Каталог товаров

Импликор таб п/об пленочной 5мг+50мг 56 шт

( 13 )
Бренд: СЕРВЬЕ
Нет на складе
Вариант:
1 125,00 грн
1 082,00 грн
-3.82 %
+
Способы доставки
Способы оплаты
Описание


Импликор таб п/об пленочной 5мг+50мг 56 шт инструкция

Склад та опис
Активна речовина:
івабрадину гідрохлорид 5,39 мг (відповідає 5 мг івабрадину основи) та метопрололу тартрат 50 мг;

допоміжні речовини:
мікрокристалічна целюлоза 97,25 мг, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний) 72 мг, мальтодекстрин 12 мг, магнію стеарат 2,4 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,96 мг;
Оболонка: гліцерол 0,36288 мг, гіпромелоза 6,031872 мг, макрогол 6000 0,385152 мг, магнію стеарат 0,36288 мг, титану діоксид 1,161216 мг.

Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюваннями на одній стороні, на іншій – цифра 2.

Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 50 мг
По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із
ПВХ/ПВДХ/алюмінієва фольга. По 4 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.

Протипоказання- підвищена чутливість до івабрадину, метопрололу (та інших препаратів групи бета-адреноблокаторів через можливу перехресну чутливість), а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
- Виражена або симптоматична брадикардія (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
- кардіогенний шок;
- гострий інфаркт міокарда або підозра на гострий інфаркт міокарда, ускладнений вираженою брадикардією, атріовентрикулярною блокадою І ступеня, артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст.) та/або тяжкою серцевою недостатністю;
- синдром слабкості синусового вузла (включаючи, синоатріальну блокаду);
- атріовентрикулярна блокада II та III ступеня;
- тяжка артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.) або симптоматична артеріальна гіпотензія;
- нестабільна чи гостра серцева недостатність;
- у пацієнтів, які періодично отримують короткочасне лікування бетаадреноміметиками;
- пацієнти, залежні від кардіостимулятора (у яких серцевий ритм забезпечується лише постійною кардіостимуляцією);
- нестабільна стенокардія;
- важке захворювання периферичних судин;
- нелікована феохромоцитома;
- важка печінкова недостатність;
- метаболічний ацидоз;
- Одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферментів CYP3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітарицин; доном (див. розділи «Фармакокінетика» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

- Одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, оскільки вони відносяться до помірних інгібіторів ізоферменту CYP3А4 і мають здатність знижувати частоту серцевих скорочень (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).

- Вагітність, грудне вигодовування та застосування жінками зі збереженим дітородним потенціалом, які не використовують надійні методи контрацепції (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
- Вік до 18 років (ефективність та безпека застосування у цій віковій групі не вивчалася).

З обережністю
У пацієнтів із:
помірно вираженою печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); артеріальною гіпотензією легкого та середнього ступеня тяжкості; вродженим подовженням інтервалу QT або одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT; стенокардією Принцметалу; бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень; атріовентрикулярною блокадою 1 ступеня; з порушеннями ритму серця; інсульт; тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв); артеріальною гіпертензією; хронічною серцевою недостатністю; обструктивною хворобою легень; цукровим діабетом, особливо при одночасному застосуванні інсуліну або пероральних цукрознижувальних препаратів; псоріаз; тиреотоксикоз; пігментною дегенерацією сітківки;

При: ХСН та порушеннях внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої чи правої ніжки пучка Гіса) та шлуночкової диссинхронії; ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація); одночасному застосуванні аміодарону або потужних антиаритмічних препаратів І класу; загальному наркозі (див. розділ «Особливі вказівки»).

Попередження щодо одночасного прийому з іншими лікарськими засобами наведено в розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами».
Дозування5 мг + 50 мг
Показання до застосуванняСимптоматичне лікування стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів із нормальним синусовим ритмом, стан яких адекватно контролювався застосуванням комбінації монопрепаратів івабрадину та метопрололу у тих же дозах.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиУ дослідженнях щодо вивчення взаємодії між івабрадином та метопрололом у здорових добровольців не встановлено взаємного впливу на ефекти кожної з діючих речовин. Нижче наведено інформацію про можливу взаємодію з іншими лікарськими препаратами.

Протипоказання до одночасного застосування
Пов'язані з івабрадином
Одночасне застосування івабрадину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для перорального прийому, джозаміцин, телітроміцин) та нефазодон, протипоказано (Див. розділ «Протипоказання»). Потужні інгібітори ізоферменту CYP3А4 – кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) або джозаміцин (по 1 г 2 рази на добу) підвищують середню концентрацію івабрадину в плазмі в 7-8 разів.

Пов'язані з метопрололом
Одночасне короткочасне лікування бета-адреноміметиками з метопрололом протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Пов'язані з івабрадином та метопрололом
Помірні інгібітори ізоферменту CYP3А4: спільне застосування івабрадину та дилтіазему або верапамілу (засоби, що уріжають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину у 2-3 рази та додатковим зниженням ЧСС на 5 уд/хв. Це поєднання препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), такі як верапаміл або дилтіазем, при внутрішньовенному введенні можуть посилити гіпотензивну дію бетаадреноблокаторів, посилюючи вплив на частоту серцевих скорочень, атріовентрикулярну провідність та скорочувальну здатність міокарда. Можливе посилення негативних інотропних та хронотропних ефектів. У зв'язку з цим, у період лікування бета-адреноблокаторами внутрішньовенне введення БМКК протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Небажані поєднання лікарських засобів
Пов'язані з івабрадином
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT - Антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідин, дизопірамід, беприділ, соталол, ібутилід, аміодарон) - Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, не відносяться до антиарит, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин для внутрішньовенного введення).

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та вказаних лікарських засобів, оскільки зниження ЧСС може спричинити додаткове подовження інтервалу QT.

За потреби спільного призначення цих препаратів слід ретельно контролювати показники ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»).

Грейпфрутовий сік: на фоні прийому соку грейпфрутового відзначалося підвищення концентрації івабрадину в крові в 2 рази. У період терапії препаратом, по можливості, слід уникати вживання грейпфрутового соку.

Пов'язані з метопрололом
Застосування наступних комбінацій із метопрололом слід виключати:
Барбітурати: при одночасному застосуванні фенобарбіталу доведено, що барбітурати значно посилюють метаболізм метопрололу за рахунок індукції ферменту.

Зниження плазмової концентрації метопрололу і, як наслідок, зменшення його терапевтичної дії (активніший печінковий метаболізм) відзначали на фоні застосування фенобарбіталу.

