Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт
Топ продаж
Суперцена
Каптоприл-акос таблетки 50мг 20 шт - це лікарський засіб, який належить до групи АПФ інгібіторів та використовується для лікування гіпертензії та серцевої недостатності. Каптоприл-акос містить сульфгідрильну групу, яка інгібує АПФ та зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що призводить до зниження артеріального тиску та загального периферичного судинного опору. Препарат також покращує кровопостачання ішемізованого міокарда та зменшує ризик розвитку серцевої недостатності. Каптоприл-акос добре абсорбується та метаболізується в печінці, а більшість з нього виділяється з сечею. У пацієнтів з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз. Каптоприл-акос таблетки можуть бути ефективним засобом для лікування гіпертензії та серцевої недостатності.
Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 50 мг.
Допоміжні речовини:
Магнію стеарат, лактози моногідрат, тальк, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон.
Опис:
Круглі таблетки білого або майже білого кольору з характерним запахом, плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком. Допускається наявність «мармуровості».
Форма випуску:
Пігулки 50 мг.
По 10, 20 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 80, 100 таблеток у банки полімерні з поліпропілену, поліетилену низького тиску, закупорені кришками натягуються з контролем першого розкриття або кришками нагвинчувані або кришками нагвинчуються з контролем. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Підвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі).
-Спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на тлі попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ).
-Тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм.
-Тяжкі порушення функції печінки.
-Вагітність.
-Період грудного вигодовування.
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
-Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція.
- Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»).
- Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
-Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю
артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитів); цукровий діабет; гіперкаліємія; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Дозування50 мг
Показання до застосування-артеріальна гіпертензія (у тому числі реноваскулярна);
-хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії);
-порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані;
-Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії більше 30 мг на добу).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу):
-З препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
-З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) - підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.
-З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мішенню рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімусом, сиролімусом, еверолімусом збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином - збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З рацекадотрилом (інгібітором енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З естрамустином – збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне - еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію.
При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, «петлевих» діуретиків) одночасно з каптоприлом внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом.
Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа 1-адреноблокаторами, центральними альфа 2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами «повільних» кальціями. аторами. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу.
При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів), особливо на тлі низької активності ренину.
Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні).
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію.
Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію.
При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та/або нейтропенії.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії.
Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу у шлунково-кишковому тракті.
Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном.
Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові.
Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень.
Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20 %. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові.
Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняСимптоми
Виражене зниження артеріального тиску, аж до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення.
Лікування
Промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення «лежачи» з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення об'єму циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду); антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту інгібітор (АПФ інгібітор) Код АТХ: С09АА01
Фармакодинаміка:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Чинить антигіпертензивну дію.
Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровотік. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.
У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії.
Зниження АТ на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ.
Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хв після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії.
Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.
Фармакокінетика:
Абсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект первинного проходження через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30 %. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Стах = 114 нг/мл) при прийомі внутрішньо – 30-90 хв. Менше 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується з грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%).
Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні.
Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів.
Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності – 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.
Вагітність та годування груддюЗастосування
каптоприлу при вагітності протипоказане.
Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено.
Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода.
Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл).
Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода.
Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода.
Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності.
Грудне годування
Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПобічні реакції наведені згідно з частотою розвитку: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості.
З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія.
З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія.
З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія.
З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко – глосит, виразка, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкісні випадки гепатонекрозу), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний отек.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та/або підвищення .
З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легень.
З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, «припливи» крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця.
Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження числа лейкоцитів, тромбоцитів (ЗЕ).
Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним наглядом.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в поодиноких випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні обсягу циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні каптоприлу в малих дозах на початку лікування (6,25- 12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, із серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда чи інсульту. При розвитку гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові.
Реноваскулярна гіпертензія
Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема каптоприлу) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін у пацієнтів з протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії.
Гіперкаліємія
У деяких випадках при застосуванні каптоприлу спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що викликають збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії).
Нейтропенія/агранулоцитоз
У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія/агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи каптоприл. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно одержують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0*109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0*109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів під час припинення лікування препаратом швидко повертається до норми.
Анафілактоїдні реакції
У пацієнтів, які приймають каптоприл на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих тощо, підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату.
При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують каптоприл, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстранів сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням високопроточних мембран.
Ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, які приймають каптоприл, з появою болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком.
У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів.
Кашель
Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ носить оборотний характер і дозволяється після відміни лікування.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом.
Порушення функції печінки
Під час терапії інгібіторами АПФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем.
Якщо на тлі терапії каптоприлом розвивається жовтяниця або підвищується активність «печінкових» трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію.
