Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт
Топ продаж
Суперцена
Гастрозол - це препарат, призначений для лікування залоз шлунка. Він знижує рівень кислоти в шлунку, що допомагає уникнути проявів изжоги. Омепразол, який є основним компонентом препарату, інгібує фермент Н+К+-АТФ-азу, що зменшує секрецію кислоти. Після одноразового прийому дія препарату триває протягом 24 годин, а максимум ефекту досягається через 2:00. Препарат забезпечує швидке та ефективне полегшення від изжоги.
Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол пелети – 117,5 мг, що містять: омепразол – 10,0 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол – 19,97 мг, сахароза – 32,11 мг, динатрію гідрофосфат – 1,49 мг, натрію лаурилсульфат – 0,40 мг, лактози моногідрат – 4,00 мг, кальцію карбонат – 4,00 мг, гіпромел (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5) – 10,28 мг, метакрилової кислоти та етилакрі-лату сополімер [1:1](L-30D) – 29,37 мг, пропіленгліколь – 0,95 мг, діетилфталат – 2,94 мг, цетиловий спирт – 0,88 мг, натрію гідроксид – 0,18 мг, полісорбат-80 – 0,35 мг, по-відон (полівінілпіролідон, повідон К-30) – 0,30 мг, титану діоксид – 0,21, тальк – 0,07 мг;
Склад оболонки капсули твердої желатинової: корпус: діоксид титану (Е 171) – 2,0000 %, желатин – до 100 %; кришечка: титану діоксид (Е171) – 1,3333 %, барвник сонячний захід сонця жовтий (Е 110) – 0,0044 %, хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,9197 %, желатин – до 100 %.
Опис:
Непрозорі капсули №2. Корпус білого кольору, кришка жовтого кольору. Вміст капсул - пелети від білого до майже білого кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7 капсул в контурне коміркове пакування з полівінілхлоридної плівки або ПА/Ал/ПВХ-плівки і фольги алюмінієвої. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або інших компонентів препарату;
Одночасне застосування з препаратами нелфінавіру, атазанавіру, ерлотинібу, позаконазолу;
Вік до 18 років.
Перед
застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем у таких випадках:
- за наявності раніше діагностованої виразкової хвороби шлунка; тяжкого захворювання печінки, що супроводжується печінковою недостатністю; жовтяниці; попереднього хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті;
- за наявності «тривожних» симптомів: значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, блювання з домішкою крові, зміни кольору калу (дьогтеподібний стілець – мелена), порушення ковтання;
- з появою нових симптомів або зміні вже наявних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту;
- за наявності остеопорозу;
- на фоні симптоматичного лікування з приводу порушення травлення або стійкої печії (протягом 4 тижнів або більше);
— при одночасному застосуванні з одним або декількома з наведених нижче препаратів: клопідогрел, дигоксин, ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, варфарин, ци-лостазол, діазепам, фенітоїн, саквінавір, такролімус, кларитроміцин, вориконазол, препарат. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Також рекомендується проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату Гастрозол у період вагітності та грудного вигодовування (див. розділ Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування).
Дозування10 мг
Показання до застосуванняСимптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНеобхідно проконсультуватися з лікарем перед прийомом Гастрозолу, якщо Ви отримуєте лікування одним або декількома із зазначених у даному розділі препаратів.
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища.
Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, ерлотинібу, препаратів заліза та ціанокобаламіну. Слід уникати їхнього спільного прийому з омепразолом.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з омепразолом підвищується на 10% (може знадобитися корекція режиму дозування дигоксину). Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів.
Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення рН на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2С19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці. При одночасному застосуванні з омепразолом на 75% зменшується площа під кривою «концентрація-час» атазанавіру. У зв'язку з цим спільне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір протипоказано.
При одночасному застосуванні омепразолу із клопідогрелом спостерігається зменшення антиагрегантного ефекту останнього.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину, діазепаму, фенітоїну, цилостазолу, іміпраміну, кломіпраміну, циталопраму, гексобарбіталу, дисульфіраму, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці з препаратом ів ).
При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові, що може вимагати корекції його дози. У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації метотрексату на фоні спільного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу.