Гіпотензивні засоби центральної дії (наприклад, клонідин) Можливе значне підйом АТ при раптовому відміні препаратів центральної дії. Не слід різко припиняти прийом гіпотензивних препаратів центральної дії. Раптова відміна таких препаратів, особливо якщо вона передувала відміні бетаадреноблокатора, може підвищити ризик «синдрому відміни».

Одночасний прийом клонідину та неселективних бета-адреноблокаторів, можливо, і селективних бета-адреноблокаторів, підвищують ризик «синдрому відміни». У разі одночасного прийому клонідину його прийом слід продовжити ще деякий час у разі відміни бета-адреноблокатора.

Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, токаїнід, прокаїнамід, аймалін, аміодарон, флекаїнід та дизопірамід).

Бета-адреноблокатори можуть посилити негативну інотропну дію антиаритмічних препаратів та збільшити час внутрішньопередсердної провідності. У пацієнтів з дисфункцією синусового вузла одночасний прийом з аміодароном може супроводжуватися посиленням електрофізіологічних ефектів, з розвитком брадикардії, блокади синусового вузла та атріовентрикулярної блокади. Період напіввиведення аміодарону – дуже тривалий (близько 50 днів), тому після його відміни взаємодія препаратів може проявитись клінічно через тривалий період часу.

Антиаритмічні препарати І класу, такі як хінідин, токаїнід, прокаїнамід, аймалін, аміодарон, флекаїнід та дизопірамід, потенціюють дію метопрололу на ЧСС та атріовентрикулярну провідність.

Супутнє застосування з обережністю
Пов'язане з івабрадином - Не калійзберігаючі діуретики (тіазидні та петлеві діуретики): гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмій. У зв'язку з тим, що івабрадин здатний викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії може призводити до розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо у пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу QT, незалежно від того, чи подовження інтервалу QT є вродженим або наслідком впливу лікарських препаратів.

- Помірні інгібітори ізоферменту CYP3А4: застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3А4 (наприклад, флуконазолом) можливе при призначенні мінімальних доз івабрадину, 2,5 мг 2 рази на добу, тим пацієнтам, у яких Ч хв, під контролем ЧСС.

- Індуктори ізоферменту CYP3А4: (наприклад, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та Звіробій продірявлений) при спільному застосуванні можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину та зажадати збільшення дози івабрадину. При сумісному застосуванні івабрадину 10 мг 2 рази на добу та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, було відмічено дворазове зниження AUC івабрадину. Не слід застосовувати препарати, що містять Звіробій продірявлений, на фоні терапії івабрадином.

Пов'язані з метопрололом
Метопролол є субстратом ізоферменту CYP2D6 цитохрому Р 450. Речовини, що індукують та інгібують ферменти, можуть змінювати концентрацію метопрололу у плазмі крові.

- Рифампіцин знижує концентрацію метопрололу у плазмі крові.

- Циметидин, препарати, що містять етанол, гідралазин можуть підвищувати концентрацію метопрололу у плазмі крові. Метопролол піддається метаболізму переважно у печінці, але не тільки за участю ізоферменту CYP2D6 (див. розділ «Фармакокінетика»).

- лікарські препарати, що інгібують ізофермент CYP2D6, наприклад селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, такі як пароксетин, флуоксетин та сертралін, а також дифенгідрамін, гідроксихлорохін, целекоксиб, тербінафін, препарати групи нейролептичних засобів (наприклад, хлорпром пропафенон можуть підвищувати концентрацію метопрололу в плазмі крові.

- Інгібуючий ефект ізоферменту CYP2D6 також відзначений у аміодарону та хінідину (антиаритмічних препаратів).

Метопролол може знижувати виведення інших лікарських засобів (наприклад, лідокаїну).

У пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, інгаляційні анестетики посилюють брадикардію.

Може знадобитися зниження дози метопрололу у разі початку прийому препаратів наступних груп:
- нітрати – у зв'язку з ризиком посилення гіпотензивного ефекту метопрололу;
- Серцеві глікозиди (дигоксин) – при одночасному прийомі з бетаадреноблокаторами можуть уповільнювати швидкість атріовентрикулярного проведення та викликати брадикардію;
- Бета-адреноблокатори (наприклад, очні краплі) та інгібітори моноамінооксидази (МАО) – рекомендується ретельний контроль стану пацієнтів, оскільки при одночасному прийомі з бета-адреноблокаторами підвищується ризик брадикардії та посилення гіпотензивної дії.

- Адреналін: якщо, за певних обставин, пацієнтам, які отримують бетаадреноблокатори, необхідно введення адреналіну, треба враховувати, що гіпотензивний ефект значно менш виражений у кардіоселективних бета-адреноблокаторів, ніж у неселективних.

- Парасимпатоміметики: одночасний прийом парасимпатоміметиків може спричинити тривалу брадикардію.

- Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів, наприклад, індометацину, може знизити антигіпертензивну дію метопрололу.

- Інсулін та пероральні цукрознижувальні препарати
Метопролол може посилити гіпоглікемічний ефект пероральних цукрознижувальних препаратів та призвести до маскування симптомів гіпоглікемії. Може знадобитися зміна дози пероральних цукрознижувальних препаратів.

Комбінації лікарських препаратів, які потрібно брати до уваги:
​​Пов'язані з івабрадином
Показано відсутність клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику івабрадину при одночасному застосуванні наступних препаратів:
інгібіторів протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібіторів ГМГ-КоА редуктази (симвастатин), похідних дигідропіридинового ряду БМКК (амлодипін, лацидипін), дигоксину та варфарину. Показано, що івабрадин не надає клінічно значущого впливу на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, на фармакодинаміку та фармакокінетику дигоксину, варфарину та на фармакодинаміку ацетилсаліцилової кислоти.

У клінічних дослідженнях не відзначено зміни профілю безпеки при застосуванні івабрадину з: інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткого та пролонгованого амі, інгібіторами протонної помпи, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, ацетилсаліциловою кислотою та іншими антиагрегантами.

Цитохром Р4503А4 (ізофермент CYP3А4): івабрадин метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP3А4 і є дуже слабким інгібітором цього цитохрому. Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (потужних, помірних та слабких інгібіторів) ізоферменту CYP3А4. В той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3А4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3А4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3А4 зменшують концентрацію івабрадину в плазмі крові. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії (див. розділ «Особливі вказівки»).

