Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт
Топ продаж
Суперцена
Еритропоэтин - це розчин, який стимулює еритропоез та активує дозрівання еритроцитів. Введення еритропоэтину підвищує гемоглобін та гематокрит, поліпшує кровопостачання тканин і роботу серця. Лікар має попередити пацієнтку про можливість відновлення менструацій та необхідність застосування надійних методів контрацепції до початку терапії. Для досягнення оптимальної підтримуючої дози необхідно оцінювати співвідношення дози та відповіді в перших двох тижнях лікування. У дуже рідкісних випадках може виникнути утворення нейтралізуючих антитіл до бета-епоетину з розвитком парціальної червоноклітинної аплазії або без неї.
Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Рекомбінантний еритропоетин людини 2000 ME.
Допоміжні речовини:
Альбумін розчин 10% (у перерахунку на сухий альбумін) - 2,5 мг.
Буфер ізотонічний цитратний: натрію цитрат -5,8 мг, натрію хлорид -5,84 мг, лимонна кислота - 0,057 мг, вода для ін'єкцій - до 1 мл.
Опис: Прозора
безбарвна рідина.
Форма випуску:
Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 2000 МО/мл, в ампулах по 1 мл. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці, по 2 контурних коміркових упаковок та інструкцією із застосування в пачці з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до препарату або його компонентів, парціальна червоноклітинна аплазія після раніше проведеної терапії будь-яким епоетином бета, неконтрольована артеріальна гіпертензія, неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії, інфаркт міокарда протягом місяця після події, нестабільна стенокардія або глибокий ризик. рамках переддепозитної програми збирання крові перед хірургічними операціями, порфірія.
З обережністю:
У хворих з тромбозом (в анамнезі), зі злоякісними новоутвореннями, з серповидноклітинною анемією, з помірною анемією без дефіциту заліза, з тромбоцитозом, з рефрактерною анемією, епілепсією, хронічною печінковою недостатністю, нефросклерозом, у хворих з масою тіла донорської крові для подальшої аутотрансфузії.
Дозування2 000 МО/мл
Показання до застосуванняЛікування анемії ниркового генезу у хворих на хронічну ниркову недостатність, в т.ч. перебувають на діалізі.
Профілактика та лікування анемії у дорослих хворих із солідними пухлинами, які отримують хіміотерапію препаратами платини, які можуть спричинити анемію (карбоплатин 75 мг/м2 на цикл, карбоплатин 350 мг/м2 на цикл).
Лікування анемії у дорослих хворих на мієломну хворобу, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності та хронічний лімфоцитарний лейкоз, що отримують протипухлинну терапію, при відносній недостатності ендогенного еритропоетину (вона визначається як концентрація еритропоетину в си.
Збільшення обсягу донорської крові, призначеної для подальшої аутотрансфузії. При цьому переваги застосування бета-епоетину потрібно співвіднести з підвищенням ризику тромбоемболій при його застосуванні. Хворим з помірною анемією (рівень гемоглобіну 100-130 г/л або гематокриту 30-39%, без дефіциту заліза) препарат призначають тільки в тому випадку, якщо отримати достатню кількість консервованої крові не є можливим, а планове велике оперативне втручання може вимагати великого обсягу крові (> 4 одиниць для жінок або > 5 одиниць для чоловіків).
Профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г, до 34 тижнів вагітності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Еритропоетину та циклоспорину може виникнути необхідність корекції дози останнього через збільшення його зв'язування еритроцитами. Досвід клінічного застосування Еритропоетину досі не виявив фактів його фармакологічної несумісності з іншими лікарськими засобами. Тим не менш, щоб уникнути можливої несумісності або зниження активності, Еритропоетин не можна змішувати з розчинами інших лікарських препаратів.
ПередозуванняСимптоми: гіпертензія, еритроцитоз, гіпергемоглобінемія, різке збільшення гематокриту.
Лікування: симптоматичне. У разі гіпертензії необхідно виключити надмірну гідратацію. За наявності еритроцитозу та гіпергідратації необхідні заходи щодо виведення надлишку рідини.
При високому рівні гемоглобіну та гематокриту показано флеботомію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гемопоеза
стимулятор
Епоетин бета - глікопротеїд, що специфічно стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Рекомбінантний бета-епоетин синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує людський еритропоетин. За своїм складом, біологічними та імунологічними властивостями епоетин бета ідентичний природному еритропоетину людини. Введення епоетину бета призводить до підвищення гемоглобіну та гематокриту. При застосуванні Еритропоетину у жінок репродуктивного віку можливе відновлення менструацій. Пацієнтку слід попередити про можливість настання вагітності та необхідність застосування надійних методів контрацепції до початку терапії.
