Индап капс 25мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Індап капс 25мг 30 шт - це діуретичний засіб, який зменшує тонус гладкої мускулатури артерій та знижує загальний периферичний судинний опір. Він збільшує виведення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію. Індапамід також сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця та знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів. Цей препарат має високу біодоступність та не супроводжується вираженими побічними реакціями.
Индап капс 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить індапамід 2,50 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (гранульована) 102, моногідрат лактози, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. Капсула: корпус: діоксид титану, желатин; кришечка: барвник індигокармін, титану діоксид, желатин.
Опис:
Тверді желатинові капсули №4. Кришечка капсули блакитна, корпус – білий. Вміст капсул: білий або майже білий порошок, або білий або майже білий порошок зі шматочками маси, або білий або майже білий порошок, спресований стовпчиком і при натисканні.
Форма випуску:
Капсули по 25 мг. По 10 капсул у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних сульфонаміду або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія;
гіпокаліємія;
вагітність та період грудного вигодовування;
дитячий вік до 18 років;
рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
Порушення функції нирок легкого чи помірного ступеня тяжкості;
порушення функції печінки легкого чи помірного ступеня тяжкості;
порушення водно-електролітного балансу;
застосування у ослаблених/виснажених пацієнтів;
збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ;
одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ;
одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует», одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів;
периферичні набряки чи асцит;
ішемічна хвороба серця;
хронічна серцева недостатність;
гіперпаратиреоз;
цукровий діабет;
гіперурикемія чи подагра.
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНебажані комбінації
Препарати літію:
Підвищення концентрації літію в плазмі крові, що супроводжується проявом симптомів передозування, як і при дієті без солі (знижене виділення літію з сечею). При необхідності діуретичні препарати можуть бути застосовані у поєднанні з препаратами літію, у цьому випадку слід систематично контролювати вміст літію у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату.
Комбінації, що потребують підвищеної обережності.
Лікарські препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»:
-антиаритмічні препарати Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
-антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, бретиліум, дофетилід, ібутилід);
- Деякі антипсихотичні препарати (нейролептики): фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутірофенони (дроперидол, дроперидол);
-Інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін внутрішньовенно, терфенадин.
Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует» (гіпокаліємія брадикардія та подовжений інтервал QT є факторами ризику). Перш ніж застосовувати зазначені вище комбінації препаратів, необхідно визначити концентрацію калію в плазмі крові і вжити необхідних заходів щодо корекції стану до початку комбінованої терапії індапамідом. Необхідно контролювати клінічний стан пацієнта, концентрацію електролітів плазми та показників ЕКГ. У пацієнтів з виявленою гіпокаліємією слід застосовувати препарати, які не викликають поліморфну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует».
Нестероїдні протизапальні препарати (системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (> 3 г/добу): Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду
. Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів із зневодненням організму внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Слід компенсувати втрату рідини, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ):
Існує ризик розвитку раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності при поєднанні індапаміду з інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженою концентрацією іонів натрію в плазмі крові (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
При артеріальній гіпертензії, коли попереднє лікування діуретиками могло призвести до дефіциту натрію, необхідно припинити прийом діуретика за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ і далі відновити, при необхідності, прийом калійнесберігаючого діуретика.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчої дози з можливим попереднім зниженням дози супутнього калійного зберігаючого діуретика.
У всіх вищезгаданих особливих випадках при поєднанні індапаміду з інгібіторами АПФ протягом перших тижнів прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі).
Інші препарати, що викликають гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне застосування), тетракозактид, стимулюючі (подразнюючі) проносні засоби: Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії (
адитивний ефект). Необхідно контролювати концентрацію іонів калію в плазмі крові та за необхідності коригувати, особливо при одночасному прийомі серцевих глікозидів (дигоксину). Рекомендується застосовувати нестимулюючі проносні засоби.
Баклофен. Посилення антигіпертензивного ефекту. Потрібно відновити водний баланс пацієнта, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія може посилити токсичну дію серцевих глікозидів (дигоксину). У таких випадках слід контролювати концентрацію іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, провести корекцію терапії.