Пов'язані з метопрололом - Одночасний прийом трициклічних антидепресантів та нейролептиків може супроводжуватися посиленням антигіпертензивного ефекту та підвищенням ризику ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

- Одночасне застосування мефлохіну може супроводжуватися ризиком розвитку тяжкої брадикардії (адитивний ефект).

- При одночасному внутрішньовенному введенні дипіридамолу можливе посилення антигіпертензивного ефекту.

- Альфа-адреноблокатори, що застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, трамзулозин, теразозин), можуть посилювати гіпотензивну дію метопрололу та підвищувати ризик ортостатичної гіпотензії.

- Ерготамін (при сумісному прийомі – можливе посилення вазоконстрикції).

- Курареподібні міорелаксанти (посилення нейром'язової блокади).

- Флоктафенін (бета-адреноблокатори можуть перешкоджати компенсаторній реакції з боку серцево-судинної системи, асоційованої з артеріальною гіпотензією або шоком, який може розвинутись на тлі флоктафеніну).

- Антациди – при одночасному прийомі відмічено підвищення концентрації метопрололу у плазмі крові.

Діти
Пов'язане з івабрадином
Дослідження взаємодії вивчали лише у дорослих.
ПередозуванняПро випадки передозування лікарського препарату Імплікор не повідомлялося.

Симптоми передозування:
Пов'язані з івабрадином симптоми передозування можуть включати виражену та тривалу брадикардію.

Пов'язані з метопрололом. Може спостерігатися виражене зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, бронхоспазм, сплутана свідомість, кома, нудота, блювання, ціаноз шкірних покривів та слизових оболонок. Симптоми можу наростати при одночасному вживанні алкоголю, прийомі антигіпертензивних препаратів, хінідин, що містять лікарських препаратів, а також барбітуратів.

Симптоми передозування можуть з'являтися через 20 хвилин (до 2 годин) після прийому препарату.

Лікування
Крім загальних заходів (промивання шлунка, яке проводиться протягом 4 годин після прийому препарату та у разі тяжкої інтоксикації, та прийом активованого вугілля), пацієнти повинні перебувати під наглядом у відділенні інтенсивної терапії, де проводиться корекція життєво важливих показників, якщо необхідно.

У разі вираженої брадикардії показано симптоматичну терапію. При брадикардії з порушенням гемодинаміки проводиться внутрішньовенне введення Бета – адреноміметиків, наприклад, ізопреналіну. За потреби може проводитися імплантація тимчасового штучного водія ритму. Потенційним антидотом метопрололу є атропін (в дозі 0,5-2 мг внутрішньовенно), його введення передує внутрішньовенне введення глюкагону (1-5 мг, але не більше 10 мг). Додатково можливе введення симпатоміметиків у дозах, розрахованих на масу тіла пацієнта та з урахуванням бажаного клінічного ефекту (добутамін, адреналін). Може знадобитися застосування доз, що перевищують терапевтичні.

При судомах рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Бета-адреноблокатори, інші комбінації.

Фармакодинаміка:
Механізм дії
Івабрадін
Івабрадин – препарат, що уповільнює ритм серця, механізм дії якого полягає у селективному та специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють частоту серцевих скорочень (ЧСС). Івабрадин надає селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скорочувальну здатність міокарда та реполяризацію шлуночків. Івабрадин також може взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, подібними до If каналів серця.

Вони беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули. За провокуючих обставин (наприклад, швидка зміна яскравості в області зорового поля) часткове інгібування Ih каналів івабрадином викликає феномен зміни світлосприйняття (фосфен). Для фосфенів характерне минуще посилення яскравості в обмеженій області зорового поля (див. розділ «Побічна дія»).

Метопролол
Метопролол - кардіоселективний блокатор, що блокує Бета1-адренорецептори (розташовані переважно в серці) у дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування Бета2-адренорецепторів (локалізовані, головним чином, у периферичних судинах та бронхах). Метопролол не має мембраностабілізуючої та внутрішньої симпатоміметичної активності (ВСА).

Фармакодинамічні властивості
Івабрадин
Основною фармакологічною особливістю івабрадину є здатність дозозалежного зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС). Аналіз залежності величини зниження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг двічі на добу та виявив тенденцію до досягнення ефекту «плато», що знижує ризик розвитку вираженої брадикардії (ЧСС менше 40 уд/хв). Побічна дія").

При призначенні препарату в дозах, що рекомендуються, ступінь зниження ЧСС становить приблизно 10 уд/хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні.

Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скорочувальну здатність міокарда (не чинить негативний інотропний ефект) та процес реполяризації шлуночків серця. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на час проведення імпульсів по передсердно-шлуночкових або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скориговані інтервали QT.

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадин не впливав на ФВЛШ.

Метопролол
Метопролол зменшує або блокує дію катехоламінів на серці, що призводить до зниження ЧСС, скоротливості міокарда та серцевого викиду. Він має антигіпертензивну дію як у положенні стоячи, так і лежачи, а також перешкоджає підйому АТ при фізичному навантаженні.

Клінічна ефективність та безпека
Івабрадин
Антиангінальна та антиішемічна ефективність івабрадину була вивчена в ході 5 досліджень (три з яких проводилися порівняно з плацебо та по одному – порівняно з атенололом та амлодипіном) у пацієнтів зі стабільною хронічною стенокардією.

Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг 2 рази на добу покращував показники проб навантаження вже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена для дози 7,5 мг 2 рази на добу. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози з 5 мг до 7,5 мг 2 рази на добу було встановлено у порівняльному дослідженні з атенололом. Час виконання фізичного навантаження збільшився приблизно на 1 хвилину через 1 місяць застосування івабрадину в дозі 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-місячного курсу прийому івабрадину в дозі 7,5 мг 2 рази на добу внутрішньо відмічено подальший приріст цього показника. на 25 секунд. Антиангінальна та антиішемічна активність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів віком 65 років та старших. Ефективність івабрадину при застосуванні в дозах 5 мг та 7, 5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку розвитку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 годин.

Прийом івабрадину пацієнтами, які приймають атенолол у дозі 50 мг 1 раз на добу, показав додаткову ефективність щодо всіх показників навантажувальних проб на спаді його фармакологічної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо).

Івабрадин на спаді фармакологічної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо) не мав додаткового ефекту при додаванні до амлодипіну в дозі 10 мг на добу, тоді як на максимумі активності івабрадин (через 3 - 4 години після прийому внутрішньо) його додаткова ефективність була доведено.

