Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт
Топ продаж
Суперцена
Хемомицин - це антибіотик-азалід, який має широкий спектр антимікробної дії та пригнічує синтез білка мікробної клітини, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. Препарат має високу ефективність проти низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Хемомицин швидко проникає в тканини та накопичується безпосередньо в інфікованих тканинах, що дозволяє досягти високих концентрацій у осередках інфекції. Препарат зберігається у ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після введення останньої дози. Хемомицин є ефективним засобом у лікуванні багатьох інфекційних захворювань, включаючи пневмонію, бронхіт, синусит, генітуральні інфекції та інші.
Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить азитроміцин (у вигляді азитроміцину дигідрату 524,00 мг) 500 мг.
Допоміжні речовини:
Лимонної кислоти моногідрат – 110 мг, манітол – 146 мг, натрію гідроксид – до pH 6,0 – 7,0.
Опис:
Ліофілізований порошок або ущільнена в таблетку маса білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Ліофілізат для виготовлення розчину для інфузій 500 мг. По 500 мг азитроміцину у флакон із безбарвного скла I гідролітичного класу, місткістю 13,5 мл, закупорений пробкою гумовою та запечатаний алюмінієвим ковпачком із вкладишем у вигляді пластикового диска (контроль першого розтину). 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; порушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв);
Дитячий вік віком до 16 років;
Одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняПозалікарняна пневмонія важкої течії, викликана Chlamydia pneumoniae, Haemophilus influenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Mycoplasma pneumoniae, Staphylococcus aureus або Streptococcus pneumoniae;
Інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу тяжкого перебігу (ендометрит та сальпінгіт), спричинені Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae або Mycoplasma hominis.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЦетиризин
Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT.
Диданозин (дидезоксиінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показників диданозину порівняно з групою плацебо.
Дигоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові.
Зідовудін
Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азітроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азітроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450.
Алкалоїди ріжків
Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450.
Аторвастатин
Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак, у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини.
Карбамазепін
У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин.
Ціметідін
У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймають здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу часу протромбіну при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину).
Циклоспорин
У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Cmax) та площі під кривою «концентрація-час» (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів, необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та відповідно коригувати дозу.
Ефавіренз
Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало будь-якої клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
Одночасне застосування азитроміцину
(1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Cmax азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення.
Індинавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів).
Метилпреднізолон
Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону.
Нелфінавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) викликає підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно.
Рифабутін
Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено.
Силденафіл
При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадін
У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT.
Теофілін
Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном.
Тріазолам/мідазолам
Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з триазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол
Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Cmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.
ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.
Лікування: симптоматичне.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик – азалід.
Фармакодинаміка:
Азитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію.
Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього.
У більшості випадків до азитроміцину чутливі:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп;
аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae;
анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.;
інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину:
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий).
Мікроорганізми, що спочатку стійкі:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів);
грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину;
анаероби: Bacteroides fragilis.
Фармакокінетика:
Азитроміцин швидко проникає із плазми крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до осередку запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетичний профіль азитроміцину характеризується низькою концентрацією у плазмі крові та високою концентрацією у тканинах.
У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин максимальна концентрація препарату Cmax у плазмі становила 1,1 мкг/мл, при базовій концентрації 0,18 мкг/мл. Подібні значення були у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, які отримували таку ж терапію протягом від 2 до 5 днів (Cmax 3,6 мкг/мл, при базовій концентрації 0,2 мкг/мл).
Період напіввиведення препарату становить 65-72 години.
Зв'язування з білками плазми знижується при збільшенні концентрації азитроміцину в крові. Азітроміцин має відсоток зв'язування з білками, що дорівнює 51 при концентрації 0,02 мкг/мл, і 7% - при концентрації 2 мкг/мл.