Комбінації, які потребують уваги.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен):
Хоча комбінація є доцільною у деяких пацієнтів, при цьому можливий розвиток гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Метформін:
Підвищений ризик молочнокислого ацидозу, спричиненого метформіном та пов'язаного з можливим порушенням функції нирок на фоні застосування діуретиків та особливо петлевих діуретиків. Не слід застосовувати метформін, якщо вміст креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодвмісні рентгеноконтрастні речовини:
Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Необхідно компенсувати втрату рідини перед введенням йодовмісної рентгеноконтрастної речовини.
Іміпраміноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики:
Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію:
Ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виділення кальцію із сечею.
Циклоспорин, такролімус:
Ризик збільшення вмісту креатиніну в плазмі без будь-яких змін вмісту циркулюючого циклоспорину, навіть за відсутності зниження вмісту рідини/іонів натрію.
Кортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному призначенні):
Зниження антигіпертензивного ефекту (кортикостероїди спричиняють затримку рідини та іонів натрію).
ПередозуванняСимптоми
Було встановлено, що індапамід не має токсичної дії до дози 40 мг, тобто в 16 разів перевищує терапевтичну дозу 2,5 мг. Ознаки гострого отруєння виявляються як наслідок гіповолемії (гіпонатріємії, гіпокаліємії). Можливі такі клінічні прояви, як нудота, блювання, гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що переходить в анурію (внаслідок гіповолемії). Як перші заходи необхідно забезпечити швидке виведення прийнятого препарату з організму шляхом промивання шлунка, при необхідності - призначення активованого вугілля, а потім відновлення водно-електролітного балансу в спеціалізованому медичному закладі
.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: С03ВА11
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Індапамід є похідним сульфонамідів з індольним кільцем, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, що діє шляхом інгібування реабсорбції іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле. Індапамід збільшує виведення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу та антигіпертензивною дією. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний судинний опір. Зменшення загального периферичного судинного опору, також, як і в інших діуретиків, обумовлено васкулярним механізмом дії індапаміду, який включає:
зниження чутливості адренорецепторів судинної стінки до норадреналіну і ангіотензину II;
-зниження тонусу волокон гладкої мускулатури стінок судин, пов'язане з трансмембранним обміном іонів, особливо кальцію;
-стимуляцію синтезу простагландинів (простагландину PgE2 і простацикліну PgI2), які є вазодилататорами та інгібіторами агрегації тромбоцитів
Клінічні дослідження показали, що при застосуванні індапаміду в режимі монотерапії в добовій дозі 2,5 мг, що не має вираженого діуретичного ефекту, максимальна (24-годинна) гіпотензивна дія досягається до кінця першого тижня прийому і досягає максимуму через 8-12 тижнів після початку прийому препарату.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.
Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів.
Антигіпертензивний ефект індапаміду проявляється у дозах, у яких діуретичний ефект має помірну субклінічну інтенсивність. Антигіпертензивна дія препарату зберігається також у пацієнтів з анефрією, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Клінічна ефективність та безпека
Збільшення дози тіазидних та тіазидоподібних діуретиків вище за оптимальну не супроводжується посиленням антигіпертензивного ефекту, проте може супроводжуватися виникненням виражених побічних реакцій. Тому якщо терапія тіазидними діуретиками не призводить до бажаного терапевтичного результату, дозу препарату не слід збільшувати.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі короткочасного, середньої тривалості та довгострокового курсів терапії було виявлено, що індапамід: -не
впливає на метаболізм ліпідів: тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ, -не впливає на вуглеводний обмін, у тому числі з гіпертензією та цукровим діабетом.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Індапамід при пероральному застосуванні швидко та повністю всмоктується. Біодоступність індапаміду висока – 93%. Завдяки високій ліпофільності індапамід концентрується в гладких м'язах судинної стінки. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Тmax) досягається через 1-2 години після прийому одноразової дози.
Розподіл
Зв'язування індапаміду з білками плазми становить близько 79%. При повторних прийомах препарату коливання концентрації індапаміду у плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Поступово досягається рівноважна концентрація, яка не змінюється тривалий час, що свідчить про відсутність кумуляції.
Виведення
Після одноразового перорального застосування препарату близько 70% індапаміду виводиться з організму, переважно у вигляді неактивних метаболітів, із сечею, близько 23% – за допомогою шлунково-кишкового тракту, близько 7% – у незміненому вигляді. Період напіввиведення індапаміду із плазми становить 14-24 години (в середньому 18 годин).
