Глимепирид таб 4мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Глимепирид таблетки 4мг 30 шт - це гіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІІ покоління. Препарат стимулює секрецію та вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, знижує поглинання інсуліну печінкою та інгібує продукцію глюкози у печінці. Крім того, глімепірид покращує чутливість периферичних тканин до дії власного інсуліну, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові та сприяє нормалізації вмісту ліпідів. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками та кишечником, метаболізується у печінці. У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові.
Глимепирид таб 4мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить глімепірид 4 мг.
Форма випуску:
Пігулки 4 мг.
Протипоказання-цукровий діабет 1-го типу; -підвищена чутливість до глімепіриду або інших компонентів препарату, інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідів; -діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома, гіперосмолярна кома; -важка печінкова та ниркова недостатність (в т.ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі); -лейкопенія; -вагітність, період лактації; -дитячий вік до 18 років.
З обережністю – у перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії); -за наявності факторів ризику для розвитку гіпоглікемії; -за наявності станів, що вимагають переведення на інсулінотерапію (великі опіки, важка множинна травма, великі хірургічні втручання); -при порушеннях всмоктування їжі та лікарських препаратів у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ) (у тому числі кишкова непрохідність, парез кишечника); -при недостатності глкжозо-6-фосфатдегідрогенази.
Дозування4 мг
Показання до застосуванняЦукровий діабет 2-го типу при неефективності дієтотерапії та фізичного навантаження (у монотерапії або у складі комбінованої терапії з метформіном чи інсуліном).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими препаратами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем.
Посилення гіпоглікемічної дії і, пов'язане з цим, можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), алопуринолом, анаболічними і анаболічними. кумарину, циклофосфамідом , трофосфамідом та іфосфамідом, фенфлураміном, фібратами, флуоксетином, симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО), міконазолом, пентоксифіліном (при парентеральному введенні у високих дозах, пробенецидом, протимікробними засобами – похідними хінолону, саліцилатами ( у тому числі аміносаліциловою кислотою), сульфінпіразоном,деякими сульфаніламідами пролонгованої дії, тетрациклінами, тритокваліном, флуконазолом.
Послаблення гіпоглікемічної дії, і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміміями , нікотинової кислоти (у високих дозах) та похідних нікотинової кислоти, естрогенів і прогестогенів, похідних фенотіазину, у тому числі хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію.
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Під дією Р-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну можливе ослаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину.
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії.
Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
ПередозуванняПри прийомі великої дози глімепіриду можливий розвиток гіпоглікемії тривалістю 12-72 години, яка може повторюватися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові.
Якщо пацієнт у свідомості - негайний прийом вуглеводів (глюкоза або шматочок цукру, солодкий фруктовий сік або чай). Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним введенням активованого вугілля (адсорбенту) та сульфату натрію (проносного), введення декстрози внутрішньовенно струминно: 50 мл 40 % розчину, потім інфузія 10 % розчину. Необхідне постійне спостереження та підтримання життєво важливих функцій, концентрації глюкози в крові (не нижче 5,5 ммоль/л) протягом щонайменше 24-48 год (можливі повторні епізоди гіпоглікемії). Після відновлення свідомості необхідно дати пацієнту їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). Надалі лікування має бути симптоматичним.
При лікуванні гіпоглікемії, що розвинулася внаслідок ненавмисного прийому глімепіриду грудною або маленькою дитиною, доза декстрози повинна ретельно контролюватись для того, щоб уникнути небезпечної гіперглікемії.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІІ покоління.
Фармакодинаміка:
Глімепірид стимулює секрецію та вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). В основі цього ефекту лежить збільшення реакції бета-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менша, ніж при дії інших похідних сульфонілсечовини, таким чином, забезпечується менший ризик розвитку гіпоглікемії. Крім цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує циклооксигеназу і знижує, перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів,
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окислення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид сприяє зниженню вираженості окислювального стресу в організмі пацієнта, який постійно присутній при цукровому діабеті 2-го типу.
