Эзомепразол канон таб п/об кишраствпленочной 20мг 14 шт
Эзомепразол канон таб п/об кишраствпленочной 20мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: езомепразол магнію дигідрат 21,8 мг, у перерахуванні на езомепразол 20 мг або езомепразол магнію дигідрат 43,6 мг, у перерахуванні на езомепразол 40 мг.
Допоміжні речовини:
Гіпролоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза), крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний, манітол, стеарилфумарат натрію, целюлоза мікрокристалічна; склад плівкової оболонки: Опадрай прозорий, у тому числі: [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь)]. Акрил-З зелений, у тому числі: [метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1: 1], кремнію діоксид колоїдний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий, барвник індигокармін, барвник діамантовий блакитний, тальк, титану дітан. Триетилцитрат.
Опис:
Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-зеленого до зеленого з блакитним відтінком кольору. На поперечному розрізі майже білого до світло-жовтого кольору.
Форма випуску:
Пігулки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою 20 мг та 40 мг.
По 7, 10 або 14 таблеток у контурне коміркове пакування з полівінілхлоридної плівки, плівки ПВХ/ПВДХ, плівки ПВХ/ПХТФЕ або фольги алюмінієвої багатошарової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.
По 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 7, 10 або 14 таблеток з інструкцією із застосування в пачку з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до езомепразолу, заміщених бензімідазолів або інших компонентів препарату;
Дитячий вік до 12 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування препарату у цієї групи пацієнтів);
Дитячий вік від 12 до 18 років за всіма показаннями, крім ГЕРХ;
Одночасний прийом з атазанавіром та нелфінавіром.
З обережністю
Тяжка ниркова недостатність (досвід застосування обмежений).
Дозування20 мг
Показання до застосуванняГастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) -тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту, профілактика рецидивів; -симптоматичне лікування ГЕРХ
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у складі комбінованої терапії: лікування виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori; -профілактика рецидивів виразки, асоційованої з Helicobacter pylori
Тривала кислотопригнічуюча терапія у пацієнтів, які перенесли кровотечу з виразки (після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують секрецію залоз шлунка, для профілактики рецидиву).
Пацієнти, які тривалий час приймають НПЗП: лікування виразки шлунка, обумовленої прийомом НПЗП; -профілактика виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, обумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, що належать до групи ризику.
Синдром Золлінгера-Еллісона або інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією залоз шлунка, зокрема ідіопатична гіперсекреція.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиВплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських препаратів
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку на фоні лікування езомепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зміни абсорбції препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Подібно до антацидів та інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, застосування езомепразолу може призводити до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу та ерлотинібу, та підвищення всмоктування таких препаратів як дигоксин.
Одночасний прийом езомепразолу в дозі 20 мг один раз на добу та дигоксину підвищує біодоступність дигоксину на 10% (біодоступність дигоксину підвищувалася на величину до 30% у двох із 10 пацієнтів).
Відомо про взаємодію езомепразолу з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення рН на фоні терапії езомепразол може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19.
При сумісному призначенні езомепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії езомепразолом, відзначається зниження їх концентрації у сироватці. Тому їх одночасне застосування не рекомендується.
Спільне застосування езомепразолу в дозі 40 мг один раз на добу та атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг у здорових добровольців призводило до істотного зменшення біодоступності атазанавіру (AUC, а також максимальна та мінімальна концентрації зменшилися приблизно на 75%). Збільшення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало вплив езомепразолу на біодоступність атазанавіру.
При одночасному застосуванні езомепразолу та саквінавіру було відмічено підвищення концентрації саквінавіру у сироватці; при застосуванні з деякими іншими антиретровірусними препаратами їхня концентрація не змінювалася. Враховуючи подібні фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості омепразолу та езомепразолу, спільне застосування езомепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується.
Езомепразол пригнічує ізофермент CYP2C19 – основний фермент, який бере участь у його метаболізмі. Відповідно, спільне застосування езомепразолу з іншими препаратами, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19, такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн та ін., може призвести до підвищення концентрацій цих препаратів у плазмі, що, у свою чергу, може зниження дози. Про цю взаємодію особливо важливо пам'ятати при призначенні препарату Езомепразол Канон у режимі «за потреби». При сумісному прийомі 30 мг езомепразолу та діазепаму, який є субстратом ізоферменту CYP2C19, відзначається зниження кліренсу діазепаму на 45%.
