Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт
Топ продаж
Суперцена
Эсциталопрам-СЗ - це антидепресант, який містить 10 мг есциталопраму в кожній таблетці. Цей препарат є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну з мінімальним впливом на зворотне захоплення нейронами норадреналіну та допаміну. Він ефективний при лікуванні депресії, панічного та соціального тривожного розладу. Фармакокінетика препарату лінійна та дозозалежна, а його метаболіти не вносять істотного вкладу в антидепресивну дію. Застосування препарату може бути обмежене у пацієнтів зі зниженою функцією печінки та нирок, а також у літніх пацієнтів.
Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: есциталопраму оксалат 12,77 мг у перерахунку на есциталопрам-10 мг; допоміжні речовини
:
) -100,0 мг, гіпозолоза низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) - 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) -1,5 мг, магнію стеарат -1,5 мг. склад оболонки: гіпромелоза – 2,55 мг, полісорбат-80 (твін-80) –1,06 мг, тальк – 0,85 мг, титану діоксид Е171 – 0,54 мг.
Опис:
Таблетки круглі, двоопуклі з ризиком на одній стороні, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.
Форма випуску: Пігулки
, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 10 таблеток в упаковку коміркову контурну з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. Або по 30 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 3 упаковки коміркові контурні разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату;
Одночасний прийом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), моноамінооксидази-А (МАО-А) (наприклад, мокломемід) або оборотними неселективними інгібіторами МАО;
Пацієнтам з подовженим інтервалом QT (вроджений синдром подовження інтервалу QT);
Одночасний прийом з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди);
Одночасний прийом пімозиду;
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Вагітність та період грудного вигодовування;
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не підтверджені).
З обережністю:
Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), маніакальні розлади (у тому числі в анамнезі), фармакологічно неконтрольована епілепсія, депресія із суїцидальними ідеями та спробами (при прийомі препарату підвищується ризик виникнення суїцидальних думок протягом перших кількох місяців курсу лікарської терапії або під час змін дози);
цукровий діабет, вік до 25 років (у зв'язку із ризиком розвитку суїцидальної поведінки);
вік старше 65 років, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, схильність до крововиливів та кровотеч, гіпонатріємія, дефіцит ізоферменту CYP2C19;
одночасне застосування із серотонінергічними препаратами: суматриптаном, трамадолом, триптофаном, фентанілом; препаратами, що знижують поріг судомної готовності, препаратами літію, препаратами, що містять звіробій продірявлений; нейролептиками, бупроніоном, пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові, нестероїдними протизапальними препаратами, препаратами, здатними викликати гіпонатріємію, препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19, омевозими метопрололом, кломіпраміном, нортриптиліном, галоперидолом, рисперидоном ; електросудомна терапія.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня важкості;
Панічне розлад з/без агорафобії;
Обсесивно-компульсивний розлад.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія.
Неселективні необоротні інгібітори МАО:
Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗЗ та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО пацієнтами, які незадовго до цього припинили прийом СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому незворотних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО має пройти не менше ніж 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.
Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід):
Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати щонайменше через один день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду.
Необоротний інгібітор МАО В (селегілін):
Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном.
Кошти, що подовжують інтервал QT:
Неприпустимо застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, пімозид, похідні фенотіазину (хлорпромазин, трифлуоперазин, тіоридазин та ін). дроперидол та ін.), трициклічні та тетрациклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін, мапротилін та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та подібні до них антидепресанти (наприклад, флуоксетин, венлафаксин та ін.), протимікробні препарати наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; пентамідин), протигрибкові засоби азолового ряду (кетоконазол, флуконазол), домперидон, ондансетрон, оскільки есциталопрам у дозах,що перевищують 20 мг на добу, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (у тому числі розвиток аритмій на кшталт «пірует»), яке може виявитися фатальним.
Серотонінергічні лікарські препарати:
Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності:
СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону).
Літій, триптофан:
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літію або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.
Звіробій продірявлений:
Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові:
Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними препаратами). ). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові.
Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч.
Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію:
Потрібно бути обережними при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають розвиток гіпокаліємії/гіпомагніємії, оскільки при цих станах підвищується ризик розвитку злоякісних аритмій.
Фармакокінетична взаємодія.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму:
Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1А2) у дозі 400 мг 2 рази на добу призводить до підвищення (приблизно 70 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразол, флуоксетин, флувоксамін, лансопразол, тиклопідіном) і циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів:
Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D нервову систему, наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
Взаємодія з етанолом:
Есциталопрам не вступає з етанолом у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується.
ПередозуванняСимптоми:
При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів та коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-сосуди (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Кома або летальні випадки передозування есциталопрамом є вкрай рідкісними, більшість із них включають одночасне передозування з іншими лікарськими засобами. Прийом дози в межах 400 – 800 мг есциталопраму не викликав тяжких симптомів.
Лікування:
Специфічного антидоту немає. Проводять симптоматичне та підтримуюче лікування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів (зокрема активованого вугілля), забезпечення постійного припливу свіжого повітря, підтримка функції зовнішнього дихання, адекватна оксигенація легень. Проводять моніторинг функції серцево-судинної та дихальної систем поряд із загальним симптоматичним та підтримуючим лікуванням. Форсований діурез, гемодіаліз та гемосорбція не ефективні. Результат сприятливий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антидепресант Kod ATX: N06AB10
Фармакодинаміка:
Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з мінімальним впливом на зворотне захоплення нейронами норадреналіну та допаміну. Механізм антидепресивної дії есциталопраму (S-енантіомера рацемічного циталопраму) заснований на його здатності вибірково блокувати зворотне захоплення серотоніну (5-гідрокситриптаміну (5-НТ)) пресинаптичними мембранами нейронів головного мозку, що визначає посилення його серотонінергічної дії в центральній нервовій системі. антидепресивного ефекту, та ефективність при лікуванні панічного та соціального тривожного розладу.
Есциталопрам у порівнянні з R-енантіомером (правообертальним) має у 100 разів більш виражений ефект по відношенню до інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має або має дуже низьку спорідненість до серотонінових (5-НТ1-7) або інших рецепторів, у тому числі альфа1-, альфа2-, бета-адренорецепторів, дофамінових (D1-5), м-холінорецепторів, гістамінових (H1-3 ), мускариновим (М1-5), бензодіазепіновим та опіоїдним рецепторам. Есциталопрам також не зв'язується або має низьку спорідненість до різних іонних каналів, включаючи Na+, К+, CL- та Са2+ канали.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика есциталопраму лінійна та дозозалежна в діапазоні доз від 10 до 30 мг на добу, як при одноразовому, так і при багаторазовому прийомі.
Всмоктування:
Всмоктування есциталопраму не залежить від їди. Біодоступність близько 80%. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (ТСmах) становить 4 години після багаторазового застосування.
Розподіл:
Здається обсяг розподілу після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. При застосуванні препарату один раз на добу стійка рівноважна концентрація в плазмі крові (Css) досягається через один тиждень. Середня величина рівноважної концентрації становить 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) за добової дози 10 мг. Зв'язування з білками плазми – близько 56 %.
Метаболізм:
Біотрансформація есциталопраму відбувається в печінці до S-деметилциталопраму (S-ДЦТ) та S-дидеметилциталопраму (S-ДДЦТ), обидва метаболіти є фармакологічно активними. Після багаторазового застосування концентрація деметил- та дидеметил метаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму. Есциталопрам, щонайменше, у 7 та 27 разів має більш потужний ефект, ніж S-ДЦТ та S-ДДЦТ, відповідно, в інгібуванні зворотного захоплення серотоніну, що вказує на те, що метаболіти есциталопраму не вносять істотного вкладу в антидепресивну дію препарату. S-ДЦТ і S-ДДЦТ також не мають або мають дуже низьку спорідненість до серотонінергічних (5-НТ1-7) або інших рецепторів, у тому числі альфа- та бета-адренорецепторів, дофамінових (D1-5), гістамінових (H1-3 ), мускариновим (M1-5) та бензодіазепіновим рецепторам, S-ДЦТ та S-ДДЦТ також не зв'язуються з різними іонними каналами, у тому числі Na+, К+, CI- та Са2+ каналами. Метаболізм есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферментів цитохрому Р450: CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6.
