Ивабрадин таб 5 мг 56 шт
Топ продаж
Суперцена
Ивабрадин таб 5 мг 56 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: івабрадину гідрохлорид – 5,390 мг (у перерахунку на івабрадин – 5,000 мг); Допоміжні
речовини:
Лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, мальтодекстрин, кремнію діоксид колоїдний (аеросил);
Склад оболонки: Опадрай жовтий 32К220073 (гіпромеллоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат, титану діоксид (Е171), триацетин, барвник заліза оксид жовтий (Е172) Опис: Круглі, двоопуклі порожнини, покриті. ховатість
поверхні
. поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору
.
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 7,5 мг. По 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ або ПВХ/ПВДХ, або ПВХ/ПВДХ/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 4 блістери разом з інструкцією із застосування в пачку картонну
ПротипоказанняПідвищена чутливість до івабрадину або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
ЧСС у спокої менше 70 уд/хв (до початку лікування);
кардіогенний шок;
гострий інфаркт міокарда;
тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.);
тяжка печінкова недостатність (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
синдром слабкості синусового вузла;
синоатріальна блокада;
нестабільна чи гостра серцева недостатність;
залежність від штучного водія серцевого ритму (стани, за яких серцевий ритм забезпечується виключно електрокардіостимулятором);
нестабільна стенокардія;
атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня;
одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому внутрішньо, джозаміцин, телітронецин). онавір) та нефазодон (див. розділи «Фармакокінетика» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які є помірними інгібіторами CYP3A4, що мають здатність урізати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
вагітність, період грудного вигодовування та застосування у жінок репродуктивного віку, які не дотримуються надійних заходів контрацепції (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату в цій віковій групі не встановлено);
дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю:
Помірно виражена печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
тяжка ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв);
вроджене подовження інтервалу QT (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами");
одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT;
одночасний прийом грейпфрутового соку;
нещодавно перенесений інсульт;
пігментна дегенерація сітківки ока (retinitis pigmentosa);
артеріальна гіпотензія;
ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA;
одночасне застосування з калійнезберігаючими діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Дозування5 мг
Показання до застосуванняСимптоматична терапія стабільної стенокардії:
Симптоматична терапія стабільної стенокардії при ішемічній хворобі серця у дорослих пацієнтів із нормальним синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв: –
при непереносимості чи наявності протипоказань до застосування бета-адреноблокаторів;
– у комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора.
Терапія хронічної серцевої недостатності:
Терапія хронічної серцевої недостатності II–IV класу за класифікацією NYНA з систолічною дисфункцією у пацієнтів із синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв у комбінації зі стандартною терапією, що включає терапію бета-адреноблокаторами, або при непереносимості, або наявності протипоказань бета-адреноблокаторів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПацієнт повинен повідомити лікаря про всі препарати, що приймаються.
Фармакодинамічні взаємодії.
• Небажані поєднання лікарських засобів:
Лікарські засоби (ЛЗ), що подовжують інтервал QT:
– антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідин, дизопірамід, беприділ, соталол, ібутилід, аміодарон);
- ЛЗ, що подовжують інтервал QT, що не відносяться до антиаритмічних засобів (наприклад, пімозид, зіпрасидон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин для внутрішньовенного введення). Слід уникати одночасного застосування івабрадину та вказаних ЛЗ, оскільки урідження ЧСС може викликати додаткове подовження інтервалу QT. За потреби спільного призначення цих препаратів слід ретельно контролювати показники ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Одночасне застосування, яке потребує обережності:
Калійнесберігаючі діуретики (тіазидні та «петлеві»):
Гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії. Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженим, так і спричиненим впливом будь-яких речовин.
Фармакокінетичні взаємодії.
• Цитохром Р450 3А4 (ізофермент CYP3A4):
Івабрадин метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 (ізофермент CYP3А4) та є дуже слабким інгібітором даного цитохрому. Івабрадин не має суттєвого впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (потужні, помірні та слабкі інгібітори) цитохрому CYP3A4. У той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії (див. розділ «Особливі вказівки»).
• Протипоказані поєднання лікарських засобів:
Одночасне застосування івабрадину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для прийому всередину, джоз нелфінавір, ритонавір) та нефазодон протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 – кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) або джозаміцин (по 1 г 2 рази на добу) підвищують середні концентрації івабрадину у плазмі у 7–8 разів;
Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4:
Одночасне застосування івабрадину та дилтіазему або верапамілу (ЛЗ, що уріжають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину у 2–3 рази та додатковим урідженням ЧСС на 5 уд/хв.
