Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма
Фозиноприл таблетки 20мг 30 штук від компанії Ізварино Фарма є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і має антигіпертензивну дію. Прийом препарату знижує вазопресорну активність та секрецію альдостерону, що може призвести до підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові. Препарат пригнічує метаболічну деградацію брадикініну, що може посилити антигіпертензивну дію. Фармакокінетика препарату досить стабільна, але у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки можливі зміни у виведенні препарату з організму.
Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить фозиноприл натрію – 10,00 мг або 20,00 мг.
Гліцерил дистеарат
; кремнію діоксид колоїдний; карбоксиметилкрохмаль натрію; натрію стеарилфумарат; трегалози дигідрат; целюлоза мікрокристалічна.
Опис:
Таблетки 10 мг: таблетки круглої, двоопуклої форми, білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні.
Таблетки 20 мг: таблетки круглої, двоопуклої форми, білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні та тисненням у вигляді символу "f" на іншій стороні.
Форма випуску:
Пігулки 10 мг, 20 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
1, 2, 3, 5, 6 або 9 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4 або 6 контурних коміркових упаковок по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до фозиноприлу та інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т.ч. на фоні застосування інших інгібіторів АПФ); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки» ).
З обережністю.
Застосовують при нирковій недостатності; гіпонатріємії (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; аортальному стенозі; мітральному стенозі; гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; стан після трансплантації нирки; під час проведення десенсибілізації; системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермії) внаслідок підвищення ризику розвитку нейтропенії або агранулоцитозу; гемодіалізу; при цереброваскулярних захворюваннях (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ішемічної хвороби серця; хронічної серцевої недостатності ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; цукровий діабет; пригніченні кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємії; у пацієнтів похилого віку; при подагрі на тлі дієти з обмеженням кухонної солі; при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання, попереднє лікування діуретиками); застосування у пацієнтів негроїдної раси (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія – у монотерапії чи комбінації з іншими гіпотензивними препаратами (зокрема, з тіазидними діуретиками).
Хронічна серцева недостатність – у складі комбінованої терапії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування антацидів (в т.ч. алюмінію гідроксид, магнію гідроксид, симетикон) може знижувати абсорбцію фозиноприлу (фозиноприл та зазначені препарати слід приймати з інтервалом не менше 2 годин).
У пацієнтів, які отримують фозиноприл одночасно з солями літію, можливе підвищення концентрації літію в плазмі та ризик розвитку інтоксикації літієм (одночасно застосовувати з обережністю).
При призначенні фозиноприлу слід враховувати, що індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота (більше 3 г/добу)) можуть знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, особливо у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.
При сумісному застосуванні фозиноприлу з діуретиками або у поєднанні зі строгою дієтою, що обмежує споживання кухонної солі, або з діалізом можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії, особливо в першу годину після прийому початкової дози фозиноприлу.
При сумісному застосуванні фозиноприлу з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. з амілоридом, спіронолактоном, еплероном (похідне спіронолактону), тріамтереном), з добавками до їжі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів із серцевою недостатністю, цукровим діабетом, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві, каліймісні замінники харчової солі або інші засоби, що викликають гіперкаліємію (наприклад, гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик збільшення вмісту калію в сироватці крові.
Фозіноприл посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом є ризик розвитку лейкопенії.
Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект фозиноприлу через його здатність затримувати рідину.
Гіпотензивні препарати, опіоїдні анальгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію фозиноприлу.
Біодоступність фозиноприлу при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлортіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліну бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб та варфарином не змінюється.
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з діагностованим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібіна). виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при порівнянні із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Подвійну блокаду (наприклад, призначення інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном) слід проводити лише в окремих випадках, регулярно контролюючи функцію нирок.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування: прийом препарату слід припинити, показано промивання шлунка, прийом сорбентів (наприклад, активованого вугілля), вазопресорних засобів, інфузії 0,9% розчину натрію хлориду і далі симптоматичне та підтримуюче лікування. Застосування гемодіалізу є неефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ. Фозиноприл - складний ефір, з якого в організмі в результаті гідролізу під дією ферментів утворюється активна сполука фозиноприлат.
Фозиноприл, завдяки специфічному зв'язку фосфатної групи з АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, внаслідок цього вазопресорна активність та секреція альдостерону знижуються. Останній ефект може призводити до незначного підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові (в середньому 0,1 мекв/л) з одночасною втратою організмом іонів натрію та рідини.
