Эторикоксиб-Тева таб п/п/об 60мг 14 шт
Эторикоксиб-Тева таб п/п/об 60мг 14 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: еторикоксиб 60,00 мг.
Допоміжні речовини:
Кальцію гідрофосфат (безводний) 76,40 мг; целюлоза мікрокристалічна (тип 101) 21,80 мг; целюлоза мікрокристалічна (тип 102) 21,80 мг; кросповідон (тип А) 12,00 мг; повідон-К25 6,00 мг; стеарат магнію 2,00 мг.
Оболонка для дозування 60 мг: Аquapolish P зелений 074.23 MS (гіпромелоза 3,0000 мг; гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза) 0,3000 мг; тальк 0,6600 мг; тригліцериди середньоланцюгові 0,3000 мг 1, 0,3000 мг; алюмінієвий лак на основі барвника діамантовий блакитний (Е133) 0,1200 мг; алюмінієвий лак на основі індигокарміну (Е132) 0,1200 мг; барвник оксид заліза жовтий (Е172) 0,2400 мг; мг
Опис:
Дозування 60 мг:
Круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору, з гравіюванням «60» на одній стороні, інша сторона гладка Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою,
60
мг.
Дозування 60 мг:
7 таблеток у блістері з фольги (ОПА/Al/ПВХ-Al).
По 2 блістери по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.
Протипоказання- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
- Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча.
- Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі).
- Вагітність, період грудного вигодовування.
- Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін <25 г/л або >10 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
- Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв).
- дитячий вік до 16 років.
- Запальні захворювання кишківника.
- Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA).
-Неконтрольована артеріальна гіпертензія, за якої показники АТ стійко перевищують 140/90 мм рт. ст.
- Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.
- підтверджена гіперкаліємія.
- Прогресуючі захворювання нирок.
З обережністю:
Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів:
- Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому НПЗП;
літнього віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі;
- пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень, такі як: дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини;
- пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день; пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) - 30 мг один раз на день;
- Пацієнти з дегідратацією;
- Пацієнти з порушеннями функції нирок, що одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики ангіотензину II, особливо літні;
- Пацієнти з кліренсом креатиніну <60 мл/хв;
- пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, які перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів.
Слід бути обережними при супутній терапії такими препаратами:
- антикоагулянти (наприклад, варфарин);
- антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел);
- препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.
Дозування60 мг
Показання до застосування- Симптоматична терапія остеоартрозу;
- ревматоїдного артриту;
- анкілозуючий спондиліт;
- болі та запалення;
- пов'язаних із гострим подагричним артритом.
Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія.
Пероральні антикоагулянти (варфарин):
У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом церикоксибу в дозі 120 мг на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу.
У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати показники протромбінового часу та МНО на початку лікування або при зміні лікування церикоксибом, особливо у перші кілька днів.
Діуретичні препарати, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину ІІ:
НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів.
У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.
На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести заповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок.
Ацетилсаліцилова кислота:
У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день).
Еторікоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики СС захворювань. Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики СС ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка», а також розділ «Особливі вказівки»).
Циклоспорин та такролімус:
Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів.
При одночасному застосуванні церикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок.
Фармакокінетична взаємодія.
Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати.
Літій:
нестероїдні протизапальні засоби зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію в плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з нестероїдними протизапальними засобами, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів.
Метотрексат:
У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу у дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту.
Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі та нирковий кліренс метотрексату.
В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату у плазмі підвищувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%.
При одночасному призначенні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої появи токсичних ефектів метотрексату.
Пероральні контрацептиви:
Прийом еторикоксибу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%.
Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом.
Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику).
Замісна гормональна терапія (ЗГТ):
Призначення эторикоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24 год некон'югованого естрону %) та 17-бета-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався.
Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24 год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, при збільшенні останньої дози з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме.
Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.
Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування під час постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ.
Преднізон/преднізолон:
У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону.
Дігоксин:
При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг один раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксібу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину.
Вплив эторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами:
Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ).
Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів:
На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і ЗА4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту.
Основний шлях метаболізму церикоксибу
залежить від ферментів системи цитохромів.
Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo.
Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2CI9 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися.
Кетоконазол
Кетоконазол є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4.
При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%).
Вориконазол та міконазол:
Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту СYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим.
Рифампіцин:
Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ «Спосіб застосування та дози») не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося.
Антациди:
Антациди не мають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.
ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів.
Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося.
Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища).
У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як:
- видалення невсмоктався препарату із ШКТ;
- клінічне спостереження;
- Підтримуюча терапія.
Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) Код АТХ М01АН05
Фармакодинаміка:
Еторікоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).
У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг.
Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів.
Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних протизапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може відігравати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено.
Ефективність:
У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження церикоксибу при застосуванні дози 30 мг один раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, эторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук.
У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів.
У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення.
Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування.
У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом эторикоксиб при застосуванні дози 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також поліпшення функцій.
Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні.
У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) эторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг мав такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував по ефективності комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р<0,001) та плацебо (6,84, Р<0,001) згідно з загальною оцінкою зменшення болю протягом перших 6 годин (TOPAR6). Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46, 7% при застосуванні комбінації парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо. У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.
Безпека:
Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артриті):
Програма MEDAL являла собою проспективну програму оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих EDAL та EDGE.
Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА і 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та PA) або диклофенак у дозі мг на день у середньому протягом 20,3 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ.
У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше за дозу, рекомендовану при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день в середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16,6 місяця, медіана (11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці).
В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяця), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців.
У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці було зареєстровано широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину.
Загальна безпека:
Достовірних відмінностей між церикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було.
Кардіоренальні небажані явища частіше спостерігалися при призначенні эторикоксиба, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче).
Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні церикоксибу.
Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або потребували відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксибу, ніж при призначенні диклофенаку.
Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи:
Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували церикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче).
За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між ерикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику.
Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг).
Частота підтверджених тромботичних СС явищ (Програма MEDAL).
Підтверджені тромботичні СС серйозні небажані явища:
Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 1,24(1,11, 1,38);
- Залежно від призначеного лікування – 1,25 (1,14, 1,36).
Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 1,30 (1,17, 1,45);
- Залежно від призначеного лікування – 1,19 (1,08, 1,30).
Порівняння між видами лікування Відносний ризик (95% ДІ) - При виконанні вимог протоколу – 0,95 (0,81, 1,11);
- Залежно від призначеного лікування – 1,05 (0,93, 1,19).
Підтверджені серцеві явища:
Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,71 (0,61,0,82);
- Залежно від призначеного лікування – 0,69 (0,61, 0,78).
Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,78 (0,68, 0,90);
- Залежно від призначеного лікування – 0,70 (0,62, 0,79).
Порівняння між видами лікування Відносний ризик (95% ДІ) - При виконанні вимог протоколу – 0,90 (0,74, 1,10);
- Залежно від призначеного лікування – 0,99 (0,84, 1,17).
Підтверджені цереброваскулярні явища:
Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,34 (0,28, 0,42);
- Залежно від призначеного лікування – 0,33 (0,28, 0,39).
Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,32 (0,25, 0,40);
- Залежно від призначеного лікування – 0,29 (0,24, 0,35).
Порівняння між видами лікування Відносний ризик (95% ДІ) – при виконанні вимог протоколу – 1,08 (0,80, 1,46);
- Залежно від призначеного лікування – 1,12 (0,87,1,44).
Підтверджені периферичні судинні явища
Еторикоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,20 (0,15, 0,27);
- Залежно від призначеного лікування – 0,24 (0,20, 0,30).
Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років/Частота1 (95% ДІ):
- При виконанні вимог протоколу - 0,22 (0,17, 0,29);
- Залежно від призначеного лікування – 0,23 (0,18,0,28).
Порівняння між видами лікування Відносний ризик (95% ДІ) - При виконанні вимог протоколу – 0,92 (0,63,1,35);
- Залежно від призначеного лікування – 1,08 (0,81, 1,44).
1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу.
При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НПЗП>10% часу).
Залежно від призначеного лікування - усі підтверджені явища, що розвилися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручанням після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n = 17412 для еторикоксибу та n = 17289 для диклофенаку.
СС смертність і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком.
Кардіоренальні явища:
Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі.
Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значущою для ерикікоксибу, ніж для диклофенаку.
Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксибу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторикоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 15 мг (і статистично значимо вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL).
Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (явлення, які були серйозними та призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним.
Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксибу в дозі 90 мг, але не для эторикоксибу в дозі 60 мг).
Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL:
В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1%. у зв'язку із хронічною серцевою недостатністю.
У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг.
Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL:
У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибування з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була наступною: 3,23 для церикоксиксу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для церикоксиксу та 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE, і 3,71 для церикоксиксу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II.
Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL:
Загалом небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту були визначені як перфорації, виразки та кровотечі.
Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки.
Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком. Перевага церикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою.
Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для церикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83).
Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці >75 років - 1,35 (95% ДІ 0,94, 1,87) порівняно з 2,78 (95% ДІ 2,14, 3,56) явищ на 100 пацієнтів. років для церикікоксибу та диклофенаку, відповідно.
Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували церикоксиб та диклофенак.
Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL:
Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки.
Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років становила 0,22 для эторикоксиба і 1,84 для диклофенаку (р <0,001 для эторикоксиба порівняно з диклофенаком). Більшість небажаних явищ з боку печінки у програмі MEDAL були несерйозними.
Додаткові дані безпеки, пов'язані з тромботическими СС явищами.
У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі >60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі >60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, які інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено.
Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ:
У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 50 рази на день або ібупрофен у дозі 800 мг тричі на день.
Частота розвитку виразок при призначенні эторикоксибу була вищою порівняно з плацебо.
Дослідження функції нирок у людей похилого віку:
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск (АТ) та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу.
Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Всі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо, проте терапія еторикоксибом призводила до статистично значущого збільшення систолічного АТ на 14-й день у порівнянні з целекоксибом та напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: еторикоксиб - ) мм рт.ст., целекоксиб - 2,4 мм рт.ст., напроксен - 3,6 мм рт.ст.).
Фармакокінетика:
Абсорбція:
Еторікоксиб швидко всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить близько 100%.
При застосуванні препарату у дорослих натщесерце в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmax) становить 3,6 мкг/мл.
Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична AUC0-24ч – 37,8 мкг*ч/мл.
Фармакокінетика эторикоксиба у межах терапевтичних доз має лінійний характер.
При прийомі еторикоксибу в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmax на 36% та збільшення TCmax на 2 год.
Дані результати не вважаються клінічно значущими.
У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди.
Розподіл:
Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vdss) у рівноважному стані становить близько 120 л.
Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм:
Еторікоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді.
Основний шлях метаболізму - утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу, що каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався.
У людини виявлено 5 метаболітів церикоксибу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисленні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.
Виведення:
При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% церикоксибу виводилося через нирки, 20% через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлялося у незміненому вигляді.
Виведення эторикоксибу відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки.
Різноважна концентрація досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год.
Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв.
Вагітність та годування груддюВагітність:
Клінічних даних про застосування церикоксибу під час вагітності немає.
У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему.
Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий.
Застосування церикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Якщо в період лікування настала вагітність, еторикоксиб необхідно відмінити.
Грудне годування:
У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком.
Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося.
Жінки, які приймають эторикоксиб, повинні припинити вигодовування грудей (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильність:
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явищаБезпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше).
У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше.
У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини.
У Програмі з оцінки безпеки щодо СС системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ "Фармакодинаміка").
У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, в яких 614 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, які включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування.
Інфекційні та паразитарні захворювання:
- часто – альвеолярний остит;
- нечасто – гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія (в основному внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія.
Порушення з боку імунної системи:
- Нечасто – реакції гіперчутливості 2*,4*;
- рідко - ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2*.
Порушення з боку обміну речовин та харчування:
- часто - набряки/затримка рідини;
- Нечасто – зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла.
Порушення психіки:
- Нечасто – тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2*;
- Рідко - сплутаність свідомості2 *, занепокоєння2 *.
Порушення з боку нервової системи:
- часто – запаморочення, головний біль;
- нечасто - порушення смаку, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість.
Порушення органу зору: нечасто- нечіткість зору, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто-дзвін у вухах, вертиго.
Порушення з боку серця:
- Часто – відчуття серцебиття, аритмія2*;
- нечасто – фібриляція передсердь, тахікардія2*, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2*, інфаркт міокарда5*.
Порушення з боку судин:
- часто – артеріальна гіпертензія;
- Нечасто – «припливи», порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2*, васкуліт2*.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – Часто – бронхоспазм2*;
- Нечасто - кашель, задишка, носова кровотеча.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
- Дуже часто – біль у животі;
- часто-запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота;
- нечасто - здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 *.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
- часто – підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT;
- Рідко - гепатит2 *;
- редко3* - печінкова недостатність 2*, жовтяниця2*.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
- часто – екхімоз;
- нечасто - набряклість обличчя, свербіж, висипання, еритема2*, кропив'янка2*;
- редко3* - синдром Стівенса-Джонсона2*, токсичний епідермальний некроліз2*, фіксована лікарська еритема2*.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто-спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – протеїнурія, підвищення креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність2*.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
- Часто – астенія/слабкість, грипоподібний синдром;
- Нечасто – біль у грудній клітці.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень:
- Нечасто – підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти;
- Рідко - зниження натрію в крові.
1* Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100, рідко ( від >1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000).
