Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт
Топ продаж
Суперцена
Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
карбамазепін 200 мг;
допоміжні речовини:
крохмаль картопляний – 80,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 16,40 мг, повідон К-17 – 14,40 мг, тальк – 3,10 мг, магнію стеарат – 3,10 мг, полісорбат 80 - 2,50 мг.
Опис:
Круглі таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з ризиком та фаскою.
Форма випуску:
Пігулки по 200 мг.
По 10 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 4 контурні коміркові упаковки з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до карбамазепіну або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (наприклад, трициклічних антидепресантів) або до будь-якого іншого компонента препарату;
Атріовентрикулярна блокада;
Наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістковомозкового кровотворення;
Печінкові порфірії (наприклад, гостра порфірія, що перемежується, пізня шкірна порфірія, варіатна порфірія);
Застосування в комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (структурна подібність до трициклічних антидепресантів);
Дитячий вік до 4-х років, для цієї лікарської форми.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ:
Пацієнтам, в анамнезі яких є відомості про захворювання серця (включаючи декомпенсовану хронічну серцеву недостатність), печінки (включаючи печінкову недостатність), нирок (включаючи ниркову недостатність), побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну раніше проведеного лікування препаратом Карбамазе. препарат слід призначати лише після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування та можливим ризиком терапії, та при забезпеченні ретельного та регулярного контролю за станом пацієнтів.
Слід з обережністю призначати препарат:
- пацієнтам із гіпонатріємією розведення, гіпотиреозом;
- літнім пацієнтам (враховуючи можливість розвитку лікарських взаємодій та різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів);
- пацієнтам зі змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс, типовий або атиповий, та міоклонічні напади (з огляду на можливе посилення нападів), пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском та гіперплазією передміхурової залози (з огляду на слабку м-холіноблокуючу активність карбамазену).
Враховуючи лікарські взаємодії з іншими препаратами та особливості фармакокінетики протиепілептичних препаратів, пацієнтам похилого віку дози слід підбирати з обережністю.
Дозування200 мг
Показання до застосуванняЕпілепсія:
- Складні або прості парціальні епілептичні напади (з втратою або без свідомості) з вторинною генералізацією або без неї.
- генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади.
- Змішані форми епілептичних нападів.
Карбамазепін, як правило, не ефективний при абсансах та міоклонус-епілепсії.
Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень чи ослаблення клінічних проявів загострення.
Синдром алкогольної абстиненції.
Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова).
Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиКарбамазепін не рекомендується застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО). Перед застосуванням препарату інгібітори МАО повинні бути скасовані щонайменше за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший термін.
Цитохром P4503A4 (CYP3A4) є основним ізоферментом, що забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду (активного метаболіту). Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі, що, у свою чергу, може викликати побічні реакції. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та, таким чином, до можливого зниження його концентрації у плазмі та, отже, до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту препарату.
Скасування індукторів ізоферменту CYP3A4, що одночасно приймаються, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну, і, як наслідок, призводити до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові.
Карбамазепін є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4 та інших ферментних печінкових систем першої та другої фази метаболізму лікарських засобів та при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, може викликати індукцію метаболізму та зниження концентрації їх у плазмі.
Оскільки перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомальної епоксидгідролази, застосування карбамазепіну одночасно з інгібіторами мікросомальної епоксидгідролази може призводити до підвищення в плазмі крові концентрації карбамазепін-10,1.
Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну в плазмі крові: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: декстропропоксифен, ібупрофен;
протипухлинні засоби (андроген): даназол;
антибіотики: макролідні (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), ціпрофлоксацин;
антидепресанти: можливо, дезіпрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин;
протиепілептичні засоби: стирипентол, вігабатрін;
протигрибкові засоби: похідні азолу (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол).
Альтернативні антиконвульсанти можуть бути рекомендовані пацієнтам, які отримують вориконазол або ітраконазол;
блокатори гістамінових Н2-рецепторів: лоратадин, терфенадин;
антипсихотичні засоби (нейролептики): оланзапін;
протитуберкульозні засоби: ізоніазид;
противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір);
протиглаукомні засоби (інгібітори карбоангідрази): ацетазоламід;
гіпотензивні препарати (блокатори «повільних» кальцієвих каналів): верапаміл, дилтіазем;
противиразкові засоби (інгібітори протонної помпи, блокатори гістамінових Н2-рецепторів): омепразол, можливо, циметидин;
міорелаксанти: оксибутинін, дантролен;
антиагрегантні засоби: тіклопідін;
інші лікарські засоби та продукти харчування: грейпфрутовий сік, нікотинамід (тільки у високих дозах).
Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові.
Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та вальпромід.
Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну-10,11 -епоксиду плазмі крові.
Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну в плазмі:
протиепілептичні засоби: фелбамат, мезуксімід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн (щоб уникнути інтоксикації фенітоїном та виникнення субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну рекомендована плазмова концентрація фенітоїну до 3 г); фенітоїн, примідон, і, хоча дані частково суперечливі, можливо, також клоназепам.
протипухлинні засоби: цисплатин або доксорубіцин;
протитуберкульозні засоби: рифампіцин;
бронходилатуючі засоби: теофілін, амінофілін;
засоби для лікування вугрової висипки (ретиноїди): ізотретиноїн;
інші лікарські засоби та продукти харчування: рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений.
При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами може знадобитися корекція дози карбамазепіну.
Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном можливе зниження концентрації у плазмі, зменшення або навіть повне припинення дії деяких препаратів.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном може знадобитися корекція доз наступних препаратів:
аналгетичні та нестероїдні протизапальні препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну та парацетамолу (ацетамінофену) може призвести до розвитку гепатотоксичних ефектів), феназон, трамадол;
антибіотики групи тетрацикліну: доксициклін, рифабутин;
непрямі антикоагулянти: варфарин, фенпрокумон, дикумарол та аценокумарол;
антидепресанти: бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін);
протиблювотні засоби: апрепітант;
протиепілептичні засоби: клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Щоб уникнути інтоксикації фенітоїном та виникнення субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну, рекомендована плазмова концентрація фенітоїну повинна бути не більше 13 мкг/мл до додавання до терапії карбамазепіну. Є повідомлення про те, що на фоні прийому карбамазепіну концентрація мефенітоїну в плазмі може підвищуватися (в поодиноких випадках);
протигрибкові засоби: ітраконазол, воріконазол. Альтернативні антиконвульсанти можуть бути рекомендовані пацієнтам, які отримують вориконазол або ітраконазол;
антигельмінтні засоби: празіквантел, албендазол;
протипухлинні засоби: іматиніб, циклофосфамід, лапатініб, темсіролімус;
антипсихотичні засоби (нейролептики): клозапін, галоперидол, бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зіпрасідон, аріпіпразол, паліперидон;
противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (індинавір, ритонавір, саквінавір);
анксіолітичні засоби: алпразол, мідазол;
бронходилатуючі засоби: теофілін;
контрацептивні засоби: гормональні контрацептиви (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції);
препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи:
блокатори «повільних» кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (фелодипін), симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, івабрадин;
серцеві глікозиди: дигоксин;
глюкокортикостероїди: преднізолон, дексаметазон;
засоби для лікування еректильної дисфункції: тадалафіл;
імунодепресивні засоби: циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус;
засіб для лікування захворювань щитовидної залози: левотироксин;
інші лікарські засоби та продукти харчування: препарати, що містять естрогени та/або прогестерон.
Комбінації, які слід брати до уваги
При одночасному застосуванні карбамазепіну з леветирацетамом в окремих випадках спостерігалося посилення токсичної дії карбамазепіну.
Відомі повідомлення про посилення гепатотоксичності, викликаної ізоніазидом, у випадках, коли він застосовувався одночасно з карбамазепіном.
Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові).
Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів.
Повідомлялося про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках, коли одночасно застосовувалися гормональні контрацептиви. Препарат може знижувати ефект гормональних контрацептивів через індукцію мікросомальних ферментів.
Карбамазепін, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.
Взаємодія з серологічними реакціями
Карбамазепін може призвести до хибно-позитивного результату визначення концентрації перфеназину методом високоефективної рідинної хроматографії.
Карбамазепін і 10,11-епоксид карбамазепіну можуть призвести до хибно-позитивного результату визначення концентрації трициклічного антидепресанту методом поляризаційного флуоресцентного імуноаналізу.
ПередозуванняПередозування проявляється зазвичай симптомами з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної систем, а також явищами, зазначеними у розділі «Побічна дія».
При передозуванні можливі такі симптоми та скарги:
Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; порушення свідомості, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, кома; затуманювання зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень.
Серцево-судинна система: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, порушення провідності із розширенням комплексу QRS; зупинка серця і непритомність, викликані зупинкою серця.
Травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини; водна інтоксикація (гіпонатріємія розведення), обумовлена ефектом карбамазепіну, подібним до дії антидіуретичного гормону.