Фармакокінетика:
При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в крові (Стах) досягається через 2,5 години та становить 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою та Стах, а також між дозою та площею під кривою «концентрація-час» (AUC). При вживанні глімепіриду його біодоступність становить 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Об'єм розподілу -8,8 л. Зв'язок із білками - 99 %, кліренс - 48 мл/хв.
Метаболізується у печінці. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками (60% введеної дози) та кишечником (40%). Глімепірид виділяється з грудним молоком та проникає через плацентарний бар'єр. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення (Тш) - 5-8 год.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням глімепіри внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.
Вагітність та годування груддюГлімепірид протипоказаний для застосування у вагітних жінок. У разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку слід перевести на інсулінотерапію.
Оскільки глімепірид проникає у грудне молоко, його не слід призначати жінкам у період лактації. У такому разі необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають невдовзі після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Настання цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування.
З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, обумовлені зміною концентрації глюкози в крові.
З боку системи органів травлення: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності «печінкових» ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності).
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз та панцитопенія.
Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки, висипання на шкірі, свербежу. Такі реакції бувають зазвичай помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись зниженням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. При появі кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонйлсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту.
Інші: у виняткових випадках можливий розвиток головного болю, астенії, гіпонатріємії, фотосенсибілізації, пізньої шкірної порфірії.
особливі вказівкиГлімепірид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і пацієнт повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Пацієнт повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату.
Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому 1 мг глімепіриду на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати глімепірид. Корекція дози повинна проводитися також при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя або з появою інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії.
У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за пацієнтом. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії відносяться:
-небажання або нездатність пацієнта до співпраці з лікарем (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку);
-недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі;
-дисбаланс між фізичними навантаженнями та вживанням вуглеводів;
-Зміна дієти;
-вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропусками прийому їжі;
-важкі порушення функції нирок;
-передозування глімепіриду;
деякі декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз);
-одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами);
-прийом глімепіриду за відсутності показань для його прийому.
Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у літніх, у Пацієнтів з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування (3-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вугле шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю) У зв'язку з цим пацієнт повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру)
.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призначенні глімепіриду і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, які не є.
Під час лікування глімепіридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів).
У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні пацієнта на інсулінотерапію.
Відсутній досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію.
Під час лікування глімепіридом необхідним є регулярний контроль концентрації глюкози в крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат Глімепірид застосовують внутрішньо у дозі 1 мг 1 раз на добу (безпосередньо перед або під час рясного сніданку), при необхідності поступово збільшуючи дозу на 1 мг за 1-2 тижні до 2 мг, 3 мг, 4 мг, 6 мг 8 мг.
Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Дози понад 6 мг ефективні лише у виняткових випадках.
Дуже важливо не пропускати прийом їжі після прийому глімепіриду.
Пропуск прийому препарату не можна усувати шляхом наступного прийому більш високої дози, що веде до гіпоглікемії. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (близько 0,5 склянки).
Лікування тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.
Застосування у комбінації з метформіном
У разі недостатньої стабілізації концентрації глюкози в крові у пацієнтів, які приймають метформін, може бути розпочато супутню терапію глімепіридом. При збереженні дози метформіну на колишньому рівні лікування глімепіридом починається з мінімальної дози 1 мг, а потім його доза поступово збільшується залежно від бажаної концентрації глюкози в крові, аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія має проводитися під ретельним медичним наглядом.
Застосування у комбінації з інсуліном
У випадках, коли не вдається досягти нормалізації концентрації глюкози в крові прийомом максимальної дози глімепіриду в монотерапії або комбінації з максимальною дозою метформіну, можлива комбінація глімепіриду з інсуліном. У цьому випадку остання, призначена пацієнту, доза глімепіриду залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з мінімальної дози з можливим подальшим поступовим збільшенням дози інсуліну під контролем концентрації глюкози в крові.