Призначення езомепразолу в дозі 40 мг призводило до підвищення залишкової концентрації фенітоїну у пацієнтів з епілепсією на 13%. У зв'язку з цим рекомендується контролювати концентрації фенітоїну в плазмі на початку лікування езомепразолом та при його скасуванні.
Одночасне застосування езомепразолу в дозі 40 мг призводить до підвищення концентрації фенітоїну в плазмі у пацентів з епілепсією на 13%.
Рекомендується контролювати концентрації фенітоніну в плазмі крові на початку терапії езомепразолом та при його скасуванні.
При застосуванні езомепразолу в дозі 40 мг один раз на добу збільшується АUC та TCmax вориконазолу (субстрат ізоферменту CYP2C19) на 15% та 41% відповідно.
Спільний прийом варфарину та 40 мг езомепразолу не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Однак повідомлялося про декілька випадків клінічно значущого підвищення індексу MHO (міжнародне нормалізоване ставлення) при сумісному застосуванні варфарину та езомепразолу. Рекомендується контролювати MHO на початку та після закінчення спільного застосування езомепразолу та варфарину або інших похідних кумарину.
Спільний прийом цизаприду з 40 мг езомепразолу призводить до підвищення значень фармакокінетичних параметрів цизаприду у здорових добровольців: AUC – на 18% та Т1/2 на 26%, для одного з активних метаболітів цитостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно.
Одночасне застосування езомепразолу в дозі 40 мг з цизапридом призводить до підвищення значень фармакокінетичних параметрів цизаприду у здорових добровольців: AUC на 32% та Т1/2 на 31%, проте Cmax при цьому значно не змінювався.
Незначне подовження інтервалу QT, яке спостерігалося при монотерапії цизапридом, при додаванні езомепразолу не збільшувалося.
У деяких пацієнтів відзначали підвищення концентрації метотрексату в сироватці на тлі одночасного застосування з інгібіторами протонного насоса. При застосуванні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни езомепразолу.
Езомепразол не викликає клінічно значущих змін фармакокінетики амоксициліну та хінідину.
Дослідження щодо оцінки короткострокового спільного застосування езомепразолу та напроксену або рофекоксибу не виявили клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
Одночасне нетривале застосування езомепразолу та напроксену або рофекоксибу не виявило клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
У клінічному дослідженні вивчали взаємодію при застосуванні клопідогрелу (300 мг навантажувальна доза, потім 75 мг на добу) з езомепразолом (80 мг) одномоментно, одночасно протягом 5 днів. Активність тіолового метаболіту (активного метаболіту) клопідогрелу була знижена на 46% (1-й день терапії) та 42% (5-й день терапії), при прийомі клопідогрелу та омепразолу в один час. При прийомі клопідогрелу та езомепразолу одночасно середнє пригнічення агрегації тромбоцитів (IRA) було зменшено на 47% (протягом 24 годин терапії) та 30% (5-й день терапії). За результатами іншого дослідження: езомепразол при застосуванні з клопідогрелом не одномоментно, у різний час, не чинить інгібуючої дії на ізофермент CYP2C19.
При одночасному застосуванні з такролімусом можливе збільшення сироваткових концентрацій такролімусу.
Вплив лікарських препаратів на фармакокінетику езомепразолу
У метаболізмі езомепразолу беруть участь ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4.
Спільне застосування езомепразолу з кларитроміцином (500 мг 2 рази на добу), що інгібує ізофермент CYP3A4, призводить до збільшення значення AUC езомепразолу в 2 рази.
Спільне застосування езомепразолу та комбінованого інгібітору ізоферменту CYP3A4 та CYP2C19, наприклад, вориконазолу, може призводити до більш ніж 2-кратного збільшення значення AUC для езомепразолу. Як правило, у таких випадках не потрібно проводити корекцію дози езомепразолу.
Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та препарати звіробою продірявленого, при одночасному застосуванні з езомепразолом можуть призводити до зниження концентрації езомепразолу в плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму езомепразолу.