Період напіввиведення (
Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral1) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою та більша частина – нирками, частково у формі глюкуронідів.
При печінковій недостатності:
У пацієнтів із зниженою функцією печінки кліренс есциталопраму знижується на 37 % та період напіввиведення збільшується вдвічі.
У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму може бути вдвічі вищою, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 немає.
При середній мірі тяжкості ниркової недостатності кліренс есциталопраму знижується на 17%. Дані щодо фармакокінетики есциталопраму у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв) відсутні.
У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість есциталопраму, що знаходиться в системному кровотоку (площа під кривою «концентрація – час») та період напіввиведення у пацієнтів похилого віку збільшуються приблизно на 50 %.
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності:
Не слід призначати есциталопрам вагітним жінкам, якщо потенційна клінічна користь не переважає теоретичний ризик, у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки його застосування у вагітних жінок. Під час дослідження репродуктивної токсичності есциталопраму на щурах спостерігалася ембріофетотоксичність, проте не було встановлено підвищення кількості вроджених вад. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. У разі, якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток синдрому відміни. У разі прийому матір'ю селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну на пізніх стадіях вагітності у новонародженого можуть розвинутися наступні побічні ефекти: стійка легенева гіпертензія, пригнічення дихання, цианоз; блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість, поганий сон. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому відміни або серотонінергічної дії. Найчастіше подібні ускладнення виникають протягом 24 год після народження. Епідеміологічні дані свідчать про те,
Застосування під час грудного вигодовування:
Есциталопрам та його метаболіти проникають у грудне молоко, тому препарат протипоказаний при грудному вигодовуванні. У разі необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність:
Проведені на тваринах дослідження показали, що есциталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з медичної практики, що включають застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, показали, що вплив на якість сперми оборотні. Досі впливу на фертильність людини виявлено не було.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Частота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто (> 1/10), часто (від > 1/100 до < 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1 /100), рідко (від> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту виникнення не можна оцінити виходячи з існуючих даних).
З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: частота невідома – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто – тривога, неспокій; незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома -манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії.
З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; частота невідома – дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.
З боку органу зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору; частота невідома – закритокутова глаукома.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тинітус (шум у вухах).
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; частота невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.
Були відмічені випадки подовження інтервалу QT та вентрикулярної аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует», переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT або іншими серцево-судинними захворюваннями. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/добу та 10,7 мсек - при 30 мг/добу.
З боку судин: частота невідома – ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто -шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі ректальна кровотеча).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів, невідомо-гепатит, порушення функціональних показників печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; частота невідома – екхімоз, ангіоневротичний набряк.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто-метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; частота невідома- галакторея, пріапізм.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часто-зміна лабораторних показників функції печінки, гіпонатріємія та зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT, розширення комплексу QRS, зміна сегмента S-Т та зубця Т).
Різка відміна препаратів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну часто призводить до виникнення синдрому відміни. При цьому найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потік. біль голови, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору. Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.
Клас-ефект:
Під час проведення епідеміологічних досліджень за участю пацієнтів віком 50 років і більше повідомлялося про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.
особливі вказівкиЗастосування препарату у дітей та підлітків, які не досягли 18 років:
Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи есциталопрам, слід враховувати таке.
Парадоксальна тривога:
У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Епілептичні напади
Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів. Не рекомендується застосування у пацієнтів із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. При збільшенні частоти судомних нападів СІОХ, включаючи есциталопрам, слід скасувати.
Манія:
Есциталопрам домен з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам домен може бути скасований.