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні властивості індапаміду залишаються без змін.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Індап протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування. Наразі немає достатньої кількості даних про застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків)
.
Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого на вагітність.
Період грудного вигодовування
Невідомо, чи виділяється індапамід чи його метаболіти із грудним молоком. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим, ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях не було виявлено впливу на репродуктивну здатність у самців та самок щурів. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 25% пацієнтів, а концентрація калію менше 3,2 ммоль/л спостерігалася у 10% пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії. Після 12 тижнів терапії середнє зниження концентрації калію у плазмі становило 0,41 ммоль/л. Більшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер.
Частота побічних ефектів (кількість випадків/число спостережень) відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я представлена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100 до <1/10); нечасто (>1/1000 до <1/100); рідко (>1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) частота не встановлена (частота не може бути підрахована за доступними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку метаболізму та харчування: дуже рідко: гіперкальціємія; частота не встановлена: зниження вмісту калію з розвитком гіпокаліємії, особливо важливе для пацієнтів у групах високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку нервової системи: рідко: запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезія.
З боку органу зору: частота не встановлена: короткозорість (міопія), нечіткість зору, порушення зору.
Серце: дуже рідко: аритмія; частота не встановлена: поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует» (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин: дуже рідко: артеріальна гіпотензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: блювання; рідко: нудота, запор, сухість у роті; Дуже рідко: панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: порушення функції печінки; частота не встановлена: можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»), гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у осіб зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто: макулопапульозний висип; нечасто: пурпура; дуже рідко: ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота не встановлена: можливе загострення вже наявного гострого дисемінованого червоного вовчаку, фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: ниркова недостатність.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко: гіперкальціємія; частота не встановлена:
- зниження вмісту калію з розвитком гіпокаліємії, особливо важливо для пацієнтів у групах високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»);
-гіпонатріємія з гіповолемією, які призводять до дегідратації та ортостатичної гіпотензії;
-гіпохлоремія може спричинити вторинний метаболічний алкалоз;
-Гіперурикемія, підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові: доцільність застосування препарату повинна бути ретельно зважена для пацієнтів з подагрою або діабетом;
-Підвищення активності печінкових ферментів;
-подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
особливі вказівкиІндапамід ефективний для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів групи ризику (тобто з супутньою патологією): цукровим діабетом легкого та середнього ступеня тяжкості або з хронічною нирковою недостатністю, пацієнтів з гіперліпідеміями.
Порушення функції печінки:
При порушенні функції печінки тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість:
При прийомі тіазидних та тіазидоподібних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості під час терапії необхідно негайно припинити прийом препарату. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс:
-Концентрація іонів натрію у плазмі крові. Частота виникнення випадків гіпонатріємії з гоповолемією, що розвивається внаслідок зниження вмісту іонів натрію в плазмі при застосуванні індапаміду, не встановлена (див. розділ «Побічна дія»). Концентрацію іонів натрію в плазмі слід визначити перед початком лікування і далі регулярно контролювати цей показник. Усі діуретики можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до серйозних наслідків, причому спочатку зниження концентрації натрію в плазмі може мати асимптоматичний характер. Гіпонатріємія та гіповоліємія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження концентрації іонів хлору може призвести до вторинного метаболічного алкалозу (частота та ступінь виразності незначні).
-Концентрація іонів калію у плазмі крові. Тривале застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків є ризиком зниження концентрації калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Частота виникнення випадків гіпокаліємії при застосуванні індапаміду не встановлена (див. розділ «Побічна дія»). Необхідно запобігати ризику розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л), особливо у пацієнтів похилого віку, ослаблених або отримуваних поєднаної медикаментозної терапії, у пацієнтів з цирозом печінки, що супроводжуються набряками та асцитом, у пацієнтів із захворюваннями коронарних судин та з серцевою недостатністю, оскільки гіпокаліємія спричиняє ймовірність виникнення аритмії (гіпокаліємія у пацієнтів цих груп посилює токсичну дію серцевих глікозидів). Ризик виникнення гіпокаліємії можливий також у пацієнтів з подовженим інтервалом QT, незалежно чи це подовження внаслідок вродженої причини або під дією лікарських препаратів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, зумовлює схильність до виникнення важких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів; зумовлює схильність до виникнення тяжких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів; зумовлює схильність до виникнення тяжких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів;
-Концентрація іонів кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть знижувати виведення іонів кальцію нирками, що може призвести до помірного та тимчасового підвищення концентрації кальцію в плазмі. При застосуванні інапаміду гіперкальціємія розвивається дуже рідко (див. розділ «Побічна дія»). Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У такому разі необхідно припинити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидної залози;
-Концентрація глюкози у плазмі крові. Індапамід не впливає на вуглеводний обмін, у тому числі у пацієнтів з гіпертензією та цукровим діабетом (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Однак, у пацієнтів з цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові, особливо за наявності гіпокаліємії;
-Концентрація сечової кислоти. При підвищеній концентрації сечової кислоти можливі напади подагри, тому необхідно коригувати дозу препарату відповідним чином.
