Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт
Топ продаж
Суперцена
Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: моксифлоксацину гідрохлорид 436,30 мг (відповідає моксифлоксацину – 400мг);
Допоміжні речовини:
Крохмаль кукурудзяний – 52 мг; натрію лаурилсульфат – 7,5 мг; тальк очищений – 15 мг; магнію стеарат – 6,5 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію – 20 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 3,5 мг; натрію кроскармелозу – 6,5 мг; целюлоза мікрокристалічна – 130,7 мг;
оболонка: Opadry білий (85G58977) Make-Colorcon (полівініловий спирт, титану діоксид, тальк, макрогол – 3000, лецитин (соєвий)) – 17,32 мг; оксид заліза червоний – 0,68мг.
Опис:
Рожевато-червоного кольору, овальні, двоопуклі, таблетки з ризиком, вкриті плівковою оболонкою. У зламі однорідна маса від білого до світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору.
Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою по 400 мг. По 5 таблеток у блістер із Ал/ПВХ/ПВДХ або блістер із Ал/Ал. По 1 блістеру з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до моксифлоксацину, інших хінолонів або інших компонентів препарату;
дитячий вік до 18 років;
алергічні реакції на арахіс чи сою;
ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічних препаратів класу ІА, ІІІ) – див. розділ «Взаємодія з іншими препаратами»;
застосування моксифлоксацину призводить до подовження інтервалу QT. У зв'язку з цим застосування моксифлоксацину протипоказане у пацієнтів наступних категорій: вроджені або набуті документовані подовження інтервалу QT; електролітні порушення, особливо некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень ритму, які супроводжувалися клінічною симптоматикою;
пацієнтам з порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) та підвищенням активності трансаміназ більш ніж у п'ять разів вище за верхню межу норми;
вагітність; період лактації.
З обережністю
При захворюваннях ЦНС (в т.ч. підозрілих щодо залучення ЦНС), що призводять до виникнення судом та знижують поріг судомної активності;
у пацієнтів з психозами та психіатричними захворюваннями в анамнезі;
у пацієнтів з потенційно проаритмічними станами, такими як гостра ішемія міокарда, особливо у жінок та пацієнтів похилого віку;
міастенії gravis;
при цирозі печінки;
при одночасному прийомі з препаратами, що знижують вміст калію.
Дозування400 мг
Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до моксифлоксацину мікроорганізмами:
позалікарняна пневмонія, включаючи позалікарняну пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибактеріальних препаратів*;
загострення хронічного бронхіту;
гострий бактеріальний синусит;
неускладнені та ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи інфіковану діабетичну стопу);
ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси;
неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (в т.ч. сальпінгіти та ендометрити).
* Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп, як пеніциліни (при МІК > 2 мкг/мл), цефалоспорини II та триметоприм/сульфаметоксазол.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВідсутня клінічно значуща взаємодія моксифлоксацину з атенололом, ранітидином, кальцієвмісними добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробенецидом. Корекція режиму дозування при сумісному застосуванні з цими препаратами не потрібна.
Антацидні препарати, мінерали та полівітаміни:
Одночасне застосування моксифлоксацину та антацидних препаратів, мінералів та полівітамінів може порушити всмоктування моксифлоксацину внаслідок утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами, що містяться в цих препаратах, а отже, зменшити концентрацію моксифлоксацину у плазмі крові. У зв'язку з цим антацидні, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній, алюміній, сукральфат, залізо, цинк, слід приймати як мінімум за 4 години до або через 4 години після прийому внутрішньо моксифлоксацину.
Препарати, що подовжують інтервал QT:
Оскільки моксифлоксацин впливає на подовження інтервалу QT, спільне застосування моксифлоксацину з наступними препаратами протипоказано:
- антиаритмічні IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та ін.) та III (аміодарон, соталол, дофетидил, ібутилід та ін.) класів;
- трициклічні антидепресанти;
- нейролептики (фенотіазин, пімозід, сертиндол, галоперидол, сультоприд та ін);
- антимікробні препарати (спарфлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні препарати, особливо галофантрин);
- Антигістамінні препарати (астемізол, терфенадин, мізоластин);
- інші (цизаприд, вінкамін IV, беприділ, дифеманіл).