Враховуючи можливий більш виражений ефект Еритропоетину, його доза не повинна перевищувати дозу бета-епоетину, який використовувався в попередньому курсі лікування. Протягом перших двох тижнів дозу не змінюють, оцінюють співвідношення доза/відповідь. Після цього доза може бути зменшена або збільшена за наведеною вище схемою.
У період лікування до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з уремією слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій через збільшення ризику підвищення артеріального тиску на початку терапії.
Введення бета-епотину призводить до підвищення гемоглобіну і гематокриту, поліпшення кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш виражений ефект від застосування бета-епоетину спостерігається при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю. У дуже рідкісних випадках при тривалому застосуванні еритропоетину для терапії анемічних станів може спостерігатися утворення нейтралізуючих антитіл до бета-епоетину з розвитком парціальної червоноклітинної аплазії або без неї.
Фармакокінетика:
При внутрішньовенному введенні Еритропоетину у здорових осіб і хворих з уремією період напіввиведення становить 5-6 годин. При внутрішньовенному введенні період напіввиведення становить 4-12 годин. Біодоступність еритропоетину при підшкірному введенні становить 25-40 %.
Вагітність та годування груддюТак як достатнього досвіду застосування еритропоетину при вагітності та в період грудного вигодовування у людини немає, Ерітропоетин слід призначати тільки в тому випадку, якщо очікувані переваги від його застосування перевищують можливий ризик для плода та матері.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом
Побічні явищаНебажані реакції перераховані відповідно до наступної градації: часто ((>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (>0,01%, <0,1%); дуже рідко (<0,01%), включаючи окремі повідомлення.
З боку серцево-судинної системи: у хворих на анемію з хронічною нирковою недостатністю найчастіше — підвищення артеріального тиску (АТ) або посилення вже наявної артеріальної гіпертензії, особливо у разі швидкого підвищення гематокриту. У цьому випадку рекомендується призначати медикаментозну антигіпертензивну терапію, за відсутності ефекту рекомендується тимчасово перервати терапію бета-епоетином. В окремих хворих (у т.ч. з раніше нормальним або низьким АТ) — гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості, чутливі та рухові порушення — порушення мови, ходи, аж до тоніко-клонічних судом), які потребують невідкладної лікарської допомоги та інтенсивної терапії. Особливу увагу слід звернути на раптово виникаючі мігренеподібні болі.
У хворих із солідними пухлинами, мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом рідко можуть відзначати головний біль, підвищення артеріального тиску, яке може бути куповане призначенням ЛЗ.
З боку органів кровотворення: у хворих на ниркову недостатність та анемію може виникнути дозозалежне збільшення числа тромбоцитів (що не виходить за межі норми і зникає при продовженні терапії) особливо після внутрішньовенного введення. Дуже рідко розвивається тромбоцитоз. Через підвищення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину під час гемодіалізу. При неадекватній гепаринізації можлива закупорка діалізної системи. Може розвинутись тромбоз шунтів, особливо у хворих з тенденцією до гіпотензії або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад, стеноз, аневризм та ін.). У подібних ситуаціях рекомендується рання ревізія шунту та своєчасна профілактика тромбозів (ацетилсаліциловою кислотою).
У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується вміст феритину у сироватці. В окремих випадках у хворих на уремію — підвищення рівнів калію та фосфатів у сироватці.
У деяких хворих із солідними пухлинами, мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом відзначається зниження сироваткових показників обміну заліза. Клінічні дослідження показали, що частота тромбоемболій в онкологічних хворих при лікуванні Еритропоетин кілька вище, ніж у відсутності такої терапії або при використанні плацебо; однак чіткого причинного зв'язку з препаратом не встановлено.
У недоношених новонароджених здебільшого відзначається зниження вмісту феритину в сироватці, може відзначатися невелике збільшення числа тромбоцитів, особливо на 12-14 день життя.
У хворих, які готуються до здачі крові для подальшої аутотрансфузії та одержують епоетин бета, відзначається збільшення числа тромбоцитів, як правило, не виходить за межі норми, та більш висока частота тромбоемболічних ускладнень, хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений.
Інші: рідко - шкірні алергічні реакції у вигляді висипу, свербежу, кропив'янки або реакції в місці ін'єкції. Описано окремі випадки анафілактоїдних реакцій. Однак у контрольованих клінічних дослідженнях частота реакцій підвищеної чутливості не зростала.
В окремих випадках, особливо на початку терапії, відзначалися грипоподібні симптоми, такі як лихоманка, озноб, головний біль, біль у кінцівках та кістках, нездужання. Ці реакції були виражені слабо або помірно і зникали протягом кількох годин чи днів
особливі вказівкиОскільки в деяких випадках спостерігалися анафілактоїдні реакції, перша доза препарату повинна вводитися під контролем лікаря.