Після внутрішньовенного введення азитроміцин розподіляється на більшість тканин і рідких середовищ організму. Високий рівень об'єму розподілу (в середньому 32 л/кг) і кліренсу плазми (10,8 мл/хв/кг) дозволяє припустити, що тривалий період напіввиведення препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим повільним його вивільненням.
Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. передміхурову залозу, у шкіру та м'які тканини; накопичується серед з низьким pH, в лізосомах (що особливо важливо задля ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників). Транспортується також фагоцитами: поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами. Проникає через мембрани клітин та створює високі концентрації у них.
Концентрація в осередках інфекції достовірно вища (на 24-34%), ніж у здорових тканинах, і корелює з вираженістю запального набряку. В організмі зберігається у ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після введення останньої дози.
Основним шляхом біотрансформації є N-деметилювання у печінці.
Виводиться кишечником, переважно у незмінному вигляді. Нирками виводиться незначна кількість препарату. Нирками першого дня виводиться 11%, і через 5 днів 14% від внутрішньовенно введеної дози.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода. У період лактації грудне вигодовування припиняють.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗ боку нервової системи: запаморочення/вертиго, біль голови, сонливість, судоми, гіпестезія, парестезії, астенія, безсоння, непритомність, агресивність, нервозність, ажитація, марення, галюцинації, тривога, гіперактивність, міастенія.
З боку органів чуття: розлад слуху, шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення зору, порушення сприйняття смаку та запаху, збочення нюху, втрата нюху, втрата смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, збільшення інтервалу QT, двонаправлену шлуночкову тахікардію, зниження артеріального тиску.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, здуття живота, метеоризм, дисфагія, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз, розлад травлення, гастроентерит, зміна лабораторних показників функції печінки, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, панкреатит, фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність (можливо зі смертельними наслідками).
З боку дихальної системи: пневмонія, респіраторні захворювання, риніт, задишка.
З боку кровоносної та лімфатичної систем: еозинофілія, гемолітична анемія, зниження кількості лімфоцитів, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, нейтрофілія, підвищення кількості базофілів, моноцитів, тромбоцитів.
Алергічні реакції: реакція гіперчутливості, свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, включаючи набряк (у поодиноких випадках зі смертельним наслідком), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некрой. симптоматикою (DRESS-синдром).
Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, остеоартрит, міалгія.
З боку сечостатевої системи: нефрит, гостра ниркова недостатність, дизурія, біль у ділянці нирок, метрорагія, порушення функції яєчок.
З боку шкірних покривів: дерматит, сухість шкіри, пітливість.
Лабораторні показники: у плазмі крові: зниження або підвищення концентрації бікарбонатів, підвищення активності лужної фосфатази, підвищення вмісту хлору, зміна вмісту калію, підвищення концентрації глюкози, зміна вмісту натрію, підвищення гематокриту, підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатаминотрансферазини , креатиніну.
Місцеві реакції: біль та запалення у місці введення препарату.
Інші: кандидоз, у т. ч. порожнини рота та статевих органів, втома, нездужання, анорексія, фарингіт, «припливи» крові до обличчя, носова кровотеча, біль у спині, біль у шиї, біль у грудях, периферичні набряки, набряк обличчя , гарячка.
особливі вказівкиНе встановлена безпека застосування та ефективність ін'єкційної форми препарату Хемоміцин у дітей віком до 18 років. Не слід вводити препарат тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дають змогу використовувати короткий режим дозування. Можливе приєднання суперінфекції (в т. ч. грибкової) при лікуванні препаратом Хемоміцин (як і при будь-якій антибіотикотерапії). Азітроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Хемоміцин слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок у пацієнтів із СКФ менше 10 мл/хв. Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. При застосуванні препарату Хемоміцин можуть розвинутись діарея/псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile. У зв'язку з цим пацієнти з діареєю повинні ретельно спостерігатись. Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника, у разі розвитку псевдомембранозного коліту протипоказане. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует». Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин) -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця, або тяжкою серцевою недостатністю. Після відміни лікування реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що потребує специфічної терапії під наглядом лікаря. Пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим споживанням натрію, при лікуванні препаратом Хемоміцин необхідно враховувати, що в одному флаконі міститься 6,2 мг натрію (гідроксид натрію – допоміжна речовина).
