Эутирокс таб 100мкг 100 шт
Топ продаж
Суперцена
Эутирокс - это тиреоидный препарат, содержащий левотироксин натрия, который является синтетическим аналогом тироксина, синтезируемого щитовидной железой человека. Препарат оказывает влияние на рост и развитие тканей, обмен веществ, а также стимулирует функциональную активность сердечно-сосудистой и центральной нервной системы. Эффект препарата проявляется через 7-12 дней и сохраняется после отмены. При гипотиреозе клинический эффект проявляется через 3-5 дней, а диффузный зоб уменьшается или исчезает в течение 3-6 месяцев. Препарат всасывается в верхней части тонкого кишечника и связывается с белками сыворотки крови. Метаболизируется в печени, почках, головном мозге и мышцах, а метаболиты выводятся через почки и кишечник.
Эутирокс таб 100мкг 100 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: левотироксин натрію — 100 мкг ; 0,85 мг, манітол - 69,550 мг. Опис: Білі або майже білі, круглі таблетки, плоскі з обох боків, з фаскою. На обох сторонах пігулки знаходиться розділова ризику, на одній стороні пігулки – гравіювання «ЕМ 100». Форма випуску: Пігулки 100 мкг. По 25 таблеток у блістері з Г1ВХ/АЛ; по 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до левотироксину натрію та/або будь-якої з допоміжних речовин;
Нелікований тиреотоксикоз;
Нелікована гіпофізарна недостатність;
Нелікована недостатність надниркових залоз;
Застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами;
Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту;
Препарат містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях серцево-судинної системи: ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, аритмію; при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози), у пацієнтів зі схильністю до психотичних реакцій.
Показання до застосуванняГіпотиреоз;
Еутиреоїдний зоб;
Як замісна терапія і для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі;
Як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування;
Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії);
Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів.
Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні колестирамін та колестипол (іонообмінні смоли), а також алюмінію гідроксид зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід застосовувати за 4-5 годин до прийому зазначених препаратів.
При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном, можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми.
Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. При необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію.
Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та ТЗ. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.
Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати.
Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідні кумарину) шляхом витіснення їх через білки плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в ЦНС або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у літніх пацієнтів. Тому потрібний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході поєднаної терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати.
Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію через білки плазми, що призводить до підвищення концентрації фракції вільного Т4.
Інгібітори протонної помпи можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію через підвищення pH шлункового соку. Необхідне проведення регулярного клінічного та лабораторного моніторингу з можливим збільшенням дози гормонів щитовидної залози.
Орлістат: при одночасному прийомі орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину натрію.
Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину натрію.
Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу супутньої терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують.
Лікарські препарати, що містять солі алюмінію, заліза та кальцію: алюміній, що містять лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування алюмінієвих лікарських препаратів. Дана рекомендація відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію.
Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту.
Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують периферичне перетворення Т4 на ТЗ.
З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. p align="justify"> Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком нерозпізнаної функціональної автономії.
Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у сироватці.
Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти кліренсу печінкового левотироксину натрію.
У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію.
Вживання продуктів, що містять соєві, може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може знадобитися корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою.
ПередозуванняПри передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії підвищується занадто швидко.
Симптоми, характерні для гіпертиреозу: серцеві аритмії, тахікардія, серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювання, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, тремор, тремор зниження маси тіла, діарея.
Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою.
Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів.
Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози натрію левотироксину протягом багатьох років. У схильних пацієнтів були виявлені окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Тиреоїдний засіб
Код ATX: Н03АА01
Фармакодинаміка:
Левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, за своєю дією ідентичному тироксину, що синтезується щитовидною залозою людини. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) і переходу в клітини організму, впливає на розвиток та зростання тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи.
У великих дозах пригнічує вироблення тиреотропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу.
Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.
Фармакокінетика:
Всмоктування. При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Максимальна концентрація в сироватці досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо.
Розподіл. Після всмоктування більше 99 % препарату зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням трийодтироніну (Т3) та неактивних продуктів.
Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Період напіввиведення становить 6-7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Метаболічний кліренс становить близько 1,2 л плазми на добу.