Неадекватне застосування препарату здоровими людьми (наприклад як допінг) може спричинити різке збільшення показника гематокриту, що супроводжується ускладненнями, що загрожують життю, з боку серцево-судинної системи.
Під час лікування необхідно щотижня контролювати артеріальний тиск та проводити загальний аналіз крові, включаючи визначення гематокриту, тромбоцитів та феритину. У перші 8 тижнів терапії необхідний щотижневий підрахунок формених елементів та особливо тромбоцитів. При збільшенні числа тромбоцитів вище за норму або більш ніж на 150 - 109/л від вихідної величини лікування Еритропоетин слід перервати.
У хворих з уремією, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується контролювати артеріальний тиск, у т.ч. між сеансами діалізу Через збільшення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину, крім того, потрібна своєчасна профілактика тромбозів та рання ревізія шунту. У перед- та післяопераційному періоді гемоглобін слід контролювати частіше, якщо його вихідний рівень становив менше 140 г/л. У ході лікування Еритропоетином необхідно періодично контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії необхідно тимчасово відмінити еритропоетин до нормалізації концентрації калію.
У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується рівень феритину у сироватці. Тому всім хворим з анемією ниркового генезу та з рівнем феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20 % рекомендується пероральний прийом препаратів заліза у дозі 200-300 мг/добу. Хворим з онкологічними та гематологічними захворюваннями терапію препаратами заліза проводять за тими ж принципами, при цьому пацієнтам з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом з насиченням трансферину менше 25 % можна вводити 100 мг заліза.
Недоношеним дітям пероральна терапія препаратами заліза в дозі 2 мг на добу повинна призначатися якомога раніше (не пізніше ніж на 14 день життя). Дозу заліза коригують залежно від рівня сироваткового феритину. Якщо він стійко зберігається на рівні нижче 100 мкг/мл або є інші ознаки дефіциту заліза, дозу препаратів заліза слід збільшити до 5-10 мг/добу та проводити терапію до усунення ознак недостатності заліза.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі від 2 до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиЛікування анемії у хворих із хронічною нирковою недостатністю.
П/до або в/в. При внутрішньовенному введенні розчин слід вводити протягом 2 хвилин, хворим на гемодіаліз через артеріовенозний шунт в кінці сеансу діалізу. Хворим, які не перебувають на гемодіалізі, переважно вводити препарат підшкірно, щоб уникнути пункції периферичних вен.
Мета лікування - досягнення рівня гематокриту, що дорівнює 30-35%, або усунення необхідності переливання крові. Щотижневе зростання гематокриту має перевищувати 0,5 %. Не слід перевищувати його рівень 35 %. У хворих з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями щотижневе зростання гематокриту та його цільові показники слід визначати індивідуально, залежно від клінічної картини. Для деяких хворих оптимальний показник гематокриту – нижче 30%.
Лікування Еритропоетин проводиться в 2 етапи:
Початкова терапія (стадія корекції). При підшкірному введенні початкова доза становить 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні гематокриту (менше 0,5% на тиждень) дозу можна збільшувати щомісяця на 20 МО/кг маси тіла тричі на тиждень. Сумарну тижневу дозу можна ділити також на щоденні введення у менших дозах або за один прийом.
При внутрішньовенному введенні препарату початкова доза становить 40 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому збільшенні гематокриту через місяць дозу можна збільшити до 80 МО/кг тричі на тиждень. Якщо виникає необхідність подальшого підвищення дози, її слід збільшувати на 20 МО/кг 3 рази на тиждень з місячним інтервалом. Незалежно від способу введення найвища доза – не більше 720 МО/кг маси тіла на тиждень. Підтримуюча терапія. Для підтримки гематокриту на рівні 30-35%, спочатку дозу слід зменшити наполовину від дози попередньої ін'єкції. Згодом підтримуючу дозу підбирають індивідуально, з інтервалом 1-2 тижні. При підшкірному введенні тижневу дозу можна вводити одноразово або за 3-7 введень на тиждень.
У дітей доза залежить від віку (як правило, чим менше вік дитини, тим більш високі дози бета епоетину йому потрібні). Однак, оскільки передбачити індивідуальну відповідь неможливо, починати доцільно з рекомендованого режиму.
Лікування Еритропоетин проводиться, як правило, довічно. За потреби його можна перервати у будь-який час.
Профілактика анемії у недоношених новонароджених.
Підшкірна доза 250 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Лікування епоетином бета має починатися якомога раніше, переважно з 3 дні життя і тривати 6 тижнів. Профілактика та лікування анемії у хворих із солідними пухлинами.
П/к, поділяючи тижневу дозу на 3-7 введень.
