Форсига таб 10 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Форсига таб 10 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить: дапагліфлозину пропандіолу моногідрат 12,30 мг,
у перерахунку на дапагліфлозин 10 мг; магнію стеарат 2,50 мг; оболонка таблетки: Опадрай II жовтий 10,00 мг (полівініловий спирт частково гідролізований 4,00 мг, титану діоксид 2,35 мг, макрогол 3350 2,02 мг, тальк 1,48 мг, барвник оксид заліза жовтий 0,15 мг) . Опис: Ромбоподібні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням «10» на одній стороні та «1428» на іншій стороні. Форма випуску:
Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.
ПротипоказанняГіперчутливість або наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку до дапагліфлозину та/або будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату;
Цукровий діабет 1-го типу;
Діабетичний кетоацидоз;
Порушення функції нирок при розрахунковій ШКФ (рСКФ) < 25 мл/хв/1,73 м2 (для початку терапії);
Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, яка потребує проведення діалізу;
Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;
Вагітність та період грудного вигодовування;
Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки дапагліфлозину в цій віковій популяції).
З обережністю: печінкова недостатність тяжкого ступеня, інфекції сечовидільної системи, підвищення показника гематокриту.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу:
Цукровий діабет 2 типу у дорослих пацієнтів на додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як:
• монотерапії, коли застосування метформіну неможливе через непереносимість;
• комбінованої терапії з метформіном, похідними сульфонілсечовини (у тому числі у комбінації з метформіном), тіазолідиндіонами, інгібіторами дипептидилпептидази 4 (ДПП-4) (у тому числі, у комбінації з метформіном); агоністом рецепторів глюкагоноподібного поліпептиду-1 (ГПП-1) ексенатидом пролонгованої дії у комбінації з метформіном; препаратами інсуліну (у тому числі у комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування) за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії;
• стартової комбінованої терапії з метформіном при доцільності даної терапії.
Цукровий діабет 2 типу у дорослих пацієнтів із встановленим діагнозом серцево-судинного захворювання або двома та більше факторами серцево-судинного ризику* для зниження ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності. * вік у чоловіків > 55 років або > 60 років у жінок та наявність не менше одного фактора ризику: дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння.
Хронічна серцева недостатність:
Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) зі зниженою фракцією викиду у дорослих пацієнтів для зниження ризику серцево-судинної смерті та госпіталізації щодо серцевої недостатності.
Хронічна хвороба нирок:
Хронічна хвороба нирок у дорослих пацієнтів із ризиком її прогресування для зменшення ризику стійкого зниження рСКФ, настання термінальної стадії хронічної ниркової недостатності, смерті від серцево-судинного захворювання та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія:
• Діуретики:
Дапагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та «петлевих» діуретиків та підвищувати ризик розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливі вказівки»);
• Інсулін та препарати, що підвищують секрецію інсуліну:
На фоні застосування інсуліну та препаратів, що підвищують секрецію інсуліну, може виникати гіпоглікемія. Тому з метою зниження ризику гіпоглікемії при сумісному застосуванні препарату Форсіга з препаратом інсуліну або препаратом, що підвищує секрецію інсуліну, може знадобитися зниження дози препарату інсуліну або препарату, що підвищує секрецію інсуліну (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічна дія»).
Фармакокінетична взаємодія:
Метаболізм дапагліфлозину в основному здійснюється за допомогою глюкуронідної кон'югації під дією UGT1A9. В ходе исследований in vitro дапаглифлозин не ингибировал изоферменты системы цитохрома P450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, и не индуцировал изоферменты CYP1A2, CYP2B6 или CYP3A4. У зв'язку з цим не очікується впливу дапагліфлозину на метаболічний кліренс супутніх препаратів, що метаболізуються під дією цих ізоферментів.
Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин:
• Дослідження взаємодій за участю здорових добровольців, які переважно приймали одноразову дозу препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапаглофлозину;
• Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що метаболізують лікарські препарати, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22%, за відсутності клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Клінічно значущого впливу при застосуванні з іншими індукторами (наприклад, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом) не очікується;
• Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітора UGT1A9) відмічено збільшення на 55% системної експозиції дапагліфлозину, але без клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату.
Влияние дапаглифлозина на другие лекарственные препараты:
• В исследованиях взаимодействий с участием здоровых добровольцев, в основном, однократно принимавших дозу препарата, дапаглифлозин не влиял на фармакокинетику метформина, пиоглитазона, ситаглиптина, глимепирида, гидрохлоротиазида, буметанида, валсартана, дигоксина (субстрат P-gp) або варфарину (S-варфарин, субстрат ізоферменту CYP2C9), або на антикоагуляційний ефект, що оцінюється за Міжнародним нормалізованим відношенням (МНО);
• Застосування одноразової дози дапагліфлозину 20 мг та симвастатину (субстрату ізоферменту CYP3A4) призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину та на 31% AUC симвастатинової кислоти. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим.
Інші взаємодії:
Вплив куріння, дієти, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на параметри фармакокінетики дапагліфлозину не вивчався.
