Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл
Флударабин-Тева є протипухлинним засобом, який містить флударабіну фосфат - водорозчинний фторований нуклеотидний аналог противірусного засобу відарабіну. Цей препарат пригнічує синтез ДНК та білкового синтезу, що призводить до активування механізму фрагментації ДНК та апоптозу. Флударабин-Тева має тератогенну активність, але не має мутагенних властивостей. Після внутрішньовенного введення концентрація препарату в плазмі збільшується в лінійній залежності від дози, а виводиться переважно нирками. Цей препарат використовується як засіб лікування хронічного лімфолейкозу та інших видів раку.
Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
У 1 мл концентрату міститься: флударабіну фосфат 25 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол 25 мг, гідроксид натрію 3,3 мг, вода для ін'єкцій qs до 1 мл.
Опис:
Прозорий, безбарвний або коричнево-жовтий розчин.
Концентрат
для приготування розчину для внутрішньовенного введення 25 мг/мл.
По 2,0 мл у флакони з прозорого безбарвного скла типу I (Євр. Фарм.) з пробками з бромбутилового каучуку та алюмінієвими ковпачками, з захисною кришкою з кольорового поліпропілену.
1 флакон, обтягнутий прозорою плівкою з ПВХ/поліетилену, разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.
Протипоказання- Підвищена чутливість до флударабіну або інших компонентів препарату.
- Порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
- декомпенсована гемолітична анемія.
- Вагітність та період годування груддю.
- Дитячий вік (відсутність достатніх клінічних даних).
З обережністю:
- після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування флударабіном слід застосовувати у ослаблених пацієнтів;
- при вираженому зниженні функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія);
- при нирковій або печінковій недостатності;
- імунодефіцит;
- опортуністичні інфекції в анамнезі;
- у пацієнтів віком від 75 років.
Дозування25 мг/мл
Показання до застосування- В-клітинний лімфолейкоз (ХЛЛ);
- Неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності (НХЛ НЗ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування флударабіну в комбінації з пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування ХЛЛ часто призводило до летального результату через високу легеневу токсичність.
Терапевтична ефективність флударабіну може бути знижена інгібіторами зворотного захоплення аденозину та дипіридамолом.
При лікуванні комбінацією флударабіну та цитарабіну у пацієнтів з ХЛЛ та ОМЛ спостерігалася фармакокінетична взаємодія.
При сумісному застосуванні цитарабіну з флударабіном показані вищі внутрішньоклітинні пікові концентрації та внутрішньоклітинні AUC метаболіту цитарабіну - арабінозилу цитозинтрифосфату. Плазмові концентрації цитарабіну та виведення арабінозилу цитозинтрифосфату не змінювалися.
Розчин флударабіну для внутрішньовенного застосування не можна змішувати з іншими препаратами.
ПередозуванняПри використанні високих доз флударабіну можливий розвиток незворотних змін з боку центральної нервової системи, втрата зору, кома та летальний кінець, а також розвиток тяжкої форми тромбоцитопенії та нейтропенії внаслідок придушення функції кісткового мозку. У разі появи загрозливих симптомів препарат слід негайно відмінити та проводити підтримуючу терапію.
Специфічний антидот невідомий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протипухлинний засіб – антиметаболіт.
Код АТХ: L01B B05
Фармакодинаміка:
Флударабін-Тева – протипухлинний препарат, що містить флударабіну фосфат, який є водорозчинним фторованим нуклеотидним аналогом противірусного засобу відарабіну, 9-бета-D-арабінофуранозиладеніна (ара-А), щодо стійкого до дії аденозиндезаміназ2 -А, який захоплюючись клітинами, потім внутрішньоклітинно фосфорилюється дезоксицитідинкіназою до активного трифосфату (2-фтор-ара-АТФ). Цей метаболіт пригнічує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу, ДНК-праймазу та ДНК-лігазу, внаслідок чого пригнічується синтез ДНК. Крім того, частково пригнічується РНК-полімераза II з подальшим зниженням білкового синтезу. Дослідження in vitro показали, що вплив 2-фтор-ара-А на лімфоцити пацієнтів з хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) активує механізм інтенсивної фрагментації ДНК та апоптозу. Має тератогенну активність. Мутагенних властивостей не має.