Комбіноване лікування потребує обов'язкового лікарського контролю.
Переведення пацієнта з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на глімепірид
Немає точного співвідношення між дозами глімепіриду та інших пероральних гіпоглікемічних препаратів. При переведенні таких препаратів на глімепірид початкова добова доза останнього повинна становити 1 мг (навіть у тому випадку, якщо пацієнта переводять на глімепірид з максимальної дози іншого перорального гіпоглікемічного препарату). Будь-яке підвищення дози глімепіриду слід проводити поетапно з урахуванням відповіді на глімепірид відповідно до наведених вище рекомендацій. Необхідно брати до уваги використовувану дозу та тривалість ефекту попереднього гіпоглікемічного засобу. У деяких випадках, особливо при прийомі гіпоглікемічних препаратів з великим періодом напіввиведення, може виникнути необхідність у тимчасовому (протягом кількох днів) припинення лікування, щоб уникнути адитивного ефекту,
Переведення хворого з інсуліну на глімепірид
У виняткових випадках, при проведенні інсулінотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, при компенсації захворювання та при збереженні секреторної функції бета-клітин підшлункової залози, може бути показаний переведення на глімепірид. Переклад повинен проводитись під ретельним наглядом лікаря. При цьому переведення пацієнта на глімепірид починають із мінімальної дози глімепіриду в 1 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Глимепирид таб 4мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить глімепірид 4 мг.
Форма випуску:
Пігулки 4 мг.
Протипоказання-цукровий діабет 1-го типу; -підвищена чутливість до глімепіриду або інших компонентів препарату, інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідів; -діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома, гіперосмолярна кома; -важка печінкова та ниркова недостатність (в т.ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі); -лейкопенія; -вагітність, період лактації; -дитячий вік до 18 років.
З обережністю – у перші тижні лікування (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії); -за наявності факторів ризику для розвитку гіпоглікемії; -за наявності станів, що вимагають переведення на інсулінотерапію (великі опіки, важка множинна травма, великі хірургічні втручання); -при порушеннях всмоктування їжі та лікарських препаратів у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ) (у тому числі кишкова непрохідність, парез кишечника); -при недостатності глкжозо-6-фосфатдегідрогенази.
Дозування4 мг
Показання до застосуванняЦукровий діабет 2-го типу при неефективності дієтотерапії та фізичного навантаження (у монотерапії або у складі комбінованої терапії з метформіном чи інсуліном).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими препаратами може спричинити як посилення, так і ослаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати лише після погодження з лікарем.
Посилення гіпоглікемічної дії і, пов'язане з цим, можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), алопуринолом, анаболічними і анаболічними. кумарину, циклофосфамідом , трофосфамідом та іфосфамідом, фенфлураміном, фібратами, флуоксетином, симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами моноамінооксидази (МАО), міконазолом, пентоксифіліном (при парентеральному введенні у високих дозах, пробенецидом, протимікробними засобами – похідними хінолону, саліцилатами ( у тому числі аміносаліциловою кислотою), сульфінпіразоном,деякими сульфаніламідами пролонгованої дії, тетрациклінами, тритокваліном, флуконазолом.
Послаблення гіпоглікемічної дії, і пов'язане з цим, підвищення концентрації глюкози в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з ацетазоламідом, барбітуратами, глюкокортикостероїдами, діазоксидом, салуретиками, тіазидними діуретиками, епінефрином та іншими симпатоміміями , нікотинової кислоти (у високих дозах) та похідних нікотинової кислоти, естрогенів і прогестогенів, похідних фенотіазину, у тому числі хлорпромазином, фенітоїном, рифампіцином, гормонами щитовидної залози, солями літію.
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів, клонідин та резерпін здатні як потенціювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
Під дією Р-адреноблокаторів, клонідину, гуанетидину та резерпіну можливе ослаблення або відсутність клінічних ознак гіпоглікемії. На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення чи ослаблення дії похідних кумарину.
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії.
