Фозикард Н таб 125мг/20мг 28 шт
Топ продаж
Суперцена
Фозикард Н таб 125мг/20мг 28 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: речовини, що діють: гідрохлортіазид 12,5 мг, фозиноприл натрію 20,0 мг;
Допоміжні речовини:
Лактози моногідрат 101,5 мг, суміш пігментів PB-23601 (включає: титану діоксид 4,92 мг, лактози моногідрат 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,36 мг, барвник заліза оксид червоний 0,12 мг 6,0 мг, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500) 25,0 мг, кроскармелоза натрію 9,0 мг, лактози моногідрат (Таблетоза 80) 120,0 мг, гліцерил дибегенат 6,0 мг, магнію стеарат (
сліди
) плоскі таблетки світло-жовтогарячого кольору з гравіюванням «FH» з одного боку, допускається наявність мармуровості.
Форма випуску:
Пігулки, 12,5 мг + 20 мг. 7 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги/ПВХ/алюмінієвої фольги. 4 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
Протипоказання• Підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, фозиноприлу, інших інгібіторів АПФ або будь-якої іншої речовини, що входить до складу лікарського препарату. недостатності (КК < 30 мл/хв/1,73 м2), анурія. • Тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми). • Подагра. • Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). з діабетичною нефропатією. • Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).• Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. лікарськими засобами»). • Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).• Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. лікарськими засобами»). • Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).дефіцит лактази, синдром глюкозогалактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю
артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; ниркова недостатність; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA); ішемічна хвороба серця (ІХС); цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), пригніченні кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (підвищений ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калій містять замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації; одночасне проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстран сульфату; одночасне проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання, попереднє лікування діуретиками, дотримання дієти з обмеженням кухонної солі); гіпонатріємія (ризик дегідратації, артеріальної гіпотензії, хронічної ниркової недостатності); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку; порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки; гіпокаліємія; гіперкальціємія; збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»). збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»). збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть спричиняти поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування препаратів літію, лікарських препаратів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»). алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»). алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»).
Дозування12,5 мг+20 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиГідрохлортіазид:
Нерекомендовані поєднання лікарських препаратів.
Препарати літію:
При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію в плазмі та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату.
Поєднання лікарських препаратів, що потребують особливої уваги:
Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: - антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин,
дизопірамід, прокаїнамід) та ІС класу (флекаїнід);
- антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат, соталол, дронедарон, аміодарон);
- інші (неантиаритмічні) лікарські засоби, такі як:
- нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол;
- антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам);
- антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), котримоксазол;
- протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол);
- протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін);
- Протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні);
- Антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ);
- протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус);
- протиблювотні засоби (домперидон, ондасетрон);
- засоби, що впливають на моторику шлунково-кишкового тракту (цизаприд);
- Антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин);
- інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол).
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками збільшується ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, які не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QТ:
Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QТ, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночків). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QТ), а також контролювати вміст калію в крові.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби.
Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Серцеві глікозиди:
Гіпокаліємія та гіпомагніємія, обумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги.
Інші гіпотензивні препарати:
Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду (адитивний ефект). Може виникнути потреба в корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів.
Рекомендується припинити прийом гідрохлортіазиду за 2-3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ для запобігання розвитку симптоматичної гіпотензії. Якщо це неможливо, слід знизити початкову дозу інгібіторів АПФ.
Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії.
Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин):
Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів.
Адреноміметики (пресорні аміни):
Гідрохлортіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу).
НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дію гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему.
Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо:
Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів).
Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом.
Бета-адреноблокатори, діазоксид:
Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії.
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол).
Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Цитотоксичні (протипухлинні) препарати:
Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їх мієлосупресивну дію.
Циклоспорин:
При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри.
Пероральні антикоагулянти:
Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів.
Йодовмісні контрастні речовини:
Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз контрастних речовин, що містять йод. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини.
Препарати кальцію:
При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію.
Аніонні обмінні смоли (колестирамін та колестипол):
Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно.
