Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15
Топ продаж
Суперцена
Ензикс Дуо - це гіпотензивний комбінований засіб, який містить інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (AПФ) Еналаприл та діуретичний засіб Індапамід. Цей препарат знижує артеріальний тиск, покращує кровопостачання ішемізованого міокарда та запобігає прогресу серцевої недостатності. Еналаприл має гіпотензивний ефект, знижує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину, а Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій та зменшує загальний периферичний опір судин. Ензикс Дуо ефективно застосовується для лікування артеріальної гіпертензії.
Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15 инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка еналаприлу містить еналаприлу малеат – 10,000 мг 1 таблетка індапаміду містить індапамід 2,5000 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка еналаприлу містить лактози моногідрат – 125,000 мг, магнію карбонат – 84,600 мг, жолатин – 9,200 мг, кросповідон – 9,200 мг, магнію стеарат – 10 мг. 1 таблетка індапаміду містить лактози моногідрат - 76,9600 мг, повідон-К30 - 2,8200 мг, кросповідон - 0,8800 мг, магнію стеарат - 0,8800 мг, натрію лаурилсульфат 0 - 0 ;
склад оболонки: гіпромелоза - 1,7222 мг, макрогол 6000 - 0,3445 мг, тальк - 1,9030 мг, титану діоксид E 171 - 0,4303 мг.
Опис:
Еналаприл
Круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з ризиком з одного боку.
Індапамід
Круглі, двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки білого кольору.
Форма випуску:
ЕНЗІКС ДУО, таблеток набір: індапамід, таблетки, вкриті плівковою оболонкою 2,5 мг + еналаприл, таблетки 10 мг.
По 10 таблеток еналаприлу та по 5 таблеток індапаміду в блістер Al/Al, ламінований ПВХ та поліамідною плівкою. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняДо складу препарату Ензікс Дуо входить лактози моногідрат. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
Еналаприл
Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, одночасне застосування з аліскиреном та/або аліскіреномним препаратом нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (у т.ч. блювання, діарея), стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями показників гемодинаміки), гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, реноваскулярній гіпертензії, системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), ішемічній хворобі серця, церебровачебні г/добу), печінкової недостатності, обтяженому алергологічному анамнезі або ангіоневротичному набряку в анамнезі, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі або перебувають на гемодіалізі; при одночасному прийомі з імунодепресантами, салуретиками, калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення декстран сульфату, під час проведення декстран сульфату; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). калійсодержащими замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). калійсодержащими замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). що знаходяться на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). що знаходяться на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Індапамід
Підвищена чутливість до препарату, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату, анурія, рефрактерна гіпокаліємія, тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією) та/або тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), вагітність, грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю призначають при цукровому діабеті у стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо, що супроводжуються подагрою та уратним нефролітіазом), порушення функції печінки та нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз; у ослаблених пацієнтів або пацієнтів, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами, при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT.
Дозування2,5 мг+10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЕналаприл
При одночасному призначенні еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту еналаприлу; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; з солями літію - до уповільнення виведення літію (ризик розвитку літієвої інтоксикації), показано контроль концентрації літію в плазмі крові.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок і НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, супутнє застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни оборотні.
Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
Антигіпертензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, гідралазин, празозин.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Це найчастіше відзначається протягом перших тижнів спільного застосування, а також у пацієнтів із нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін, необхідний контроль концентрації глюкози крові, особливо протягом першого місяця спільного застосування з інгібіторами АПФ.
Симптомокомплекс, що включає почервоніння обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію, описаний у поодиноких випадках при сумісному застосуванні препаратів золота для парентерального застосування (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ (еналаприл).
При одночасному застосуванні з аліскіреном та/або аліскіренсодержащими препаратами підвищується ризик подвійної блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Протипоказано спільне застосування еналаприлу та аліскірену або аліскіренсодержащих препаратів у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2).
Етанол посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.
Не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між еналаприлом та гідрохлортіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопою, варфарином, індометацином, суліндаком та циметидином. При одночасному застосуванні еналаприлу та пропранололу знижується концентрація еналаприлату в сироватці крові, але цей ефект не є клінічно значущим.
Індапамід
НЕБАЖАЛЬНІ ПОЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ — Препарати літію:
при одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію може спостерігатись підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування літію. При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно добирати дозу препаратів, регулярно контролюючи концентрацію літію у плазмі.