Варфарін:
При сумісному застосуванні з варфарином протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються. Тим не менш, у пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з моксифлоксацином, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між моксифлоксацином та варфарином не виявлено, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування значення МНО та, за необхідності, коригувати дозу непрямих антикоагулянтів.
Дігоксин:
Моксифлоксацин і дигоксин не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При застосуванні повторних доз моксифлоксацину максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30 %, при цьому значення площі під кривою концентрація-час (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінювалися.
Активоване вугілля:
При одночасному застосуванні активованого вугілля та моксифлоксацину внутрішньо у дозі 400 мг системна біодоступність моксифлоксацину знижується більш ніж на 80 % внаслідок гальмування його абсорбції.
Глюкокортикостероїди:
При одночасному застосуванні моксифлоксацину та глюкокортикостероїдів зростає ризик розвитку тендиніту та розриву сухожиль.
ПередозуванняУ разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Застосування активованого вугілля відразу після перорального прийому препарату може допомогти запобігти надмірному системному впливу моксифлоксацину у випадках передозування.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протимікробний засіб – фторхінолон
Код АТХ: J01MA14
Фармакодинаміка:
Моксифлоксацин – бактерицидний антибактеріальний препарат широкого спектру дії фторхінолонового ряду, 8-метоксифторхінолон. Інгібує топоізомеразу II та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивання розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах чутливих мікроорганізмів. Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину в цілому можна порівняти з його мінімальними інгібуючими концентраціями (МІК).
Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не порушують антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. До цього часу також не спостерігалося випадків плазмідної стійкості. Загальна частота розвитку стійкості дуже мала (10-7 – 10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій. Багаторазова дія моксифлоксацину на мікроорганізми в концентраціях нижче МІК супроводжується лише незначним збільшенням МІК. Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до моксифлоксацину.
Моксифлоксацин in vitro активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій та атипових бактерій, таких як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp., а також бактерій, резистентних до бета-лак.
Спектр антибактеріальної активності моксифлоксацину включає такі мікроорганізми:
Чутливі:
Грампозитивні: Gardnerella vaginalis, Streptococcus pneumoniae* (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та штами, з множинною резистентністю до антибіотиків), Streptococcus pyogenes (група А)*, група Streptococcus milleri (S. anginos). *), група Streptococcus viridans (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus, S. constellatus), Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus aureus (Staphylococcus aureus метициліну)*, коагулазонегативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S. simulans), включаючи штами, чутливі до метициліну.
Грамнегативні: Haemophillus influenzae (включаючи штами, що продукують та непродукують бета-лактамази)*, Haemophillus parainfluenzae*, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують та непродукують бета-лактамаз obacter baumanii, Proteus vulgaris.
Анаероби: Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium spp.
Атипові: Chlamydia pneumoniae*, Chlamydia trachomatis*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Legionella pneumophila*, Coxiella burnettii.
Помірно-чутливі:
Грампозитивні: Enterococcus faecalis* (тільки штами, чутливі до ванкоміцину та гентаміцину), Enterococcus avium*, Enterococcus faecium*.
Грамнегативні: Escherichia coli*, Klebsiella pneumoniae*, Klebsiella oxytoca, Citrobacter freundii*, Enterobacter spp. (E. aerogenes, E. intermedius, E. sakazakii), Enterobacter cloacae*, Pantoea agglomerans, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia, Proteus mirabilis*, Morganella morganii, Neisseriagon. (P. rettgeri, P. stuartii).
Анаероби: Bacteroides spp. (B. fragilis*, B. distasonis*, B. thetaiotaomicron*, B. ovatus*, B. uniformis*, B. vulgaris*), Peptostreptococcus spp., Clostridium spp.
Резистентні:
Грампозитивні: Staphylococcus aureus (резистентні до метицмліну/офлоксацину штами)+, коагулазонегативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. homnis, S. saprophyticus, S. simulans), .
Грамнегативні: Pseudomonas aeruginosa.