Скелетно-м'язова система: існують повідомлення про рабдоміоліз, пов'язаний із застосуванням карбамазепіну.
Зміни лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія, підвищення активності м'язової фракції креатинфосфокінази.
Специфічний антидот відсутній
. Спочатку лікування має ґрунтуватися на клінічному стані пацієнта; показано госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.
Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання.
Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування відділення інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, ретельна корекція порушень водно-электролитного балансу.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Гемодіаліз є ефективним методом лікування передозування карбамазепіном. Можливе повторне посилення симптомів передозування на 2-й та 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням карбамазепіну.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
протиепілептичний засіб.
Фармакодинаміка:
Карбамазепін є дибензоазепіновим похідним. Поряд з протиепілептичною, препарат має також нейротропну та психотропну дію.
Механізм дії карбамазепіну до теперішнього часу пояснений лише частково.
Карбамазепін стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Ймовірно, основним механізмом дії карбамазепіну є запобігання повторному виникненню в деполяризованих нейронах натрійзалежних потенціалів дії за рахунок блокади відкритих потенціалзалежних натрієвих каналів.
При застосуванні як монотерапія у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) було відзначено психотропну дію карбамазепіну, що включало позитивний вплив на симптоми тривоги та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Щодо впливу карбамазепіну на когнітивні та психомоторні функції немає однозначних даних.
Як нейротропний засіб карбамазепін ефективний при низці неврологічних захворювань. Так, наприклад, при ідіопатичній та вторинній невралгії трійчастого нерва він запобігає появі пароксизмальних больових нападів.
При синдромі алкогольної абстиненції карбамазепін підвищує поріг судомної готовності, який при даному стані зазвичай знижений, та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як підвищена збудливість, тремор, порушення ходи.
У хворих на нецукровий діабет карбамазепін зменшує діурез і почуття спраги.
Як психотропний засіб карбамазепін ефективний при афективних розладах, а саме, при лікуванні гострих маніакальних станів, при підтримуючому лікуванні біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапії, так і в поєднанні з нейролептичними засобами, анти напади шизоафективного психозу, при маніакальних нападах, де він застосовується в комбінації з нейролептиками, а також при маніакально-депресивному психозі зі швидкими циклами. Здатність карбамазепіну пригнічувати маніакальні прояви може бути обумовлена пригніченням обміну дофаміну та норадреналіну.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після перорального застосування карбамазепін всмоктується майже повністю, при прийомі таблетованої форми всмоктування відбувається відносно повільно. Після одноразового прийому карбамазепіну середня максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 12 год. Після одноразового прийому внутрішньо двох таблеток карбамазепіну 200 мг, середнє значення Cmax незміненої активної речовини становить близько 4,5 мкг/
мл. Прийом їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування карбамазепіну.
Рівноважна концентрація карбамазепіну у плазмі досягається протягом 1-2 тижнів. Час її досягнення індивідуально і залежить від ступеня аутоіндукції ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукції іншими лікарськими засобами, що одночасно застосовуються, а також від стану пацієнта до початку терапії, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: більшість хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л).
Розподіл та зв'язування з білками плазми крові
Зв'язування карбамазепіну з білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна частці активної речовини, не пов'язаної з білками плазми (20-30%). Концентрація карбамазепіну у грудному молоці становить 25-60% від його значення у плазмі крові.
Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи повну абсорбцію карбамазепіну, обсяг розподілу, що здається, становить 0,8-1,9 л/кг.
Метаболізм
Карбамазепін метаболізується у печінці. Основним шляхом біотрансформації є епоксиддіольний шлях, внаслідок чого утворюються основні метаболіти: 10,11-трансдіолове похідне та його кон'югат з глюкуроновою кислотою. Перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол в організмі людини відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксидгідролази.
Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду (активного метаболіту) становить близько 30% від концентрації карбамазепіну у плазмі. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром P450 3A4. В результаті цих метаболічних реакцій утворюється також незначна кількість іншого метаболіту - 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридану.
Інший важливий шлях метаболізму карбамазепіну – освіта під впливом ізоферменту UGT2B7 різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів.
Період напіввиведення незміненого карбамазепіну після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо становить у середньому близько 36 годин, а після повторних прийомів препарату
– в середньому 16-24 години залежно від тривалості лікування (внаслідок аутоіндукції монооксигеназної системи печінки). Показано, що у пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить у середньому 9-10 год.