Функція нирок та діуретики:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики повною мірою ефективні лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л). Гіповолемія, спричинена втратою рідини та іонів натрію, при лікуванні діуретиками може спричинити зниження клубочкової фільтрації, наслідком чого можуть збільшитись концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Для пацієнтів з нормальною функцією нирок така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, не має жодних наслідків, проте може погіршити вже існуючу ниркову недостатність.
Спортсмени:
Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю у спортсменів.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам, які страждають на рідкісні спадкові захворювання, що виявляються непереносимістю галактози, вродженою лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози та галактози, не слід приймати цей препарат.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Індап зазвичай не впливає на рівень уваги. В окремих випадках, особливо на початку лікування або при поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами, через зниження артеріального тиску, може призвести до зниження уважності і тим самим також здатності керування транспортними засобами і управління механізмами.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, незалежно від їди, переважно в ранкові години, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води.
Призначають по 25 мг (1 капсула) 1 раз на добу. Препарат Індап застосовується як у моно-, так і в комбінованій терапії.
Рекомендована початкова доза 2,5 мг 1 раз на добу, залежно від початкового рівня систолічного артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 2,5 мг. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. Вищі дози не збільшують антигіпертензивний ефект індапаміду, проте посилюють його діуретичний ефект. У разі низької ефективності лікування доцільно додати ще один антигіпертензивний препарат, але дозу препарату Індапа не збільшувати.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) застосування індапаміду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Тіазиди та подібні сечогінні засоби ефективні повною мірою лише у пацієнтів із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
При тяжкій печінковій недостатності застосування індапаміду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Препарат ефективний повною мірою лише у пацієнтів із нормальною або незначною мірою порушеною функцією печінки.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі слід оцінювати в залежності від віку, ваги та статі. Лікування пацієнтів похилого віку індапамідом можливе при нормальному функціонуванні печінки та нирок або при незначному порушенні їх функції.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Индап капс 25мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить індапамід 2,50 мг.
Допоміжні речовини:
Целюлоза мікрокристалічна (гранульована) 102, моногідрат лактози, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. Капсула: корпус: діоксид титану, желатин; кришечка: барвник індигокармін, титану діоксид, желатин.
Опис:
Тверді желатинові капсули №4. Кришечка капсули блакитна, корпус – білий. Вміст капсул: білий або майже білий порошок, або білий або майже білий порошок зі шматочками маси, або білий або майже білий порошок, спресований стовпчиком і при натисканні.
Форма випуску:
Капсули по 25 мг. По 10 капсул у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних сульфонаміду або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія;
гіпокаліємія;
вагітність та період грудного вигодовування;
дитячий вік до 18 років;
рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю
Порушення функції нирок легкого чи помірного ступеня тяжкості;
порушення функції печінки легкого чи помірного ступеня тяжкості;
порушення водно-електролітного балансу;
застосування у ослаблених/виснажених пацієнтів;
збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ;
одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ;
одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует», одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів;
периферичні набряки чи асцит;
ішемічна хвороба серця;
хронічна серцева недостатність;
гіперпаратиреоз;
цукровий діабет;
гіперурикемія чи подагра.
Дозування2,5 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНебажані комбінації
Препарати літію:
Підвищення концентрації літію в плазмі крові, що супроводжується проявом симптомів передозування, як і при дієті без солі (знижене виділення літію з сечею). При необхідності діуретичні препарати можуть бути застосовані у поєднанні з препаратами літію, у цьому випадку слід систематично контролювати вміст літію у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату.