Фозіноприл.
Подвійна блокада РААС:
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з діагностованим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів - мішеней, подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібіна). розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), при порівнянні із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС. Подвійну блокаду (наприклад, призначення інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном) слід проводити лише в окремих певних ситуаціях, регулярно контролюючи функцію нирок.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі, що містять калій, та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен), препарати калію, калій, що містять замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів до ангіотензину II, гепарин, гепарин, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, які одночасно приймають калійзберігаючі діуретики, калієві, калійвмісні солезамінники або інші засоби, що викликають гіперкаліємію (наприклад, гепарин), інгібітори АПФ підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.
Калійнесберігаючі (тіазидні та «петлеві») діуретики:
При одночасному застосуванні фозиноприлу з діуретиками, особливо на початку терапії діуретиками, а також у поєднанні зі строгою дієтою, що обмежує споживання натрію, або з гемодіалізом, може розвинутись виражене зниження АТ, прийому початкової дози фозиноприлу
Інші гіпотензивні лікарські засоби:
Гіпотензивні препарати, опіоїдні анальгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію фозиноприлу.
Препарати літію:
У пацієнтів, які отримують фозиноприл одночасно з препаратами літію, можливе підвищення концентрації літію в плазмі та ризик розвитку інтоксикації літієм (рекомендується ретельний моніторинг вмісту літію в плазмі).
НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу).
Відомо, що індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 та ацетилсаліцилова кислота в дозі, що перевищує 3 г на добу, можуть знижувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, особливо у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. У пацієнтів старше 65 років, з гіповолемією (в т.ч. при лікуванні діуретиками), з порушеннями функції нирок, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та інгібіторів АПФ (в т.ч. фозиноприлу), може призводити до погіршення функції. нирок, аж до гострої ниркової недостатності. Зазвичай цей стан є оборотним. Слід ретельно контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають фозиноприл та нестероїдні протизапальні засоби.
Гіпоглікемічні лікарські засоби:
Фозіноприл посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні).
Фозиноприл посилює ризик розвитку лейкопенії/агранулоцитозу при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом.
Інгібітори тТОR (таттаlion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус).
У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин.
У пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП):
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, які містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Тканинні активатори плазміногену:
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Фармакокінетичні взаємодії:
Одночасне застосування антацидів (в т.ч. алюмінію або магнію гідроксид), а також вторгнень симетикону може знижувати абсорбцію фозиноприлу, тому зазначені препарати слід приймати з інтервалом не менше 2 годин.
ПередозуванняСимптоми:
Залежно від ступеня передозування можуть виникати такі симптоми: тяжка гіпотензія, брадикардія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, стійка поліурія, пригнічення свідомості (у тому числі кома), судоми, парези, порушення ритму серця, паралітична кишкова непрохідність .
Найбільш частими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія).
Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами:
- З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок;
- З боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома;
- З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага;
- з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію).
Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю).
Лікування:
При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Рекомендоване лікування при передозуванні полягає у внутрішньовенній інфузії фізіологічного розчину. При передозуванні після прийому внутрішньо за пацієнтами необхідно проводити ретельне спостереження, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати рівень електролітів та креатиніну у сироватці. Рекомендовані заходи включають викликання блювання та/або промивання шлунка, а також корекцію зневоднення, електролітного дисбалансу та гіпотензії стандартними методами.
При недавньому прийомі внутрішньо для запобігання всмоктування та прискорення виведення необхідне промивання шлунка, призначення сорбентів та сульфату натрію протягом 30 хвилин після прийому фозиноприлу. При виникненні гіпотензії пацієнта слід укласти в положення з піднятими ногами і екстрено заповнити втрату рідини та солей. Лікування брадикардії або поширених вагальних реакцій слід проводити запровадженням атропіну. Може бути ухвалено рішення про використання електрокардіостимулятора. Фозіноприл не видаляється з організму під час проведення діалізу.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювання або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові введенням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний засіб комбінований (діуретик + ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) інгібітор) Код АТХ С09ВA09
Фармакодинаміка:
Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик. Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) вивчений в повному обсязі. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях нефрону. Надають сечогінний (діуретичний) ефект, збільшуючи екскрецію натрію та хлору та виведення води з організму.
Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується обсяг циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до підвищення екскреції іонів калію із сечею та зниження його вмісту в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові, а також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Зазначені ефекти зазвичай проявляються слабко і не впливають на рН сечі.
У максимальних терапевтичних дозах тіазидні діуретики мають подібну діюретичну/натрійуретичну дію. Зазвичай натріурез та діурез наступають протягом 2 годин і досягають максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин. Поряд із сечогінним, гідрохлортіазид у терапевтичних дозах має і помірну антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск (АТ) тіазидні діуретики не впливають.
Фозиноприл натрію - сіль натрієва складного ефіру фармакологічно активної сполуки фозиноприлату. Після надходження в організм фозиноприл піддається ферментативному гідролізу і перетворюється на активний метаболіт - фозиноприлат. Фозиноприлат є специфічним конкурентним інгібітором АПФ. Внаслідок інгібування АПФ, він перешкоджає перетворенню малоактивного ангіотензину I на ангіотензин II, що має судинозвужувальну дію і є активним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) організму. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що зумовлює зменшення його вазопресорної активності та зниження секреції альдостерону, що веде до зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та системного АТ.
Інгібуючи тканинну РАС серця, фозиноприл попереджає гіпертрофію міокарда та дилатацію лівого шлуночка або сприяє їхньому зворотному розвитку (кардіопротективна дія). Підвищує активність калікреїн-кінінової системи, стабілізує рівень судиннорозширюючого пептиду брадикінін у тканинах і крові (зменшується його деградація до неактивних пептидів), збільшує вивільнення біологічно активних речовин (ПГЕ2 та ПГІ2, ендотеліальний релаксуючий фактор, розширювальну дію та покращують нирковий кровотік. Зменшує утворення аргінін-вазопресину та ендотеліну-1, що мають вазоконстрикторні властивості. Знижує систолічний та діастолічний АТ як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи, не викликаючи ортостатичних реакцій та постуральної тахікардії.
Зниження АТ не супроводжується зміною об'єму циркулюючої крові (ОЦК), мозкового та ниркового кровотоку, кровопостачання внутрішніх органів, скелетних м'язів, шкіри, рефлекторної активності міокарда. Після прийому фозиноприлу внутрішньо антигіпертензивний ефект розвивається протягом 1 години, досягає максимуму через 2-6 годин і зберігається 24 години. Для досягнення максимальної терапевтичної дії може знадобитися кілька тижнів.
Ефективність антигіпертензивної дії препарату не залежить від віку, статі та маси тіла. Фозиноприл не викликає синдрому відміни навіть при різкому припиненні лікування. Антигіпертензивні ефекти фозиноприлу та тіазидних діуретиків доповнюють один одного.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика гідрохлортіазиду та фозиноприлу при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні.
Гідрохлортіазид.
Всмоктування та розподіл:
Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40 %.
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Гідрохлортіазид в організмі людини не метаболізується.
Виведення:
Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів із нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години).
Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів.
Порушення функції нирок:
У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 години, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 години.
Фозіноприл:
Після внутрішнього всмоктування фозиноприлу становить приблизно 30-40 %, з них 50-100 % гідролізується в печінці до фозиноприлату. Ступінь всмоктування фозиноприлу не залежить від їди, але швидкість всмоктування може бути уповільнена. При порушеній функції печінки швидкість його гідролізу може бути уповільнена, при цьому рівень гідролізу помітно не змінюється.
Максимальна концентрація фозиноприлату в плазмі досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози. Фозиноприл має лінійну фармакокінетику. Фозиноприлат високою мірою зв'язується з білками плазми крові (90-95%) і в незначній мірі зв'язується з клітинними компонентами крові. Має відносно невеликий обсяг розподілу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при нормальній функції нирок та печінки період напіввиведення (Т1/2) фозиноприлату становить приблизно 11,5 години.