При пероральному прийомі карбамазепін-10,11-епоксиду середній період його напіввиведення становить приблизно 6 годин.
Після одноразового прийому внутрішньо 400 мг карбамазепіну 72% прийнятої дози виводиться із сечею та 28% з калом. Близько 2% прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну, близько 1% – у вигляді фармакологічно активного 10,11-епоксидного метаболіту. Після одноразового прийому внутрішньо 30% карбамазепіну виводиться із сечею у вигляді кінцевих продуктів епоксиддіольного шляху метаболізму.
Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів
У дітей, внаслідок більш швидкої елімінації карбамазепіну, може знадобитися застосування більш високих доз карбамазепіну з розрахунку на кілограм маси тіла, порівняно з дорослими.
Немає даних, які б свідчили про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку (порівняно з дорослими особами молодого віку).
Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки дотепер немає.
Вагітність та годування груддюВідомо, що діти, що народжуються у жінок з епілепсією, найчастіше схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Повідомлялося, що карбамазепін, як і всі основні протиепілептичні засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження цього, отриманого в результаті контрольованих досліджень із застосуванням карбамазепіну в якості монотерапії, дотепер немає. Є повідомлення про випадки вроджених захворювань та вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) та інших вроджених аномалій: дефектів розвитку черепно-лицьових структур, серцево-судинної та інших систем органів, гіпоспадія. Слід обережно застосовувати карбамазепін у вагітних жінок з епілепсією.
У тому випадку, якщо жінка, яка отримує карбамазепін, завагітніла або планує завагітніти, або у разі необхідності призначення препарату в період вагітності, слід ретельно зіставити очікуваний ефект терапії та можливі ускладнення, особливо у перші 3 місяці вагітності. При достатній клінічній ефективності жінкам дітородного періоду карбамазепін слід призначати як монотерапію, оскільки частота розвитку вроджених аномалій плода при застосуванні комбінованої протиепілептичної терапії вища, ніж при призначенні препаратів як монотерапія.
Слід призначати карбамазепін у мінімальній ефективній дозі. Рекомендується регулярний контроль концентрації активної речовини у плазмі крові.
Пацієнткам має надаватися інформація про можливість підвищення ризику вад розвитку та можливість пройти антенатальну діагностику.
Під час вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування, оскільки прогресування захворювання може негативно впливати на матір і на плід.
Відомо, що під час вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, які народжуються у жінок, які приймають протиепілептичні засоби. Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти. З метою профілактики підвищеної кровоточивості у немовлят в останні тижні вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін K.
Описано кілька випадків епілептичних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали препарат одночасно з іншими протисудомними засобами. Крім того, повідомлялося також про декілька випадків блювання, діареї та/або гіпотрофії у новонароджених, матері яких отримували карбамазепін. Можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому «скасування».
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПевні види небажаних реакцій, наприклад, з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, відчуття втоми, диплопія), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), а також алергічні шкірні реакції зустрічаються дуже часто або часто, особливо на початку лікування карбамазепіном, або при застосуванні надмірно високої початкової дози карбамазепіну або при лікуванні пацієнтів похилого віку.
Дозозалежні побічні реакції зазвичай проходять протягом кількох днів, як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози карбамазепіну. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування карбамазепіну або значних коливань концентрації активної речовини у плазмі. У таких випадках рекомендується моніторувати концентрацію активної речовини у плазмі крові.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), частота побічних реакцій розподіляється таким чином: "дуже часто" -> 1/10, "часто" -> 1/100 - <1/10, "нечасто" -> 1/1000 - < 1/100, "рідко" -> 1/10000 - <1/1000, "дуже рідко" - <1/10000, у тому числі й окремі повідомлення.
Порушення психіки: рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, занепокоєння, агресія, ажитація, дезорієнтація; дуже рідко – активація психозу.
Порушення нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість; часто – головний біль, диплопія; нечасто – аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, «порхаючий» тремор (asterixis), м'язова дистонія, тики), ністагм; рідко – дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад дизартрія), хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, парез; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром, асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, дисгевзія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алергічний дерматит, кропив'янка, яка може бути значно вираженою; нечасто – ексфоліативний дерматит; рідко – системний червоний вовчак, свербіж; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона (у деяких країнах Азії класифікований як «рідко»), токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, багатоформна еритема, вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, пітливість, алопеція, гірсутизм.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфаденопатія; дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія.