Івабрадин на спаді фармакологічної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо) протягом 6-тижневого лікування продемонстрував статистично значущу додаткову ефективність у досягненні відповіді на лікування (визначуваного як зниження нападів стенокардії, щонайменше до 3 на тиждень та/або збільшення часу до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм принаймні на 60 с під час навантажувальної проби на біговій доріжці) при додаванні до амлодипіну в дозі 5 мг один раз на добу або до ніфедипіну в дозі 30 мг один раз на добу Не було показано поліпшення показників ефективності івабрадину , Що оцінюється по досягненню вторинних кінцевих точок при виконанні навантажувальних проб, на спаді терапевтичної активності, в той же час ефективність була показана на максимумі активності (3-4 години після прийому івабрадину внутрішньо).

У дослідженнях клінічної ефективності препарату ефекти івабрадину повністю зберігалися протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування. Під час лікування ознак розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому «скасування» не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним зниженням ЧСС, а також із значним зменшенням робочого твору (ЧСС х систолічний артеріальний тиск), як у спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники артеріального тиску (АТ) та загальний периферичний судинний опір (ОПСС) був незначним та клінічно незначущим.

Стійке ушкодження ЧСС було відзначено у пацієнтів, які приймають івабрадин як мінімум протягом 1 року. Впливу на вуглеводний обмін та ліпідний профіль при цьому не спостерігалося.

У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності та безпеки івабрадину були подібними до таких у загальній популяції пацієнтів.

У дослідженні у пацієнтів з ІХС без клінічних проявів серцевої недостатності (ФВЛШ більше 40%) на фоні підтримуючої терапії, терапія івабрадином у дозах вище рекомендованих (початкова доза 7,5 мг двічі на день (5 мг двічі на день, при віці старше) 75 років), яка потім титрувалася до 10 мг двічі на день), не суттєво вплинула на первинну комбіновану кінцеву точку (смерть внаслідок серцево-судинної причини або розвиток нефатального інфаркту міокарда). Частота розвитку брадикардії у групі пацієнтів, які отримували івабрадин, становила 17,9%, у групі плацебо – 2,1%. 7,1% пацієнтів у ході дослідження приймали верапаміл, дилтіазем або потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4.

У пацієнтів із стенокардією класу II або вище за класифікацією канадського
Кардіологічного суспільства було виявлено невелике статистично значуще збільшення числа випадків первинної комбінованої кінцевої точки при застосуванні івабрадину, чого не спостерігалося у підгрупі всіх пацієнтів зі стенокардією (клас I та вище). У цьому дослідженні було використано більш висока, порівняно зі схваленою, доза, що з тих щонайменше не пояснює отриманих результатів.

У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40 %), 86,9 % яких отримували бета-адреноблокатори, не виявлено відмінностей між групами пацієнтів, які приймали івабрадин на тлі стандартної терапії, та плацебо за сумарною частотою летальних результатів від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації щодо виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН). У пацієнтів із симптоматичною стенокардією не було виявлено значних відмінностей щодо частоти виникнення смерті внаслідок серцево-судинної причини або госпіталізації внаслідок розвитку нефатального інфаркту міокарда або серцевої недостатності (частота виникнення – 12,0% у групі івабрадину та 15,

Метопролол
У пацієнтів з ішемічною хворобою серця метопролол знижує частоту та тяжкість епізодів ішемії та підвищує толерантність до фізичних навантажень. Зазначені позитивні ефекти метопрололу, можливо, обумовлені зниженням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження ЧСС та скоротливості міокарда.

Застосування у дітей та підлітків
Застосування препарату Імплікор® у дітей та підлітків віком до 18 років недостатньо вивчене (див. розділ «Фармакокінетика»).

Фармакокінетика:
Швидкість та ступінь абсорбції івабрадину та метопрололу при прийомі внутрішньо у складі препарату Імплікор® суттєво не відрізняються від відповідних значень швидкості та ступеня абсорбції у випадках, коли обидва препарати застосовуються окремо.

Івабрадин
У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільняється з таблетки та добре розчиняється у воді (розчинність понад 10 мг/мл). Івабрадін являє собою Senantiomer, з відсутністю біоконверсії за даними досліджень in vivo. Основним активним метаболітом препарату є N-десметилована похідна івабрадину.

Всмоктування та біодоступність
Після прийому внутрішньо івабрадин швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Абсолютна біодоступність таблеток, покритих плівковою оболонкою, становить приблизно 40%, що з ефектом «першого проходження» через кишечник і печінку.

Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1:00 і збільшує експозицію з 20% до 30%. Для зменшення варіабельності експозиції препарат рекомендується приймати одночасно з їдою (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл
Зв'язок із білками плазми становить приблизно 70%. Об'єм розподілу у пацієнтів у рівноважному стані – близько 100 л. Сmax при тривалому прийомі дози 5 мг 2 рази на добу становить 22 нг/мл (коефіцієнт варіації, CV = 29%). Середня рівноважна концентрація у плазмі становить 10 нг/мл (CV=38%).

Метаболізм
Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення за участю лише ізоферменту цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-десметилированное похідне івабрадину (S 18982), частка якого становить 40% від введеної дози івабрадину. Метаболізм цього активного метаболіту івабрадину також відбувається за участю ізоферменту CYP3A4. Івабрадин має незначну спорідненість до ізоферменту CYP3A4, не індукує та не інгібує його і, внаслідок цього, не впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. Навпаки, застосування потужних інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 може супроводжуватися значною зміною концентрації івабрадину в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Період
напіввиведення (T1/2) івабрадину з плазми становить в середньому 2 години (70-75% площі під кривою «концентрація-час», AUC), а ефективний T1/2 – 11 годин.

Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий кліренс – 70 мл/хв. Виведення метаболітів відбувається з однаковою швидкістю через нирки та кишечник. Близько 4% прийнятої дози виводиться нирками у незмінному вигляді.

Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика івабрадину лінійна в діапазоні доз від 0,5 до 24 мг.

Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Фармакокінетичні показники (AUC та Сmax) істотно не відрізняються у групах пацієнтів 65 років і старше, 75 років і старше, та у загальній популяції пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції нирок
Вплив зниження функції нирок (кліренс креатиніну, КК, від 15 до 60 мл/хв) на кінетику івабрадину мінімальний, оскільки лише близько 20% івабрадину та його активного метаболіту S 18982 виводиться нирками (див. розділ «Спосіб застосування та дози »).