Поєднання лікарських препаратів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»:
антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол;
деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль вмісту електролітів плазми, показників ЕКГ.
У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует».
— нестероїдні протизапальні засоби (при системному призначенні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилатів (3 г/добу):
можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду.
При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження ШКФ). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування.
- Інгібітори АПФ:
призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із гіпонатріємією (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком розвитку раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію в плазмі крові необхідно:
- за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за потреби, прийом діуретиків можна відновити;
- або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків.
У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі крові).
— Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію:
амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечнику: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії
(адитивний ефект).
Необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
— Баклофен:
можливе посилення антигіпертензивної дії.
Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
— Серцеві глікозиди:
гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ПОТРІБНА УВАГА — Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен, еплеренон):
одночасне призначення індапаміду з калійзберігаючими діуретиками доцільно у деяких пацієнтів, проте при цьому не пацієнтів чечною недостатністю) або гіперкаліємією.
Необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
- Метформін:
функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо «петлевих», при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
— Йодовмісні контрастні речовини:
зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин.
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
— Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики):
препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
— Солі кальцію:
при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками.
— Циклоспорин, такролімус:
можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
- Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні):
зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
ПередозуванняЕналаприл
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину. У більш важких випадках рекомендовані заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, а при необхідності ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату в середньому становить 62 мл/хв).
Індапамід
Симптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми.
Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб.
Фармакодинаміка:
ЕНЗІКС ДУО містить два окремі лікарські засоби в одній упаковці: інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (AПФ) ЕНАЛАПРИЛ та діуретичний засіб ІНДАПАМІД.
Еналаприл
Антигіпертензивний препарат, механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні.
Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистентного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який і інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ).
Час настання гіпотензивного ефекту при внутрішньому прийомі — 1 година, він досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин.
Індапамід
Гіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідне бензамідів. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Має помірний салуретичний і діуретичний ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, і в меншій мірі іонів калію в проксимальних канальцях і кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширювальні ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму кальцію в гладком'язові клітини судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом).
Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.
Одночасне застосування Еналаприлу та Індапаміду призводить до посилення антигіпертензивного ефекту Еналаприлу.
Фармакокінетика:
Еналаприл
Після прийому внутрішньо близько 60% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Зв'язок з білками плазми для еналаприлату становить 50-60%. Еналаприл швидко і повністю гідролізується в печінці з утворенням активного метаболіту - еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність 40%.
Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 1-2 години, еналаприлату - через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко.
Період напіввиведення еналаприлату близько 11 години. Виводиться еналаприл в основному через нирки 60% (20% - у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу і 27% - у вигляді еналаприлату).
Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв.) та перитонеальному діалізі.
Індапамід
Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту; біодоступність висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на повноту абсорбції. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення становить у середньому 14-18 год, зв'язок із білками плазми крові – 79%. Зв'язується також з еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. плацентарний), проникає у грудне молоко.
Метаболізується у печінці. Нирками виводиться 60-80% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Ензікс дуо, до складу якого входять Еналаприл та Індапамід, протипоказаний при вагітності та в період лактації.
При необхідності застосування препарату Ензікс дуо (таблеток набір: Еналаприл та Індапамід) грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явища
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз нервозність, депресія, парестезія .
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, фарингіт.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах.
З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспептичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, болі в животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит (гепатоцелюлярний або желтуха, ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту (дуже рідко).
З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс, рідко — загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням артеріального тиску), аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерехтіння передсердій); , біль у серці, непритомність.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Зазначається в окремих випадках зниження гематокриту та концентрації гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія. Гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кроп васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит, інтестинальний ангіоневротичний набряк (дуже рідко).
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи, зниження потенції.
Індапамід
З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота/анорексія, сухість у роті, гастралгія, блювання, діарея, запор, відчуття дискомфорту в животі.
З боку центральної нервової системи: астенія, нервозність, біль голови, запаморочення, сонливість, вертиго, безсоння, депресія; рідко – підвищена стомлюваність, загальна слабкість, нездужання, спазм м'язів, напруженість, дратівливість, тривога.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору.
З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, рідко – риніт.
Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, аритмії, серцебиття.
З боку сечовидільної системи: збільшення частоти розвитку інфекцій, ніктурія, поліурія.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, геморагічний васкуліт.
Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, підвищення азоту сечовини у плазмі крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія, гіперкальціємія.
Інші — грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, біль у спині, інфекції, зниження потенції, зниження лібідо, ринорея, пітливість, зниження маси тіла, парестезії, панкреатит, загострення системного червоного вовчака.
особливі вказівкиОдночасне застосування Еналаприлу та Індапаміду призводить до посилення антигіпертензивного ефекту Еналаприлу.
Еналаприл
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають еналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, в результаті терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою (див. розділи "Побічна дія"; "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із серцевою недостатністю з або без ниркової недостатності. Артеріальна гіпотензія розвивається частіше у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю із гіпонатріємією або порушеннями функції нирок, у яких застосовуються вищі дози «петлевих» діуретиків. У цих пацієнтів лікування еналаприлом слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку гіпотензії пацієнта слід укласти і в разі необхідності ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі еналаприлу не є протипоказанням до подальшого застосування та збільшення дози препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ еналаприл може спричинити додаткове зниження артеріального тиску. Дана реакція на прийом препарату є очікуваною і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або еналаприлом.
Реноваскулярна гіпертензія
Застосування інгібіторів АПФ надає сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що як очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування слід розпочинати з низьких доз препарату, в умовах стаціонару, оцінюючи одночасно функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна недостатність нирок, яка швидко зникає після відміни препарату.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні обережно призначатися пацієнтам з обструкцією шляху відтоку з лівого шлуночка.
Порушення функції нирок
У деяких пацієнтів гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотного характеру.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай мали оборотний характер. Цей характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із порушенням функції нирок.
У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, еналаприл у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне та транзиторне підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або еналаприлу.
Трансплантація нирки
Немає досвіду застосування препарату у пацієнтів після трансплантації нирки, тому лікування еналаприлом не рекомендується у пацієнтів після трансплантації нирки.
Печінкова недостатність
Застосування інгібіторів АПФ рідко було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності «печінкових» трансаміназ на фоні застосування інгібіторів АПФ слід відмінити препарат та призначити відповідну допоміжну терапію, пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігалися у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Нейтропенія виникає рідко у пацієнтів з нормальною функцією нирок і без інших факторів, що ускладнюють. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, або комбінацією зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо у таких пацієнтів застосовується еналаприл,
Реакції гіперчутливості/ ангіоневротичний набряк
При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках слід негайно припинити прийом еналаприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою.
Дуже рідко повідомлялося про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосових складок чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в області мови, голосових складок або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід негайно призначити відповідне лікування, яке може включати підшкірне введення 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) (0,3-0,5). мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.
У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Небажаних реакцій можна уникнути, якщо на початок проведення десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час проведення ЛПНЩ-аферезу
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНЩ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово відмінити інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНЩ-аферезу.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі
Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®) та одночасно одержують терапію інгібіторами АПФ. Такі пацієнти повинні застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів.
Кашель
Спостерігалися випадки виникнення кашлю і натомість терапії інгібіторами АПФ. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни терапії. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічні втручання/загальна анестезія
Під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають антигіпертензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Ризик розвитку гіперкаліємії спостерігається у літньому віці, при нирковій недостатності, цукровому діабеті, деяких супутніх станах (серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), а також при одночасному застосуванні калійзберігаючих діурет наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), калієвих добавок або солей, що містять калій.
Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних аритмій.
При необхідності одночасного застосування еналаприлу та перелічених вище лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Гіпоглікемія
Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування цих лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію
Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада РААС Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) у сприйнятливих пацієнтів, особливо якщо застосовується комбінована терапія лікарськими засобами, що впливають на РААС (див. розділ «В. засобами»). Не рекомендується проведення подвійної блокади РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів до ангіотензину II або аліскірену. Протипоказано одночасне застосування еналаприлу з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Протипоказання»).
Не рекомендується одночасне застосування інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів до ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату слід оцінити функцію нирок і вміст калію в організмі.
Етнічні відмінності
Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, еналаприл, мабуть, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що може пояснюватися вищою поширеністю станів з низькою активністю реніну плазми крові в популяції пацієнтів негроїдної раси з АГ.
Індапамід
При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість
На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс
Вміст іонів натрію в плазмі
До початку лікування необхідно визначити вміст натрію в плазмі. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, оскільки спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію необхідний пацієнтам із цирозом печінки та пацієнтам похилого віку.