Хворим із солідними пухлинами, які одержують хіміотерапію препаратами платини, лікування Еритропоетином показано при рівні гемоглобіну до початку хіміотерапії не вище 130 г/л. Початкова доза – 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується недостатньо, дозу слід подвоїти. Тривалість лікування – не більше 3 тижнів після закінчення хіміотерапії. Якщо під час першого циклу хіміотерапії рівень гемоглобіну, незважаючи на лікування бета-епоетином, знижується більш ніж на 10 г/л, подальше застосування препарату може бути неефективним.
Слід уникати підвищення гемоглобіну більш ніж на 20 г/л на місяць або рівня вище 140 г/л. При зростанні гемоглобіну більш ніж на 20 г/л на місяць дозу бета-епоетину необхідно знизити на 50 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 140 г/л, препарат скасовують доти, доки він не знизиться до рівня <120 г/л, а потім відновлюють терапію в дозі, що наполовину менша за попередню тижневу.
Лікування анемії у хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом.
У хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом зазвичай відзначається недостатність ендогенного еритропоетину. Її діагностують за співвідношенням між ступенем анемії та недостатньою концентрацією еритропоетину в сироватці.
> 90 < 100 (при рівні гемоглобіну, г/л) - < 100 (Концентрація еритропоетину у сироватці, МЕ/мл) > 80 < 90 (при рівні гемоглобіну, г/л) - < 180 (Концентрація еритропоетину у сироватці, МЕ/ мл.
Препарат вводять підшкірно; тижневу дозу можна розділити на 3 або 7 вступів. Рекомендована початкова доза становить 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується не менше ніж на 10 г/л, лікування продовжують у тій же дозі. Якщо через 4 тижні гемоглобін підвищується менш ніж на 10 г/л, можна збільшити дозу до 900 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 8 тижнів лікування рівень гемоглобіну не підвищився хоча б на 10 г/л, позитивний ефект малоймовірний і препарат слід відмінити.
Клінічні дослідження показали, що при хронічному лімфоцитарному лейкозі реакція на терапію епоетином бета настає на 2 тижні пізніше, ніж у хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою та солідними пухлинами. Лікування слід продовжувати до 4 тижнів після закінчення хіміотерапії.
Найвища доза не повинна перевищувати 900 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо за 4 тижні лікування рівень гемоглобіну зростає більш ніж на 20 г/л, дозу еритропоетину слід зменшити наполовину. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 140 г/л, лікування препаратом потрібно перервати до зниження його до величини <130 г/л, після чого терапію відновлюють у дозі, наполовину меншій за тижневу. Лікування слід відновлювати тільки в тому випадку, якщо найбільш імовірною причиною анемії є недостатність еритропоетину.
Підготовка хворих до взяття донорської крові для подальшої аутогемотрансфузії.
В/в або п/к двічі на тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли показник гематокриту у хворого (>33%) дозволяє здійснити забір крові, бета епоетин вводять в кінці процедури. Протягом усього курсу лікування гематокрит не повинен перевищувати 48%.
Дозу препарату визначає лікар-трансфузіолог та хірург індивідуально, залежно від того, який обсяг крові буде взято у хворого та від його еритроцитарного резерву. Обсяг крові, який буде взято у хворого, залежить від передбачуваної крововтрати, наявних методик консервації крові та загального стану хворого; він має бути достатнім для того, щоб уникнути переливання крові від іншого донора. Об'єм крові, який буде взято у хворого, виражається в одиницях (одна одиниця еквівалентна 180 мл еритроцитів).
Можливість донорства залежить головним чином від об'єму крові у даного пацієнта та вихідного гематокриту. Обидва показники визначають ендогенний еритроцитарний резерв, який можна розрахувати за такою формулою:
ендогенний еритроцитарний резерв = об'єм крові (мл) х (гематокрит - 33): 100 жінки: об'єм крові (мл) = 41 (мл/кг) х маса тіла (кг ) + 1200 (мл) чоловіка: об'єм крові (мл) = 44 (мл/кг) x маса тіла (кг) + 1600 (мл) (при масі тіла >45 кг).
Показання до застосування Еритропоетину та його разова доза визначаються за номограмами, виходячи з необхідного обсягу донорської крові та ендогенного еритроцитарного резерву.
Вища доза - при внутрішньовенному введенні не більше 1600 МО/кг маси тіла на тиждень; при підшкірному введенні — 1200 МО/кг маси тіла на тиждень.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
Рекомбінантний еритропоетин людини 2000 ME.
Допоміжні речовини:
Альбумін розчин 10% (у перерахунку на сухий альбумін) - 2,5 мг.