Діабет:
У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення депресивних станів:
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тієї ж обережності, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним спостереженням, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (та особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.
Акатизія/психомоторне збудження:
Прийом СІЗЗС асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти або стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.
Гіпонатріємія:
Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІЗЗЗ виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, що входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: людям похилого віку, пацієнтам з цирозом печінки та приймаючим препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
Кровотеча:
При прийомі СІЗЗС були відмічені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у пацієнтів зі схильністю до кровотеч.
Електросудомна терапія:
Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІОЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід бути обережними.
Серотоніновий синдром:
Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, які мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан. У пацієнтів, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗЗ та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування.
Ішемічна хвороба серця:
У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.
Випадки подовження інтервалу QT:
Було встановлено, що есциталопрам стає причиною дозозалежного подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, включаючи двонаправлену тахікардію, були зареєстровані переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією, або вже з подовженням інтервалу QT або іншими серцево-судинними захворюваннями. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із сильною брадикардією, пацієнтам після нещодавно перенесеного гострого інфаркту міокарда або з некомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик розвитку аритмії. Якщо есциталопрам призначається пацієнтам із хронічним захворюванням серця, перед початком лікування слід зробити ЕКГ. Якщо під час лікування есциталопрамом виявляються ознаки серцевої аритмії,
Симптоми відміни при припиненні терапії СІЗЗС:
Симптоми відміни при припиненні лікування є загальними, особливо, якщо лікування припинили різко. У клінічних дослідженнях небажані явища при відміні лікування спостерігалися приблизно у 25% пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик при відміні лікування може залежати від кількох факторів, у тому числі тривалості, дози при лікуванні, а також швидкості зниження дози. Найчастіше спостерігаються такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття удару струмом), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сни), збудження або занепокоєння, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестійкість, дратівливість та розлади зору. Як правило, ці симптоми мають легкий або помірний ступінь тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть набувати важкої форми. Вони зазвичай виникають протягом перших кількох днів після відміни лікування, при цьому набагато рідше повідомляється про схожі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта. при цьому набагато рідше повідомляється про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта. при цьому набагато рідше повідомляється про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта.
ВПЛИВ НА ЗДАТНІСТЬ КЕРУВАТИ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБИМИ ТА МЕХАНІЗМАМИ. У період застосування есциталопраму слід утриматися від заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Есциталопрам-СЗ призначають перорально один раз на добу незалежно від їди.
Депресивні епізоди
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.
Панічне розлад з/без агорафобії:
Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.
Обсесивно-компульсивний розлад:
Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року.
Літні пацієнти (старше 65 років):
Рекомендується застосовувати половину звичайної рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу).
Зниження функції нирок:
При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати препарат Есциталопрам-СЗ з обережністю.
Зниження функції печінки:
При легкій або помірній печінковій недостатності (клас за шкалою Чайлд-П'ю А або В) початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. При тяжкій печінковій недостатності (скарбі С за шкалою Чайлд-П'ю) препарат призначається під пильним контролем лікаря.
Знижена активність ізоферменту CYP2C19:
Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Припинення лікування:
При припиненні лікування препаратом Есциталопрам-СЗ дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому «скасування».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка містить: есциталопраму оксалат 12,77 мг у перерахунку на есциталопрам-10 мг; допоміжні речовини
:
) -100,0 мг, гіпозолоза низькозаміщена гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) - 6,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) -1,5 мг, магнію стеарат -1,5 мг. склад оболонки: гіпромелоза – 2,55 мг, полісорбат-80 (твін-80) –1,06 мг, тальк – 0,85 мг, титану діоксид Е171 – 0,54 мг.
Опис:
Таблетки круглі, двоопуклі з ризиком на одній стороні, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.
