Карбамазепин таб 200 мг 50 шт
Топ продаж
Суперцена
Карбамазепин таблетки 200 мг упаковка по 50 штук - це протиепілептичний засіб, який стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Він також використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. Карбамазепин метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом, і виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею та калом. У дітей може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кілограм маси тіла порівняно з дорослими.
Карбамазепин таб 200 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: карбамазепін 200 мг;
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 80,5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 16,4 мг, тальк – 3,1 мг, магнію стеарат – 3,1 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 14,4 мг, полісорбат ( твін-80) - 2,5 мг.
Опис:
Пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки по 200 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 1,2,3,4 або 5 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти), атріовентрикулярна блокада, пригнічення кістково-мозкового кровотворення в анамнезі, печінкові порфірії, одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (далі інгібіторів моноінміноксидази) період грудного вигодовування.
З обережністю застосовувати: низький рівень лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів.
Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження клінічних проявів.
У комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції.
Невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
Больовий синдром при діабетичній нейропатії.
Поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та до можливого зниження його концентрації у плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP3А4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3А4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі.
Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі:
декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігабат, вігабат, вориконазол), лоратадин , терфенадин, локсапин, оланзапин, кветиапин, изониазид, ингибиторы вирусной протеазы для терапии ВИЧ-инфекции (например, ритонавир), ацетазоламид, верапамил, дилтиазем, омепразол, оксибутинин, дантролен, тиклопидин, никотинамид (у взрослых, только в высоких дозах), можливо – циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота.
Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі:
фелбамат, метсуксімід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід.
Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія:
Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), трипропіон, циталопрам, тразодон , нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, празиквантел, ідолінім, іматініб, апін, рисперидон, зипрасидон, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин, пероральні контрацептивні засоби (необхідний добір альтернативних методів контрацепції); глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках).
Комбінації, які слід брати до уваги:
Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном.
У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну.
Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові).
Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів.
Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.
ПередозуванняСимптоми: - центральна нервова система: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, судоми , гіпотермія, мідріаз;
- дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень;
- серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця;
- кишкова система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки;
- сечовивідна система: затримка сечі, олігурія чи анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення;
-лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинфосфокінази, гіпонатріємія
Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Карбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію.
Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Ця дія досягається, ймовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігає повторному виникненню в деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну дофаміну та норадреналіну.
Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.
Фармакокінетика:
Абсорбція - повільна, але досить повна (прийом їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70 – 80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20 – 30 %). Концентрація у грудному молоці становить 25 – 60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр.
Метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом з утворенням метаболітів: активного - карбамазепін-10,11-епоксиду і малоактивного - 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. Період напіввиведення після разового прийому становить у середньому близько 36 годин (коливається від 25 до 65 годин), після повторного прийому – 16-24 год. одержують додатково інші протиепілептичні препарати, що індукують ферменти печінки, в середньому 9-10 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70 %) та калом (приблизно 30 %). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду.
У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кілограм маси тіла порівняно з дорослими.
Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні розлади, пери порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром.
Порушення психіки: галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивне поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу.
З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення випадання волосся. Повідомлялося про поодинокі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анем я переміжна порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія .
З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників гамма-глутамінтрансферази, лужної фосфатази, трансаміназ; гепатит (холестатичний, паренхіматозний (гепатоцелюлярний) або змішаний тип), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, біль у животі, глосит, стоматит, панкреатит.
Реакції підвищеної чутливості: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть залучатися інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк.
З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення артеріального тиску, брадикардія, аритмія, атріовентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ішемічної хвороби серця, тромбофлебіт, тромбоемболія.
З боку ендокринної системи та обміну речовин: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,
З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу.
З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху.
З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, біль у м'язах, м'язова слабкість, судоми.
З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом чи пневмонією.
Зміна результатів лабораторних досліджень: гіпогаммаглобулінемія.
особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок числа тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини в крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника.
Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів.
Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений.
Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном.
У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину незалежно від прийому їжі з невеликою кількістю рідини.
Епілепсія: по можливості карбамазепін слід призначати у вигляді монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово.
Для дорослих початкова доза 100–200 мг 1–2 рази на день. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг двічі-тричі на день. Максимальна добова доза становить 2000 мг.
Для дітей віком до 5 років початкова доза 20-60 мг на день із підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. Діти з 5 років початкова доза становить 100 мг/день, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла на день за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну.
Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг/день, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день до припинення болю (в середньому, до 600 - 800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг двічі на день.
Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 3 рази на день. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на день. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами.
Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: середня доза для дорослих – 200 мг 2 – 3 рази на день. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку.
Больовий синдром при діабетичній нейропатії: 200 мг 2 – 4 десь у день.
Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми на день. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Карбамазепин таб 200 мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: карбамазепін 200 мг;
Допоміжні речовини:
Крохмаль картопляний – 80,5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 16,4 мг, тальк – 3,1 мг, магнію стеарат – 3,1 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 14,4 мг, полісорбат ( твін-80) - 2,5 мг.
Опис:
Пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки по 200 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 1,2,3,4 або 5 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти), атріовентрикулярна блокада, пригнічення кістково-мозкового кровотворення в анамнезі, печінкові порфірії, одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (далі інгібіторів моноінміноксидази) період грудного вигодовування.
З обережністю застосовувати: низький рівень лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).
Дозування200 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів.
Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження клінічних проявів.
У комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції.
Невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
Больовий синдром при діабетичній нейропатії.
Поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та до можливого зниження його концентрації у плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP3А4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3А4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі.
Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі:
декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігабат, вігабат, вориконазол), лоратадин , терфенадин, локсапин, оланзапин, кветиапин, изониазид, ингибиторы вирусной протеазы для терапии ВИЧ-инфекции (например, ритонавир), ацетазоламид, верапамил, дилтиазем, омепразол, оксибутинин, дантролен, тиклопидин, никотинамид (у взрослых, только в высоких дозах), можливо – циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота.
Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі:
фелбамат, метсуксімід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід.
Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія:
Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), трипропіон, циталопрам, тразодон , нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, празиквантел, ідолінім, іматініб, апін, рисперидон, зипрасидон, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин, пероральні контрацептивні засоби (необхідний добір альтернативних методів контрацепції); глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках).
Комбінації, які слід брати до уваги:
Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном.
У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну.
Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові).
Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів.
Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.
ПередозуванняСимптоми: - центральна нервова система: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, судоми , гіпотермія, мідріаз;
- дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень;
- серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця;
- кишкова система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки;
- сечовивідна система: затримка сечі, олігурія чи анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення;
-лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинфосфокінази, гіпонатріємія
Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Карбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію.
Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Ця дія досягається, ймовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігає повторному виникненню в деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну дофаміну та норадреналіну.
Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.
Фармакокінетика:
Абсорбція - повільна, але досить повна (прийом їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70 – 80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20 – 30 %). Концентрація у грудному молоці становить 25 – 60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр.
Метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом з утворенням метаболітів: активного - карбамазепін-10,11-епоксиду і малоактивного - 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. Період напіввиведення після разового прийому становить у середньому близько 36 годин (коливається від 25 до 65 годин), після повторного прийому – 16-24 год. одержують додатково інші протиепілептичні препарати, що індукують ферменти печінки, в середньому 9-10 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70 %) та калом (приблизно 30 %). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду.
У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кілограм маси тіла порівняно з дорослими.
Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні розлади, пери порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром.
Порушення психіки: галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивне поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу.
З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення випадання волосся. Повідомлялося про поодинокі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анем я переміжна порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія .
З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників гамма-глутамінтрансферази, лужної фосфатази, трансаміназ; гепатит (холестатичний, паренхіматозний (гепатоцелюлярний) або змішаний тип), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, біль у животі, глосит, стоматит, панкреатит.
Реакції підвищеної чутливості: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть залучатися інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк.
З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення артеріального тиску, брадикардія, аритмія, атріовентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ішемічної хвороби серця, тромбофлебіт, тромбоемболія.
З боку ендокринної системи та обміну речовин: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,
З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу.
З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху.
З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, біль у м'язах, м'язова слабкість, судоми.
З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом чи пневмонією.
Зміна результатів лабораторних досліджень: гіпогаммаглобулінемія.
особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок числа тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини в крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника.
Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів.
Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений.
Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном.
У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 25°С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину незалежно від прийому їжі з невеликою кількістю рідини.
Епілепсія: по можливості карбамазепін слід призначати у вигляді монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово.
Для дорослих початкова доза 100–200 мг 1–2 рази на день. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг двічі-тричі на день. Максимальна добова доза становить 2000 мг.
Для дітей віком до 5 років початкова доза 20-60 мг на день із підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. Діти з 5 років початкова доза становить 100 мг/день, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла на день за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну.
Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг/день, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день до припинення болю (в середньому, до 600 - 800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг двічі на день.
Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 3 рази на день. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на день. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами.
Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: середня доза для дорослих – 200 мг 2 – 3 рази на день. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку.
Больовий синдром при діабетичній нейропатії: 200 мг 2 – 4 десь у день.
Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми на день. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Карбамазепин таб 200 мг 50 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Карбамазепин таб 200 мг 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Карбамазепин таб 200 мг 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт, Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт, Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт, Финлепсин ретард таб пролонг. 400мг 50 шт Финлепсин ретард таб пролонг. 400мг 50 шт, Финлепсин таб 200мг 50 шт Финлепсин таб 200мг 50 шт.
Пока нет комментариев