ПередозуванняДапагліфлозин безпечний і добре переноситься здоровими добровольцями при одноразовому прийомі в дозах до 500 мг (у 50 разів вище рекомендованої дози). Глюкоза визначалася в сечі після прийому препарату (принаймні протягом 5 днів після прийому дози 500 мг), при цьому не виявлено випадків зневоднення, артеріальної гіпотензії, електролітного дисбалансу, клінічно значущого впливу на інтервал QTc. Частота розвитку гіпоглікемії була схожою з частотою прийому плацебо. У клінічних дослідженнях у здорових добровольців і пацієнтів із ЦД2, які приймали препарат одноразово в дозах до 100 мг (у 10 разів вище за максимальну рекомендовану дозу) протягом 2 тижнів, частота розвитку гіпоглікемії була трохи вищою, ніж при прийомі плацебо, і не залежала від дози . Частота розвитку небажаних явищ,
У разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан пацієнта. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпоглікемічний засіб для перорального застосування – інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу
Код АТХ: A10BK01
Фармакодинаміка:
Механізм дії:
Дапагліфлозин – потужний (константа пригнічення (Ki) 0,55 нM), селективний оборотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2). Інгібування SGLT2 дапагліфлозином викликає зниження реабсорбції глюкози з клубочкового фільтрату в проксимальних ниркових канальцях з супутнім зниженням реабсорбції натрію, що призводить до виведення глюкози нирками та осмотичного діурезу. Таким чином дапагліфлозин збільшує доставку натрію до дистальних канальців, що посилює канальцево-клубочковий зворотний зв'язок і знижує внутрішньоклубочковий тиск. Це у поєднанні з осмотичним діурезом призводить до зменшення перевантаження об'ємом, зниження артеріального тиску та зменшення переднавантаження та постнавантаження, що може сприятливо впливати на ремоделювання серця та зберігати функцію нирок. Інші ефекти включають підвищення гематокриту та зниження маси тіла. Сприятливий вплив дапагліфлозину на серцево-судинну систему та нирки зумовлений не лише зниженням концентрації глюкози в крові та спостерігається не лише у пацієнтів із цукровим діабетом. Крім осмотичного діурезу і пов'язаного з ним гемодинамічної дії, що виникає при інгібуванні SGLT2, потенційними механізмами, що забезпечують сприятливий вплив дапагліфлозину на серцево-судинну систему та нирки, можуть бути вторинні ефекти щодо метаболізму міокарда, іонних каналів, іонних каналів. Дапагліфлозин знижує концентрацію глюкози плазми натще і після їди, а також концентрацію глікованого гемоглобіну за рахунок зменшення реабсорбції глюкози в ниркових канальцях, сприяючи виведенню глюкози нирками. Виведення глюкози (глюкозуричний ефект) спостерігається вже після прийому першої дози препарату, зберігається протягом наступних 24 годин та триває протягом усієї терапії. Кількість глюкози, що виводиться нирками за рахунок цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та швидкості клубочкової фільтрації (СКФ). Таким чином, у пацієнтів з нормальною концентрацією глюкози в крові та/або низькою СКФ на фоні застосування дапагліфлозину відзначається низька схильність до розвитку гіпоглікемії, оскільки кількість глюкози, що фільтрується, невелика і може бути реабсорбована переносником SGLT1 і неблокованим переносником SGLT2. Дапагліфлозин не порушує нормальну продукцію ендогенної глюкози у відповідь на гіпоглікемію. Дія дапагліфлозину не залежить від секреції інсуліну та чутливості до інсуліну. У клінічних дослідженнях дапагліфлозину відзначалося покращення функції бета-клітин (тест HOMA, homeostasis model assessment). SGLT2 селективно експресується у нирках. Дапагліфлозин не впливає на інші переносники глюкози, що здійснюють транспорт глюкози до периферичних тканин, і виявляє більш ніж у 1400 разів більшу селективність до SGLT2, ніж до SGLT1, основного транспортера в кишечнику, що відповідає за всмоктування глюкози.
Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу (СД2) спостерігалося збільшення кількості глюкози, що виводиться нирками. При прийомі дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД2 приблизно 70 г глюкози на добу виділялося нирками (що відповідає 280 ккал/добу). У пацієнтів із ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу тривало (до 2 років), виведення глюкози підтримувалося протягом усього курсу терапії.
Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до осмотичного діурезу та збільшення об'єму сечі. Збільшення обсягу сечі у пацієнтів із ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг/добу, зберігалося протягом 12 тижнів та становило приблизно 375 мл/добу. Збільшення обсягу сечі супроводжувалося невеликим та транзиторним підвищенням виведення натрію нирками, що не призводило до зміни концентрації натрію у сироватці крові.
Клінічна ефективність:
• ЦД2:
Аналіз результатів 13 плацебо-контрольованих досліджень продемонстрував зниження артеріального тиску систоли (САД) на 3,7 мм рт. ст. та діастолічного артеріального тиску (ДАД) на 1,8 мм рт. ст. на 24 тижні терапії дапагліфлозином у дозі 10 мг/добу порівняно зі зниженням САТ та ДАТ на 0,5 мм рт. ст. у групі плацебо. Аналогічне зниження артеріального тиску спостерігалося протягом 104 тижнів лікування. Комбінована терапія дапагліфлозином 10 мг та ексенатидом пролонгованої дії призводила до значно більшого зниження САТ на 28 тижні терапії (на 4,3 мм рт. ст.) порівняно зі зниженням САД при терапії дапагліфлозином (на 1,8 мм рт. ст.) та при терапії ексенатидом пролонгованої дії (на 1,2 мм рт. ст.). При застосуванні дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу у пацієнтів з ЦД2 з неадекватним контролем глікемії та артеріальною гіпертензією, які отримують блокатори рецепторів ангіотензину II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, у тому числі, у комбінації з іншим гіпотензивним препаратом ,1% та зниження САД на 4,3 мм рт. ст. через 12 тижнів терапії проти плацебо. Ефект дапагліфлозину порівняно з плацебо щодо серцево-судинних та ниркових результатів при додаванні до поточної базової терапії був встановлений у клінічному дослідженні DECLARE, проведеному у 17160 пацієнтів із ЦД2 та двома та більше додатковими факторами серцево-судинного ризику (вік > 55 років). або > 60 років у жінок і один або більше з таких факторів: дисліпідемія, гіпертензія або тютюнопаління) або з діагностованим серцево-судинним захворюванням. Дапагліфлозин 10 мг продемонстрував перевагу в порівнянні з плацебо у запобіганні первинній комбінованій кінцевій точці, що включає госпіталізацію з приводу серцевої недостатності або серцево-судинну смерть (відношення ризиків (ОР) 0,83 [95% довірчий інтервал (ДІ) 0,73, 95], р = 0,005). Відмінність ефекту терапії було досягнуто за рахунок госпіталізації з приводу серцевої недостатності (ОР 0,73 [95% ДІ 0,61, 0,88]), без різниці щодо серцево-судинної смерті (ОР 0,98 [95% ДІ від 0 ,82 До 1,17]). Перевага терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо спостерігалася у пацієнтів з діагностованим серцево-судинним захворюванням і без такого, з вихідною серцевою недостатністю або без такої, і було порівнянним у ключових підгрупах, включаючи вік, стать, функцію нирок (РСКФ) та регіон. Дапагліфлозин знижував частоту явищ комбінованої точки, що включає підтверджене стійке зниження рСКФ, термінальну стадію ниркової недостатності, смерть внаслідок ускладнень з боку нирок або серцево-судинну смерть. Різниця між групами була обумовлена зниженням числа явищ компонентів комбінованої точки ниркових наслідків, що включає стійке зниження рСКФ, термінальну стадію ниркової недостатності та смерть внаслідок ускладнень з боку нирок. Ставлення ризиків за часом до виникнення нефропатії (стійке зниження рСКФ, термінальна стадія ниркової недостатності або смерть внаслідок ускладнень з боку нирок) становило 0,53 (95% ДІ 0,43, 0,66) для дапагліфлозину порівняно з плацебо.