Буфер ізотонічний цитратний: натрію цитрат -5,8 мг, натрію хлорид -5,84 мг, лимонна кислота - 0,057 мг, вода для ін'єкцій - до 1 мл.
Опис: Прозора
безбарвна рідина.
Форма випуску:
Розчин для внутрішньовенного та підшкірного введення 2000 МО/мл, в ампулах по 1 мл. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці, по 2 контурних коміркових упаковок та інструкцією із застосування в пачці з картону.
ПротипоказанняПідвищена чутливість до препарату або його компонентів, парціальна червоноклітинна аплазія після раніше проведеної терапії будь-яким епоетином бета, неконтрольована артеріальна гіпертензія, неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії, інфаркт міокарда протягом місяця після події, нестабільна стенокардія або глибокий ризик. рамках переддепозитної програми збирання крові перед хірургічними операціями, порфірія.
З обережністю:
У хворих з тромбозом (в анамнезі), зі злоякісними новоутвореннями, з серповидноклітинною анемією, з помірною анемією без дефіциту заліза, з тромбоцитозом, з рефрактерною анемією, епілепсією, хронічною печінковою недостатністю, нефросклерозом, у хворих з масою тіла донорської крові для подальшої аутотрансфузії.
Дозування2 000 МО/мл
Показання до застосуванняЛікування анемії ниркового генезу у хворих на хронічну ниркову недостатність, в т.ч. перебувають на діалізі.
Профілактика та лікування анемії у дорослих хворих із солідними пухлинами, які отримують хіміотерапію препаратами платини, які можуть спричинити анемію (карбоплатин 75 мг/м2 на цикл, карбоплатин 350 мг/м2 на цикл).
Лікування анемії у дорослих хворих на мієломну хворобу, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності та хронічний лімфоцитарний лейкоз, що отримують протипухлинну терапію, при відносній недостатності ендогенного еритропоетину (вона визначається як концентрація еритропоетину в си.
Збільшення обсягу донорської крові, призначеної для подальшої аутотрансфузії. При цьому переваги застосування бета-епоетину потрібно співвіднести з підвищенням ризику тромбоемболій при його застосуванні. Хворим з помірною анемією (рівень гемоглобіну 100-130 г/л або гематокриту 30-39%, без дефіциту заліза) препарат призначають тільки в тому випадку, якщо отримати достатню кількість консервованої крові не є можливим, а планове велике оперативне втручання може вимагати великого обсягу крові (> 4 одиниць для жінок або > 5 одиниць для чоловіків).
Профілактика анемії у недоношених новонароджених, які народилися з масою тіла 750-1500 г, до 34 тижнів вагітності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Еритропоетину та циклоспорину може виникнути необхідність корекції дози останнього через збільшення його зв'язування еритроцитами. Досвід клінічного застосування Еритропоетину досі не виявив фактів його фармакологічної несумісності з іншими лікарськими засобами. Тим не менш, щоб уникнути можливої несумісності або зниження активності, Еритропоетин не можна змішувати з розчинами інших лікарських препаратів.
ПередозуванняСимптоми: гіпертензія, еритроцитоз, гіпергемоглобінемія, різке збільшення гематокриту.
Лікування: симптоматичне. У разі гіпертензії необхідно виключити надмірну гідратацію. За наявності еритроцитозу та гіпергідратації необхідні заходи щодо виведення надлишку рідини.
При високому рівні гемоглобіну та гематокриту показано флеботомію.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гемопоеза
стимулятор
Епоетин бета - глікопротеїд, що специфічно стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Рекомбінантний бета-епоетин синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує людський еритропоетин. За своїм складом, біологічними та імунологічними властивостями епоетин бета ідентичний природному еритропоетину людини. Введення епоетину бета призводить до підвищення гемоглобіну та гематокриту. При застосуванні Еритропоетину у жінок репродуктивного віку можливе відновлення менструацій. Пацієнтку слід попередити про можливість настання вагітності та необхідність застосування надійних методів контрацепції до початку терапії.
Враховуючи можливий більш виражений ефект Еритропоетину, його доза не повинна перевищувати дозу бета-епоетину, який використовувався в попередньому курсі лікування. Протягом перших двох тижнів дозу не змінюють, оцінюють співвідношення доза/відповідь. Після цього доза може бути зменшена або збільшена за наведеною вище схемою.
У період лікування до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з уремією слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій через збільшення ризику підвищення артеріального тиску на початку терапії.
Введення бета-епотину призводить до підвищення гемоглобіну і гематокриту, поліпшення кровопостачання тканин і роботи серця. Найбільш виражений ефект від застосування бета-епоетину спостерігається при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю. У дуже рідкісних випадках при тривалому застосуванні еритропоетину для терапії анемічних станів може спостерігатися утворення нейтралізуючих антитіл до бета-епоетину з розвитком парціальної червоноклітинної аплазії або без неї.
