Фуросемид таб 40 мг 56 шт
Топ продаж
Суперцена
Фуросемид таблетки 40 мг 56 штук - це швидкодіючий діуретик, що забезпечує збільшення виділення сечі та солей з організму. Препарат блокує систему транспорту іонів натрію, калію та хлору в петлі Генле, зменшуючи реабсорбцію цих елементів в нирках. Це допомагає знизити відтік рідини з тканин, що сприяє зменшенню набряків. Фуросемид також має гіпотензивну дію, знижуючи тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Призначається для лікування серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, набряків, ниркової недостатності та інших захворювань, що супроводжуються затримкою рідини в організмі.
Фуросемид таб 40 мг 56 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: фуросемід 40,00 мг;
Крохмаль
картопляний 56,88 мг, лактози моногідрат 53,00 мг, крохмаль прежелатинізований кукурудзяний 7,00 мг, тальк 2,40 мг ,40 мг, стеарат магнію 0,32 мг
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою і ризиком.
Форма випуску:
Пігулки, 40 мг. По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. По 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати похідні сульфонілсечовини), оскільки можливий розвиток «перехресної» алергії на фуросемід;
ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на прийом фуросеміду);
печінкова кома та прекома, пов'язані з печінковою енцефалопатією;
виражена гіпокаліємія (див. розділ «Побічна дія»);
виражена гіпонатріємія;
гіповолемія (зі зниженням артеріального тиску або без зниження артеріального тиску) або дегідратація;
різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології, включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів;
інтоксикація серцевими глікозидами;
гострий гломерулонефрит;
декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіо-міопатія;
підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.);
рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
дитячий вік до 3 років (тверда лікарська форма);
вагітність (дивись розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
період грудного вигодовування (дивись розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
З обережністю при артеріальній гіпотензії;
• при станах, коли надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій);
• при гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку);
• при латентному або маніфестному цукровому діабеті;
• при подагрі;
• при гепаторенальному синдромі (функціональна ниркова недостатність, пов'язана із захворюваннями печінки);
• при гіпопротеїнемії (наприклад, нефротичний синдром, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду); добір дози у таких пацієнтів повинен проводитись з особливою обережністю;
• при частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника);
• при підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних втрат рідини (блювання, діарея, рясне потовиділення – потрібен моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, при необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду);
• при панкреатиті;
• при шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі;
• при системному червоному вовчаку;
• при одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).
Дозування40 мг
Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності;
Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності;
Гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини);
Набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання);
Набряковий синдром при захворюваннях печінки (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону);
Артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації:
• Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому не рекомендується застосування фуросеміду спільно з хлоралгідрат;
• Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксичної та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів, за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів.
Комбінації, при застосуванні яких слід бути обережними:
• Ототоксичні лікарські препарати – фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Такі препарати можуть застосовуватися одночасно з препаратом Фуросемід тільки за суворими медичними показаннями, оскільки спільне застосування може призводити до незворотного ушкодження органу слуху;
• Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) та без поєднання з відповідною гідратацією пацієнта;
• Сукральфат - зменшення всмоктування фуросеміду при сумісному прийомі внутрішньо та ослаблення його ефекту (фуросемід та сукральфат при прийомі внутрішньо повинні прийматися з інтервалом не менше двох годин);
• Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові;
• Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів, що попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції погіршення функції нирок. недостатності, тому за 3 дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози;
• Рисперидон - необхідно дотримуватись обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику та користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували одночасно лікування рисперидоном та фу;
• Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білками-носіями і, таким чином, спричиняти спочатку транзиторне збільшення концентрацій вільних гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, зниження загальної концентрації гормонів щитовидної. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрацію гормонів щитовидної залози.
Взаємодії, які слід брати до уваги:
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому препарату Фуросемід) нестероїдні протизапальні засоби можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів;
• Фенітоїн – зменшення діуретичної дії фуросеміду;
• Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних засобів при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії;
• Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT – у разі розвитку на фоні застосування фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів, що викликають подовження серця QT (зростає ризик розвитку порушень);
• Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску;
• Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Усе це збільшує ризик розвитку НР як фуросеміду, і приймаються одночасно з ним вищевказаних лікарських засобів;
• Гіпоглікемічні засоби (як для прийому внутрішньо, так і препарати інсуліну), пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) – ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом;
• Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом;
• Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії;
• Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів;
• Циклоспорин А – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину;
• Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних речовин, які отримували лікування фуросемідом, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів рентгеноконтрастного препарату проводилося лише внутрішньовенне введення рідини (гідратація).