ПередозуванняВ даний час випадки передозування препарату езомепразолу описані вкрай рідко. Пероральний прийом езомепразолу в дозі 280 мг супроводжувався загальною слабкістю та симптомами з боку шлунково-кишкового тракту. Разовий прийом 80 мг езомепразолу не викликав жодних негативних наслідків.
Специфічний антидот невідомий. Гемодіаліз малоефективний. У разі передозування рекомендується проведення симптоматичної та загальної підтримуючої терапії.
Фармакологічна дія
Фармакодинаміка:
Езомепразол є S-ізомером омепразолу та знижує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічного інгібування протонної помпи у парієтальних клітинах шлунка. S-і R-ізомери омепразолу мають подібну фармакодинамічної активністю.
Механізм дії
Езомепразол є слабкою основою, яка переходить в активну форму в сильно кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка та інгібує протонну помпу – фермент Н+/К+ - АТФазу, при цьому відбувається пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислот .
Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку
Після перорального прийому 20 мг або 40 мг дія езомепразолу розвивається протягом 1 години. При щоденному прийомі препарату протягом 5 днів у дозі 20 мг один раз на добу середня максимальна концентрація соляної кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90% (при вимірі концентрації кислоти через 6-7 годин після прийому препарату на 5 день терапії).
У пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) та наявністю клінічних симптомів через 5 днів щоденного перорального прийому езомепразолу в дозі 20 мг або 40 мг значення внутрішньошлункового рН вище 4,0 підтримувалося протягом, в середньому, 13 і 17 годин. На тлі прийому езомепразолу в дозі 20 мг на добу, значення внутрішньошлункового рН вище 4,0 підтримувалося не менше 8, 12 та 16 годин у 76%, 54% та 24% пацієнтів відповідно.
Виявлено кореляцію між концентрацією препарату в плазмі та інгібуванням секреції соляної кислоти (для оцінки концентрації використовували параметр AUC – площа під кривою «концентрація – час». Терапевтичний ефект, що досягається в результаті інгібування секреції
соляної кислоти
При прийомі препарату в дозі 40 мг загоєння рефлюкс-езофагіту настає приблизно у 78% пацієнтів через 4 тижні терапії та у 93% пацієнтів через 8 тижнів терапії.
Лікування езомепразолом у дозі 20 мг 2 рази на добу у комбінації з відповідними антибіотиками протягом одного тижня призводить до успішної ерадикації Helicobacter pylori приблизно у 90% пацієнтів.
Пацієнтам з неускладненою виразковою хворобою після тижневого ерадикаційного курсу не потрібно наступної монотерапії препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, для лікування виразки та усунення симптомів.
Показано ефективність езомепразолу при кровотечі з виразки, підтвердженому ендоскопічно.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
Під час лікування препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину у плазмі підвищується внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстежень виявлення нейроэндокринных пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом езомепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. У пацієнтів, які тривалий час отримували езомепразол, відзначалося збільшення кількості ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане з підвищенням концентрації гастрину в плазмі. У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, протягом тривалого проміжку часу частіше відзначається утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок вираженого пригнічення секреції соляної кислоти. Кісти доброякісні та піддаються зворотному розвитку. Застосування лікарських препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти в шлунку, у тому числі інгібіторів протонної помпи, супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, яка є присутньою в шлунково-кишковому тракті. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаного бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів. Кісти доброякісні та піддаються зворотному розвитку. Застосування лікарських препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти в шлунку, у тому числі інгібіторів протонної помпи, супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, яка є присутньою в шлунково-кишковому тракті. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаного бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів. Кісти доброякісні та піддаються зворотному розвитку. Застосування лікарських препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти в шлунку, у тому числі інгібіторів протонної помпи, супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, яка є присутньою в шлунково-кишковому тракті. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаного бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаного бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаного бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
У ході двох проведених порівняльних досліджень з ранітидином езомепразол показав кращу ефективність щодо лікування виразок шлунка у пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).