• Небажані поєднання ЛЗ:
Грейпфрутовий сік:
На фоні прийому соку грейпфрутового відзначалося підвищення експозиції івабрадину в 2 рази. У період терапії препаратом Івабрадін по можливості слід уникати вживання грейпфрутового соку.
• Поєднання ЛЗ, які потребують обережності:
Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4:
Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 70 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – 2,5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС;
Індуктори ізоферменту CYP3A4:
Індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні засоби, що містять Звіробій продірявлений, при сумісному застосуванні можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину та зажадати підбору вищої дози івабрадину. При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, було відмічено дворазове зниження AUC івабрадину. У період терапії препаратом Івабрадин слід по можливості уникати застосування препаратів та продуктів, що містять Звіробій продірявлений.
• Спільне застосування з іншими ЛЗ:
Показано відсутність клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику івабрадину при одночасному застосуванні наступних лікарських засобів: інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад, силденафіл), інгібітори ГМГ- повільних» кальцієвих каналів (БМКК), похідні дигідропіридинового ряду (наприклад, амлодипін, лацидипін), дигоксин та варфарин. Показано, що івабрадин не впливає на клінічно значний вплив на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину та на фармакодинаміку ацетилсаліцилової кислоти. Івабрадин застосовувався в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткої та пролонгованої дії, інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, фібратами, інгібіторами протонної помпи, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо, ацетилсаліциловою кислотою та іншими антиагрегантними засобами. Застосування перелічених вище лікарських засобів не супроводжувалося зміною профілю безпеки терапії, що проводиться.
ПередозуванняСимптоми: передозування препаратом Івабрадин може призводити до вираженої та тривалої брадикардії (див. розділ «Побічна дія»).
Лікування: симптоматичне, проводиться у спеціалізованих відділеннях. У разі розвитку брадикардії у поєднанні з порушеннями показників гемодинаміки показано симптоматичне лікування із внутрішньовенним введенням (в/в) бета-адреноміметиків, таких як ізопреналін. При необхідності можливе встановлення електрокардіостимулятора
Фармакологічна дія
Фармакологічна група: Антиангінальний
засіб . Івабрадин надає селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скорочувальну здатність міокарда та реполяризацію шлуночків.
Івабрадин також може взаємодіяти з Ih-каналами сітківки ока, подібними до If-каналів серця, що беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули. За провокуючих обставин (наприклад, швидка зміна яскравості в області зорового поля) часткове пригнічення Ih-каналів івабрадином викликає феномен зміни світлосприйняття (фотопсія). Для фотопсії характерна минуща зміна яскравості в обмеженій області зорового поля (див. розділ «Побічна дія»).
Основною фармакологічною особливістю івабрадину є здатність дозозалежного ушкодження ЧСС. Аналіз залежності величини урідження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг 2 рази на добу та виявив тенденцію до досягнення ефекту «плато» (відсутність наростання терапевтичного ефекту при подальшому збільшенні дози), що знижує ризик розвитку вираженої брадикардії (ЧСС < 40 уд/хв) (див. розділ «Побічна дія»). При призначенні препарату в дозах, що рекомендуються, ступінь урідження ЧСС залежить від її вихідної величини і становить приблизно 10-15 уд/хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця і зменшується потреба міокарда в кисні. Івабрадін не впливає на внутрішньосерцеву провідність,
У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на час проведення імпульсів по передсердно-шлуночкових або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скориговані інтервали QT. У дослідженнях за участю пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадин не впливає на скорочувальну здатність міокарда. Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг та 7,5 мг 2 рази на добу покращував показники проб навантаження вже через 3–4 тижні терапії. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози з 5 до 7,5 мг 2 рази на добу був встановлений у порівняльному дослідженні з атенололом. Час виконання фізичного навантаження збільшився приблизно на 1 хвилину через 1 місяць застосування івабрадину в дозі 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-місячного курсу прийому івабрадину в дозі 7,5 мг 2 рази на добу внутрішньо відмічено подальший приріст цього показника на 25 секунд. Антиангінальна та антиішемічна активність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів віком 65 років та старших. Ефективність івабрадину при застосуванні в дозах 5 мг та 7,5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку розвитку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST 1 мм), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 годин. У пацієнтів, які приймали івабрадин, показана додаткова ефективність івабрадину щодо всіх показників проб навантаження при додаванні до максимальної дози атенололу (50 мг) на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо). Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3-4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено. У дослідженнях клінічної ефективності івабрадину його терапевтична дія зберігалася протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування. Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3-4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено. У дослідженнях клінічної ефективності івабрадину його терапевтична дія зберігалася протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування. Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3-4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено. У дослідженнях клінічної ефективності івабрадину його терапевтична дія зберігалася протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування.