Вміст іонів калію у плазмі крові
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає у різкому зниженні вмісту калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії (вмісту калію менше 3,4 ммоль/л) у наступних груп пацієнтів: пацієнти похилого віку, ослаблені пацієнти або пацієнти, які отримують поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами, які можуть збільшити інтервал QT, пацієнти з ци печінки, периферичними набряками чи асцитом, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у пацієнтів цих груп посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії.
Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT, при цьому не має значення, викликано це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
Гіпокаліємія, так само як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і, особливо, аритмії типу «пірует», які можуть призводити до смерті. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в крові необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Вміст іонів кальцію у плазмі крові
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, тим самим викликаючи помірну та минущу гіперкальціємію. Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу.
Потрібно припинити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Концентрація глюкози в плазмі
У пацієнтів з цукровим діабетом дуже важливо контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри.
Діуретичні препарати та функція нирок
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатися зниження ШКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися.
Похідні сульфонамідів можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні індапаміду).
Спортсмени
Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.
На початку лікування, до завершення періоду підбору дози, необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози препарату.
Умови зберіганняЗберігати у сухому місці, при температурі від 15 до 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЕНЗІКС ДУО: 1 таблетка Еналаприлу (10 мг) та 1 таблетка покрита плівковою оболонкою Індапаміду (2,5 мг) приймаються внутрішньо, вранці одночасно. Залежно від динаміки показників артеріального тиску, доза Еналаприлу може бути збільшена до дворазового прийому на добу.
Максимальна добова доза еналаприлу становить 40 мг, а індапаміду – 2,5 мг.
При хронічній нирковій недостатності кумуляція еналаприлу настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну 80-30 мл/хв. доза еналаприлу повинна становити 5-10 мг/добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15 инструкция
Склад та опис
Активна речовина:
1 таблетка еналаприлу містить еналаприлу малеат – 10,000 мг 1 таблетка індапаміду містить індапамід 2,5000 мг.
Допоміжні речовини:
1 таблетка еналаприлу містить лактози моногідрат – 125,000 мг, магнію карбонат – 84,600 мг, жолатин – 9,200 мг, кросповідон – 9,200 мг, магнію стеарат – 10 мг. 1 таблетка індапаміду містить лактози моногідрат - 76,9600 мг, повідон-К30 - 2,8200 мг, кросповідон - 0,8800 мг, магнію стеарат - 0,8800 мг, натрію лаурилсульфат 0 - 0 ;
склад оболонки: гіпромелоза - 1,7222 мг, макрогол 6000 - 0,3445 мг, тальк - 1,9030 мг, титану діоксид E 171 - 0,4303 мг.
Опис:
Еналаприл
Круглі, двоопуклі таблетки білого кольору з ризиком з одного боку.
Індапамід
Круглі, двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки білого кольору.
Форма випуску:
ЕНЗІКС ДУО, таблеток набір: індапамід, таблетки, вкриті плівковою оболонкою 2,5 мг + еналаприл, таблетки 10 мг.
По 10 таблеток еналаприлу та по 5 таблеток індапаміду в блістер Al/Al, ламінований ПВХ та поліамідною плівкою. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.
ПротипоказанняДо складу препарату Ензікс Дуо входить лактози моногідрат. Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
Еналаприл
Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ, наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з лікуванням інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, одночасне застосування з аліскиреном та/або аліскіреномним препаратом нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2), вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, станах, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (у т.ч. блювання, діарея), стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальному стенозі, мітральному стенозі (з порушеннями показників гемодинаміки), гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, реноваскулярній гіпертензії, системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), ішемічній хворобі серця, церебровачебні г/добу), печінкової недостатності, обтяженому алергологічному анамнезі або ангіоневротичному набряку в анамнезі, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі або перебувають на гемодіалізі; при одночасному прийомі з імунодепресантами, салуретиками, калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення декстран сульфату, під час проведення декстран сульфату; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). калійсодержащими замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). калійсодержащими замінниками солі та препаратами літію, при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату, під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах; у пацієнтів негроїдної раси; у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). що знаходяться на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). що знаходяться на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN 69®); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Індапамід
Підвищена чутливість до препарату, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату, анурія, рефрактерна гіпокаліємія, тяжка печінкова недостатність (в т.ч. з енцефалопатією) та/або тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), вагітність, грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю призначають при цукровому діабеті у стадії декомпенсації, гіперурикемії (особливо, що супроводжуються подагрою та уратним нефролітіазом), порушення функції печінки та нирок, порушення водно-електролітного балансу, гіперпаратиреоз; у ослаблених пацієнтів або пацієнтів, які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними препаратами, при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT.