Виведення. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник.
Вагітність та годування груддюУ період вагітності і особливо в період грудного вигодовування лікування тиреоїдними гормонами слід проводити послідовно. У період вагітності може знадобитися збільшення дози препарату. Оскільки підвищення концентрації ТТГ у плазмі може спостерігатися вже з 4-го тижня вагітності, вагітним, які отримують терапію левотироксином натрію, слід визначати концентрацію ТТГ у плазмі протягом кожного триместру, щоб переконатися, що вона знаходиться в межах рекомендованого для даного триместру вагітності діапазону. Підвищення концентрації ТТГ у плазмі слід коригувати збільшенням дози левотироксину натрію. Оскільки концентрація ТТГ у післяпологовому періоді аналогічна її значенням до вагітності, відразу після пологів жінка повинна бути переведена на дозу левотироксину натрію, яку вона отримувала до вагітності. Через 6-8 тижнів після пологів слід визначити концентрацію ТТГ у плазмі крові.
Вагітність:
Під час вагітності необхідно утриматися від проведення діагностичних тестів на пригнічення функції щитовидної залози, оскільки застосування радіоактивних речовин у вагітних жінок протипоказане. Немає даних про наявність тератогенної та фетотоксичної дії у людини при прийомі левотироксину натрію у рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом препарату в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності препарату в комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз.
Період грудного вигодовування
Левотироксин натрію проникає в грудне молоко в період грудного вигодовування. Однак при застосуванні левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдних гормонів у грудному молоці не досягає рівня, здатного викликати гіпертиреоз та пригнічення секреції ТТГ у дитини.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПри правильному застосуванні препарату Еутірокс під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти.
Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.
особливі вказівкиТиреоїдні гормони не слід призначати для зниження ваги. У пацієнтів з еутиреоз лікування левотироксином не призводить до зниження ваги. Високі дози левотироксину натрію можуть викликати розвиток серйозних та небезпечних для життя небажаних реакцій, зокрема у поєднанні з деякими лікарськими засобами для зниження маси тіла, особливо з симпатоміметичними амінами.
До початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, гіпофізарної або надниркової недостатності. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози.
У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низькою дозою левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується спостерігати за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів, доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість розвитку навіть незначного викликаного лікарськими засобами гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю чи тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.
До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. У разі необхідності при наявності компенсованої недостатності надниркових залоз слід починати проведення відповідної замісної терапії.
При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку терапії рекомендується виконання тесту стимуляції тиреотропін-рилізинг гормону (ТРГ-тесту) або супресивної сцинтиграфії.
У недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла при народженні, на початку терапії левотироксином натрію слід проводити контроль гемодинамічних параметрів, тому що незрілість функції надниркових залоз може призвести до судинної недостатності.
У жінок у постменопаузі з гіпотиреозом та підвищеним ризиком остеопорозу, слід уникати концентрації левотироксину натрію в плазмі крові, що перевищує фізіологічні значення, для чого потрібне проведення ретельного контролю функції щитовидної залози.
Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є супутнє застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. Якщо потрібне переведення пацієнта на інший препарат левотироксину натрію, через потенційний ризик порушення балансу гормонів щитовидної залози протягом перехідного періоду необхідно провести ретельне клінічне обстеження, яке може включати лабораторні аналізи. Деяким пацієнтам може знадобитися коригування дози.
При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або спостерігатись погіршення контролю гіпофункції щитовидної залози (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби та корекцію дози левотироксину натрію. Надалі рекомендується моніторинг функції щитовидної залози.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу препарату Еутирокс приймають внутрішньо вранці натщесерце, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи.
При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань Еутірокс призначають у добовій дозі 1,6-1,8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0,9 мкг на 1 кг маси тіла.
• Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі:
Пацієнти без серцево-судинних захворювань віком до 55 років: початкова доза: жінки - 75-100 мкг/добу, чоловіки - 100-150 мкг/добу;
Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або старше 55 років: початкова доза – 25 мкг на день. Збільшувати по 25 мкг з інтервалом 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань.