Під час лікування ознак розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому «скасування» не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним урідженням ЧСС, а також із значним зменшенням робочого твору (ЧСС х систолічний артеріальний тиск (АТ)), причому як у спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники АТ та загальний периферичний судинний опір (ОПСС) був незначним та клінічно незначущим.
Стійке ушкодження ЧСС було відзначено у пацієнтів, які приймають івабрадин як мінімум протягом 1 року. Впливу на вуглеводний обмін та ліпідний профіль при цьому не спостерігалося. У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності та безпеки івабрадину були подібними до таких у загальній популяції пацієнтів. У дослідженні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) без клінічних проявів серцевої недостатності (ФВЛШ більше 40%) на фоні підтримуючої терапії, терапія івабрадином у дозах вище рекомендованих (початкова доза 7,5 мг двічі на день (5 мг двічі на день) день, при віці старше 75 років), яка потім титрувалася до 10 мг двічі на день) не мала істотного впливу на первинну комбіновану кінцеву точку (смерть внаслідок серцево-судинної причини або розвиток нефатального інфаркту міокарда). Частота розвитку брадикардії у групі пацієнтів, які отримували івабрадин, склала 17,9%. 7,1% пацієнтів у ході дослідження приймали верапаміл, дилтіазем чи потужні інгібітори ізоферменту CYP3А4. У пацієнтів зі стенокардією класу II або вище за класифікацією Канадського Кардіологічного товариства було виявлено невелике статистично значуще збільшення кількості випадків настання первинної комбінованої кінцевої точки при застосуванні івабрадину – чого не спостерігалося у підгрупі всіх пацієнтів зі стенокардією (клас I та вище).
У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40%), 86,9% з яких отримували бета-адреноблокатори, не виявлено відмінностей між групами пацієнтів, які приймали івабрадин на тлі стандартної терапії та плацебо за сумарною частотою летальних наслідків. від серцево-судинних захворювань, госпіталізації щодо гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН). У пацієнтів із симптоматичною стенокардією не було виявлено значних відмінностей щодо частоти виникнення смерті внаслідок серцево-судинної причини або госпіталізації внаслідок розвитку нефатального інфаркту міокарда або серцевої недостатності (частота виникнення – 12,0% у групі івабрадину та 15, 5% у групі плацебо відповідно). На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ЧСС не менше 70 уд/хв показано зниження частоти госпіталізацій щодо фатального та нефатального інфаркту міокарда на 36% та частоти реваскуляризації на 30%.
У пацієнтів зі стенокардією напруги на фоні прийому івабрадину відмічено зниження відносного ризику настання ускладнень (частота летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу ХСН). Зазначена терапевтична перевага досягається насамперед за рахунок зниження частоти госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда на 42%. Зниження частоти госпіталізації з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда у пацієнтів з ЧСС понад 70 уд/хв ще більш значуще і досягає 73%. Загалом відзначено хорошу переносимість та безпеку препарату.
На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18%. Абсолютне зниження ризику становило 4,2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці з початку терапії. Зниження смертності від серцево-судинних захворювань та зниження числа госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН спостерігалося незалежно від віку, статі, функціонального класу ХСН, застосування бета-адреноблокаторів, ішемічної або неішемічної етіології ХСН, наявності цукрового діабету або артеріальної гіпертензії.
Показано, що застосування івабрадину протягом 1 року може запобігти одному летальному исходу або одній госпіталізації у зв'язку з серцево-судинним захворюванням на кожні 26 пацієнтів, які приймають препарат. На фоні застосування івабрадину показано покращення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. У пацієнтів із ЧСС 80 уд/хв відмічено зниження ЧСС у середньому на 15 уд/хв.
Фармакокінетика:
Івабрадин є S-енантіомером з відсутністю біоконверсії (за даними досліджень in vivo). Основним активним метаболітом препарату є N-десметилована похідна івабрадину.