Одноразове або хронічне вживання алкоголю може посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду.
ПередозуванняПри прийомі великої дози глімепіриду можливий розвиток гіпоглікемії тривалістю 12-72 години, яка може повторюватися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові.
Якщо пацієнт у свідомості - негайний прийом вуглеводів (глюкоза або шматочок цукру, солодкий фруктовий сік або чай). Найчастіше рекомендується спостереження за умов стаціонару. При прийомі великої кількості препарату показано промивання шлунка з наступним введенням активованого вугілля (адсорбенту) та сульфату натрію (проносного), введення декстрози внутрішньовенно струминно: 50 мл 40 % розчину, потім інфузія 10 % розчину. Необхідне постійне спостереження та підтримання життєво важливих функцій, концентрації глюкози в крові (не нижче 5,5 ммоль/л) протягом щонайменше 24-48 год (можливі повторні епізоди гіпоглікемії). Після відновлення свідомості необхідно дати пацієнту їжу, багату на легкозасвоювані вуглеводи (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії). Надалі лікування має бути симптоматичним.
При лікуванні гіпоглікемії, що розвинулася внаслідок ненавмисного прийому глімепіриду грудною або маленькою дитиною, доза декстрози повинна ретельно контролюватись для того, щоб уникнути небезпечної гіперглікемії.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб для перорального застосування групи сульфонілсечовини ІІІ покоління.
Фармакодинаміка:
Глімепірид стимулює секрецію та вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози (панкреатична дія). В основі цього ефекту лежить збільшення реакції бета-клітин підшлункової залози на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість інсуліну, що секретується, значно менша, ніж при дії інших похідних сульфонілсечовини, таким чином, забезпечується менший ризик розвитку гіпоглікемії. Крім цього, глімепірид має позапанкреатичну дію - здатність покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; інгібує продукцію глюкози у печінці. Глімепірид вибірково інгібує циклооксигеназу і знижує, перетворення арахідонової кислоти на тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів,
Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окислення ліпідів, це сприяє антиатерогенній дії препарату. Глімепірид сприяє зниженню вираженості окислювального стресу в організмі пацієнта, який постійно присутній при цукровому діабеті 2-го типу.
Фармакокінетика:
При багаторазовому прийомі глімепіриду у добовій дозі 4 мг максимальна концентрація в крові (Стах) досягається через 2,5 години та становить 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою та Стах, а також між дозою та площею під кривою «концентрація-час» (AUC). При вживанні глімепіриду його біодоступність становить 100%. Прийом їжі не істотно впливає на всмоктування, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції. Об'єм розподілу -8,8 л. Зв'язок із білками - 99 %, кліренс - 48 мл/хв.
Метаболізується у печінці. Виводиться переважно у вигляді метаболітів нирками (60% введеної дози) та кишечником (40%). Глімепірид виділяється з грудним молоком та проникає через плацентарний бар'єр. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення (Тш) - 5-8 год.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатиніну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та до зниження його середніх концентрацій у сироватці крові, що, ймовірно, обумовлено швидшим виведенням глімепіри внаслідок нижчого зв'язування його з білками плазми. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.
Вагітність та годування груддюГлімепірид протипоказаний для застосування у вагітних жінок. У разі запланованої вагітності або при настанні вагітності жінку слід перевести на інсулінотерапію.
Оскільки глімепірид проникає у грудне молоко, його не слід призначати жінкам у період лактації. У такому разі необхідно перейти на інсулінотерапію або припинити годування груддю.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЗ боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають невдовзі після прийому препарату, можуть мати важку форму та перебіг і їх не завжди вдається легко усунути. Настання цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування.
З боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть спостерігатися транзиторні порушення зору, обумовлені зміною концентрації глюкози в крові.
З боку системи органів травлення: нудота, блювання, відчуття тяжкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, що дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності «печінкових» ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (до розвитку печінкової недостатності).
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, еритроцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз та панцитопенія.
Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки, висипання на шкірі, свербежу. Такі реакції бувають зазвичай помірно вираженими, але можуть прогресувати, супроводжуючись зниженням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. При появі кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонйлсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту.
Інші: у виняткових випадках можливий розвиток головного болю, астенії, гіпонатріємії, фотосенсибілізації, пізньої шкірної порфірії.
особливі вказівкиГлімепірид слід приймати у рекомендованих дозах та у призначений час. Помилки застосування препарату, наприклад пропуск прийому, ніколи не можна усувати за допомогою наступного прийому вищої дози. Лікар і пацієнт повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у разі таких помилок (наприклад, пропуск прийому препарату або їди) або в ситуаціях, коли неможливе застосування чергової дози препарату у встановлений час. Пацієнт повинен негайно інформувати лікаря у разі прийому надто високої дози препарату.
Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому 1 мг глімепіриду на добу означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти. При досягненні компенсації цукрового діабету типу 2 підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитись потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, необхідно тимчасово зменшити дозу або скасувати глімепірид. Корекція дози повинна проводитися також при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя або з появою інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо-або гіперглікемії.
У перші тижні лікування може підвищитись ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за пацієнтом. До факторів, що сприяють ризику розвитку гіпоглікемії відносяться:
-небажання або нездатність пацієнта до співпраці з лікарем (частіше спостерігається у пацієнтів похилого віку);
-недоїдання, нерегулярний прийом їжі або пропуски прийому їжі;
-дисбаланс між фізичними навантаженнями та вживанням вуглеводів;
-Зміна дієти;
-вживання алкоголю, особливо у поєднанні з пропусками прийому їжі;
-важкі порушення функції нирок;
-передозування глімепіриду;
деякі декомпенсовані ендокринні розлади, що порушують вуглеводний обмін або адренергічну контррегуляцію у відповідь на гіпоглікемію (наприклад, порушення функції щитовидної залози та переднього відділу гіпофіза, недостатність кори надниркових залоз);
-одночасний прийом деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами);
-прийом глімепіриду за відсутності показань для його прийому.
Симптоми гіпоглікемії можуть бути згладжені або зовсім відсутні у літніх, у Пацієнтів з вегетативною нейропатією або отримують одночасне лікування (3-адреноблокаторами, клонідином, резерпіном, гуанетидином. Гіпоглікемія майже завжди може бути швидко купована негайним прийомом вугле шматочка цукру, солодкого фруктового соку або чаю) У зв'язку з цим пацієнт повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози (4 шматочки цукру)
.
Лікування похідними сульфонілсечовини, до яких відноситься і глімепірид, може призвести до розвитку гемолітичної анемії, тому у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази слід дотримуватися особливої обережності при призначенні глімепіриду і краще застосовувати гіпоглікемічні засоби, які не є.
Під час лікування глімепіридом потрібне проведення регулярного контролю функції печінки та картини периферичної крові (особливо кількості лейкоцитів та тромбоцитів).
У стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічному втручанні, інфекційних захворюваннях, що супроводжуються лихоманкою) може виникнути потреба у тимчасовому переведенні пацієнта на інсулінотерапію.
Відсутній досвід застосування глімепіриду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок та печінки показано переведення на інсулінотерапію.
Під час лікування глімепіридом необхідним є регулярний контроль концентрації глюкози в крові, а також концентрації глікозильованого гемоглобіну.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняУ сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиНа початку лікування препарат Глімепірид застосовують внутрішньо у дозі 1 мг 1 раз на добу (безпосередньо перед або під час рясного сніданку), при необхідності поступово збільшуючи дозу на 1 мг за 1-2 тижні до 2 мг, 3 мг, 4 мг, 6 мг 8 мг.
Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Дози понад 6 мг ефективні лише у виняткових випадках.
Дуже важливо не пропускати прийом їжі після прийому глімепіриду.
Пропуск прийому препарату не можна усувати шляхом наступного прийому більш високої дози, що веде до гіпоглікемії. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (близько 0,5 склянки).