Ниркова недостатність:
При нирковій недостатності всмоктування, біодоступність та зв'язування препарату з білками плазми істотно не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату у пацієнтів з нирковою недостатністю майже на 50% нижчий, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Оскільки виведення через печінку з жовчю частково компенсує зниження виведення через нирки, кліренс фозиноприлату істотно не відрізняється у пацієнтів із середнім ступенем ниркової недостатності від пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності. У пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв/1, 73 м2) відзначається помірне збільшення показника площа під кривою «концентрація – час» (AUC) (менше ніж у 2 рази порівняно з такою у пацієнтів із нормальною функцією нирок). Кліренс фозиноприлату при гемодіалізі та перитонеальному діалізі становить у середньому 2 % та 7 % порівняно з кліренсом сечовини.
Печінкова недостатність:
Ступінь гідролізу фозиноприлату у пацієнтів з алкогольним або біліарним цирозом знижується незначною мірою, незважаючи на те, що швидкість гідролізу може бути знижена. Максимальна концентрація та показник AUC фозиноприлату вище у пацієнтів з печінковою недостатністю після прийому першої дози, однак при введенні повторних доз ця різниця не має клінічного значення.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Фозікард Н протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.
Вагітність:
Гідрохлортіазид.
Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні.
Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики.
Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів другої половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження ОЦК та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів.
Інгібітори АПФ (у тому числі фозиноприл):
Застосування інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності не рекомендовано (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ під час другого та третього триместрів вагітності протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»).
Переконливих епідеміологічних доказів ризику тератогенної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності немає; проте невелике підвищення ризику може бути виключено. За винятком випадків, коли лікування інгібіторами АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну антигіпертензивну фармакотерапію, яка має встановлений профіль безпеки при використанні при вагітності. У разі підтвердження факту вагітності лікування інгібіторами АПФ слід припинити негайно, і при необхідності слід розпочати альтернативне лікування. Відомо, що терапія інгібіторами АПФ під час другого та третього триместрів вагітності має фетотоксичну дію у людини (зниження ниркової функції, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та токсична дія в неонатальному періоді (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо, починаючи з другого триместру вагітності, відбувалася дія інгібіторів АПФ, рекомендовано проведення ультразвукової перевірки ниркової функції та черепа. Грудні діти, чиї матері приймали інгібітори АПФ, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»).
Період грудного вигодовування.
Гідрохлортіазид:
Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування в період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування.
Фозиноприл натрію:
Внаслідок вкрай обмеженої інформації щодо застосування фозиноприлу натрію під час грудного вигодовування, препарат Фозікард Н не рекомендований, і переважно застосування альтернативних методів лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у разі грудного вигодовування новонародженої або недоношеної дитини.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаНебажані реакції систематизовані відповідно до Класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних).
Інфекційні та паразитарні захворювання:
Часто-інфекції верхніх дихальних шляхів;
Нечасто-риніт;
Рідко-сіалоаденіт;
Частота невідома – фарингіт.
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи):
Частота невідомо-немеланомний рак шкіри (базальноклітинна та плоскоклітинна карцинома).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Нечасто-транзиторне зниження гемоглобіну, зниження гематокриту;
Рідко-еозинофілія, депресія кісткового мозку;
Частота невідома – лімфаденопатія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну анемію та гемолітичну анемію).
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
Дуже часто-гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, електролітний дисбаланс (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію), підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів;
Нечасто-анорексія, гіперкаліємія;
Частота невідома-подагра, гіпохлоремічний алкалоз, метаболічний алкалоз;
Порушення з боку психіки:
Нечасто замішання;
Рідко-турбота, порушення сну;
Частота невідома депресія, розлади статевого потягу.
Порушення з боку нервової системи:
часто-головний біль, запаморочення;
Нечасто спотворення смакових відчуттів, тремор;
Рідко-дисфазія, порушення пам'яті, дезорієнтація;
Частота невідома – сонливість, парестезія, гіпестезія, синкопальні стани, порушення мозкового кровообігу.