• Хронічна серцева недостатність:
Дослідження DAPA-HF за участю 4744 пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціональний клас за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів [NYHA]) зі зниженою фракцією викиду (фракція викиду лівого шлуночка [ФВЛШ] < 40%) проводили з метою встановлення, чи знижує дапагліфлозин ризик серцево-судинної смерті та госпіталізації з приводу серцевої недостатності. Дапагліфлозин знижував частоту первинної комбінованої кінцевої точки, що включає серцево-судинну смерть, госпіталізацію з приводу серцевої недостатності або екстрене звернення за допомогою у зв'язку з погіршенням перебігу серцевої недостатності (ОР 0,74 [95% ДІ 0,65, 0,85]; <0,0001). Всі три компоненти первинної комбінованої кінцевої точки окремо вносили внесок у ефект лікування (серцево-судинна смерть: ОР 0,82 [95% ДІ 0,69, 0,98], госпіталізація з приводу серцевої недостатності: ОР 0,70 [95% ДІ 0,59, 0,83], екстрене звернення за допомогою у зв'язку з погіршенням перебігу серцевої недостатності: ОР 0,43 [95% ДІ 0,20, 0,90 ]). Зареєстровано кілька екстрених звернень за допомогою через погіршення перебігу серцевої недостатності. Дапагліфлозин також знижував частоту серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу серцевої недостатності (ОР 0,75 [95% ДІ 0,65, 0,85], р<0,0001). Дапагліфлозин також знижував загальну кількість випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності (першої та повторної) та серцево-судинної смерті; було зареєстровано 567 випадків у групі дапагліфлозину порівняно з 742 випадками у групі плацебо (відношення частот 0,75 [95% ДІ 0,65, 0,88]; р=0,0002). Частота смерті з будь-якої причини була нижчою у групі терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо (ОР 0,83 [95% ДІ 0,71, 0,97]). Результати щодо первинної комбінованої кінцевої точки були порівняні у пацієнтів із серцевою недостатністю з ЦД2 і без нього, а також в інших ключових підгрупах, включаючи ступінь тяжкості серцевої недостатності, функцію нирок (РСКФ), вік, стать та регіон. Терапія дапагліфлозином призводила до статистично значущої та клінічно значущої переваги порівняно з плацебо щодо симптомів серцевої недостатності, що оцінюються за зміною через 8 місяців від вихідного рівня загального показника симптомів за Канзаським опитувальником для хворих на кардіоміопатію (KCCQ-TSS) (ймовірність переваги 95% ДІ 1,11, 1,26], р<0,0001). Частота симптомів і тяжкість симптомів зробили внесок у результат, отриманий за ефективністю терапії. Перевага спостерігалася як у покращенні симптомів серцевої недостатності, так і у запобіганні погіршенню симптомів серцевої недостатності.
• Хронічна хвороба нирок:
Вплив дапагліфлозину на ниркові результати та серцево-судинну смертність у пацієнтів з хронічною хворобою нирок було встановлено у дослідженні DAPA-CKD, у якому дапагліфлозин порівнювали з плацебо при додаванні до стандартної базової терапії у пацієнтів з хронічною хворобою нирок з рСКФ > 5 /хв/1,73 м2 та альбумінурією (співвідношення альбумін/креатинін у сечі (А/Кр сечі) > 200 та < 5000 мг/г). Дапагліфлозин перевершував плацебо у зниженні частоти розвитку первинної комбінованої кінцевої точки, що включає стійке зниження рСКФ на > 50%, досягнення термінальної стадії ниркової недостатності, серцево-судинну смерть або смерть внаслідок ускладнень з боку нирок (ОР 0,61 [95% ДІ 0,51 , 0,72];p<0,0001). Усі чотири компоненти первинної комбінованої кінцевої точки окремо вносили внесок у ефект лікування. Дапагліфлозин також знижував частоту розвитку комбінованої кінцевої точки, що включає стійке зниження рСКФ >50%, термінальну стадію ниркової недостатності або смерть внаслідок ускладнень з боку нирок (ОР 0,56 [95% ДІ 0,45, 0,68], p<0 ,0001), комбінованої кінцевої точки, що включає серцево-судинну смерть та госпіталізацію з приводу серцевої недостатності (ОР 0,71 [95% ДІ 0,55, 0,92], p=0,0089) та смерті з будь-якої причини (ОР 0,69 [95% ДІ 0,53, 0,88], p = 0,0035). Перевага терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо щодо первинної комбінованої кінцевої точки була порівнянна у пацієнтів з хронічною хворобою нирок з ЦД2 або без нього, а також в інших ключових підгрупах,
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Після прийому внутрішньо дапагліфлозин швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті і може прийматися як під час прийому їжі, так і поза ним. Максимальна концентрація дапагліфлозину в плазмі крові (Сmax) зазвичай досягається протягом 2 годин після прийому натще. Значення Сmax та AUC (площа під кривою залежності концентрації від часу) збільшуються пропорційно дозі дапагліфлозину. Абсолютна біодоступність дапагліфлозину при прийомі внутрішньо у дозі 10 мг становить 78%. Прийом їжі помірно впливав на фармакокінетику дапагліфлозину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів знижував Сmax дапагліфлозину на 50%, подовжував Тmax (час досягнення максимальної концентрації в плазмі) приблизно на 1 годину, але не впливав на AUC порівняно з прийомом натще. Ці зміни є клінічно значущими.
Розподіл
Дапагліфлозин приблизно на 91% зв'язується з білками. У пацієнтів із різними захворюваннями, наприклад, з порушеннями функції нирок чи печінки, цей показник не змінювався.