Форма випуску: Пігулки
, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 10 таблеток в упаковку коміркову контурну з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. Або по 30 таблеток у банки полімерні типу БП з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску або у флакони полімерні з поліетилену низького тиску з кришками з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 3 упаковки коміркові контурні разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату;
Одночасний прийом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО), моноамінооксидази-А (МАО-А) (наприклад, мокломемід) або оборотними неселективними інгібіторами МАО;
Пацієнтам з подовженим інтервалом QT (вроджений синдром подовження інтервалу QT);
Одночасний прийом з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди);
Одночасний прийом пімозиду;
Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція;
Вагітність та період грудного вигодовування;
Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не підтверджені).
З обережністю:
Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), маніакальні розлади (у тому числі в анамнезі), фармакологічно неконтрольована епілепсія, депресія із суїцидальними ідеями та спробами (при прийомі препарату підвищується ризик виникнення суїцидальних думок протягом перших кількох місяців курсу лікарської терапії або під час змін дози);
цукровий діабет, вік до 25 років (у зв'язку із ризиком розвитку суїцидальної поведінки);
вік старше 65 років, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, схильність до крововиливів та кровотеч, гіпонатріємія, дефіцит ізоферменту CYP2C19;
одночасне застосування із серотонінергічними препаратами: суматриптаном, трамадолом, триптофаном, фентанілом; препаратами, що знижують поріг судомної готовності, препаратами літію, препаратами, що містять звіробій продірявлений; нейролептиками, бупроніоном, пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові, нестероїдними протизапальними препаратами, препаратами, здатними викликати гіпонатріємію, препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19, омевозими метопрололом, кломіпраміном, нортриптиліном, галоперидолом, рисперидоном ; електросудомна терапія.
Дозування10 мг
Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня важкості;
Панічне розлад з/без агорафобії;
Обсесивно-компульсивний розлад.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія.
Неселективні необоротні інгібітори МАО:
Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗЗ та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО пацієнтами, які незадовго до цього припинили прийом СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому незворотних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО має пройти не менше ніж 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.
Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід):
Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати щонайменше через один день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду.
Необоротний інгібітор МАО В (селегілін):
Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном.
Кошти, що подовжують інтервал QT:
Неприпустимо застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, пімозид, похідні фенотіазину (хлорпромазин, трифлуоперазин, тіоридазин та ін). дроперидол та ін.), трициклічні та тетрациклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін, мапротилін та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та подібні до них антидепресанти (наприклад, флуоксетин, венлафаксин та ін.), протимікробні препарати наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; пентамідин), протигрибкові засоби азолового ряду (кетоконазол, флуконазол), домперидон, ондансетрон, оскільки есциталопрам у дозах,що перевищують 20 мг на добу, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (у тому числі розвиток аритмій на кшталт «пірует»), яке може виявитися фатальним.
Серотонінергічні лікарські препарати:
Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності:
СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону).
Літій, триптофан:
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літію або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.
Звіробій продірявлений:
Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові:
Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними препаратами). ). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові.
Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч.
Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію:
Потрібно бути обережними при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають розвиток гіпокаліємії/гіпомагніємії, оскільки при цих станах підвищується ризик розвитку злоякісних аритмій.
Фармакокінетична взаємодія.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму:
Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1А2) у дозі 400 мг 2 рази на добу призводить до підвищення (приблизно 70 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразол, флуоксетин, флувоксамін, лансопразол, тиклопідіном) і циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів:
Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D нервову систему, наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
Взаємодія з етанолом:
Есциталопрам не вступає з етанолом у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується.
ПередозуванняСимптоми:
При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів та коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-сосуди (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Кома або летальні випадки передозування есциталопрамом є вкрай рідкісними, більшість із них включають одночасне передозування з іншими лікарськими засобами. Прийом дози в межах 400 – 800 мг есциталопраму не викликав тяжких симптомів.