Всмоктування:
Івабрадин швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Біодоступність становить приблизно 40%, що з ефектом «першого проходження» через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1:00 і збільшує концентрацію в плазмі крові з 20 до 30%. Для зменшення варіабельності концентрації препарат рекомендується приймати одночасно з їдою (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Розподіл:
Зв'язування з білками плазми становить приблизно 70%. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vss) – близько 100 л. Сmax у плазмі після тривалого застосування у рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 22 нг/мл (коефіцієнт варіації = 29%). Середня рівноважна концентрація (Css) у плазмі становить 10 нг/мл (коефіцієнт варіації = 38%).
Метаболізм:
Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення за участю тільки цитохрому Р450 (ізоферменту CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-десметилированное похідне (S 18982), частка якого становить 40% дози концентрації івабрадину. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається із залученням ізоферменту CYP3A4. Івабрадин має малу спорідненість до ізоферменту CYP3А4, не індукує і не інгібує його. У зв'язку з цим малоймовірно, що івабрадин впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. З іншого боку, одночасне застосування потужних інгібіторів або індукторів цитохрому Р450 може значно впливати на концентрацію івабрадину в плазмі (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
Виведення:
Період напіввиведення (Т1/2) івабрадину становить у середньому 2 год (70-75% площі під кривою «концентрація-час» (AUC)), ефективний Т1/2 – 11 год. Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий – приблизно 70 мл/хв. Виведення метаболітів відбувається з однаковою швидкістю через нирки та кишечник. Близько 4% прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Лінійність та нелінійність Фармакокінетика івабрадину є лінійною в діапазоні доз від 0,5 до 24 мг.
Пацієнти похилого та старечого віку:
Фармакокінетичні показники (AUC та Сmах) суттєво не відрізняються у групах пацієнтів 65 років і старше, 75 років і старше та загальної популяції пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 15 до 60 мл/хв) на кінетику івабрадину мінімальний, тому що лише близько 20% івабрадину та його активного метаболіту S 18982 виводиться нирками (див. розділ « Спосіб застосування та дози").
Пацієнти з порушенням функції печінки:
У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC вільного івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з помірною (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю обмежені і не дозволяють зробити висновок про особливості фармакокінетики препарату у цієї групи пацієнтів. Дані про застосування івабрадину у хворих з тяжкою (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю на даний момент відсутні (див. розділ «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).
Взаємозв'язок між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями:
Аналіз взаємозв'язку між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями дозволив встановити, що урідження ЧСС знаходиться у прямій пропорційній залежності від збільшення концентрації івабрадину та активного метаболіту S 18982 у плазмі крові при прийомі доз до 15–20 мг 2 рази на добу. При більш високих дозах препарату уповільнення серцевого ритму не має пропорційної залежності від концентрації івабрадину в плазмі та характеризується тенденцією до досягнення «плато». Високі концентрації івабрадину, яких можна досягти при комбінації препарату з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, можуть призводити до вираженого ушкодження ЧСС, проте цей ризик нижчий при комбінації з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (див. розділи «Протипоказання» та «В протипоказання», "Особливі вказівки").
Вагітність та годування груддю
Застосування препарату Івабрадин протипоказане під час вагітності . На даний момент є недостатня кількість даних про застосування препарату під час вагітності. У доклінічних дослідженнях івабрадину виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію. Жінки репродуктивного віку повинні дотримуватись надійних заходів контрацепції в період лікування препаратом Івабрадин (див. розділ «Протипоказання»).
Період грудного вигодовування:
Застосування препарату Івабрадин у період грудного вигодовування протипоказане. У дослідженні на тваринах показано, що івабрадин виводиться з грудним молоком. Жінки, які потребують лікування препаратами, що містять івабрадин, повинні припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПорушення з боку органу зору: дуже часто: зміна світлосприйняття (фосфени) відзначалося у 14,5% пацієнтів і описувалося як тимчасова зміна яскравості в обмеженій зоні зорового поля. Як правило, подібні явища провокувалися різкою зміною інтенсивності освітлення. Також можуть виникати фосфени, які можуть мати вигляд ореолу, розпадання зорової картинки на окремі частини (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), виявлятися у вигляді яскравих кольорових спалахів або множинних зображень (персистенція сітківки). В основному фотопсія з'являлася в перші два місяці лікування, але в подальшому могла виникати повторно. Виразність фотопсії, як правило, була слабкою чи помірною. Поява фотопсії припинялася і натомість продовження терапії (у 77,5% випадків) чи після її завершення. Менш ніж у 1% пацієнтів поява фотопсії стала причиною зміни їхнього способу життя або відмови від лікування; часто: нечіткість зору; нечасто: диплопія, порушення зору.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго.