При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі від 15 до 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат слід застосовувати лише у стаціонарних медичних закладах! Рекомендовані дози для внутрішньовенного введення азитроміцину при лікуванні дорослих пацієнтів при наступних захворюваннях:
Позалікарняна пневмонія (ВП) 500 мг одноразово на добу внутрішньовенно (в/в) протягом не менше 2-х днів (у разі необхідності, за рішенням лікаря, в/ курс лікування може бути продовжений, але не повинен становити більше 5-ти днів). Внутрішньовенне введення повинне змінюватися наступним пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 500 мг до завершення 7-10-денного загального курсу лікування.
Інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу 500 мг одноразово на добу внутрішньовенно протягом не менше 2 днів (в/в курс лікування становить не більше 5 днів). Внутрішньовенне введення повинно змінюватись наступним пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 250 мг до завершення 7-денного загального курсу лікування.
Терміни переходу на пероральне лікування визначаються відповідно до даних клінічного обстеження.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У разі порушення функції нирок у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції печінки
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Оскільки літні люди вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует».
Розчин для інфузії готується у 2 етапи:
1 етап – приготування відновленого розчину: у флакон з 500 мг препарату додають 4,8 мл стерильної води для ін'єкцій та ретельно струшують до повного розчинення порошку.
В 1 мл одержаного розчину міститься 100 мг азитроміцину.
Приготовлений розчин залишається стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі.
2 етап - розведення відновленого розчину (100 мг/мл) проводиться безпосередньо перед введенням відповідно до нижче представленої таблиці.
Концентрація азитроміцину в інфузійному розчині
Кількість розчинника 1.0 мг/мл 500 мл 2.0 мг/мл 250 мл
Відновлений розчин вносять у флакон з розчинником (0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера) до отримання кінцевої концентрації азитроміцину 0-2,0 мг/мл в інфузійному розчині.
Розчин Хемоміцину не можна вводити внутрішньовенно струминно чи внутрішньом'язово! Рекомендується вводити приготований розчин внутрішньовенно крапельно протягом 3 годин – розчин для інфузій у концентрації 1 мг/мл, протягом 1 години – у концентрації 2 мг/мл. Необхідно уникати введення вищих концентрацій через небезпеку виникнення реакцій у місці введення препарату. Перед введенням розчин піддають візуальному контролю. Якщо готовий розчин містить частинки речовини, він не повинен використовуватися. Приготовлений розчин стабільний за кімнатної температури протягом 24 годин.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 флакон містить азитроміцин (у вигляді азитроміцину дигідрату 524,00 мг) 500 мг.
Допоміжні речовини:
Лимонної кислоти моногідрат – 110 мг, манітол – 146 мг, натрію гідроксид – до pH 6,0 – 7,0.
Опис:
Ліофілізований порошок або ущільнена в таблетку маса білого або майже білого кольору.
Форма випуску:
Ліофілізат для виготовлення розчину для інфузій 500 мг. По 500 мг азитроміцину у флакон із безбарвного скла I гідролітичного класу, місткістю 13,5 мл, закупорений пробкою гумовою та запечатаний алюмінієвим ковпачком із вкладишем у вигляді пластикового диска (контроль першого розтину). 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; порушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв);
Дитячий вік віком до 16 років;
Одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном.
Дозування500 мг
Показання до застосуванняПозалікарняна пневмонія важкої течії, викликана Chlamydia pneumoniae, Haemophilus influenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Mycoplasma pneumoniae, Staphylococcus aureus або Streptococcus pneumoniae;
Інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу тяжкого перебігу (ендометрит та сальпінгіт), спричинені Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae або Mycoplasma hominis.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЦетиризин
Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT.
