0,46 г сахарози).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при прийомі даного препарату.
Умови зберіганняЛікарський препарат та готову суспензію зберігати при температурі від 15 до 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиДля вживання всередину. Готову суспензію можна приймати незалежно від їди, у тому числі з молоком.

Підготовка до використання: у флакон поступово додають воду до мітки, вказаної на флаконі (70 мл або 100 мл), і струшують для отримання суспензії, що містить 250 мг кларитроміцину в 5 мл. Готову суспензію можна зберігати протягом 14 діб за кімнатної температури (від 15 до 30 °С). Перед кожним прийомом слід суспензію добре збовтати.

Доза при немікобактеріальних інфекціях
Рекомендована добова доза суспензії кларитроміцину при немікобактеріальних інфекціях у дітей становить 7,5 мг/кг 2 рази на день (максимальна – 500 мг 2 рази на день). Звичайна тривалість лікування – 5-10 днів залежно від збудника та тяжкості стану.

Доза при мікобактеріальних інфекціях
У дітей з дисемінованими або локалізованими мікобактеріальними інфекціями (M. avium, M. intracellulare, M. chelonae, M. fortuitum, M. kansasii) рекомендована добова доза кларитроміцину становить 7,5-15 мг/кг 2 рази на день і не повинна перевищувати максимальну дозу, яка становить 500 мг 2 рази на добу. Лікування кларитроміцином слід продовжувати доти, доки зберігається клінічний ефект. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо даних збудників.

Доза для хворих з порушенням функції нирок
У дітей з KK менше 30 мл/хв/1,73 м2 дозу кларитроміцину слід зменшити вдвічі (наприклад, 250 мг на день або по 250 мг 2 рази на день при більш тяжких інфекціях). У таких випадках курс лікування не повинен перевищувати 14 днів, хоча нормальна тривалість лікування становить 5-10 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару

Товар Клацид гранулы для пригсусп для приема внутрь 250мг/5мл 495г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозир производится компанией ЭББОТТ ЛЭБОРАТОРИС. Само производство расположено в стране Италия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Клацид гранулы для пригсусп для приема внутрь 250мг/5мл 495г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозир и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Клацид гранулы для пригсусп для приема внутрь 250мг/5мл 495г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозир в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт Клабакс таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт Кларбакт таб п/об 500мг 10 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт Кларитромицин-obl таб п/об пленочной 500мг 7 шт, Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт Кларитромицин-верте капс. 250мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 250мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 10 шт озон, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 14 шт бфз, Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон Кларитромицин таб п/об пленочной 500мг 5 шт озон, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт Кларитромицин экозитрин таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф... Клацид лиофилизат для приготовления раствора для инф. 500мг фл 1 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 5 шт, Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт Клацид ср таб п/об пленочной пролонг. 500мг 7 шт, Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 250мг 14 шт, Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт Фромилид таб п/об пленочной 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 14 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 5 шт, Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт Фромилид уно таб п/об пролонг. 500мг 7 шт.