Комбінації, що потребують підвищеної обережності.
Лікарські препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»:
-антиаритмічні препарати Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
-антиаритмічні препарати ІІІ класу (аміодарон, соталол, бретиліум, дофетилід, ібутилід);
- Деякі антипсихотичні препарати (нейролептики): фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутірофенони (дроперидол, дроперидол);
-Інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін внутрішньовенно, терфенадин.
Підвищений ризик виникнення шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует» (гіпокаліємія брадикардія та подовжений інтервал QT є факторами ризику). Перш ніж застосовувати зазначені вище комбінації препаратів, необхідно визначити концентрацію калію в плазмі крові і вжити необхідних заходів щодо корекції стану до початку комбінованої терапії індапамідом. Необхідно контролювати клінічний стан пацієнта, концентрацію електролітів плазми та показників ЕКГ. У пацієнтів з виявленою гіпокаліємією слід застосовувати препарати, які не викликають поліморфну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует».
Нестероїдні протизапальні препарати (системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (> 3 г/добу): Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду
. Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів із зневодненням організму внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Слід компенсувати втрату рідини, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ):
Існує ризик розвитку раптової гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності при поєднанні індапаміду з інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженою концентрацією іонів натрію в плазмі крові (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
При артеріальній гіпертензії, коли попереднє лікування діуретиками могло призвести до дефіциту натрію, необхідно припинити прийом діуретика за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ і далі відновити, при необхідності, прийом калійнесберігаючого діуретика.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчої дози з можливим попереднім зниженням дози супутнього калійного зберігаючого діуретика.
У всіх вищезгаданих особливих випадках при поєднанні індапаміду з інгібіторами АПФ протягом перших тижнів прийому інгібіторів АПФ необхідно контролювати функцію нирок (вміст креатиніну в плазмі).
Інші препарати, що викликають гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системне застосування), тетракозактид, стимулюючі (подразнюючі) проносні засоби: Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії (
адитивний ефект). Необхідно контролювати концентрацію іонів калію в плазмі крові та за необхідності коригувати, особливо при одночасному прийомі серцевих глікозидів (дигоксину). Рекомендується застосовувати нестимулюючі проносні засоби.
Баклофен. Посилення антигіпертензивного ефекту. Потрібно відновити водний баланс пацієнта, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія може посилити токсичну дію серцевих глікозидів (дигоксину). У таких випадках слід контролювати концентрацію іонів калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, провести корекцію терапії.
Комбінації, які потребують уваги.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен):
Хоча комбінація є доцільною у деяких пацієнтів, при цьому можливий розвиток гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом). Слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Метформін:
Підвищений ризик молочнокислого ацидозу, спричиненого метформіном та пов'язаного з можливим порушенням функції нирок на фоні застосування діуретиків та особливо петлевих діуретиків. Не слід застосовувати метформін, якщо вміст креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодвмісні рентгеноконтрастні речовини:
Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні йодовмісних рентгеноконтрастних речовин у високих дозах. Необхідно компенсувати втрату рідини перед введенням йодовмісної рентгеноконтрастної речовини.
Іміпраміноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики:
Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію:
Ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виділення кальцію із сечею.
Циклоспорин, такролімус:
Ризик збільшення вмісту креатиніну в плазмі без будь-яких змін вмісту циркулюючого циклоспорину, навіть за відсутності зниження вмісту рідини/іонів натрію.
Кортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному призначенні):
Зниження антигіпертензивного ефекту (кортикостероїди спричиняють затримку рідини та іонів натрію).