Фармакокінетика:
Флударабін фосфат (2-фтор-ара-АМФ) є водорозчинним попередником флударабіну (2-фтор-ара-А).
В організмі людини 2-фтор-ара-АМФ швидко і повністю дефосфорилюється до нуклеозиду 2-фтор-ара-А. Після разової інфузії пацієнтам з ХЛЛ 2-фтор-ара-АМФ у дозі 25 мг/м2 протягом 30 хв максимальна концентрація (Смах) 2-фтор-ара-А становить 3,5-3,7 мкмоль і досягається до закінчення інфузії. Визначення відповідного рівня 2-фтор-ара-А після п'яти введень препарату показали помірну кумуляцію із середньою Смах рівною 4,4-4,8 мкмоль до моменту закінчення інфузії. Протягом п'ятиденного лікування рівні 2-фтор-ара-А у плазмі збільшились у 2 рази. При цьому кумуляція 2-фтор-ара-А після кількох циклів терапії може бути незначною. Зв'язок 2-фтор-ара-А з білками плазми – незначний.
Після досягнення Смах у плазмі рівні 2-фтор-ара-А знижуються у три фази: період напіввиведення (Т1/2) в альфа-фазі становить приблизно 5 хвилин, бета-фазі 1-2 години та в термінальній стадії близько 20 годин.
Порівняння фармакокінетики 2-фтор-ара-А показало, що в середньому загальний плазмовий кліренс становить 79+40 мл/хв/м2 (2,2+1,2 мл/хв/кг), а середній об'єм розподілу – 83+55 л /м2 (2,4+1,61 л/кг). Отримані дані свідчать про високу індивідуальну варіабельність. Після внутрішньовенного (в/в) введення концентрація 2-фтор-ара-А в плазмі та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшуються в лінійній залежності від дози, тоді як Т1/2, плазмовий кліренс та обсяги розподілу залишаються постійними незалежно від дози.
2-фтор-ара-А виводиться переважно нирками (40-60% введеної внутрішньовенної дози).
2-фтор-ара-А доставляється до лейкозних клітин активним транспортом, де рефосфорилюється до монофосфату і частково до ді- і трифосфату. Трифосфат (2-фтор-ара-АТФ) є основним внутрішньоклітинним метаболітом і єдиним з відомих метаболітів, що мають цитотоксичну активність. Максимальна концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкозних лімфоцитах пацієнтів з ХЛЛ спостерігалася в середньому через 4 години після інфузії та характеризувалася значним коливанням середньої величини, що становить приблизно 20 мкмоль. Концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкозних клітинах була завжди значно вищою, ніж його максимальна концентрація у плазмі, що вказує на кумуляцію речовини у клітинах-мішенях. Т1/2 2-фтор-ара-АТФ з клітин-мішеней становили в середньому 15 та 23 години.
Чіткої кореляції між фармакокінетикою 2-фтор-ара-А та лікувальним ефектом препарату у онкологічних хворих не виявлено, однак частота нейтропенії та зміни гематокриту вказують на дозозалежний характер цитотоксичної дії флударабіну фосфату у вигляді пригнічення гемопоезу.
У осіб із зниженою функцією нирок спостерігалося зменшення загального кліренсу препарату, що вказує на необхідність зниження дози.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота небажаних явищ вказана на підставі даних клінічних досліджень, незалежно від причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням флударабіну, відповідно до наступної градації частоти: дуже часто (більше 10%), часто (більше 1%, але менше 10%), нечасто (більше 0.1%, але менше 1%), рідко (понад 0.01%, але менше 0.1%).
З боку органів кровотворення:
- дуже часто – нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія;
- Часто – мієлосупресія.
З боку імунної системи: нечасто – аутоімунні порушення (в т.ч. аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка, синдром Еванса, набута гемофілія), алергічні реакції.
З боку системи травлення:
- дуже часто - нудота, блювання, діарея;
- часто – анорексія, стоматит, мукозит;
- Нечасто – шлунково-кишкові кровотечі, зміна активності ферментів печінки та підшлункової залози.
З боку обміну речовин: нечасто – внаслідок лізису пухлини може розвинутись гіперурикемія, гіперфосфатемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гематурія, уратна кристалурія.