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (такими як кларитроміцин та вориконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації омепразолу, що може вимагати корекції дози омепразолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, у разі його тривалого застосування.
Індуктори ізоферментів CYP2С19 і CYP3А4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) при сумісному застосуванні з омепразолом можуть прискорювати його метаболізм, знижуючи тим самим концентрацію омепразолу в плазмі крові. Не встановлено клінічно. ном
, пропранололом, теофіліном, метопрололом, лідокаїном, хінідином, еритроміцином, фенацетином, естрадіолом, амоксициліном, будесонідом, диклофенаком, метронідазолом, напроксеном, піроксикамом.
ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, депресія, сонливість, біль голови, порушення зору, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі діарея, підвищення потовиділення, «сухість» у роті.
Лікування: симптоматичне. При необхідності промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Гемодіаліз недостатньо ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб знижуючий секрецію залоз шлунка – протонового насоса інгібітор
Код АТХ: А02ВС01
Фармакодинаміка:
Омепразол інгібує фермент Н+К+-АТФ-азу («протонний насос») у парієтальних клітинах шлунка, блокуючи тим самим заключну . Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції кислоти незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин. Максимум ефекту досягається через 2:00. Після припинення прийому препарату секре-торна активність повністю відновлюється через 3 - 5 діб.
Фармакокінетика:
Після прийому
внутрішньо омепразол швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmax) омепразолу в плазмі крові досягається через 0,5 - 3,5 години. Біодоступність становить 30-40%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми – близько 95%.
Метаболізм
Омепразол практично повністю метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2С19 з утворенням шести фармакологічно неактивних метаболітів.
Період
напіввиведення (T1/2) становить 0 5 - 1 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (70 – 80%) та з жовчю (20 – 30%).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів із печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, а період напіввиведення збільшується до 3 годин. У пацієнтів похилого віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.
Вагітність та годування груддюРезультати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (понад 1000 спостережень) показали, що застосування омепразолу у вагітних жінок не має негативного впливу протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. Проте перед застосуванням препарату під час вагітності рекомендується проконсультуватися з лікарем.
Омепразол проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання щодо припинення годування груддю.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
Алергічні реакції: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко – лихоманка, уртикарія, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції; дуже рідко – еозинофілія.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея чи запор, метеоризм; нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів (трансаміназ) та лужної фосфатази (оборотного характеру), збочення смаку (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (яви носять терапії); дуже рідко - печінкова недостатність (у пацієнтів з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, сонливість, безсоння; рідко – збудження, оборотна сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко – агресія, замішання, галюцинації; на тлі тяжкого захворювання печінки – енцефалопатія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит; рідко – фотосенсибілізація (почервоніння шкіри), алопеція; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (важка багатоформна еритема, що характеризується появою плям і бульбашок на шкірі та слизових оболонках на тлі високої температури і болю в суглобах), токсичний епідермальний некроліз; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак.
З боку органу зору: нечасто — зорові порушення, у тому числі зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто — порушення слухового сприйняття, у тому числі «дзвін у вухах» (зазвичай проходять після припинення терапії), вертиго.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки (див. розділ «Особливі вказівки»); рідко – міалгія (біль у м'язах), артралгія (біль у суглобах), м'язова слабкість.
З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку ендокринної системи: дуже рідко – гінекомастія.
Інші: нечасто – периферичні набряки, нездужання; рідко – посилення потовиділення, гіпонатріємія; дуже рідко – гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії.
Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні, проходять самостійно на фоні продовження терапії.
У разі появи побічних ефектів, які не вказані в даній інструкції, необхідно негайно звернутися до лікаря.
особливі вказівкиОмепразол не призначений для застосування при випадковій печії (печія рідше 2 разів на тиждень).
Перед початком терапії омепразол необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, оскільки прийом омепразолу може маскувати симптоматику і відстрочити постановку правильного діагнозу.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника і може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених бактеріями роду Salmonella spp., Campylobacter spp., а також бактерій Clostridium difficile.
Зниження секреції соляної кислоти може призводити до підвищення концентрації хромограніну А (CgA), що впливає на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин, тому для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо цей час концентрація CgA не повернулася до нормального значення, дослідження слід повторити.
Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії омепразолом. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, переважно у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію.
У пацієнтів, які отримували омепразол протягом як мінімум трьох місяців була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як стомлюваність, маячня, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введення препаратів магнію. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібний регулярний контроль вмісту магнію.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймають перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування омепразолом може виникати запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або керуванням іншими механізмами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хвилин до їди. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу, можна розчинити її вміст у невеликій кількості води або фруктового соку (не розчиняти в газованих напоях). Отриманий розчин препарату слід випити відразу після приготування, додатково запивши 1/2 склянки води.
Симптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка:
Звичайна доза препарату Гастрозол становить 10 мг (1 капсула) один раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Завжди має використовуватися найменша ефективна доза. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів. Інтервал між 14-денними курсами лікування має становити щонайменше 4 місяців.
Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення симптомів або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря.
Порушення функції нирок:
Корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та кліренс омепразолу збільшується. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.
Літній вік:
Незважаючи на те, що швидкість метаболізму омепразолу в осіб похилого віку знижується, корекція дози при застосуванні препарату у добовій дозі 20 мг не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 капсула містить: омепразол пелети – 117,5 мг, що містять: омепразол – 10,0 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол – 19,97 мг, сахароза – 32,11 мг, динатрію гідрофосфат – 1,49 мг, натрію лаурилсульфат – 0,40 мг, лактози моногідрат – 4,00 мг, кальцію карбонат – 4,00 мг, гіпромел (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5) – 10,28 мг, метакрилової кислоти та етилакрі-лату сополімер [1:1](L-30D) – 29,37 мг, пропіленгліколь – 0,95 мг, діетилфталат – 2,94 мг, цетиловий спирт – 0,88 мг, натрію гідроксид – 0,18 мг, полісорбат-80 – 0,35 мг, по-відон (полівінілпіролідон, повідон К-30) – 0,30 мг, титану діоксид – 0,21, тальк – 0,07 мг;
Склад оболонки капсули твердої желатинової: корпус: діоксид титану (Е 171) – 2,0000 %, желатин – до 100 %; кришечка: титану діоксид (Е171) – 1,3333 %, барвник сонячний захід сонця жовтий (Е 110) – 0,0044 %, хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,9197 %, желатин – до 100 %.
Опис:
Непрозорі капсули №2. Корпус білого кольору, кришка жовтого кольору. Вміст капсул - пелети від білого до майже білого кольору.
Форма випуску:
Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7 капсул в контурне коміркове пакування з полівінілхлоридної плівки або ПА/Ал/ПВХ-плівки і фольги алюмінієвої. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолів або інших компонентів препарату;
Одночасне застосування з препаратами нелфінавіру, атазанавіру, ерлотинібу, позаконазолу;
Вік до 18 років.
Перед
застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем у таких випадках:
- за наявності раніше діагностованої виразкової хвороби шлунка; тяжкого захворювання печінки, що супроводжується печінковою недостатністю; жовтяниці; попереднього хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті;
- за наявності «тривожних» симптомів: значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, блювання з домішкою крові, зміни кольору калу (дьогтеподібний стілець – мелена), порушення ковтання;
- з появою нових симптомів або зміні вже наявних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту;
- за наявності остеопорозу;
- на фоні симптоматичного лікування з приводу порушення травлення або стійкої печії (протягом 4 тижнів або більше);
— при одночасному застосуванні з одним або декількома з наведених нижче препаратів: клопідогрел, дигоксин, ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, варфарин, ци-лостазол, діазепам, фенітоїн, саквінавір, такролімус, кларитроміцин, вориконазол, препарат. Взаємодія з іншими лікарськими засобами).
Також рекомендується проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату Гастрозол у період вагітності та грудного вигодовування (див. розділ Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування).
Дозування10 мг
Показання до застосуванняСимптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНеобхідно проконсультуватися з лікарем перед прийомом Гастрозолу, якщо Ви отримуєте лікування одним або декількома із зазначених у даному розділі препаратів.
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища.
Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, ерлотинібу, препаратів заліза та ціанокобаламіну. Слід уникати їхнього спільного прийому з омепразолом.
Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з омепразолом підвищується на 10% (може знадобитися корекція режиму дозування дигоксину). Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів.
Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення рН на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2С19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці. При одночасному застосуванні з омепразолом на 75% зменшується площа під кривою «концентрація-час» атазанавіру. У зв'язку з цим спільне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір протипоказано.
При одночасному застосуванні омепразолу із клопідогрелом спостерігається зменшення антиагрегантного ефекту останнього.
При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину, діазепаму, фенітоїну, цилостазолу, іміпраміну, кломіпраміну, циталопраму, гексобарбіталу, дисульфіраму, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці з препаратом ів ).
При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові, що може вимагати корекції його дози. У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації метотрексату на фоні спільного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу.
Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (такими як кларитроміцин та вориконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації омепразолу, що може вимагати корекції дози омепразолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, у разі його тривалого застосування.
Індуктори ізоферментів CYP2С19 і CYP3А4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) при сумісному застосуванні з омепразолом можуть прискорювати його метаболізм, знижуючи тим самим концентрацію омепразолу в плазмі крові. Не встановлено клінічно. ном
, пропранололом, теофіліном, метопрололом, лідокаїном, хінідином, еритроміцином, фенацетином, естрадіолом, амоксициліном, будесонідом, диклофенаком, метронідазолом, напроксеном, піроксикамом.
ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, депресія, сонливість, біль голови, порушення зору, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі діарея, підвищення потовиділення, «сухість» у роті.
Лікування: симптоматичне. При необхідності промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Гемодіаліз недостатньо ефективний.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Засіб знижуючий секрецію залоз шлунка – протонового насоса інгібітор
Код АТХ: А02ВС01
Фармакодинаміка:
Омепразол інгібує фермент Н+К+-АТФ-азу («протонний насос») у парієтальних клітинах шлунка, блокуючи тим самим заключну . Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції кислоти незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин. Максимум ефекту досягається через 2:00. Після припинення прийому препарату секре-торна активність повністю відновлюється через 3 - 5 діб.
Фармакокінетика:
Після прийому
внутрішньо омепразол швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmax) омепразолу в плазмі крові досягається через 0,5 - 3,5 години. Біодоступність становить 30-40%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми – близько 95%.
Метаболізм
Омепразол практично повністю метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2С19 з утворенням шести фармакологічно неактивних метаболітів.
Період
напіввиведення (T1/2) становить 0 5 - 1 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (70 – 80%) та з жовчю (20 – 30%).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів із печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, а період напіввиведення збільшується до 3 годин. У пацієнтів похилого віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.
Вагітність та годування груддюРезультати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (понад 1000 спостережень) показали, що застосування омепразолу у вагітних жінок не має негативного впливу протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. Проте перед застосуванням препарату під час вагітності рекомендується проконсультуватися з лікарем.
Омепразол проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання щодо припинення годування груддю.
Умови відпустки з аптекБез рецепта
Побічні явищаЧастота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000).
Алергічні реакції: нечасто — кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко – лихоманка, уртикарія, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції; дуже рідко – еозинофілія.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея чи запор, метеоризм; нечасто – підвищення активності «печінкових» ферментів (трансаміназ) та лужної фосфатази (оборотного характеру), збочення смаку (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином (яви носять терапії); дуже рідко - печінкова недостатність (у пацієнтів з попереднім тяжким захворюванням печінки).
З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, сонливість, безсоння; рідко – збудження, оборотна сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко – агресія, замішання, галюцинації; на тлі тяжкого захворювання печінки – енцефалопатія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит; рідко – фотосенсибілізація (почервоніння шкіри), алопеція; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (важка багатоформна еритема, що характеризується появою плям і бульбашок на шкірі та слизових оболонках на тлі високої температури і болю в суглобах), токсичний епідермальний некроліз; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак.
З боку органу зору: нечасто — зорові порушення, у тому числі зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії).
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто — порушення слухового сприйняття, у тому числі «дзвін у вухах» (зазвичай проходять після припинення терапії), вертиго.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки (див. розділ «Особливі вказівки»); рідко – міалгія (біль у м'язах), артралгія (біль у суглобах), м'язова слабкість.