Порушення функції печінки
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC вільного івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з помірною (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю обмежені та не дозволяють зробити висновок про особливості фармакокінетики препарату у цієї групи пацієнтів. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з тяжкою (10 балів і більше за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю на даний момент відсутні (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Взаємозв'язок між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями
Аналіз взаємозв'язку між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями дозволив встановити, що зниження ЧСС знаходиться у прямій пропорційній залежності від збільшення концентрації івабрадину та його активного метаболіту S 18982 у плазмі крові при прийомі доз до 15-20 мг 2 рази на день. При більш високих дозах препарату уповільнення серцевого ритму не має пропорційної залежності від концентрації івабрадину в плазмі та характеризується тенденцією до досягнення «плато». Високі концентрації івабрадину, яких можна досягти при комбінації препарату з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 можуть призводити до вираженого зниження ЧСС. При сумісному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 цей ризик нижчий (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).

Метопролол
Всмоктування та розподіл
Після прийому внутрішньо метопролол повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Сmax у плазмі досягається через 1,5-2 години після прийому.

Через ефект "першого проходження" через печінку біодоступність становить приблизно 50% при одноразовому прийомі внутрішньо. Одночасний прийом їжі підвищує біодоступність приблизно на 30-40%. Зв'язок із білками плазми крові – незначний (5-10%).

Метаболізм
Метопролол метаболізується у печінці шляхом окислення. Три відомих основних метаболіту метопрололу не мають значної бета-блокуючої активності.

У метаболізмі препарату основна, але не єдина участь бере ізофермент CYP2D6. Внаслідок поліморфізму гена ізоферменту CYP2D6 швидкість метаболізму метопрололу у пацієнтів виявляє міжіндивідуальну варіабельність. У пацієнтів з низькою швидкістю метаболізму (7-8%) виявляють вищу концентрацію метопрололу в плазмі крові та повільніше його виведення порівняно з пацієнтами з високою швидкістю метаболізму.

Виведення
Концентрація після прийому внутрішньо у плазмі крові постійна та відтворена індивідуально у пацієнтів, проте більше 95 % метопрололу та його метаболітів виводиться через нирки, у незмінному вигляді – близько 5 %, в окремих випадках – до 30 %. Період напіввиведення (T1/2) становить близько 3,5 годин (від 1 до 9 годин). Плазмовий кліренс становить приблизно 1л/хв.

Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
Фармакокінетичні показники (AUC та Сmax) суттєво не відрізняються у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) та молодшого віку.

Порушення функції печінки
Підвищується біодоступність метопрололу та знижується швидкість його виведення.

Застосування при вагітності та у період грудного вигодовування
Метопролол проникає через плацентарний бар'єр. Середнє співвідношення концентрації метопрололу в пуповині та крові матері становить 1.

Метопролол проникає у грудне молоко. Концентрація метопрололу у грудному молоці може у 3,7 разів перевищувати його концентрацію у крові матері.
Вагітність та годування груддю
Лікарський препарат Імплікор® протипоказаний при вагітності з огляду на наявні дані для його компонентів (див. розділ «Протипоказання») .

На даний момент є недостатня кількість даних про застосування івабрадину під час вагітності. У дослідженнях на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність, виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію івабрадину. Потенційний ризик у людини не встановлено, тому застосування івабрадину під час вагітності протипоказане.

Дані про застосування метопрололу під час вагітності обмежені (відомо про менш ніж 300 випадків вагітностей, що завершилися). Результати досліджень на тваринах не демонструють прямої чи непрямої репродуктивної токсичності метопрололу. Метопролол можна призначати вагітним лише у разі крайньої необхідності. Бета-адреноблокатори знижують кровотік через плаценту, що може підвищувати ризик передчасних пологів, викидня та внутрішньоутробної загибелі плода.

Можлива також поява низки небажаних ефектів у плода та новонародженого, включаючи гіпоглікемію, брадикардію, зниження артеріального тиску та порушення дихання. Ризик серцево-легеневих ускладнень вищий у постнатальному періоді. Застосування препарату під час вагітності має супроводжуватись постійним контролем за станом плода, а також протягом кількох днів після пологів.

Період грудного вигодовування
Застосування лікарського препарату Імплікор у період грудного вигодовування протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). У дослідженнях на тваринах виявлено, що івабрадин виділяється з грудним молоком. У разі необхідності застосування івабрадину, грудне вигодовування має бути припинено та має бути обраний інший спосіб вигодовування дитини. Метопролол накопичується в грудному молоці в кількості, яка в 3 рази перевищує концентрацію в плазмі крові матері.

Фертильність
Клінічні дані про вплив препарату Імплікор на здатність до дітородіння не отримані.

У доклінічних дослідженнях не встановлено впливу івабрадину та метопрололу на фертильність тварин.

Жінки із збереженим репродуктивним потенціалом
Жінки із збереженим репродуктивним потенціалом повинні використовувати надійні методи контрацепції під час прийому препарату (див. розділ «Протипоказання»).
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаПрофіль безпеки лікарського препарату Імплікор® заснований на відомих профілях безпеки кожної з діючих речовин окремо.

З небажаних лікарських реакцій (НЛР) на фоні застосування івабрадину найчастіше відзначалися: зміни світлосприйняття (фосфени) та брадикардія. Ці НЛР мали дозозалежний характер і були пов'язані з механізмом дії препарату.

Найбільш частими НЛР під час лікування метопрололом були: брадикардія, «кошмарні» сновидіння, головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, серцебиття, ортостатична гіпотензія, похолодання кінцівок, хвороба Рейно, задишка при фізичному навантаженні, нудота, запор, діаре блювання, підвищена стомлюваність, порушення лібідо.

Нижче представлена ​​інформація про НЛР, які були зазначені при застосуванні івабрадину та метопрололу окремо, та класифікованих згідно MedDRA. Для позначення частоти використано таку класифікацію:
Дуже часто: > 1/10 Часто: від > 1/100 до <1/10 Нечасто від > 1/1000 до <1/100 Рідко від > 1/10000 до <1/1000 Дуже рідко <1/10000 Частота не уточнена (не може бути встановлена ​​за наявними даними).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Івабрадин: нечасто – еозинофілія
Метопролол: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія

Порушення з боку імунної системи
Метопролол: загострення псоріазу – нечасто

Порушення з боку обміну речовин та харчування
Івабрадин: гіперурикемія – нечасто
Метопролол: гіпоглікемія – нечасто

Порушення психіки
Метопролол: депресія – нечасто; нічні кошмари, патологічні сновидіння – часто; підвищена збудливість – рідко; тривога – рідко; сплутаність свідомості – нечасто; галюцинації – нечасто; деперсоналізація – дуже рідко

Порушення з боку нервової системи
Івабрадін: головний біль часто; запаморочення часто; епізоди втрати свідомості - нечасто.