З боку нервової системи:
- часто – периферична невропатія;
- Нечасто - сплутаність свідомості;
- Рідко - збудження, судоми, кома.
З боку органу зору:
- Часто - порушення зору;
- рідко - неврит зорового нерва, нейропатія зорового нерва та сліпота.
З боку дихальної системи:
дуже часто кашель;
- Нечасто – задишка, легеневий фіброз, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, аритмії.
З боку сечовидільної системи: рідко – геморагічний цистит.
З боку шкіри та шкірних придатків:
- часто – шкірний висип;
- Рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Повідомлялося про рідкісні випадки посилення росту наявного раку шкіри, а також розвитку раку шкіри під час або після лікування флударабіном. - дуже часто - підвищення температури тіла, підвищена стомлюваність, слабкість, приєднання вторинних інфекцій
; - часто – озноб, нездужання, периферичні набряки; - Рідко - лімфопроліферативні порушення (пов'язані з вірусом Епштейна-Барр).
У пацієнтів, які отримували флударабін до, після або одночасно з алкілуючими цитотоксичними засобами або радіотерапією, у поодиноких випадках спостерігався мієлодиспластичний синдром (МДС)/гострий мієлоїдний лейкоз (ОМЛ).
особливі вказівкиЛікування флударабін слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід використання цитотоксичних засобів.
При терапії флударабіном рекомендується періодично оцінювати показники периферичної крові для виявлення анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії, ретельно контролювати концентрацію креатиніну в сироватці крові та кліренсу креатиніну, а також здійснювати ретельний моніторинг функцій ЦНС з метою своєчасного виявлення.
Пригнічення кісткового мозку зазвичай має оборотний характер. При терапії флударабін найбільше зниження числа нейтрофілів в середньому спостерігається на 13 день (3-25 день) від початку лікування, тромбоцитів - в середньому на 16 день (2-32 день). Мієлосупресія може бути вираженою та мати кумулятивний характер. Було описано кілька випадків гіпоплазії або аплазії кісткового мозку у дорослих, які виявляються панцитопенією, іноді зі смертельними наслідками. Тривалість клінічно значимої панцитопенії становила від 2 місяців до 1 року. Дані епізоди були виявлені як у передлікованих, так і нелікованих пацієнтів.
Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку опортуністичних інфекцій рекомендовано проведення профілактичної терапії. На фоні терапії флударабіном було відзначено розвиток серйозних опортуністичних інфекцій, які в деяких випадках призводять до смерті.
Якщо надалі передбачається пересадка гематопоетичних стовбурових клітин, необхідно виявляти обережність при призначенні флударабіну, який відноситься до цитотоксичних речовин.
При переливанні неопроміненої крові пацієнтам, які одержують лікування флударабіном, спостерігався розвиток реакції «трансплантат проти господаря» (реакція трансфузованих імунокомпетентних лімфоцитів проти господаря), що пов'язано з високою частотою летальних наслідків. Пацієнтам, які потребують гемотрансфузії та одержують або одержували флударабін, слід переливати тільки опромінену кров.
Синдром розпаду пухлини, що виникає при лікуванні флударабіном, спостерігався у пацієнтів з ХЛЛ, які мають велику пухлинну масу. Оскільки флударабін може мати лікувальний ефект вже на першому тижні терапії, необхідно вжити запобіжних заходів у пацієнтів з ймовірним ризиком розвитку цього ускладнення.
Незалежно від наявності або відсутності аутоімунних процесів в анамнезі, а також від результатів проби Кумбса існує ризик виникнення загрозливих життю аутоімунних реакцій (аутоімунна гемолітична анемія, аутоімунна тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка), синдром. Можливий повторний гемолітичний процес після відновлення лікування флударабіном. Пацієнти, які отримують флударабін, повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення гемолізу. При розвитку гемолізу рекомендується припинення терапії. Найбільш часто вживані терапевтичні заходи для лікування аутоімунної гемолітичної анемії – трансфузія крові (опроміненої) та глюкокортикостероїди.
Чоловіки та жінки, які ведуть статеве життя, повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час (і протягом 6 місяців після закінчення) лікування флударабіном.