Гіпокаліємія
Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у крові.
Хірургія/анестезія
Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення об'єму циркулюючої крові.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Етнічні відмінності
Інгібітори АПФ, у тому числі каптоприл, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів.
Лабораторні дані
Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту сечі на ацетон.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньо за 1 год до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально.
При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг із ризиком інших виробників). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулась гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення «лежачи» з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна бути перешкодою до подальшої терапії). За потреби дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту.
При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза каптоприлу – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу).
При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або в комбінації з серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують дозу). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня доза, що підтримує, становить 25 мг (1 таблетка 25 мг або 1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза - 150 мг на добу.
При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості каптоприлу) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу).
При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату.
При діабетичній нефропатії каптоприл призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінозалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу) доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1 таблетка 25 мг або 1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу.
При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) каптоприл можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл/хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших) виробників); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу каптоприлу.
При необхідності додатково призначають «петлеві» діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.
Рекомендована схема корекції доз каптоприлу у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2); - Початкова добова доза (мг); - Максимальна добова доза (мг)
:
-(21-40) - 25 - 100;
-(10-20) - 12,5 - 75;
-<10 – 6,25 – 37,5.
У пацієнтів похилого віку початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати в залежності від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 50 мг.
Допоміжні речовини:
Магнію стеарат, лактози моногідрат, тальк, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон.
Опис:
Круглі таблетки білого або майже білого кольору з характерним запахом, плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком. Допускається наявність «мармуровості».
Форма випуску:
Пігулки 50 мг.
По 10, 20 таблеток в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 80, 100 таблеток у банки полімерні з поліпропілену, поліетилену низького тиску, закупорені кришками натягуються з контролем першого розкриття або кришками нагвинчувані або кришками нагвинчуються з контролем. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною.
Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 контурних коміркових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
Протипоказання-Підвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі).
-Спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на тлі попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ).
-Тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм.
-Тяжкі порушення функції печінки.
-Вагітність.
-Період грудного вигодовування.
-Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
-Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція.
- Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділ « Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»).
- Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
-Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю
артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитів); цукровий діабет; гіперкаліємія; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Дозування50 мг
Показання до застосування-артеріальна гіпертензія (у тому числі реноваскулярна);
-хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії);
-порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані;
-Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії більше 30 мг на добу).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу):
-З препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
-З препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) - підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.
-З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мішенню рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімусом, сиролімусом, еверолімусом збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином - збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З рацекадотрилом (інгібітором енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) – збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
-З естрамустином – збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне - еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значну кількість іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію.
При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, «петлевих» діуретиків) одночасно з каптоприлом внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом.
Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа 1-адреноблокаторами, центральними альфа 2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами «повільних» кальціями. аторами. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу.
При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів), особливо на тлі низької активності ренину.
Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні).
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які піддаються хірургічному втручанню із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію.
Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію.
При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та/або нейтропенії.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії.
Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу у шлунково-кишковому тракті.
Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу.
Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном.
Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові.
Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень.
Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20 %. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові.
Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
ПередозуванняСимптоми
Виражене зниження артеріального тиску, аж до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення.
Лікування
Промивання шлунка, введення адсорбентів і сульфату натрію не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення «лежачи» з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення об'єму циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію хлориду); антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Ангіотензинперетворюючого ферменту інгібітор (АПФ інгібітор) Код АТХ: С09АА01
Фармакодинаміка:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Чинить антигіпертензивну дію.
Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровотік. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.
У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії.
Зниження АТ на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.) не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ.
Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хв після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії.
Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.
Фармакокінетика:
Абсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект первинного проходження через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30 %. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Стах = 114 нг/мл) при прийомі внутрішньо – 30-90 хв. Менше 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується з грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%).
Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні.
Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів.
Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності – 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.
Вагітність та годування груддюЗастосування
каптоприлу при вагітності протипоказане.
Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено.
Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода.
Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл).
Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода.
Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода.
Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності.
Грудне годування
Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПобічні реакції наведені згідно з частотою розвитку: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).
З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості.
З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції.
З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія.
З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія.
З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія.
З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко – глосит, виразка, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкісні випадки гепатонекрозу), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний отек.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та/або підвищення .
З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легень.
З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, «припливи» крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця.
Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження числа лейкоцитів, тромбоцитів (ЗЕ).
Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю каптоприл застосовують під ретельним медичним наглядом.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в поодиноких випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередній відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні обсягу циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні каптоприлу в малих дозах на початку лікування (6,25- 12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, із серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда чи інсульту. При розвитку гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові.
