Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт
Топ продаж
Суперцена
Флюксум® - це антикоагулянтний засіб прямої дії, який містить діючу речовину парнапарин натрію. Він має антитромботичну дію, пригнічує фактор Ха та не має проагрегантної тромбоцитарної дії. Фармакокінетика лінійна, а біодоступність близька до 100%. Підшкірне введення сприятливіше для фармакокінетичного профілю. Препарат розподіляється у печінці та нирках та метаболізується до неактивних сполук. Флюксум® доступний у формі шприців з іглою по 6 штук.
Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 шприц містить: парнапарин натрію 4250 анти-Ха МЕ;
Допоміжні речовини:
Вода для ін'єкцій до 0,4 мл
Опис:
Прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.
Розчин
для підшкірного введення 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл. По 0,4 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці
ПротипоказанняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини;
Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою;
Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт;
тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, у тому числі в анамнезі;
Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза);
Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) >180/100 мм.рт.ст.;
Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді;
Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином;
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю:
Ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею, гепарініндомц низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного та спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном (для парентерального застосування), поєднання низьких.
Дозування4250 анти-ха/шприц
Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТТВ):
• при загальнохірургічних та ортопедичних операціях;
• у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен.
Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються:
• Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів;
• Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію;
• Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом із низькими профілактичними дозами парнапарину натрію, необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання;
• Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі;
• Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі.
Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю:
• Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію;
• Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію спільно з кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря;
• Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза;
• Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину.
Несумісність:
Флюксум® -кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.
ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити сульфат протаміну внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату протаміну на 0,1 мл Флюксуму.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антикоагулянтний засіб прямої дії
Код АТХ: [В01АВ07].
Фармакодинаміка:
Флюксум® містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який одержують у процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкої кишки.
Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-Па активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка, проте, через 12 годин після введення дози досі визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3-й день при застосуванні препарату в дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день і на 4 день при застосуванні в дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день.
Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності сприятливіший у порівнянні з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з наявністю меншої кількості піків і повільнішим зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.
Вагітність та годування груддюПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію.
Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає.
Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів.
Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня важкості неврологічні порушення, включаючи стійкий чи незворотний параліч.
особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово.
Тромбоцитопенія, індукована гепарином:
Відомо, що Флюксум, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутися більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін. У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні число тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути рідкішим. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому число тромбоцитів слід визначати щодня і якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин потрібно відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл, при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Перемикання на терапію пероральними антикоагулянтами в цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців.
Спінальна/епідуральна анестезія:
Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або незворотного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря з появою зазначених симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку.
Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування.
При появі некрозу шкіри лікування Флюксум необхідно перервати.
Вплив на здатність керувати автотранспортом:
Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати.
Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ:
• Загальна хірургія: 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів;
• Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ: 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) за 12 годин до та після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду не менше 10 днів.
Лікування:
• ТГВ: 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12 800 анти-Ха МО) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) протягом 10-20 днів;
• Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність: по 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів;
• Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт: по 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 шприц містить: парнапарин натрію 4250 анти-Ха МЕ;
Допоміжні речовини:
Вода для ін'єкцій до 0,4 мл
Опис:
Прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору.
Розчин
для підшкірного введення 4250 анти-Ха МЕ/0,4 мл. По 0,4 мл препарату в шприц із нейтрального скла типу I (Євр. Ф), укомплектований голкою у футлярі; по 2 шприци в блістері. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці
ПротипоказанняГіперчутливість до парнапарину або інших компонентів препарату, гепарину та продуктів зі свинини;
Проведення регіонарної анестезії у пацієнтів, які отримують Флюксум з лікувальною метою;
Стани або захворювання, ускладнені кровотечею, а також з підвищеним ризиком кровотечі або схильністю до кровотеч: порушення гемостазу (за винятком коагулопатії споживання, не обумовленої гепарином), виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту загострення, ангіодисплазії, хоріоретинопатія, геморагічний інсульт;
тромбоцитопенія, індукована парнапарином натрію, у тому числі в анамнезі;
Гострий бактеріальний ендокардит (крім ендокардиту протеза);
Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск (АТ) >180/100 мм.рт.ст.;
Тяжка черепно-мозкова травма у післяопераційному періоді;
Одночасне застосування з саліцилатами та іншими нестероїдними протизапальними препаратами, антиагрегантними лікарськими засобами (клопідогрел, дипіридамол тощо), сульфінпіразоном та поєднання високих доз парнапарину натрію з тіклопідином;
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю:
Ниркова та печінкова недостатність, легка та помірна артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки та ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі або інші захворювання/стани в анамнезі, які можуть ускладнитися кровотечею, гепарініндомц низькомолекулярними гепаринами, у тому числі в анамнезі, хоріоретинопатія в анамнезі, захворювання головного та спинного мозку в післяопераційному періоді, одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, системними глюкокортикостероїдами (ГКС), декстраном (для парентерального застосування), поєднання низьких.