Фозиноприл пригнічує метаболічну деградацію брадикініну, що має потужну вазопресорну дію, за рахунок цього антигіпертензивна дія препарату може посилюватися.
Зниження артеріального тиску (АТ) не супроводжується зміною об'єму циркулюючої крові (ОЦК), мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Після прийому внутрішньо антигіпертензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 3-6 годин і зберігається 24 години
. Пригнічення АПФ призводить до зниження як переднавантаження, так і післянавантаження на міокард.
Препарат сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, зниження тяжкості серцевої недостатності.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
Після прийому внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) становить близько 30-40%. Ступінь абсорбції не залежить від часу прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути сповільненою. Максимальна концентрація (Cmax) фозиноприлату в плазмі досягається через 3 години і не залежить від прийнятої дози.
Розподіл.
Зв'язування з білками плазми становить понад 95%. Фозиноприлат має відносно малий обсяг розподілу (Vd) і незначною мірою пов'язаний із клітинними компонентами крові.
Метаболізм.
Гідроліз фозиноприлу під дією ферментів з утворенням фозиноприлату відбувається головним чином у печінці та слизовій оболонці ШКТ.
Виведення.
Фозіноприл виводиться з організму однаково нирками і через печінку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки період напіввиведення (Т1/2) фозиноприлату становить близько 11,5 години. При серцевій недостатності Т1/2 становить 14 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 80 мл/хв/1,73 м2) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У той же час всмоктування, біодоступність та зв'язування з білками помітно не змінено. Знижений виведення нирками компенсується підвищеним виведенням печінкою. Помірне збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у плазмі крові (менш ніж удвічі порівняно з нормою) спостерігалося у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (СКФ менше 10 мл/хв/1 73 м2). Кліренс фозиноприлату при гемодіалізі та перитонеальному діалізі в середньому становить 2% та 7% (стосовно значенням кліренсу сечовини), відповідно. У пацієнтів з порушеннями функції печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) можливе зменшення швидкості гідролізу фозиноприлу без істотних змін його ступеня. Загальний кліренс фозиноприлату з організму таких пацієнтів приблизно вдвічі нижчий, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки.
Вагітність та годування груддюФозіноприл протипоказаний при вагітності. За новонародженими, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, рекомендується проводити ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Застосування препарату у II та III триместрах вагітності викликає пошкодження або загибель плода, що розвивається. Фозиноприлат, який проникає через плаценту, видаляється з неонатальної циркуляції методом перитонеального діалізу з деяким позитивним клінічним результатом і теоретично може бути видалений шляхом обмінного переливання крові.
Якщо на фоні лікування інгібіторами АПФ встановлена вагітність, лікування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, має бути призначено альтернативну терапію, яка має встановлений профіль безпеки застосування під час вагітності. Пацієнтам, які проходять терапію інгібіторами АПФ та планують вагітність, також має бути призначена альтернативна терапія.
Оскільки фозиноприлат виділяється з грудним молоком, при необхідності застосування препарату Фозіноприл у період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаДля оцінки частоти розвитку небажаних явищ використовують таку класифікацію Всесвітньої організації охорони здоров'я:
Дуже часто (> 1/10) Часто (> 1/100 та < 1/10) Нечасто (> 1/1000 та < 1/100) Рідко (> 1/ 10 000 та < 1/1000) Дуже рідко (> 1/10 000) Частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).
З боку серцево-судинної системи:
часто – тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс;
нечасто – стенокардія, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, зупинка серця, аритмія, порушення серцевої провідності, підвищення артеріального тиску, шок, раптова смерть;
рідко - "припливи" крові до шкіри обличчя, крововилив, захворювання периферичних судин.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – ниркова недостатність, протеїнурія;
рідко – патологія передміхурової залози (гіперплазія, аденома), поліурія, олігоурія;
дуже рідко – гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози:
нечасто – сексуальна дисфункція.
З боку центральної та периферичної нервової системи:
часто – запаморочення, головний біль;
нечасто - інфаркт мозку, парестезія, сонливість, інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, тремор, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості;
рідко – порушення пам'яті, дисфазія, порушення орієнтування, тривога.
З боку органів чуття:
нечасто – порушення слуху та зору, шум у вухах, біль у вухах, порушення смаку.