Фармакокінетика:
Абсорбція та розподіл
Езомепразол нестійкий у кислому середовищі, тому для перорального застосування використовують таблетки, вкриті кишковорозчинними оболонками. В умовах in vivo лише незначна частина езомепразолу перетворюється на R-ізомер.
Прийом їжі сповільнює та знижує всмоктування езомепразолу в шлунку, проте це не суттєво впливає на ефективність інгібування секреції соляної кислоти. Препарат швидко абсорбується: максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Абсолютна біодоступність езомепразолу після одноразового прийому дози 40 мг становить 64% та зростає до 89% на фоні щоденного прийому один раз на добу. Для дози 20 мг езомепразолу ці показники становлять 50% та 68% відповідно. Об'єм розподілу при рівноважній концентрації у здорових людей становить приблизно 0,22 л/кг маси тіла. Езомепразол зв'язується із білками плазми на 97%.
Метаболізм та екскреція
Езомепразол піддається метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Основна частина метаболізується за участю специфічного поліморфного ізоферменту CYP2C19, при цьому утворюються гідроксильовані та деметильовані метаболіти езомепразолу.
Метаболізм частини, що залишилася, здійснюється ізоферментом CYP3A4, при цьому утворюється сульфопохідне езомепразолу, що є основним метаболітом, що визначається в плазмі.
Параметри, наведені нижче, відображають переважно характер фармакокінетики у пацієнтів з підвищеною активністю ізоферменту CYP2C19.
Загальний кліренс становить приблизно 17 л/год після одноразового прийому препарату та 9 л/год після багаторазового прийому. Період напіввиведення (Т1/2) становить 1,3 години при систематичному прийомі раз на добу. AUC зростає при повторному прийомі езомепразолу. Дозозалежне збільшення AUC при повторному прийомі езомепразолу носить нелінійний характер, що є наслідком зниження метаболізму при першому проходженні через печінку, а також зниженням системного кліренсу, ймовірно, спричиненого інгібуванням ізоферменту CYP2С19 езомепразолом та/або сульфопохідним.
При щоденному прийомі один раз на добу езомепразол повністю виводиться з плазми у перерві між прийомами та не кумулює.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію соляної кислоти у шлунку. При застосуванні внутрішньо до 80% дози виводиться у вигляді метаболітів нирками, інша частина – кишківником. У сечі виявляється менше 1% незміненого езомепразолу.
Особливості фармакокінетики у деяких груп пацієнтів
Приблизно у 2,9 1,5% населення знижено активність ізоферменту CYP2C19. У таких пацієнтів метаболізм езомепразолу в основному здійснюється за допомогою ізоферменту CYP3A4. При систематичному прийомі 40 мг езомепразолу одноразово за добу середнє значення AUC на 100% перевищує значення цього параметра у пацієнтів з підвищеною активністю ізоферменту CYP2C19. Середні значення максимальних концентрацій у плазмі у пацієнтів із зниженою активністю ізоферменту підвищені приблизно на 60%. Зазначені особливості не впливають на дозу та спосіб застосування езомепразолу.
У пацієнтів похилого віку (71-80 років) метаболізм езомепразолу не зазнає значних змін.
Після одноразового прийому 40 мг езомепразолу середнє значення AUC у жінок на 30% перевищує таке у чоловіків. При щоденному прийомі препарату один раз на добу відмінностей у фармакокінетиці у чоловіків та жінок не відзначається. Зазначені особливості не впливають на дозу та спосіб застосування езомепразолу.
У пацієнтів з печінковою недостатністю легким та середнім ступенем тяжкості метаболізм езомепразолу може порушуватися. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю швидкість метаболізму знижена, що призводить до збільшення значення AUC для езомепразолу у 2 рази.
Вивчення фармакокінетики у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилось.
Оскільки через нирки здійснюється виведення не самого езомепразолу, яке метаболіту, можна вважати, що метаболізм езомепразолу у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється.
У дітей віком 12-18 років після повторного прийому 20 мг та 40 мг езомепразолу значення AUC та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) у плазмі крові було подібним до значення AUC та TCmaxу дорослих.