Метопролол: головний біль; амнезія – дуже рідко; уповільнення швидкості психічних та рухових реакцій, розуміння-нечасто; сонливість – часто; безсоння – часто; запаморочення часто; епізоди втрати свідомості – рідко; парестезія – нечасто;
ступор – нечасто.

Порушення з боку органу зору

Івабрадін: Зміни світлосприйняття (фосфен) - дуже часто; нечіткість зору – часто;
порушення зору – нечасто*; диплопія - нечасто * Метопролол: порушення зору рідко; ксерофтальмія – дуже рідко; синдром «сухого ока» – нечасто; роздратування кон'юнктиви очей – нечасто; зниження продукції сльози - рідко; кон'юнктивіт - рідко

Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
Івабрадін: системне запаморочення (вертиго) – нечасто.

Метопролол: шум у вухах – рідко; порушення слуху, зниження слуху – дуже рідко; глухота – дуже рідко

Порушення з боку серця
Івабрадин: брадикардія – часто; атріовентрикулярна блокада І ступеня (на ЕКГ подовження інтервалу PQ) – часто; шлуночкові екстрасистоли – часто; відчуття серцебиття – нечасто; суправентрикулярні екстрасистоли – нечасто; фібриляція передсердь – часто; атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня – дуже рідко; атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня – дуже рідко; синдром слабкості синусового вузла – дуже рідко.

Метопролол: брадикардія – часто; атріовентрикулярна блокада І ступеня - нечасто; відчуття серцебиття – часто; серцева недостатність – нечасто; кардіогенний шок – нечасте почастішання та обтяження нападів у пацієнтів зі стенокардією – дуже рідко; порушення ритму серця – рідко; порушення провідності міокарда – рідко; біль у грудній клітці – нечасто.

Порушення з боку судин:
Івабрадин: неконтрольований артеріальний тиск - часто; артеріальна гіпотензія (можливо, зумовлена ​​брадикардією) – нечасто.

Метопролол: ортостатична гіпотензія (з непритомністю) – часто; відчуття похолодання кінцівок – часто; хвороба Рейно – часто; суха гангрена (у пацієнтів з тяжкими порушеннями судин кінцівок на початок лікування) - дуже рідко; переміжна кульгавість - нечасто;
зниження АТ – нечасто.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Івабрадин: задишка – нечасто.

Метопролол: бронхоспазм (у тому числі у пацієнтів, які не мають вказівок на бронхообструктивний синдром в анамнезі) – нечасто; риніт – рідко; задишка при фізичному навантаженні – часто.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Івабрадін: нудота, запор, діарея – нечасто; біль у животі - нечасто*.

Метопролол: нудота, запор, діарея, біль у животі – часто; сухість слизової оболонки ротової порожнини, дисгевзія - рідко; Ретроперитонеальний фіброз – дуже рідко.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Метопролол: гепатит – дуже рідко; відхилення показників функції печінки – рідко; порушення функції печінки - рідко


Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Івабрадин: ангіоневротичний набряк, висипання - нечасто *; почервоніння шкіри, свербіж шкіри, кропив'янка - рідко *.

Метопролол: висипання на шкірі, дистрофічні зміни шкіри, кропив'янка, гіпергідроз, псоріаз, шкірні псоріазоподібні висипання - нечасто;
алопеція – рідко; Реакція фотосенсибілізації - дуже рідко.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
Івабрадин: м'язові спазми – нечасто;

Метопролол: м'язові спазми, м'язова слабкість – рідко; артралгія – дуже рідко; м'язові судоми – нечасто.

Загальні розлади та порушення у місці введення
Івабрадину: астенія (можливо, як наслідок брадикардії), підвищена стомлюваність – нечасто*; загальне нездужання (можливо, як наслідок брадикардії) – рідко.

Метопролол: підвищена стомлюваність – дуже часто; набряки, збільшення маси тіла – нечасто.

Лабораторні та інструментальні дані
Івабрадин: підвищення креатиніну в плазмі крові, подовження інтервалу QT на ЕКГ – нечасто
Метопролол: підвищення активності «печінкових» трансаміназ – рідко

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Метопролол: статева дисфункція/імпотенція – рідко; порушення лібідо – часто; Хвороба Пейроні – дуже рідко.

* Частота побічних ефектів для спонтанних повідомлень розрахована за даними клінічних досліджень.


Окремі небажані реакції
Зміна світлосприйняття (фосфени) відзначалося у 14,5% пацієнтів і описувалося як тимчасова зміна яскравості в обмеженій зоні зорового поля. Як правило, подібні явища провокувалися різкою зміною інтенсивності освітлення. Також можуть виникати фосфени, які мають вигляд ареолу, розпадання зорової картинки на окремі частини (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), виявлятися у вигляді яскравих кольорових спалахів або множинних зображень (персистенція сітківки). Як правило, симптоми з'являються протягом перших 2 місяців лікування та згодом повторюються. Виразність фосфенів зазвичай слабка чи помірна. Усі симптоми припинялися під час або після завершення лікування, причому у 77,5% пацієнтів симптоми зникали під час лікування.

Брадикардія спостерігалася у 3,3% пацієнтів, переважно протягом перших 2-3 місяців лікування. У 0,5% пацієнтів відзначалася виражена брадикардія з ЧСС 40 уд/хв і менше.

За даними клінічного дослідження, фібриляція передсердь спостерігалася у 5,3% пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8% у групі плацебо. Відповідно до аналізу об'єднаних даних клінічних досліджень з періодом спостереження не менше 3 місяців, за участю більш ніж 40000 пацієнтів, фібриляція передсердь спостерігалася у 4,86% пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08% у контрольних групах.
особливі вказівкиПацієнти з помірною печінковою недостатністю
При помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) терапію лікарським препаратом Імплікор® слід проводити з обережністю.