• Дози тироксину, що рекомендуються, для лікування вродженого гіпотиреозу:
Вік 0-6 місяців: добова доза 25-50 мкг (10-15 мкг/кг);
Вік 6-12 місяців: добова доза 50-75 мкг (6-8 мкг/кг);
Вік 1-5 років: добова доза 75-100 мкг (5-6 мкг/кг);
Вік 6-12 років: добова доза 100-150 мкг (4-5 мкг/кг);
Вік старше 12 років: добова доза 100-200 мкг (2-3 мкг/кг).
• Лікування еутиреоїдного зоба: 75-200 мкг/добу.
• Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зобу: 75-200 мкг/добу.
• У комплексній терапії тиреотоксикозу: 50-100 мкг/добу.
• Супресивна терапія раку щитовидної залози: 150–300 мкг.
• Тест тиреоїдної супресії:
За 4 тижні до тесту: 75 мкг/добу;
За 3 тижні до тесту: 75 мкг/добу;
За 2 тижні до тесту: 150-200 мкг/добу;
За 1 тиждень до тесту: 150-200 мкг/добу.
Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу препарату Еутірокс дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату.
У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз - з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові.
При гіпотиреозі Еутірокс приймають, як правило, протягом усього життя.
При тиреотоксикозі Еутірокс використовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану.
В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар.
Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування препарату Еутірокс.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Эутирокс таб 100мкг 100 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина: 1 таблетка містить
: левотироксин натрію — 100 мкг ; 0,85 мг, манітол - 69,550 мг. Опис: Білі або майже білі, круглі таблетки, плоскі з обох боків, з фаскою. На обох сторонах пігулки знаходиться розділова ризику, на одній стороні пігулки – гравіювання «ЕМ 100». Форма випуску: Пігулки 100 мкг. По 25 таблеток у блістері з Г1ВХ/АЛ; по 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняГіперчутливість до левотироксину натрію та/або будь-якої з допоміжних речовин;
Нелікований тиреотоксикоз;
Нелікована гіпофізарна недостатність;
Нелікована недостатність надниркових залоз;
Застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами;
Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту;
Препарат містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях серцево-судинної системи: ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, аритмію; при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози), у пацієнтів зі схильністю до психотичних реакцій.
Показання до застосуванняГіпотиреоз;
Еутиреоїдний зоб;
Як замісна терапія і для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі;
Як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування;
Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії);
Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів.
Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні колестирамін та колестипол (іонообмінні смоли), а також алюмінію гідроксид зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід застосовувати за 4-5 годин до прийому зазначених препаратів.
При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном, можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми.
Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. При необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію.
Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та ТЗ. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.
Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати.
Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідні кумарину) шляхом витіснення їх через білки плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в ЦНС або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у літніх пацієнтів. Тому потрібний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході поєднаної терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати.
Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію через білки плазми, що призводить до підвищення концентрації фракції вільного Т4.
Інгібітори протонної помпи можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію через підвищення pH шлункового соку. Необхідне проведення регулярного клінічного та лабораторного моніторингу з можливим збільшенням дози гормонів щитовидної залози.
Орлістат: при одночасному прийомі орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або левотироксину натрію.
Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину натрію.
Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу супутньої терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують.
Лікарські препарати, що містять солі алюмінію, заліза та кальцію: алюміній, що містять лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування алюмінієвих лікарських препаратів. Дана рекомендація відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію.
Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту.
Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують периферичне перетворення Т4 на ТЗ.
З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. p align="justify"> Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком нерозпізнаної функціональної автономії.
Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у сироватці.
Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти кліренсу печінкового левотироксину натрію.
У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію.
Вживання продуктів, що містять соєві, може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може знадобитися корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою.
ПередозуванняПри передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії підвищується занадто швидко.
Симптоми, характерні для гіпертиреозу: серцеві аритмії, тахікардія, серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювання, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, тремор, тремор зниження маси тіла, діарея.
Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою.
Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів.
Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози натрію левотироксину протягом багатьох років. У схильних пацієнтів були виявлені окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Тиреоїдний засіб
Код ATX: Н03АА01
Фармакодинаміка:
Левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, за своєю дією ідентичному тироксину, що синтезується щитовидною залозою людини. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) і переходу в клітини організму, впливає на розвиток та зростання тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи.