Фармакокінетика:
При внутрішньовенному введенні Еритропоетину у здорових осіб і хворих з уремією період напіввиведення становить 5-6 годин. При внутрішньовенному введенні період напіввиведення становить 4-12 годин. Біодоступність еритропоетину при підшкірному введенні становить 25-40 %.
Вагітність та годування груддюТак як достатнього досвіду застосування еритропоетину при вагітності та в період грудного вигодовування у людини немає, Ерітропоетин слід призначати тільки в тому випадку, якщо очікувані переваги від його застосування перевищують можливий ризик для плода та матері.
Умови відпустки з аптекВідпускається за рецептом
Побічні явищаНебажані реакції перераховані відповідно до наступної градації: часто ((>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (>0,01%, <0,1%); дуже рідко (<0,01%), включаючи окремі повідомлення.
З боку серцево-судинної системи: у хворих на анемію з хронічною нирковою недостатністю найчастіше — підвищення артеріального тиску (АТ) або посилення вже наявної артеріальної гіпертензії, особливо у разі швидкого підвищення гематокриту. У цьому випадку рекомендується призначати медикаментозну антигіпертензивну терапію, за відсутності ефекту рекомендується тимчасово перервати терапію бета-епоетином. В окремих хворих (у т.ч. з раніше нормальним або низьким АТ) — гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості, чутливі та рухові порушення — порушення мови, ходи, аж до тоніко-клонічних судом), які потребують невідкладної лікарської допомоги та інтенсивної терапії. Особливу увагу слід звернути на раптово виникаючі мігренеподібні болі.
У хворих із солідними пухлинами, мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом рідко можуть відзначати головний біль, підвищення артеріального тиску, яке може бути куповане призначенням ЛЗ.
З боку органів кровотворення: у хворих на ниркову недостатність та анемію може виникнути дозозалежне збільшення числа тромбоцитів (що не виходить за межі норми і зникає при продовженні терапії) особливо після внутрішньовенного введення. Дуже рідко розвивається тромбоцитоз. Через підвищення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину під час гемодіалізу. При неадекватній гепаринізації можлива закупорка діалізної системи. Може розвинутись тромбоз шунтів, особливо у хворих з тенденцією до гіпотензії або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад, стеноз, аневризм та ін.). У подібних ситуаціях рекомендується рання ревізія шунту та своєчасна профілактика тромбозів (ацетилсаліциловою кислотою).
У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується вміст феритину у сироватці. В окремих випадках у хворих на уремію — підвищення рівнів калію та фосфатів у сироватці.
У деяких хворих із солідними пухлинами, мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами або хронічним лімфоцитарним лейкозом відзначається зниження сироваткових показників обміну заліза. Клінічні дослідження показали, що частота тромбоемболій в онкологічних хворих при лікуванні Еритропоетин кілька вище, ніж у відсутності такої терапії або при використанні плацебо; однак чіткого причинного зв'язку з препаратом не встановлено.
У недоношених новонароджених здебільшого відзначається зниження вмісту феритину в сироватці, може відзначатися невелике збільшення числа тромбоцитів, особливо на 12-14 день життя.
У хворих, які готуються до здачі крові для подальшої аутотрансфузії та одержують епоетин бета, відзначається збільшення числа тромбоцитів, як правило, не виходить за межі норми, та більш висока частота тромбоемболічних ускладнень, хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений.
Інші: рідко - шкірні алергічні реакції у вигляді висипу, свербежу, кропив'янки або реакції в місці ін'єкції. Описано окремі випадки анафілактоїдних реакцій. Однак у контрольованих клінічних дослідженнях частота реакцій підвищеної чутливості не зростала.
В окремих випадках, особливо на початку терапії, відзначалися грипоподібні симптоми, такі як лихоманка, озноб, головний біль, біль у кінцівках та кістках, нездужання. Ці реакції були виражені слабо або помірно і зникали протягом кількох годин чи днів
особливі вказівкиОскільки в деяких випадках спостерігалися анафілактоїдні реакції, перша доза препарату повинна вводитися під контролем лікаря.
Неадекватне застосування препарату здоровими людьми (наприклад як допінг) може спричинити різке збільшення показника гематокриту, що супроводжується ускладненнями, що загрожують життю, з боку серцево-судинної системи.
Під час лікування необхідно щотижня контролювати артеріальний тиск та проводити загальний аналіз крові, включаючи визначення гематокриту, тромбоцитів та феритину. У перші 8 тижнів терапії необхідний щотижневий підрахунок формених елементів та особливо тромбоцитів. При збільшенні числа тромбоцитів вище за норму або більш ніж на 150 - 109/л від вихідної величини лікування Еритропоетин слід перервати.