*- Чутливість до моксифлоксацину підтверджена клінічними даними. + Застосування препарату Хайнемокс не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених штамами S. aureus, резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами.
Фармакокінетика:
Після перорального прийому моксифлоксацин швидко і практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 91%. Максимальна концентрація моксифлоксацину в плазмі після прийому внутрішньо в дозі 400 мг досягається протягом 0,5 - 4 годин і дорівнює 3.1 мг/л.
Розподіл: Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах. Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) приблизно 45%. Об'єм розподілу становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі, досягаються в легеневій тканині (в т.ч. альвеолярних макрофагах), в слизовій оболонці бронхів, в носових пазухах, в ексудаті з вогнища шкірного запалення. Також високі концентрації моксифлоксацину створюються у тканинах органів черевної порожнини, перитонеальної рідини та жіночих статевих органах. В інтерстиціальній рідині та слині моксифлоксацин визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, в концентрації вище, ніж у плазмі крові.
Метаболізм: Після проходження другої фази біотрансформації моксифлоксацин виводиться з організму нирками та ШКТ як у постійному вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук та глюкуронідів. Моксифлоксацин не піддається біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450.
Період напіввиведення моксифлоксацину становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після прийому дози 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Близько 22% одноразової дози (400 мг) виводиться у незмінному вигляді нирками, близько 26% – кишечником.
Вік, стать та етнічна приналежність. При дослідженні фармакокінетики моксифлоксацину у чоловіків та жінок були виявлені відмінності у 33% за показниками AUC та Сmax. Всмоктування моксифлоксацину не залежало від статі. Відмінності у показниках AUC і Сmax були обумовлені скоріше різницею у вазі, ніж підлогою та не вважаються клінічно значущими. Не виявлено клінічно значимих відмінностей фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів різних етнічних груп та різної статі.
Діти. Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася.
Ниркова недостатність. Не виявлено суттєвих змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2) та у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Порушення функції печінки. Концентрація моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) не мала істотних відмінностей у порівнянні з такою у здорових добровольців або у пацієнтів з нормальною функцією печінки (для застосування у пацієнтів з цирозом печінки див. «Протипоказання» ).
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНаведені нижче небажані явища вказані в залежності від частоти виникнення відповідно до наступної градації: часто: від >1/100 до <1/10; нечасто: від >1/1000 до <1/100; рідко: від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко: <1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея; нечасто – зниження апетиту та зниження споживання їжі, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту), підвищення активності амілази; рідко – дисфагія, стоматит, псевдомембранозний коліт (у дуже поодиноких випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності “печінкових” трансаміназ; нечасто – порушення функції печінки (включаючи підвищення активності рівня лактатдегідрогенази), підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та лужної фосфатази; рідко – жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); дуже рідко – фульмінантний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозливої печінкової недостатності.
З боку серцево-судинної системи: часто – подовження інтервалу QT (у хворих із супутньою гіпокаліємією); нечасто – подовження інтервалу QT, відчуття серцебиття, тахікардія, вазодилятація («припливи» крові до обличчя); рідко – шлуночкові тахіаритмії, непритомність, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; дуже рідко - неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія (torsades des pointes), зупинка серця (переважно у осіб з станом, що привертають до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда).
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – парестезії/дизестезії, порушення/втрата смакової чутливості, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення сну, тремор, вертиго, сонливість; рідко – гіпестезія, порушення нюху (включаючи аносмію), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи через запаморочення чи вертиго, що в дуже рідкісних випадках ведуть до травм), судоми з різними клінічними проявами (у тому числі “grand mal” напади ), порушення уваги, порушення мови, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; дуже рідко – гіперестезія.
Психічні розлади: нечасто – почуття тривоги; підвищення психомоторної активності/ажитація; рідко – емоційна лабільність, депресія, галюцинація; дуже рідко – деперсоналізація, психотичні реакції (потенційно які у поведінці з тенденцією до самоушкодження, зокрема суїцидальні думки чи суїцидальні спроби).
Порушення зору (особливо при реакціях з боку центральної нервової системи); дуже рідко – минуща втрата зору (особливо і натомість реакцій із боку центральної нервової системи).