Лікування:
Специфічного антидоту немає. Проводять симптоматичне та підтримуюче лікування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів (зокрема активованого вугілля), забезпечення постійного припливу свіжого повітря, підтримка функції зовнішнього дихання, адекватна оксигенація легень. Проводять моніторинг функції серцево-судинної та дихальної систем поряд із загальним симптоматичним та підтримуючим лікуванням. Форсований діурез, гемодіаліз та гемосорбція не ефективні. Результат сприятливий.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Антидепресант Kod ATX: N06AB10
Фармакодинаміка:
Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з мінімальним впливом на зворотне захоплення нейронами норадреналіну та допаміну. Механізм антидепресивної дії есциталопраму (S-енантіомера рацемічного циталопраму) заснований на його здатності вибірково блокувати зворотне захоплення серотоніну (5-гідрокситриптаміну (5-НТ)) пресинаптичними мембранами нейронів головного мозку, що визначає посилення його серотонінергічної дії в центральній нервовій системі. антидепресивного ефекту, та ефективність при лікуванні панічного та соціального тривожного розладу.
Есциталопрам у порівнянні з R-енантіомером (правообертальним) має у 100 разів більш виражений ефект по відношенню до інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має або має дуже низьку спорідненість до серотонінових (5-НТ1-7) або інших рецепторів, у тому числі альфа1-, альфа2-, бета-адренорецепторів, дофамінових (D1-5), м-холінорецепторів, гістамінових (H1-3 ), мускариновим (М1-5), бензодіазепіновим та опіоїдним рецепторам. Есциталопрам також не зв'язується або має низьку спорідненість до різних іонних каналів, включаючи Na+, К+, CL- та Са2+ канали.
Фармакокінетика:
Фармакокінетика есциталопраму лінійна та дозозалежна в діапазоні доз від 10 до 30 мг на добу, як при одноразовому, так і при багаторазовому прийомі.
Всмоктування:
Всмоктування есциталопраму не залежить від їди. Біодоступність близько 80%. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (ТСmах) становить 4 години після багаторазового застосування.
Розподіл:
Здається обсяг розподілу після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. При застосуванні препарату один раз на добу стійка рівноважна концентрація в плазмі крові (Css) досягається через один тиждень. Середня величина рівноважної концентрації становить 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) за добової дози 10 мг. Зв'язування з білками плазми – близько 56 %.
Метаболізм:
Біотрансформація есциталопраму відбувається в печінці до S-деметилциталопраму (S-ДЦТ) та S-дидеметилциталопраму (S-ДДЦТ), обидва метаболіти є фармакологічно активними. Після багаторазового застосування концентрація деметил- та дидеметил метаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму. Есциталопрам, щонайменше, у 7 та 27 разів має більш потужний ефект, ніж S-ДЦТ та S-ДДЦТ, відповідно, в інгібуванні зворотного захоплення серотоніну, що вказує на те, що метаболіти есциталопраму не вносять істотного вкладу в антидепресивну дію препарату. S-ДЦТ і S-ДДЦТ також не мають або мають дуже низьку спорідненість до серотонінергічних (5-НТ1-7) або інших рецепторів, у тому числі альфа- та бета-адренорецепторів, дофамінових (D1-5), гістамінових (H1-3 ), мускариновим (M1-5) та бензодіазепіновим рецепторам, S-ДЦТ та S-ДДЦТ також не зв'язуються з різними іонними каналами, у тому числі Na+, К+, CI- та Са2+ каналами. Метаболізм есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферментів цитохрому Р450: CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6.
Період напіввиведення (
Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral1) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою та більша частина – нирками, частково у формі глюкуронідів.
При печінковій недостатності:
У пацієнтів із зниженою функцією печінки кліренс есциталопраму знижується на 37 % та період напіввиведення збільшується вдвічі.
У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму може бути вдвічі вищою, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 немає.
При середній мірі тяжкості ниркової недостатності кліренс есциталопраму знижується на 17%. Дані щодо фармакокінетики есциталопраму у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв) відсутні.
У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість есциталопраму, що знаходиться в системному кровотоку (площа під кривою «концентрація – час») та період напіввиведення у пацієнтів похилого віку збільшуються приблизно на 50 %.