Диданозин (дидезоксиінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показників диданозину порівняно з групою плацебо.
Дигоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові.
Зідовудін
Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азітроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азітроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450.
Алкалоїди ріжків
Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450.
Аторвастатин
Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак, у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини.
Карбамазепін
У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин.
Ціметідін
У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймають здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу часу протромбіну при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину).
Циклоспорин
У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Cmax) та площі під кривою «концентрація-час» (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів, необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та відповідно коригувати дозу.
Ефавіренз
Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало будь-якої клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
Одночасне застосування азитроміцину
(1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Cmax азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення.
Індинавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів).
Метилпреднізолон
Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону.
Нелфінавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) викликає підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно.
Рифабутін
Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено.
Силденафіл
При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадін
У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT.
Теофілін
Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном.
Тріазолам/мідазолам
Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з триазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол
Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Cmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.
ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.
Лікування: симптоматичне.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антибіотик – азалід.
Фармакодинаміка:
Азитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію.
Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього.
У більшості випадків до азитроміцину чутливі:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп;
аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae;
анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.;
інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину:
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий).
Мікроорганізми, що спочатку стійкі:
аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів);
грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину;
анаероби: Bacteroides fragilis.
Фармакокінетика:
Азитроміцин швидко проникає із плазми крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до осередку запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетичний профіль азитроміцину характеризується низькою концентрацією у плазмі крові та високою концентрацією у тканинах.
У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин максимальна концентрація препарату Cmax у плазмі становила 1,1 мкг/мл, при базовій концентрації 0,18 мкг/мл. Подібні значення були у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, які отримували таку ж терапію протягом від 2 до 5 днів (Cmax 3,6 мкг/мл, при базовій концентрації 0,2 мкг/мл).
Період напіввиведення препарату становить 65-72 години.
Зв'язування з білками плазми знижується при збільшенні концентрації азитроміцину в крові. Азітроміцин має відсоток зв'язування з білками, що дорівнює 51 при концентрації 0,02 мкг/мл, і 7% - при концентрації 2 мкг/мл.
Після внутрішньовенного введення азитроміцин розподіляється на більшість тканин і рідких середовищ організму. Високий рівень об'єму розподілу (в середньому 32 л/кг) і кліренсу плазми (10,8 мл/хв/кг) дозволяє припустити, що тривалий період напіввиведення препарату є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим повільним його вивільненням.
Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. передміхурову залозу, у шкіру та м'які тканини; накопичується серед з низьким pH, в лізосомах (що особливо важливо задля ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників). Транспортується також фагоцитами: поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами. Проникає через мембрани клітин та створює високі концентрації у них.
Концентрація в осередках інфекції достовірно вища (на 24-34%), ніж у здорових тканинах, і корелює з вираженістю запального набряку. В організмі зберігається у ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після введення останньої дози.
Основним шляхом біотрансформації є N-деметилювання у печінці.
Виводиться кишечником, переважно у незмінному вигляді. Нирками виводиться незначна кількість препарату. Нирками першого дня виводиться 11%, і через 5 днів 14% від внутрішньовенно введеної дози.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода. У період лактації грудне вигодовування припиняють.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗ боку нервової системи: запаморочення/вертиго, біль голови, сонливість, судоми, гіпестезія, парестезії, астенія, безсоння, непритомність, агресивність, нервозність, ажитація, марення, галюцинації, тривога, гіперактивність, міастенія.
З боку органів чуття: розлад слуху, шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення зору, порушення сприйняття смаку та запаху, збочення нюху, втрата нюху, втрата смакових відчуттів.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію, збільшення інтервалу QT, двонаправлену шлуночкову тахікардію, зниження артеріального тиску.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, здуття живота, метеоризм, дисфагія, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз, розлад травлення, гастроентерит, зміна лабораторних показників функції печінки, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, панкреатит, фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність (можливо зі смертельними наслідками).