Вагітність та годування груддюВ даний час недостатньо даних про застосування езомепразолу під час вагітності. Результати епідеміологічних досліджень езомепразолу, що є рацематичною сумішшю, показали відсутність фетотоксичної дії або порушення розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не виявлено будь-якої прямої або непрямої негативної дії на розвиток ембріона або плода, як при введенні езомепразолу, так і при введенні рацематичної суміші. Призначати препарат вагітним слід лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи виділяється езомепразол із грудним молоком, тому препарат не слід застосовувати у період грудного вигодовування.
Умови відпустки з аптекВідпускають за рецептом.
Побічні явищаКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10 призначень (>10%) часто від >1/100 до < 1/10 призначень (>1% і <10%) нечасто від >1/ 1000 до <1/100 призначень (>0.1% і <1%) рідко від >1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01% і <0.1%) дуже рідко <1/10000 призначень (<0.01%) частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних.
У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності.
Порушення нервової системи
Часто: головний біль.
Нечасто: сонливість, безсоння, запаморочення, парестезії.
Рідко: збудження, збентеження, депресія.
Дуже рідко: агресивна поведінка, галюцинація.
Порушення дихальної системи
Рідко: бронхоспазм.
Порушення з боку травної системи
Часто: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор.
Нечасто: сухість у роті, підвищення активності печінкових ферментів.
Рідко: стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), гепатит (з жовтяницею або без).
Дуже рідко: печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, мікроскопічний коліт.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит.
Частота невідома: ниркова недостатність.
Порушення репродуктивної системи
Дуже рідко: гінекомастія.
Порушення з боку опорно-рухового апарату
Рідко: артралгія, міалгія.
Дуже рідко: м'язова слабкість.
Частота невідома: переломи шийки стегна, кісток зап'ястя, хребців.
Порушення з боку шкірних покривів
Нечасто: свербіж, висипання, кропив'янка, дерматит, периферичні набряки.
Рідко: алопеція, фотосенсибілізація, нездужання, підвищена пітливість.
Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.
Порушення з боку органів кровотворення
Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.
Дуже рідко: агранулоцитоз, панцитопенія.
Порушення з боку органу чуття
Нечасто: нечіткість зору.
Рідко: порушення смаку.
Алергічні реакції
Рідко: реакції гіперчутливості (наприклад, пропасниця, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок).
Лабораторні та інструментальні дані
Рідко: гіпонатріємія.
Дуже рідко: гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпокаліємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії.
особливі вказівкиЗа наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, дисфагія, блювання з домішкою крові або мелена), а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування езомепразол може призвести до згладжування симптоматики і відстрочити постановку діагнозу.
Пацієнти, які приймають препарат протягом тривалого періоду (особливо більше року), повинні бути під регулярним наглядом лікаря.
Пацієнти, які приймають езомепразол «при необхідності», повинні бути проінструктовані про необхідність зв'язатися зі своїм лікарем за зміни характеру симптомів. Зважаючи на коливання концентрації езомепразолу в плазмі при призначенні терапії «при необхідності», слід враховувати взаємодію препарату з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види лікарської взаємодії»).
При застосуванні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori слід враховувати можливість лікарських взаємодій для всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4, тому при застосуванні ерадикаційної терапії пацієнтам, які отримують інші препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (наприклад, цизаприду), необхідно враховувати можливі протипоказання та взаємодії кларитроміцину.
При застосуванні інгібіторів протонного насоса, особливо при їх використанні у великих дозах та протягом тривалого періоду (більше 1 року) можливий ризик виникнення перелому шийки стегна, кісток зап'ястя та хребців (особливо у пацієнтів похилого віку). Також відзначається утворення залізистих кіст у шлунку, зниження абсорбції вітаміну В12, розвиток гіпомагніємії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування може виникнути запаморочення, нечіткість зору та сонливість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Дорослі та діти з 12 років
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: по 40 мг один раз на добу протягом 4-х тижнів.
Рекомендується додатковий 4-тижневий курс лікування у випадках, коли після першого курсу загоєння езофагіту не настає або зберігаються симптоми.
Тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту, профілактика рецидивів: по 20 мг один раз на добу.
Симптоматичне лікування ГЕРХ: 20 мг один раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів можна перейти на режим прийому препарату "при необхідності" - 20 мг один раз на добу при відновленні симптомів. Для пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби та належать до групи ризику розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, не рекомендується лікування в режимі «при необхідності».