У великих дозах пригнічує вироблення тиреотропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу.
Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.
Фармакокінетика:
Всмоктування. При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Максимальна концентрація в сироватці досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо.
Розподіл. Після всмоктування більше 99 % препарату зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням трийодтироніну (Т3) та неактивних продуктів.
Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Період напіввиведення становить 6-7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Метаболічний кліренс становить близько 1,2 л плазми на добу.
Виведення. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник.
Вагітність та годування груддюУ період вагітності і особливо в період грудного вигодовування лікування тиреоїдними гормонами слід проводити послідовно. У період вагітності може знадобитися збільшення дози препарату. Оскільки підвищення концентрації ТТГ у плазмі може спостерігатися вже з 4-го тижня вагітності, вагітним, які отримують терапію левотироксином натрію, слід визначати концентрацію ТТГ у плазмі протягом кожного триместру, щоб переконатися, що вона знаходиться в межах рекомендованого для даного триместру вагітності діапазону. Підвищення концентрації ТТГ у плазмі слід коригувати збільшенням дози левотироксину натрію. Оскільки концентрація ТТГ у післяпологовому періоді аналогічна її значенням до вагітності, відразу після пологів жінка повинна бути переведена на дозу левотироксину натрію, яку вона отримувала до вагітності. Через 6-8 тижнів після пологів слід визначити концентрацію ТТГ у плазмі крові.
Вагітність:
Під час вагітності необхідно утриматися від проведення діагностичних тестів на пригнічення функції щитовидної залози, оскільки застосування радіоактивних речовин у вагітних жінок протипоказане. Немає даних про наявність тератогенної та фетотоксичної дії у людини при прийомі левотироксину натрію у рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом препарату в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності препарату в комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз.
Період грудного вигодовування
Левотироксин натрію проникає в грудне молоко в період грудного вигодовування. Однак при застосуванні левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдних гормонів у грудному молоці не досягає рівня, здатного викликати гіпертиреоз та пригнічення секреції ТТГ у дитини.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПри правильному застосуванні препарату Еутірокс під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти.
Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.
особливі вказівкиТиреоїдні гормони не слід призначати для зниження ваги. У пацієнтів з еутиреоз лікування левотироксином не призводить до зниження ваги. Високі дози левотироксину натрію можуть викликати розвиток серйозних та небезпечних для життя небажаних реакцій, зокрема у поєднанні з деякими лікарськими засобами для зниження маси тіла, особливо з симпатоміметичними амінами.
До початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, гіпофізарної або надниркової недостатності. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози.
У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низькою дозою левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується спостерігати за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів, доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість розвитку навіть незначного викликаного лікарськими засобами гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю чи тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів.
До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. У разі необхідності при наявності компенсованої недостатності надниркових залоз слід починати проведення відповідної замісної терапії.
При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку терапії рекомендується виконання тесту стимуляції тиреотропін-рилізинг гормону (ТРГ-тесту) або супресивної сцинтиграфії.
У недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла при народженні, на початку терапії левотироксином натрію слід проводити контроль гемодинамічних параметрів, тому що незрілість функції надниркових залоз може призвести до судинної недостатності.
У жінок у постменопаузі з гіпотиреозом та підвищеним ризиком остеопорозу, слід уникати концентрації левотироксину натрію в плазмі крові, що перевищує фізіологічні значення, для чого потрібне проведення ретельного контролю функції щитовидної залози.
Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є супутнє застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. Якщо потрібне переведення пацієнта на інший препарат левотироксину натрію, через потенційний ризик порушення балансу гормонів щитовидної залози протягом перехідного періоду необхідно провести ретельне клінічне обстеження, яке може включати лабораторні аналізи. Деяким пацієнтам може знадобитися коригування дози.
При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або спостерігатись погіршення контролю гіпофункції щитовидної залози (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби та корекцію дози левотироксину натрію. Надалі рекомендується моніторинг функції щитовидної залози.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу препарату Еутирокс приймають внутрішньо вранці натщесерце, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи.