Дозування2,5 мг+10 мг
Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобамиЕналаприл
При одночасному призначенні еналаприлу з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту еналаприлу; з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид) може призвести до гіперкаліємії; з солями літію - до уповільнення виведення літію (ризик розвитку літієвої інтоксикації), показано контроль концентрації літію в плазмі крові.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок і НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, супутнє застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни оборотні.
Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
Антигіпертензивну дію еналаприлу посилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопи, нітрати, блокатори «повільних» кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, гідралазин, празозин.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики посилюють гематотоксичність. Препарати, що спричиняють пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Це найчастіше відзначається протягом перших тижнів спільного застосування, а також у пацієнтів із нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування та інсулін, необхідний контроль концентрації глюкози крові, особливо протягом першого місяця спільного застосування з інгібіторами АПФ.
Симптомокомплекс, що включає почервоніння обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію, описаний у поодиноких випадках при сумісному застосуванні препаратів золота для парентерального застосування (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ (еналаприл).
При одночасному застосуванні з аліскіреном та/або аліскіренсодержащими препаратами підвищується ризик подвійної блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Протипоказано спільне застосування еналаприлу та аліскірену або аліскіренсодержащих препаратів у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2).
Етанол посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.
Не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між еналаприлом та гідрохлортіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопою, варфарином, індометацином, суліндаком та циметидином. При одночасному застосуванні еналаприлу та пропранололу знижується концентрація еналаприлату в сироватці крові, але цей ефект не є клінічно значущим.
Індапамід
НЕБАЖАЛЬНІ ПОЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ — Препарати літію:
при одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію може спостерігатись підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його екскреції, що супроводжується появою ознак передозування літію. При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно добирати дозу препаратів, регулярно контролюючи концентрацію літію у плазмі.
Поєднання лікарських препаратів, що вимагають особливої уваги Препарати, здатні викликати аритмію типу «пірует»:
антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол;
деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу «пірует» (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль вмісту електролітів плазми, показників ЕКГ.
У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу «пірует».
— нестероїдні протизапальні засоби (при системному призначенні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилатів (3 г/добу):
можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду.
При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження ШКФ). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування.
- Інгібітори АПФ:
призначення інгібіторів АПФ пацієнтам із гіпонатріємією (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком розвитку раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію в плазмі крові необхідно:
- за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за потреби, прийом діуретиків можна відновити;
- або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби.
При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків.
У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі крові).
— Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію:
амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечнику: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії
(адитивний ефект).
Необхідний регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові, за необхідності його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
— Баклофен:
можливе посилення антигіпертензивної дії.
Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
— Серцеві глікозиди:
гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
ПОЄДНАННЯ ПРЕПАРАТІВ, ПОТРІБНА УВАГА — Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен, еплеренон):
одночасне призначення індапаміду з калійзберігаючими діуретиками доцільно у деяких пацієнтів, проте при цьому не пацієнтів чечною недостатністю) або гіперкаліємією.
Необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
- Метформін:
функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо «петлевих», при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
— Йодовмісні контрастні речовини:
зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин.
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
— Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики):
препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
— Солі кальцію:
при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками.
— Циклоспорин, такролімус:
можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
- Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні):
зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
ПередозуванняЕналаприл
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.
Лікування: хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показано промивання шлунка та прийом внутрішньо сольового розчину. У більш важких випадках рекомендовані заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, плазмозамінників, а при необхідності ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату в середньому становить 62 мл/хв).
Індапамід
Симптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження артеріального тиску, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми.
Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.
Фармакологічна дія
Фармакологічна група:
Гіпотензивний комбінований засіб.
Фармакодинаміка:
ЕНЗІКС ДУО містить два окремі лікарські засоби в одній упаковці: інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (AПФ) ЕНАЛАПРИЛ та діуретичний засіб ІНДАПАМІД.
Еналаприл
Антигіпертензивний препарат, механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину I ангіотензину II, зниження вмісту якого веде до прямого зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується загальний периферичний судинний опір, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландину.
Гіпотензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні.
Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік у судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на тлі зниженого артеріального тиску. Підсилює коронарний та нирковий кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда та міоцитів стінок артерій резистентного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Знижує агрегацію тромбоцитів. Має деякий діуретичний ефект. Еналаприл є «проліками»: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який і інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ).
Час настання гіпотензивного ефекту при внутрішньому прийомі — 1 година, він досягає максимуму через 4-6 годин і зберігається до 24 годин.
Індапамід
Гіпотензивний засіб, тіазидоподібний діуретик з помірною за силою та тривалою за тривалістю дією, похідне бензамідів. Знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Має помірний салуретичний і діуретичний ефекти, які пов'язані з блокадою реабсорбції іонів натрію, хлору, водню, і в меншій мірі іонів калію в проксимальних канальцях і кортикальному сегменті дистального канальця нефрону. Судинорозширювальні ефекти та зниження загального периферичного опору судин мають у своїй основі такі механізми: зниження реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; збільшення синтезу простагландинів, які мають судинорозширювальну активність; пригнічення струму кальцію в гладком'язові клітини судин. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. У терапевтичних дозах не впливає на ліпідний та вуглеводний обмін (у тому числі у хворих із супутнім цукровим діабетом).
Антигіпертензивний ефект розвивається наприкінці першого/початку другого тижня при постійному прийомі препарату та зберігається протягом 24 годин на фоні одноразового прийому.
Одночасне застосування Еналаприлу та Індапаміду призводить до посилення антигіпертензивного ефекту Еналаприлу.
Фармакокінетика:
Еналаприл
Після прийому внутрішньо близько 60% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Зв'язок з білками плазми для еналаприлату становить 50-60%. Еналаприл швидко і повністю гідролізується в печінці з утворенням активного метаболіту - еналаприлату, який є активнішим інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність 40%.
Максимальна концентрація еналаприлу в плазмі досягається через 1-2 години, еналаприлату - через 3-4 години. Еналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний, невелика кількість проникає через плаценту та у грудне молоко.
Період напіввиведення еналаприлату близько 11 години. Виводиться еналаприл в основному через нирки 60% (20% - у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу і 27% - у вигляді еналаприлату).
Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв.) та перитонеальному діалізі.
Індапамід
Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту; біодоступність висока (93%). Їда трохи уповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на повноту абсорбції. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Рівноважна концентрація встановлюється через сім днів регулярного прийому. Період напіввиведення становить у середньому 14-18 год, зв'язок із білками плазми крові – 79%. Зв'язується також з еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. плацентарний), проникає у грудне молоко.
Метаболізується у печінці. Нирками виводиться 60-80% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%), через кишечник - 20%. У хворих із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює.
Вагітність та годування груддюЗастосування препарату Ензікс дуо, до складу якого входять Еналаприл та Індапамід, протипоказаний при вагітності та в період лактації.
При необхідності застосування препарату Ензікс дуо (таблеток набір: Еналаприл та Індапамід) грудне вигодовування слід припинити.
Умови відпустки з аптекЗа рецептом.
Побічні явища
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, стомлюваність, сонливість (2-3%), дуже рідко при застосуванні високих доз нервозність, депресія, парестезія .
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, фарингіт.
З боку органів чуття: порушення вестибулярного апарату, порушення слуху та зору, шум у вухах.
З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспептичні розлади (нудота, діарея або запор, блювання, болі в животі), кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовиділення, гепатит (гепатоцелюлярний або желтуха, ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту (дуже рідко).
З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатичний колапс, рідко — загрудинний біль, стенокардія, інфаркт міокарда (зазвичай пов'язані з вираженим зниженням артеріального тиску), аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерехтіння передсердій); , біль у серці, непритомність.
З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Зазначається в окремих випадках зниження гематокриту та концентрації гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія. Гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).
Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кроп васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит, інтестинальний ангіоневротичний набряк (дуже рідко).
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.
Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи, зниження потенції.
Індапамід
З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота/анорексія, сухість у роті, гастралгія, блювання, діарея, запор, відчуття дискомфорту в животі.
З боку центральної нервової системи: астенія, нервозність, біль голови, запаморочення, сонливість, вертиго, безсоння, депресія; рідко – підвищена стомлюваність, загальна слабкість, нездужання, спазм м'язів, напруженість, дратівливість, тривога.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору.