З боку системи травлення:
часто – нудота, блювання, діарея;
нечасто – запор, сухість у роті, метеоризм;
рідко – ураження слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, глосит, здуття живота, дисфагія, гепатит, холестатична жовтяниця, абдомінальні болі, анорексія;
дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечника, (часткова) кишкова непрохідність, печінкова недостатність.
З боку дихальної системи:
часто кашель;
нечасто - задишка, риніт, синусит, трахеобронхіт;
рідко – бронхоспазм, носові кровотечі, ларингіт/дисфонія, пневмонія, легеневі інфільтрати.
Порушення з боку органів кровотворення:
нечасто – тимчасове зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту;
рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія, лімфаденіт, нейтропенія, тромбоцитопенія;
дуже рідко – агранулоцитоз.
З боку опорно-рухового апарату:
нечасто – міалгія;
рідко – артрит.
З боку обміну речовин:
нечасто – зниження апетиту, загострення перебігу подагри, гіперкаліємія;
Алергічні реакції:
часто – висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, дерматит;
нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, кропив'янка;
рідко – екхімози.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
часто – біль у грудях (некардіологічна), слабкість;
нечасто - пропасниця, периферичні набряки;
рідко – слабкість однієї кінцівки, вірусні інфекції.
З боку лабораторних показників:
часто – підвищення активності лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення активності лактатдегідрогенази, підвищення активності «печінкових» трансаміназ;
нечасто – збільшення маси тіла, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкреатинінемія, гіперкаліємія;
рідко – гіпонатріємія.
Вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактури кінцівок, гіпоплазія легень.
Повідомлялося про різні симптомокомплекси, що виявляються самостійно або в сукупності з перерахованих симптомів: лихоманка, міалгія, артралгія/артрит, підвищення титру на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія та лейкоцитоз, шкірна висипка.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. фозиноприлу, пацієнтами, які отримують препарат золота (натрію ауротіомалат) внутрішньовенно, описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
особливі вказівкиПеред початком лікування потрібно провести аналіз гіпотензивної терапії, ступеня підвищення АТ, обмеження раціону по солі та/або рідини та інших клінічних обставин.
По можливості слід припинити гіпотензивне лікування, що проводилося раніше, за кілька днів до початку лікування Фозиноприлом.
Для зменшення ймовірності розвитку артеріальної гіпотензії діуретики слід відмінити за 2-3 дні до початку лікування Фозіноприлом. До та під час лікування необхідно контролювати АТ, функцію нирок, вміст іонів калію, креатиніну, сечовини, вміст електролітів та активність «печінкових» ферментів у крові.
Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів на фоні прийому фозиноприлу. При набряку язика, глотки або гортані може розвиватися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним кінцем. У разі розвитку подібних реакцій пацієнтам необхідне припинення прийому препарату та вжиття заходів невідкладної терапії, у т.ч. підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) (1:1000).
Під час прийому інгібіторів АПФ рідко спостерігався набряк слизової оболонки кишечника. У таких випадках пацієнти скаржилися на біль у животі (при цьому нудоти та блювання могло не бути), у деяких випадках набряк слизової оболонки кишечника виникав без набряку обличчя, рівень C1-естераз був у нормі. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Інтестинальний набряк кишечника слід враховувати при диференціальній діагностиці у пацієнтів зі скаргами на біль у животі на фоні лікування інгібіторами АПФ.
На тлі терапії інгібіторами АПФ можливий розвиток анафілактичних реакцій при проведенні гемодіалізу через високопроникні мембрани, а також під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з адсорбцією на декстран сульфаті. У разі слід розглянути можливість використання діалізних мембран іншого типу чи іншого медикаментозного лікування.
Можливий розвиток агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку під час лікування інгібіторами АПФ. Ці випадки спостерігаються частіше у пацієнтів з порушеною функцією нирок, особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія). Перед початком терапії інгібіторами АПФ та в процесі лікування проводять визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули (1 раз на місяць у перші 3-6 місяців лікування та у перший рік застосування препарату у пацієнтів з підвищеним ризиком нейтропенії).
У пацієнтів з неускладненою формою артеріальної гіпертензії можливий розвиток артеріальної гіпотензії у зв'язку із застосуванням препарату Фозіноприл.
Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ найчастіше розвивається у пацієнтів після інтенсивного лікування діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів з гідратації організму.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лікування інгібіторами АПФ може викликати надмірний антигіпертензивний ефект, який може призвести до олігурії або азотемії з летальним кінцем. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності Фозиноприлом необхідно уважно спостерігати за пацієнтами, особливо протягом перших 2 тижнів лікування, а також за будь-якого збільшення дози Фозиноприлу або діуретика.