Дорослі
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
У складі комбінованої терапії для ерадикації Helicobacterpylori: - лікування виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori: Езомепразол Канон 20 мг, амоксицилін 1000 мг та кларитроміцин 500 мг. Усі препарати приймаються 2 рази на день протягом 1 тижня. - профілактика рецидивів виразки, асоційованої з Helicobacter pylori: Езомепразол Канон 20 мг, амоксицилін 1000 мг і кларитроміцин 500 мг. Усі препарати приймаються 2 рази на день протягом 1 тижня.
Тривала кислотопригнічуюча терапія у пацієнтів, які перенесли кровотечу з виразки (після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують секрецію залоз шлунка, для профілактики рецидиву): Езомепразол Канон 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують.
Пацієнти, які тривалий час приймають нестероїдні протизапальні засоби Лікування виразки шлунка, обумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів: Езомепразол Канон 20 мг один раз на добу; тривалість лікування 4 – 8 тижнів.
Профілактика виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, обумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів: Езомепразол Канон 20 мг один раз на добу.
Стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією залоз шлунка, у тому числі синдромом Золлінгера-Еллісона та ідіопатичною гіперсекрецією: рекомендована початкова доза препарату Езомепразол Канон 40 мг 2 рази на добу. Далі доза підбирається індивідуально, тривалість лікування визначається клінічною картиною захворювання. Є досвід застосування від 80 мг до 160 мг езомепразолу на добу, при прийомі препарату більше 80 мг на добу рекомендується розділити необхідну дозу на 2 прийоми.
Ниркова недостатність: корекція дози препарату Езомепразол Канон не потрібна. Однак досвід застосування езомепразолу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю обмежений, у зв'язку з цим, при призначенні препарату цієї категорії пацієнтів слід бути обережним.
Печінкова недостатність: при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
Пацієнти похилого віку: корекція дози препарату не потрібна.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эзомепразол канон таб п/об кишраствпленочной 20мг 14 шт производится компанией КАНОНФАРМА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эзомепразол канон таб п/об кишраствпленочной 20мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эзомепразол канон таб п/об кишраствпленочной 20мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Нексиум таб 20 мг 28 шт Нексиум таб 20 мг 28 шт, Нексиум пеллеты и гранулы для приготовления суспензи... Нексиум пеллеты и гранулы для приготовления суспензии 10 мг 28 шт, Нексиум таб 40 мг 28 шт Нексиум таб 40 мг 28 шт, Эзомепразол-белмед лиофилизат для приготовления раст... Эзомепразол-белмед лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 40 мг фл 1 шт, Эзомепразол канон капс. 20 мг 28 шт Эзомепразол канон капс. 20 мг 28 шт, Эзомепразол канон лиофилизат для приготовления раств... Эзомепразол канон лиофилизат для приготовления раствора для инъекций 40 мг 10 шт, Эзомепразол канон таб. 40 мг 28 шт Эзомепразол канон таб. 40 мг 28 шт, Эзомепразол канон таб п/об киш.раств.пленочной 20мг ... Эзомепразол канон таб п/об киш.раств.пленочной 20мг 28 шт, Эзомепразол канон таб п/об киш.раств.пленочной 40мг ... Эзомепразол канон таб п/об киш.раств.пленочной 40мг 14 шт, Эзомепразол-сз капс. 40 мг 28 шт Эзомепразол-сз капс. 40 мг 28 шт, Эзомепразол таб 40 мг 28 шт Эзомепразол таб 40 мг 28 шт, Эзомепразол таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт изварино Эзомепразол таб п/об киш.раств. 20мг 28 шт изварино, Эманера капс. киш.раств. 20мг 14 шт Эманера капс. киш.раств. 20мг 14 шт, Эманера капс. киш.раств. 20мг 28 шт Эманера капс. киш.раств. 20мг 28 шт, Эманера капс. киш.раств. 40мг 14 шт Эманера капс. киш.раств. 40мг 14 шт, Эманера капс. киш.раств. 40мг 28 шт Эманера капс. киш.раств. 40мг 28 шт.
Пока нет комментариев