Недостатність позитивного ефекту щодо клінічних наслідків у пацієнтів зі стабільною стенокардією
Застосування Імплікора® показане лише як симптоматична терапія стабільної стенокардії, оскільки івабрадин не чинить позитивного ефекту на частоту серцево-судинних подій (наприклад, інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних захворювань). пацієнтів зі стенокардією (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Контроль ЧСС Враховуючи значну варіабельність ЧСС протягом доби, визначення ЧСС у спокої у пацієнтів, які приймають івабрадин, при прийнятті рішення про корекцію дози має бути виконано одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинне амбулаторне моніторування ЕКГ. Таке визначення має бути також проведене до пацієнтів з низькою ЧСС, зокрема, якщо ЧСС опускається нижче 50 уд./хв, або при зниженні дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення серцевого ритму
Івабрадин неефективний для лікування або профілактики аритмій і, ймовірно, його ефективність знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової та надшлуночкової тахікардії). Тому препарат Імплікор не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь або іншими типами аритмій, пов'язаними з функцією синусового вузла.

У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічна дія»). Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу. На фоні застосування препарату Імплікор ® потрібне регулярне клінічне спостереження за пацієнтами для своєчасного виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) до методів контролю слід включати ЕКГ. Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, а у разі появи подібних симптомів потрібно рекомендувати негайно звернутися до свого лікаря.

Пацієнти з ХСН та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем.

Застосування у пацієнтів з низькою частотою серцевих скорочень Застосування Імплікора® протипоказане, якщо до початку терапії частотою серцевих скорочень у спокої становить менше 70 уд/хв.

Якщо на фоні терапії препаратом Імплікор® спостерігається стійке зниження ЧСС у спокої менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або гіпотензія), необхідно зменшити дозу препарату, перейшовши на прийом препаратів на основі монокомпонентів, до досягнення оптимальної дози метопрололу, або скасувати лікування (див. «Спосіб застосування та дози»).

Комбіноване застосування з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) Застосування препарату спільно з БМКК, що знижують частоту серцевих скорочень, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказане (див. розділ «З обережністю», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Не було відзначено зміни профілю безпеки при комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами та БМКК - похідними дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін. Не встановлено додаткової ефективності івабрадину при сумісному застосуванні з дигідропіридиновими БМКК (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Хронічна серцева недостатність
У період призначення препарату Імплікор® стан пацієнтів, які страждають на ХСН, має бути стабільним. У пацієнтів із ХСН IV ФК (функціональний клас) за класифікацією NYHA препарат Імплікор® рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки дані щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежені.

Інсульт
Не рекомендується призначати препарат Імплікор відразу після перенесеного інсульту, т.к. дані щодо застосування препарату у цих пацієнтів відсутні.

Атріовентрикулярна блокада (AV) I ступеня
У пацієнтів з AV блокадою І ступеня терапію лікарським препаратом Імплікор слід проводити з обережністю.

Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) Слід бути обережним при застосуванні лікарського препарату
Імплікор® у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Функції зорового сприйняття
Івабрадін впливає на функцію сітківки ока (див. розділ «Фармакодинаміка»). В даний час не було виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока при тривалому застосуванні. У разі виникнення несподіваних порушень зорових функцій необхідно розглянути питання про припинення прийому лікарського препарату
Імплікор®. Пацієнтам з пігментною дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) препарат слід приймати обережно (див. розділ «З обережністю»).

Скасування терапії
Не можна різко скасовувати бета-адреноблокатори, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Припинення прийому лікарського препарату Імплікор® повинно супроводжуватись одночасним прийомом метопрололу у вигляді монокомпонентного препарату в оптимальній для пацієнта дозі. Прийом івабрадину можна припинити різко. Дозу метопрололу слід знижувати поступово, бажано протягом не менше 2 тижнів, одночасно починаючи замісну терапію, якщо необхідно. У разі появи у пацієнта будь-яких симптомів зниження дози має бути більш поступовим.

Артеріальна гіпотензія
Через недостатню кількість клінічних даних застосування івабрадину у пацієнтів з артеріальною гіпотензією легкого та середнього ступеня тяжкості Імплікор® слід призначати з обережністю цим пацієнтам. Імплікор® протипоказаний при тяжкій артеріальній гіпотензії (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.) (див. розділ «Протипоказання»).

Фібриляція передсердь – серцеві аритмії
Не доведено підвищення ризику розвитку вираженої (важкої) брадикардії при відновленні синусового ритму після фармакологічної кардіоверсії у пацієнтів, які приймають івабрадин. Тим не менш, через відсутність достатніх даних, планову електричну кардіоверсію слід проводити не раніше, ніж через 24 години після прийому останньої дози івабрадину.

Застосування у пацієнтів з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT або у пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT. »). За необхідності такої терапії слід забезпечити постійний кардіомоніторинг (див. розділ «Особливі вказівки»). Зменшення
ЧСС, викликане івабрадином, може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може бути пусковим фактором тяжких порушень ритму серця, у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Застосування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким потрібна зміна антигіпертензивної терапії
Є дані про те, що в період лікування івабрадином у 7,1% пацієнтів відзначалися епізоди підвищення артеріального тиску порівняно з 6,1% пацієнтами, які приймали плацебо.

Ці епізоди спостерігалися, як правило, незабаром після зміни антигіпертензивної терапії, мали короткочасний характер і не мали значного впливу на дію івабрадину.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які отримують івабрадин, зміна терапії повинна супроводжуватись регулярним контролем артеріального тиску.

Застосування у пацієнтів з бронхіальною астмою та ХОЗЛ (хронічною обструктивною хворобою легень) Незважаючи на те, що метопролол є кардіоселективним бета-адреноблокатором, його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з бронхіальною астмою та ХОЗЛ.

При необхідності слід призначати бронходилатуючі засоби, що вибірково стимулюють бета-2-адренорецептори, наприклад, тербуталін. Якщо препарати групи селективних бета-2-адреноміметиків вже застосовуються, може знадобитися збільшення їхньої дози.

Тяжкі ураження периферичних судин
У пацієнтів з ураженнями периферичних артерій (хвороба або синдром Рейно, артеріїт або хронічні захворювання судин нижніх кінцівок) застосування бетаадреноблокаторів може погіршити перебіг захворювання. У таких випадках слід відмінити препарат Імплікор і підібрати індивідуальні дози монокомпонентних препаратів.

Переважно призначення кардіоселективних бета-адреноблокаторів з частковою агоністичною активністю, однак, і застосовувати слід з обережністю.

Феохромоцитома
При підтвердженому або передбачуваному діагнозі феохромоцитоми застосовувати бетаадреноблокатори слід у комбінації з альфа-адреноблокаторами.