Може знадобитися зниження дози діуретика у пацієнтів з гіпонатріємією та пацієнтів, які раніше інтенсивно лікувалися діуретиками. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату Фозіноприл. Деяке зниження системного АТ є звичайним та бажаним ефектом на початку застосування препарату при серцевій недостатності. Ступінь цього зниження максимальна на ранніх етапах лікування та стабілізується протягом 1-2 тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до значень періоду на початок лікування без зниження терапевтичної ефективності.
При появі помітної жовтяничності та вираженому підвищенні активності ферментів печінки лікування Фозіноприлом слід припинити та призначити відповідне лікування.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, а також при одночасному застосуванні діуретиків без ознак захворювання ниркових судин під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватись концентрація азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Ці ефекти зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування. Може знадобитися зниження дози діуретика та/або Фозіноприлу.
У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, зі зміненою активністю РААС лікування інгібіторами АПФ може призвести до олігурії, що прогресує азотемії, у поодиноких випадках до гострої ниркової недостатності та можливого летального результату.
Як і інші препарати групи інгібіторів АПФ, Фозиноприл слід обережно застосовувати у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом, а також при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії.
Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивну дію засобів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити лікаря про застосування інгібіторів АПФ. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ або при спекотній погоді через ризик дегідратації та артеріальну гіпотензію внаслідок зменшення ОЦК.
На підставі епідеміологічних досліджень передбачається, що одночасний прийом інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних лікарських препаратів для внутрішнього прийому може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю концентрації глюкози в крові, особливо під час першого місяця терапії інгібітором АПФ.
Існує доказ того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (в т.ч. викликаючи гостру ниркову недостатність). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС одночасним застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо терапія із застосуванням подвійної блокади РААС вважається необхідною, лікування має відбуватися під наглядом фахівця із регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Застосування інгібіторів АПФ та АРАІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією не рекомендовано.
Фозиноприл (як і інші інгібітори АПФ) має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси в порівнянні з представниками інших рас.
Вплив на здатність до керування автотранспортними засобами та механізмами.
Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливий розвиток запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у пацієнтів, які приймають діуретики.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозування препарату має підбиратися індивідуально.
Артеріальна гіпертензія.
Рекомендована початкова доза препарату Фозіноприл становить 10 мг один раз на добу. Дозу необхідно підбирати залежно від динаміки зниження артеріального тиску. Звичайна доза становить від 10 до 40 мг один раз на добу. За відсутності достатнього антигіпертензивного ефекту можливе додаткове призначення діуретиків.
Якщо лікування препаратом Фозиноприл починають на тлі теурапії діуретиком, то його початкова доза повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі стану пацієнта.
Хронічна серцева недостатність.
Рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таблетки 10 мг) 1 або 2 рази на добу. Залежно від терапевтичної ефективності дозу можна збільшувати з тижневим інтервалом аж до максимальної дози – 40 мг 1 раз на добу.
Артеріальна гіпертензія та серцева недостатність при порушеній функції нирок або печінки.
Оскільки виведення препарату з організму відбувається двома шляхами, зниження доз пацієнтам із порушеною функцією нирок або печінки зазвичай не потрібне.
Літні пацієнти.
Відмінностей у ефективності та безпеці лікування препаратом пацієнтів у віці 65 років та старших та молодих пацієнтів не спостерігається. Однак не можна виключити велику сприйнятливість у деяких пацієнтів похилого віку до препарату через можливі явища передозування.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить фозиноприл натрію – 10,00 мг або 20,00 мг.
Гліцерил дистеарат
; кремнію діоксид колоїдний; карбоксиметилкрохмаль натрію; натрію стеарилфумарат; трегалози дигідрат; целюлоза мікрокристалічна.
Опис:
Таблетки 10 мг: таблетки круглої, двоопуклої форми, білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні.
Таблетки 20 мг: таблетки круглої, двоопуклої форми, білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні та тисненням у вигляді символу "f" на іншій стороні.
Форма випуску:
Пігулки 10 мг, 20 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне коміркове пакування з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
1, 2, 3, 5, 6 або 9 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4 або 6 контурних коміркових упаковок по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до фозиноприлу та інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т.ч. на фоні застосування інших інгібіторів АПФ); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки» ).