З боку дихальної системи: пневмонія, респіраторні захворювання, риніт, задишка.
З боку кровоносної та лімфатичної систем: еозинофілія, гемолітична анемія, зниження кількості лімфоцитів, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, нейтрофілія, підвищення кількості базофілів, моноцитів, тромбоцитів.
Алергічні реакції: реакція гіперчутливості, свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція, включаючи набряк (у поодиноких випадках зі смертельним наслідком), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некрой. симптоматикою (DRESS-синдром).
Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія, остеоартрит, міалгія.
З боку сечостатевої системи: нефрит, гостра ниркова недостатність, дизурія, біль у ділянці нирок, метрорагія, порушення функції яєчок.
З боку шкірних покривів: дерматит, сухість шкіри, пітливість.
Лабораторні показники: у плазмі крові: зниження або підвищення концентрації бікарбонатів, підвищення активності лужної фосфатази, підвищення вмісту хлору, зміна вмісту калію, підвищення концентрації глюкози, зміна вмісту натрію, підвищення гематокриту, підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатаминотрансферазини , креатиніну.
Місцеві реакції: біль та запалення у місці введення препарату.
Інші: кандидоз, у т. ч. порожнини рота та статевих органів, втома, нездужання, анорексія, фарингіт, «припливи» крові до обличчя, носова кровотеча, біль у спині, біль у шиї, біль у грудях, периферичні набряки, набряк обличчя , гарячка.
особливі вказівкиНе встановлена безпека застосування та ефективність ін'єкційної форми препарату Хемоміцин у дітей віком до 18 років. Не слід вводити препарат тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дають змогу використовувати короткий режим дозування. Можливе приєднання суперінфекції (в т. ч. грибкової) при лікуванні препаратом Хемоміцин (як і при будь-якій антибіотикотерапії). Азітроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Хемоміцин слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок у пацієнтів із СКФ менше 10 мл/хв. Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. При застосуванні препарату Хемоміцин можуть розвинутись діарея/псевдомембранозний коліт, спричинені Clostridium difficile. У зв'язку з цим пацієнти з діареєю повинні ретельно спостерігатись. Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечника, у разі розвитку псевдомембранозного коліту протипоказане. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует». Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин) -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця, або тяжкою серцевою недостатністю. Після відміни лікування реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що потребує специфічної терапії під наглядом лікаря. Пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим споживанням натрію, при лікуванні препаратом Хемоміцин необхідно враховувати, що в одному флаконі міститься 6,2 мг натрію (гідроксид натрію – допоміжна речовина).
При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі від 15 до 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат слід застосовувати лише у стаціонарних медичних закладах! Рекомендовані дози для внутрішньовенного введення азитроміцину при лікуванні дорослих пацієнтів при наступних захворюваннях:
Позалікарняна пневмонія (ВП) 500 мг одноразово на добу внутрішньовенно (в/в) протягом не менше 2-х днів (у разі необхідності, за рішенням лікаря, в/ курс лікування може бути продовжений, але не повинен становити більше 5-ти днів). Внутрішньовенне введення повинне змінюватися наступним пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 500 мг до завершення 7-10-денного загального курсу лікування.
Інфекційно-запальні захворювання органів малого тазу 500 мг одноразово на добу внутрішньовенно протягом не менше 2 днів (в/в курс лікування становить не більше 5 днів). Внутрішньовенне введення повинно змінюватись наступним пероральним призначенням азитроміцину у вигляді одноразової добової дози 250 мг до завершення 7-денного загального курсу лікування.
Терміни переходу на пероральне лікування визначаються відповідно до даних клінічного обстеження.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У разі порушення функції нирок у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції печінки
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Літні пацієнти
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Оскільки літні люди вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует».
Розчин для інфузії готується у 2 етапи:
1 етап – приготування відновленого розчину: у флакон з 500 мг препарату додають 4,8 мл стерильної води для ін'єкцій та ретельно струшують до повного розчинення порошку.
