Феварин таб 100 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Феварин таблетки 100 мг 30 шт - це ефективний антидепресант, який вибірково інгібує зворотне захоплення серотоніну нейронами головного мозку. Препарат має мінімальний вплив на норадренергічну передачу та не взаємодіє з іншими рецепторами. Флувоксамін повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту, а розподіл здійснюється з білками плазми. Метаболізм препарату відбувається у печінці, а метаболіти виводяться через нирки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі досягається протягом 10-14 днів. Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю.
Феварин таб 100 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: флувоксаміну малеат - 100 мг ; 1,5 мг; Оболонка: гіпромелоза - 5,6 мг, макрогол 6000 - 2,0 мг, тальк - 0,4 мг, титану діоксид (Е171) - 2,1 мг Опис : Овальні, двоопуклі, від білого до майже білого кольору таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на одній стороні таблетки та гравіюванням 313 з обох боків від ризику. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 15 таблеток у ПВХ/ПВДХ/Ал блістер. По 2 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.
ПротипоказанняОдночасний прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато: через 2 тижні після припинення прийому незворотного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше 1 тиждень;
Одночасний прийом із препаратом рамелтеон;
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату.
З обережністю
Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняДепресії різного генезу;
Обсесивно-компульсивні розлади.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФлувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1A2 та Р450 2C19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2C9, Р450 2D6 та Р450 3A4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, можуть мати в плазмі більші або менші концентрації активної речовини/метаболіту у разі одночасного застосування з флувоксаміном (наприклад, у разі проліків, таких як клопідогрел). Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають вузький терапевтичний діапазон. Пацієнти, які одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин). За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. інгібуючими флувоксаміном (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні знаходитися під ретельним наглядом. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. інгібуючими флувоксаміном (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні знаходитися під ретельним наглядом. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів.
При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом цитохрому Р450 1А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, слід розглянути зниження дози цих препаратів.
При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації у плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну.
При взаємодії флувоксаміну з пропранололом відзначалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном.
При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу.
Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну у плазмі може підвищуватись. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння.
Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QТ/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну.
Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю.
При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.
Як і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном пацієнтам необхідно утримуватись від вживання алкоголю.
ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів належать шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми.
Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антидепресант
Код АТХ N06AB08
Фармакодинаміка:
Вибірково інгібує зворотне захоплення серотоніну нейронами головного мозку та характеризується мінімальним впливом на норадренергічну передачу. Феварин® має невиражену здатність зв'язуватися з альфа- та бета-адренергічними, гістамінергічними, м-холінергічними, дофамінергічними або серотонінергічними рецепторами.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації препарату в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг.
Метаболізм
Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації у печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають не значну фармакологічну активність. Інші метаболіти, мабуть, фармакологічно неактивні.
Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена при більш високих добових дозах.
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату в плазмі у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.
Вагітність та годування груддюВагітність: епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої гіпертензії персистуючої (ПЛГ) новонароджених. Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Було описано окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годування та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу,
Період лактації: флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період лактації. Фертильність: флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаАнорексія, тривога, підвищена збудливість, неспокій, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення, відчуття серцебиття/тахікардія, біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, підвищене потовиділення,
Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну. Припинення застосування флувоксаміну (особливо різке) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найбільш часті симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття удару струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоція та/або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога. Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. З цієї причини, якщо лікування флувоксаміном більше не потрібне,
Діти. Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у дітей та підлітків з ДКР, несприятливі явища, такі як безсоння, астенія, підвищена збудливість, гіперкінезія, сонливість та диспепсія частіше виявлялися у пацієнтів, які отримували препарат, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серйозні несприятливі явища у цьому дослідженні включали підвищену збудливість та гіпоманію. Судоми у дітей та підлітків були зареєстровані поза клінічними дослідженнями
особливі вказівкиСуїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану: депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Так як покращення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого покращення.
Дитяча популяція: флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років за винятком пацієнтів із обсесивно-компульсивним розладом.
Лікування хворих, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, і такі хворі повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках Феварин® має бути скасовано.
Розлади нервової системи: необхідно виявляти обережність при призначенні препарату хворим із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом Феварин® повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується.
Розлади метаболізму та харчування: може бути порушений контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів.
Порушення з боку органу зору: повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Реакції відміни: при припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому «скасування», хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном.
Манія/гіпоманія: флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну
Здатність до керування автомобілем та використання машин та механізмів:
Феварин®, який призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетка може бути поділена на дві рівні частини.
Депресії:
Дорослі: стартова доза, що рекомендується, для дорослих становить 50 або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, яка зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг слід розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату Феварін один раз на день, щодня.
Діти: через відсутність клінічного досвіду Феварін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР):
Дорослі: рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг препарату Феварін на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово за добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
Діти старше 8 років та підлітки: у дітей віком від 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей віком від 8 років і підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг з урахуванням переносимості кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані 2 дози не однакові, велику дозу слід прийняти перед сном.
Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну: необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово.
Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під суворим лікарським контролем
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Феварин таб 100 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: флувоксаміну малеат - 100 мг ; 1,5 мг; Оболонка: гіпромелоза - 5,6 мг, макрогол 6000 - 2,0 мг, тальк - 0,4 мг, титану діоксид (Е171) - 2,1 мг Опис : Овальні, двоопуклі, від білого до майже білого кольору таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на одній стороні таблетки та гравіюванням 313 з обох боків від ризику. Форма випуску:
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 15 таблеток у ПВХ/ПВДХ/Ал блістер. По 2 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.