ПередозуванняПри підозрі передозування необхідно обов'язково звернутися до лікаря, оскільки у разі передозування може знадобитися проведення певних лікувальних заходів.
Симптоми: клінічна картина гострого чи хронічного передозування препаратом залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів. Передозування може виявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптомами цих розладів є виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості.
Лікування: специфічного антидоту немає. Якщо після прийому внутрішньо пройшло небагато часу, то для зменшення абсорбції фуросеміду зі шлунково-кишкового тракту слід спробувати викликати блювоту або провести промивання шлунка, а потім прийняти активоване вугілля. Лікування спрямоване на корекцію клінічно значущих порушень водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання чи терапії можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: C03CA01
Фармакодинаміка:
Фуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його діуретична дія залежить від надходження препарату в просвіт ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію.
При зниженні канальцевої секреції або при зв'язуванні фуросеміду з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується. При курсовому прийомі фуросеміду його діуретична активність не знижується, так як фуросемід перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаної з юкстагломерулярним комплексом). Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів, і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня збереження функції нирок.
Фуросемід має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на судинозвужувальні стимули (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів).
Після вживання 40 мг препарату Фуросемід діуретичний ефект розвивається протягом 60 хвилин і триває близько 3-6 годин. При збільшенні дозування препарату Фуросемід від 10 мг до 100 мг спостерігається дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Фуросемід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації у крові (Tmax) становить від 1 до 1,5 години. Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70%. У пацієнтів біодоступність фуросеміду може знижуватися до 30%, оскільки на неї можуть впливати різні фактори, включаючи основне захворювання.
Розподіл:
Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Фуросемід зв'язується з білками плазми (більше 98%), переважно з альбумінами.
Метаболізм/Виведення:
Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду становить приблизно 1-1,5 години. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр і виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері.
При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 годин.
При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрації незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції), у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходиться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду.
При гемодіалізі та перитонеальному діалізі, та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно.
При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином через збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть значно варіювати.
При серцевій недостатності, тяжкій артеріальній гіпертензії та у пацієнтів похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється внаслідок зниження функції нирок.
Вагітність та годування груддюВагітність
Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому препарат не слід призначати при вагітності. Прийом фуросеміду можливий тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, у таких випадках необхідне ретельне спостереження за станом плода.
Період грудного вигодовування:
У період лактації прийом препарату протипоказаний, оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком та пригнічувати лактацію. Жінкам, які приймають фуросемід, слід припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведено небажані реакції (НР), які були виявлені в ході клінічних досліджень, а також при застосуванні фуросеміду у клінічній практиці.
Для оцінки частоти НР використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (> 1/100, < 1/10); "нечасто" (> 1/1000, < 1/100); "рідко" (> 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). НР згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НР перераховані в порядку зменшення частоти народження, в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НР розподілені в порядку зменшення їх важливості.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – гемоконцентрація; нечасто – тромбоцитопенія; рідко – лейкопенія, еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія.
Порушення з боку імунної системи: рідко – тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку; частота невідома - обтяження течії або загострення системного червоного вовчака.
Порушення метаболізму та харчування: дуже часто – порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водно-електролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз препарату Фуросемід пацієнтами з нормальною нирковою функцією). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу, є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність), супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс, неправильне харчування та питний режим, блювання, діарея, рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження об'єму циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, що може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові; часто – гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може стати маніфестним (див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз,
Порушення з боку нервової системи: часто – печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю (див. розділ «Протипоказання»); рідко – парестезії; частота невідома - запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль.
Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді необоротної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення; рідко – шум у вухах.