Порушення з боку серця та судин: часто: брадикардія (у 3,3% пацієнтів, особливо у перші 2-3 місяці терапії, у 0,5% пацієнтів розвивалася виражена брадикардія з ЧСС не більше 40 уд/хв), AV блокада І ступеня (подовження інтервалу PQ на ЕКГ), шлуночкова екстрасистолія, неконтрольована зміна артеріального тиску, фібриляція передсердь. Фібриляція передсердь спостерігалася у 5,3% пацієнтів, які отримували івабрадин, порівняно з 3,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Відповідно до аналізу об'єднаних даних клінічних досліджень з періодом спостереження не менше 3 місяців, виникнення фібриляції передсердь спостерігалося у 4,86% пацієнтів, які приймають івабрадин, порівняно з 4,08% у контрольних групах; нечасто: відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, виражене зниження артеріального тиску, можливо, пов'язане з брадикардією; дуже рідко:
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: нудота, запор, діарея, біль у животі.
Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, особливо у перший місяць терапії; запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; нечасто: непритомність, можливо пов'язана з брадикардією.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: спазми м'язів.
Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: гіперурикемія, еозинофілія, підвищення концентрації креатиніну в плазмі, подовження інтервалу QT на ЕКГ.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, еритема; рідко: свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: астенія, підвищена стомлюваність, можливо пов'язані з брадикардією; рідко: нездужання, можливо пов'язане з брадикардією.
особливі вказівкиНедостатність позитивного ефекту щодо клінічних наслідків у пацієнтів із симптоматичною стабільною стенокардією:
Івабрадин показаний лише як симптоматична терапія стабільної стенокардії, оскільки не має позитивного ефекту на частоту виникнення серцево-судинних подій (наприклад, інфаркт міокарда або смерть унаслідок серцево-судинних захворювань). пацієнтів із симптоматичною стенокардією.
Контроль ЧСС:
Враховуючи значну варіабельність ЧСС протягом доби, перед початком терапії препаратом Івабрадин або при прийнятті рішення про титрацію дози має бути виконано визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинний амбулаторний нагляд. Таке визначення має бути також проведене пацієнтам з низькою ЧСС, зокрема, якщо ЧСС опускається нижче 50 уд/хв, або при зниженні дози Івабрадину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Порушення серцевого ритму:
Препарат Івабрадин неефективний для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Препарат Івабрадин не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаних із функцією синусового вузла. У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічна дія»). Фібриляція передсердь частіше зустрічалася у пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу. Під час терапії препаратом Івабрадин слід проводити клінічне спостереження за пацієнтами щодо виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) до поточного контролю слід включати ЕКГ. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину слід ретельно розглянути повторно. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину слід ретельно розглянути повторно. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм слід рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину слід ретельно розглянути повторно. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем. Співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину має бути ретельно розглянуте повторно. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем. Співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину має бути ретельно розглянуте повторно. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем.
Препарат Івабрадин
протипоказаний, якщо до початку терапії ЧСС у спокої становить менше 70 уд/хв (див. розділ «Протипоказання»). Якщо на фоні терапії частота серцевих скорочень у спокої уріжається до значень менше 50 уд/хв або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин. Якщо при зниженні дози ЧСС залишається менше 50 уд/хв або зберігаються симптоми, пов'язані з брадикардією, то прийом Івабрадину слід припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Комбіноване застосування у складі антиангінальної терапії:
Застосування препарату Івабрадин разом з БМКК, що уріжають ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказано (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами та БМКК, похідними дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, зміни профілю безпеки терапії, що проводилося, відзначено не було. Не встановлено, що одночасне застосування з БМКК підвищує ефективність івабрадину (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Хронічна серцева недостатність:
Слід розглядати питання призначення препарату Івабрадин тільки у пацієнтів із стабільною серцевою недостатністю. Слід обережно застосовувати препарат Івабрадин у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмежені дані щодо застосування у цієї групи пацієнтів.
Інсульт:
Не рекомендується призначати препарат Івабрадин безпосередньо після перенесеного інсульту, оскільки відсутні дані щодо застосування івабрадину в даний період.