З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, рідко – риніт.
Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, аритмії, серцебиття.
З боку сечовидільної системи: збільшення частоти розвитку інфекцій, ніктурія, поліурія.
Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, геморагічний васкуліт.
Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, підвищення азоту сечовини у плазмі крові, гіперкреатинінемія, глюкозурія, гіперкальціємія.
Інші — грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, біль у спині, інфекції, зниження потенції, зниження лібідо, ринорея, пітливість, зниження маси тіла, парестезії, панкреатит, загострення системного червоного вовчака.
особливі вказівкиОдночасне застосування Еналаприлу та Індапаміду призводить до посилення антигіпертензивного ефекту Еналаприлу.
Еналаприл
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають еналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, в результаті терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою (див. розділи "Побічна дія"; "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із серцевою недостатністю з або без ниркової недостатності. Артеріальна гіпотензія розвивається частіше у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю із гіпонатріємією або порушеннями функції нирок, у яких застосовуються вищі дози «петлевих» діуретиків. У цих пацієнтів лікування еналаприлом слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку гіпотензії пацієнта слід укласти і в разі необхідності ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі еналаприлу не є протипоказанням до подальшого застосування та збільшення дози препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ еналаприл може спричинити додаткове зниження артеріального тиску. Дана реакція на прийом препарату є очікуваною і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або еналаприлом.
Реноваскулярна гіпертензія
Застосування інгібіторів АПФ надає сприятливу дію у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що як очікують хірургічного втручання, так і при неможливості проведення операції. Лікування слід розпочинати з низьких доз препарату, в умовах стаціонару, оцінюючи одночасно функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна недостатність нирок, яка швидко зникає після відміни препарату.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні обережно призначатися пацієнтам з обструкцією шляху відтоку з лівого шлуночка.
Порушення функції нирок
У деяких пацієнтів гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотного характеру.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай мали оборотний характер. Цей характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із порушенням функції нирок.
У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, еналаприл у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне та транзиторне підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або еналаприлу.
Трансплантація нирки
Немає досвіду застосування препарату у пацієнтів після трансплантації нирки, тому лікування еналаприлом не рекомендується у пацієнтів після трансплантації нирки.
Печінкова недостатність
Застосування інгібіторів АПФ рідко було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності «печінкових» трансаміназ на фоні застосування інгібіторів АПФ слід відмінити препарат та призначити відповідну допоміжну терапію, пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігалися у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Нейтропенія виникає рідко у пацієнтів з нормальною функцією нирок і без інших факторів, що ускладнюють. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, або комбінацією зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивалися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо у таких пацієнтів застосовується еналаприл,
Реакції гіперчутливості/ ангіоневротичний набряк
При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках слід негайно припинити прийом еналаприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою.
Дуже рідко повідомлялося про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосових складок чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в області мови, голосових складок або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід негайно призначити відповідне лікування, яке може включати підшкірне введення 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) (0,3-0,5). мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.
У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильні до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Небажаних реакцій можна уникнути, якщо на початок проведення десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час проведення ЛПНЩ-аферезу
У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНЩ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово відмінити інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНЩ-аферезу.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі
Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®) та одночасно одержують терапію інгібіторами АПФ. Такі пацієнти повинні застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів.
Кашель
Спостерігалися випадки виникнення кашлю і натомість терапії інгібіторами АПФ. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни терапії. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічні втручання/загальна анестезія
Під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають антигіпертензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Ризик розвитку гіперкаліємії спостерігається у літньому віці, при нирковій недостатності, цукровому діабеті, деяких супутніх станах (серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), а також при одночасному застосуванні калійзберігаючих діурет наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), калієвих добавок або солей, що містять калій.
Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних аритмій.
При необхідності одночасного застосування еналаприлу та перелічених вище лікарських засобів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.
Гіпоглікемія
Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування цих лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Препарати літію
Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада РААС Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) у сприйнятливих пацієнтів, особливо якщо застосовується комбінована терапія лікарськими засобами, що впливають на РААС (див. розділ «В. засобами»). Не рекомендується проведення подвійної блокади РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів до ангіотензину II або аліскірену. Протипоказано одночасне застосування еналаприлу з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Протипоказання»).
Не рекомендується одночасне застосування інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів до ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату слід оцінити функцію нирок і вміст калію в організмі.