ПротипоказанняОдночасний прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато: через 2 тижні після припинення прийому незворотного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше 1 тиждень;
Одночасний прийом із препаратом рамелтеон;
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату.
З обережністю
Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація.
Дозування100 мг
Показання до застосуванняДепресії різного генезу;
Обсесивно-компульсивні розлади.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФлувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1A2 та Р450 2C19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2C9, Р450 2D6 та Р450 3A4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, можуть мати в плазмі більші або менші концентрації активної речовини/метаболіту у разі одночасного застосування з флувоксаміном (наприклад, у разі проліків, таких як клопідогрел). Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають вузький терапевтичний діапазон. Пацієнти, які одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин). За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. інгібуючими флувоксаміном (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні знаходитися під ретельним наглядом. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. інгібуючими флувоксаміном (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін і циклоспорин), повинні знаходитися під ретельним наглядом. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів.
При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом цитохрому Р450 1А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, слід розглянути зниження дози цих препаратів.
При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації у плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну.
При взаємодії флувоксаміну з пропранололом відзначалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном.
При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу.
Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну у плазмі може підвищуватись. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння.
Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QТ/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну.
Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю.
При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.
Як і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном пацієнтам необхідно утримуватись від вживання алкоголю.
ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів належать шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми.
Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антидепресант
Код АТХ N06AB08
Фармакодинаміка:
Вибірково інгібує зворотне захоплення серотоніну нейронами головного мозку та характеризується мінімальним впливом на норадренергічну передачу. Феварин® має невиражену здатність зв'язуватися з альфа- та бета-адренергічними, гістамінергічними, м-холінергічними, дофамінергічними або серотонінергічними рецепторами.
Фармакокінетика:
Всмоктування
Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації препарату в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику.
Розподіл
Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг.
Метаболізм
Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб зі зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації у печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають не значну фармакологічну активність. Інші метаболіти, мабуть, фармакологічно неактивні.
Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена при більш високих добових дозах.
Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату в плазмі у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.
Вагітність та годування груддюВагітність: епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої гіпертензії персистуючої (ПЛГ) новонароджених. Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Було описано окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годування та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу,
Період лактації: флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період лактації. Фертильність: флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаАнорексія, тривога, підвищена збудливість, неспокій, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення, відчуття серцебиття/тахікардія, біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, підвищене потовиділення,
Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну. Припинення застосування флувоксаміну (особливо різке) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найбільш часті симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття удару струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоція та/або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога. Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. З цієї причини, якщо лікування флувоксаміном більше не потрібне,
Діти. Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у дітей та підлітків з ДКР, несприятливі явища, такі як безсоння, астенія, підвищена збудливість, гіперкінезія, сонливість та диспепсія частіше виявлялися у пацієнтів, які отримували препарат, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серйозні несприятливі явища у цьому дослідженні включали підвищену збудливість та гіпоманію. Судоми у дітей та підлітків були зареєстровані поза клінічними дослідженнями
особливі вказівкиСуїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану: депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Так як покращення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом до появи такого покращення.
Дитяча популяція: флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років за винятком пацієнтів із обсесивно-компульсивним розладом.
Лікування хворих, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, і такі хворі повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках Феварин® має бути скасовано.
Розлади нервової системи: необхідно виявляти обережність при призначенні препарату хворим із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом Феварин® повинно бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується.
Розлади метаболізму та харчування: може бути порушений контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів.
Порушення з боку органу зору: повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю.
Реакції відміни: при припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому «скасування», хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном.
Манія/гіпоманія: флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку у пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну
Здатність до керування автомобілем та використання машин та механізмів:
Феварин®, який призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетка може бути поділена на дві рівні частини.
Депресії:
Дорослі: стартова доза, що рекомендується, для дорослих становить 50 або 100 мг (одноразово, ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, яка зазвичай становить 100 мг, підбирається індивідуально залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг слід розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг препарату Феварін один раз на день, щодня.
Діти: через відсутність клінічного досвіду Феварін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років.
Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР):
Дорослі: рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг препарату Феварін на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово за добу, бажано ввечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми.
Діти старше 8 років та підлітки: у дітей віком від 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей віком від 8 років і підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг з урахуванням переносимості кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані 2 дози не однакові, велику дозу слід прийняти перед сном.
Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну: необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому відміни. У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово.
Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід починати з низьких доз під суворим лікарським контролем
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Феварин таб 100 мг 30 шт производится компанией ЭББОТТ ЛЭБОРАТОРИС. Само производство расположено в стране Франция.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Феварин таб 100 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Феварин таб 100 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Рокона таб п/об пленочной 100мг 15 шт Рокона таб п/об пленочной 100мг 15 шт, Рокона таб п/об пленочной 100мг 30 шт Рокона таб п/об пленочной 100мг 30 шт, Рокона таб п/об пленочной 50мг 15 шт Рокона таб п/об пленочной 50мг 15 шт, Феварин таб 50 мг 15 шт Феварин таб 50 мг 15 шт.