Порушення з боку судин: дуже часто (для внутрішньовенної інфузії) – зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію (дана НР переважно відноситься до парентерального застосування фуросеміду); рідко – васкуліт; частота невідома – тромбоз.
Шлунково-кишкові порушення: нечасто – нудота; рідко – блювання, діарея; дуже рідко – гострий панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – холестаз, збільшення активності «печінкових» трансаміназ.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами.
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: частота невідома – відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – збільшення обсягу сечі; рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит; частота невідома - збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією сечових шляхів, дивись розділ «Особливі вказівки»), нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей (дивись розділ «Особливі вказівки»). Ця НР відноситься тільки до ін'єкційної лікарської форми препарату Фуросемід, оскільки дітям до 3-х років прийом таблеток препарату Фуросемід протипоказаний; ниркова недостатність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вроджені, сімейні та генетичні порушення: частота невідома – підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя (належить лише до парентеральної лікарської форми).
Загальні порушення та реакції у місці введення: рідко – лихоманка.
Так як деякі НР (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких НР необхідно негайно повідомити про них лікаря.
особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, що призводить до запаморочення, непритомності або втрати свідомості, може виникати у пацієнтів, які отримують фуросемід, особливо: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів, які приймають інші препарати, здатні призвести до гіпотензії; а також у пацієнтів з іншими захворюваннями, які мають ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При лікуванні таких пацієнтів слід бути обережними, і/або їм може знадобитися зниження дози фуросеміду.
Перед початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити різко виражені порушення відтоку сечі, у тому числі односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювання, діареї чи інтенсивного потовиділення).
До та під час лікування препаратом Фуросемід необхідно контролювати та у разі виникнення усувати гіповолемію або дегідратацію, а також клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану, для чого може знадобитися короткочасне припинення лікування препаратом Фуросемід.
При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти і так далі). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів.
У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності. Потрібне обережне підвищення дози.
Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Фармакофізіологічний механізм цього ефекту не встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Так як дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності,
Є можливість обтяження течії або загострення системного червоного вовчака.
Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Деякі побічні ефекти (наприклад, значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність до концентрації уваги та знижувати психомоторні реакції, що може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами або при зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Особливо це стосується періоду початку лікування або підвищення дози препарату, а також до випадків одночасного прийому гіпотензивних засобів або алкоголю. У таких випадках не рекомендується керувати транспортними засобами або займатися потенційно небезпечними видами діяльності.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю води. При призначенні препарату Фуросемід рекомендується приймати його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту.
Рекомендована максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг, а у дітей – 40 мг.
Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, залежно від показань.
Діти:
У дітей рекомендована добова доза для внутрішнього прийому становить 2 мг/кг маси тіла (але не більше 40 мг на добу).
Дорослі:
• Набряковий синдром при захворюваннях печінки:
Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла). на добу). Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу і може коригуватися залежно від реакції пацієнта. Добова доза може застосовуватись одноразово або ділитися на 2 прийоми.
• Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності:
Натрійуретична реакція на фуросемід залежить від декількох факторів, включаючи вираженість ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібен ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л/добу, приблизно 280 ммоль натрію на добу). Початкова доза, що рекомендується, становить 40-80 мг/добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на 2 прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, підтримуюча доза внутрішньо зазвичай становить 250-1500 мг/добу.
• Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини):
Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значні порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Лікування починається з внутрішньовенного введення препарату Фуросемід. Початкова доза, що рекомендується, становить 40 мг внутрішньовенно. Якщо при цьому не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг/год. Рекомендується якнайшвидше переводити пацієнта з внутрішньовенного введення на прийом таблеток препарату Фуросемід (доза таблеток залежить від підібраної внутрішньовенної дози).
• Набряки при нефротичному синдромі:
Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може прийматися одноразово або ділитися на кілька прийомів (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливі вказівки»).
• Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності:
Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 прийоми.
• Артеріальна гіпертензія:
Препарат Фуросемід може застосовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг/добу. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату Фуросемід.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Фуросемид таб 40 мг 56 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: фуросемід 40,00 мг;
Крохмаль
картопляний 56,88 мг, лактози моногідрат 53,00 мг, крохмаль прежелатинізований кукурудзяний 7,00 мг, тальк 2,40 мг ,40 мг, стеарат магнію 0,32 мг
Опис:
Круглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою і ризиком.