З обережністю.
Застосовують при нирковій недостатності; гіпонатріємії (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; аортальному стенозі; мітральному стенозі; гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; стан після трансплантації нирки; під час проведення десенсибілізації; системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермії) внаслідок підвищення ризику розвитку нейтропенії або агранулоцитозу; гемодіалізу; при цереброваскулярних захворюваннях (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ішемічної хвороби серця; хронічної серцевої недостатності ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; цукровий діабет; пригніченні кістковомозкового кровотворення; гіперкаліємії; у пацієнтів похилого віку; при подагрі на тлі дієти з обмеженням кухонної солі; при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання, попереднє лікування діуретиками); застосування у пацієнтів негроїдної раси (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія – у монотерапії чи комбінації з іншими гіпотензивними препаратами (зокрема, з тіазидними діуретиками).
Хронічна серцева недостатність – у складі комбінованої терапії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування антацидів (в т.ч. алюмінію гідроксид, магнію гідроксид, симетикон) може знижувати абсорбцію фозиноприлу (фозиноприл та зазначені препарати слід приймати з інтервалом не менше 2 годин).
У пацієнтів, які отримують фозиноприл одночасно з солями літію, можливе підвищення концентрації літію в плазмі та ризик розвитку інтоксикації літієм (одночасно застосовувати з обережністю).
При призначенні фозиноприлу слід враховувати, що індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота (більше 3 г/добу)) можуть знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, особливо у пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.
При сумісному застосуванні фозиноприлу з діуретиками або у поєднанні зі строгою дієтою, що обмежує споживання кухонної солі, або з діалізом можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії, особливо в першу годину після прийому початкової дози фозиноприлу.
При сумісному застосуванні фозиноприлу з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. з амілоридом, спіронолактоном, еплероном (похідне спіронолактону), тріамтереном), з добавками до їжі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів із серцевою недостатністю, цукровим діабетом, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві, каліймісні замінники харчової солі або інші засоби, що викликають гіперкаліємію (наприклад, гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик збільшення вмісту калію в сироватці крові.
Фозіноприл посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом є ризик розвитку лейкопенії.
Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект фозиноприлу через його здатність затримувати рідину.
Гіпотензивні препарати, опіоїдні анальгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію фозиноприлу.
Біодоступність фозиноприлу при одночасному застосуванні з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлортіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліну бромідом, дигоксином, ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб та варфарином не змінюється.
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з діагностованим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібіна). виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при порівнянні із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Подвійну блокаду (наприклад, призначення інгібітора АПФ з АРА II або аліскіреном) слід проводити лише в окремих випадках, регулярно контролюючи функцію нирок.
ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування: прийом препарату слід припинити, показано промивання шлунка, прийом сорбентів (наприклад, активованого вугілля), вазопресорних засобів, інфузії 0,9% розчину натрію хлориду і далі симптоматичне та підтримуюче лікування. Застосування гемодіалізу є неефективним.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).
Фармакодинаміка:
Інгібітор АПФ. Фозиноприл - складний ефір, з якого в організмі в результаті гідролізу під дією ферментів утворюється активна сполука фозиноприлат.
Фозиноприл, завдяки специфічному зв'язку фосфатної групи з АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, внаслідок цього вазопресорна активність та секреція альдостерону знижуються. Останній ефект може призводити до незначного підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові (в середньому 0,1 мекв/л) з одночасною втратою організмом іонів натрію та рідини.
Фозиноприл пригнічує метаболічну деградацію брадикініну, що має потужну вазопресорну дію, за рахунок цього антигіпертензивна дія препарату може посилюватися.
Зниження артеріального тиску (АТ) не супроводжується зміною об'єму циркулюючої крові (ОЦК), мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Після прийому внутрішньо антигіпертензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 3-6 годин і зберігається 24 години
. Пригнічення АПФ призводить до зниження як переднавантаження, так і післянавантаження на міокард.
Препарат сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, зниження тяжкості серцевої недостатності.
Фармакокінетика:
Всмоктування.
Після прийому внутрішньо абсорбція із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) становить близько 30-40%. Ступінь абсорбції не залежить від часу прийому їжі, але швидкість всмоктування може бути сповільненою. Максимальна концентрація (Cmax) фозиноприлату в плазмі досягається через 3 години і не залежить від прийнятої дози.
Розподіл.