ПередозуванняСимптоми
Було встановлено, що індапамід не має токсичної дії до дози 40 мг, тобто в 16 разів перевищує терапевтичну дозу 2,5 мг. Ознаки гострого отруєння виявляються як наслідок гіповолемії (гіпонатріємії, гіпокаліємії). Можливі такі клінічні прояви, як нудота, блювання, гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що переходить в анурію (внаслідок гіповолемії). Як перші заходи необхідно забезпечити швидке виведення прийнятого препарату з організму шляхом промивання шлунка, при необхідності - призначення активованого вугілля, а потім відновлення водно-електролітного балансу в спеціалізованому медичному закладі
.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: С03ВА11
Фармакодинаміка:
Механізм дії
Індапамід є похідним сульфонамідів з індольним кільцем, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, що діє шляхом інгібування реабсорбції іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле. Індапамід збільшує виведення з сечею іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується посиленням діурезу та антигіпертензивною дією. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний судинний опір. Зменшення загального периферичного судинного опору, також, як і в інших діуретиків, обумовлено васкулярним механізмом дії індапаміду, який включає:
зниження чутливості адренорецепторів судинної стінки до норадреналіну і ангіотензину II;
-зниження тонусу волокон гладкої мускулатури стінок судин, пов'язане з трансмембранним обміном іонів, особливо кальцію;
-стимуляцію синтезу простагландинів (простагландину PgE2 і простацикліну PgI2), які є вазодилататорами та інгібіторами агрегації тромбоцитів
Клінічні дослідження показали, що при застосуванні індапаміду в режимі монотерапії в добовій дозі 2,5 мг, що не має вираженого діуретичного ефекту, максимальна (24-годинна) гіпотензивна дія досягається до кінця першого тижня прийому і досягає максимуму через 8-12 тижнів після початку прийому препарату.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.
Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Знижує продукцію вільних та стабільних кисневих радикалів.
Антигіпертензивний ефект індапаміду проявляється у дозах, у яких діуретичний ефект має помірну субклінічну інтенсивність. Антигіпертензивна дія препарату зберігається також у пацієнтів з анефрією, які страждають на артеріальну гіпертензію.
Клінічна ефективність та безпека
Збільшення дози тіазидних та тіазидоподібних діуретиків вище за оптимальну не супроводжується посиленням антигіпертензивного ефекту, проте може супроводжуватися виникненням виражених побічних реакцій. Тому якщо терапія тіазидними діуретиками не призводить до бажаного терапевтичного результату, дозу препарату не слід збільшувати.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі короткочасного, середньої тривалості та довгострокового курсів терапії було виявлено, що індапамід: -не
впливає на метаболізм ліпідів: тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ, -не впливає на вуглеводний обмін, у тому числі з гіпертензією та цукровим діабетом.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Індапамід при пероральному застосуванні швидко та повністю всмоктується. Біодоступність індапаміду висока – 93%. Завдяки високій ліпофільності індапамід концентрується в гладких м'язах судинної стінки. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Тmax) досягається через 1-2 години після прийому одноразової дози.
Розподіл
Зв'язування індапаміду з білками плазми становить близько 79%. При повторних прийомах препарату коливання концентрації індапаміду у плазмі в інтервалі між прийомами двох доз зменшуються. Поступово досягається рівноважна концентрація, яка не змінюється тривалий час, що свідчить про відсутність кумуляції.
Виведення
Після одноразового перорального застосування препарату близько 70% індапаміду виводиться з організму, переважно у вигляді неактивних метаболітів, із сечею, близько 23% – за допомогою шлунково-кишкового тракту, близько 7% – у незміненому вигляді. Період напіввиведення індапаміду із плазми становить 14-24 години (в середньому 18 годин).
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні властивості індапаміду залишаються без змін.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Індап протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування. Наразі немає достатньої кількості даних про застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків)
.
Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого на вагітність.
Період грудного вигодовування
Невідомо, чи виділяється індапамід чи його метаболіти із грудним молоком. У новонародженого при цьому може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим, ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації.
Фертильність
У доклінічних дослідженнях не було виявлено впливу на репродуктивну здатність у самців та самок щурів. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 25% пацієнтів, а концентрація калію менше 3,2 ммоль/л спостерігалася у 10% пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії. Після 12 тижнів терапії середнє зниження концентрації калію у плазмі становило 0,41 ммоль/л. Більшість побічних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер.
Частота побічних ефектів (кількість випадків/число спостережень) відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я представлена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100 до <1/10); нечасто (>1/1000 до <1/100); рідко (>1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000) частота не встановлена (частота не може бути підрахована за доступними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку метаболізму та харчування: дуже рідко: гіперкальціємія; частота не встановлена: зниження вмісту калію з розвитком гіпокаліємії, особливо важливе для пацієнтів у групах високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку нервової системи: рідко: запаморочення, стомлюваність, біль голови, парестезія.