Метаболізм:
Дапагліфлозин – зв'язаний глюкозид, аглікон якого пов'язаний з глюкозою вуглець-вуглецевим зв'язком, що забезпечує його стійкість щодо глюкозидаз. Середній період напіввиведення з плазми крові (T1/2) у здорових добровольців становив 12,9 години після одноразового прийому дапагліфлозину внутрішньо в дозі 10 мг. Дапагліфлозин метаболізується з утворенням, головним чином, неактивного метаболіту дапагліфлозин-3-О-глюкуроніду. Після прийому внутрішньо 50 мг 14C-дапагліфлозину 61% прийнятої дози метаболізується в дапагліфлозин-3-О-глюкуронід, на частку якого припадає 42% загальної плазмової радіоактивності (по AUC0-12 год). Перед незміненого препарату припадає 39% загальної плазмової радіоактивності. Частки інших метаболітів окремо не перевищують 5% загальної плазмової радіоактивності. Дапагліфлозин-3-О-глюкуронід та інші метаболіти не мають фармакологічної дії. Дапагліфлозин-3-О-глюкуронід формується під дією ферменту уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферази 1A9 (UGT1A9), присутнього в печінці та нирках, ізоферменти цитохрому CYP залучені до метаболізму меншою мірою.
Виведення:
Дапагліфлозин та його метаболіти виводяться, переважно, нирками, і лише менше 2% виводиться у незміненому вигляді. Після прийому 50 мг 14C-дапагліфлозину було виявлено 96% радіоактивності – 75% у сечі та 21% – у фекаліях. Приблизно 15% радіоактивності, виявленої у фекаліях, припадало на незмінений дапагліфлозин.
Пацієнти з порушенням функції нирок:
У рівноважному стані (середнє значення AUC) системна експозиція дапагліфлозину у пацієнтів з ЦД2 та порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня (визначається за кліренсом йогексолу) була на 32%, 60% та 87% вищою, ніж у пацієнтів із ЦД2 та нормальною функцією нирок, відповідно. Кількість глюкози, що виводиться нирками протягом доби прийому дапагліфлозину в рівноважному стані, залежало від стану функції нирок. У пацієнтів із ЦД2 та нормальною функцією нирок, та з порушенням функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня на добу виводилося 85, 52, 18 та 11 г глюкози, відповідно. Не виявлено відмінностей у зв'язуванні дапагліфлозину з білками у здорових добровольців та пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості. Невідомо, чи впливає гемодіаліз на експозицію дапагліфлозину. Вплив зниження функції нирок на системну експозицію препарату оцінювали на фармакокінетичній популяційній моделі. Спрогнозована моделлю AUC була вищою у пацієнтів з хронічною хворобою нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок і суттєво не відрізнялася у пацієнтів із хронічною хворобою нирок з ЦД2 або без нього, що узгоджується з раніше отриманими даними.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості середні значення Сmax та AUC дапагліфлозину були, відповідно, на 12% та 36% вищими порівняно зі здоровими добровольцями. Дані відмінності не є клінічно значущими, тому коригування дози дапагліфлозину при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю) середні значення Сmax та AUC дапагліфлозину були на 40% та 67% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями.
Пацієнти похилого віку (> 65 років):
Не відзначалося клінічно значущого збільшення експозиції у пацієнтів віком до 70 років (якщо не враховувати інші фактори, крім віку). Тим не менш, очікується збільшення експозиції за рахунок зниження функції нирок, пов'язаного з віком. Дані про експозицію у пацієнтів віком від 70 років недостатні.
Стать:
У жінок середнє значення AUC у рівноважному стані на 22% перевищує аналогічний показник у чоловіків.
Расова приналежність:
Клінічно значимих відмінностей системної експозиції у представників європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас не виявлено.
Маса тіла:
Відзначено нижчі значення експозиції при підвищеній масі тіла. Тому у пацієнтів із низькою масою тіла може спостерігатися деяке підвищення експозиції, а у пацієнтів із підвищеною масою тіла – зниження експозиції дапагліфлозину. Однак ці відмінності не є клінічно значущими.
Вагітність та годування груддю
У зв'язку з тим, що застосування дапагліфлозину в період вагітності не вивчено, препарат протипоказаний у період вагітності . У разі діагностування вагітності терапія дапагліфлозином має бути припинена.
Період грудного вигодовування:
Невідомо, чи проникає дапагліфлозин та/або його неактивні метаболіти у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Дапагліфлозин протипоказаний у період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПрофіль безпеки дапагліфлозину оцінювали у клінічних дослідженнях1 безпеки та ефективності дапагліфлозину при застосуванні для терапії ЦД2, хронічної серцевої недостатності та хронічної хвороби нирок, у період післяреєстраційного спостереження.
Профіль безпеки дапагліфлозину за показаннями, що вивчаються в дослідженнях, був порівнянний. Тяжка гіпоглікемія та діабетичний кетоацидоз спостерігалися тільки у пацієнтів з цукровим діабетом. Небажані реакції були дозозалежними.
Можливі на тлі терапії дапагліфлозином небажані реакції розподілені за системно-органними класами із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000) , <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та неуточненої частоти (неможливо оцінити на підставі наявних даних).
Інфекційні та паразитарні захворювання: часто* – вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними генітальні інфекції2,3, інфекція сечовивідних шляхів2,4; нечасто** – вульвовагінальна сверблячка, грибкові інфекційні захворювання; дуже рідко - некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє).
Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія (при застосуванні у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном)2; нечасто** – зниження ОЦК2,5, спрага; рідко – діабетичний кетоацидоз (при застосуванні при ЦД2)2,9.
Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор, сухість у роті.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто* – висипання10; дуже рідко – ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – дизурія, поліурія6; нечасто ** - ніктурія.
Лабораторні та інструментальні дані: часто – дисліпідемія8, підвищення значення гематокриту7, зниження ниркового кліренсу креатиніну на початковому етапі терапії2; нечасто** – підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення концентрації креатиніну у крові на початковому етапі терапии2.