Функції зорового сприйняття:
Івабрадин впливає на функцію сітківки ока (див. розділ «Фармакодинаміка»). В даний час не було виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока, проте вплив препарату на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 рік) на сьогоднішній день невідомий. У разі виникнення несподіваних порушень зорових функцій слід розглянути питання про припинення прийому препарату Івабрадин. Пацієнтам з пігментною дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) препарат Івабрадин слід приймати з обережністю (див. розділ "З обережністю").
Допоміжні речовини
Препарат Івабрадин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Артеріальна гіпотензія:
Через недостатню кількість клінічних даних препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з гіпотензією. Препарат Івабрадин протипоказаний при тяжкій артеріальній гіпотензії (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.) (див. розділ «Протипоказання»).
Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) – серцеві аритмії:
Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому Івабрадину при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом препарату слід припинити за 24 години до її проведення.
Застосування у пацієнтів з уродженим синдромом подовженого інтервалу QT або пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT:
Препарат Івабрадин не слід призначати при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT, а також у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За потреби такої терапії необхідний суворий контроль ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»). Зниження ЧСС, у тому числі внаслідок прийому препарату Івабрадин, може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжкої форми аритмії, зокрема поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують зміни гіпотензивної терапії:
У дослідженні SHIFT випадки підвищення АТ траплялися частіше у групі пацієнтів, які приймали івабрадин (7,1%), порівняно з групою плацебо (6,1%). Ці випадки траплялися особливо часто невдовзі після зміни гіпотензивної терапії; вони мали тимчасовий характер і не впливали на ефективність івабрадину. При зміні гіпотензивної терапії у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають препарат Івабрадин, потрібен моніторинг артеріального тиску через відповідні інтервали часу (див. розділ «Побічна дія»).
Помірна печінкова недостатність:
При помірно вираженій печінковій недостатності (7–9 балів за шкалою Чайлд П'ю) терапію препаратом Івабрадін слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Тяжка ниркова недостатність:
При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 15 мл/хв) терапію препаратом Івабрадин слід проводити з обережністю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Спеціальне дослідження щодо оцінки впливу івабрадину на здатність керувати транспортними засобами було проведено за участю здорових добровольців. За його результатами, здатність керувати транспортними засобами не змінювалася. Однак у постреєстраційному періоді траплялися випадки погіршення здатності керувати транспортними засобами через симптоми, пов'язані з порушенням зору. Препарат Івабрадин може викликати тимчасову зміну світлосприйняття переважно у вигляді фотопсії (див. розділ «Побічна дія»). Можливе виникнення подібної зміни світлосприйняття має братися до уваги при керуванні автотранспортом або іншими механізмами при різкій зміні інтенсивності світла, особливо у нічний час.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці (у пачці). Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Івабрадин слід приймати внутрішньо 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їди (див. розділ «Фармакокінетика»).
Симптоматична терапія стабільної стенокардії:
Перед початком терапії або при прийнятті рішення про титрування дози має бути виконане визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, електрокардіограма (ЕКГ) або 24-годинний амбулаторний нагляд. Початкова доза препарату Івабрадин не повинна перевищувати 5 мг 2 рази на добу у пацієнтів віком до 75 років. Якщо симптоми зберігаються протягом 3-4 тижнів, і якщо початкове дозування добре переносилося, і ЧСС у стані спокою залишається більше 60 ударів на хвилину, дозу можна збільшити до наступного рівня у пацієнтів, які отримували препарат Івабрадин у дозі 2,5 мг 2 рази. на день або 5 мг двічі на день. Підтримуюча доза Івабрадину не повинна перевищувати 7,5 мг 2 рази на день. Застосування препарату Івабрадин слід припинити, якщо симптоми стенокардії не зменшуються, якщо поліпшення незначне, або якщо не спостерігається клінічно значущого зниження частоти серцевих скорочень протягом 3 місяців терапії. Якщо на фоні застосування препарату Івабрадин ЧСС у спокої уріжається до значень менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин аж до 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг із ризиком) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози Івабрадину ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити. Якщо на фоні застосування препарату Івабрадин ЧСС у спокої уріжається до значень менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин аж до 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг із ризиком) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози Івабрадину ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити. Якщо на фоні застосування препарату Івабрадин ЧСС у спокої уріжається до значень менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин аж до 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг із ризиком) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози Івабрадину ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити. підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин аж до 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг з ризиком) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози Івабрадину ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити. підвищена стомлюваність або виражене зниження артеріального тиску), необхідно зменшити дозу препарату Івабрадин аж до 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг з ризиком) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Особливі вказівки»). Якщо при зниженні дози Івабрадину ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити.