Дозування4250 анти-ха/шприц
Показання до застосуванняПрофілактика тромбозу глибоких вен (ТТВ):
• при загальнохірургічних та ортопедичних операціях;
• у хворих із високим ризиком розвитку тромбозу глибоких вен.
Лікування тромбозу глибоких вен, посттромбофлебітичного синдрому, хронічної венозної недостатності, гострого тромбофлебіту поверхневих вен, варикофлебіту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЛікарські комбінації, які не рекомендуються:
• Ацетилсаліцилова кислота, інші саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію та пошкоджуючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту цих препаратів;
• Тиклопідін: підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію;
• Не рекомендується спільне застосування з високими терапевтичними дозами натрію парнапарину. При застосуванні разом із низькими профілактичними дозами парнапарину натрію, необхідно ретельне клінічне спостереження та контроль за показниками згортання;
• Інші антиагрегантні лікарські засоби (наприклад, клопідогрел, дипіридамол): підвищений ризик кровотечі;
• Сульфінпіразон: підвищений ризик кровотечі.
Лікарські комбінації, які можуть застосовуватись з обережністю:
• Пероральні антикоагулянти: посилення антикоагуляційної дії. При заміні парнапарину натрію пероральними антикоагулянтами потрібне ретельне спостереження за пацієнтом. Щоб оцінити вплив цих препаратів на гемостаз, аналіз крові слід брати перед призначенням парнапарину натрію;
• Системні кортикостероїди: підвищений ризик кровотечі при прийомі кортикостероїдів у високих дозах більше 10 днів через пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та прямого впливу на стінку судин. Застосування парнапарину натрію спільно з кортикостероїдами необхідно обґрунтувати і проводити цю терапію під наглядом лікаря;
• Декстран (для парентерального застосування): підвищений ризик кровотечі через антитромбоцитарну дію. При сумісному застосуванні необхідна корекція дози парнапарину натрію, щоб зниження показників зсідання крові було не більше ніж у 1,5 раза;
• Ефект парнапарину натрію знижується при сумісному застосуванні з аскорбіновою кислотою, антигістамінними препаратами, серцевими глікозидами, пеніциліном (внутрішньовенне введення), тетрацикліном, похідними фенотіазину.
Несумісність:
Флюксум® -кислий полісахарид, що утворює нерозчинні комплекси з основами. З цієї причини розчин Флюксуму несумісний з розчинами вітаміну К, вітамінів групи В, гідрокортизону, гіалуронідази, кальцію глюконату, четвертинних амонієвих основ, хлорамфеніколу, тетрацикліну та аміноглікозидів.
ПередозуванняПри випадковому передозуванні може розвинутись кровотеча, яка не спостерігається при застосуванні препарату у терапевтичних дозах. Для нейтралізації дії препарату необхідно призначити сульфат протаміну внутрішньовенно з розрахунку 0,6 мл сульфату протаміну на 0,1 мл Флюксуму.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антикоагулянтний засіб прямої дії
Код АТХ: [В01АВ07].
Фармакодинаміка:
Флюксум® містить діючу речовину парнапарин натрію, низькомолекулярний глікозаміноглікан з молекулярною масою від 4000 до 6000 Так (середня молекулярна маса близько 5000 Так), який одержують у процесі деполімеризації гепарину, виділеного зі слизової оболонки тонкої кишки.