Форма випуску:
Пігулки, 40 мг. По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. По 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату;
у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати похідні сульфонілсечовини), оскільки можливий розвиток «перехресної» алергії на фуросемід;
ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на прийом фуросеміду);
печінкова кома та прекома, пов'язані з печінковою енцефалопатією;
виражена гіпокаліємія (див. розділ «Побічна дія»);
виражена гіпонатріємія;
гіповолемія (зі зниженням артеріального тиску або без зниження артеріального тиску) або дегідратація;
різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології, включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів;
інтоксикація серцевими глікозидами;
гострий гломерулонефрит;
декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіо-міопатія;
підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.);
рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
дитячий вік до 3 років (тверда лікарська форма);
вагітність (дивись розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»);
період грудного вигодовування (дивись розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
З обережністю при артеріальній гіпотензії;
• при станах, коли надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій);
• при гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку);
• при латентному або маніфестному цукровому діабеті;
• при подагрі;
• при гепаторенальному синдромі (функціональна ниркова недостатність, пов'язана із захворюваннями печінки);
• при гіпопротеїнемії (наприклад, нефротичний синдром, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду); добір дози у таких пацієнтів повинен проводитись з особливою обережністю;
• при частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника);
• при підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних втрат рідини (блювання, діарея, рясне потовиділення – потрібен моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, при необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду);
• при панкреатиті;
• при шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі;
• при системному червоному вовчаку;
• при одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).
Дозування40 мг
Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності;
Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності;
Гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини);
Набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання);
Набряковий синдром при захворюваннях печінки (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону);
Артеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації:
• Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому не рекомендується застосування фуросеміду спільно з хлоралгідрат;
• Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксичної та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів, за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів.
Комбінації, при застосуванні яких слід бути обережними:
• Ототоксичні лікарські препарати – фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Такі препарати можуть застосовуватися одночасно з препаратом Фуросемід тільки за суворими медичними показаннями, оскільки спільне застосування може призводити до незворотного ушкодження органу слуху;
• Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) та без поєднання з відповідною гідратацією пацієнта;
• Сукральфат - зменшення всмоктування фуросеміду при сумісному прийомі внутрішньо та ослаблення його ефекту (фуросемід та сукральфат при прийомі внутрішньо повинні прийматися з інтервалом не менше двох годин);
• Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові;
• Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів, що попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції погіршення функції нирок. недостатності, тому за 3 дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози;
• Рисперидон - необхідно дотримуватись обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику та користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували одночасно лікування рисперидоном та фу;
• Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білками-носіями і, таким чином, спричиняти спочатку транзиторне збільшення концентрацій вільних гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, зниження загальної концентрації гормонів щитовидної. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрацію гормонів щитовидної залози.
Взаємодії, які слід брати до уваги:
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому препарату Фуросемід) нестероїдні протизапальні засоби можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів;
• Фенітоїн – зменшення діуретичної дії фуросеміду;
• Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних засобів при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії;
• Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT – у разі розвитку на фоні застосування фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів, що викликають подовження серця QT (зростає ризик розвитку порушень);
• Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску;
• Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Усе це збільшує ризик розвитку НР як фуросеміду, і приймаються одночасно з ним вищевказаних лікарських засобів;
• Гіпоглікемічні засоби (як для прийому внутрішньо, так і препарати інсуліну), пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) – ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом;
• Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом;
• Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії;
• Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів;
• Циклоспорин А – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину;
• Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних речовин, які отримували лікування фуросемідом, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів рентгеноконтрастного препарату проводилося лише внутрішньовенне введення рідини (гідратація).
ПередозуванняПри підозрі передозування необхідно обов'язково звернутися до лікаря, оскільки у разі передозування може знадобитися проведення певних лікувальних заходів.
Симптоми: клінічна картина гострого чи хронічного передозування препаратом залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів. Передозування може виявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптомами цих розладів є виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості.