1. Наведено дані застосування препарату до 24 тижнів (короткострокова терапія) незалежно від прийому додаткового гіпоглікемічного препарату;
2. Див. відповідний підрозділ нижче для отримання додаткової інформації;
3. Вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними генітальні інфекції включають, наприклад, такі заздалегідь визначені кращі терміни: вульвовагінальну грибкову інфекцію, вагінальну інфекцію, баланіт, грибкову інфекцію статевих органів, вульвовагінальний кандидоз, вульвовагініт, кандоз, кандоз інфекцію статевих органів у чоловіків, інфекцію статевого члена, вульвіт, бактеріальний вагініт, абсцес вульви;
4. Інфекція сечовивідних шляхів включає наступні переважні терміни, перелічені в порядку зменшення частоти: інфекція сечовивідних шляхів, цистит, інфекція сечовивідних шляхів, викликана бактеріями роду Escherichia, інфекція сечостатевого тракту, пієлонефрит, простагон, тригоніт;
5. Зниження ОЦК включає, наприклад, такі заздалегідь визначені кращі терміни: зневоднення, гіповолемія, гіпотензія;
6. Поліурія включає кращі терміни: поллакіурія, поліурія та посилення діурезу;
7. Середні зміни значення гематокриту від вихідних значень становили 2,30% групи дапагліфлозину 10 мг проти -0,33% групи плацебо. Значення гематокриту >55% відзначені у 1,3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, порівняно з 0,4% пацієнтів, які отримували плацебо;
8. Середня зміна наступних показників у відсотках від вихідних значень у групі дапагліфлозину 10 мг та групі плацебо відповідно склала: загальний холестерин 2,5% порівняно з 0,0%; холестерин-ЛПЗЩ 6,0% порівняно з 2,7%; холестерин-ЛПНГ 2,9% порівняно з -1,0%; тригліцериди -2,7% порівняно з -0,7%;
9. Зазначено у дослідженні DECLARE. Частота заснована на річному показнику;
10. Небажана реакція відзначена під час післяреєстраційного спостереження. Висип включає наступні переважні терміни, перераховані в порядку частоти розвитку в клінічних дослідженнях: висип, генералізований висип, сверблячий висип, макульозний висип, макулопапульозний висип, пустульозний висип, везикульний висип, еріте. У плацебо-контрольованих та з активним контролем клінічних дослідженнях (група, що отримувала дапагліфлозин: n=5936, контрольна група: n=3403) частота розвитку висипу була схожою у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин (1,4%), та пацієнтів у контрольній групі ( 1,4%), що відповідає категорії частоти "часто".
* Відзначено у > 2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг, і на > 1% частіше, ніж у групі плацебо; (щонайменше на 3) у групі дапагліфлозину 10 мг порівняно з групою плацебо, незалежно від прийому додаткового гіпоглікемічного препарату.
Опис окремих небажаних реакцій:
• Вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними генітальні інфекції:
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними генітальні інфекції зазначені у 5,5% та 0,6% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин 10 мг та плацебо, відповідно. Більшість інфекцій були слабкими або помірно вираженими; Початковий курс стандартної терапії був ефективним, у зв'язку з чим пацієнти рідко припиняли прийом дапагліфлозину. Ці інфекції частіше розвивалися у жінок (8,4% та 1,2% при застосуванні дапагліфлозину та плацебо, відповідно), а у пацієнтів з такими інфекціями в анамнезі вони частіше рецидивували. У дослідженні DECLARE кількість пацієнтів із серйозними небажаними явищами у вигляді генітальних інфекцій була невеликою та збалансованою: по 2 (<0,1%) пацієнта у групі дапагліфлозину та групі плацебо. У дослідженні DAPA-HF не було пацієнтів із серйозними небажаними явищами у вигляді генітальних інфекцій у групі дапагліфлозину, у групі плацебо серйозне небажане явище зареєстроване у 1 пацієнта. У групі дапагліфлозину у 7 (0,3%) пацієнтів були відзначені небажані явища, що призводили до припинення лікування через генітальні інфекції, і у жодного пацієнта в групі плацебо. У дослідженні DAPA-CKD було 3 (0,1%) пацієнта з серйозними небажаними явищами у вигляді генітальних інфекцій у групі дапагліфлозину та жодного пацієнта з такими явищами у групі плацебо. У групі дапагліфлозину у 3 (0,1%) пацієнтів відмічені небажані явища, що призводили до припинення лікування через генітальні інфекції, а у групі плацебо пацієнтів з такими явищами не було. Про розвиток серйозних небажаних явищ та небажаних явищ,
• Некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє):
Повідомлялося про післяреєстраційні випадки розвитку гангрени Фурньє у пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2, включаючи дапагліфлозин (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні DECLARE у 17160 пацієнтів із СД2 та медіаною впливу 48 місяців всього було зареєстровано 6 випадків гангрени Фурньє: один у групі, що отримувала дапагліфлозин, та 5 у групі плацебо.
• Гіпоглікемія:
Частота розвитку гіпоглікемії залежала від типу базової терапії, що використовується у клінічних дослідженнях ЦД2. У дослідженнях дапагліфлозину як монотерапія, комбінована терапія з метформіном тривалістю до 102 тижнів частота розвитку епізодів легкої гіпоглікемії була схожою (< 5%) у групах лікування, включаючи плацебо. У всіх дослідженнях епізоди тяжкої гіпоглікемії відмічені нечасто, та їх частота була порівнянна між групою дапагліфлозину та плацебо. У дослідженнях дапагліфлозину як додавання до препарату сульфонілсечовини або препарату інсуліну відзначено більш високу частоту гіпоглікемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні дапагліфлозину 10 мг, що призначається одночасно з ексенатидом пролонгованої дії (на фоні застосування метформіну), не відмічено епізодів тяжкої чи легкої гіпоглікемії. У дослідженні DECLARE не зазначено підвищеного ризику розвитку тяжкої гіпоглікемії при терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо. Тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 58 (0,7%) пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 83 (1,0%) пацієнтів, які отримували плацебо. У дослідженні DAPA-HF тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 4 (0,2%) пацієнтів як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо і спостерігалася лише у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DAPA-CKD тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 14 (0,7%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 28 (1,3%) пацієнтів у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DECLARE не зазначено підвищеного ризику розвитку тяжкої гіпоглікемії при терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо. Тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 58 (0,7%) пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 83 (1,0%) пацієнтів, які отримували плацебо. У дослідженні DAPA-HF тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 4 (0,2%) пацієнтів як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо і спостерігалася лише у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DAPA-CKD тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 14 (0,7%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 28 (1,3%) пацієнтів у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DECLARE не зазначено підвищеного ризику розвитку тяжкої гіпоглікемії при терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо. Тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 58 (0,7%) пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 83 (1,0%) пацієнтів, які отримували плацебо. У дослідженні DAPA-HF тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 4 (0,2%) пацієнтів як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо і спостерігалася лише у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DAPA-CKD тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 14 (0,7%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 28 (1,3%) пацієнтів у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. 2%) пацієнтів як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DAPA-CKD тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 14 (0,7%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 28 (1,3%) пацієнтів у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. 2%) пацієнтів як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2. У дослідженні DAPA-CKD тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 14 (0,7%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 28 (1,3%) пацієнтів у групі плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2.