Парнапарин натрію має антитромботичну дію. In vitro і in vivo він пригнічує значною мірою фактор Ха, невеликий вплив на фактор II а і на частковий активований тромбопластиновий час (АЧТВ). Антитромботична активність (анти-Ха) препарату перевершує антикоагуляційну (анти-IIa). Так, відношення анти-Ха/анти-Па активності від 1,5 до 3 (порівняно з гепарином, для якого це співвідношення дорівнює 1). Парнапарин натрію не має проагрегантної тромбоцитарної дії.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика парнапарину натрію лінійна в інтервалі доз від 3200 анти-Ха МЕ до 12800 анти-Ха МЕ. Після підшкірного (п/к) введення одноразової дози максимальна анти-Ха активність у плазмі створюється через 2-3 години. Потім спостерігається зниження активності, яка, проте, через 12 годин після введення дози досі визначається. Період напіввиведення – близько 6 годин. При повторному дозуванні стійкий стан фармакокінетики спостерігається на 3-й день при застосуванні препарату в дозі 3200 анти-Ха МЕ 2 рази на день і на 4 день при застосуванні в дозі 6400 анти-Ха МЕ один раз на день.
Біодоступність парнапарину натрію, яку оцінюють анти-Ха активності, близька до 100%. Площа під кривою “концентрація – час” (AUC) має лінійну залежність від дози. При підшкірному шляху введення фармакокінетичний профіль а-Ха активності сприятливіший у порівнянні з профілем при внутрішньовенному введенні, оскільки характеризується більш плавною кривою з наявністю меншої кількості піків і повільнішим зниженням активності. Парнапарин натрію розподіляється у печінці та нирках. У печінці метаболізується до неактивних сполук та виводиться з організму через нирки.
Вагітність та годування груддюПроведені дослідження на тваринах не показали тератогенної та ембріотоксичної дії парнапарину натрію.
Переконливих даних про проникнення через плацентарний бар'єр та екскрецію в грудне молоко немає.
Однак, оскільки повністю не можна виключити ризик токсичного впливу натрію парнапарину на плід, то при вагітності препарат слід приймати тільки у разі крайньої необхідності і під безпосереднім наглядом лікаря. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаІноді спостерігаються випадки тромбоцитопенії, алергічні реакції, гематома та некроз шкіри у місці ін'єкції. Некрозу шкіри може передувати пурпура або еритематозні болючі осередки з або без загальних симптомів.
Може спостерігатись підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
У поодиноких випадках зустрічається спинномозкова або епідуральна гематома, пов'язана з профілактичним застосуванням препарату під час спинномозкової, епідуральної та люмбальної пункції. Гематома викликає різного ступеня важкості неврологічні порушення, включаючи стійкий чи незворотний параліч.
особливі вказівкиФлюксум® не можна вводити внутрішньом'язово.
Тромбоцитопенія, індукована гепарином:
Відомо, що Флюксум, як сам гепарин та інші низькомолекулярні гепарини, може спричинити тромбоцитопенію. Гепариніндукована тромбоцитопенія зазвичай розвивається через 4-10 днів від початку лікування або раніше при повторних випадках. У 10-20% хворих трапляється рання легка тромбоцитопенія (тромбоцитів >100000/мкл), яка може зберегтися або регресувати при продовженні лікування. В результаті утворення антитіл до комплексу гепарин/тромбоцитарний фактор 4 в деяких випадках може розвинутися більш важка імунна форма, гепариніндукована тромбоцитопенія II типу, з подальшим тромбоутворенням і тромбоемболією в артерії головного мозку, легень, нижніх кінцівок та ін. У період лікування Флюксумом пацієнтів слід ретельно спостерігати. При тривалому лікуванні число тромбоцитів слід визначати перед початком терапії Флюксумом та 2 рази на тиждень протягом першого місяця, а потім моніторинг кількості тромбоцитів може бути рідкішим. З особливою обережністю слід призначати Флюксум® хворим, в анамнезі яких є відомості про тромбоцитопенію, спричинену гепарином або іншим низькомолекулярним гепарином, підрахунок кількості тромбоцитів у них необхідно проводити щодня. Якщо тромбоцитопенія виникає під час лікування гепарином, альтернативним методом лікування може бути терапія низькомолекулярними гепаринами. При цьому число тромбоцитів слід визначати щодня і якщо тромбоцитопенія зберігається, то низькомолекулярний гепарин потрібно відмінити якомога раніше. При тромбоцитопенії менше 100000/мкл, при виникненні та прогресуванні тромбозу Флюксум® необхідно відмінити та перевести хворого на іншу антикоагулянтну терапію. Перемикання на терапію пероральними антикоагулянтами в цих випадках не рекомендується, оскільки відомо про прогресування тромбозу. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію тести на агрегацію тромбоцитів in vitro не мають великого діагностичного значення, необхідна консультація фахівців.