Вагітність та годування груддюЗастосування при вагітності:
Не слід призначати есциталопрам вагітним жінкам, якщо потенційна клінічна користь не переважає теоретичний ризик, у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки його застосування у вагітних жінок. Під час дослідження репродуктивної токсичності есциталопраму на щурах спостерігалася ембріофетотоксичність, проте не було встановлено підвищення кількості вроджених вад. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. У разі, якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток синдрому відміни. У разі прийому матір'ю селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну на пізніх стадіях вагітності у новонародженого можуть розвинутися наступні побічні ефекти: стійка легенева гіпертензія, пригнічення дихання, цианоз; блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість, поганий сон. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому відміни або серотонінергічної дії. Найчастіше подібні ускладнення виникають протягом 24 год після народження. Епідеміологічні дані свідчать про те,
Застосування під час грудного вигодовування:
Есциталопрам та його метаболіти проникають у грудне молоко, тому препарат протипоказаний при грудному вигодовуванні. У разі необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.
Фертильність:
Проведені на тваринах дослідження показали, що есциталопрам може впливати на якість сперми. Випадки з медичної практики, що включають застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, показали, що вплив на якість сперми оборотні. Досі впливу на фертильність людини виявлено не було.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Побічні явищаПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Частота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто (> 1/10), часто (від > 1/100 до < 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1 /100), рідко (від> 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту виникнення не можна оцінити виходячи з існуючих даних).
З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: частота невідома – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто – тривога, неспокій; незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома -манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії.
З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; частота невідома – дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.
З боку органу зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору; частота невідома – закритокутова глаукома.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тинітус (шум у вухах).
З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; частота невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.
Були відмічені випадки подовження інтервалу QT та вентрикулярної аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует», переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT або іншими серцево-судинними захворюваннями. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/добу та 10,7 мсек - при 30 мг/добу.
З боку судин: частота невідома – ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто -шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі ректальна кровотеча).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів, невідомо-гепатит, порушення функціональних показників печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; частота невідома – екхімоз, ангіоневротичний набряк.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто-метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; частота невідома- галакторея, пріапізм.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: часто-зміна лабораторних показників функції печінки, гіпонатріємія та зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT, розширення комплексу QRS, зміна сегмента S-Т та зубця Т).
Різка відміна препаратів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну часто призводить до виникнення синдрому відміни. При цьому найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потік. біль голови, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору. Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.
Клас-ефект:
Під час проведення епідеміологічних досліджень за участю пацієнтів віком 50 років і більше повідомлялося про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.
особливі вказівкиЗастосування препарату у дітей та підлітків, які не досягли 18 років:
Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи есциталопрам, слід враховувати таке.
Парадоксальна тривога:
У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Епілептичні напади
Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів. Не рекомендується застосування у пацієнтів із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. При збільшенні частоти судомних нападів СІОХ, включаючи есциталопрам, слід скасувати.
Манія:
Есциталопрам домен з обережністю застосовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам домен може бути скасований.
Діабет:
У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення депресивних станів:
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тієї ж обережності, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним спостереженням, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (та особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.
Акатизія/психомоторне збудження:
Прийом СІЗЗС асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти або стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.
Гіпонатріємія:
Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІЗЗЗ виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, що входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: людям похилого віку, пацієнтам з цирозом печінки та приймаючим препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
Кровотеча:
При прийомі СІЗЗС були відмічені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у пацієнтів зі схильністю до кровотеч.
Електросудомна терапія:
Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІОЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід бути обережними.
Серотоніновий синдром:
Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, які мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан. У пацієнтів, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗЗ та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування.
Ішемічна хвороба серця:
У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.