Під час та після лікування флударабіном слід уникати вакцинації живими вакцинами.
Більшість нечутливих до флударабіну пацієнтів також нечутливі до хлорамбуцилу.
Використовують лише прозорий та безбарвний розчин, що не містить видимих твердих частинок. У разі пошкодження контейнера препарат не використовують.
Хімічна та фізична стабільність розчину, приготованого для ін'єкцій або інфузій, зберігається протягом 3 днів при температурі 25оС або в холодильнику (2-8оС) при розведенні концентрату 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій або 5% розчином декстрози для інфузій. З точки зору мікробіологічної чистоти розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з флударабін слід дотримуватися правил поводження
з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Деякі побічні ефекти препаратів, такі як підвищена втома, слабкість, порушення чіткості зору, можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі від 2 до 8°С у захищеному від світла місці. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиДопускається тільки внутрішньовенне введення флударабіну, при цьому слід уникати його випадкового позасудинного влучення.
Дорослі:
Рекомендована доза флударабіну фосфату становить 25 мг/м2 поверхні тіла в один раз на добу протягом 5 днів кожні 28 днів.
Необхідну дозу (обчислену відповідно до площі поверхні тіла пацієнта) набирають у шприц.
Для внутрішньовенного струминного введення препарату вказану вище дозу розводять у 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду, також необхідну дозу можна розвести у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводити краплинно протягом 30 хвилин. Чітких даних щодо оптимальної тривалості лікування немає.
Курс лікування залежить від ефекту і переносимості препарату.
Рекомендується проводити лікування флударабіном до досягнення терапевтичної відповіді (зазвичай 6 циклів), після чого препарат відміняють.
Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки:
Дані щодо ефективності та безпеки флударабіну у пацієнтів з порушеннями функції печінки обмежені. Пацієнтам цієї групи призначають флударабін з обережністю після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь.
Лікування цих пацієнтів має проводитися під пильним наглядом. У разі потреби слід зменшити дозу препарату або відмінити лікування.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок:
У пацієнтів з можливими порушеннями функції нирок та у осіб віком від 70 років необхідне визначення кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну в межах 30-70 мл/хв дозу препарату слід знизити до 50% і проводити лікування під контролем аналізів крові для оцінки токсичності.
При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв лікування флударабіном протипоказане.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
У 1 мл концентрату міститься: флударабіну фосфат 25 мг.
Допоміжні речовини:
Маннітол 25 мг, гідроксид натрію 3,3 мг, вода для ін'єкцій qs до 1 мл.
Опис:
Прозорий, безбарвний або коричнево-жовтий розчин.
Концентрат
для приготування розчину для внутрішньовенного введення 25 мг/мл.
По 2,0 мл у флакони з прозорого безбарвного скла типу I (Євр. Фарм.) з пробками з бромбутилового каучуку та алюмінієвими ковпачками, з захисною кришкою з кольорового поліпропілену.
1 флакон, обтягнутий прозорою плівкою з ПВХ/поліетилену, разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.
Протипоказання- Підвищена чутливість до флударабіну або інших компонентів препарату.
- Порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
- декомпенсована гемолітична анемія.
- Вагітність та період годування груддю.
- Дитячий вік (відсутність достатніх клінічних даних).
З обережністю:
- після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування флударабіном слід застосовувати у ослаблених пацієнтів;
- при вираженому зниженні функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія);
- при нирковій або печінковій недостатності;
- імунодефіцит;
- опортуністичні інфекції в анамнезі;
- у пацієнтів віком від 75 років.
Дозування25 мг/мл
Показання до застосування- В-клітинний лімфолейкоз (ХЛЛ);
- Неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності (НХЛ НЗ).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування флударабіну в комбінації з пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування ХЛЛ часто призводило до летального результату через високу легеневу токсичність.
Терапевтична ефективність флударабіну може бути знижена інгібіторами зворотного захоплення аденозину та дипіридамолом.
При лікуванні комбінацією флударабіну та цитарабіну у пацієнтів з ХЛЛ та ОМЛ спостерігалася фармакокінетична взаємодія.
При сумісному застосуванні цитарабіну з флударабіном показані вищі внутрішньоклітинні пікові концентрації та внутрішньоклітинні AUC метаболіту цитарабіну - арабінозилу цитозинтрифосфату. Плазмові концентрації цитарабіну та виведення арабінозилу цитозинтрифосфату не змінювалися.
Розчин флударабіну для внутрішньовенного застосування не можна змішувати з іншими препаратами.
ПередозуванняПри використанні високих доз флударабіну можливий розвиток незворотних змін з боку центральної нервової системи, втрата зору, кома та летальний кінець, а також розвиток тяжкої форми тромбоцитопенії та нейтропенії внаслідок придушення функції кісткового мозку. У разі появи загрозливих симптомів препарат слід негайно відмінити та проводити підтримуючу терапію.
Специфічний антидот невідомий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Протипухлинний засіб – антиметаболіт.
Код АТХ: L01B B05
Фармакодинаміка:
Флударабін-Тева – протипухлинний препарат, що містить флударабіну фосфат, який є водорозчинним фторованим нуклеотидним аналогом противірусного засобу відарабіну, 9-бета-D-арабінофуранозиладеніна (ара-А), щодо стійкого до дії аденозиндезаміназ2 -А, який захоплюючись клітинами, потім внутрішньоклітинно фосфорилюється дезоксицитідинкіназою до активного трифосфату (2-фтор-ара-АТФ). Цей метаболіт пригнічує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу, ДНК-праймазу та ДНК-лігазу, внаслідок чого пригнічується синтез ДНК. Крім того, частково пригнічується РНК-полімераза II з подальшим зниженням білкового синтезу. Дослідження in vitro показали, що вплив 2-фтор-ара-А на лімфоцити пацієнтів з хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) активує механізм інтенсивної фрагментації ДНК та апоптозу. Має тератогенну активність. Мутагенних властивостей не має.
Фармакокінетика:
Флударабін фосфат (2-фтор-ара-АМФ) є водорозчинним попередником флударабіну (2-фтор-ара-А).
В організмі людини 2-фтор-ара-АМФ швидко і повністю дефосфорилюється до нуклеозиду 2-фтор-ара-А. Після разової інфузії пацієнтам з ХЛЛ 2-фтор-ара-АМФ у дозі 25 мг/м2 протягом 30 хв максимальна концентрація (Смах) 2-фтор-ара-А становить 3,5-3,7 мкмоль і досягається до закінчення інфузії. Визначення відповідного рівня 2-фтор-ара-А після п'яти введень препарату показали помірну кумуляцію із середньою Смах рівною 4,4-4,8 мкмоль до моменту закінчення інфузії. Протягом п'ятиденного лікування рівні 2-фтор-ара-А у плазмі збільшились у 2 рази. При цьому кумуляція 2-фтор-ара-А після кількох циклів терапії може бути незначною. Зв'язок 2-фтор-ара-А з білками плазми – незначний.
Після досягнення Смах у плазмі рівні 2-фтор-ара-А знижуються у три фази: період напіввиведення (Т1/2) в альфа-фазі становить приблизно 5 хвилин, бета-фазі 1-2 години та в термінальній стадії близько 20 годин.
Порівняння фармакокінетики 2-фтор-ара-А показало, що в середньому загальний плазмовий кліренс становить 79+40 мл/хв/м2 (2,2+1,2 мл/хв/кг), а середній об'єм розподілу – 83+55 л /м2 (2,4+1,61 л/кг). Отримані дані свідчать про високу індивідуальну варіабельність. Після внутрішньовенного (в/в) введення концентрація 2-фтор-ара-А в плазмі та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшуються в лінійній залежності від дози, тоді як Т1/2, плазмовий кліренс та обсяги розподілу залишаються постійними незалежно від дози.
2-фтор-ара-А виводиться переважно нирками (40-60% введеної внутрішньовенної дози).
2-фтор-ара-А доставляється до лейкозних клітин активним транспортом, де рефосфорилюється до монофосфату і частково до ді- і трифосфату. Трифосфат (2-фтор-ара-АТФ) є основним внутрішньоклітинним метаболітом і єдиним з відомих метаболітів, що мають цитотоксичну активність. Максимальна концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкозних лімфоцитах пацієнтів з ХЛЛ спостерігалася в середньому через 4 години після інфузії та характеризувалася значним коливанням середньої величини, що становить приблизно 20 мкмоль. Концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкозних клітинах була завжди значно вищою, ніж його максимальна концентрація у плазмі, що вказує на кумуляцію речовини у клітинах-мішенях. Т1/2 2-фтор-ара-АТФ з клітин-мішеней становили в середньому 15 та 23 години.
Чіткої кореляції між фармакокінетикою 2-фтор-ара-А та лікувальним ефектом препарату у онкологічних хворих не виявлено, однак частота нейтропенії та зміни гематокриту вказують на дозозалежний характер цитотоксичної дії флударабіну фосфату у вигляді пригнічення гемопоезу.
У осіб із зниженою функцією нирок спостерігалося зменшення загального кліренсу препарату, що вказує на необхідність зниження дози.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаЧастота небажаних явищ вказана на підставі даних клінічних досліджень, незалежно від причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням флударабіну, відповідно до наступної градації частоти: дуже часто (більше 10%), часто (більше 1%, але менше 10%), нечасто (більше 0.1%, але менше 1%), рідко (понад 0.01%, але менше 0.1%).
З боку органів кровотворення:
- дуже часто – нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія;
- Часто – мієлосупресія.
З боку імунної системи: нечасто – аутоімунні порушення (в т.ч. аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка, синдром Еванса, набута гемофілія), алергічні реакції.
З боку системи травлення:
- дуже часто - нудота, блювання, діарея;
- часто – анорексія, стоматит, мукозит;
- Нечасто – шлунково-кишкові кровотечі, зміна активності ферментів печінки та підшлункової залози.
З боку обміну речовин: нечасто – внаслідок лізису пухлини може розвинутись гіперурикемія, гіперфосфатемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гематурія, уратна кристалурія.
З боку нервової системи:
- часто – периферична невропатія;
- Нечасто - сплутаність свідомості;
- Рідко - збудження, судоми, кома.
З боку органу зору:
- Часто - порушення зору;
- рідко - неврит зорового нерва, нейропатія зорового нерва та сліпота.
З боку дихальної системи:
дуже часто кашель;
- Нечасто – задишка, легеневий фіброз, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, аритмії.
З боку сечовидільної системи: рідко – геморагічний цистит.
З боку шкіри та шкірних придатків:
- часто – шкірний висип;
- Рідко - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Повідомлялося про рідкісні випадки посилення росту наявного раку шкіри, а також розвитку раку шкіри під час або після лікування флударабіном. - дуже часто - підвищення температури тіла, підвищена стомлюваність, слабкість, приєднання вторинних інфекцій
; - часто – озноб, нездужання, периферичні набряки; - Рідко - лімфопроліферативні порушення (пов'язані з вірусом Епштейна-Барр).
У пацієнтів, які отримували флударабін до, після або одночасно з алкілуючими цитотоксичними засобами або радіотерапією, у поодиноких випадках спостерігався мієлодиспластичний синдром (МДС)/гострий мієлоїдний лейкоз (ОМЛ).
особливі вказівкиЛікування флударабін слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід використання цитотоксичних засобів.
При терапії флударабіном рекомендується періодично оцінювати показники периферичної крові для виявлення анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії, ретельно контролювати концентрацію креатиніну в сироватці крові та кліренсу креатиніну, а також здійснювати ретельний моніторинг функцій ЦНС з метою своєчасного виявлення.
Пригнічення кісткового мозку зазвичай має оборотний характер. При терапії флударабін найбільше зниження числа нейтрофілів в середньому спостерігається на 13 день (3-25 день) від початку лікування, тромбоцитів - в середньому на 16 день (2-32 день). Мієлосупресія може бути вираженою та мати кумулятивний характер. Було описано кілька випадків гіпоплазії або аплазії кісткового мозку у дорослих, які виявляються панцитопенією, іноді зі смертельними наслідками. Тривалість клінічно значимої панцитопенії становила від 2 місяців до 1 року. Дані епізоди були виявлені як у передлікованих, так і нелікованих пацієнтів.
Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку опортуністичних інфекцій рекомендовано проведення профілактичної терапії. На фоні терапії флударабіном було відзначено розвиток серйозних опортуністичних інфекцій, які в деяких випадках призводять до смерті.
Якщо надалі передбачається пересадка гематопоетичних стовбурових клітин, необхідно виявляти обережність при призначенні флударабіну, який відноситься до цитотоксичних речовин.
При переливанні неопроміненої крові пацієнтам, які одержують лікування флударабіном, спостерігався розвиток реакції «трансплантат проти господаря» (реакція трансфузованих імунокомпетентних лімфоцитів проти господаря), що пов'язано з високою частотою летальних наслідків. Пацієнтам, які потребують гемотрансфузії та одержують або одержували флударабін, слід переливати тільки опромінену кров.
Синдром розпаду пухлини, що виникає при лікуванні флударабіном, спостерігався у пацієнтів з ХЛЛ, які мають велику пухлинну масу. Оскільки флударабін може мати лікувальний ефект вже на першому тижні терапії, необхідно вжити запобіжних заходів у пацієнтів з ймовірним ризиком розвитку цього ускладнення.
Незалежно від наявності або відсутності аутоімунних процесів в анамнезі, а також від результатів проби Кумбса існує ризик виникнення загрозливих життю аутоімунних реакцій (аутоімунна гемолітична анемія, аутоімунна тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка), синдром. Можливий повторний гемолітичний процес після відновлення лікування флударабіном. Пацієнти, які отримують флударабін, повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення гемолізу. При розвитку гемолізу рекомендується припинення терапії. Найбільш часто вживані терапевтичні заходи для лікування аутоімунної гемолітичної анемії – трансфузія крові (опроміненої) та глюкокортикостероїди.
Чоловіки та жінки, які ведуть статеве життя, повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час (і протягом 6 місяців після закінчення) лікування флударабіном.
Під час та після лікування флударабіном слід уникати вакцинації живими вакцинами.
Більшість нечутливих до флударабіну пацієнтів також нечутливі до хлорамбуцилу.
Використовують лише прозорий та безбарвний розчин, що не містить видимих твердих частинок. У разі пошкодження контейнера препарат не використовують.
Хімічна та фізична стабільність розчину, приготованого для ін'єкцій або інфузій, зберігається протягом 3 днів при температурі 25оС або в холодильнику (2-8оС) при розведенні концентрату 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій або 5% розчином декстрози для інфузій. З точки зору мікробіологічної чистоти розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з флударабін слід дотримуватися правил поводження
з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води.
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Деякі побічні ефекти препаратів, такі як підвищена втома, слабкість, порушення чіткості зору, можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати при температурі від 2 до 8°С у захищеному від світла місці. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиДопускається тільки внутрішньовенне введення флударабіну, при цьому слід уникати його випадкового позасудинного влучення.
Дорослі:
Рекомендована доза флударабіну фосфату становить 25 мг/м2 поверхні тіла в один раз на добу протягом 5 днів кожні 28 днів.
Необхідну дозу (обчислену відповідно до площі поверхні тіла пацієнта) набирають у шприц.
Для внутрішньовенного струминного введення препарату вказану вище дозу розводять у 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду, також необхідну дозу можна розвести у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводити краплинно протягом 30 хвилин. Чітких даних щодо оптимальної тривалості лікування немає.
Курс лікування залежить від ефекту і переносимості препарату.
Рекомендується проводити лікування флударабіном до досягнення терапевтичної відповіді (зазвичай 6 циклів), після чого препарат відміняють.
Застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки:
Дані щодо ефективності та безпеки флударабіну у пацієнтів з порушеннями функції печінки обмежені. Пацієнтам цієї групи призначають флударабін з обережністю після ретельної оцінки співвідношення ризик / користь.
Лікування цих пацієнтів має проводитися під пильним наглядом. У разі потреби слід зменшити дозу препарату або відмінити лікування.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок:
У пацієнтів з можливими порушеннями функції нирок та у осіб віком від 70 років необхідне визначення кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну в межах 30-70 мл/хв дозу препарату слід знизити до 50% і проводити лікування під контролем аналізів крові для оцінки токсичності.
При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв лікування флударабіном протипоказане.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Нидерланды.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Флударабин-Тева концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 25 мг/мл 2 мл 1 фл в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Пока нет комментариев