Порушення з боку органу зору:
Частота невідома – порушення зору, ксантопсія, транзиторна нечіткість зору, хороїдальний випіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:
Нечасто-біль у вусі;
Частота невідома-дзвін у вухах, вертиго.
Порушення з боку серця:
Часто-тахікардія, посилене серцебиття;
Нечасто – зупинка серцевої діяльності, порушення провідності;
Частота невідома – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда.
Порушення з боку судин:
Нечасто гіпертензія, шок, транзиторна ішемія;
Рідко-крововиливи, захворювання периферичних судин;
Частота невідома - гіпотензія, ортостатична гіпотензія, переміжна кульгавість, некротизуючий васкуліт, припливи.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
Часто-кашель;
Нечасто-задишка, трахеобронхіт, синусит;
Рідко-носові кровотечі, ларингіт/захриплість, пневмонія;
Частота невідома – набряклість слизової оболонки придаткових пазух, респіраторний дистрес, пневмоніт, набряк легень, бронхоспазм.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
Часто-запор, подразнення шлунка;
Нечасто-сухість у роті, метеоризм;
Рідко-осередкові ураження слизової рота, набухання язика, здуття живота, порушення ковтання;
Дуже рідко-ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту, (часткова) кишкова непрохідність;
Частота невідома-нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія, гастрит, езофагіт, панкреатит, спотворення смакових відчуттів.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Дуже рідко-печінкова недостатність;
Частота невідома – гепатит, холестатична жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Часто-дерматит;
Нечасто-гіпергідроз;
Рідко-вовчаковоподібні шкірні реакції, реактивація шкірного червоного вовчаку, анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз;
Частота невідома - ангіоневротичний набряк, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, пурпура, свербіж шкіри, кропив'янка, реакції фоточутливості, комплекс симптомів *.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
Часто-біль у кістках та м'язах;
Рідко-артрит;
Частота невідома – міалгія, м'язові спазми, артралгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Нечасто-інтерстиціальний нефрит, протеїнурія;
Рідко-порушення функції нирок;
Дуже рідко-гостра ниркова недостатність;
Частота невідома-поллакіурія, дизурія, ниркова недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози:
Рідко-порушення з боку простати;
Частота невідома сексуальна дисфункція.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
Часто-підвищена стомлюваність, слабкість;
Нечасто-лихоманка, периферичні набряки, раптова смерть, біль у грудній клітці;
Рідко слабкість в одній кінцівці;
Частота невідома-набряк, біль у грудях, астенія.
Лабораторні та інструментальні дані:
Часто-оборотне підвищення речовин, що елімінуються із сечею (креатинін, сечовина);
Нечасто збільшення маси тіла;
Рідко невелике підвищення гемоглобіну, гіпонатріємія;
Частота невідома - патологічні зміни печінкових проб (підвищення активності трансаміназ у крові, підвищення активності лактатдегідрогенази в крові, підвищення активності лужної фосфатази та концентрації білірубіну в крові), патологічні зміни показників крові: електролітів, сечової кислоти, глюкози, магнію, холестерину, триглі .
* Повідомляли про комплекс симптомів, що включав один або кілька перерахованих симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний аналіз на антинуклеарні антитіла (АНА), підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та лейкоцитоз, шкіра фотосенсибілізація чи інші шкірні реакції.
Під час клінічних досліджень комбінації гідрохлортіазид + фозиноприл частота небажаних явищ у пацієнтів похилого віку (> 65 років) була аналогічна частоті у пацієнтів молодшого віку.
Виходячи з наявних даних епідеміологічних досліджень, спостерігався залежний від сумарної дози взаємозв'язок між гідрохлортіазидом та немеланомним раком шкіри (див. розділ «Особливі вказівки»).
особливі вказівкиа також вживання інших заходів невідкладної терапії. У більшості випадків набряки обличчя, слизової оболонки ротової порожнини, губ та кінцівок припинення прийому фозиноприлу призводило до нормалізації стану; проте іноді потрібно призначення відповідної терапії.