Під час прийому препарату може розвинутись агранулоцитоз та апластична анемія. Однак у зв'язку з тим, що ці стани виникають дуже рідко, важко дати кількісну оцінку ризику їх виникнення. Відомо, що сумарний ризик розвитку агранулоцитозу у загальній популяції, яка не отримувала лікування, становить 4,7 випадків на 1 млн. населення на рік, а апластичної анемії – 2,0 випадки на 1 млн. населення на рік.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; нечасто – діарея, запор; рідко – біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, деструкція внутрішньопечінкових жовчних проток зі зменшенням їхньої кількості, жовтяниця; дуже рідко – гранулематозне ураження печінки, печінкова недостатність.
Порушення з боку імунної системи: рідко – поліорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, депатологічними та печінковими показниками; їх числа (зазначені прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть також залучатись інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка); дуже рідко – анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, гіпогаммаглобулінемія. При виникненні зазначених вище реакцій підвищеної чутливості застосування препарату має бути припинено.
Порушення з боку серця: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; дуже рідко - брадикардія, аритмії, AV блокада з непритомністю, хронічна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби серця.
Порушення з боку судин: рідко – підвищення чи зниження артеріального тиску; дуже рідко – колапс, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад, тромбоемболія легеневої артерії).
Порушення з боку ендокринної системи: часто – набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності крові внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням. болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; дуже рідко – галакторея, гінекомастія.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – дефіцит фолієвої кислоти, зниження апетиту; дуже рідко - гостра порфірія (гостра інтермітує порфірія і змішана порфірія), негостра порфірія (пізня шкірна порфірія).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції (Зменшення кількості сперматозоїдів та їх рухливості).
Порушення органу зору: часто – порушення акомодації (зокрема нечіткість зору); дуже рідко – помутніння кришталика, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – розлади слуху, у тому числі шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – м'язова слабкість; дуже рідко – порушення кісткового метаболізму (зниження у плазмі крові вмісту кальцію та 25-гідрокси-холекальциферолу, що призводить до остеомаляції/остеопорозу), артралгії, міалгія та м'язові спазми.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією.
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: дуже часто – підвищення активності гаммаглутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що зазвичай не має клінічного значення; часто – підвищення активності лужної фосфатази; нечасто – підвищення активності трансаміназ; дуже рідко – підвищення внутрішньоочного тиску, підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та тригліцеридів; підвищення концентрації пролактину у сироватці крові.
Небажані явища за даними постмаркетингових спостережень (частота невідома):
Інфекційні та паразитарні захворювання: реактивація вірусу простого герпесу 6 типу.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: недостатність кісткового мозку.
Порушення нервової системи: седація, порушення пам'яті.
Порушення шлунково-кишкового тракту: коліт.
Порушення з боку імунної системи: лікарський висип з еозинофілією та системними проявами.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзентематозний пустульоз, ліхеноїдний кератоз, оніхомадезис.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: переломи.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: зниження щільності кісткової тканини.
особливі вказівкиПрепарат слід приймати лише за лікарського контролю.
Пацієнти зі змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс та міоклонічні напади
Карбамазепін зазвичай неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У пацієнтів із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів препарат Карбамазепін-АЛСІ слід відмінити.
Зниження числа тромбоцитів та лейкоцитів
Під час застосування карбамазепіну з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження числа тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці явища минущі і зазвичай не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові.
Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, біль у горлі, висип, виразки в ротовій порожнині, безпричинне виникнення крововиливів, геморагій у вигляді петехій або пурпури.
У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові.
Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат Карбамазепін-АЛСІ має бути скасовано.
Дерматологічні реакції
При застосуванні карбамазепіну дуже рідко спостерігалися важкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Препарат Карбамазепін-АЛСІ слід негайно скасувати та провести підбір альтернативної терапії в тому випадку, якщо відмічаються ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій – наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких (у ряді випадків, що загрожують життю пацієнта) шкірних реакцій, пацієнт повинен бути госпіталізований до стаціонару. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії карбамазепіном. Дані реакції розвивалися приблизно в 1-6 випадках на 10000 вперше приймаючих карбамазепін у країнах з переважно європеоїдним населенням.
Дані ретроспективного аналізу у пацієнтів японської національності та жителів Північної Європи продемонстрували зв'язок між тяжкими ураженнями шкіри (синдром Стівенса Джонсона, синдром Лайєла, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і плямисто-вузликова 1 лейкоцитарного антигену (HLA) та застосуванням карбамазепіну.