У хворих з уремією, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується контролювати артеріальний тиск, у т.ч. між сеансами діалізу Через збільшення гематокриту часто потрібно збільшити дозу гепарину, крім того, потрібна своєчасна профілактика тромбозів та рання ревізія шунту. У перед- та післяопераційному періоді гемоглобін слід контролювати частіше, якщо його вихідний рівень становив менше 140 г/л. У ході лікування Еритропоетином необхідно періодично контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії необхідно тимчасово відмінити еритропоетин до нормалізації концентрації калію.
У більшості випадків одночасно з підвищенням гематокриту знижується рівень феритину у сироватці. Тому всім хворим з анемією ниркового генезу та з рівнем феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20 % рекомендується пероральний прийом препаратів заліза у дозі 200-300 мг/добу. Хворим з онкологічними та гематологічними захворюваннями терапію препаратами заліза проводять за тими ж принципами, при цьому пацієнтам з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом з насиченням трансферину менше 25 % можна вводити 100 мг заліза.
Недоношеним дітям пероральна терапія препаратами заліза в дозі 2 мг на добу повинна призначатися якомога раніше (не пізніше ніж на 14 день життя). Дозу заліза коригують залежно від рівня сироваткового феритину. Якщо він стійко зберігається на рівні нижче 100 мкг/мл або є інші ознаки дефіциту заліза, дозу препаратів заліза слід збільшити до 5-10 мг/добу та проводити терапію до усунення ознак недостатності заліза.
Умови зберіганняУ сухому місці, захищеному від світла, при температурі від 2 до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!
Спосіб застосування та дозиЛікування анемії у хворих із хронічною нирковою недостатністю.
П/до або в/в. При внутрішньовенному введенні розчин слід вводити протягом 2 хвилин, хворим на гемодіаліз через артеріовенозний шунт в кінці сеансу діалізу. Хворим, які не перебувають на гемодіалізі, переважно вводити препарат підшкірно, щоб уникнути пункції периферичних вен.
Мета лікування - досягнення рівня гематокриту, що дорівнює 30-35%, або усунення необхідності переливання крові. Щотижневе зростання гематокриту має перевищувати 0,5 %. Не слід перевищувати його рівень 35 %. У хворих з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями щотижневе зростання гематокриту та його цільові показники слід визначати індивідуально, залежно від клінічної картини. Для деяких хворих оптимальний показник гематокриту – нижче 30%.
Лікування Еритропоетин проводиться в 2 етапи:
Початкова терапія (стадія корекції). При підшкірному введенні початкова доза становить 20 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому підвищенні гематокриту (менше 0,5% на тиждень) дозу можна збільшувати щомісяця на 20 МО/кг маси тіла тричі на тиждень. Сумарну тижневу дозу можна ділити також на щоденні введення у менших дозах або за один прийом.
При внутрішньовенному введенні препарату початкова доза становить 40 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. При недостатньому збільшенні гематокриту через місяць дозу можна збільшити до 80 МО/кг тричі на тиждень. Якщо виникає необхідність подальшого підвищення дози, її слід збільшувати на 20 МО/кг 3 рази на тиждень з місячним інтервалом. Незалежно від способу введення найвища доза – не більше 720 МО/кг маси тіла на тиждень. Підтримуюча терапія. Для підтримки гематокриту на рівні 30-35%, спочатку дозу слід зменшити наполовину від дози попередньої ін'єкції. Згодом підтримуючу дозу підбирають індивідуально, з інтервалом 1-2 тижні. При підшкірному введенні тижневу дозу можна вводити одноразово або за 3-7 введень на тиждень.
У дітей доза залежить від віку (як правило, чим менше вік дитини, тим більш високі дози бета епоетину йому потрібні). Однак, оскільки передбачити індивідуальну відповідь неможливо, починати доцільно з рекомендованого режиму.
Лікування Еритропоетин проводиться, як правило, довічно. За потреби його можна перервати у будь-який час.
Профілактика анемії у недоношених новонароджених.
Підшкірна доза 250 МО/кг маси тіла 3 рази на тиждень. Лікування епоетином бета має починатися якомога раніше, переважно з 3 дні життя і тривати 6 тижнів. Профілактика та лікування анемії у хворих із солідними пухлинами.
П/к, поділяючи тижневу дозу на 3-7 введень.
Хворим із солідними пухлинами, які одержують хіміотерапію препаратами платини, лікування Еритропоетином показано при рівні гемоглобіну до початку хіміотерапії не вище 130 г/л. Початкова доза – 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується недостатньо, дозу слід подвоїти. Тривалість лікування – не більше 3 тижнів після закінчення хіміотерапії. Якщо під час першого циклу хіміотерапії рівень гемоглобіну, незважаючи на лікування бета-епоетином, знижується більш ніж на 10 г/л, подальше застосування препарату може бути неефективним.