Набряк слизової оболонки кишківника.
Під час прийому інгібіторів АПФ рідко спостерігався набряк слизової оболонки кишечника. Пацієнти скаржилися на біль у животі (при цьому нудоти та блювання могло не бути), в деяких випадках набряк слизової оболонки кишечника виникав без набряку обличчя, активність С1-естерази була в нормі. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Набряк слизової оболонки кишечника повинен бути включений до диференційної діагностики пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, які пред'являють скарги на абдомінальні болі.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ.
У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися з більшою частотою порівняно з іншими расами.
Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mТОR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, віл) тральний ендопептидази (рацекадотрил , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену
Анафілактичні реакції під час десенсибілізації.
У двох пацієнтів під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих на фоні прийому інгібітору АПФ еналаприлу було відзначено життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. У тих самих пацієнтів цих реакцій вдалося уникнути за допомогою своєчасного зупинення прийому інгібітора АПФ; однак, вони з'явилися знову після ненавмисного відновлення прийому інгібітору АПФ. Слід виявляти особливу обережність під час проведення десенсибілізації пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу).
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНЩ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу.
Кашель:
При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи фозиноприл, відмічався непродуктивний, завзятий кашель, що проходить після відміни терапії. При появі кашлю у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід розглядати цю терапію як можливу причину проведення диференціального діагнозу.
Хірургічні втручання/загальна анестезія:
Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивну дію засобів, що застосовуються для проведення загальної анестезії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) слід попередити лікаря/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ або при спекотній погоді через ризик дегідратації та артеріальну гіпотензію внаслідок зменшення ОЦК.
Гіперкаліємія:
Відзначалися випадки підвищення вмісту іонів калію у сироватці крові пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. фозіноприл. Групу ризику в цьому відношенні складають пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом 1 типу, а також приймають калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препарати калію, калійвмісні харчові добавки або інші лікарські засоби, що підвищують вміст іонів крові. При необхідності одночасного застосування фозиноприлу та перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові
Подвійна блокада РААС:
Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран:
При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, АN69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів.
Етнічні відмінності:
Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси.
Педіатрична популяція:
Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена.
Застосування у пацієнтів похилого віку:
Серед пацієнтів, які приймали в клінічних дослідженнях комбінацію гідрохлортіазид + фозиноприл, 20% були віком від 65 до 75 років. Відмінностей безпеки або ефективності між літніми та молодшими пацієнтами в цілому не було, проте не можна виключити вищої чутливості деяких пацієнтів похилого віку.
Вагітність:
Лікування інгібіторами АПФ не слід розпочинати під час вагітності. За винятком випадків, коли лікування інгібіторами АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має встановлений профілем безпеки при використанні при вагітності. У разі підтвердження факту вагітності лікування інгібіторами АПФ слід припинити негайно, і, при необхідності, слід розпочати альтернативне лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).
Фетотоксичність/неонатальна смертність:
При використанні під час вагітності інгібітори АПФ можуть завдати шкоди і навіть призвести до смерті плоду, що розвивається.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилося.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Рекомендована доза – 1 таблетка 1 раз на добу.
Препарат Фозікард Н не призначений для початкової терапії гіпертензії. Доза препарату Фозікард Н підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських засобів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату.
Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Фозікард Н (наприклад, у зв'язку з захворюванням, що знову діагностується, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), то необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів.
Особливі групи пацієнтів.
Порушення функції нирок:
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (КК > 30 мл/хв та < 80 мл/хв) перед призначенням препарату Фозікард Н рекомендується поступове збільшення дозування кожного з компонентів. Застосування препарату Фозікард Н протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мг/хв).
Порушення функції печінки:
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Застосування препарату Фозікард Н протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або печінковою енцефалопатією.
Літній вік.
Корекція дози не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Фозикард Н таб 125мг/20мг 28 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Сербия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Фозикард Н таб 125мг/20мг 28 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Фозикард Н таб 125мг/20мг 28 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев