Финлепсин ретард таб пролонг 400мг 50 шт
Артикул:
403535
Топ продаж
Суперцена
Финлепсин ретард таб пролонг 400мг 50 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
карбамазепін 400 мг;
Допоміжні речовини:
етилакрилату, метилметакрилату та триметиламоніоетилметакрилату сополімер [1:2:0.1] (Eudragit® RS30D); триацетин; тальк; метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (Eudragit® L30D-55); целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат.
Опис:
Від білого до жовтуватого кольору, округлі плоскі пігулки у формі листа конюшини зі скошеними краями, з хрестоподібними лініями розлому з обох боків і чотирма зарубками на бічній поверхні, з гладкою поверхнею, неушкодженими краями та однорідним зовнішнім виглядом.
Форма випуску:
Пігулки пролонгованої дії 400 мг.
По 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги.
По 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку
Протипоказання- Підвищена чутливість до карбамазепіну та інших компонентів препарату, а також до трициклічних антидепресантів.
- порушення кістковомозкового кровотворення (анемія, лейкопенія).
- Гостра порфірія, що перемежується (у тому числі в анамнезі).
- Атріовентрикулярна блокада.
- Одночасне призначення препаратів літію та інгібіторів МАО.
З обережністю – декомпенсована хронічна серцева недостатність.
- Гіпонатріємія розведення (синдром гіперсекреції АДГ, гіпопітуїтаризм, гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз).
- Недостатність функції печінки та нирок.
- Літній вік.
- активний алкоголізм (посилюється пригнічення ЦНС, посилюється метаболізм карбамазепіну).
- Пригнічення кістково-мозкового кровотворення на фоні прийому ліків (в анамнезі).
- гіперплазія передміхурової залози.
- Підвищення внутрішньоочного тиску.
- У комбінації з седативно-снодійними засобами.
Дозування400 мг
Показання до застосування- Епілепсія: первинно-генералізовані напади (за винятком абсансів), парціальні форми епілепсії (прості та складні напади), вторинногенералізовані напади.
- Невралгія трійчастого нерва.
- Ідіопатична глоссофарингеальна невралгія.
- болі при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті, болі при діабетичній нейропатії;
- Епілептиформні судоми при розсіяному склерозі, спазми лицьових м'язів при невралгії трійчастого нерва, тонічні судоми, приступоподібні порушення мови та рухів (пароксизмальна дизартрія та атаксія), пароксизмальні парестезії та напади болю.
- синдром алкогольної абстиненції (тривога, судоми, гіперзбудливість, порушення сну).
- Психотічні розлади (афективні та шизоафективні розлади, психози, порушення лімбічної системи).
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне призначення карбамазепіну з інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення його концентрації в плазмі та розвитку побічних реакцій. Спільне застосування індукторів CYP 3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну, зниження його концентрації у плазмі крові та зменшення терапевтичного ефекту; навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну та призводити до підвищення його концентрації.
Підвищують концентрацію карбамазепіну в плазмі верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, віллоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах); макроліди (еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин); азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен, грейпфрутовий сік, інгібітори вірусної протеази, що використовуються при терапії ВІЛінфекції (наприклад, ритонавір) - потрібна корекція режиму дозування або .
Фелбамат знижує концентрацію карбамазепіну в плазмі та підвищує концентрацію карбамазепін-10,11-епоксиду, при цьому можливе одночасне зниження концентрації у сироватці фелбамату.
Концентрацію карбамазепіну знижують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, метсуксимід, фенсуксимід, теофілін, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин, можливо: клоназепам, вальпромід, вальпроєва кислота, окскарбазепін. ). Існує можливість витіснення вальпроєвою кислотою та примідоном карбамазепіну із зв'язку з білками плазми та підвищення концентрації фармакологічно активного метаболіту (карбамазепіну-10,11-епоксиду). При сумісному застосуванні фінлепсину з вальпроєвою кислотою у виняткових випадках може настати кома та сплутаність свідомості.
Ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну10,11-епоксиду (необхідний моніторинг концентрації карбамазепіну в плазмі).
блокаторів кальцієвих каналів (група дигідропіридонів, наприклад, фелодипін), ітраконазолу, лівотироксину, мідазоламу, олазапіну, празиквантелу, рисперидону, трамадолу, ципразидону. Існує можливість підвищення або зниження рівня фенітоїну в плазмі на тлі карбамазепіну та підвищення рівня мефенітоїну. При одночасному застосуванні карбамазепіну та препаратів літію можуть посилюватись нейротоксичні впливи обох активних речовин.
Тетрацикліни можуть послаблювати терапевтичний ефект карбамазепіну. При сумісному застосуванні з парацетамолом підвищується ризик його токсичного впливу на печінку та знижується терапевтична ефективність (прискорення метаболізму парацетамолу).
Одночасне призначення карбамазепіну з фенотіазином, пімозидом, тіоксантенами, моліндоном, галоперидолом, мапротиліном, клозапіном і трициклічними антидепресантами призводить до посилення гнітючої дії на центральну нервову систему та послаблення протисудомного ефекту карбамазепіну. Інгібітори моноаміноксидази збільшують ризик розвитку гіперпіретичних кризів, гіпертонічних кризів, судом, смертельного результату (перед призначенням карбамазепіну інгібітори моноаміноксидази повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший термін).
Одночасне призначення з діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Послаблює ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія). У разі застосування такої комбінації може виникнути необхідність підвищення дози міорелаксантів, при цьому необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта через можливість більш швидкого припинення дії міорелаксантів. Карбамазепін знижує переносимість етанолу.
Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояви гематотоксичності препарату.
Прискорює метаболізм непрямих антикоагулянтів, гормональних контрацептивних препаратів, фолієвої кислоти; празиквантелу, може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози.
Прискорює метаболізм засобів для наркозу (енфлурану, галотану, фторотану) та підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів; посилює утворення нефротоксичних метаболітів метоксифлурану. Підсилює гепатотоксичну дію ізоніазиду.
ПередозуванняСимптоми зазвичай відображають порушення з боку центральної нервової системи, серцево-судинної та дихальної системи.
Центральна нервова система та органи чуття - пригнічення функцій центральної нервової системи, дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманеність зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (на початку), гіпорефлексія (пізніше), судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз);
Серцево-судинна система: тахікардія, зниження артеріального тиску, іноді підвищення артеріального тиску, порушення внутрішньошлуночкової провідності з розширенням комплексу QRS; непритомність, зупинка серця;
Дихальна система:
пригнічення дихання, набряк легень;
Травна система: нудота та блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки;
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини;
гіпонатріємія;
Лабораторні показники: лейкоцитоз або лейкопенія, гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія та глюкозурія, підвищення м'язової фракції креатинфосфокінази.
Лікування:
Специфічний антидот відсутня. Необхідно симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, температури тіла, корнеальних рефлексів, функції нирок та сечового міхура, корекція електролітних розладів. Необхідне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування, промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2 та 3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання).
Форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні; проте діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності. У дітей може виникнути потреба у гемотрансфузії.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
протиепілептичні препарати
Фармакологічні властивості:
Протиепілептичний засіб (похідне дибензазепіну), що надає також антидепресивну, антипсихотичну та антидіуретичну дію, має аналгетичну дію у хворих з невралгією. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціал-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації мембрани перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторному утворенню Na+-залежних потенціалів дії в деполяризованих нейронах. Знижує вивільнення збудливої нейромедіаторної амінокислоти глутамату, збільшує знижений судомний поріг ЦНС і, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує провідність К+, модулює потенціалзалежні Ca2+ канали, що також може робити внесок у протисудомну дію препарату. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petit mal, абсансах та міо ). У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відмічено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози. Початок протисудомного ефекту варіює від кількох годин до кількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму). При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва карбамазепін здебільшого попереджає появу больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, що у цьому стані зазвичай знижений, і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, що у цьому стані зазвичай знижений, і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, що у цьому стані зазвичай знижений, і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу. та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу. та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну. Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу.
Фармакокінетика:
Абсорбція - повільна, але повна (прийом їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому таблетки максимальна концентрація досягається через 32 години. Середнє значення максимальної концентрації незміненої активної речовини після одноразового прийому 400 мг карбамазепіну становить близько 2,5 мкг/мл. Рівноважні концентрації препарату в плазмі досягаються через 1-2 тижні (швидкість досягнення залежить від індивідуальних особливостей метаболізму: аутоіндукція ферментних систем печінки, гетероіндукція іншими, одночасно застосовуваними лікарськими засобами), а також від стану пацієнта, дози препарату та тривалості лікування. Спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) становлять близько 30% від концентрації карбамазепіну. Зв'язок із білками плазми у дітей – 55-59%, у дорослих – 70-80%.
Здається обсяг розподілу - 0.8-1.9 л/кг. У спинномозковій рідині та слині створюються концентрації, пропорційні кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація у грудному молоці становить 25-60% від такої у плазмі. Метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом з утворенням основних метаболітів: активного карбамазепін-10,11-епоксиду та неактивного кон'югату з глюкуроновою кислотою.
Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 (CYP 3A4). В результаті цих метаболічних реакцій утворюється також метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбомоїлакридан, що має слабку фармакологічну активність. Карбамазепін може індукувати свій метаболізм. Період напіввиведення після прийому внутрішньо разової дози становить 60-100 год (в середньому близько 70 год), при тривалому прийомі період напіввиведення зменшується за рахунок аутоіндукції ферментних систем печінки. Після одноразового прийому карбамазепіну всередину 72% прийнятої дози виводиться із сечею та 28% з калом; при цьому близько 2% прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну, близько 1% – у вигляді 10,11-епоксидного метаболіту. Даних, які свідчать про те,
Вагітність та годування груддюЖінкам репродуктивного віку Фінлепсин ретард по можливості призначається у вигляді монотерапії, у мінімально ефективній дозі, оскільки частота вроджених аномалій новонароджених від матерів, які приймали комбіноване протиепілептичне лікування, вища ніж при монотерапії.
При настанні вагітності необхідно зіставити очікувану користь терапії та можливі ускладнення, особливо у першому триместрі вагітності. Відомо, що діти матерів, які страждають на епілепсію, схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Фінлепсин ретард здатний збільшувати ризик виникнення цих порушень. Є поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida).
Протиепілептичні засоби посилюють дефіцит фолієвої кислоти, що часто спостерігається під час вагітності, що може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, тому до настання запланованої вагітності та під час вагітності рекомендується прийом фолієвої кислоти. З метою профілактики геморагічних ускладнень у новонароджених, жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін K.
Карбамазепін проникає в грудне молоко, тому слід зіставити користь і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії, що триває. При продовженні грудного вигодовування на фоні прийому препарату слід встановити спостереження за дитиною через можливість розвитку побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаПри оцінці частоти побічних реакцій використані такі градації: дуже часто - 10% і більше, часто - 1-10%, іноді - 0,1-1%, рідко - 0,01-0,1%, дуже рідко - менше 0,01%.
Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрації карбамазепіну у плазмі.
З боку центральної нервової системи:
часто - запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, біль голови, парез акомодації;
іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "порхаючий" тремор - asterixis, дистонія, тики); ністагм;
рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, зниження апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, психомоторне збудження, дезорієнтація, активація психозу, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або невиразна мова), хореоа парестезії, м'язова слабкість та симптоми парезу. Роль препарату у розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо у поєднанні спільно з нейролептиками, залишається нез'ясованою.
Алергічні реакції:
часто – кропив'янка;
іноді - еритродермія, мультиорганні реакції гіперчутливості уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом (в т.ч. вузлувата еритема, як прояв шкірного васкуліту), лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією. печінки (Вказані прояви зустрічаються в різних комбінаціях). Можуть також залучатися й інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка), асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк, алергічний пневмоніт чи еоз. При виникненні зазначених вище алергічних реакцій застосування препарату має бути припинено, рідкісні - вовчаковоподібний синдром, свербіж шкіри,
З боку органів кровотворення:
часто – лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія;
рідко - лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, справжня еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра "переміжна" порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія.
З боку травної системи:
часто – нудота, блювання, сухість у роті, підвищення активності гаммаглутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту в печінці), що зазвичай не має клінічного значення, підвищення активності лужної фосфатази;
іноді - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, діарея або запор, абдомінальний біль;
рідко – глосит, гінгівіт, стоматит, панкреатит, гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) типу, жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку серцево-судинної системи:
рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення артеріального тиску, брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, посилення або розвиток хронічної серцевої недостатності, загострення ішемічної хвороби серця (в т.ч. поява або почастішання нападів стенокардії), тромбофлебіт, тромбоем.
З боку ендокринної системи та обміну речовин:
часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія (зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями);
рідко - підвищення концентрації пролактину (може супроводжуватися галактореєю та гінекомастією); зниження концентрації L-тироксину та підвищення концентрації тиреотропного гормону (зазвичай не супроводжується клінічними проявами);
порушення кальцієво-фосфорного обміну в кістковій тканині (зниження концентрації Са2+ та 25-ОН-холекальциферолу в плазмі крові): остеомаляція, гіперхолестеринемія (включаючи холестерин ліпопротеїнів високої щільності), гіпертригліцеридемія та збільшення лімфатичних вузлів, гірир.
З боку сечостатевої системи:
рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, зниження потенції.
З боку опорно-рухового апарату:
рідко – артралгія, міалгія чи судоми.
З боку органів чуття:
рідко – порушення смакових відчуттів, підвищення внутрішньоочного тиску;
помутніння кришталика, кон'юнктивіт; порушення слуху, зокрема. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.
Інші: порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, пітливість, алопеція.
особливі вказівкиМонотерапію епілепсії починають із призначення низької початкової дози, поступово підвищуючи її до досягнення бажаного терапевтичного ефекту.
При доборі оптимальної дози доцільно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі, особливо при комбінованій терапії. В окремих випадках оптимальна доза може значно відхилятися від початкової та підтримуючої дози, що рекомендується, наприклад, у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки або через взаємодії при комбінованій терапії.
Фінлепсин не слід комбінувати з седативно-гіпнотичними засобами. При необхідності його можна поєднувати з іншими речовинами, які застосовуються для лікування алкогольної абстиненції. У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові. У зв'язку з розвитком побічних дій з боку центральної та вегетативної нервової системи за хворими встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару. При переведенні хворого на карбамазепін слід поступово знижувати дозу раніше призначеного протиепілептичного засобу аж до повного скасування. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепаму,
Описано кілька випадків блювоти, діареї та/або зниженого харчування, судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали карбамазепін одночасно з іншими протисудомними препаратами (можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни). Перед призначенням карбамазепіну та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат слід негайно відмінити. Перед початком лікування необхідно провести дослідження картини крові (включаючи підрахунок тромбоцитів, ретикулоцитів), рівня заліза у сироватці крові, загального аналізу сечі, рівня сечовини у крові, електроенцефалограму, визначення концентрації електролітів у сироватці крові (і періодично під час лікування, тому що можливий розвиток гіпонатріємії). Згодом ці показники слід контролювати протягом першого місяця лікування щотижня, а потім щомісяця.
У більшості випадків минуще або стійке зниження числа тромбоцитів та/або лейкоцитів не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Тим не менш, перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза у сироватці крові.
Непрогресуюча асимптоматична лейкопенія не вимагає відміни, проте лікування слід припинити при появі прогресуючої лейкопенії або лейкопенії, що супроводжується клінічними симптомами інфекційного захворювання.
Карбамазепін повинен бути негайно скасований при появі реакцій гіперчутливості або симптомів, що свідчать про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема) зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату (пацієнт у цей час повинен перебувати під пильним наглядом лікаря).
Слід брати до уваги можливість активації психозів, що латентно протікають, а у пацієнтів похилого віку - можливість розвитку дезорієнтації або психомоторного збудження.
У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням суїцидальних спроб/суїцидальних намірів. Це було також підтверджено під час проведення мета-аналізу рандомізованих клінічних випробувань із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення суїцидальних спроб при використанні протиепілептичних препаратів невідомий, не можна виключити їх виникнення та при лікуванні хворих на Фінлепсин®.
Пацієнтів (і обслуговуючий персонал) слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки та у разі виникнення симптомів негайно звертатися за медичною допомогою.
Можливі порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу, проте взаємозв'язок цих порушень з прийомом карбамазепіну поки не встановлений. Можлива поява міжменструальних кровотеч при одночасному застосуванні оральних контрацептивів. Карбамазепін може негативно вплинути на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам репродуктивного віку під час лікування слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
Карбамазепін повинен застосовуватись лише під лікарським наглядом.
Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій як лихоманка, болі в горлі, висип, виразки слизової порожнини рота, безпричинне виникнення синців, геморагії у вигляді петехій або пурпури.
Перед початком лікування рекомендується провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна та вимірювання внутрішньоочного тиску. У разі призначення препарату пацієнтам із підвищенням внутрішньоочного тиску потрібен постійний контроль цього показника.
Хворим з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, ураженнями печінки та нирок, а також особам похилого віку призначають нижчі дози препарату. Хоча взаємозв'язок між дозою карбамазепіну, його концентрацією та клінічною ефективністю чи переносимістю дуже незначна, проте, регулярне визначення рівня карбамазепіну може виявитися корисним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів; для того, щоб перевірити, чи пацієнт приймає належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів.
Під час лікування Фінлепсин рекомендується утриматися від вживання алкоголю.
Умови зберіганняСписок Б.
Зберігати при температурі не вище 30 градусів
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину, під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Для зручності застосування таблетку (а також половину або чверть) можна попередньо розчинити у воді або в соку, так як властивість пролонгованого вивільнення діючої речовини після розчинення таблетки в рідині зберігається. Діапазон доз становить 400-1200 мг на добу, які розподіляють на 1-2 прийоми на день.
Максимальна добова доза повинна перевищувати 1600 мг.
Епілепсія
У випадках, коли це можливо, Фінлепсин ретард слід призначати у вигляді монотерапії. Лікування починають із застосування невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.
Приєднання Фінлепсину ретард до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів не змінюють або, при необхідності, коригують. Якщо хворий забув своєчасно прийняти чергову дозу препарату, слід прийняти пропущену дозу відразу, як тільки цей недогляд став поміченим, при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату.
Початкова
доза - 200-400 мг на добу, потім дозу поступово підвищують до досягнення оптимального ефекту. Підтримуюча доза – 800-1200 мг на добу, які розподіляють на 1-2 прийоми на добу.
Діти
Початкова доза для дітей віком від 6 до 15 років – 200 мг на добу, потім дозу поступово підвищують на 100 мг на добу до досягнення оптимального ефекту.
Підтримуючі дози для дітей 6-10 років - 400-600 мг на добу (2 прийоми); для дітей 11-15 років - 600-1000 мг на добу (2 прийоми).
Рекомендована наступна схема дозування:
Початкова доза Підтримуюча доза
Дорослі по 200-300 мг увечері по 200-600 мг вранці по 400-600 мг увечері
Діти від 6 по 200 мг увечері по 200 мг уранці до 10 років по
200-40 11 по 200 мг увечері по 200-400 мг вранці до 15 років по 400-600 мг увечері
Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого на лікування. Рішення про переведення хворого на Фінлепсин ретард, тривалість його застосування та скасування лікування приймається лікарем індивідуально. Можливість зниження дози препарату або припинення лікування розглядається після 2-3-річного періоду повної відсутності нападів.
Лікування припиняють, поступово знижуючи дозу препарату протягом 1-2 років, під контролем ЕЕГ. У дітей при зниженні добової дози слід враховувати збільшення маси тіла з віком.
Невралгія трійчастого нерва, ідіопатична глоссофарингеальна невралгія.
Початкова доза становить 200-400 мг на добу, які розподіляють на 2 прийоми.
Початкову дозу підвищують до повного зникнення болю, в середньому до 400-800 мг на добу. Після цього у певної частини хворих лікування можна продовжувати нижчою підтримуючою дозою 400 мг.
Хворим літнього віку та хворим, чутливим до карабамазепіну, Фінлепсин ретард призначають у початковій дозі, що становить 200 мг 1 раз на добу.
Болі при діабетичній нейропатії.
Середня добова доза – 200 мг вранці та 400 мг увечері. У виняткових випадках Фінлепсин ретард можна призначати у дозі по 600 мг двічі на добу.
Лікування алкогольної абстиненції за умов стаціонару.
Середня добова доза – 600 мг (200 мг вранці та 400 мг увечері).
У тяжких випадках у перші дні дозу можна збільшувати до 1200 мг на добу, які розподіляють на 2 прийоми.
При необхідності Фінлепсин ретард можна комбінувати з іншими речовинами, які застосовуються для лікування алкогольної абстиненції, крім седативно-снодійних засобів.
У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові.
У зв'язку з можливим розвитком побічних дій з боку центральної та вегетативної нервової системи, за хворими встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару.
Епілептиформні судоми при розсіяному склерозі
Середня добова доза – 200-400 мг 2 рази на добу.
Лікування та профілактика психозів
Початкова доза та підтримуюча доза, як правило, однакові: 200-400 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшувати до 400 мг 2 рази на добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Финлепсин ретард таб пролонг 400мг 50 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Польша.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Финлепсин ретард таб пролонг 400мг 50 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Финлепсин ретард таб пролонг 400мг 50 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт Зептол таб п/об пленочной пролонг. 400мг 30 шт, Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт Карбамазепин-АЛСИ таб 200мг 40 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Карбамазепин таб 200 мг 50 шт Карбамазепин таб 200 мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 200мг 50 шт, Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт Тегретол цр таб п/об пролонг. 400мг 30 шт, Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт Финлепсин ретард таб пролонг. 200мг 50 шт, Финлепсин таб 200мг 50 шт Финлепсин таб 200мг 50 шт.
Пока нет комментариев