З боку органу слуху та лабіринтні розлади: рідко – шум у вухах, погіршення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну).
З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО); рідко – зміна концентрації тромбопластину; дуже рідко – підвищення концентрації протромбіну/зменшення МНО.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка (включаючи астматичні стани).
З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – тендиніт, підвищення м'язового тонусу та судоми, м'язова слабкість; дуже рідко – розриви сухожиль, артрит, порушення ходи внаслідок пошкодження опорно-рухової системи, посилення симптомів міастенії gravis.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини); рідко – порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у пацієнтів похилого віку з супутніми порушеннями функції нирок).
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз.
З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції: свербіж, висипання, кропив'янка, еозинофілія; рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (потенційно загрозливий для життя); дуже рідко – анафілактичний/анафілактоїдний шок (потенційно загрозливий для життя).
З боку обміну речовин: нечасто – гіперліпідемія, рідко – гіперглікемія, гіперурикемія.
Суперінфекції: часто – грибкові суперінфекції.
Загальні розлади: нечасто – загальне нездужання, неспецифічний біль, пітливість; рідко – набряки.
особливі вказівкиУ деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що слід негайно інформувати лікаря. Дуже рідко анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку навіть після першого застосування препарату. У цих випадках лікування препаратом Хайнемокс слід відмінити та провести необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові).
При застосуванні препарату Хайнемокс у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QТ. Подовження інтервалу QТ пов'язане з підвищенням ризику шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію. Існує пряма залежність між підвищенням концентрації моксифлоксацину та збільшенням інтервалу QТ. Внаслідок цього не слід перевищувати рекомендовану дозу (400 мг/добу). Літні пацієнти та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. При застосуванні препарату Хайнемокс може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій у пацієнтів із станом, що привертає до аритмії. У зв'язку з цим не можна застосовувати препарат Хайнемокс у таких випадках: подовження інтервалу QТ: уроджені або набуті; некоригована гіпокаліємія; клінічно значуща брадикардія; клінічно значуща серцева недостатність із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; наявність в анамнезі порушень серцевого ритму, які супроводжуються клінічною симптоматикою; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QТ (в т.ч. антиаритмічних препаратів класу IА, III) та ін. (Див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При застосуванні препарату Хайнемокс відмічені випадки розвитку фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до розвитку печінкової недостатності. У разі появи симптомів порушення функції печінки необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжити лікування препаратом.
При прийомі препарату Хайнемокс повідомлялося про випадки розвитку бульозних уражень шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз). Пацієнта слід проінформувати про те, що у разі появи симптомів ураження шкіри або слизових оболонок необхідно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати прийом препарату Хайнемокс.
Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком судом. Препарат Хайнемокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та з порушеннями з боку ЦНС, що призводять до виникнення судом або знижують поріг судомної активності.
Препарат Хайнемокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з міастенією gravis через можливе загострення захворювання.
Препарат Хайнемокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з наявністю дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази через можливий розвиток гемолітичних реакцій.
Застосування протимікробних препаратів широкого спектра дії, включаючи Хайнемокс, пов'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування препаратом Хайнемокс спостерігається тяжка діарея. У цьому випадку слід відмінити препарат та призначити відповідну терапію. Препарати, що гнітять перистальтику кишечника, протипоказані при розвитку тяжкої діареї.
На тлі терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів, які паралельно отримують глюкокортикостероїди. При перших симптомах болю або запалення сухожиль слід припинити прийом препарату та іммобілізувати уражену кінцівку.
Моксифлоксацин не чинить фотосенсибілізуючої дії, проте у період лікування препаратом рекомендується уникати ультрафіолетового опромінення в т.ч. прямих сонячних променів.
Не рекомендується використовувати моксифлоксацин для лікування інфекцій, спричинених штамом Staphylococcus aureus резистентними до метициліну (MRSA). У разі передбачуваних або підтверджених інфекцій, спричинених MRSA, слід призначити лікування відповідними антибактеріальними препаратами (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Здатність препарату Хайнемокс пригнічувати зростання мікобактерій може спричинити взаємодію in vitro моксифлоксацину з тестом на Mycobacterium spp., що призводить до хибнонегативних результатів при аналізі зразків пацієнтів, яким у цей період проводиться лікування препаратом Хайнемокс.