Слід уникати підвищення гемоглобіну більш ніж на 20 г/л на місяць або рівня вище 140 г/л. При зростанні гемоглобіну більш ніж на 20 г/л на місяць дозу бета-епоетину необхідно знизити на 50 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 140 г/л, препарат скасовують доти, доки він не знизиться до рівня <120 г/л, а потім відновлюють терапію в дозі, що наполовину менша за попередню тижневу.
Лікування анемії у хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом.
У хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом зазвичай відзначається недостатність ендогенного еритропоетину. Її діагностують за співвідношенням між ступенем анемії та недостатньою концентрацією еритропоетину в сироватці.
> 90 < 100 (при рівні гемоглобіну, г/л) - < 100 (Концентрація еритропоетину у сироватці, МЕ/мл) > 80 < 90 (при рівні гемоглобіну, г/л) - < 180 (Концентрація еритропоетину у сироватці, МЕ/ мл.
Препарат вводять підшкірно; тижневу дозу можна розділити на 3 або 7 вступів. Рекомендована початкова доза становить 450 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 4 тижні рівень гемоглобіну підвищується не менше ніж на 10 г/л, лікування продовжують у тій же дозі. Якщо через 4 тижні гемоглобін підвищується менш ніж на 10 г/л, можна збільшити дозу до 900 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо через 8 тижнів лікування рівень гемоглобіну не підвищився хоча б на 10 г/л, позитивний ефект малоймовірний і препарат слід відмінити.
Клінічні дослідження показали, що при хронічному лімфоцитарному лейкозі реакція на терапію епоетином бета настає на 2 тижні пізніше, ніж у хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомою та солідними пухлинами. Лікування слід продовжувати до 4 тижнів після закінчення хіміотерапії.
Найвища доза не повинна перевищувати 900 МО/кг маси тіла на тиждень. Якщо за 4 тижні лікування рівень гемоглобіну зростає більш ніж на 20 г/л, дозу еритропоетину слід зменшити наполовину. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 140 г/л, лікування препаратом потрібно перервати до зниження його до величини <130 г/л, після чого терапію відновлюють у дозі, наполовину меншій за тижневу. Лікування слід відновлювати тільки в тому випадку, якщо найбільш імовірною причиною анемії є недостатність еритропоетину.
Підготовка хворих до взяття донорської крові для подальшої аутогемотрансфузії.
В/в або п/к двічі на тиждень протягом 4 тижнів. У тих випадках, коли показник гематокриту у хворого (>33%) дозволяє здійснити забір крові, бета епоетин вводять в кінці процедури. Протягом усього курсу лікування гематокрит не повинен перевищувати 48%.
Дозу препарату визначає лікар-трансфузіолог та хірург індивідуально, залежно від того, який обсяг крові буде взято у хворого та від його еритроцитарного резерву. Обсяг крові, який буде взято у хворого, залежить від передбачуваної крововтрати, наявних методик консервації крові та загального стану хворого; він має бути достатнім для того, щоб уникнути переливання крові від іншого донора. Об'єм крові, який буде взято у хворого, виражається в одиницях (одна одиниця еквівалентна 180 мл еритроцитів).
Можливість донорства залежить головним чином від об'єму крові у даного пацієнта та вихідного гематокриту. Обидва показники визначають ендогенний еритроцитарний резерв, який можна розрахувати за такою формулою:
ендогенний еритроцитарний резерв = об'єм крові (мл) х (гематокрит - 33): 100 жінки: об'єм крові (мл) = 41 (мл/кг) х маса тіла (кг ) + 1200 (мл) чоловіка: об'єм крові (мл) = 44 (мл/кг) x маса тіла (кг) + 1600 (мл) (при масі тіла >45 кг).
Показання до застосування Еритропоетину та його разова доза визначаються за номограмами, виходячи з необхідного обсягу донорської крові та ендогенного еритроцитарного резерву.
Вища доза - при внутрішньовенному введенні не більше 1600 МО/кг маси тіла на тиждень; при підшкірному введенні — 1200 МО/кг маси тіла на тиждень.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт производится компанией БИННОФАРМ. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Эритропоэтин раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Эпостим раствор для и/в/в/п/к 10000ме/мл 1мл амп 10 шт Эпостим раствор для и/в/в/п/к 10000ме/мл 1мл амп 10 шт, Эпостим раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт Эпостим раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл амп 10 шт, Эпостим раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл шприц 1 шт Эпостим раствор для и/в/в/п/к 2000ме/мл 1мл шприц 1 шт.
Пока нет комментариев