При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань Еутірокс призначають у добовій дозі 1,6-1,8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0,9 мкг на 1 кг маси тіла.
• Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі:
Пацієнти без серцево-судинних захворювань віком до 55 років: початкова доза: жінки - 75-100 мкг/добу, чоловіки - 100-150 мкг/добу;
Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або старше 55 років: початкова доза – 25 мкг на день. Збільшувати по 25 мкг з інтервалом 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань.
• Дози тироксину, що рекомендуються, для лікування вродженого гіпотиреозу:
Вік 0-6 місяців: добова доза 25-50 мкг (10-15 мкг/кг);
Вік 6-12 місяців: добова доза 50-75 мкг (6-8 мкг/кг);
Вік 1-5 років: добова доза 75-100 мкг (5-6 мкг/кг);
Вік 6-12 років: добова доза 100-150 мкг (4-5 мкг/кг);
Вік старше 12 років: добова доза 100-200 мкг (2-3 мкг/кг).
• Лікування еутиреоїдного зоба: 75-200 мкг/добу.
• Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зобу: 75-200 мкг/добу.
• У комплексній терапії тиреотоксикозу: 50-100 мкг/добу.
• Супресивна терапія раку щитовидної залози: 150–300 мкг.
• Тест тиреоїдної супресії:
За 4 тижні до тесту: 75 мкг/добу;
За 3 тижні до тесту: 75 мкг/добу;
За 2 тижні до тесту: 150-200 мкг/добу;
За 1 тиждень до тесту: 150-200 мкг/добу.
Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу препарату Еутірокс дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату.
У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз - з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові.
При гіпотиреозі Еутірокс приймають, як правило, протягом усього життя.
При тиреотоксикозі Еутірокс використовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану.
В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар.
Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування препарату Еутірокс.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эутирокс таб 100мкг 100 шт производится компанией МЕРК. Само производство расположено в стране Германия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эутирокс таб 100мкг 100 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эутирокс таб 100мкг 100 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: L-тироксин 100 берлин-хеми таб 100мкг 100 шт L-тироксин 100 берлин-хеми таб 100мкг 100 шт, L-тироксин 100 берлин-хеми таб 100мкг 50 шт L-тироксин 100 берлин-хеми таб 100мкг 50 шт, L-тироксин 125 берлин-хеми таб 0.125мг 100 шт L-тироксин 125 берлин-хеми таб 0.125мг 100 шт, L-тироксин 150 берлин-хеми таб 150мкг 100 шт L-тироксин 150 берлин-хеми таб 150мкг 100 шт, L-тироксин 50 берлин-хеми таб 50мкг 50 шт L-тироксин 50 берлин-хеми таб 50мкг 50 шт, L-тироксин 75 берлин-хеми таб 75мкг 100 шт L-тироксин 75 берлин-хеми таб 75мкг 100 шт, L-тироксин Реневал таб 100 мкг 112 шт L-тироксин Реневал таб 100 мкг 112 шт, L-тироксин Реневал таб 50 мкг 56 шт L-тироксин Реневал таб 50 мкг 56 шт, L-тироксин таб 100мкг 100 шт озон L-тироксин таб 100мкг 100 шт озон, L-тироксин таб 100мкг 50 шт озон L-тироксин таб 100мкг 50 шт озон, L-тироксин таб 50мкг 50 шт озон L-тироксин таб 50мкг 50 шт озон, Эутирокс таб 112мкг 100 шт Эутирокс таб 112мкг 100 шт, Эутирокс таб 125мкг 100 шт Эутирокс таб 125мкг 100 шт, Эутирокс таб 137мкг 100 шт Эутирокс таб 137мкг 100 шт, Эутирокс таб 150мкг 100 шт Эутирокс таб 150мкг 100 шт, Эутирокс таб 25мкг 100 шт Эутирокс таб 25мкг 100 шт, Эутирокс таб 50мкг 100 шт Эутирокс таб 50мкг 100 шт, Эутирокс таб 75мкг 100 шт Эутирокс таб 75мкг 100 шт, Эутирокс таб 88мкг 100 шт Эутирокс таб 88мкг 100 шт.
Пока нет комментариев