Лікування: специфічного антидоту немає. Якщо після прийому внутрішньо пройшло небагато часу, то для зменшення абсорбції фуросеміду зі шлунково-кишкового тракту слід спробувати викликати блювоту або провести промивання шлунка, а потім прийняти активоване вугілля. Лікування спрямоване на корекцію клінічно значущих порушень водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання чи терапії можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Діуретичний засіб
Код АТХ: C03CA01
Фармакодинаміка:
Фуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його діуретична дія залежить від надходження препарату в просвіт ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію.
При зниженні канальцевої секреції або при зв'язуванні фуросеміду з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується. При курсовому прийомі фуросеміду його діуретична активність не знижується, так як фуросемід перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаної з юкстагломерулярним комплексом). Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів, і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня збереження функції нирок.
Фуросемід має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на судинозвужувальні стимули (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів).
Після вживання 40 мг препарату Фуросемід діуретичний ефект розвивається протягом 60 хвилин і триває близько 3-6 годин. При збільшенні дозування препарату Фуросемід від 10 мг до 100 мг спостерігається дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу.
Фармакокінетика:
Всмоктування:
Фуросемід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації у крові (Tmax) становить від 1 до 1,5 години. Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70%. У пацієнтів біодоступність фуросеміду може знижуватися до 30%, оскільки на неї можуть впливати різні фактори, включаючи основне захворювання.
Розподіл:
Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Фуросемід зв'язується з білками плазми (більше 98%), переважно з альбумінами.
Метаболізм/Виведення:
Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду становить приблизно 1-1,5 години. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр і виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері.
При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 годин.
При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрації незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції), у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходиться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду.
При гемодіалізі та перитонеальному діалізі, та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно.
При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином через збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть значно варіювати.
При серцевій недостатності, тяжкій артеріальній гіпертензії та у пацієнтів похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється внаслідок зниження функції нирок.
Вагітність та годування груддюВагітність
Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому препарат не слід призначати при вагітності. Прийом фуросеміду можливий тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, у таких випадках необхідне ретельне спостереження за станом плода.
Період грудного вигодовування:
У період лактації прийом препарату протипоказаний, оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком та пригнічувати лактацію. Жінкам, які приймають фуросемід, слід припинити грудне вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНижче наведено небажані реакції (НР), які були виявлені в ході клінічних досліджень, а також при застосуванні фуросеміду у клінічній практиці.
Для оцінки частоти НР використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (> 1/100, < 1/10); "нечасто" (> 1/1000, < 1/100); "рідко" (> 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). НР згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НР перераховані в порядку зменшення частоти народження, в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НР розподілені в порядку зменшення їх важливості.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – гемоконцентрація; нечасто – тромбоцитопенія; рідко – лейкопенія, еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія.
Порушення з боку імунної системи: рідко – тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку; частота невідома - обтяження течії або загострення системного червоного вовчака.
Порушення метаболізму та харчування: дуже часто – порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водно-електролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз препарату Фуросемід пацієнтами з нормальною нирковою функцією). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу, є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність), супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс, неправильне харчування та питний режим, блювання, діарея, рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження об'єму циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, що може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові; часто – гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може стати маніфестним (див. розділ «Особливі вказівки»); частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз,
Порушення з боку нервової системи: часто – печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю (див. розділ «Протипоказання»); рідко – парестезії; частота невідома - запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль.
Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді необоротної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення; рідко – шум у вухах.
Порушення з боку судин: дуже часто (для внутрішньовенної інфузії) – зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію (дана НР переважно відноситься до парентерального застосування фуросеміду); рідко – васкуліт; частота невідома – тромбоз.
Шлунково-кишкові порушення: нечасто – нудота; рідко – блювання, діарея; дуже рідко – гострий панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – холестаз, збільшення активності «печінкових» трансаміназ.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами.
Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: частота невідома – відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»).
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – збільшення обсягу сечі; рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит; частота невідома - збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією сечових шляхів, дивись розділ «Особливі вказівки»), нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей (дивись розділ «Особливі вказівки»). Ця НР відноситься тільки до ін'єкційної лікарської форми препарату Фуросемід, оскільки дітям до 3-х років прийом таблеток препарату Фуросемід протипоказаний; ниркова недостатність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вроджені, сімейні та генетичні порушення: частота невідома – підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя (належить лише до парентеральної лікарської форми).