У пацієнтів, яким проводилося лікування хінолонами, включаючи препарат Хайнемокс, описані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтів, яким проводиться лікування препаратом Хайнемокс, слід попередити про необхідність негайного звернення до лікаря перед продовженням лікування у разі виникнення симптомів нейропатії, що включають біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість (див. розділ «Побічна дія»).
Реакції психіки можуть виникнути навіть після першого призначення фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. У дуже поодиноких випадках депресія або психотичні реакції прогресують до суїцидальних думок та поведінки з тенденцією до самоушкодження, включаючи суїцидальні спроби (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку у пацієнтів таких реакцій слід відмінити препарат Хайнемокс та вжити необхідних заходів.
Через широке поширення та зростаючу захворюваність на інфекції, викликані резистентною до фторхінолонів Neisseria gonorrhoeае, при лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями органів малого тазу не слід проводити монотерапію моксифлоксацином. За винятком випадків, коли присутність резистентної до фторхінолонів N. Gonorrhоeaе виключена. Якщо немає можливості виключити присутність резистентної до фторхінолонів N. Gonorrhoeae, необхідно вирішити питання про доповнення емпіричної терапії моксифлоксацином відповідним антибіотиком, який активний щодо N. Gonorrhoeae (наприклад, цефалоспорин).
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами, що рухаються.
Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, внаслідок впливу на ЦНС та порушення зору.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку проковтувати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди (бажано після їди). Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Позалікарняна пневмонія: 400 мг/добу. 7-14 днів.
При загостренні хронічного бронхіту: 400 мг на добу. 5-10 днів.
Гострий бактеріальний синусит: 400 мг на добу. 7 днів.
Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин: 400 мг/добу. 7 днів.
Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур: 400 мг/добу. 7-21 ден.
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції: 400 мг/добу. 5-14 днів.
Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу: 400 мг/добу. 14 днів.
Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування.
Не потрібна зміна режиму дозування:
- у літніх пацієнтів;
- у пацієнтів з порушеннями функції печінки (клас А, В за шкалою Чайлд-П'ю);
- у пацієнтів з порушенням функції нирок (в т.ч. при тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2, а також перебувають на безперервному гемодіалізі та тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі);
- У пацієнтів різних етнічних груп.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт производится компанией ХАЙГЛАНС. Само производство расположено в стране Индия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Хайнемокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. Вигамокс капли гл. 0.5% 5мл фл-кап., Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Авелокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт Кимокс таб п/об пленочной 400мг 7 шт, Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт Максифлокс капли гл. 5мг/мл 5мл фл 1 шт, Моксиграм таб 400 мг 15 шт Моксиграм таб 400 мг 15 шт, Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл Мокси капли глазные 0.5 % 5 мл, Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт Моксифлоксацин Велфарм таб 400 мг 5 шт, Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин канон таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт... Моксифлоксацин-оптик капли гл. 0.5% 5мл фл-кап. 1 шт лекко/фармстандарт, Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт Моксифлоксацин раствор для инф 1.6мг/мл 250мл бут. 1 шт, Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл ... Моксифлоксацин раствор для инфузий 1.6 мг/мл 250 мл конт.пл. 1 шт, Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250... Моксифлоксацин-СОЛОфарм раствор для инф 1.6мг/мл 250мл фл 1 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон Моксифлоксацин таб п/об пленочной 400мг 5 шт озон, Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 м... Моксифлоксацин штада раствор для инф 1.6 мг/мл 250 мл контейн. 4 шт для стационаров, Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. ... Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. 5 шт, Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. ... Мофлаксия таб п/об пленочной 400мг уп. ячейк. конт. 7 шт, Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт Мофлокс 400 таб п/п/об 400мг 5 шт, Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт Ротомокс таб п/об пленочной 400мг 5 шт, Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл Тимилокс капли глазные 0.5% 5 мл.
Пока нет комментариев