Етнічні відмінності
Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, еналаприл, мабуть, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що може пояснюватися вищою поширеністю станів з низькою активністю реніну плазми крові в популяції пацієнтів негроїдної раси з АГ.
Індапамід
При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо у разі порушення водно-електролітного балансу. У цьому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Фоточутливість
На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). У разі розвитку реакцій фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. При необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів.
Водно-електролітний баланс
Вміст іонів натрію в плазмі
До початку лікування необхідно визначити вміст натрію в плазмі. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію, оскільки спочатку зниження вмісту натрію в плазмі може і не супроводжуватися появою патологічних симптомів. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію необхідний пацієнтам із цирозом печінки та пацієнтам похилого віку.
Вміст іонів калію у плазмі крові
При терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками основний ризик полягає у різкому зниженні вмісту калію в плазмі крові та розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії (вмісту калію менше 3,4 ммоль/л) у наступних груп пацієнтів: пацієнти похилого віку, ослаблені пацієнти або пацієнти, які отримують поєднану медикаментозну терапію з іншими антиаритмічними препаратами та препаратами, які можуть збільшити інтервал QT, пацієнти з ци печінки, периферичними набряками чи асцитом, ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю. Гіпокаліємія у пацієнтів цих груп посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії.
Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти зі збільшеним інтервалом QT, при цьому не має значення, викликано це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів.
Гіпокаліємія, так само як і брадикардія, є станом, що сприяє розвитку важких аритмій і, особливо, аритмії типу «пірует», які можуть призводити до смерті. У всіх описаних вище випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту калію в крові необхідно провести протягом першого тижня з початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.
Вміст іонів кальцію у плазмі крові
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, тим самим викликаючи помірну та минущу гіперкальціємію. Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу.
Потрібно припинити прийом діуретичних препаратів перед дослідженням функції паращитовидних залоз.
Концентрація глюкози в плазмі
У пацієнтів з цукровим діабетом дуже важливо контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри.
Діуретичні препарати та функція нирок
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку концентрацію креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі.
Слід враховувати, що на початку лікування у пацієнтів може спостерігатися зниження ШКФ, зумовлене гіповолемією, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та натрію на фоні прийому діуретичних препаратів. Як наслідок, у плазмі може збільшуватися концентрація сечовини та креатиніну. Якщо функція нирок не порушена, така тимчасова функціональна ниркова недостатність, як правило, проходить без наслідків, проте при наявній нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися.
Похідні сульфонамідів можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні індапаміду).
Спортсмени
Індапамід може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.
На початку лікування, до завершення періоду підбору дози, необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози препарату.
Умови зберіганняЗберігати у сухому місці, при температурі від 15 до 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Спосіб застосування та дозиЕНЗІКС ДУО: 1 таблетка Еналаприлу (10 мг) та 1 таблетка покрита плівковою оболонкою Індапаміду (2,5 мг) приймаються внутрішньо, вранці одночасно. Залежно від динаміки показників артеріального тиску, доза Еналаприлу може бути збільшена до дворазового прийому на добу.
Максимальна добова доза еналаприлу становить 40 мг, а індапаміду – 2,5 мг.
При хронічній нирковій недостатності кумуляція еналаприлу настає при зниженні фільтрації менше 10 мл/хв. При кліренсі креатиніну 80-30 мл/хв. доза еналаприлу повинна становити 5-10 мг/добу.
ІнформаціяЗовнішній вигляд товару може відрізнятись від зображеного на фотографії. Є протипоказання. Необхідно ознайомитися з інструкцією або проконсультуватися з фахівцем
Відео на схожу темуІнформація щодо даного товару
Товар Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15 производится компанией ШТАДА. Само производство расположено в стране Россия.
На нашем сайте в свободном доступе можно купить Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15 и заказать через корзину сайта доставку прямо в руки. В поисках Энзикс дуо таб+таб п/об пленочной 10мг/25мг 30 шт+n15 в Украине? Вы в нужном месте! Купить можно как в больших городах (Киев, Винница, Кропивницкий, Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы), так и в маленьких городах и даже сёлах! Отправка наших товаров производится в день заказа или на следующий рабочий день.
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на такие товары схожего действия: Энзикс дуо форте таб+таб п/о пленочной 20мг/2.5мг 30... Энзикс дуо форте таб+таб п/о пленочной 20мг/2.5мг 30 шт+n15.
Пока нет комментариев