В 1 мл одержаного розчину міститься 100 мг азитроміцину.
Приготовлений розчин залишається стабільним протягом 24 годин при кімнатній температурі.
2 етап - розведення відновленого розчину (100 мг/мл) проводиться безпосередньо перед введенням відповідно до нижче представленої таблиці.
Концентрація азитроміцину в інфузійному розчині
Кількість розчинника 1.0 мг/мл 500 мл 2.0 мг/мл 250 мл
Відновлений розчин вносять у флакон з розчинником (0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера) до отримання кінцевої концентрації азитроміцину 0-2,0 мг/мл в інфузійному розчині.
Розчин Хемоміцину не можна вводити внутрішньовенно струминно чи внутрішньом'язово! Рекомендується вводити приготований розчин внутрішньовенно крапельно протягом 3 годин – розчин для інфузій у концентрації 1 мг/мл, протягом 1 години – у концентрації 2 мг/мл. Необхідно уникати введення вищих концентрацій через небезпеку виникнення реакцій у місці введення препарату. Перед введенням розчин піддають візуальному контролю. Якщо готовий розчин містить частинки речовини, він не повинен використовуватися. Приготовлений розчин стабільний за кімнатної температури протягом 24 годин.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Хемомицин лиофилизат для приготовления раствора для инф 500мг фл 1 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Азитромицин форте-obl таб п/об пленочной 500мг 3 шт Азитромицин форте-obl таб п/об пленочной 500мг 3 шт, Азитрал капс. 500мг 3 шт Азитрал капс. 500мг 3 шт, Азитрокс капс. 250мг 6 шт Азитрокс капс. 250мг 6 шт, Азитрокс капс. 500мг 2 шт Азитрокс капс. 500мг 2 шт, Азитрокс капс. 500мг 3 шт Азитрокс капс. 500мг 3 шт, Азитрокс пор. для приг. сусп. для приема внутрь 100 ... Азитрокс пор. для приг. сусп. для приема внутрь 100 мг/5 мл 15.9 г 1 шт, Азитрокс пор. для приг. сусп. для приема внутрь 200 ... Азитрокс пор. для приг. сусп. для приема внутрь 200 мг/5 мл 15.9 г 1 шт, Азитромицин-obl капс. 250мг 6 шт Азитромицин-obl капс. 250мг 6 шт, Азитромицин-акрихин таб п/об пленочной 500мг 3 шт Азитромицин-акрихин таб п/об пленочной 500мг 3 шт, Азитромицин капс. 250мг 6 шт Азитромицин капс. 250мг 6 шт, Азитромицин капс. 250мг 6 шт вертекс Азитромицин капс. 250мг 6 шт вертекс, Азитромицин капс. 250мг 6 шт озон Азитромицин капс. 250мг 6 шт озон, Азитромицин таб п/об пленочной 125мг 6 шт вертекс Азитромицин таб п/об пленочной 125мг 6 шт вертекс, Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт, Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт вертекс Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт вертекс, Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт озон Азитромицин таб п/об пленочной 500мг 3 шт озон, Азитромицин экомед порошок для приг.сусп.для приема ... Азитромицин экомед порошок для приг.сусп.для приема внутрь 100мг/5мл 16.5г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозирующим, Азитромицин экомед порошок для приг.сусп.для приема ... Азитромицин экомед порошок для приг.сусп.для приема внутрь 200мг/5мл 16.5г фл 1 шт в комплекте с шприцем дозирующим, Азитромицин экомед таб п/об пленочной 500мг 3 шт Азитромицин экомед таб п/об пленочной 500мг 3 шт, Зитролид форте капс. 500мг 3 шт Зитролид форте капс. 500мг 3 шт, Суматролид солюшн таблетс таб дисперг. 250мг 6 шт Суматролид солюшн таблетс таб дисперг. 250мг 6 шт.
Пока нет комментариев