Частота аллеля HLA-A*3101 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA) може відрізнятися у різних етнічних груп: близько 2-5% у населення Європи, близько 10% - у японців. Частота алелі становить менше 5% у населенні Австралії, Азії, Африки та Північної Америки, винятки становлять від 5% до 12%. Частота понад 15% встановлена у деяких етнічних груп Південної Америки (Аргентина та Бразилія), корінних жителів Північної Америки (племена Наваха та Сіокс, у Мексиці – Санора Сері), Південної Індії (Таміл Наду), та 10-15% серед інших корінних жителів даних регіонів.
При застосуванні карбамазепіну у можливих носіїв алелю HLA-A*3101 (наприклад, пацієнтам японської національності, європеоїдам, корінним жителям Америки, латиноамериканцям, народам півдня Індії та арабам) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Застосовувати препарат у носіїв даного алелю слід лише в тому випадку, якщо користь від терапії перевищує ризик.
Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом Карбамазепін-АЛСІ, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування карбамазепіну (незалежно від наявності HLA-A*3101).
За даними ретроспективного аналізу застосування карбамазепіну у пацієнтів китайської та тайської національностей є кореляція між частотою розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та синдрому Лайєла та наявністю в геномі пацієнта алелю HLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). Частота народження даного алелю у пацієнтів китайської національності становить 2-12%, у тайської - близько 8%.
При застосуванні карбамазепіну у пацієнтів у країнах Азіатського регіону (Тайвань, Малайзія, Філіппіни), де відзначається високе поширення алелю HLA-B*1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації дуже рідко до рідко) синдрому Стівенса-Джонсона.
Частота поширення алелю HLA-B*1502 становить: на Філіппінах та серед деяких груп населення Малайзії – понад 15%. Частота поширення алелю HLA-B*1502 у Кореї та Індії становить 2% та 6%, відповідно. Поширеність даного алелю в осіб європеоїдної, негроїдної рас, у латиноамериканців, індіанців та японців незначна (<1%).
Частоти цих алелів є відсотком хромосом у певних популяціях населення, які несуть алель. Це означає, що відсоток пацієнтів, що несуть копію алелі, принаймні в одній з них двох хромосом майже вдвічі вищий за частоту алелелю. Таким чином, відсоток пацієнтів, які можуть опинитися під загрозою, майже вдвічі частіше від частоти алелей.
При застосуванні карбамазепіну у можливих носіїв алелю HLA-B*1502 рекомендується проводити генотипування даного алелю. Застосовувати препарат у носіїв даного алелю слід лише в тому випадку, якщо користь від терапії перевищує ризик. Не рекомендується проведення генотипування у представників національностей, у популяції яких частота народження зазначеного алелю низька.
Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом Карбамазепін-АЛСІ, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування карбамазепіну (незалежно від наявності HLA-B*1502).
Показано, що виявлення пацієнтів з наявністю алелю HLA-B*1502 та відсутність застосування карбамазепіну у таких пацієнтів знижує випадки карбамазепін-індукованих синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла.
Однак результати генотипування не повинні впливати на ступінь контролю за станом пацієнта та настороженість лікаря щодо тяжких шкірних реакцій. Розвиток тяжких уражень шкіри можливий у пацієнтів негативних за цими алелями. Також у багатьох випадках у пацієнтів, позитивних за алелями HLA-B*1502 або HLA-A*3101, при застосуванні карбамазепіну не спостерігалося розвитку тяжких шкірних синдромів.
Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплієнтність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку та поширеність тяжких шкірних реакцій не встановлено.
Слабо виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними та неважкими, зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів при продовженні лікування або після зниження дози карбамазепіну. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану пацієнта).
Існує взаємозв'язок між наявністю в геномі алелю HLA-A*3101 та розвитком менш тяжких шкірних реакцій (таких як синдром гіперчутливості до антиконвульсантів або нетяжка макулопапульозна екзантема), для алелю HLA-B*1502 такий взаємозв'язок не встановлений.
Реакції гіперчутливості
При розвитку гіперчутливості до препарату Карбамазепін-АЛСІ у пацієнтів можуть спостерігатися різні реакції, включаючи лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, відстрочені поліорганні прояви гіперчутливості з розвитком лихоманки, висипу, васкуліту, лімфаденофілії, псевдолімфоми, галії, змін показників функції печінки та синдром деструкції жовчних проток зі зменшенням їх числа, які можуть виникнути у будь-яких комбінаціях. Також можливе ураження інших внутрішніх органів (у т. ч. легень, нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки).
У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату Карбамазепін-АЛСІ його слід негайно відмінити.