Хронічна серцева недостатність:
Терапію можна розпочати лише у пацієнта зі стабільним перебігом хронічної серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза Івабрадину становить 10 мг на добу (по 1 таблетці 5 мг 2 рази на добу). Після двох тижнів застосування добова доза Івабрадину може бути збільшена до 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг 2 рази на добу), якщо ЧСС у стані спокою стабільно більше 60 уд/хв. У разі, якщо ЧСС стабільно нижче 50 уд/хв, або у разі прояву симптомів брадикардії, таких як запаморочення, підвищена стомлюваність або гіпотензія, доза може бути зменшена до 2,5 мг (в даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг із ризиком) 2 рази на добу. Якщо значення ЧСС знаходиться в діапазоні від 50 до 60 уд/хв, рекомендована доза препарату Івабрадин становить 5 мг 2 рази на добу. Якщо в процесі застосування препарату Івабрадин ЧСС у стані спокою стабільно менше 50 уд/хв. препарату Івабрадин має бути знижена до нижчого рівня. Якщо у пацієнтів, які отримують препарат Івабрадин у дозі 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину у лікарській формі таблетки по 5 мг з ризиком) 2 рази на добу або 5 мг 2 рази на добу, ЧСС може спокою стабільно більше 60 уд/хв, доза може бути збільшена. Якщо ЧСС залишається менше 50 уд/хв, або у пацієнта зберігаються симптоми брадикардії, застосування препарату Івабрадин слід припинити (див.
Застосування у пацієнтів старше 75 років:
Для пацієнтів віком 75 років і старше початкова доза препарату, що рекомендується, становить 2,5 мг (у даному випадку можна застосовувати 1/2 інших препаратів івабрадину в лікарській формі таблетки по 5 мг з ризиком) 2 рази на добу. . Надалі можливе збільшення дози препарату Івабрадін.
Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок:
Пацієнтам з КК понад 15 мл/хв рекомендована початкова доза Івабрадину становить 10 мг на добу (по 1 таблетці 5 мг 2 рази на добу) (див. розділ «Фармакокінетика»). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза Івабрадину може бути збільшена до 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг 2 рази на добу). Через нестачу клінічних даних щодо застосування препарату Івабрадин у пацієнтів з КК менше 15 мл/хв, препарат слід застосовувати з обережністю.
Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки:
Пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності (менше 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується нормальний режим доз. Слід бути обережними при застосуванні препарату Івабрадин у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Препарат Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), оскільки застосування препарату Івабрадин у таких пацієнтів не вивчалося (можна очікувати істотного збільшення концентрації препарату в плазмі крові) (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика» ).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Ивабрадин таб 5 мг 56 шт производится компанией БИОКОМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Ивабрадин таб 5 мг 56 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Ивабрадин таб 5 мг 56 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Бравадин таб 5мг 28 шт Бравадин таб 5мг 28 шт, Бравадин таб 5мг 56 шт Бравадин таб 5мг 56 шт, Бравадин таб 7.5мг 28 шт Бравадин таб 7.5мг 28 шт, Бравадин таб 7.5мг 56 шт Бравадин таб 7.5мг 56 шт, Ивабрадин канон таб 5мг 56 шт Ивабрадин канон таб 5мг 56 шт, Ивабрадин канон таб 7.5мг 56 шт Ивабрадин канон таб 7.5мг 56 шт, Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 28 шт Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 28 шт, Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 56 шт Ивабрадин Медисорб таб 5 мг 56 шт, Ивабрадин Медисорб таб 7.5 мг 56 шт Ивабрадин Медисорб таб 7.5 мг 56 шт, Ивабрадин таб п/об пленочной 7.5мг 56 шт озон Ивабрадин таб п/об пленочной 7.5мг 56 шт озон, Кораксан таб 5мг 56 шт Кораксан таб 5мг 56 шт, Кораксан таб 7.5мг 56 шт Кораксан таб 7.5мг 56 шт, Раеном таб 5мг 56 шт Раеном таб 5мг 56 шт, Раеном таб 7.5мг 56 шт Раеном таб 7.5мг 56 шт.
Пока нет комментариев