• Зниження ОЦК:
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень небажані реакції, що вказують на зниження ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію або артеріальну гіпотензію), відзначені у 1,1% та 0,7% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин 10 мг та плацебо, відповідно; серйозні небажані реакції відмічені у < 0,2% пацієнтів, і вони були зіставні у групах дапагліфлозину 10 мг та плацебо (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні DECLARE кількість пацієнтів з явищами, що вказують на зниження ОЦК, була збалансована між групами лікування: 213 (2,5%) та 207 (2,4%) у групах дапагліфлозину та плацебо відповідно. Серйозні небажані явища були зареєстровані у 81 (0,9%) та 70 (0,8%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та плацебо відповідно. Явлення в цілому були збалансовані між групами лікування за віковими категоріями, застосування діуретиків, артеріального тиску та застосування інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту/блокатора рецепторів ангіотензину. Серед пацієнтів з вихідною рСКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину відмічено 19 випадків серйозних небажаних явищ, що вказують на зниження ОЦК, та 13 – у групі плацебо. У дослідженні DAPA-HF кількість пацієнтів з явищами, що вказують на зниження ОЦК, була збалансована між групами лікування: 170 (7,2%) та 153 (6,5%) у групах дапагліфлозину та плацебо, відповідно. У групі дапагліфлозину було менше пацієнтів із серйозними явищами у вигляді симптомів, що вказують на зниження ОЦК, порівняно з групою плацебо: 23 (1,0%) та 38 (1,6%) пацієнтів відповідно. Такі результати спостерігалися під час аналізу у підгрупах за віком, наявності цукрового діабету вихідно, вихідному значенню рСКФ і САД. У дослідженні DAPA-CKD кількість пацієнтів з явищами, що вказують на зниження ОЦК, склала 120 (5,6%) у групі дапагліфлозину та 84 (3,9%) у групі плацебо. У групі дапагліфлозину у 16 (0,7%) пацієнтів відмічені серйозні явища у вигляді симптомів, що вказують на зниження ОЦК, та у 15 (0,7%) пацієнтів у групі плацебо.
• Діабетичний кетоацидоз при ЦД2:
У дослідженні DECLARE з медіаною впливу 48 місяців явища діабетичного кетоацидозу було зареєстровано у 27 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та 12 пацієнтів у групі плацебо. Дані явища виникали поступово протягом періоду дослідження. У групі дапагліфлозину з 27 пацієнтів з діабетичним кетоацидозом 22 отримували супутню інсулінотерапію на момент розвитку явища. Сприятливі до розвитку діабетичного кетоацидозу фактори були очікуваними для популяції з ЦД2 (див. розділ «Особливі вказівки»). У дослідженні DAPA-HF явища діабетичного кетоацидозу були зареєстровані у 3 пацієнтів із ЦД2 у групі дапагліфлозину та у жодного пацієнта у групі плацебо. У дослідженні DAPA-CKD явища діабетичного кетоацидозу не зареєстровані в жодного пацієнта групи дапагліфлозину,
• Інфекції сечовивідних шляхів:
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень інфекції сечовивідних шляхів частіше відзначені при застосуванні дапагліфлозину 10 мг, ніж при застосуванні плацебо (4,7% порівняно з 3,5% відповідно; див. розділ «Особливі вказівки»). Більшість інфекцій були слабкими або помірно вираженими; Початковий курс стандартної терапії був ефективним, у зв'язку з чим пацієнти рідко припиняли застосування дапагліфлозину. Ці інфекції частіше розвивалися у жінок, а у пацієнтів із такими інфекціями в анамнезі вони частіше рецидивували. У дослідженні DECLARE серйозні випадки інфекцій сечовивідних шляхів реєструвалися менш часто для дапагліфлозину 10 мг порівняно з плацебо: 79 (0,9%) явищ порівняно зі 109 (1,3%) явищами відповідно. У дослідженні DAPA-HF кількість пацієнтів із серйозними небажаними явищами у вигляді інфекцій сечовивідних шляхів була невеликою та збалансованою: 14 (0,6%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та 17 (0,7%) пацієнтів у групі плацебо. У групі дапагліфлозину та плацебо було по 5 (0,2%) пацієнтів з небажаними явищами, що призводили до припинення лікування через інфекції сечовивідних шляхів. У дослідженні DAPA-CKD серйозні небажані явища у вигляді інфекцій сечовивідних шляхів відзначені у 29 (1,3%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та у 18 (0,8%) пацієнтів у групі плацебо. У групі дапагліфлозину було 8 (0,4%) пацієнтів з небажаними явищами, що призводили до припинення лікування через інфекції сечовивідних шляхів, та 3 (0,1%) пацієнта у групі плацебо. Кількість пацієнтів,
• Підвищення концентрації креатиніну:
Небажані реакції, пов'язані з підвищенням концентрації креатиніну, були згруповані (наприклад, зниження ниркового кліренсу креатиніну, порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в крові та зниження СКФ). В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень дана група реакцій була відзначена у 3,2% та 1,8% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг та плацебо, відповідно. У пацієнтів з нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня (вихідно рСКФ > 60 мл/хв/1,73 м2) ця група реакцій була зареєстрована у 1,3% та 0,8% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг та плацебо, відповідно. Ці реакції частіше відзначалися у пацієнтів з вихідною рСКФ > 30 та < 60 мл/хв/1,73 м2 (18,5% у групі дапагліфлозину 10 мг порівняно з 9,3% у групі плацебо). Додаткова оцінка пацієнтів з небажаними явищами, пов'язаними з функцією нирок, показала, що у більшості цих пацієнтів відмічено зміну концентрації креатиніну в сироватці < 0,5 мг/дл щодо вихідного значення. Підвищення концентрації креатиніну в цілому було тимчасовим на фоні продовження терапії або оборотним після припинення терапії. У дослідженні DECLARE, що включало літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2), РСКФ знижувалася з часом в обох групах лікування. Через 1 рік терапії середнє значення рСКФ групи дапаглифлозина було трохи нижче, а ще через 4 роки терапії – трохи вище проти групою плацебо. У дослідженні DAPA-HF відзначено зниження середнього значення РСКФ, яке спочатку було більш вираженим у групі дапагліфлозину порівняно з групою плацебо. Через 20 місяців зміна рСКФ щодо вихідного значення була схожою між групами лікування. У дослідженні DAPA-CKD рСКФ знижувалася з часом як у групі дапагліфлозину, так і у групі плацебо. Початкове (на 14 день) зниження середньої рСКФ склало -4,0 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -0,8 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо. Через 28 місяців зміна рСКФ щодо вихідного значення склала -7,4 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -8,6 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо. Початкове (на 14 день) зниження середньої рСКФ склало -4,0 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -0,8 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо. Через 28 місяців зміна рСКФ щодо вихідного значення склала -7,4 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -8,6 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо. Початкове (на 14 день) зниження середньої рСКФ склало -4,0 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -0,8 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо. Через 28 місяців зміна рСКФ щодо вихідного значення склала -7,4 мл/хв/1,73 м2 у групі дапагліфлозину та -8,6 мл/хв/1,73 м2 у групі плацебо.