Пацієнтів із відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід інформувати про можливість у 25-30% випадків розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін.
Перехресна реакція підвищеної чутливості зустрічається також між карбамазепіном та фенітоїном.
Гіпонатріємія
Розвиток гіпонатріємії асоційований із застосуванням карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючими ураженнями нирок, пов'язаними з низьким вмістом натрію в сироватці крові, або у пацієнтів, які отримують одночасно лікарські засоби, що знижують вміст натрію (наприклад, діуретики, лікарські засоби, що впливають на секрецію антидіуретичного гормону), має визначатися сироватковий вміст натрію до початку терапії карбамазепіном Після цього вміст натрію слід визначати приблизно через два тижні, а потім щомісяця протягом перших трьох місяців терапії або відповідно до клінічної необхідності. Дані фактори ризику особливо часто зустрічаються у пацієнтів похилого віку. Якщо гіпонатріємія спостерігається, обмеження води є важливим критерієм визначення стану за наявності клінічних показань.
Гіпотиреоз
Карбамазепін може знижувати сироваткові концентрації гормонів щитовидної залози шляхом індукції ферментів, що потребує збільшення дози препаратів, які застосовуються для замісної терапії, у пацієнтів із гіпотиреозом. У цій категорії пацієнтів необхідний моніторинг функції щитовидної залози для добору дози препаратів замісної терапії.
Порушення функції печінки
Перед застосуванням препарату Карбамазепін-АЛСІ та в процесі лікування необхідно проводити дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі у яких є відомості про захворювання печінки, а також пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат Карбамазепін-АЛСІ слід негайно відмінити.
Порушення функції нирок
Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові.
М-холіноблокуюча активність
Карбамазепін має слабку м-холіноблокуючу активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі необхідний постійний контроль цього показника.
Психічні порушення
Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення такої симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторне збудження.
Суїцидальна поведінка або наміри
У пацієнтів, які отримували протисудомні препарати за низкою показань, спостерігалися випадки суїцидальної поведінки або намірів.
Результати метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень показали невелике підвищення ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували протисудомні препарати. Механізм посилення суїцидальної поведінки у цієї категорії пацієнтів не встановлено. Тому необхідно ретельне спостереження за симптомами суїцидальної поведінки та намірів та прийняття рішення про відповідне лікування. Пацієнтам (доглядають за ними особам) необхідно настійно рекомендувати звернутися за допомогою до лікаря у разі виникнення симптомів суїцидальної поведінки або намірів.
Ендокринологічні порушення
Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
До теперішнього часу зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу.
Визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові.
Хоча взаємозв'язок між дозою препарату, концентрацією карбамазепіну в плазмі крові, його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначний, проте регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути доцільним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів, для того, щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування карбамазепіну; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів.
Взаємодія з алкоголем
Карбамазепін, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.
ВПЛИВ НА ВИКОНАННЯ ПОТЕНЦІЯЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВИМАГАЮТЬ ОСОБЛИВУ УВАГУ І ШВИДКИХ РЕАКЦІЙ: Здатність
пацієнта, що приймає препарат Карбамазепін-АЛСІ, до періоду захворювання, особливо на початку лікування ) , так і внаслідок побічних явищ, таких як запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія, порушення акомодації та порушення зору. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небезпеки при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.
Умови зберіганняПри температуре не выше 25°C в оригинальной упаковке.
Хранить в недоступном для детей месте.
Способ применения и дозыВнутрь. Препарат можно принимать во время еды, после еды или в промежутках между приемами пищи. Таблетки следует принимать с небольшим количеством жидкости.
Препарат можно применять как в виде монотерапии, так и в составе комбинированной терапии.
Учитывая лекарственные взаимодействия с другими препаратами и особенности фармакокинетики противоэпилептических препаратов, пожилым пациентам дозы препарата Карбамазепин-АЛСИ следует подбирать с осторожностью.
Эпилепсия
По возможности, препарат следует применять в виде монотерапии.
Препарат не применяют при малых припадках (petit mal, абсанс) и миоклонических приступах.
Лечение начинают с небольшой суточной дозы, которую в последующем медленно повышают до достижения оптимального эффекта.
Доза карбамазепина подбирается индивидуально для достижения адекватного контроля судорожных состояний.
Для подбора оптимальной дозы препарата рекомендуется определение концентрации активного вещества в плазме крови. При лечении эпилепсии необходима доза карбамазепина, соответствующая общей концентрации карбамазепина в плазме крови на уровне 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль /л).