З боку органу зору: частота не встановлена: короткозорість (міопія), нечіткість зору, порушення зору.
Серце: дуже рідко: аритмія; частота не встановлена: поліморфна шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует» (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).
Порушення з боку судин: дуже рідко: артеріальна гіпотензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: блювання; рідко: нудота, запор, сухість у роті; Дуже рідко: панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: порушення функції печінки; частота не встановлена: можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»), гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у осіб зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто: макулопапульозний висип; нечасто: пурпура; дуже рідко: ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота не встановлена: можливе загострення вже наявного гострого дисемінованого червоного вовчаку, фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко: ниркова недостатність.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко: гіперкальціємія; частота не встановлена:
- зниження вмісту калію з розвитком гіпокаліємії, особливо важливо для пацієнтів у групах високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки»);
-гіпонатріємія з гіповолемією, які призводять до дегідратації та ортостатичної гіпотензії;
-гіпохлоремія може спричинити вторинний метаболічний алкалоз;
-Гіперурикемія, підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові: доцільність застосування препарату повинна бути ретельно зважена для пацієнтів з подагрою або діабетом;
-Підвищення активності печінкових ферментів;
-подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
особливі вказівкиІндапамід ефективний для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів групи ризику (тобто з супутньою патологією): цукровим діабетом легкого та середнього ступеня тяжкості або з хронічною нирковою недостатністю, пацієнтів з гіперліпідеміями.
Порушення функції печінки:
При порушенні функції печінки тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість:
При прийомі тіазидних та тіазидоподібних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості під час терапії необхідно негайно припинити прийом препарату. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс:
-Концентрація іонів натрію у плазмі крові. Частота виникнення випадків гіпонатріємії з гоповолемією, що розвивається внаслідок зниження вмісту іонів натрію в плазмі при застосуванні індапаміду, не встановлена (див. розділ «Побічна дія»). Концентрацію іонів натрію в плазмі слід визначити перед початком лікування і далі регулярно контролювати цей показник. Усі діуретики можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до серйозних наслідків, причому спочатку зниження концентрації натрію в плазмі може мати асимптоматичний характер. Гіпонатріємія та гіповоліємія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження концентрації іонів хлору може призвести до вторинного метаболічного алкалозу (частота та ступінь виразності незначні).
-Концентрація іонів калію у плазмі крові. Тривале застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків є ризиком зниження концентрації калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Частота виникнення випадків гіпокаліємії при застосуванні індапаміду не встановлена (див. розділ «Побічна дія»). Необхідно запобігати ризику розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л), особливо у пацієнтів похилого віку, ослаблених або отримуваних поєднаної медикаментозної терапії, у пацієнтів з цирозом печінки, що супроводжуються набряками та асцитом, у пацієнтів із захворюваннями коронарних судин та з серцевою недостатністю, оскільки гіпокаліємія спричиняє ймовірність виникнення аритмії (гіпокаліємія у пацієнтів цих груп посилює токсичну дію серцевих глікозидів). Ризик виникнення гіпокаліємії можливий також у пацієнтів з подовженим інтервалом QT, незалежно чи це подовження внаслідок вродженої причини або під дією лікарських препаратів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, зумовлює схильність до виникнення важких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів; зумовлює схильність до виникнення тяжких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів; зумовлює схильність до виникнення тяжких аритмій, особливо смертельно небезпечної поліморфної шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует». У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший контроль динаміки каліємії необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. У разі виявлення гіпокаліємії необхідно вжити відповідних заходів;
-Концентрація іонів кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть знижувати виведення іонів кальцію нирками, що може призвести до помірного та тимчасового підвищення концентрації кальцію в плазмі. При застосуванні інапаміду гіперкальціємія розвивається дуже рідко (див. розділ «Побічна дія»). Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. У такому разі необхідно припинити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидної залози;
-Концентрація глюкози у плазмі крові. Індапамід не впливає на вуглеводний обмін, у тому числі у пацієнтів з гіпертензією та цукровим діабетом (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Однак, у пацієнтів з цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові, особливо за наявності гіпокаліємії;
-Концентрація сечової кислоти. При підвищеній концентрації сечової кислоти можливі напади подагри, тому необхідно коригувати дозу препарату відповідним чином.
Функція нирок та діуретики:
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики повною мірою ефективні лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л). Гіповолемія, спричинена втратою рідини та іонів натрію, при лікуванні діуретиками може спричинити зниження клубочкової фільтрації, наслідком чого можуть збільшитись концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Для пацієнтів з нормальною функцією нирок така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, не має жодних наслідків, проте може погіршити вже існуючу ниркову недостатність.
Спортсмени:
Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю у спортсменів.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам, які страждають на рідкісні спадкові захворювання, що виявляються непереносимістю галактози, вродженою лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози та галактози, не слід приймати цей препарат.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами
Індап зазвичай не впливає на рівень уваги. В окремих випадках, особливо на початку лікування або при поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами, через зниження артеріального тиску, може призвести до зниження уважності і тим самим також здатності керування транспортними засобами і управління механізмами.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, незалежно від їди, переважно в ранкові години, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води.
Призначають по 25 мг (1 капсула) 1 раз на добу. Препарат Індап застосовується як у моно-, так і в комбінованій терапії.
Рекомендована початкова доза 2,5 мг 1 раз на добу, залежно від початкового рівня систолічного артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 2,5 мг. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. Вищі дози не збільшують антигіпертензивний ефект індапаміду, проте посилюють його діуретичний ефект. У разі низької ефективності лікування доцільно додати ще один антигіпертензивний препарат, але дозу препарату Індапа не збільшувати.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) застосування індапаміду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Тіазиди та подібні сечогінні засоби ефективні повною мірою лише у пацієнтів із нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
При тяжкій печінковій недостатності застосування індапаміду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Препарат ефективний повною мірою лише у пацієнтів із нормальною або незначною мірою порушеною функцією печінки.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі слід оцінювати в залежності від віку, ваги та статі. Лікування пацієнтів похилого віку індапамідом можливе при нормальному функціонуванні печінки та нирок або при незначному порушенні їх функції.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Индап капс 25мг 30 шт производится компанией ПРОМЕД ЦС ПРАГА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Индап капс 25мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Индап капс 25мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Арифон-ретард таб с контр.высв. п/об пленочной 1.5мг... Арифон-ретард таб с контр.высв. п/об пленочной 1.5мг 30 шт, Арифон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Арифон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид-obl таб п/об 2.5мг 30 шт Индапамид-obl таб п/об 2.5мг 30 шт, Индапамид-алси таб п/об пленочной пролонг. 2.5мг 30 шт Индапамид-алси таб п/об пленочной пролонг. 2.5мг 30 шт, Индапамид канон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Индапамид канон таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид капс. 2.5мг 30 шт озон Индапамид капс. 2.5мг 30 шт озон, Индапамид мв таб с модиф.высв. п/об 1.5мг 30 шт Индапамид мв таб с модиф.высв. п/об 1.5мг 30 шт, Индапамид мв штада таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг... Индапамид мв штада таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт озон, Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 3... Индапамид ретард таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт татхимфармпрепараты, Индапамид ретард таб п/об пролонг. 1.5мг 30 шт канон... Индапамид ретард таб п/об пролонг. 1.5мг 30 шт канонфарма, Индапамид ретард-Тева таблетки с пролонгированным вы... Индапамид ретард-Тева таблетки с пролонгированным высвобождением п/п/о 1.5 мг 30 шт, Индапамид таб п/об 2.5мг 30 шт прана Индапамид таб п/об 2.5мг 30 шт прана, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт озон Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт озон, Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт хемофарм Индапамид таб п/об пленочной 2.5мг 30 шт хемофарм, Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт, Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт хем... Индапамид таб пролонг.п/об пленочной 1.5мг 30 шт хемофарм, Индапамид-Тева таб п/п/об 2.5мг 30 шт Индапамид-Тева таб п/п/об 2.5мг 30 шт, Ср-индамед таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт Ср-индамед таб п/об пленочной пролонг. 1.5мг 30 шт.
04.08.2021, 14:05
Господи як же добре, що гіпертонікам не потрібно витрачати мільйони щоб жити нормально… індап мені підійшов на ура. Приймаю і горя не знаю.. добре знижує тиск, у мене особисто нема ніяких страшних побочок, але все одно іноді до лікаря заглядаю.. він відхилень теж не бачить