2* Ця небажана реакція була зареєстрована під час маркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання.
3* Частотна категорія «Рідко» була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували церикоксикс в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470).
4* Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія".
5* За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контролірусмих та активно-контрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто).
Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.
особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт:
Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб.
Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку ШКТ при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча.
Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Ф.
Вплив на серцево-судинну систему:
Результати клінічних досліджень свідчать, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку СС захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка», а також розділи «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози» та «Побічна дія») ).
Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку СС ускладнень (такими як: артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка»).
Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці СС захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка», а також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на функцію нирок:
Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі.
У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок.
Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія:
Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряк та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка».
Слід дотримуватися обережності при призначенні церикоксибу пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини.
При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи скасування еторікоксибу.
Застосування эторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ «Протипоказання»), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування.
Вплив на функцію печінки:
У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування церикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три і більше разів). щодо верхньої межі норми).
Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки.
У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу повинно бути припинено.
Загальні вказівки:
Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну церикоксибу.
При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження.
З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів із дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію.
Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т. ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем (див. розділ «Побічна дія»). Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб (див. розділ «Побічна дія»).
Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі.
Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості.
Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення.
Слід бути обережними при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами»).
Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність (див. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка» та розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування, вплив на фертильність») ).
Вплив на здатність керувати автомобілем:
Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу спостерігалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Умови зберіганняЗберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води.
Препарат Еторикоксиб-Тева слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом.
Остеоартроз:
Рекомендована доза становить 30 мг один раз на день або 60 мг один раз на день.
Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт:
Рекомендована доза становить 60 мг або 90 мг один раз на день.
Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день.
У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії.
При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат Еторікоксиб-Тева слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит:
Доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг один раз на день.
Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів.
Гостра біль після стоматологічних операцій:
Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день.
При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат Еторікоксиб-Тева слід застосовувати лише у гострий період не більше 3 днів.
Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином:
- добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг;
- Добова доза при ревматоїдному артриті не повинна перевищувати 90 мг;
- добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг;
- Добова доза при гострому подагричному артриті не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів;
- добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эторикоксиб-Тева таб п/п/об 60мг 14 шт производится компанией ТЕВА. Само производство расположено в стране Венгрия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эторикоксиб-Тева таб п/п/об 60мг 14 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эторикоксиб-Тева таб п/п/об 60мг 14 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Аркоксиа таб 120 мг 7 шт Аркоксиа таб 120 мг 7 шт, Аркоксиа таб 30 мг 28 шт Аркоксиа таб 30 мг 28 шт, Аркоксиа таб 60 мг 14 шт Аркоксиа таб 60 мг 14 шт, Аркоксиа таб 60 мг 28 шт Аркоксиа таб 60 мг 28 шт, Аркоксиа таб 90 мг 28 шт Аркоксиа таб 90 мг 28 шт, Аркоксиа таб 90 мг 7 шт Аркоксиа таб 90 мг 7 шт, Аторика табс таб п/об пленочной 60мг 14 шт Аторика табс таб п/об пленочной 60мг 14 шт, Костарокс таб п/об пленочной 120мг 7 шт Костарокс таб п/об пленочной 120мг 7 шт, Костарокс таб п/об пленочной 60мг 14 шт Костарокс таб п/об пленочной 60мг 14 шт, Костарокс таб п/об пленочной 60мг 28 шт Костарокс таб п/об пленочной 60мг 28 шт, Костарокс таб п/об пленочной 90мг 28 шт Костарокс таб п/об пленочной 90мг 28 шт, Костарокс таб п/об пленочной 90мг 7 шт Костарокс таб п/об пленочной 90мг 7 шт, Риксия таб 60мг 14 шт Риксия таб 60мг 14 шт, Риксия таб п/об пленочной 90мг 14 шт Риксия таб п/об пленочной 90мг 14 шт, Эториакс таб п/об пленочной 120мг 7 шт Эториакс таб п/об пленочной 120мг 7 шт, Эториакс таб п/об пленочной 60мг 14 шт Эториакс таб п/об пленочной 60мг 14 шт, Эториакс таб п/об пленочной 90мг 28 шт Эториакс таб п/об пленочной 90мг 28 шт, Эториакс таб п/об пленочной 90мг 7 шт Эториакс таб п/об пленочной 90мг 7 шт, Этория таб п/об пленочной 60мг 14 шт Этория таб п/об пленочной 60мг 14 шт, Этория таб п/об пленочной 90мг 7 шт Этория таб п/об пленочной 90мг 7 шт.
Пока нет комментариев