Пацієнти з цукровим діабетом
Імплікор® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо на тлі інсулінотерапії або лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами. Пацієнтів необхідно попереджати про те, що бета-адреноблокатори можуть приховувати (маскувати) деякі симптоми гіпоглікемії, у тому числі тахікардію. У той же час такі симптоми, як сонливість і пітливість не обов'язково можуть зменшуватися, а підвищена пітливість може навіть посилитися.

Стенокардія Принцметала
Застосування бета-адреноблокаторів може збільшити тривалість та частоту нападів стенокардії Принцметалу. Застосування кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе у разі мінімальних та асоційованих форм захворювання і лише у поєднанні з вазодилататорами.

Псоріаз
Застосування бета-адреноблокаторів може спричинити загострення перебігу псоріазу.

Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризиків.

Тиреотоксикоз
Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при прийомі бета-адреноблокаторів.

Загальна анестезія
Тривале лікування бета-адреноблокаторами, як правило, не повинно скасовуватися перед проведенням хірургічного втручання. Знижена здатність міокарда відповідати на адренергічну стимуляцію може підвищувати ризик ускладнень загальної анестезії та хірургічних маніпуляцій. Лікаря-анестезіолога необхідно попередити про лікування. Якщо відміна бета-блокатора все ж таки необхідна, прийом препарату припиняють поступово. Цілком прийом препарату повинен бути припинений за 48 годин до загальної анестезії.

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) необхідно ретельно контролювати клінічний стан пацієнтів похилого віку, оскільки надмірне зниження АТ або ЧСС може призвести до недостатнього кровопостачання життєво важливих органів у період лікування бета-адреноблокаторами.

Алергічні реакції
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівку на тяжкі алергічні реакції, а також у пацієнтів, які отримують терапію, що десенсибілізує, т.к. існує ризик тяжких анафілактичних реакцій.

Метопролол може підвищувати чутливість до алергенів та посилювати тяжкість анафілактичних реакцій. Введення адреналіну пацієнтам, які отримують бетаадреноблокатори, не завжди супроводжується бажаною терапевтичною дією (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

У спортсменів Слід брати до уваги можливість отримання позитивних результатів допінг-тесту у спортсменів при застосуванні лікарського препарату Імплікор®, який містить метопролол.

Вплив на здатність керування транспортними засобами та іншими механізмами
Дані, що стосуються монокомпонентів, передбачають можливий вплив лікарського препарату Імплікор® на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами.

Івабрадін може надавати несприятливий вплив на здатність до керування автомобілем. Пацієнтів слід попередити про те, що івабрадин може викликати зміну мінливості яскравості в обмеженій зоні зорового поля (в основному, у вигляді фосфенів). Феномен зміненого світлового сприйняття може спричинити різку зміну інтенсивності освітлення, особливо при поїздках у нічний час. Івабрадін не впливає на роботу з механізмами. У постреєстраційному періоді були повідомлення про утруднення водіння автомобіля через симптоми з боку органу зору на фоні прийому івабрадину.

Метопролол впливає на здатність керування транспортними засобами та роботу з механізмами. Пацієнтів слід попередити про можливі небажані симптоми (таких як головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність). Крім того, ці клінічні симптоми можуть посилюватися на фоні алкоголю або зміни терапії. При появі перелічених вище симптомів пацієнтам слід утриматися від виконання видів діяльності, що вимагають концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗа температури не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиІмплікор слід приймати внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на добу, вранці та ввечері, під час їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Концентрація метопрололу в плазмі підвищується при одночасному прийомі з їжею (див. розділ «Фармакокінетика»). Цей факт має враховуватись при лікуванні пацієнтів, які приймали метопролол натще перед призначенням лікарського препарату Імплікор®.

Лікарський препарат Імплікор® призначають лише пацієнтам, які вже приймають івабрадин та метопролол у оптимальних дозах.

При необхідності корекцію дози слід проводити монопрепаратами івабрадину та метопрололу.

Рішення про зміну режиму дозування рекомендується приймати на підставі низки обстежень, що включають показники ЧСС, ЕКГ або результати 24-годинного моніторування холтерів, а також за умови стабільного прийому пацієнтом оптимальної дози метопрололу та івабрадину.

Якщо не спостерігається зменшення симптомів стенокардії протягом 3 місяців після початку лікування, лікування Імплікором слід припинити.

Якщо в період лікування ЧСС у спокої знижується нижче 50 уд/хв або у пацієнта розвиваються симптоми, характерні для брадикардії (запаморочення, підвищена стомлюваність або зниження артеріального тиску), дозу препарату необхідно зменшити, здійснюючи підбір нової дози для препаратів на основі монокомпонентів, щоб забезпечити прийом оптимальної дози метопрололу. Після зниження дози монокомпонентів івабрадину та метопрололу необхідно контролювати ЧСС (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування має бути скасовано, якщо, незважаючи на зниження дози, ЧСС залишається нижчою за 50 уд/хв або зберігаються симптоми брадикардії.

При нирковій недостатності
Пацієнтам з нирковою недостатністю при величині кліренсу креатиніну вище 15 мл/хв не потрібна зміна дози лікарського препарату Імплікор®.

При зниженні кліренсу креатиніну нижче 15 мл/хв застосовувати препарат слід з обережністю.

При печінковій недостатності
Препарат Імплікор® можна застосовувати у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості.

Слід бути обережними при застосуванні препарату Імплікор® у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості.

Пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості препарат протипоказаний (див. розділ «Фармакокінетика» та «Протипоказання»).

Пацієнти похилого віку
У пацієнтів старше 65 років застосовувати препарат Імплікор слід з обережністю (див. розділ «З обережністю»).

Застосування у дітей та підлітків
Ефективність та безпека застосування лікарського препарату Імплікор® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена ​​(немає даних).
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу тему

Інформація щодо даного товару


Товар Импликор таб п/об пленочной 5мг+50мг 56 шт производится компанией СЕРВЬЕ. Само производство расположено в стране Франция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Импликор таб п/об пленочной 5мг+50мг 56 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Импликор таб п/об пленочной 5мг+50мг 56 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Импликор таб п/об пленочной 5мг+25мг 56 шт Импликор таб п/об пленочной 5мг+25мг 56 шт.

(29308)
Отзывы
Ольга
29.04.2021, 11:11
Регулярно приймаю імплікор 5/50 двічі на день. Пульс добре відновлює раніше було 90-110, зараз 62-73 взагалі добре. задишка зникла при тривалій ходьбі, серце не стукає так активно. Мені здається навіть бити серце менше стало.
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*