Реноваскулярна гіпертензія
Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема каптоприлу) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін у пацієнтів з протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії.
Гіперкаліємія
У деяких випадках при застосуванні каптоприлу спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що викликають збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії).
Нейтропенія/агранулоцитоз
У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія/агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи каптоприл. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно одержують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0*109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0*109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів під час припинення лікування препаратом швидко повертається до норми.
Анафілактоїдні реакції
У пацієнтів, які приймають каптоприл на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих тощо, підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату.
При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують каптоприл, слід уникати використання діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстранів сульфату можуть розвиватися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ із застосуванням високопроточних мембран.
Ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, які приймають каптоприл, з появою болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком.
У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів.
Кашель
Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ носить оборотний характер і дозволяється після відміни лікування.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом.
Порушення функції печінки
Під час терапії інгібіторами АПФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем.
Якщо на тлі терапії каптоприлом розвивається жовтяниця або підвищується активність «печінкових» трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію.
Гіпокаліємія
Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у крові.
Хірургія/анестезія
Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення об'єму циркулюючої крові.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Етнічні відмінності
Інгібітори АПФ, у тому числі каптоприл, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів.
Лабораторні дані
Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту сечі на ацетон.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.
Умови зберіганняПри температурі не вище 25°С. Зберігати у місцях, недоступних для дітей.
Спосіб застосування та дозиВнутрішньо за 1 год до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально.
При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг із ризиком інших виробників). Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулась гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення «лежачи» з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна бути перешкодою до подальшої терапії). За потреби дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту.
При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза каптоприлу – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу).
При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або в комбінації з серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують дозу). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня доза, що підтримує, становить 25 мг (1 таблетка 25 мг або 1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза - 150 мг на добу.
При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості каптоприлу) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу).
При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату.
При діабетичній нефропатії каптоприл призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінозалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу) доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1 таблетка 25 мг або 1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу.
При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) каптоприл можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл/хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших) виробників); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу каптоприлу.
При необхідності додатково призначають «петлеві» діуретики, а не діуретики тіазидного ряду.
Рекомендована схема корекції доз каптоприлу у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2); - Початкова добова доза (мг); - Максимальна добова доза (мг)
:
-(21-40) - 25 - 100;
-(10-20) - 12,5 - 75;
-<10 – 6,25 – 37,5.
У пацієнтів похилого віку початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати в залежності від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт производится компанией СИНТЕЗ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Каптоприл-акос таб 50мг 20 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Капотен таб 25мг 28 шт Капотен таб 25мг 28 шт, Капотен таб 25мг 40 шт Капотен таб 25мг 40 шт, Капотен таб 25мг 56 шт Капотен таб 25мг 56 шт, Каптоприл-акос таб 25мг 40 шт Каптоприл-акос таб 25мг 40 шт, Каптоприл Велфарм таб 25 мг 20 шт Каптоприл Велфарм таб 25 мг 20 шт, Каптоприл Велфарм таб 25 мг 40 шт Каптоприл Велфарм таб 25 мг 40 шт, Каптоприл Велфарм таб 50 мг 20 шт Каптоприл Велфарм таб 50 мг 20 шт, Каптоприл Велфарм таб 50 мг 40 шт Каптоприл Велфарм таб 50 мг 40 шт, Каптоприл Реневал таб 50 мг 20 шт Каптоприл Реневал таб 50 мг 20 шт, Каптоприл-сти таб 50мг 20 шт Каптоприл-сти таб 50мг 20 шт, Каптоприл таб 25мг 20 шт Каптоприл таб 25мг 20 шт, Каптоприл таб 25мг 20 шт озон Каптоприл таб 25мг 20 шт озон, Каптоприл таб 25мг 40 шт озон Каптоприл таб 25мг 40 шт озон, Каптоприл таб 50 мг 20 шт Каптоприл таб 50 мг 20 шт, Каптоприл таб 50мг 20 шт Каптоприл таб 50мг 20 шт, Каптоприл таб 50мг 20 шт озон Каптоприл таб 50мг 20 шт озон, Каптоприл таб 50мг 20 шт прана Каптоприл таб 50мг 20 шт прана, Каптоприл таб 50мг 40 шт Каптоприл таб 50мг 40 шт, Каптоприл таб 50мг 40 шт озон Каптоприл таб 50мг 40 шт озон, Каптоприл таб 50мг 40 шт прана Каптоприл таб 50мг 40 шт прана, Каптоприл-ФПО таб 25мг 40 шт Каптоприл-ФПО таб 25мг 40 шт.
Пока нет комментариев