особливі вказівкиЗастосування у пацієнтів із порушенням функції нирок:
Слід оцінити функцію нирок перед початком терапії препаратом Форсіга та за наявності клінічних показань. Дослідження ефективності та безпеки препарату Форсига не включали пацієнтів з РСКФ менше 25 мл/хв/1,73 м2. Застосування препарату Форсіга протипоказане у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Не рекомендується застосування препарату Форсига для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з рСКФ менше 45 мл/хв/1,73 м2 через можливу неефективність препарату в даній популяції внаслідок механізму фармакологічної дії дапагліфлозину. Застосування препарату Форсига не рекомендується для лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з полікістозом нирок або у пацієнтів, яким потрібні або які нещодавно отримували імуносупресивну терапію ниркової недостатності. Очікується, що дапагліфлозин не буде ефективним у цих груп пацієнтів. В одному дослідженні у пацієнтів із ЦД2 з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (рСКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) небажані реакції у вигляді підвищення концентрації паратиреоїдного гормону та артеріальної гіпотензії у групі дапагліфлозину відзначалися у більшої частки пацієнтів, ніж у групі плацебо.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки:
У клінічних дослідженнях отримано обмежені дані застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Експозиція дапагліфлозину збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «З обережністю» та «Фармакокінетика»).
Зниження ОЦК:
Препарат Форсига може викликати зниження ОЦК, яке іноді може виявлятися у вигляді симптоматичної гіпотензії або гострих транзиторних змін концентрації креатиніну. При постреєстраційному застосуванні інгібіторів SGLT2, включаючи препарат Форсіга, у пацієнтів із ЦД2 були відмічені випадки гострого ураження нирок, деякі з яких вимагали госпіталізації та проведення діалізу. У пацієнтів з порушенням функції нирок (рСКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2), пацієнтів похилого віку або пацієнтів, які приймають «петлеві» діуретики, може спостерігатися підвищений ризик зниження ОЦК або артеріальної гіпотензії. Перед початком терапії препаратом Форсіга у пацієнтів з однією або більше характеристик необхідно провести оцінку ОЦК та функції нирок.
Застосування у пацієнтів з ризиком розвитку гіпотензії:
Відповідно до механізму дії дапагліфлозин посилює діурез, що може призводити до невеликого зниження артеріального тиску, зазначеного в клінічних дослідженнях (див. розділ «Фармакодинаміка»). Діуретичний ефект може бути більш вираженим у пацієнтів із дуже високою концентрацією глюкози у крові. Слід бути обережними у пацієнтів, для яких спричинене дапагліфлозином зниження артеріального тиску може становити ризик, наприклад, у пацієнтів, які отримують гіпотензивну терапію, з епізодами гіпотензії в анамнезі або у літніх пацієнтів.
Кетоацидоз у пацієнтів із цукровим діабетом:
Є повідомлення про випадки кетоацидозу, у тому числі діабетичного кетоацидозу, у пацієнтів з цукровим діабетом 1 та 2 типу, які приймають препарат Форсіга та інші інгібітори SGLT2. Препарат Форсіга не показаний для лікування пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу. Пацієнти, що приймають препарат Форсига з ознаками та симптомами, що вказують на кетоацидоз, включаючи нудоту, блювання, біль у животі, нездужання та задишку, повинні бути обстежені на наявність кетоацидозу, навіть при концентрації глюкози в крові нижче 14 ммоль/л. При підозрі на кетоацидоз слід розглянути можливість відміни або тимчасового припинення застосування препарату Форсіга та негайно провести обстеження пацієнта. Чинники, що схильні до розвитку кетоацидозу, включають низьку функціональну активність бета-клітин, зумовлену порушенням функції підшлункової залози (наприклад, цукровий діабет 1 типу, панкреатит або операція на підшлунковій залозі в анамнезі), зниження дози інсуліну, зниження калорійності їжі або підвищену потребу в інсуліні внаслідок інфекцій, захворювань або хірургічного втручання, а також зловживання алкоголем. Препарат Форсіга слід застосовувати з обережністю у цих пацієнтів.
Некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє):
Повідомлялося про постреєстраційні випадки некротизуючого фасції промежини (гангрени Фурньє) у жінок і чоловіків, які приймають інгібітори SGLT2 (див. розділ «Побічна дія»). Це рідкісне, потенційно серйозне та загрозливе для життя захворювання, яке потребує невідкладного хірургічного втручання та застосування антибіотиків. Пацієнту рекомендується звернутися до лікаря в тому випадку, якщо у нього з'явилися симптоми болю, чутливості при дотику, еритема або набряк у генітальній ділянці або області промежини, які супроводжуються лихоманкою та нездужанням. Відомо, що або урогенітальна інфекція, або абсцес промежини можуть передувати фасціїту, що некротизує. У тому випадку, якщо є підозра на гангрену Фурньє,
Інфекції сечовивідних шляхів:
У пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2, включаючи препарат Форсіга, були виявлені випадки серйозних інфекцій сечовивідних шляхів, включаючи уросепсис та пієлонефрит, які вимагали госпіталізації. Терапія інгібіторами SGLT2 збільшує ризик інфекцій сечовивідних шляхів. Слід спостерігати за пацієнтами для виявлення можливих ознак та симптомів інфекцій сечовивідних шляхів та, за наявності показань, негайно розпочинати лікування (див. розділ «Побічна дія»). При лікуванні пієлонефриту або уросепсису слід розглянути можливість тимчасового скасування терапії дапагліфлозином.
Ампутація нижніх кінцівок:
Збільшення випадків ампутації нижніх кінцівок (в першу чергу пальців стопи) спостерігалося в тривалих в даний час тривалих клінічних дослідженнях при ЦД2 із застосуванням іншого інгібітора SGLT2. Невідомо, чи це ефект препаратів класу SGLT2. Пацієнтам із цукровим діабетом, які приймають інгібітори SGLT2, важливо рекомендувати постійний профілактичний догляд за стопами.
Хронічна серцева недостатність:
Досвід застосування дапагліфлозину у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA обмежений.
Оцінки результатів аналізу сечі:
Внаслідок механізму дії препарату результати аналізу сечі на глюкозу у пацієнтів, які приймають препарат Форсіга, будуть позитивними.
Вплив на визначення 1,5-ангідроглюцітолу:
Оцінка глікемічного контролю за допомогою визначення 1,5-ангідроглюцітолу не рекомендується, оскільки вимірювання 1,5-ангідроглюцітолу є ненадійним методом для пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2. Для оцінки глікемічного контролю слід застосовувати альтернативні методи.
Гіпоглікемія на фоні супутнього застосування інсуліну та стимуляторів секреції інсуліну:
Інсулін та стимулятори секреції інсуліну можуть викликати розвиток гіпоглікемії. Препарат Форсига може підвищувати ризик гіпоглікемії при застосуванні в комбінації з інсуліном або стимуляторами секреції інсуліну (див. розділ «Побічна дія»). Може знадобитися зниження дози інсуліну або стимулятора секреції інсуліну для зменшення ризику гіпоглікемії при їхньому супутньому застосуванні з препаратом Форсіга.
Грибкові генітальні інфекції:
Препарат Форсіга підвищує ризик розвитку грибкових генітальних інфекцій. Пацієнти з грибковими генітальними інфекціями в анамнезі схильні до розвитку цих інфекцій (див. розділ «Побічна дія»). Слід контролювати стан пацієнтів та проводити відповідне лікування у разі таких інфекцій.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами:
Досліджень щодо вивчення впливу дапагліфлозину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 30°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, не розжовуючи. Перед початком терапії препаратом Форсіга слід оцінити стан водно-сольового обміну та, при необхідності, заповнити об'єм циркулюючої крові (ОЦК).
СД2:
• Монотерапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу;
• Комбінована терапія: рекомендована доза препарату Форсига становить 10 мг 1 раз на добу у комбінації з метформіном, похідними сульфонілсечовини (у тому числі, у комбінації з метформіном), тіазолідиндіонами, інгібіторами ДПП-4 (у тому числі, у комбінації); агоністом рецепторів ГПП-1 – ексенатидом пролонгованої дії, у комбінації з метформіном; препаратами інсуліну (у тому числі у комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування). З метою зниження ризику гіпоглікемії при сумісному призначенні препарату Форсіга з препаратами інсуліну або препаратами, що підвищують секрецію інсуліну (наприклад, з похідним сульфонілсечовини), може знадобитися зниження дози препаратів інсуліну або препаратів, що підвищують секрецію інсуліну. Стартова комбінована терапія з метформіном: рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу, доза метформіну – 500 мг 1 раз на добу. У разі неадекватного глікемічного контролю, дозу метформіну слід збільшити. СД2 у дорослих пацієнтів із встановленим діагнозом серцево-судинного захворювання або двома та більше факторами серцево-судинного ризику для зниження ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності: рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу.
Хронічна серцева недостатність:
Рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу.
Хронічна хвороба нирок:
Рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу.
Пацієнти з порушенням функції печінки:
При печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості не потрібно коригувати дозу препарату. Пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується початкова доза препарату 5 мг. При добрій переносимості доза може бути збільшена до 10 мг (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливі вказівки»).
Пацієнти з порушенням функції нирок:
Корекція дози в залежності від функції нирок не потрібна. Слід оцінити функцію нирок перед початком терапії препаратом Форсіга та за наявності клінічних показань. Не рекомендується застосування препарату Форсига для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з рСКФ менше 45 мл/хв/1,73 м2 через можливу неефективність препарату в даній популяції внаслідок механізму фармакологічної дії дапагліфлозину. Застосування препарату Форсига не рекомендується для лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з полікістозом нирок або у пацієнтів, яким потрібні або які нещодавно отримували імуносупресивну терапію ниркової недостатності. Очікується, що дапагліфлозин не буде ефективним у цих груп пацієнтів;
Рекомендації щодо дозування препарату в залежності від показників розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (РСКФ):
- РСКФ 45 або вище: корекції дози не потрібно;
- РСКФ менше 45 до 25: корекція дози не потрібна. Застосування препарату Форсига не рекомендується для покращення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу;
- РСКФ менше 25: протипоказано для початку терапії, проте пацієнти можуть продовжувати терапію для зменшення ризику зниження РСКФ, настання термінальної стадії хронічної ниркової недостатності, смерті від серцево-судинного захворювання та госпіталізації з приводу серцевої недостатності;
- Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, яка потребує проведення діалізу: протипоказано.
Діти та підлітки до 18 років:
Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалися (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти похилого віку:
У пацієнтів похилого віку не потрібно корекції дози дапагліфлозину.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Форсига таб 10 мг 30 шт производится компанией АСТРАЗЕНЕКА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Форсига таб 10 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Форсига таб 10 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Форсига таб 10 мг 90 шт Форсига таб 10 мг 90 шт.