Загальні порушення та реакції у місці введення: рідко – лихоманка.
Так як деякі НР (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких НР необхідно негайно повідомити про них лікаря.
особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, що призводить до запаморочення, непритомності або втрати свідомості, може виникати у пацієнтів, які отримують фуросемід, особливо: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів, які приймають інші препарати, здатні призвести до гіпотензії; а також у пацієнтів з іншими захворюваннями, які мають ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При лікуванні таких пацієнтів слід бути обережними, і/або їм може знадобитися зниження дози фуросеміду.
Перед початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити різко виражені порушення відтоку сечі, у тому числі односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювання, діареї чи інтенсивного потовиділення).
До та під час лікування препаратом Фуросемід необхідно контролювати та у разі виникнення усувати гіповолемію або дегідратацію, а також клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану, для чого може знадобитися короткочасне припинення лікування препаратом Фуросемід.
При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти і так далі). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів.
У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності. Потрібне обережне підвищення дози.
Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Фармакофізіологічний механізм цього ефекту не встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Так як дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності,
Є можливість обтяження течії або загострення системного червоного вовчака.
Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами:
Деякі побічні ефекти (наприклад, значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність до концентрації уваги та знижувати психомоторні реакції, що може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами або при зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Особливо це стосується періоду початку лікування або підвищення дози препарату, а також до випадків одночасного прийому гіпотензивних засобів або алкоголю. У таких випадках не рекомендується керувати транспортними засобами або займатися потенційно небезпечними видами діяльності.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю води. При призначенні препарату Фуросемід рекомендується приймати його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту.
Рекомендована максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг, а у дітей – 40 мг.
Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, залежно від показань.
Діти:
У дітей рекомендована добова доза для внутрішнього прийому становить 2 мг/кг маси тіла (але не більше 40 мг на добу).
Дорослі:
• Набряковий синдром при захворюваннях печінки:
Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла). на добу). Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу і може коригуватися залежно від реакції пацієнта. Добова доза може застосовуватись одноразово або ділитися на 2 прийоми.
• Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності:
Натрійуретична реакція на фуросемід залежить від декількох факторів, включаючи вираженість ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібен ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л/добу, приблизно 280 ммоль натрію на добу). Початкова доза, що рекомендується, становить 40-80 мг/добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на 2 прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, підтримуюча доза внутрішньо зазвичай становить 250-1500 мг/добу.
• Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини):
Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значні порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Лікування починається з внутрішньовенного введення препарату Фуросемід. Початкова доза, що рекомендується, становить 40 мг внутрішньовенно. Якщо при цьому не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг/год. Рекомендується якнайшвидше переводити пацієнта з внутрішньовенного введення на прийом таблеток препарату Фуросемід (доза таблеток залежить від підібраної внутрішньовенної дози).
• Набряки при нефротичному синдромі:
Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може прийматися одноразово або ділитися на кілька прийомів (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливі вказівки»).
• Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності:
Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 прийоми.
• Артеріальна гіпертензія:
Препарат Фуросемід може застосовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг/добу. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату Фуросемід.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Фуросемид таб 40 мг 56 шт производится компанией ОБНОВЛЕНИЕ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Фуросемид таб 40 мг 56 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Фуросемид таб 40 мг 56 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Фуросемид буфус раствор для инъекций 10 мг/мл 2мл ам... Фуросемид буфус раствор для инъекций 10 мг/мл 2мл амп 10 шт, Фуросемид раствор для инъекций 10мг/мл 2мл амп 10 шт Фуросемид раствор для инъекций 10мг/мл 2мл амп 10 шт, Фуросемид таб 40 мг 50 шт Фуросемид таб 40 мг 50 шт, Фуросемид таб 40мг 50 шт Фуросемид таб 40мг 50 шт, Фуросемид таб 40мг 50 шт озон Фуросемид таб 40мг 50 шт озон, Фуросемид таб 40мг бан. 50 шт Фуросемид таб 40мг бан. 50 шт.
Пока нет комментариев