Лікування тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.
Застосування у комбінації з метформіном
У разі недостатньої стабілізації концентрації глюкози в крові у пацієнтів, які приймають метформін, може бути розпочато супутню терапію глімепіридом. При збереженні дози метформіну на колишньому рівні лікування глімепіридом починається з мінімальної дози 1 мг, а потім його доза поступово збільшується залежно від бажаної концентрації глюкози в крові, аж до максимальної добової дози. Комбінована терапія має проводитися під ретельним медичним наглядом.
Застосування у комбінації з інсуліном
У випадках, коли не вдається досягти нормалізації концентрації глюкози в крові прийомом максимальної дози глімепіриду в монотерапії або комбінації з максимальною дозою метформіну, можлива комбінація глімепіриду з інсуліном. У цьому випадку остання, призначена пацієнту, доза глімепіриду залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном починається з мінімальної дози з можливим подальшим поступовим збільшенням дози інсуліну під контролем концентрації глюкози в крові.
Комбіноване лікування потребує обов'язкового лікарського контролю.
Переведення пацієнта з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на глімепірид
Немає точного співвідношення між дозами глімепіриду та інших пероральних гіпоглікемічних препаратів. При переведенні таких препаратів на глімепірид початкова добова доза останнього повинна становити 1 мг (навіть у тому випадку, якщо пацієнта переводять на глімепірид з максимальної дози іншого перорального гіпоглікемічного препарату). Будь-яке підвищення дози глімепіриду слід проводити поетапно з урахуванням відповіді на глімепірид відповідно до наведених вище рекомендацій. Необхідно брати до уваги використовувану дозу та тривалість ефекту попереднього гіпоглікемічного засобу. У деяких випадках, особливо при прийомі гіпоглікемічних препаратів з великим періодом напіввиведення, може виникнути необхідність у тимчасовому (протягом кількох днів) припинення лікування, щоб уникнути адитивного ефекту,
Переведення хворого з інсуліну на глімепірид
У виняткових випадках, при проведенні інсулінотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, при компенсації захворювання та при збереженні секреторної функції бета-клітин підшлункової залози, може бути показаний переведення на глімепірид. Переклад повинен проводитись під ретельним наглядом лікаря. При цьому переведення пацієнта на глімепірид починають із мінімальної дози глімепіриду в 1 мг.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Глимепирид таб 4мг 30 шт производится компанией Импорт. На нашем сайте в свободном доступе можно купить Глимепирид таб 4мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Глимепирид таб 4мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Амарил таб 3мг 90 шт Амарил таб 3мг 90 шт, Амарил таб 4мг 90 шт Амарил таб 4мг 90 шт, Глимепирид канон таб 1мг 30 шт Глимепирид канон таб 1мг 30 шт, Глимепирид канон таб 2мг 30 шт Глимепирид канон таб 2мг 30 шт, Глимепирид канон таб 3мг 30 шт Глимепирид канон таб 3мг 30 шт, Глимепирид канон таб 4мг 30 шт Глимепирид канон таб 4мг 30 шт, Глимепирид таб 1мг 30 шт озон Глимепирид таб 1мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт Глимепирид таб 2мг 30 шт, Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 2мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 2мг 30 шт озон Глимепирид таб 2мг 30 шт озон, Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 2мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 3мг 30 шт Глимепирид таб 3мг 30 шт, Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 3мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 3мг 30 шт озон Глимепирид таб 3мг 30 шт озон, Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 3мг 30 шт фармстандарт, Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс Глимепирид таб 4мг 30 шт вертекс, Глимепирид таб 4мг 30 шт озон Глимепирид таб 4мг 30 шт озон, Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт Глимепирид таб 4мг 30 шт фармстандарт, Диамерид таб 1мг 30 шт Диамерид таб 1мг 30 шт, Диамерид таб 2мг 30 шт Диамерид таб 2мг 30 шт, Диамерид таб 4мг 30 шт Диамерид таб 4мг 30 шт.
Пока нет комментариев