З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит.
З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку ендокринної системи: дуже рідко – гінекомастія.
Інші: нечасто – периферичні набряки, нездужання; рідко – посилення потовиділення, гіпонатріємія; дуже рідко – гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії.
Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні, проходять самостійно на фоні продовження терапії.
У разі появи побічних ефектів, які не вказані в даній інструкції, необхідно негайно звернутися до лікаря.
особливі вказівкиОмепразол не призначений для застосування при випадковій печії (печія рідше 2 разів на тиждень).
Перед початком терапії омепразол необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, оскільки прийом омепразолу може маскувати симптоматику і відстрочити постановку правильного діагнозу.
Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника і може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених бактеріями роду Salmonella spp., Campylobacter spp., а також бактерій Clostridium difficile.
Зниження секреції соляної кислоти може призводити до підвищення концентрації хромограніну А (CgA), що впливає на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин, тому для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо цей час концентрація CgA не повернулася до нормального значення, дослідження слід повторити.
Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії омепразолом. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, переважно у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію.
У пацієнтів, які отримували омепразол протягом як мінімум трьох місяців була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як стомлюваність, маячня, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введення препаратів магнію. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібний регулярний контроль вмісту магнію.
Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів із зниженим запасом вітаміну В12 при тривалій терапії.
У пацієнтів, які приймають перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
У період лікування омепразолом може виникати запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або керуванням іншими механізмами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хвилин до їди. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу, можна розчинити її вміст у невеликій кількості води або фруктового соку (не розчиняти в газованих напоях). Отриманий розчин препарату слід випити відразу після приготування, додатково запивши 1/2 склянки води.
Симптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка:
Звичайна доза препарату Гастрозол становить 10 мг (1 капсула) один раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Завжди має використовуватися найменша ефективна доза. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів. Інтервал між 14-денними курсами лікування має становити щонайменше 4 місяців.
Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення симптомів або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря.
Порушення функції нирок:
Корекція дози не потрібна.
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та кліренс омепразолу збільшується. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.
Літній вік:
Незважаючи на те, що швидкість метаболізму омепразолу в осіб похилого віку знижується, корекція дози при застосуванні препарату у добовій дозі 20 мг не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт производится компанией ОТИСИФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Гастрозол при изжоге, омепразол капс кишечнораст 10мг 14шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 112 шт Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 112 шт, Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 56 шт Висмута трикалия дицитрат таб 120 мг 56 шт, Гастрофарм таб 18 шт Гастрофарм таб 18 шт, Гастрофарм таб 6 шт Гастрофарм таб 6 шт, Де-Нол таб 120мг 32 шт Де-Нол таб 120мг 32 шт, Де-Нол таб 120мг 56 шт Де-Нол таб 120мг 56 шт, Льна семена 100 г Льна семена 100 г, Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 112 шт Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 112 шт, Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 56 шт Новобисмол таб п/об пленочной 120мг 56 шт, Облепиховое масло из плодов и листьев 50 мл Облепиховое масло из плодов и листьев 50 мл, Облепиховое масло капс 200мг 100 шт Облепиховое масло капс 200мг 100 шт, Омез капс 10мг 10 шт Омез капс 10мг 10 шт, Омепразол-Тева капс. киш.раств. 10мг 28 шт Омепразол-Тева капс. киш.раств. 10мг 28 шт, Ортанол капс 10 мг 28 шт Ортанол капс 10 мг 28 шт, Париет® 10 мг 14 таб, от изжоги. Воздействует на при... Париет® 10 мг 14 таб, от изжоги. Воздействует на причину изжоги, способствует защите слизистой, Рабиет капс. киш.раств. 10мг 14 шт Рабиет капс. киш.раств. 10мг 14 шт, Стимбифид плюс таб 500мг 40 шт Стимбифид плюс таб 500мг 40 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 112 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 112 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 28 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 28 шт, Улькавис таб п/п/об 120мг 56 шт Улькавис таб п/п/об 120мг 56 шт, Ультоп капс. киш.раств. 10мг блистеры 28 шт Ультоп капс. киш.раств. 10мг блистеры 28 шт.
Пока нет комментариев