Зв'язування з білками плазми становить понад 95%. Фозиноприлат має відносно малий обсяг розподілу (Vd) і незначною мірою пов'язаний із клітинними компонентами крові.
Метаболізм.
Гідроліз фозиноприлу під дією ферментів з утворенням фозиноприлату відбувається головним чином у печінці та слизовій оболонці ШКТ.
Виведення.
Фозіноприл виводиться з організму однаково нирками і через печінку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки період напіввиведення (Т1/2) фозиноприлату становить близько 11,5 години. При серцевій недостатності Т1/2 становить 14 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 80 мл/хв/1,73 м2) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У той же час всмоктування, біодоступність та зв'язування з білками помітно не змінено. Знижений виведення нирками компенсується підвищеним виведенням печінкою. Помірне збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у плазмі крові (менш ніж удвічі порівняно з нормою) спостерігалося у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (СКФ менше 10 мл/хв/1 73 м2). Кліренс фозиноприлату при гемодіалізі та перитонеальному діалізі в середньому становить 2% та 7% (стосовно значенням кліренсу сечовини), відповідно. У пацієнтів з порушеннями функції печінки (при алкогольному або біліарному цирозі) можливе зменшення швидкості гідролізу фозиноприлу без істотних змін його ступеня. Загальний кліренс фозиноприлату з організму таких пацієнтів приблизно вдвічі нижчий, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки.
Вагітність та годування груддюФозіноприл протипоказаний при вагітності. За новонародженими, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, рекомендується проводити ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Застосування препарату у II та III триместрах вагітності викликає пошкодження або загибель плода, що розвивається. Фозиноприлат, який проникає через плаценту, видаляється з неонатальної циркуляції методом перитонеального діалізу з деяким позитивним клінічним результатом і теоретично може бути видалений шляхом обмінного переливання крові.
Якщо на фоні лікування інгібіторами АПФ встановлена вагітність, лікування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, має бути призначено альтернативну терапію, яка має встановлений профіль безпеки застосування під час вагітності. Пацієнтам, які проходять терапію інгібіторами АПФ та планують вагітність, також має бути призначена альтернативна терапія.
Оскільки фозиноприлат виділяється з грудним молоком, при необхідності застосування препарату Фозіноприл у період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаДля оцінки частоти розвитку небажаних явищ використовують таку класифікацію Всесвітньої організації охорони здоров'я:
Дуже часто (> 1/10) Часто (> 1/100 та < 1/10) Нечасто (> 1/1000 та < 1/100) Рідко (> 1/ 10 000 та < 1/1000) Дуже рідко (> 1/10 000) Частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).
З боку серцево-судинної системи:
часто – тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс;
нечасто – стенокардія, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, зупинка серця, аритмія, порушення серцевої провідності, підвищення артеріального тиску, шок, раптова смерть;
рідко - "припливи" крові до шкіри обличчя, крововилив, захворювання периферичних судин.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – ниркова недостатність, протеїнурія;
рідко – патологія передміхурової залози (гіперплазія, аденома), поліурія, олігоурія;
дуже рідко – гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочної залози:
нечасто – сексуальна дисфункція.
З боку центральної та периферичної нервової системи:
часто – запаморочення, головний біль;
нечасто - інфаркт мозку, парестезія, сонливість, інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, тремор, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості;
рідко – порушення пам'яті, дисфазія, порушення орієнтування, тривога.
З боку органів чуття:
нечасто – порушення слуху та зору, шум у вухах, біль у вухах, порушення смаку.
З боку системи травлення:
часто – нудота, блювання, діарея;
нечасто – запор, сухість у роті, метеоризм;
рідко – ураження слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, глосит, здуття живота, дисфагія, гепатит, холестатична жовтяниця, абдомінальні болі, анорексія;
дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечника, (часткова) кишкова непрохідність, печінкова недостатність.
З боку дихальної системи:
часто кашель;
нечасто - задишка, риніт, синусит, трахеобронхіт;
рідко – бронхоспазм, носові кровотечі, ларингіт/дисфонія, пневмонія, легеневі інфільтрати.
Порушення з боку органів кровотворення:
нечасто – тимчасове зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту;
рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія, лімфаденіт, нейтропенія, тромбоцитопенія;
дуже рідко – агранулоцитоз.
З боку опорно-рухового апарату:
нечасто – міалгія;
рідко – артрит.
З боку обміну речовин:
нечасто – зниження апетиту, загострення перебігу подагри, гіперкаліємія;
Алергічні реакції:
часто – висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, дерматит;
нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, кропив'янка;
рідко – екхімози.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
часто – біль у грудях (некардіологічна), слабкість;
нечасто - пропасниця, периферичні набряки;
рідко – слабкість однієї кінцівки, вірусні інфекції.
З боку лабораторних показників:
часто – підвищення активності лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, підвищення активності лактатдегідрогенази, підвищення активності «печінкових» трансаміназ;
нечасто – збільшення маси тіла, підвищення концентрації сечовини у крові, гіперкреатинінемія, гіперкаліємія;
рідко – гіпонатріємія.
Вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактури кінцівок, гіпоплазія легень.
Повідомлялося про різні симптомокомплекси, що виявляються самостійно або в сукупності з перерахованих симптомів: лихоманка, міалгія, артралгія/артрит, підвищення титру на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія та лейкоцитоз, шкірна висипка.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. фозиноприлу, пацієнтами, які отримують препарат золота (натрію ауротіомалат) внутрішньовенно, описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.
особливі вказівкиПеред початком лікування потрібно провести аналіз гіпотензивної терапії, ступеня підвищення АТ, обмеження раціону по солі та/або рідини та інших клінічних обставин.
По можливості слід припинити гіпотензивне лікування, що проводилося раніше, за кілька днів до початку лікування Фозиноприлом.
Для зменшення ймовірності розвитку артеріальної гіпотензії діуретики слід відмінити за 2-3 дні до початку лікування Фозіноприлом. До та під час лікування необхідно контролювати АТ, функцію нирок, вміст іонів калію, креатиніну, сечовини, вміст електролітів та активність «печінкових» ферментів у крові.
Повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів на фоні прийому фозиноприлу. При набряку язика, глотки або гортані може розвиватися обструкція дихальних шляхів з можливим летальним кінцем. У разі розвитку подібних реакцій пацієнтам необхідне припинення прийому препарату та вжиття заходів невідкладної терапії, у т.ч. підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) (1:1000).
Під час прийому інгібіторів АПФ рідко спостерігався набряк слизової оболонки кишечника. У таких випадках пацієнти скаржилися на біль у животі (при цьому нудоти та блювання могло не бути), у деяких випадках набряк слизової оболонки кишечника виникав без набряку обличчя, рівень C1-естераз був у нормі. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Інтестинальний набряк кишечника слід враховувати при диференціальній діагностиці у пацієнтів зі скаргами на біль у животі на фоні лікування інгібіторами АПФ.
На тлі терапії інгібіторами АПФ можливий розвиток анафілактичних реакцій при проведенні гемодіалізу через високопроникні мембрани, а також під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з адсорбцією на декстран сульфаті. У разі слід розглянути можливість використання діалізних мембран іншого типу чи іншого медикаментозного лікування.
Можливий розвиток агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку під час лікування інгібіторами АПФ. Ці випадки спостерігаються частіше у пацієнтів з порушеною функцією нирок, особливо при наявності системних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія). Перед початком терапії інгібіторами АПФ та в процесі лікування проводять визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули (1 раз на місяць у перші 3-6 місяців лікування та у перший рік застосування препарату у пацієнтів з підвищеним ризиком нейтропенії).
У пацієнтів з неускладненою формою артеріальної гіпертензії можливий розвиток артеріальної гіпотензії у зв'язку із застосуванням препарату Фозіноприл.
Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФ найчастіше розвивається у пацієнтів після інтенсивного лікування діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів з гідратації організму.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю лікування інгібіторами АПФ може викликати надмірний антигіпертензивний ефект, який може призвести до олігурії або азотемії з летальним кінцем. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності Фозиноприлом необхідно уважно спостерігати за пацієнтами, особливо протягом перших 2 тижнів лікування, а також за будь-якого збільшення дози Фозиноприлу або діуретика.
Може знадобитися зниження дози діуретика у пацієнтів з гіпонатріємією та пацієнтів, які раніше інтенсивно лікувалися діуретиками. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату Фозіноприл. Деяке зниження системного АТ є звичайним та бажаним ефектом на початку застосування препарату при серцевій недостатності. Ступінь цього зниження максимальна на ранніх етапах лікування та стабілізується протягом 1-2 тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до значень періоду на початок лікування без зниження терапевтичної ефективності.