При добавлении препарата Карбамазепин-АЛСИ к другим принимаемым противоэпилептическим препаратам дозу препарата Карбамазепин-АЛСИ повышают постепенно. При необходимости проводят соответствующую коррекцию доз принимаемых препаратов.
Начальная доза карбамазепина для взрослых составляет по 100-200 мг 1 или 2 раза в сутки. Затем дозу медленно повышают до достижения оптимального лечебного эффекта; обычно он достигается при дозе по 400 мг 2-3 раза в сутки. Некоторым пациентам может потребоваться увеличение суточной дозы до 1600 мг или 2000 мг.
Невралгия тройничного нерва
Начальная доза для взрослых составляет 200-400 мг в сутки. Ее медленно повышают до исчезновения болевых ощущений (обычно до дозы по 200 мг 3-4 раза в сутки). Затем дозу постепенно понижают до минимальной поддерживающей. Максимальная рекомендованная доза для взрослых составляет 1200 мг/сут. При разрешении болевого синдрома следует постепенно прекращать терапию препаратом до возникновения следующего болевого приступа.
Рекомендуемая начальная доза для пожилых пациентов составляет 100 мг 2 раза в сутки, затем дозу медленно повышают до разрешения болевого синдрома, что обычно достигается при дозе по 200 мг 3-4 раза в сутки. Далее следует постепенно снижать дозу до минимальной поддерживающей. При невралгии тройничного нерва у данной категории пациентов максимальная рекомендованная доза составляет 1200 мг/сут. При разрешении болевого синдрома следует постепенно прекращать терапию препаратом до возникновения следующего болевого приступа.
Синдром алкогольной абстиненции
Средняя доза составляет по 200 мг 3 раза в сутки. В тяжелых случаях в течение первых нескольких дней доза может быть повышена (например, до дозы по 400 мг 3 раза в сутки). При тяжелых проявлениях алкогольной абстиненции лечение начинают с применения препарата в комбинации с препаратами, оказывающими седативное и снотворное действия (например, с клометиазолом, хлордиазепоксидом). После разрешения острой фазы лечение препаратом может быть продолжено в виде монотерапии.
Острые маниакальные состояния и поддерживающее лечение аффективных (биполярных) расстройств
Суточная доза составляют 400-1600 мг. Средняя суточная доза – 400-600 мг (в 2-3 приема). При остром маниакальном состоянии дозу следует повышать довольно быстро. При поддерживающей терапии биполярных расстройств в целях обеспечения оптимальной переносимости каждое следующее повышение дозы должно быть небольшим, суточная доза увеличивается постепенно.
Прекращение приема препарата
Внезапное прекращение приема препарата может спровоцировать эпилептические приступы, поэтому карбамазепин следует отменять постепенно в течение 6 месяцев и более. Если необходимо отменить препарат у пациента с эпилепсией, переход на другое противоэпилептическое средство должен осуществляться под прикрытием показанного в таких случаях препарата.
Применение у детей
Основное показание для применения карбамазепина у детей – эпилепсия. Данную лекарственную форму препарата следует применять для лечения тех же, что и у взрослых, форм эпилепсии у детей старше 4 лет. Лечение может быть начато с дозы 100 мг/сут; дозу повышают постепенно, не более, чем на 100 мг в неделю. Так как рекомендованная начальная доза для детей в возрасте 4 лет и младше составляет 20-60 мг/сут с постепенным повышением на 20-60 мг/сут через день, детям в возрасте 4 лет и младше целесообразно принимать карбамазепин в виде других лекарственных форм (суспензия).
Поддерживающие дозы: для детей устанавливают из расчета 10-20 мг/кг массы тела в сутки (в несколько приемов).
Суточная доза:
4-5 лет 200-400 мг
6-10 лет 400-600 мг
11-15 лет 600-1000 мг
Так как в отношении применения препарата по другим показаниям у детей достаточного количества достоверной информации нет, режим дозирования препарата рекомендовано подбирать в соответствии с возрастом и весом ребенка, не превышая дозировки.
ИнформацияВнешний вид товара может отличаться от изображённого на фотографии. Имеются противопоказания. Необходимо ознакомиться с инструкцией или проконсультироваться со специалистом
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт производится компанией АЛСИ ФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт, Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт, Финлепсин ретард таб пролонг. 400мг 50 шт Финлепсин ретард таб пролонг. 400мг 50 шт, Финлепсин таб 200мг 50 шт Финлепсин таб 200мг 50 шт.
Пока нет комментариев