Спінальна/епідуральна анестезія:
Проведення спінальної або епідуральної анестезії, спінально-епідуральної аналгезії або люмбальної пункції на фоні профілактичного застосування Флюксуму, як і інших низькомолекулярних гепаринів, може ускладнитися спінальною або епідуральною гематомою з розвитком стійкого або незворотного паралічу. Ризик цих ускладнень зростає при використанні епідуральних катетерів, прийому супутніх НПЗП, антиагрегантних лікарських засобів або антикоагулянтів, при травмі або повторних спінальних пункціях, наявності вихідних порушень гемостазу або у пацієнтів похилого віку. При необхідності проведення анестезії/аналгезії подібного типу на фоні профілактичного застосування Флюксуму слід ретельно перевіряти наявність факторів ризику перед цими втручаннями. Зазвичай спинальні катетери встановлюють не раніше 8-12 годин після останнього введення профілактичної дози гепарину низькомолекулярного. Не можна вводити Флюксум® за 2-4 години до та після встановлення/видалення катетера. Ін'єкція повинна бути затримана або скасована, якщо аспірується кров зі спинального каналу під час проведення спінальної або епідуральної анестезії. Катетер слід видалити якомога пізніше (через 8-12 годин) останнього профілактичного введення Флюксуму. Слід приділяти особливу увагу пацієнтам, які отримували Флюксум до або після епідуральної або спинальної анестезії, перевіряючи наявність неврологічних симптомів, таких як біль у попереку, чутливі та рухові розлади (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника або сечового міхура. Пацієнтів слід інформувати про необхідність негайного звернення до лікаря з появою зазначених симптомів. При підозрі на епідуральну або спинальну гематому потрібна негайна діагностика та лікування, включаючи декомпресію спинного мозку.
Низькомолекулярні гепарини відрізняються один від одного за молекулярною масою та специфічною активністю, дозами, тому не рекомендується чергувати застосування Флюксуму з іншими низькомолекулярними гепаринами в процесі лікування.
При появі некрозу шкіри лікування Флюксум необхідно перервати.
Вплив на здатність керувати автотранспортом:
Флюксум® не впливає на здатність керувати автотранспортом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиФлюксум® вводять у підшкірну клітковину живота, товщу шкірної складки. Голка розташовується перпендикулярно до складки, між великим і вказівним пальцями. Шкірна складка утримується остаточно ін'єкції. Місце ін'єкції слід змінювати.
Профілактика ТГВ у загальній та ортопедичній хірургії та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ:
• Загальна хірургія: 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) за 2 години до операції. Потім 1 раз на добу протягом не менше 7 днів;
• Ортопедична хірургія та у пацієнтів з підвищеним ризиком ТГВ: 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) за 12 годин до та після операції, потім 1 раз/день протягом післяопераційного періоду не менше 10 днів.
Лікування:
• ТГВ: 0,6 мл (6400 анти-Ха МО) 2 рази на день протягом не менше 7-10 днів. При необхідності лікування можна розпочати з повільного інфузійного введення 1,2 мл (12 800 анти-Ха МО) протягом 3-5 днів. Після усунення гострої фази захворювання рекомендується продовжити підшкірне введення препарату в дозі 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) протягом 10-20 днів;
• Посттромбофлебітичний синдром та хронічна венозна недостатність: по 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 30 днів;
• Гострий тромбофлебіт поверхневих вен, варикофлебіт: по 0,6 мл (6400 анти-Ха МЕ) або 0,4 мл (4250 анти-Ха МЕ) або 0,3 мл (3200 анти-Ха МЕ) залежно від тяжкості захворювання один раз на добу протягом щонайменше 20 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт производится компанией АЛЬФАСИГМА. Само производство расположено в стране Италия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Флюксум раствор для и/п/к 4250анти-ха ме/04мл 04мл шприц с иглой 6 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Флюксум раствор для и/п/к 3200анти-ха ме/0.3мл 0.3мл... Флюксум раствор для и/п/к 3200анти-ха ме/0.3мл 0.3мл шприц с иглой 6 шт, Флюксум раствор для и/п/к 6400анти-ха ме/0.6мл 0.6мл... Флюксум раствор для и/п/к 6400анти-ха ме/0.6мл 0.6мл шприц с иглой 6 шт.