При появі помітної жовтяничності та вираженому підвищенні активності ферментів печінки лікування Фозіноприлом слід припинити та призначити відповідне лікування.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, а також при одночасному застосуванні діуретиків без ознак захворювання ниркових судин під час лікування інгібіторами АПФ може підвищуватись концентрація азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Ці ефекти зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування. Може знадобитися зниження дози діуретика та/або Фозіноприлу.
У пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, зі зміненою активністю РААС лікування інгібіторами АПФ може призвести до олігурії, що прогресує азотемії, у поодиноких випадках до гострої ниркової недостатності та можливого летального результату.
Як і інші препарати групи інгібіторів АПФ, Фозиноприл слід обережно застосовувати у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом, а також при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії.
Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивну дію засобів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити лікаря про застосування інгібіторів АПФ. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ або при спекотній погоді через ризик дегідратації та артеріальну гіпотензію внаслідок зменшення ОЦК.
На підставі епідеміологічних досліджень передбачається, що одночасний прийом інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних лікарських препаратів для внутрішнього прийому може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю концентрації глюкози в крові, особливо під час першого місяця терапії інгібітором АПФ.
Існує доказ того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (в т.ч. викликаючи гостру ниркову недостатність). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС одночасним застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо терапія із застосуванням подвійної блокади РААС вважається необхідною, лікування має відбуватися під наглядом фахівця із регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Застосування інгібіторів АПФ та АРАІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією не рекомендовано.
Фозиноприл (як і інші інгібітори АПФ) має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси в порівнянні з представниками інших рас.
Вплив на здатність до керування автотранспортними засобами та механізмами.
Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що вимагає підвищеної уваги, т.к. можливий розвиток запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у пацієнтів, які приймають діуретики.
Умови зберіганняУ захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозування препарату має підбиратися індивідуально.
Артеріальна гіпертензія.
Рекомендована початкова доза препарату Фозіноприл становить 10 мг один раз на добу. Дозу необхідно підбирати залежно від динаміки зниження артеріального тиску. Звичайна доза становить від 10 до 40 мг один раз на добу. За відсутності достатнього антигіпертензивного ефекту можливе додаткове призначення діуретиків.
Якщо лікування препаратом Фозиноприл починають на тлі теурапії діуретиком, то його початкова доза повинна становити не більше 10 мг при ретельному лікарському контролі стану пацієнта.
Хронічна серцева недостатність.
Рекомендована початкова доза становить 5 мг (1/2 таблетки 10 мг) 1 або 2 рази на добу. Залежно від терапевтичної ефективності дозу можна збільшувати з тижневим інтервалом аж до максимальної дози – 40 мг 1 раз на добу.
Артеріальна гіпертензія та серцева недостатність при порушеній функції нирок або печінки.
Оскільки виведення препарату з організму відбувається двома шляхами, зниження доз пацієнтам із порушеною функцією нирок або печінки зазвичай не потрібне.
Літні пацієнти.
Відмінностей у ефективності та безпеці лікування препаратом пацієнтів у віці 65 років та старших та молодих пацієнтів не спостерігається. Однак не можна виключити велику сприйнятливість у деяких пацієнтів похилого віку до препарату через можливі явища передозування.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма производится компанией ИЗВАРИНО ФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Фозиноприл таб 20мг 30 шт изварино фарма в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Моноприл таб 20мг 28 шт Моноприл таб 20мг 28 шт, Фозикард таб 10мг 28 шт Фозикард таб 10мг 28 шт, Фозикард таб 20мг 28 шт Фозикард таб 20мг 28 шт, Фозикард таб 5мг 28 шт Фозикард таб 5мг 28 шт, Фозинап таб 10мг 28 шт канонфарма Фозинап таб 10мг 28 шт канонфарма, Фозинап таб 20мг 28 шт канонфарма Фозинап таб 20мг 28 шт канонфарма, Фозиноприл таб 10мг 30 шт Фозиноприл таб 10мг 30 шт, Фозиноприл таб 10мг 30 шт биоком Фозиноприл таб 10мг 30 шт биоком, Фозиноприл таб 10мг 30 шт изварино фарма Фозиноприл таб 10мг 30 шт изварино фарма, Фозиноприл таб 20мг 30 шт Фозиноприл таб 20мг 30 шт, Фозиноприл таб 20мг 30 шт биоком Фозиноприл таб 20мг 30 шт биоком.
Пока нет комментариев