Випадки подовження інтервалу QT:
Було встановлено, що есциталопрам стає причиною дозозалежного подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, включаючи двонаправлену тахікардію, були зареєстровані переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією, або вже з подовженням інтервалу QT або іншими серцево-судинними захворюваннями. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із сильною брадикардією, пацієнтам після нещодавно перенесеного гострого інфаркту міокарда або з некомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик розвитку аритмії. Якщо есциталопрам призначається пацієнтам із хронічним захворюванням серця, перед початком лікування слід зробити ЕКГ. Якщо під час лікування есциталопрамом виявляються ознаки серцевої аритмії,
Симптоми відміни при припиненні терапії СІЗЗС:
Симптоми відміни при припиненні лікування є загальними, особливо, якщо лікування припинили різко. У клінічних дослідженнях небажані явища при відміні лікування спостерігалися приблизно у 25% пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик при відміні лікування може залежати від кількох факторів, у тому числі тривалості, дози при лікуванні, а також швидкості зниження дози. Найчастіше спостерігаються такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття удару струмом), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сни), збудження або занепокоєння, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестійкість, дратівливість та розлади зору. Як правило, ці симптоми мають легкий або помірний ступінь тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть набувати важкої форми. Вони зазвичай виникають протягом перших кількох днів після відміни лікування, при цьому набагато рідше повідомляється про схожі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта. при цьому набагато рідше повідомляється про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта. при цьому набагато рідше повідомляється про подібні симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми є самовиліковними і зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча в деяких людей вони можуть спостерігатися триваліший час (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується поступово знижувати дозу есциталопраму після відміни лікування протягом кількох тижнів або місяців залежно від потреб пацієнта.
ВПЛИВ НА ЗДАТНІСТЬ КЕРУВАТИ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБИМИ ТА МЕХАНІЗМАМИ. У період застосування есциталопраму слід утриматися від заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Умови зберіганняЗберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиПрепарат Есциталопрам-СЗ призначають перорально один раз на добу незалежно від їди.
Депресивні епізоди
Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту.
Панічне розлад з/без агорафобії:
Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців.
Обсесивно-компульсивний розлад:
Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року.
Літні пацієнти (старше 65 років):
Рекомендується застосовувати половину звичайної рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу).
Зниження функції нирок:
При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати препарат Есциталопрам-СЗ з обережністю.
Зниження функції печінки:
При легкій або помірній печінковій недостатності (клас за шкалою Чайлд-П'ю А або В) початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. При тяжкій печінковій недостатності (скарбі С за шкалою Чайлд-П'ю) препарат призначається під пильним контролем лікаря.
Знижена активність ізоферменту CYP2C19:
Для пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.
Припинення лікування:
При припиненні лікування препаратом Есциталопрам-СЗ дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому «скасування».
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт производится компанией СЕВЕРНАЯ ЗВЕЗДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эсциталопрам-СЗ таб 10 мг 30 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Ленуксин таб п/об пленочной 10мг 28 шт Ленуксин таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Селектра таб п/об пленочной 10мг 28 шт Селектра таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Селектра таб п/об пленочной 10мг 56 шт Селектра таб п/об пленочной 10мг 56 шт, Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт Ципралекс таб п/об 10мг 14 шт, Ципралекс таб п/об пленочной 10мг 28 шт Ципралекс таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 28 шт Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 28 шт, Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 56 шт Элицея ку-таб таб дисперг. 10мг 56 шт, Элицея таб п/об пленочной 10мг 28 шт Элицея таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Элицея таб п/об пленочной 10мг 56 шт Элицея таб п/об пленочной 10мг 56 шт, Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 10мг 30 шт Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 20мг 30 шт Эсциталопрам-алси таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 10мг 28 шт Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 10мг 28 шт, Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 20мг 28 шт Эсциталопрам канон таб п/об пленочной 20мг 28 шт, Эсциталопрам таб. 10 мг 56 шт Эсциталопрам таб. 10 мг 56 шт, Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 28 шт бфз Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 28 шт бфз, Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт Эсциталопрам таб п/об пленочной 10мг 30 шт, Эсциталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт Эсциталопрам таб п/об пленочной 20мг 30 шт, Эсциталопрам таб п/п/об 10мг 30 шт Эсциталопрам таб п/п/об 10мг 30 шт.
Пока нет комментариев